Реферат
На тему: Анатомо-фізіологічні особливості кролів
Анатомо-фізіологічні особливості кролів
Анатомічні особливості. Кістяк кролів складається з осьового кістяка, який у свою чергу складається з хребетного стовпа і черепа, та кістяка кінцівок (грудних і тазових), в якому розрізняється кістяк вільних кінцівок та пов'язаних із тулубом грудного і тазового поясів (рис. 1). Він виконує опорну, захисну та ряд інших функцій.
Загальна вага кістяка дорослих кролів разом із зв'язками становить 8%, а новонароджених — 15% загальної ваги тіла. Загальна форма черепа у кроля — видовжено-конусоподібна. Нутрощі. Анатомія нутрощів кроля досить своєрідна (рис. 2).
Побудова травного, дихального та сечостатевого апаратів більшою або меншою мірою відображає спосіб життя тварин, головним чином характер харчування. Саме з цим пов'язаний сильний розвиток товстого кишечника та наявність великої черевної порожнини у кроля.
Травний апарат у кроля добре розвинений, вміст шлунково-кишкового тракту становить до 18,5% ваги тіла (рис. 3).
Ротова порожнина видовжена й витягнута наперед від корінних зубів, на кінці різко звужена.
Широкий зів веде з ротової порожнини до глотки.
Стравохід являє собою відносно широку товстостінну трубку.
Шлунок має форму підковоподібного мішка; вхідна й вихідна частини його ніби зближені між собою. Хоча шлунок кроля однокамерний, він все ж таки частково поділений на дві різних за розміром відділи: початковий — великий і широкий, прилягаючий до входу в шлунок, так званий донний відділ, і кінцевий — невеличкий 1 звужений, що і веде до виходу з шлунка — пілоричний відділ.
У ділянці входу стравоходу у шлунок треба виділити також вузьку кільцеподібну частину — так звану кардинальну.
Шлунок у кроля розміщений позаду печінки, навскіс і поперек черевної порожнини.
Кишечник у кроля має ряд характерних особливостей: велику довжину, дуже сильно розвинений товстий відділ, сильно розвинені лімфатичні вузли.
Тонкий кишечник — сильно розвинений і поділяється на дванадцятипалу, порожню та клубову кишки.
Дванадцятипала кишка характеризується найширшим просвітом, а також відсутністю лімфатичних бляшок. Вона порівняно довга і має яскраво-рожеве забарвлення. Дванадцятипала кишка утворює велику, але вузьку петлю, звернену своєю вершиною назад. Ця петля розміщена під хребтом, праворуч від спільного кореня брижі, а своєю вершиною заходить у правий пах, утворюючи тут кілька петель.
Порожня кишка починається у лівій половині черевної порожнини під хребтом, приблизно на рівні переднього краю лівої нирки, і утворює багато (близько 16) безладно розташованих петель. Загальна довжина порожньої кишки становить приблизно 200—225 см. За кольором порожня кишка значно світліша за дванадцятипалу. У стінках її містяться 4—5 великих лімфатичних бляшок.
Маса петель порожньої кишки в кроля лежить компактно, переважно у лівій передній частині черевної порожнини, головним чином у верхній її ділянці (над товстим кишечником), займаючи трикутний простір позаду шлунка. Таким чином, петлі порожньої кишки у кроля займають більшу (переважно передню) частину поперекової ділянки.
Клубова кишка являє собою кінцеву частину тонкого кишечника і відзначається у кроля прямим ходом без утворення петель. Вона коротка, в середньому завдовжки близько 35 см. Стінки її, на відміну від інших ділянок тонкого кишечника, потовщені. Клубова кишка містить у своїх стінках 1—2 пейєрові бляшки. Перед сліпою кишкою клубова має своєрідне, специфічне для кроля утворення. Воно являє собою велике однобоке дивертикулоподібне розширення з міцними стінками, що залежить від лімфатичних фолікулів — так званий лімфоїдний дивертикул клубової кишки. Він має неправильну трикутно-овальну форму і своїм опуклим боком звернений догори.
Товстий кишечник у кроля дуже великий як за своїм об'ємом, так і за довжиною. Він становить близько '/з і навіть більше загальної довжини кишечника.
Товстий відділ кишечника поділяється на сліпу кишку, ободову, нередпряму й пряму.
Сліпа кишка дуже розвинена, довга і об'ємна, поступово звужується й закінчується сліпо. На ній ясно позначені перехвати, які розділяють кишку начебто на окремі комірки. Поверхня її слизової оболонки значно збільшена за рахунок глибокої спіральної брижі, що міститься всередині кишки.
Сліпа кишка завжди наповнена вмістом, який просвічується крізь порівняно тонкі й розтягнуті стінки, що надає кишці землисто-сірого (оливково-зеленого) забарвлення.
На правому, дещо увігнутому боці сліпої кишки знаходиться (діаметром 1,6 см) лімфоїдна бляшка округлої або овальної форми.
Звужений кінець сліпої кишки переходить у круглий пальцеподібної форми відросток — придаток сліпої кишки, або апендикс.
Апендикс різко відрізняється від сліпої кишки як за формою, так і за характером своїх стінок. Зверху він білястого кольору, стінки його рівномірно потовщені. Товщина їх досягає 3 мм, вони мають дрібнозернистий вигляд.
Переходячи в апендикс, сліпа кишка утворює три великих спіральних вигини. Апендикс лежить дещо навкіс поперек (справа наліво) під попереком, пересікаючи його приблизно в середній частині, причому вершина його досягає майже лівого клуба, впираючись у петлі тонких кишок. Апендикс прикріплюється до початкової частини поперека різко вираженим коротким і добре розвиненим переднім краєм брижів.
Ободова кишка має в кроля своєрідну форму і може бути поділена на дві частини. Початкова широка частина містить три рухливих ряди яскраво виражених невеличких кишеньок. Цю частину кишки можна назвати великою ободовою кишкою, або ж просто ободовою. Кінцева — звужена частина кишки має один дуже широкий м'язистий тяж, її можна назвати малою ободовою кишкою.
Обидві частини ободової кишки дуже відрізняються за діаметром.
Велика ободова кишка порівняно коротка; мала ободова кишка дещо довша і має чоткоподібні клубочки.
Ободова кишка тьмяного сіро-рожевого кольору, її м'язисті стінки дещо потовщені. Слизова оболонка на початку ободової кишки така ж сама, як і в сліпої,— ніжна, гладенька, з ледве помітними крапковими нерівностями, але вже через 2 см вона помітно змінює свій вигляд і має добре виражені сосочки. Такий характер слизової зберігається до кінця малої ободової кишки з тією відмінністю, що сосочки поступово зменшуються.
У верхній частині правого клуба кінець малої ободової кишки утворює м'язистий сфінктер (своєрідний сфінктер), що складається з особливого ґудзикуватого утворення з одного боку і продовжених брижів з другого.
Перед пряма кишка починається після кінцевого затирального сфінктера малої ободової кишки. Слизова оболонка кишечника відразу після сфінктера стає гладенькою і ніжною.
Передпряма кишка має характерний вигляд — це вузька кишка чоткоподібної форми, що залежить від вмісту — округлих клубочків екскрементів, в проміжках між котрими вона різко звужена і, забарвлена в світло-сірий колір (у розширених ділянках вона темного кольору). Довжина передпрямої кишки досягає 65—70 см, на своєму шляху вона утворює багато петель і закруток.
Пряма кишка довжиною 33 см йде прямолінійно назад вздовж хребта. Вона висить на відносно великій брижі і тому може дещо зміщуватися вбік. Пряма кишка має приблизно ту ж чоткоподібну форму, як і передпряма, і відрізняється від неї прямолінійністю, дещо більшим діаметром, товстішими стінками та гладенькою слизовою оболонкою.
Зверху і з боків прямої кишки, недалеко від анального отвору (за 1 см), приблизно під першим хвостовим хребцем, лежать парні, досить великі (довжиною 1,2 см) довгасті ректальні залози темно-сірого кольору.
Анальний отвір у кроля розміщений позаду, під самим коренем хвоста, приблизно на рівні 4—5-го хвостового хребця і звисає донизу (висячий анус).
Травні залози. Травні залози — печінка і підшлункова залоза — мають у кроля певні особливості.
Печінка у кроля велика, що при звуженій черевній порожнині створює враження досить об'ємного органа, вага її дорівнює 80—120 г, що становить 4— 4,5 % ваги тіла. Це лопатевий паренхіматозний орган буро-червоного кольору (рис. 4).
У ділянці верхнього краю печінки є сильно розвинений хвостовий відросток, який має вигляд самостійної частки. На його задньому краю знаходиться глибока ямка, в яку входить передня частина правої нирки. Переднім краєм відросток подовжується і переходить у вузький перешийок, що веде до печінки.
На верхньому краю середньої ділянки печінки та в основі хвостового відростка розміщений другий невеликий відросток печінки, сплющений і широкий, соскоподібний (заходить спереду в малу кривизну шлунка).
Решта печінки поділяється на три основні частки: дві великі ліві (зовнішню і внутрішню) і одну малу — праву. Жовчний міхур за допомогою неглибокої вирізки знизу й спереду в свою чергу поділяє праву частку на дві: власне праву і лівішу, нечітко визначену вузьку, або ж квадратну частки.
Стоншені нижні краї основних часток печінки мають численні неглибокі додаткові насічки (щілини).
На верхньому потовщеному краю печінки є глибока округла вирізка для проходження каудальної порожнистої вени та розміщена ліворуч від неї вирізка для -стравоходу.
Жовчний міхур має середні розміри, зеленкуватого кольору, неправильно видовженої форми (разом із вмістом важить 1,7—2 г). Жовчний міхур лежить у заглибленні між середньою і правою частками. Жовчновивідна протока впадає в початкову частину дванадцятипалої кишки.
Підшлункова залоза у кроля невелика, важить 4 г, або ж 0,1—0,4% ваги тіла. Вона не має вигляду компактного паренхіматозного органу, а здебільшого розсіяна у вигляді окремих невеличких лопатеподібних часточок по серозній оболонці. Вона має блідий рожево-жовтий колір і нагадує жир.
Паренхіма залози концентрується в основному у дві частки-лопаті. Права лопать розміщена вздовж брижі, у задній петлі дванадцятипалої кишки. Спереду ця частина залози слабко пов'язана з невеликою за розміром, але більш концентрованою середньою частиною залози, яка міститься в ділянці малої кривизни шлунка й початку дванадцятипалої кишки. Далі вона подовжується ліворуч вздовж малої кривизни шлунка у товщу шлунково-селезінкової зв'язки аж до верхнього краю селезінки (ліва лопать довжиною 4—5 см). Права лопатеподібна частка залози іноді може бути навіть відокремленою від її лівої компактної частки. Вивідна протока підшлункової залози впадає в дванадцятипалу кишку.
Дихальний апарат. Органи дихання в кроля (розвинуті слабо, вага легенів становить 0,33—0,38% ваги тіла.
Ніс та носова порожнина. Ніс у кроля вкритий шерстю і звисає над роздвоєною верхньою губою, з якою пов'язаний вуздечкою. Дві навскіс поставлені ніздрі ведуть до носової порожнини. Хід крізь ніздрі до носової порожнини у кроля звужений. Ніс у нього дуже рухливий — тварина завжди робить ним характерні рухи.
Носова порожнина порівняно невелика, видовжена і тонкою перегородкою поділена на дві симетричні половини. У кожній половині носової порожнини є три сильно розвинені носові раковини.
Гортань та трахея. Гортань розміщена в початковій частині дихальної трубки. У кроля гортань розвинена слабко, вона порівняно коротка і невелика (важить 16 г, або ж 0,54% від ваги тіла).
Гортань знаходиться знизу глотки, позаду зіва. Біля входу у горлянку в кроля є незначні, навскіс розміщені щілини — несправжні бокові кишеньки гортані.
Трахея являє собою довгу хрящову трубку, що складається з великої кількості (48—50) окремих трахеальних кілець, і служить для проведення повітря до легенів.
У передньошийній частині трахея лежить під стравоходом. У грудній порожнині вона дещо звужується і згодом поділяється на два рукави — головні бронхи, кожний з яких входить у ворота відповідної легені. Місце поділу трахеї на два бронхи — біфуркація — розміщене приблизно під п'ятим трудним хребцем.
Легені являють собою парні паренхіматозні тіла блідо-рожевого кольору. Вони у кроля невеликі, до того ж права розвинута дещо більше за ліву.
Права легеня поділяється на чотири частки (верхівкову, серцеву, діафрагмальну і додаткову), ліва — на три (редуковану верхівкову, серцеву і діафрагмальну).
Плевральні порожнини правої і лівої легень у кроля між собою не з'єднуються.
Апарат сечовиділення. Апарат сечовиділення кроля за своєю побудовою майже не відрізняється від апарата сечовиділення інших ссавців.
Нирки — парні органи бобоподібної форми, темного або буро-коричневого кольору. У кроля вони досить великі, мають приблизно однакову вагу (вага обох нирок дорівнює 18—24 г, що становить 0,6—0,7% вати тіла). Нирки лежать під попереком. Рівень розміщення обох нирок різко асиметричний.
Сечоводи дуже тонкі і тягнуться зверху під попереком.
Сечовий міхур майже повністю знаходиться в черевній порожнині, прилягаючи до нижньої черевної стінки.
Статевий апарат. І чоловічий і жіночий статеві апарати кроля мають ряд характерних особливостей: у чоловічому (статевому апараті — парна і нехарактерна примітивна мошонка, спрощені пахвинні канали, своєрідний придаток сім'яника, прямий і спрямований назад статевий член, у жіночому статевому апараті — подвійна матка з двома шийками, дуже велика й видовжена піхва, сильно розвинений клітор. Більшість з цих ознак є примітивними (подвійна матка, подвійна мошонка та ін.).
Біологічні та фізіологічні особливості кролів. Кролі відрізняються від інших видів. Сільськогосподарських тварин рядом біологічних і фізіологічних особливостей. Вони характеризуються скороспілістю, великою плодючістю, відсутністю сезонності в розмноженні, високою інтенсивністю росту молодняка та ін.
Однією з особливостей кролів є їх висока плодючість. У кожному окролі кролиця дає по 7—12 кроленят, а іноді й більше.
При одержанні від кожної кролиці 4—5 окролів за рік можна виростити 25—30 кроленят, а при реалізації їх у 4—5-місячному віці вихід м'яса становить з розрахунку на одну самку 70—80 кг і до 30 високоякісних шкурок.
Вагітність у кролиць триває 30 — 32 дні. Внутрішньоутробно плоди розвиваються дуже швидко: за 10—12 год після запліднення яйцеклітини починають ділитися, на 4-й день бластули мають 0,3 мм в діаметрі, на 8-й прикріплюються до стінки матки, на 13-й їх можна прощупати через черевну стінку, на 16-й день плоди починають рухатися.
Кроленята народжуються сліпими і майже голими. Волосяні луковиці формуються у них в одноденному віці, ріст волосся починається у 2-денному віці, на 5—7-й день кроленята вкриваються шерстю, на 12—14-й день прозрівають, на 17—21-й день виходять із гнізда і починають їсти корм. З 29—30-денного віку кроленята можуть обходитися без материнського молока, проте відлучати їх від матерів доцільно у 35—40-деиному віці, коли вони зміцніють. Молодняк відлучають гніздами.
При народженні кріль має 16 молочних зубів (ще немає справжніх корінних), у дорослого кроля 28 зубів.
При народженні залежно від кількості приплоду, породи кролів та умов утримання вага кожного кроленяти становить від 40 до 90 г. У перші 6 днів життя вага кролів збільшується у 2 рази, до 10-го дня —у 3, до 20-го —у 5—6 разів, до 30-го —у 9—10 і дорівнює залежно від породи та умов утримання 400—500 і 600—700 г.
Найбільш інтенсивний ріст тіла кроля відбувається до 4-місячного віку, за цей період вони досягають розміру дорослих (близько 85%), а найбільше прибавляють у вазі до 6-місячного віку. На цей час вага кролів досягає 81—87% живої ваги дорослих тварин.
У 8-місячному віці ріст кролів припиняється.
Скороспілість значною мірою залежить від породи кролів, їх індивідуальних особливостей та від умов годівлі й утримання. Статевої зрілості кролі середніх порід досягають до 3,5—4,5-місяч-ного віку, а великих порід — до 5—6-місячного віку. Однак використання кролів у цьому віці для відтворення спричиняє затримку їх росту та одержання слабкого потомства. Встановлено, що добре розвинених самок можна парувати без шкоди для їх дальшого росту, розвитку і якості їх потомства не раніше як у 6—8-місячному віці; разових кролематок можна парувати раніше —з 4—5-мі-сячного віку.
Діяльність статевих залоз кролів після настання статевої зрілості тварин проходить без чітко виражених сезонних періодів. Кролі можуть запліднюватися у будь-який період року. Охота у невагітних самок проявляється періодично — у теплу пору року кожні 5—6 днів, взимку — трохи рідше. Овуляція у кролиць буває тільки після спаровування (через 10—12 год), з кожного яєчника звільняється 3—9 яйцеклітин.
Самки можуть запліднюватися з наступного дня після окролу, тобто поєднувати періоди вагітності і лактації. Здатність самок суміщати лактацію з сукрільністю використовують для одержання ущільнених (парування проводиться на перший-другий день, а відлучення — на 28—29-й день після окролу) і напівущільнених окролів (спаровують на 12—15-й день, а відлучають у 35—45-денному віці).
Для одержання ущільнених і напівущільнених окролів використовують добре розвинених, конституціонально міцних самок, забезпечуючи їх повноцінною годівлею. Рекомендується мати не більше двох ущільнених окролів у весняно-літній період.
Період лактації у кролиць при утриманні з ними кроленят триває понад 2 місяці. При цьому виділення молока до 20-го дня збільшується, потім зменшується, особливо різко після 30-го дня.
Загальна кількість крові у кролів—132—167 мл (від 4,5 до 6,7% їх живої ваги); повний кругообіг її здійснюється за 8 сек. В організмі кроля (живого) кров розподіляється приблизно так: у м'язах близько Ά всієї крові, в печінці близько U, у серці та крупних судинах — 'Д і У решті всіх інших органів.
У 1 мл крові у новонароджених кроленят міститься 4,5 млн. еритроцитів, у дорослих кролів — у середньому близько 5 млн., у самців — їх на 7—8% більше, ніж у самок, лейкоцитів в 1 мл крові — в середньому 8800 (від 6000 до 10000).
Час зсідання крові залежить від температури: при 5° він дорівнює 48 хв, 15° — 10, 25° — 4, при 30—35° — 2 хв.
Кількість скорочень серця — 120—160 за хвилину. Пульс добре прощупується на стегновій і плечовій артеріях і на межі третини нижньої щелепи. Кількість дихальних рухів при помірній температурі — 50—60 за 1 хв, при 35° зростає до 282.
Кріль вбирає протягом однієї години на 1 кг живої ваги 478— 690 см3 кисню і виділяє 451—632 смг вуглекислоти. Концентрація у повітрі приміщення аміаку 0,38 мг\л негативно позначається на загальному стані організму кроля, а вміст 1,5 мг/л може спричинити загибель тварин на 9-й день.
У приміщенні для кролів оптимальною вважають температуру 15—17° і вологість 65—70%. Норма повітрообміну в кролятнику повинна бути 5 м3 на 1 кг ваги тварини за годину; швидкість повітря — 30 см/сек на рівні розміщення тварин. Тривалість світлового дня — 14—18 год або ж цілодобове слабке освітлення.
Нормальна температура тіла кроля — 38,2—39,5°.
Температура тіла у кролів може коливатися залежно від зовнішньої температури: при 5 — 37,5°, 10—38, 20—38,7, при 30—35—40 і 40—41,6°. Кролі дуже чутливі до перегрівання, внаслідок чого у них часто спостерігають теплові удари. При повільному зігріванні кролі гинуть при температурі тіла 44—45°. При температурі мінус 45° вони і можуть зберігати нормальну температуру тіла протягом однієї години.
Об'єм шлунка дорослого кроля в і середньонаповненому стані становить 179—200 мл. Він важить приблизно 170—200 г. Порожній шлунок важить близько 32 г, що становить 1% ваги тварини.
Через малі розміри шлунка та чутливість гормональної системи корм кролям треба давати з регулярними інтервалами.
Довжина кишечника становить 315,5—469 см, у дорослих він перевищує довжину тулуба в 10—13 разів, у молодняка — в 15 разів.
Шлунковий сік у кролів виділяється безперервно, рівень його секреції коливається від 1—2 до 8—10 мл за годину. Шлунковий сік у дорослих кролів високої кислотності. Білки перетравлюються на 68,5%, жири — 68,8, безазотисті речовини — 82,9, клітковина капустяного листя — 75, моркви — 65,3, соломи — 22,7 і деревної тирси — на 20%.
Відносно значну кількість секрету виділяє і підшлункова залоза. Протягом години вона виділяє 0,6—0,7 мл підшлункового соку.
Кріль виділяє за добу 180—440 мл сечі жовтуватого кольору. Питома вага її дорівнює 1,010—1,015. Реакція сечі лужна; при голодуванні — кисла.
Особливістю кролів є копрофагія (поїдання свого калу). Встановлено, що кролі виділяють кал двох типів: твердий, сухий вдень і соковитий, м'який уночі, більшу частину якого вони поїдають. У м'якому нічному калі міститься багато необхідних для організму поживних речовин: каротину (І3,8 мг/кг), сирого протеїну (9,31%), безазотних екстрактивних речовин (35,38%), сирого жиру (1,59%) та мінеральних речовин — кальцію — 4,3 г/кг, фосфору — 2,16 г/кг.
При годівлі сухим кормом кролі випивають 80 мл води на 1 кг ваги. Потреба у воді залежить також від температури: при 9° вона становить 76 мл, при 28°—120 мл на 1 кг ваги тварини в день. Добова потреба кролиць у воді зростає до чотирьох літрів. На кількість випитої тваринами води впливає також вміст білка у раціоні. Чим він вищий, тим більше потрібно кролям води. Це пояснюється збільшеною витратою її на розчин та виділення із сечею відповідної кількості сечовини.
На споживання води впливає також вік тварини (молодняк випиває її більше), лактація (деякі самки виділяють до 200 мл молока на добу), належність до тієї чи іншої породи.
Найбільше води кролі випивають ввечері, найменше — вранці. Так же вони споживають корми. Отже, кролі п'ють воду і їдять корм через одні й ті самі проміжки часу. Якщо їм дають пити не досхочу, то й корму вони з'їдають менше норми. Це призводить до зниження приросту у відгодівельного молодняка і втрати ваги у дорослих тварин.
В індивідуальному споживанні води у кролів спостерігається значна різниця: деякі випивають по 210—230, інші — по 410 — 460 мл води. Теплу воду тварини п'ють відразу побагато. Тому при утриманні у відкритих приміщеннях або поза ними кролям потрібно давати теплу воду (35—39°) не менше 2 разів на добу.
Потреба кролів у воді не може повністю забезпечуватися введенням до раціону великої кількості зелених рослин.
Недостатнє поїння призводить до зниження продуктивності, гіршого використання корму, зниження плодючості та резистентності організму.
Використана література
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., "Урожай", 1976, стр. 152 (на украинском языке).