ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Асоціальна поведінка підлітків як психологічна проблема

1.1 Поняття, сутність та види асоціальної поведінки

1.2 Психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки

1.3 Аналіз причин асоціальної поведінки особи

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків

2.1 Дослідження ціннісних орієнтацій особистості

2.2 Діагностика асоціальної поведінки підлітків

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, - все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється від норми. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп.

Особливо важко в цей період прийшлося підліткам. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством. В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей.

Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особи, що спричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.

Отже, проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.

Розробленість теми:

У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці асоціальної поведінки. За останні роки було виконано психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г.С. Абрамової, М.А. Алемаськіна, Ю.М. Антонян, С.А. Белічевой, В.М. Бехтерева, А.Д. Глоточкина, І.В. Дубровіной, В.В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева, Д.Д. Ісаєва, А.Г. Ковальова, І.С. Кона, В.Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г.М. Міньковського, І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К.К. Платонова, Г.М. Потаніна та ін.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей асоціальної поведінки підлітків.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

• виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

• проаналізувати асоціальну поведінку підлітків як психологічну проблему;

• розкрити поняття, сутність та види асоціальної поведінки;

• охарактеризувати психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки;

• проаналізувати причини асоціальної поведінки особи;

• провести експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків.

Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є асоціальна поведінка.

Предметом є дослідження особливостей асоціальної поведінки підлітків.

Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи: аналіз психологічних та педагогічних джерел; анкетування; методи математичної обробки експериментальних даний. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про особливості асоціальної поведінки підлітків, розкрити її сутність та види, експериментально досліджені психологічні особливості асоціальної поведінки підлітків.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.

У першому розділі розглядається поняття, сутність та види асоціальної поведінки, характеризується психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки. У другому розділі проводиться експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків, їх ціннісних орієнтацій.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми.

РОЗДІЛ 1. АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Поняття, сутність та види асоціальної поведінки

У процесі соціалізації людина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернатив поведінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакцій у взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги сприймають як стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальним оточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимоги суспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагу соціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами, виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такого зв'язку. Йдеться про соціалізацію з динамікою «мінус», яка має місце в масштабах іноді не менших, ніж соціалізація із знаком «плюс». Сутність асоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформації суспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.

Поряд із поняттям «асоціалізація» особистості широко використовується термін «соціальна дезадаптація, який означає порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища за наявності хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе та свої соціальні зв'язки [11, с. 211]. Соціально-психологічна дезадаптація передбачає збої в процесі оволодіння особистістю відповідної ролі під час входження в нову соціальну ситуацію. Процес соціально-психологічної дезадаптації супроводжується зниженням самооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеності своїм становищем у соціальному оточенні. Зазвичай у такої особистості наявний внутрішній конфлікт між її статусом і домаганнями. Факт соціально-психологічної дезадаптації вимагає від індивіда реалізації власного комунікативного потенціалу в іншій спільноті — такій, де б його особливості були прийнятними й, у міру можливості, корисними та цінними. Саме тому людина вливається в особливі групи собі подібних, де вона проявляє та демонструє свої якості, значущі для тих угруповань. На основі цього визначаються її статус, роль і позиція та відбувається інтеграція особистості в означену групу, в якій часто підтримку отримують такі якості індивіда, котрі суспільство з тієї чи іншої причини не сприйняло (агресивність, жорстокість тощо). Особистість, яка інтегрувалася в такого роду групи, розпочинає діяльність у напрямку, що не відповідає усталеним суспільним нормам, її поведінка різною мірою різниться від загальноприйнятої, а деколи спрямована проти даних норм і стереотипу поведінки. Таку поведінку прийнято називати асоціальною та антисоціальною, де остання вважається небезпечнішою, оскільки має тенденцію до переростання в протиправну і злочинну. Дезадаптація супроводжується незадоволенням особистості своїм становищем, причини якого можуть мати прямий та опосередкований характер [11, с. 214]. В першому випадку незадоволення виникає у зв'язку з неприйнятністю для індивіда певних умов життя взагалі, у другому — незадоволення виникає внаслідок порівнювання людиною свого соціального становища із становищем представників інших соціальних груп, хай то будуть громадяни іншої країни чи представники вищого прошарку суспільства. Усе це спричинює виникнення в індивіда завищених вимог до безпосереднього середовища існування із подальшою незадоволеністю.

Соціальна дезадаптація в педагогічному аспекті – особливий вид поведінки, що не відповідає основним суспільним нормам, визнаним як обов’язкових [11, с. 216].

Соціальні відхилення бувають:

- корисної орієнтації – правопорушення, проступки, пов’язані з бажанням отримати матеріальну, грошову, майнову користь (крадіжки, пограбування, спекуляції, протекція);

- агресивної орієнтації – дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування);

- соціально-пасивного типу – бажання самоусунутись від активного способу життя, ухилитись від громадянських обов’язків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення від праці, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид) [8, с. 35].

Проявом асоціалізації є девіантна поведінка — система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі [5, с. 6]. До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність. Зв'язок між ними полягає в тому, що скоєнню злочину часто передує не-протиправна поведінка (розбещеність у сфері сексуальних стосунків, систематичне пияцтво тощо). Коли антисоціальні вчинки загрожують соціумові та караються в кримінальному порядку, їх називають злочинами й відповідно говорять про злочинну поведінку та особистість правопорушника, тобто суб'єкта, який скоїв злочин і визнаний винним у ході судового розгляду.

Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів:

а) аморальна – порушення норм моралі і правил людського співжиття;

б) протиправна – правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;

в) злочинна – порушення кримінально-правових норм [9, с. 37].

Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.

Девіантна поведінка – система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.

Виділяють девіації:

- за направленістю: позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;

- за мотивацією: корисні і агресивні;

- за суб’єктом: індивіди, соціальні групи, соціальні організації;

- за масштабністю прояву: індивідуальні, групові; - за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на інших людей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: п’янство, суїцид, наркоманія);

- за формою прояву: хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм [7, с. 24].

Рівні девіації – вираженість відхилень у поведінці. Виділяють:

- докримінальний рівень – рівень поведінки, коли людина ще не стала суб’єктом злочинів і соціальні відхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання норм моралі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисної праці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичних засобів, які негативно впливають на психіку;

- кримінальний рівень – рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочинних діях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органами слідства і суду.

Девіантність буває:

- імпульсивна – порушення норм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівняно незначний проміжок часу (агресія, суїцид);

- первинна – дії, які дозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки;

- вторинна – вчинки особи як відповідь на визначення девіанта;

- субкультурна – поведінка, якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання піл вплив норм субкультури [6, с. 22].

Фактори, які обумовлюють девіацію:

- індивідуальні – обумовлені психо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, які утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;

- особистісні – фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житті та діяльності, самооцінці;

- соціальні – фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;

- соціально-психологічні – обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сім’ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;

- психолого-педагогічні – обумовлені недоліками виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі [21, с. 36].

Делінквентна поведінка (англ. “провинність”) – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [18, с. 56].

До протиправних дій відносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб). Правопорушення – це порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, хуліганство. Злочин – протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтування, вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень).

Передумовою девіантної поведінки є важковиховуваність. Термін “важкий учень”, “важковиховуваний” характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки.

Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми [6, с. 25].

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійні фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людина існує у своєрідному і “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:

- нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);

- проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булумія – прагнення до постійного споживання їжі);

- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії) [9, с. 55].

Адиктивну поведінку непонолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла психічної та фізичної залежності, тобто, захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.

1.2 Психологічні особливості підліткового віку як фактор ризику формування асоціальної поведінки

Підлітковий, або середній шкільний вік, — один з станів становлення особистості, період особливо активного формування духовного багатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності до праці, здатності бути активним громадським діячем.

Формування особистості — процес становлення людини під впливом тих суспільних відносин, в які він вступає; опанування людиною системою знань, уявлень про світ, трудовими навиками [7, с. 18].

Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносну короткочасність, він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівень розлучень.

Підлітковий вік – один із кризових етапів у становленні особистості. Він характеризується рядом специфічних особливостей. Це вік кардинальних змін у сфері свідомості, діяльності і системи взаємовідносин. Цей етап характеризується бурхливим ростом людини, формуванням його організму у процесі статевої зрілості, що помітно впливає на психологічні особливості підлітка.

Однією з причин виникнення відхилень у поведінці є ігнорування особливостей підліткового віку, недооцінювання дорослими глибоких вікових суперечностей розвитку підлітка [7, с. 24].

Саме в цей період відбувається значний стрибок у психологічному розвиткові. Розпочинається процес самооцінювання та самовиховання. Аналізуючи моральні стосунки між людьми, підліток висуває вимоги до інших, а потім до себе. Описуючи цей вік, слід вказати на такі суперечності:

• непримиренність до зла, кривди — з одного боку — готовність
  стати до боротьби з найменшими відхиленнями від істини, з іншого
  боку — невміння розібратися у складних життєвих явищах;

• підліток хоче бути хорошим, прагне до ідеалу і водночас не любить, щоб його виховували, не терпить «оголеності ідей»;

• бажання самоствердитись і невміння це зробити;

• велика необхідність у пораді й допомозі дорослого, і водночас —
  відсутність бажання звернутися до старших;

• суперечність між кількістю бажань — з одного боку, та обмеженістю сил, досвіду, можливостей їх здійснення — з іншого;

• заперечення авторитетів, захоплення ідеальним, та сумнів у тому,
  що ідеальне може існувати в нашому буденному житті [7, с. 39].

Провідним протиріччям підліткового віку є прагнення до дорослості й неможливість адекватно його реалізувати. Це протиріччя розуміється як прагнення підлітка самоствердитися. Сучасний підліток не має умов для самореалізації, для вияву самостійності в суспільно корисній діяльності, тому прагне досягнути успіху в асоціальній діяльності.

Намагання бути і вважатися дорослим — головна особливість підлітка, яка виражає його нову життєву позицію щодо людей, довкілля, визначає зміст і спрямованість соціальної активності, систему прагнень, переживань [7, с. 45].

Соціальна активність підлітка виявляється в більшій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які є у світі дорослих і взаєминах між ними. Для підлітка стає дуже важливим ставлення до нього як до рівного з боку дорослих і батьків. З цього випливає загострене відчуття власної гідності, тому будь-які дрібниці: навіть невеликі зауваження, а тим більше нетактовність, ставлення до підлітків як до маленьких можуть боляче поранити самолюбство. Звідси й виникає багато конфліктних ситуацій, різних форм протесту (неслухняність, упертість, негативізм, опір виховному впливу).

Згадані суперечності викликають неадекватність поведінки та відхилення від норми в моральному розвитку.

Неадекватність поведінки може виявлятися через так звані атрибути дорослості: паління, уживання алкогольних напоїв, лихослів'я, бродяжництво тощо. Дорослі своїми невмілими діями (жорстокістю, брутальністю тощо) можуть глибоко травмувати душу дитини, призвести до відчуження, яке потім буде нелегко усунути. За таких умов виникає деформація моральних стосунків.

У підлітка виникає напруження у стосунках із дорослими і прагнення подолати, компенсувати переживання своєї неповноцінності. Однак йому, як правило, не вдається знайти для цього адекватні засоби. Якщо дорослі в цей момент не виявляють чуйності до підлітка, можуть виникнути гострі, тривалі конфлікти. Виникають негативні афективні переживання й відповідні форми поведінки: образливість, упертість, негативізм, замкненість, емоційна нестійкість.

Т.С. Гурлєва афективні переживання дитини пов'язує з переживаннями, в основі яких лежить незадоволеність базових потреб підлітка або конфлікт між ними:

• потреба в позитивному оцінюванні дорослих;

• потреба в самоповазі;

• потреба у спілкуванні з ровесниками;

• прагнення набути сприятливого статусу в системі міжособистісних стосунків у колективі класу [12, с. 64].

Невдалі спроби їх задоволення створюють для дитини психотравмуючу ситуацію, яка за відсутності психологічної допомоги переростає в ситуацію неможливості задоволення життєво важливих соціальних потреб.

Підлітковий вік є складним не лише внаслідок зазначених особливостей. Цьому періодові властиві суперечності й у фізичному розвитку, наприклад, розкоординування рухів, непропорційність, інтенсивний ріст органів та інші явища, які викликають відчуття скутості, особливо у дівчат. Великий вплив на поведінку має статеве дозрівання, а надто тоді, коли життя підлітка неправильно організовано, а духовні запити примітивні. У цих випадках виникають відхилення од моральних норм у поведінці школяра, засади й інтереси набувають спотворених форм. Створюються сприятливі умови для асоціального розвитку, з'являються розв'язність, потайливість, афективність.

Необхідно враховувати таку вікову особливість, як підвищена емоційна лабільність, вразливість. Характер домінуючих переживань часто на довгий час визначає структуру поведінкових реакцій.

До специфічних підліткових поведінкових реакцій належать: реакція емансипації, реакція групування з ровесниками, хобі-реакція; реакції, які зумовлені сексуальною хіттю.

Слід враховувати, що у зв'язку з емоційно-вольовою незрілістю, готовністю до реакцій емансипації та імітації, підліток за слабкого виховного контролю може легко опинитися під впливом асоціальних елементів, які маскують свою справжню сутність красивими фразами. Підвищена готовність до зазначених поведінкових реакцій може визначити прихильність учня до асоціальних елементів.

Установлено, що першопричиною, яка призводить до відхилень у поведінці, є порушення взаємин учня з класом, ізолювання його в колективі, що спонукає дитину шукати іншої спільності однолітків, чи навіть більш старших школярів, у якій зникало б емоційне напруження, знову б з'явилася можливість самоствердитися та самореалізуватись як особистість [7, с. 51]. Велику тривогу викликає той факт, що ізольовані діти, які не прийняті у своїй групі, поповнюють кількість неповнолітніх правопорушників. В об'єднаннях асоціальної спрямованості самоствердження здійснюється неадекватними засобами, підлітки задовольняють свої потреби у спілкуванні.

Учні звикають до свого неблагополучного становища в сім'ї, школі, класному колективі, до неуспішності, зневіряються у своїх силах і навіть починають хизуватися своїми негативними вчинками, недоліками. Щоб виправити ці недоліки, як указував В.Г. Баженов, слід перебудувати їхнє ставлення до себе, до навколишніх, створити такі ситуації, які б дали їм можливість виявити позитивні якості особистості [4, с. 39]. Здійснювати такий вплив на дітей слід у співпраці сім'ї і школи. їхні зусилля необхідно спрямовувати як на нормалізацію сімейних стосунків, так і на формування сприятливого психологічного клімату у класних колективах.

Слід наголосити на тому, що головне місце в житті підлітка посідає дружба з ровесниками. Вона визначає його емоційний стан, ціннісні орієнтації, спрямованість розвитку особистості. Якщо вчитель ігнорує цю особливість, наприклад, перешкоджає дружбі дітей, нав'язує підлітку коло спілкування, негативно відгукується про підлітка у присутності товаришів, це, природно, викликає опір. Крайньою формою вираження такого конфлікту будуть природні реакції цього віку (реакції емансипації, групування), які набувають хворобливих форм, що призводить до негативних наслідків: утеч із дому, негативізму, недовіри та опозиції стосовно дорослих.

Позитивний вплив на учнів зменшується, якщо в учительському середовищі немає згоди, єдності дій, якщо вчителі виявляють неприязнь один до одного. У книзі Шевського «Важкий успіх» висловлюється досить категорична, але цілком слушна думка: «...починати потрібно з установлення в колективі доброзичливого, шанобливого ставлення вчителів до всіх учнів» [24, с. 103].

Найчастотнішим є так званий конфлікт поколінь, який виникає внаслідок надмірної опіки і контролю старших за поведінкою і вчинками підлітка. Дуже хворобливо переживають підлітки позбавлення спілкування з ровесниками, з якими встановлені міцні та емоційно значущі стосунки. Також важко сприймається дітьми зміна звичних життєвих умов: переїзд до іншого міста, перехід до іншої школи. Виникають адаптаційні реакції на новий склад класу, учителів, товаришів по будинку, сусідів. Іноді причиною переживань стає конфлікт унаслідок комплексу власної неповноцінності. Часто він виникає як результат неможливості засвоєння програмового матеріалу, приватних «виховних бесід» учителів, погроз і покарань з боку батьків. Іноді такий комплекс зумовлений характерологічними й фізичними особливостями підлітка — дефектом мовлення, зовнішності, які викликають неприйняття і знущання з боку ровесників. З метою самоствердження такі підлітки часто приєднуються до асоціальних компаній або починають уживати алкогольні напої. Причиною психічної травми можуть бути безпідставні звинувачення в певній поведінці, розкриття таємниць, що ретельно зберігалися; знехтувана, нерозділена юнацька закоханість.

Відхилення в поведінці школярів зумовлюються не лише віковими особливостями, а й обставинами, за яких формується особистість підлітка.

Сім'я є тим осередком соціального існування, де дитина задовольняє свої основні потреби: як матеріально-побутові, так і потреби в симпатії, емоційній підтримці та прийнятті. їх фрустрація і призводить до тривожності, нервово-психічного дискомфорту, порушень у поведінці [12, с. 65]. Унаслідок неправильного розвитку стосунків у сім'ї, дефектів сімейного виховання, за нездорових взаємин між батьками дитина засвоює негативні вияви поведінки, у неї можуть формуватися спотворені моральні уявлення, а мимовільна участь у конфліктах, негативні переживання інколи породжують стресові стани, призводять до неврозів, замкненості, уповільненого психічного розвитку. - Якщо підліток виховується в гармонійній сім'ї, усі члени якої пов'язані теплими емоційними зв'язками, то несприятливе середовище (асоціальна компанія) не справляє на нього деформуючого впливу, як, скажімо, на підлітка з неблагонадійної, негармонійної сім'ї. До негармонійних сімей належать неповні сім'ї, сім'ї, де є вітчим або мачуха, що не знайшли емоційного контакту з дитиною. У таких сім'ях відсутня взаємодопомога при вирішенні життєвих проблем, відмічається надмірне домінування одних членів над іншими, часто виникають конфлікти.

Асоціальна, аморальна поведінка дорослих — це небезпека у підготовці юного покоління до життя [11, с. 139]. І не лише тому, що, наслідуючи дорослих, дитина засвоює аморальні стосунки і сама може вирости аморальною. Цього може й не трапитися. Окрім сім'ї, моральний вибір дитини визначається й іншими чинниками: шкільним колективом, педагогами, суспільством. Виникає вибірковість у доборі засобів поведінки залежно від обставин. Так формується роздвоєність особистості, якою відзначається найвищий ступінь аморальності — пристосовництво. Дитина виконує лише такі вимоги, які в даному випадкові для неї вигідно виконувати.

Таким чином, негативне ставлення дорослих до моральних цінностей та їхня асоціальна поведінка у зв'язку з цим шкідливі для виховання передусім тому, що сприяють виникненню умов для формування негативних виявів поведінки.

Неспроможність батьків виступати повноцінним зразком відповідальної поведінки, відхилення од функцій соціального контролю за дитиною призводять до порушень у розвитку дитини. Підліток розширює коло свого спілкування, інтенсивно оволодіває різними соціальними ролями і тому потребує допомоги батьків у поясненні явищ соціального життя й виробленні власного ставлення до них [8, с. 96].

Як бачимо, у підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є одним із вирішальних чинників у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій і характерних особливостей.

Таким чином, можна виділити наступні особливості підліткового періоду, які є групою факторів ризику у формуванні асоціальної поведінки: підвищений егоцентризм; потяг до протиставлення, протесту, боротьбі проти виховних авторитетів; підвищене бажання стати дорослим і незалежним від сім’ї; незрілість моральних переконань; занадто чутливе реагування на пубертатні зміни; схильність перебільшувати ступінь складності проблем; криза ідентичності; негативна чи несформована Я-концепція; гіпертрофовані поведінкові реакції; перевищення пасивних допінг-стратегій у подоланні труднощів.

1.3 Аналіз причин асоціальної поведінки особи

С.А.Белічева: “Почуття суспільності або, іншими словами, моральне почуття живе в кожному з нас точно так, як і почуття особистості, егоїзму. Обидва ці почуття, у вигляді мікроскопічних зародків, народжуються разом з людиною. Але перше, моральне почуття, найблагородніший і найніжніший паросток душі людської, вимагає великого догляду, щоб вирости і укріпнути, тоді як друге, як і будь-який бур’ян, не вимагає для свого розвитку догляду і, не зупинене вчасно, швидко починає панувати над першим” [7, с. 112].

Причин звуженого соціального досвіду підлітка, за даними лабораторії профілактики правопорушень серед неповнолітніх Інституту педагогіки АПН України, багато, а саме: завантаженість батьків (14,7%), неузгодженість вимог, що ставляться до дитини в школі та сім’ї (17%), відсутність наступності або безсистемність виховного впливу педагогів (13,2%), не сформованість умінь і навичок додержання норм і правил поведінки (13,7%), переорієнтація пізнавальних інтересів учнів за межі класу, школи (9,9%), невміння доцільно організувати своє дозвілля (12,1%), невираженість пізнавальних інтересів (19,4%) [5, с. 7].

Причини асоціальної поведінки особистості:

1. Ідеологічна детермінація асоціальної поведінки. Ідеологічні детермінанти належать до духовної сфери суспільства. Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу, що включає в себе отримання повноцінної освіти та професії, прищеплення загальної культури, моральних цінностей, вироблених людством, тобто всього того, що робить особу громадянином, активним учасником соціальних процесів.

Другим криміногенним фактором, що випливає з масової культури, є пропаганда відвертого насильства, жорстокості, знущання з людини, підступності як норм поведінки. Пропагування негативних стереотипів поведінки, яке заполонило засоби масової інформації, призводить до їх засвоєння деякими людьми, які й втілюють їх потім у життя.

2. Соціальні детермінанти правопорушень у державі. Найважливішою з соціальних детермінант правопорушень є соціальна нерівність членів суспільства. Вона була й буде у будь-якому суспільстві. Але за наявності малого прошарку багатих людей і переважної кількості бідних можливості досягнення достойного рівня життя для останніх стають ще більш проблематичним. Така ситуація завжди створювала велике соціальне напруження. Тому суперечності між благами, які є стандартними у суспільстві, і можливостями їх досягнення виступають корінними чинниками асоціальних проявів поведінки. Також негативно впливають урбанізація, внутрішня міграція населення, нерівноправне становище жінки в суспільстві. Поширення набувають комп’ютерні злочини, забруднення навколишнього середовища, обіг радіоактивних матеріалів, виготовлення фальшивих грошей. Все це загалом створює соціальну напругу у відносинах людей [15, с. 78].

3. Економічний фактор впливу на асоціальні дії індивідів. Для України є характерним високе економічне детермінування правопорушень. Наша держава визнана корумпованою країною з оцінкою 2,6 бала за 10-бальною шкалою [5, с. 9]. Багато людей, які вважаються працюючими, фактично перебувають у довготривалих неоплачуваних відпустках, працюють неповний робочий тиждень. Значна частина людей працює „в тіні” або вже перебуває „на дні” суспільства (бродяги, алкоголіки, наркомани).

4. Виховний потенціал сім’ї в умовах сьогодення. Серед сукупності причин появи педагогічної занедбаності, ведучими за своїм значенням є вплив на дитину своєю поведінкою батьків, характер їх взаємовідносин між собою, ставлення до оточуючих дитину людей. Це той могутній педагогічний фактор, наслідки якого неможливо врахувати.

Причинами відхилень у сімейному вихованні є: а) гіпертрофія сфери батьківських почуттів; б) перевага бачення в підлітку, юнаку дитячих якостей; в) виховна невпевненість батьків; г) фобія втрати дитини; д) нерозвиненість батьківських почуттів; е) проекція на дітей власних небажаних якостей; є) внесення конфлікту між подружжям у сферу виховання; ж) зсув в установках батьків залежно від статі дитини [15, с. 80].

5. Вплив політики держави у галузі освіти на стан правопорушень у суспільстві. Соціально-економічні й політичні процеси, які відбуваються у нашому суспільстві, не можуть не відбитись і на діяльності школи. У нинішніх умовах розвитку нашої школи існують об’єктивні протиріччя суспільного розвитку, боротьба нового зі старим, з елементами застійних явищ, командно-бюрокатичним стилем керівництва, деформацією процесів.

6. Негативна взаємодія особи та середовища як одна з причин асоціальних проявів поведінки. Вплив соціального середовища має актуалізований характер, оскільки особа взаємодіє з ним у даний момент. Безумовно, соціальне середовище впливає на людину не лише безпосередньо перед яким-небудь вчинком. Воно справляло свій вплив на неї і в минулому, формуючи її як особу. Саме в цьому полягає різниця між конкретною життєвою ситуацією (сучасне) і умовами формування особистості (минуле).

Умови - це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо асоціальні прояви не спричинюють, але їх наявність сприяє її існуванню [15, с. 82]. Самі ці факти кореняться в економічних, політичних, духовних та суспільних відносинах. Здебільшого це недоліки у функціонуванні господарського і державного механізму, охороні правопорядку, державного чи приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути і упущення в діяльності державної адміністрації, правоохоронних та контролюючих органів, судів, прогалин у законодавстві. Вони об’єктивно сприяють існуванню негативізму, хоч прямо його не породжують.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.

У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці асоціальної поведінки. За останні роки було виконано психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г.С. Абрамової, М.А. Алемаськіна, Ю.М. Антонян, С.А. Белічевой, В.М. Бехтерева, А.Д. Глоточкина, І.В. Дубровіной, В.В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева, Д.Д. Ісаєва, А.Г. Ковальова, І.С. Кона, В.Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г.М. Міньковського, І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К.К. Платонова, Г.М. Потаніна та ін.

Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів:

а) аморальна – порушення норм моралі і правил людського співжиття;

б) протиправна – правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;

в) злочинна – порушення кримінально-правових норм.

Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.

Девіантна поведінка – система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.

Делінквентна поведінка (англ. “провинність”) – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів.

Можна виділити наступні особливості підліткового періоду, які є групою факторів ризику у формуванні асоціальної поведінки: підвищений егоцентризм; потяг до протиставлення, протесту, боротьбі проти виховних авторитетів; підвищене бажання стати дорослим і незалежним від сім’ї; незрілість моральних переконань; занадто чутливе реагування на пубертатні зміни; схильність перебільшувати ступінь складності проблем; криза ідентичності; негативна чи несформована Я-концепція; гіпертрофовані поведінкові реакції; перевищення пасивних допінг-стратегій у подоланні труднощів.

Серед основних причин асоціальної поведінки особистості можна виділити наступні:

1. Ідеологічна детермінація асоціальної поведінки.

2. Соціальні детермінанти правопорушень у державі.

3. Економічний фактор впливу на асоціальні дії індивідів.

4. Виховний потенціал сім’ї в умовах сьогодення.

5. Вплив політики держави у галузі освіти на стан правопорушень у суспільстві.

6. Негативна взаємодія особи та середовища.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

2.1 Дослідження ціннісних орієнтацій особистості

Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.

Аналіз літературних джерел показав, що асоціальну поведінку підлітків дослідники пов’язують із: конфліктністю (Л.С. Алексєєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузькова, В.М. Радчук, В.С.Филипчук), зниженням успішності (М.І. Дідора, З.Г. Зайцева, О.М. Коропецька, С.Д.Максименко), адиктивною поведінкою (Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова), акцентуаціями характеру (А.А. Вдовиченко, З.С. Карпенко, А.Е. Лічко), агресивними діями (О.Б. Бовть, В.В. Іванова, Н.Д. Левітов, Т.В. Палько, С.Г. Шебанова), дезадаптацією (І.А.Белінська, Г.М. Федоришин), виникненням правопорушень (Б.Н. Алмазов, Л.А.Грищенко, В.Д. Єрмаков, І.В. Козубовська), фрустрацією (М.І. Єнікеєв, В.П. Москалець, М.В. Савчин), девіаціями та маргінальністю (Н.Ю. Максимова, Л.Е. Орбан–Лембрик).

З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням) [26, с. 48].

Підтверджено, що емоційно-когнітивна система взаємодії підлітка з різними явищами дійсності визначається характером його ціннісно-нормативних уявлень, змістом морально-мотиваційної сфери, ціннісними орієнтаціями. Поряд із ціннісно-мотиваційними уявленнями важливе значення у поясненні причин асоціальної поведінки відіграє здатність підлітка до саморегуляції і самовиховання, рівень розвитку самосвідомості і самокритичності. При цьому саморегуляція розглядається в дисертації як одна з важливих умов психолого-педагогічного подолання асоціальної поведінки підлітків, як усвідомлений вплив людини на саму себе, що виражається у стимулюванні одних і гальмуванні інших своїх дій, бажань, потреб.

Асоціальна поведінка підлітків виникає на тлі таких явищ, як зміни у характері стосунків з батьками та учителями, що виражаються у підвищеній конфліктності з ними, з ровесниками, група яких виступає референтною і відіграє провідну роль у формуванні ціннісно-нормативних уявлень на цьому віковому етапі.

Цілісне уявлення про внутрішній світ підлітка та його суперечливий характер отримано в результаті вивчення ціннісних орієнтацій підлітків з асоціальною поведінкою та соціально спрямованою поведінкою.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя» [23, с. 11].

Найбільш поширеною в даний час є методика зміни ціннісних орієнтації М. Рокіча, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

термінальні — переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

інструментальні — переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особи є переважним в будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному діленню на цінності-цілі і цінності-засоби.

В ході дослідження респондентам пред'являлося два списки цінностей (по 18 в кожному) на картках. У списках випробовуваний має привласнити кожній цінності ранговий номер, а картки розкласти по порядку значущості. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Дослідження проводилось на базі 9-А класу Дубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів. Вибірка становить 30 учнів, з яких 14 – хлопчики і 16 – дівчатка.

В ході проведення дослідження респондентам був пред'явлений набір з 18 карток з позначенням цінностей [Додаток 1]. Завдання — розкласти їх по порядку значущості у житті.

Результати дослідження та їх узагальнення

Результати дослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується вплив психологічних особливостей періоду ранньої юності, чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).

Аналіз ціннісних орієнтацій за ознакою віку не виявив суттєвих розбіжностей між респондентами. Результати дослідження ціннісних орієнтацій за статевою ознакою свідчать про певні відмінності у перевагах юнаків і дівчат. Так, до спільно виокремлених цінностей юнаки додають життєву мудрість (23,0 %), що пояснюється бажанням скоріше стати дорослими, бо зрілість, як правило, асоціюється з життєвою мудрістю. Дівчат характеризує прагнення до лідерства, намагання продемонструвати свою унікальність і неповторність, оскільки найбільш значущими вони вважають наступні цінності: суспільне визнання як повага оточуючих, колективу, товаришів (29,3 %), незалежність у вчинках і судженнях (26,8 %), акуратність (30,9 %).

Отже, вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і ціннісних орієнтаціях дає змогу проникнути в глибинні процеси, що відбуваються в суспільно-політичному, економічному й культурному житті нашого суспільства, виявити взаємозв’язки і взаємозалежності між змінами, що відбуваються в системі цінностей і ціннісних орієнтацій суспільства й індивіда (соціальної групи, класу, нації).

2.2 Діагностика асоціальної поведінки підлітків

Мета дослідження — аналіз проблеми девіантної поведінки сучасних підлітків та засобів її корекції.

Завдання дослідження:

1) дослідити структуру асоціальної поведінки;

2) виявити схильність до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків;

3) виявити вплив спортивної діяльності на їх соціалізацію.

Було використано такі тести:

1. Методика Кеттелла, мета якої — оцінка розвитку особистих якостей, які становлять 16 факторів: 1) стриманий — товариський (фактор А); 2) мислення конкретне, обмежене — абстрактне (фактор В); 3) емоційно нестійкий — стійкий (фактор С); 4) залежний від групи — самостійний (фактор Е); 5) серйозний — безтурботний (фактор Р); 6) з вираженим „Я” — непринциповий (фактор G); 7) боязкий — схильний до ризику (фактор Н); 8) твердий — м’який (фактор J); 9) довірливий — підозріливий (фактор L); 10) практичний — з багатою уявою (фактор М); 11) прямолінійний — гнучкий (фактор N); 12) спокійний — неспокійний (фактор О); 13) схильний до новаторства — консервативний (фактор Q1); 14)поступливий — напористий (фактор Q2); 15)спонтанний — контролюючий себе (фактор Q3); 16) спокійний — напружений (фактор Q4) [Додаток 2].

2. Методика виявлення схильності до відхилень у поведінці (А. Орел), метою якої є виявлення схильності до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків. Вона становить сім шкал: 1) настановлення на соціальну бажаність; 2) схильності на соціальну бажаність; 3) схильності до аддиктивної поведінки; 4) схильності до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки; 5) схильності до агресії і насилля; 6) контролю емоційних реакцій; 7) схильності до делінквентної поведінки. У нашому дослідженні розглядається чотири з них.

3. Експрес діагностика наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки учнів.

У дослідженні брали участь 30 учнів 9-А класу Дубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів.

Результати дослідження та їх узагальнення

Для визначення особистісних якостей підлітків за методикою Кеттелла отримано наступні дані (таблиця 1).

Фактор (А) — у 25,8 % випадків у підлітків виявлено такі риси характеру, як холодність, надмірна скептичність, негнучкість у ставленні до людей.

Фактор (В) — у 71 % відносно примітивне мислення, труднощі у навчанні.

Фактор (С) — у 29,4 % низька толерантність до емоціогенних факторів, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, часті випадки хвилювання.

Фактор (Е) — у 41 % надмірна сором’язливість, у конфліктах звичайно обвинувачує інших, сам для себе є „законом”.

Фактор (Р) — у 15 % підвищена обережність, розважливість, стриманість, іноді песимістичність, суворість.

Фактор (G) — у 61 % схильність до зміни настрою, впливу випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу.

Фактор (Н) — у 35 % сором’язливість, боязкість, обережність, прагнення перебувати в тіні, віддає перевагу вузькому колу друзів.

Фактор (J) — у 70 % надмірна самовпевненість, суб’єктивність, гіпертрофічне прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинізм, прагматизм.

Фактор (L) — у 75 % надмірне вагання, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на самого себе, зарозумілість, пошук вад у інших.

Фактор (М) — у 31 % багата уява, заглибленість у себе, безпорадність у практичних справах, іноді нереальність суджень, пов’язана з сильними реакціями, складні відносини у колективі..

Фактор (N) — у 28 % ощадливість, спокуса, несентиментальність, іноді цинізм, брутальність.

Фактор (О) — у 54 % надмірне занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, непевність.

Фактор (Q1) — у 31,5 % скептицизм, сумніви в нових справах, заперечення змін.

Фактор (Q2) — у 14 % залежність від чужої думки, надання переваги ухваленню рішення разом з іншими людьми, орієнтування на соціальне схвалення.

Фактор (Q3) — у 19 % недисциплінованість, внутрішня конфліктність, недотримання правил, підпорядкованість своїм пристрастям, низький рівень самоконтролю.

Фактор (Q4) — у 48 % збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходить розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, іноді лінощі.

Таблиця 1

Оцінка розвитку особистісних якостей підлітків (n = 30), які становлять 16 факторів (х ± d)

№	Особистісні якості	х±д
1.	Замкнутість	118 + 1,8
2.	Примітивне мислення	75 + 1,4
3.	Невпевненість у собі	98 ± 2,02
4.	Надмірна сором'язливість, конфліктність	143 ±2,01
5.	Песимістичність, суворість	16 + 0,5
6.	Ізольованість від впливу колективу	64 ± 1,1
7.	Сором'язливість, боязкість, обережність	37 ± 2,3
8.	Гіпертрофічність, цинізм	74 ± 1,7
9.	Підозрілість	79 + 2,2
10.	Складність відносин у колективі	32 ±2
11.	Цинізм, брутальність	29 ±1,8
12.	Хвилювання, зайве занепокоєння	180 ±2,4
13.	Скептицизм	105 ± 1,9
14.	Залежність від чужої думки	15 ± 2,4
15.	Недисциплінованість, внутрішній конфлікт	19 ± 2,6
16.	Збудженість, схвильованість, дратівливість	51 ± 2,3

За методикою схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) отримали наступні дані (таблиця 2).

Підлітки схильні: 83 % — до аддиктивної поведінки; 63,3 % — до агресії та насильства; 46,6 % — до делінквентної поведінки; 36,6 % — до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки. Крім того, якщо респондент схильний до „делінквентної” популяції, то його результати відповідали тестовим нормам, розрахованим для „делінквентної” вибірки.

Таблиця 2

Оцінка схильності підлітків (n = 30) до відхилень у поведінці (х + d)

№	Відхилення у поведінці	х±д
1.	Схильність до адиктивної поведінки	15,68 ± 2,3
2.	Схильність до агресії та насилля	22 ± 2,2
3.	Схильність до делінквентної поведінки	17 ± 1,7
4.	Схильність до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки	19 + 1,4

Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі. Більшість опитаних схильна до адиктивної поведінки і конфліктності; встановлено високий рівень невротизації.

Для діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки, а також їх внутрішньо сімейних, шкільних та дружніх стосунків учням були запропоновані твердження, - які поділені на 7 розділів [Додаток 3]. Кожний розділ містив 5 висловлювань, що стосуються ставлення до вживання психоактивних речовин (куріння, алкоголь, наркотики, наркотично діючі речовини). Завдання полягало в тому, щоб вибрати той варіант відповіді, з яким згідні.

Таблиця 3

Відсоток учнів, які вибрали номери тверджень анкети

№ п/п	Розділи	у %
1.	Моє ставлення до куріння	93	7
2.	Моє ставлення до вживання алкоголю	73	20	7
3.	Моє ставлення до вживання наркотиків	93	7
4.	Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий (клей, гас, фарба тощо)	94	6
5.	Моя сім’я	86	7	7
6.	Мої вчителі	86	14
7.	Мої друзі	86	14
	Твердження	1	2	3	4	5

Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.

Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникає потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекції такої поведінки.

В сучасних умовах профілактична робота асоціальної поведінки набула останнім часом особливо гострої актуальності у зв'язку з тенденцією, що позначилася в країні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте число тяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усе більше втягується молодь [21, с. 136].

Профілактика асоціальної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямований попереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, із метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.

У виховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен стати принцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід до самовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природним способом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні [18, с. 44].

Тільки самостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити його систему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізація відносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльності й участі в житті суспільства.

У праці і спілкуванні, у різноманітній творчій діяльності виховуються моральні початки особистості, формуються її цілі, ідеали, інтереси й потреби, корисні для суспільства [Додаток 4].

ВИСНОВКИ

Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.

Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.

З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням).

Результати проведеного дослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).

За методикою схильності до відхилень у поведінці дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі.

В ході діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.

Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникає потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекції такої поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреева Г.М. Психология социального познания/ Г.М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2000. – 228 с.

2. Андрущенко В.П. Соціальна робота/ В.П. Андрущенко. – К.: УДЦССМ, 2001. – 344 с. |з'єд

3. Бабахало В. Современные тенденции молодежной культуры/ В. Бабахало// Психолог. – 2001. – № 3. – С. 5-6.

4. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков/ В.Г. Баженов . – К.: Знання, 2002. – 415 с.

5. Балакірєва О.М. Диференціація життєвих шляхів молодого покоління залежно від факторів соціального середовища/ О.М. Балакірєва// Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. – 2007. – №13. – С. 6-9.

6. Балута Л.І. Психолого-педагогічний аналіз формування особистості учнів та профілактика їх соціальної поведінки/ Л.І. Балута// Нові технології навчання. – 2001. – № 30. – С. 22-29.

7. Беличева С.А. Сложный мир подростка/ С.А. Беличева. – М.: Наука, 2004. – 217 с.

8. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї/ О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.

9. Гилинский Я.И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения/ Я.И. Гилинский. – М.: Наука, 2001. – 314 с.

10. Головатий Η.Φ. Социология молодежи/ Η.Φ. Головатий. – К.: МАУП, 1999. – С. 109-115.

11. Городяненко В.Г. Соціологія/ В.Г. Городяненко. – К.: Знання, 2005. – 560 с.

12. Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за”/ Т.С. Гурлєва// Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №9. – С. 64-68.

13. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения/ А.Б. Добрович. – М.: Просвещение, 2001. – 279 с.

14. Дубровина И.В. Рабочая книга школьного психолога/ И.В. Дубровина. – М.: Наука, 2005. – 388 с.

15. Зайцева З.Г. Школа і важковиховувані підлітки/ З.Г. Зайцева. – К.: Знання, 2001. – 297 с.

16. Ильчиков М.З. Социология воспитания/ М.З. Ильчиков. – М.: Наука,1999. –116 с.

17. Капська А.Й. Соціальна педагогіка/ А.Й. Капська. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.

18. Кобзар Б.С. Запобігання відхилень у поведінці школярів/ Б.С. Кобзар. – К.: Знання, 2002. – 361 с.

19. Кобильченко В.В. Методологічні принципи становлення особистості/ В.В. Кобильченко. – К.: Либідь, 2001. – 211 с.

20. Кобильченко В.В. Формування особистості як психолого-педагогічна проблема/ В.В. Кобильченко. – К.: Либідь, 2001. – 341 с.

21. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми/ А.И. Кочетов. – М.: Наука, 2003. – 215 с.

22. Левина С. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання/ С. Левина. – К.: УІМ, 2003. – С. 101-114.

23. Никандров Н.Д. Духовные ценности и воспитание человека/ Н.Д. Никандров// Педагогика. – 2004. – № 3. – С. 11-13.

24. Оржехівська В.М. Педагогічна профілактика девіантної поведінки неповнолітніх/ В.М. Оржехівська. – К.: Знання, 2000. – 264 с.

25. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология/ Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Питер, 2001. – 362 с.

26. Туленков Н.В. Социология конфликта и девиантного поведения/ Н.В. Туленков. – К.: Знання, 2004. – 297 с.

27. Удалова О.А. Профілактика асоціальної поведінки серед учнівської та студентської молоді/ О.А. Удалова// Проблеми освіти. – 2001. – № 25. – С. 11-18.

Додаток 1

Список А (термінальні цінності):

— активне діяльне життя (повнота і емоційна насиченість життя)

— життєва мудрість (зрілість думок, що досягаються життєвим досвідом)

— здоров'я (фізичне і психічне)

— цікава робота

— краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі і в мистецтві)

— любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною)

— матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)

— наявність хороших і вірних друзів

— суспільне визнання (пошана тих, що оточують, колективу, товаришів по роботі)

— пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуального розвитку)

— продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей)

— розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне вдосконалення)

— розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків)

— свобода (самостійність, незалежність в думках і вчинках)

— щасливе сімейне життя

— щастя інших (добробут, розвиток інших людей, всього народу, людства в цілому)

— творчість (можливість творчої діяльності)

— упевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх суперечностей, сумнівів).

Список Б (інструментальні цінності):

— акуратність (охайність), уміння тримати у порядку речі, порядок в справах

— вихованість (хороші манери)

— високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання)

— життєрадісність (відчуття гумору)

— старанність (дисциплінованість)

— незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче)

— непримиренність до недоліків в собі та інших

— освіта (широта знань, висока загальна культура)

— відповідальність (почуття обов'язку, уміння тримати слово)

— раціоналізм (уміння розсудливо і логічно мислити, ухвалювати обдумані, раціональні рішення)

— самоконтроль (стриманість, самодисципліна)

— сміливість в обстоюванні своєї думки, своїх поглядів

— тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами)

— терпимість (до поглядів і думок інших, уміння прощати іншим їх помилки)

— широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички)

— чесність (правдивість, щирість)

— ефективність в справах (працьовитість, продуктивність в роботі)

— чуйність (дбайливість)

Додаток 2

1. Я думаю, що моя пам'ять зараз краща, ніж була раніше.

а) так б) важко сказати в) ні

2. Я б цілком міг жити один, далеко від людей.

а) так б) іноді в) ні

3. Якби я сказав, що небо знаходиться «внизу» і що взимку «жарко», я повинен був би назвати злочинця:

а) бандитом б) святим в) хмарою

4. Коли я лягаю спати, я:

а) засинаю швидко б) щось середнє в) насилу засинаю

5. Якби я вів машину по дорозі, де багато інших автомобілів, я вважав за краще б:

а) пропустити вперед більшість машин

б) не знаю

в) обігнати всі машини, які йдуть попереду

6. У компанії я даю можливість іншим жартувати і розповідати всякі історії.

а) так б) іноді в) ні

7. Мені важливо, щоб у всьому, що мене оточує не було безладу.

а) вірно б) важко сказати в) невірно

8. Більшість людей, з якими я буваю в компаніях, поза сумнівом, раді мене бачити.

а) так б) іноді в) ні

9. Я б швидше займався:

а) фехтуванням і танцями б) важко сказати в) боротьбою і баскетболом

10. Мене бавить, що те, що люди роблять, зовсім не те, що вони потім розповідають про це.

а) так б) іноді в) ні

11. Читаючи про яку-небудь подію, я цікавлюся всіма подробицями.

а) завжди б) іноді в) рідко

12. Коли друзі жартують наді мною, я звичайно сміюся разом зі всіма і зовсім не ображаюся.

а) вірно б) не знаю в) невірно

13. Якщо мені хто-небудь нагрубіянить, я можу швидко забути про це.

а) вірно б) не знаю в) невірно

14. Мені більше подобається придумувати нові способи у виконанні якої-небудь роботи, чим дотримуватися випробуваних прийомів.

а) вірно б) не знаю в) невірно

15. Коли я планую що-небудь, я вважаю за краще робити це самостійно, без чиєї-небудь допомоги.

а) вірно б) іноді в) ні

16. Я думаю, що я менш чутливий, чим більшість людей.

а) вірно б) важко відповісти в) невірно

17. Мене дратують люди, які не можуть швидко ухвалювати рішення.

а) вірно б) не знаю в) невірно

18. Іноді, хоч і короткочасно, у мене виникає відчуття роздратування по відношенню до моїх батьків

а) так б) не знаю в) ні

19. Я швидше розкрив би свої сокровенні думки:

а) моїм хорошим друзям б) не знаю в) у своєму щоденнику

20. Я думаю, що слово, протилежне слову «неточний» — це:

а) недбалий б) ретельний в) приблизний

21. У мене завжди вистачає енергії, коли мені це необхідно.

а) так б) важко сказати в) ні

22. Мене більше дратують люди, які:

а) своїми грубими жартами вганяють людей фарбу

б) важко відповісти

в) створюють незручності для мене, спізнюючись на обумовлену зустріч

23. Мені дуже подобається запрошувати гостей і розважати їх

а) вірно б) не знаю в) невірно

24. Я думаю, що:

а) не все треба робити однаково ретельно

б) важко відповісти

в) будь-яку роботу слід виконувати ретельно, якщо Ви за неї узялися

25. Мені завжди доводиться долати збентеження.

а) так б) можливо в) ні

26. Мої друзі частіше:

а) радяться зі мною б) роблять те і інше порівну в) дають мені поради

27. Якщо приятель одурює мене в дрібницях, я вважаю за краще зробити вигляд, що не помітив цього, викрити його.

а) так б) іноді в) ні

28. Мені подобається друг:

а) інтереси якого мають діловий і практичний характер

б) не знаю

в) який відрізняється глибоко продуманими поглядами на життя

29. Я не можу байдуже слухати, як інші люди висловлюють ідеї, протилежні тим, в які я твердо вірю.

а) вірно б) важко відповісти в) невірно

30. Мене хвилюють мої минулі вчинки і помилки.

а) так б) не знаю в) ні

31. Якби я однаково добре умів і те і інше, то я б вважав за краще:

а) грати в шахи б) важко сказати в) грати в городки

32. Мені подобаються товариські, компанійські люди.

а) так б) не знаю в) ні

33. Я настільки обережний і практичний, що зі мною трапляється менше неприємних несподіванок, чим з іншими людьми.

а) так б) важко сказати в) ні

34. Я можу забути про свої турботи і обов'язки, коли так мені це необхідно.

а) так б) іноді в) ні

35. Мені буває важко визнати, що я не маю рацію.

а) так б) іноді в) ні

36. На підприємстві мені було б цікавіше:

а) працювати з машинами і механізмами і брати участь в основному виробництві

б) важко сказати

в) розмовляти з людьми, займаючись суспільною роботою

37. Яке слово не пов'язане з двома іншими?

а) кішка б) близько в) сонце

38. Те, що в деякій мірі відволікає мою увагу

а) дратує мене

б) щось середнє

в) не турбує мене абсолютно

39. Було б у мене було багато грошей, то я:

а) поклопотався б про те, щоб не викликати до себе заздрість

б) не знаю

в) жив би, не утрудняючи себе ні в чому

40. Гірше покарання для мене:

а) важка робота б) не знаю в) бути замкнутим наодинці

41. Люди повинні більше дотримуватись законів моралі.

а) так б) іноді в) ні

42. Мені говорили, що дитиною я був:

а) спокійним і любив залишатися один

б) не знаю

в) живим і рухомим

43. Мені подобалася б практична повсякденна робота з різними установками і машинами.

а) так б) не знаю в) ні

44. Я думаю, що більшість свідків говорять правду, навіть якщо це нелегко для них.

а) так б) важко сказати в) ні

45. Іноді я не наважуюся втілювати в життя свої ідеї, тому що вони здаються мені нездійсненними.

а) вірно б) важко відповісти в) невірно

46. Я прагну сміятися над жартами не так голосно, як це робить більшість людей.

а) вірно б) не знаю в) невірно

47. Я ніколи не відчуваю себе таким нещасним, що хочеться плакати.

а) вірно б) не знаю в) невірно

48. У музиці я насолоджуюся:

а) маршами у виконанні військових оркестрів

б) не знаю

в) скрипковими соло

49. Я б швидше вважав за краще провести два літні місяці:

а) у селі з одним або двома друзями

б) важко сказати

в) очолюючи групу в туристському таборі

50. Зусилля, витрачені на складання планів

а) ніколи не зайві б) важко сказати в) не коштують цього

51. Необдумані вчинки і вислови моїх приятелів в мою адресу не кривдять і не засмучують мене.

а) вірно б) не знаю в) невірно

52. Коли мені все вдається, я знаходжу ці справи легкими.

а) завжди б) іноді в) рідко

53. Я вважав за краще б швидше працювати:

а) в установі, де мені довелося б керувати людьми і весь час бути серед них

б) важко відповісти

в) архітектором, який в тихій кімнаті розробляє свій проект

54. Будинок так відноситься до кімнати, як дерево:

а) до лісу б) до рослини в) до листка

55. Те, що я роблю, у мене не виходить:

а) рідко б) іноді в) часто

56. У більшості справ я:

а) вважаю за краще ризикнути

б) не знаю

в) вважаю за краще діяти напевно

57. Ймовірно, деякі люди вважають, що я дуже багато говорю.

а) швидше це так б) не знаю в) думаю, що ні

58. Мені більше подобається людина:

а) розумна, будь вона навіть ненадійна і непостійна

б) важко сказати

в) з середніми здібностями, але, яка уміє протистояти всяким спокусам

59. Я ухвалюю рішення:

а) швидше, ніж багато людей б) не знаю в) повільніше, ніж більшість людей

60. На мене більше враження справляють:

а) майстерність і витонченість б) важко сказати в) сила і потужність

61. Я вважаю, що я людина, схильна до співпраці

а) так б) щось середнє в) ні

62. Мені більше подобається розмовляти з людьми вишуканими, витонченими, чим з відвертими і прямолінійними.

а) так б) не знаю в) ні

63. Я вважаю за краще:

а) вирішувати питання, що стосуються особисто мене, сам

б) важко відповісти

в) радитися з моїми друзями

64. Якщо людина не відповідає відразу ж, після того, як я що-небудь сказав їй, то я відчуваю, що, мабуть, сказав яку-небудь дурість.

а) вірно б) не знаю в) невірно

65. У шкільні роки я найбільше одержав знань

а) на уроках б) важко сказати в) читаючи книги

66. Я уникаю суспільної роботи і пов'язаної з цим відповідальності.

а) вірно б) іноді в) невірно

67. Коли питання, яке треба вирішити, дуже важке і вимагає від мене багато зусиль, я стараюся:

а) зайнятися іншим питанням

б) важко відповісти

в) ще раз спробувати вирішити це питання

68. Напади сміху, здавалося б, без визначеної причини.

а) так б) іноді в) ні

69. Іноді я міркую гірше, ніж звичайно.

а) вірно б) не знаю в) невірно

70. Мені приємно зробити людині приємне, погодившись призначити зустріч з нею на час, зручний для неї, навіть якщо це трохи незручно для мене.

а) так б) іноді в) ні

71. Я думаю, що правильне число, яке повинне продовжити ряд 1, 2, 3, 6, 5 - буде:

а) 10 б) 5 в) 7

72. Іноді у мене нетривалі приступи нудоти і запаморочення без певної причини.

а) так б) не знаю в) ні

73. Я вважаю за краще швидше відмовитися від свого замовлення чим доставити офіціанту або офіціантці зайвий неспокій.

а) так б) іноді в) ні

74. Я живу сьогоднішнім днем більшою мірою, чим інші люди.

а) вірно б) важко сказати в) невірно

75. На вечірці мені подобається:

а) брати участь в цікавій бесіді б) важко відповісти

в) дивитися, як люди відпочивають, і просто відпочивати самому

76. Я висловлюю свою думку незалежно від того скільки людей можуть її почути

а) так б) іноді в) ні

77. Якби я міг перенестися в минуле, я б більше хотів зустрітися з:

а) Колумбом б) не знаю в) Пушкіним

78. Я вимушений утримувати себе від того, щоб не лізти в чужі справи.

а) так б) іноді в) ні

79. Працюючи в магазині, я вважав за краще б:

а) оформляти вітрини б) не знаю в) бути касиром

80. Якщо люди погано про мене думають, я не стараюся переконати їх, я продовжую поступати так, як вважаю потрібним

а) так б) важко сказати в) ні

81. Якщо я бачу, що мій старий друг холодний зі мною і уникає мене, я звичайно:

а) відразу ж думаю: «У нього поганий настрій»

б) не знаю

в) турбуюся про те, який невірний вчинок я зробив

82. Всі нещастя відбуваються із-за людей:

а) які стараються у все внести зміни, хоча вже існують задовільні способи вирішення цих питань

б) не знаю

в) які відкидають нові, багатообіцяючі пропозиції

83. Я одержую велике задоволення, розповідаючи сумні новини.

а) так б) іноді в) ні

84. Акуратні, вимогливі люди не уживаються зі мною.

а) вірно б) іноді в) невірно

85. Мені здається, що я менш дратівливий, чим більшість людей.

а) вірно б) не знаю в) невірно

86. Я можу легше не зважати на інших людей, чим вони на мене.

а) вірно б) іноді в) невірно

87. Буває, що весь ранок я не хочу ні з ким розмовляти.

а) часто б) іноді в) ніколи

88. Якщо стрілки годинника зустрічаються рівно через кожні 65 хвилин, то цей годинник:

а) відстає б) йде правильно в) поспішає

89. Мені буває нудно:

а) часто б) іноді в) рідко

90. Люди говорять, що мені подобається робити все своїм оригінальним способом.

а) вірно б) іноді в) невірно

91. Я вважаю, що потрібно уникати зайвих хвилювань, тому що вони утомливі.

а) так б) іноді в) ні

92. Удома, у вільний час, я:

а) базікаю і відпочиваю б) важко відповісти в) займаюся справами, що цікавлять мене

93. Я боязко і обережно відношуся до зав'язування дружніх відносин з новими людьми.

а) так б) іноді в) ні

94. Я вважаю, що те, що люди говорять віршами, можна також точно виразити прозою.

а) так б) іноді в) ні

95. Я підозрюю, що люди, з якими я знаходжуся в дружніх відносинах, можуть опинитися зовсім не друзями за моєю спиною.

а) так, в більшості випадків б) іноді в) ні, рідко

96. Я думаю, що навіть найдраматичніші події через рік вже не залишають в моїй душі ніяких слідів.

а) так б) іноді в) ні

97. Я думаю, що було б цікавіше бути:

а) натуралістом і працювати з рослинами б) не знаю

в) страховим агентом

98. Я схильний до безпричинного страху і огиди по відношенню до деяких речей

а) так б) іноді в) ні

99. Я люблю роздумувати про те, як можна поліпшити мир.

а) так б) важко сказати в) ні

100. Я віддаю перевагу іграм:

а) де треба грати в команді або мати партнера б) не знаю

в) де кожен грає сам за себе

101. Вночі мені сняться фантастичні або безглузді сни.

а) так б) іноді в) ні

102. Якщо я залишаюся в будинку один, то через деякий час я відчуваю тривогу і страх.

а) так б) іноді в) ні

103. Я можу своїм дружнім відношенням ввести людей в оману, хоча насправді вони мені не подобаються.

а) так б) іноді в) ні

104. Яке слово не відноситься до двох іншим?

а) думати б) бачити в) чути

105. Якщо мати Марії є сестрою батька Олександра, то ким є Олександр по відношенню до батька Марії?

а) двоюрідним братом б) племінником в) дядьком

Додаток 3

1 (розділ) Моє ставлення до куріння:

1 - я ніколи не буду палити

2 - думаю, я спробую хоча б один-два рази

3 - я вже спробував (ла), але зараз не вживаю

4 - я час від часу палю

5 - я часто вживаю і буду у майбутньому це робити

2 (розділ) Моє ставлення до вживання алкоголю:

1 - я ніколи не буду вживати алкоголь

2 - думаю, я спробую хоча б один-два рази

3 - я вже спробував (ла), але зараз, не вживаю

4- я час від часу вживаю алкоголь

5 - я часто вживаю і буду у майбутньому це робити

3 (розділ) Моє ставлення до вживання наркотиків:

1 - я ніколи не буду вживати наркотики

2 - думаю, я спробую хоча б один-два рази

3 - я вже спробував (ла), але зараз не вживаю

4 - я час від часу вживаю наркотики

5 - я часто вживаю і буду у майбутньому це робити

4 (розділ) Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий (клей, гас, фарба тощо):

1 - я ніколи не буду вживати наркотично діючі речовини

2 - думаю, я спробую хоча б один-два рази

3 - я вже спробував (ла), але зараз не вживаю

4 - я час від часу вживаю наркотично діючі речовини

5 - я часто вживаю і буду у майбутньому це робити

5 (розділ) Моя сім’я:

1 - я почуваю себе щасливим з людьми, які піклуються про мене і є моєю сім’єю

2 - я не можу вільно спілкуватися з моєю сім’єю

3 - моя сім’я створює мені багато неприємностей

4 - я не хочу жити з одним із членів моєї сім’ї (мати, батько, брат, сестра тощо)

5 - я взагалі не хочу спілкуватися і жити з моєю сім’єю

6 (розділ) Мої вчителі:

1 - я можу звернутися до вчителів за порадою або поділитися з ними своїми успіхами

2 - мені подобаються мої вчителі, але деяких з них я хотів би замінити

3 - я майже не спілкуюсь з моїми вчителями окрім навчальної необхідності

4 - мої вчителі сприяють виникненню у мене особистих проблем

5 - я не хочу навчатись у школі

7 (розділ) Мої друзі:

1 - мої друзі не вживали і не вживають наркотичні речовини

2 - ми з друзями обговорювали можливість вживання наркотичних речовин в майбутньому

3 - мої друзі вже спробували наркотичні речовини, але зараз не вживають

4 - мої друзі час від часу вживають наркотичні речовини

5 - мої друзі часто вживають наркотичні речовини і будуть це робити у майбутньому

Додаток 4

Мета: сприяти саморозкриттю особистості, формувати уміння долати бар'єри у спілкуванні, розкривати механізми співпраці, взаємоповаги, налагодження морально-психологічного клімату; навчати дітей мистецтва володіти собою, стимулювати себе у процесі вольової дії з допомогою позитивних емоцій, приймати рішення, позбавитися страху, агресивності, тривоги, невпевненості.

ЗАНЯТТЯ 1

Тема. Упевненість у собі.

Мета: сприяти самопізнанню, формувати любов до себе і самоповагу, акцентувати увагу учасників на своїх позитивних рисах.

Вправа «Правила роботи групи»

Для ефективної діяльності тренінгової групи доцільно виробити і узгодити правила роботи групи:

1. Добровільна участь.

2. Акцентування мови почуттів.

3. Довірливе спілкування і щирість.

4. Принцип «тут і зараз».

5. Право на підтримку.

6. Активність.

7. Тактовність і толерантність.

8. Персоніфікація висловлювань.

9. Говорити на тему.

Вправа «Я люблю своє ім'я»

На аркушах паперу учасникам пропонують намалювати сонячне коло з промінчиками. Усередині кола записати найулюбленішу форму свого імені, на промінчиках помістити інші варіанти імені або слів, що його замінюють. Виділити ті форми імені, які є найбільш приємними.

Аркуші з «сонечками» прикріплюють до одягу на весь період заняття. Учасники зачитують і коментують свої варіанти перед тим, як прикріпити їх.

Бесіда «Про повагу до себе»

Дня того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень, ми повинні любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Коли ми щиро любимо і поважаємо себе, схвалюємо свої дії і вчинки, то створюємо відповідну організацію розуму, яка породжує симпатію до інших людей, дає змогу нам побачити хороші риси в інших людях, переваги в роботі, яку виконуємо, та просто побачити світ прекрасним.

Намагайтеся якомога менше критикувати себе.

Критика замикає той спосіб думок, якого ми намагаємося позбутися. Тільки розуміння себе дає змогу вирватися з цього замкнутого кола. Пригадаймо, як ми критикували себе роками і це ні до чого не привело. Спробуйте полюбити себе і побачите результат.

Коли ми говоримо про любов до себе, то у жодному разі така любов не вважається егоїстичною чи самолюбством. Любити себе — це насамперед, поважати себе, відчувати себе особистістю.

Не заперечуйте самі і не давайте іншим заперечувати вашу досконалість.

Основою нашого життєвого сценарію с наше попереднє програмування. Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Ми живемо тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватись своєю незвичайністю. Не забувайте, що у вашому серці достатньо любові, щоб вилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе. Все хороше в житті починається з прийняття свого внутрішнього «Я», яке відрізняється від нашого зовнішнього «Я». «Я» — це наші хороші вчинки, які є результатом попереднього програмування.

Шануйте в собі хороші риси — і це може різко змінити ваше життя. Покращиться здоров'я (бо хороше здоров'я починається з любові до себе), налагодяться взаємини, відкриється шлях для розширення творчих можливостей. Можливо згодом ви навчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас не влаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті.

Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами, врешті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота — інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш? Любити себе — означає бути вимогливим до себе. Лише любов до себе породжує упевненість у собі.

Гра «Відгадай, хто я»

Тренер проходить по колу і нашіптує кожному учаснику назву однієї з трьох тварин. Учасники на команду тренера мають продемонструвати рухи та звуки названої тварини і шукати собі подібних. Виграє та команда, учасники якої швидше об'єднаються за певними ознаками. Учасники команд відгадують назви тварин.

ЗАНЯТТЯ 2

Тема. Мій характер.

Мета: сприяти самопізнанню особливостей характеру, своїх сильних і слабких сторін, формувати уміння виробляти бажані риси характеру, виховувати бажання до самовдосконалення.

Вправа «Я— впевнена людина!»

Учасники групи діляться на чотири підгрупи за умовою: «Уявіть, що ви зайшли до магазину, де продають солодощі (звертаючись до перших трьох учасників зліва, запитуєте, що б вони купили?)». Решта учасників повторює вибрані солодощі і групуються відповідно до запропонованого асортименту у підгрупи. Кожна підгрупа має зобразити певне правило формування особистості на аркуші А4 у довільній формі (схемою, блок-схемою, опорним конспектом тощо).

Правило 1. Уранці докладіть максимум зусиль, щоб вийти з дому в найкращому вигляді. Упродовж дня намагайтеся заглянути в люстерко, щоб переконатися, що у вас привабливий вигляд. Перед сном потіштеся собою. Ви найкращі!

Правило 2. Не зациклюйтесь на своїх фізичних вадах. Вони є у всіх. Адже більшість оточення або не помічає їх, або не знають, що вони у вас є. Щоменше ви думаєте про них, то краще почуваєтеся.

Правило 3. Не будьте надто критичні до інших, якщо ви часто наголошуєте на вадах інших людей і така критичність стала для вас звичкою — її треба швидше позбутися. Отже, ви будете щоразу думати, що ваші одяг і вигляд — найкраща підстава для критики. Впевненості це не додає.

Правило 4. Пам'ятайте, що людям понад усе подобаються слухачі. Вам не обов'язково промовляти багато дотепних реплік, щоб привернути увагу та викликати прихильність. Слухайте уважно інших, вони поважатимуть вас. Говоріть переважно на тему, приємну для вашого співрозмовника, цікавтеся його справами та виявляйте щирий інтерес до його захоплень.

Після закінчення кожна підгрупа презентує своє напрацювання. Учасники обмінюються думками про те, наскільки ці правила притаманні для них.

Вправа «Сильні і слабкі сторони»

Усі учасники сідають у коло. Тренер роздає аркуші паперу і ручки. Учасники ділять аркуш вертикальною лінією навпіл і у лівій верхній частині ставлять знак «+», а у правій — «-». Під знаком «+» перелічують ті риси особистості, якими вони пишаються, те, що їм подобається в собі і що вони цінують у людях. Під знаком «-» зазначають те, що їм не подобається в собі і людях. Бажано, щоб записів у лівій та правій частинах було порівну.

Тоді всі зачитують свої записи вголос, обмінюються враженнями.

Запитання для обговорення:

• Які позитивні риси особистості учасників групи тобі сподобались?
  Чи є такі у тебе?

• Яких рис ти хотів би набути, а яких — позбутися?

Релаксація «Мені приємно, коли...»

Кожен учасник по черзі проговорює запропонований вислів «Мені приємно, коли...» зі своїм закінченням. Можна урізноманітнити роботу, запропонувавши промовити кілька речень, змінюючи перше слово. Наприклад, «Удома мені приємно, коли...», «У школі мені приємно, коли...», «Взагалі в житті мені приємно, коли...».

ЗАНЯТТЯ 3

Тема. Дружба. Кого я називаю другом.

Мета: розширити інформованість учнів про особливості міжособистісних стосунків; розкрити поняття «товариськість» і «дружба»; формувати уміння подобатися, співпереживати, проявляти живий інтерес до оточення; розвивати почуття взаємодопомоги і солідарності, поваги і довіри, доброзичливості і симпатії, вчити емоційного їх виразу.

Прислів 'я:

• Розумний товариш — половина дороги.

• Не пізнавай товариша три дні — пізнавай три роки.

• Справжні друзі пізнаються в біді.

• Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.

• Рука друга не лише гладить, а й карає.

Цитати:

Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагу над ними, коли ж ви хочете мати друзів, дайте їм змогу відчути перевагу над вами. (Ларошфуко.)

Гра «Гаряче крісло»

Учасники сідають у коло. Посередині стоїть крісло, яке ми називаємо «гарячим». Один з учасників сідає на нього і називає ім'я того члена групи, від кого він хотів би почути відверту відповідь на запитання: «Як ти до мене ставишся?». Той, до кого звернувся учасник з «гарячого крісла», має дати йому відверту і правдиву відповідь. Учасник, що сидить на «гарячому кріслі», звертається до трьох членів групи. Останній, до кого звернувся той, що сидить на «гарячому кріслі», займає його місце, гра триває.

Вправа «Кого я називаю другом»

Потреба в дружбі існувала в усі часи і в усіх народів, існує ця потреба і зараз. У поняття «дружба» кожен вкладає свій зміст. З'ясуймо, що ж таке дружба, а що таке — товариськість.

(Діти дають визначення дружби і товариськості.)

Дружба — це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистої симпатії. Це насамперед духовна близькість, вона виражається у взаємоповазі, взаєморозумінні, взаємному довір'ї.

Товариськість — це стосунки на ґрунті належності до того самого колективу.

Дуже часто товариські стосунки переростають у дружні. (Співбесіда про товариські і дружні стосунки.)

Чи зобов'язують дружні стосунки до дотримання якихось правил взаємності?

Так! Існують неписані правила дружби. Розглянемо їх і з'ясуємо, яким важливим є їх дотримання:

• ділитися новинами про свої успіхи;

— добровільно допомагати у разі потреби і поводитися так, щоб другу було приємно у твоєму товаристві;

• бути впевненим у другові, довіряти йому;

• захищати друга за його відсутності;

• бути ввічливим до його друзів, поважати їх;

• не критикувати друга перед іншими;

• зберігати довірені таємниці.

Співбесіда за запитаннями:

• Скільки друзів може мати одна людина? (Як висновок — наявність
  спільних інтересів).

• Яким має бути друг?

Після невеликого обговорення діти отримують завдання: написати коротку характеристику друга. Наприкінці — презентація напрацювань.

Гра «Я малюю дружбу» (груповий малюнок)

Група ділиться на три підгрупи за казкою «Троє поросят» (Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф).

Кожна підгрупа на ватмані малює малюнок з назвою «Дружба». Після закінчення роботи учасники презентують малюнки і обґрунтовують свою думку.

ЗАНЯТТЯ 4

Тема. Шкідливі звички.

Мета: активізувати відчуття небезпеки від шкідливих звичок; визначити, що власна поведінка і спосіб життя є найважливішими факторами, які впливають на здоров'я людини.

Вправа «Лінія здоров'я»

Кожен учасник групи отримує бланк «Лінії здоров'я». У ньому відображено стовпчики — виміри позначені літерами, що означають:

Р — режим дня (дотримання режиму дня); Ф — фізкультура і спорт (заняття спортом, зокрема зарядкою); X— харчування (його калорійність та режимність прийому їжі); С — сон (повноцінність, тривалість); Е — емоційність життя (стрес, хвилювання, яскравість і вираження емоцій); ФН— фізичні навантаження (їх нормованість); Т— відсутність тютюнокуріння; А — відсутність вживання алкоголю; П— відсутність інших поганих звичок.

Р Ф Х С Е ФН Т А П

Інструкція. Кожен стовпчик таблиці містить стовідсоткову шкалу. Позначте на цій шкалі ваше ставлення до обумовлених факторів згідно з позначками відповідним чином. Умовно взявши початок стовпчика за 0, а його кінець — за 100 %.

З'єднайте позначки і зверніть увагу на лінію, яка утворилася: наскільки вона пряма, про що це свідчить?

Дискусія «Що шкодить моєму здоров 'ю?»

Учасники, сидячи у колі, висловлюють свої думки з приводу незалежних від них причин, які загрожують їхньому здоров'ю.

Приклади

• Ви перебуваєте у приміщенні, де хтось курить.

• За святковим столом дорослі запропонували вам спробувати алкоголь.

• На дискотеці прийнято трішки бути «під кайфом».

• Ваші батьки дістають для вас довідку про звільнення від фізкультури.

Релаксація «Я спокійний»

Учасники зручно вмощуються на стільчиках. Під легку музику подумки повторюють упродовж 5 хв вислови «Я спокійний!», «Я урівноважений!» тощо.

ЗАНЯТТЯ 5

Тема. Закон і ми.

Мета: допомогти підліткам у розв'язанні їх правових проблем, сприяти усвідомленню прав і обов'язків, розмежуванню законності та правопорушності дій та вчинків, виробляти уміння приймати правильні рішення у складних ситуаціях.

Вправа «Дрібні порушення в малюнках»

Учасники групи об'єднуються у чотири підгрупи. Кожна підгрупа отримує завдання проілюструвати найтиповіші порушення загальноприйнятих норм шкільного життя учнями гімназії. До уваги можна брати підсумкові звіти чергових по школі (на шкільних лінійках). Завершивши роботу, кожна група презентує свій «проект типових порушень». Після презентації учасникам підгруп слід внести поправки у свої малюнки, щоб запобігти цим порушенням.

Інформаційне повідомлення «Що треба знати про право і закон»

Твоя мета — знайти і визначити своє місце в суспільстві. Суспільство — це складний механізм, який створився, функціонує і розвивається за певними законами, у рамках певних правил. Ти — частинка суспільства, і яким гармонійним буде ваше співіснування, залежить переважно від тебе як особистості. Життя людини в суспільстві відбувається в межах правових та соціальних норм. Людина від народження наділена правами, а згодом вона набуває здатності мати обов'язки і нести відповідальність за свої дії.

Поруч з тобою живуть люди, які теж мають аналогічні права, тому реалізувати їх, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших — це справжнє мистецтво. Досягти такого балансу можна не тільки завдяки високій правовій свідомості, а насамперед коли ти в своїх діях керуєшся совістю, порядністю, людяністю, чесністю, повагою до оточення. Народна мудрість каже: «Якого ставлення бажаєш до себе — так стався до інших», «Що посієш — те й пожнеш», «Людина — коваль свого щастя». Найважливіші для людини і суспільства відносини упорядковані нормами права, тобто нормами, визначеними в законах, і кожна людина перебуває під їх впливом.

Запам'ятай! Нормативно-правові акти створюються не для юристів, а для всіх нас. Тому не бійся звертатися до них. Незнання законів не знімає відповідальності. Твоє життя — у твоїх руках!

Гра «Усмішка по колу»

Підлітки стають у коло, беруться за руки і передають усмішку по колу: кожен учасник повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши йому щось приємне, посміхається, так само робить і наступний учасник.

Обмін враженнями від занять, пропонується відповісти на запитання:

• Яких знань ви набули?

• Чи потрібні ці знання людині в повсякденному житті?