Рефетека.ру / Государство и право

Реферат: Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна

Реферат


Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна


ПЛАН


Вступ 3

1. Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового

майна 5

Висновок 10

Література 11


Вступ


Право на вжиття заходів до охорони спадкового майна мають державні нотаріальні контори, посадові особи виконкомів місцевих рад, консульські установи. Приватний нотаріус не має права вчиняти цю нотаріальну дію.

Вживаються заходи до охорони спадкового майна за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім, постійним місцем проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження майна чи основної його частини.

Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна порушується за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян. Цих заходів може бути вжито і з ініціативи самого нотаріуса, якщо йому стало відомо про залишене без нагляду майно померлого громадянина.

Якщо ж майно спадкоємця знаходиться не за місцем відкриття спадщини, то нотаріус чи посадова особа виконкому за місцем відкриття спадщини направляють доручення державному нотаріусові чи посадовій особі виконкому за місцезнаходженням майна про вжиття заходів до охорони спадкового майна. Державний нотаріус чи посадова особа, які вчинили цю дію за місцезнаходженням майна, повідомляють про вжиті заходи державного нотаріуса чи посадову особу виконкому за місцем відкриття спадщини.

Провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна може порушуватися як за письмовою, так і за усною заявою. Якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не заявляють про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то відпадає необхідність у вжитті таких заходів, незважаючи на те, що заява про це надійшла від установи чи організації.

Бувають випадки, коли спадкоємці, які не проживали разом зі спадкодавцем, претендують на предмети домашньої обстановки та вжитку і просять вжити заходів до охорони цього майна. Але є і спадкоємці, які проживали разом зі спадкодавцем, і за законом вони мають право на предмети домашньої обстановки і вжитку, незалежно від їхньої черги (ст.533 ЦК України). У такому разі нотаріус відмовляє у вжитті заходів до охорони спадкового майна. Якщо ж про вжиття заходів до охорони просять спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку, то нотаріус не може їм відмовити, бо для визначення їхньої частки береться до уваги все майно спадкодавця, в тому числі й предмети домашньої обстановки і вжитку (ст.535 ЦК України).


1. Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна


Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус має право зробити виклик спадкоємців публічним оголошенням або повідомленням про це у пресі, хоча на практиці це трапляється досить рідко.

Протягом шести місяців за місцем відкриття спадщини нотаріус приймає і претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії подаються в письмовій формі та приймаються нотаріусом незалежно від строку настання права вимоги. Про таку претензію нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину.

Дії по охороні спадкового майна слід вчинити якомога скоріше після одержання повідомлення про смерть громадянина, бажано наступного дня після надходження доручення або заяви про наявність спадкового майна чи основної його частини.

Заходи до охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова особа виконкому місцевої ради, які вживали їх. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів з охорони спадкового майна не збігаються, то про припинення охорони майна спершу попереджається державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства державі - відповідні фінансові органи.

Трапляються випадки, коли нотаріуса не допускають до проведення опису майна. В такому разі нотаріус складає про це акт і роз'яснює спадкоємцям, що вони можуть звернутися до суду про розподіл спадкового майна.

Якщо нотаріус з'явився для опису майна і при цьому встановив, що воно було вивезене до його приходу, він складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб. Коли ж майно було вивезене особами, які не є спадкоємцями, то нотаріус теж складає акт і надсилає всі матеріали до райфінвідділу і прокуратури, якщо майно має перейти у власність держави.

Вжиття заходів з охорони спадкового майна починається з його опису, що провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони бажають бути присутніми при цьому, а також не менш як двох понятих. Понятими можуть бути будь-які сторонні особи, наприклад, сусіди.

Акт опису складається щонайменше в трьох примірниках. Один примірник видається громадянинові, який прийняв майно на зберігання; другий - надсилається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, якщо місцезнаходження майна не збігається з місцем відкриття спадщини; третій - залишається у справах нотаріальної контори, яка вжила заходи до охорони спадкового майна. Усі примірники підписуються державним нотаріусом, заінтересованими особами, понятими та особою, якій спадкове майно передано на зберігання.

Акт опису повинен мати певні реквізити. У ньому зазначаються: дата надходження доручення або заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата проведення опису; прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця і час його смерті; місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким; чи не було порушено пломби або печатки.

Далі акт опису містить детальну характеристику та оцінку кожного з перелічених в акті предметів і відсоток зносу. При цьому нотаріус повинен зазначити в описі характерні ознаки кожної речі (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт і т. ін), щоб описану річ не можна було підмінити.

Оцінка описаних предметів провадиться державним нотаріусом та особами, які брали участь в описові спадкового майна, з урахуванням їх зносу. В разі незгоди з оцінкою спадкоємці мають право запросити спеціаліста - оцінювача та оплатити його працю.

Житлові будинки оцінюються, виходячи з інвентаризаційної вартості, а в місцевостях, де інвентаризацію не проведено, - з відновної чи страхової.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку чи квартирі спадкодавця. Якщо окремі громадяни заявляють про належність їм певних речей, то їхня заява заноситься до акта опису і їм роз'яснюється право звернутися до суду з позовною заявою про виключення майна з опису.

Якщо проведення опису переривається або триває кілька днів, то приміщення щоразу опечатується, а в акті робиться запис про причини й час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток під час наступного розпечатування приміщення.

На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей та їхньої вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей та їхньої вартості. Наприкінці акта зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передається майно на зберігання, а також найменування документа, що посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала цей документ, та місце проживання цієї особи.

Як правило, майно, для якого не встановлено особливого порядку зберігання, передається одному з присутніх спадкоємців, а якщо спадкоємців на місці немає, то нотаріус може передати на зберігання спадкове майно сторонній особі або представникові житлово-експлуатаційної організації.

Якщо майно потребує управління - а це може бути жилий будинок, квартира, худоба тощо, а також тоді, коли кредитори спадкодавця пред'явили претензії до прийняття спадкоємцями спадщини, державний нотаріус призначає хранителя майна, про що виносить постанову.

Державний нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано майно на зберігання, про кримінальну відповідальність за ст.182 КК України в разі розтрати або утаювання цього майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про зроблене попередження від цих осіб береться підписка, яка може бути вчинена на акті опису спадкового майна чи на постанові про призначення хранителя спадкового майна.

Для деяких видів спадкового майна встановлено особливий порядок його зберігання.

Якщо до спадкового майна входять грошові суми та цінні папери, то на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом не пізніше наступного після проведення опису дня вони здаються в депозит державної нотаріальної контори. На депозиті вони знаходяться до видачі спадкоємцям або до передачі відповідному фінансовому органові, якщо спадщина переходить державі. Зберігання спадкового майна в депозиті державної нотаріальної контори здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Срібло й монетарні метали (золото й метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін), вироби зі срібла і монетарних металів, коштовного каміння, а також коштовне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи. Зберігання цього спадкового майна у банку також здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

З наведеного вище можна зробити висновок, що передача на зберігання вказаного вище спадкового майна на депозит державної нотаріальної контори чи банківській установі можлива лише за наявності прохання про це з боку спадкоємців чи інших заінтересованих осіб. Якщо такого прохання немає, то названі предмети спадкового майна за бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб включаються в акт опису за загальними правилами і передаються на зберігання цим особам.

Якщо в складі описаного майна є цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, то ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим заінтересованим особам або можуть бути передані на зберігання відповідним установам. Це можуть бути інститути, музеї тощо. Якщо такої можливості у нотаріуса немає, то він опечатує документи або сховище з документами.

Висновок


Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії (йдеться про газові пістолети, револьвери і патрони до них) здаються органам внутрішніх справ за окремим описом.

Якщо у складі спадкового майна є об'єкти, що знаходяться на державному обліку як пам'ятки історії та культури, то державний нотаріус повідомляє про це у відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

У разі виявлення серед спадкового майна харчових продуктів державний нотаріус передає їх спадкоємцям. Але якщо опис провадиться без участі спадкоємців, то продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Така передача провадиться за окремим актом, що його підписують державний нотаріус, поняті, спадкоємці або представник організації, якій передано продукти для реалізації.

Під час опису можуть бути виявлені речі, які в зв'язку зі зносом втратили цінність. Такі випадки особливо часто трапляються при вжитті заходів до охорони спадкового майна громадян, померлих у будинках для престарілих чи інвалідів. У такій ситуації державний нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, коли опис провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Література


Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ, 2007.

Рефетека ру refoteka@gmail.com