Статья: Д. Вінкебонс "Веселе товариство", експертний висновок

І. Автор твору, час створення, країна:

Вінкебонс, Давид (Vinckeboons, David) 1576-1632, Північна Голландія, Амстердам.                

Час створення: близько 1608.

 

Дерево, олія.

62,5 х 65,5 см

 

«Веселе товариство» - побутова сцена.  Многофігурна композиція на фоні пейзажу:  зліва за столом сидить товариство, що складається з десяти людей, четверо з яких тримають в руках гральні карти (в лівому куті столу), дві пари обіймають один одного, чоловік в правому куті столу грає на музичному інструменті. Справа та в центрі розташовані дві фігури, відповідно  жіноча та чоловіча, написані в русі. На задньому плані справа розташована будівля, в дверях котрої знаходиться ще одна жіноча постать; на вікні будівлі висить срібляста посудина. В центрі  полотна – велике розлоге дерево. Зліва вдалині – типова міська вулиця, колодязь, декілька груп людей.

Зворотна сторона картини: справа внизу підписано: «P. Breuguel».

 

Про належність до фламандської школи живопису кінця XVI – початку XVII ст. свідчить, по-перше, невеликий розмір та матеріал картини (дерево, липа) типовий для фламандських майстрів та зокрема для самого Д. Вінкебонса. Крім того, віднести картину до фламандської спадщини дозволяють певні стилістичні ознаки, спільні для живописців цього періоду: по-перше, це жанр (жанр побутової сцени був одним з найпопулярніших), по-друге, це велика увага до предметного світу (одягу, речей, деталей ландшафту), висока деталізованість зображення, символізація зображуваних деталей, по-третє, це специфічне моделювання облич, висока індивідуалізованість та персоніфікованість зображуваних осіб (аналоги: Вінкебонс, «A Blind Hurdy-Gurdy Player» (1607), приватна колекція). Також важливим елементом є костюм (характерні капелюхи з перами в чоловічому одязі, чепці, фартухи і комірці в жіночому). Щодо техніки, то картина виконана олійними фарбами на клеєвому ґрунті, легкими лессіровочними мазками, в деяких місцях (елементи споруд на задньому плані) через фарбовий шар просвічується дошка та ґрунт. Важливою ознакою також є застосування повітряної перспективи: тонка градація сірих та жовтуватих тонів на задньому плані передає відчуття легкого повітряного середовища, яке пом`якшує контури, коли по мірі віддалення від ока обриси предметів все більш стираються. Така техніка найчастіше застосовувалась в роботах саме голландських майстрів.

 Картина підписана, але підпис не свідчить про справжнє авторство, а є скоріш намаганням наслідувати відомому майстру, П. Брейгелю Старшому, вплив котрого  якраз відчував Вінкебонс. Можливо виділити певні стильові ознаки, які художник  запозичив в Брейгеля: наприклад, темна енергійна кольорова гама з декількома яскравими кольоровими акцентами. В більшості своїх творів Вінкебонс, як і Брейгель, застосовує чисті, сильні локальні тони, які в значній мірі підвищують динамізм його картин (наприклад, «The peasant`s misfortune» (1619-26?), «The Peasant`s pleasure» (1619?) – Rijksmuseum, Amsterdam). Наслідуваним є і зображення руху в людських постатях. Як і Брейгель, Вінкебонс зображує людей пов`язаними між собою, людей невід`ємних від їх діяльності, які ніколи не є відділеними ні один від одного, ні від навколишнього середовища. Отже, ця робота є стилістично подібною до робіт Давида Вінкебонса та має декілька аналогів, що належать його ж пензлю (Прага, Національна галерея; Берлін, Державний музей).

 

V. Стан збереження: задовільний. Присутні дрібносітчасті кракелюри без загрози осипу. В верхньому правому куті дошки дві невеликі навскісні тріщини.

 

VI. Художня цінність: має високу художню цінність як типовий представник фламандської школи живопису.

 

Давид Вінкебонс народився 13 серпня 1576 року в Мехельні, походив з протестантської родини, яка переїхала в Антверпен близько 1980 року, а потім, після іспанської окупації Антверпена – в 1585 – в Амстердам. Згідно з Карелом ван Мандером, Вінкебонс вчився лише в свого батька, Філіпа Вінкебонса. Все життя працював в Амстердамі, зазнав значного впливу творчості П. Брейгеля Старшого. Писав картини невеликого розміру з біблійної історії та побутові сцени (весілля, селянські свята), а також пейзажі (де відчувається спільне з Gillis van Coninxloo). В його пейзажах поодинокі фігури зображують здебільшого все ті ж біблійні сцени («Втеча в Єгипет», «Авраам виганяє Агарь» і т.п.). Вінкебонс був одним з майстрів (разом з Hans Bol та Roelant Savery), які розробили новий напрямок в зображенні пейзажу, але в кінці своєї кар`єри він став все більше звертатись до зображення людей. Його жанровий живопис проходить еволюцію від ранніх картин, де за допомогою яскравих кольорів зображаються великі скупчення людей на фоні природи чи міського ландшафту, до більш пізніх, де ми можемо побачити лише поодинокі пари на пейзажному фоні.  Крім цього Давид Вінкебонс практикував також живопис на склі, гравюри. Майстерня Вінкебонса приваблювала багатьох учнів – в тому числі, наприклад, Gillis d'Hondecoeter та Esaias van de Velde.