Море завжди мало велику притягальну силу для художників. Не існує майже ні одного живописця, який би, побачивши море, ніколи не намагався би його зобразити. В одних це були епізодичні етюди, не пов`язані з основним ходом розвитку їх мистецтва, інші час від часу повертались до цієї теми, виділяючи значне місце зображенню моря в своїх картинах. Серед художників російської школи тільки Айвазовський цілком віддав свій великий талант маріністичному живопису. Від природи він був наділений блискучою обдарованістю, яка швидко розвивалася завдяки обставинам, що вдало скалалися, и завдяки середовищу, в якому протікали його дитинство і юність. Айвазовський прожив довге і плідне життя на березі моря, яке він так любив, і воно надихнуло його на створення більше ніж шести тисяч картин, начерків та етюдів.

Але не тільки художників може приваблювати така загадкова і прекрасна  стихія – море... Особисто я народилась і виросла в місті біля моря – Одесі, і свого життя без нього майже не уявляю. Саме тому мене завжди правблювала творчість Івана Костянтиновича Айвазовського, який все своє життя присвятив оспівуванню хвиль і хмар, штормів і бурь, води і берега, парусників та чайок – одним словом, - моря. Отже саме тому, я вибрала для свого аналізу саме картину Айвазовського – «Буря», яка нині зберігається в Київському музеї російського мистецтва.  Щоб краще зрозуміти умови її написання, давайте звернемося до біографії самого художника та переглянемо коротко історію формування його творчої манери, яка в зрілий період творчості дала такий плід як картина «Буря» (та й до речі дуже багато інших, не менш прекрасних творів).

Іван (Ованес) Костянтинович Айвазовський (Гайвазовський) народився в Феодосії 17 липня 1817 року в родині армянського негоціанта. Вже в ранньому дитинстві проявилися художні здібності хлопчика, який особливо любив зображувати кораблі та море. Талант юного малювальника звернув увагу міського архітектора Коха, який допоміг йому вступити в Сімферопольську гімназію (1830), а потім і в Петербурзьку Академію Художеств (1833) до класу пейзажиста М.Н. Воробйова. Критика прихильно зустріла першу картину Айвазовського, що з`явилась на академічній виставці, - «Етюд повітря над морем» (1835). В 1837 році за три морських види і особливо за неперевершену картину «Штиль» йому присуджують Першу золоту медаль і як виключення скорочують для нього академічний курс на два роки за умови того, що за цей час він має написати пейзажі ряду кримських міст. В результаті подорожі-відрядження з`явились види Ялти, Феодосії, Севастополя, Керчі та картини «Місячна ніч» та «Буря». Нові кримські роботи успішно експонувалися на виставці в Академії Художеств, і в якості заохочення в 1840  році І.К. Айвазовському був даний дозвіл на відрядження в Італію. Вивчення і копіювання шедеврів мастерів минулого, натурні етюди, робота по пам`яті над композиціями – так починається діяльність художника в Римі.

Живописець Головного морського штабу (з 1844), Айвазовський бере участь в ланці воєнних кампаній, створивши багато патетичних батальних полотен («Чесменський бій», 1848, Феодосійська картинна галерея). Хоча він  виконав немало «виключно суходольних» пейзажів, серед яких виділяються українські та кавказькі види (1850-1869ті роки), саме море звичайно стає в нього універсальною основою природи і історії, в особливості в сюжетах із створенням світу та потопом; втім, образи релігійної, біблійної або євангельської іконографії, рівно як і античної міфології, не можна прилічити їх до його найбільших вдач.

З  1840-х років його художня продукція користувалась великим попитом. Айвазовський накопичив великий статок і став відомий як щедрий благодійник: в Феодосії за його кошт побудували будинки археологічного музею, також проведені були великі роботи по місторозбудові, побудові порту та залізної дороги. Із його феодосійської майстерні вийшов цілий ряд крупних пейзажистів – його учнів (Л.Ф. Лагоріо, А.І. Куінджи, К.Ф. Богаєвський та інші).

Помер Іван Костянтинович в Феодосії 19 квітня (2 травня) 1900 року.

Звичайно, більше за все нас цікавить більш пізній період творчості Айвазовського – 70ті роки – саме тоді була написана картина «Буря», яка стала предметом нашого невеличкого дослідження, але я хотіла б повністю прослідкувати розвиток художнього генія Івана Костянтиновича.

Період навчання Айвазовського у Петербурзькій Академії Художеств представлений картинами «Берег моря вночі. Поблизу маяка» (1837), в якій відчувається вплив його вчителя М.Воробйова, «Ялта» (1838), яка створена була під  враженням від творчості Сильвестра Щедрина, а в  «Старій Феодосії» (1839) вже помітні пошуки своєї живописної мови та манери.

Для картин Айвазовського другої половини 40х років характерні продуманість і завершеність композиції, романтична піднесеність і глибока поетичність образу моря, яскраві ефекти місячного і сонячного світла Образ моря в картинах художника дуже співзвучний поезії А.С.Пушкіна – сам Айвазовський часто порівнював свою діяльність з творчим процесом поета, але про це – трошки нижче.

Взагалі, живопис Айвазовського сорокових-п`ятидесятих років відмічений сильним впливом романтичних тенденцій К.П.Брюллова, які позначилися не тільки на його живописній майстерності, а й на самому розумінні мистецтва і на світосприйнятті Айвазовського. З Брюлловим Айвазовського зближує блискуча живописна майстерність, віртуозна техніка, швидкість та сміливість виконання.

Починаючи з 1870х років в творчості Айвазовського послідовно з`являються і постійно проявляються реалістичні риси і, в той же час, ще продовжують жити традиції романтичного спрямування. Картини «Схід сонця», «Загибель корабля», «Буря» - це гімн красі природи. Тут художник майстерно використовує багатство співвідношень світла та кольору. В роботах уживаються реалістичні та романтичні риси одночасно. В картинах «Сонячний день» (1884), «Берег моря» (1886), «Група хмарок» (1889) ще більше посилюються реалістичні тенденції. Тут немає звичних для попередніх робот світлових та барвних ефектів, драматичних сюжетів, вони зроблені в сріблясто-блакитній або сріблясто-сірій кольоровій гамі. Ці пейзажі правдиві і в той же час дуже поетичні.

Для Айвазовського не було секретів у тому, як писати, яким засобом передати рух хвилі, її прозорість, як зобразити легке мереживо піни, що лежить на вигинах хвиль. Він прекрасно вмів передати розкат хвилі на піщаному березі, щоб глядач побачив прибережний пісок, який просвічує крізь пінисту воду. Він знав безліч прийомів для зображення хвиль, що розбиваються о гострі прибережні скелі. І нарешті, він глибоко осягнув різноманітні стани повітряного середовища, рух хмаринок і світлові ефекти світил та зірок. Зображуючи широкі простори моря і неба, художник передавав природу в живому русі, в безкінечній мінливості форм: то у вигляді ласкавих, спокійних штилів, то в образі грізної та невблаганної стихії. Чуттям художника він осягнув приховані ритми руху морської хвилі і з винятковою майстерністю зумів їх передати в образах захоплюючих і поетичних. Все це допомогло йому блискуче втілити свої живописні замисли і створити яскраві, артистично виконані твори.

Ф.М. Достоєвський

  Cюжет бурхливого, неспокійного моря, бурі -  був одним із найулюбленіших сюжетів Івана Костянтиновича Айвазовського. Із шести тисяч його полотен, більше чотирьох тисяч присвячено саме цьому сюжету – ураганам, загибелі кораблів, штормам, боротьбі людини із жорстокою стихією. І це зовсім не дивно – тема протидії людини із сліпою могутністю стихії дуже характерна для романтичного живопису, а саме до цієї течії належав Айвазовський. Хоча, слід відмітити, що в нього цей трагічний конфлікт між людьми та природою грає порівняно  незначну роль – вся увага  художника сконцентрована на житті самої стихії, моря.

Картина «Буря», яка нині зберігається в Київському музеї російського мистецтва, є прекрасним прикладом творчості художника. Вона була написана в 1872 році і належить до вже більш пізнього періоду творчості Айвазовського. Як вже зазначено було раніше, художник, почавши писати у виключно романтичній манері, з роками відчув вплив реалістичних тенденцій, кольорова гамма картин його стає стриманішою, спокійнішою, більш строгою. В картині «Буря» - типовий для Айвазовського романтичний мотив розбурханої морської стихії трактований із властивим йому свободою та розмахом, але ми легко можемо помітити цю еволюцію  світу автора у реалістичний бік – він користується досить стриманими, темними кольорами – живописна палітра картини в основном складається з найтонших  відтінків та нюансів синього, жовтого, коричневого та сірого кольорів (хоча увагу привертає невеличкий яскравий акцент -  червона плямка по центру – прапор на щоглі одного з кораблів).

Такий вибір кольорів є, звичайно, не випадковим.  На картині зображено декілька (точну їх кількість ми не можемо порахувати, бо обриси дальніх кораблів розчиняються в тумані та водяних бризках) вітрильників, які страждають від бурі – хвиль та вітру. Ось-ось якийсь із них може зіткнутися з берегом або наштовхнутися на іншого. Хвилі перекочують ці вітрильники, неначе це невеличкі тріски на воді, а не величезні  кораблі. Одне з суден вже, здається, потерпіло катастрофи – на передньому плані ми можемо побачити поодинокі зламані щогли із обривками вітрил, які плавають в воді, лежать на піску, а трошки подалі – прибиті до берега шлюпки і людей, які вийшли з них, і з жахом спостерігають за кораблями, які ще змагаються із стихією за життя. Отже, весь трагізм цієї ситуації находить свій відбиток у кольорах – похмурих, драматичних і якихось навіть урочистих. Айвазовський також є неперевершеним майстром невеличких деталей, які допомагають нам відчути весь трагізм ситуації – ми це бачимо у всьому – у тривожних позах людей, в уламках щогл, які, здається, підпливають майже до глядача, у білих, контрастних плямках чайок, які шукають собі поживи після катастрофи судна, та й у самих фігурах вітрильників видно величезну напругу та боротьбу з вітром, боротьбу за життя.

Вся картина сповнена експресії, з разючою точністю автор вловив мотиви руху, тут все охоплено стрімким поривом – і кораблі, і люди, і хвилі, і хмари. Варто також звернути увагу на майстерність у зображенні саме води, моря – те, що було візитною карткою Айвазовського. Художник знайшов дуже точні засоби для зображення величі, міці та краси розбурханої та грізної морської стихії. Тільки великий майстер зміг би так вражаюче легко, буквально на одному диханні, зобразити на полотні кипучий, рухливий і пінистий вир хвиль. Майстерно прописана біло-жовтувата мереживна піна на гребнях хвиль надає полотну особливе урочисте відчуття, а темно-синє, жахливе грозове небо із сірими тяжкими хмарами ще раз підкреслює серйозність та небезпеку цього шторму для невеличких плямок -  людей, які збилися докупи на березі або знаходяться на бортах кораблів. Хвилі ніби аж киплять при зіткненні одна з одною, все рухається і змінюється майже у нас на очах.

Отже, ця картина Івана Костянтиновича Айвазовського є яскравою перлиною в його багатогранній творчостві, яка посіла поважне місце серед спадщини не тільки російських, а й світових художників. Все своє життя цей митець присвятив зображенню моря; він створив і підняв на велику висоту особливу область пейзажного живопису – маріну, яка до Айвазовського майже не мала своїх представникі в російському мистецтві. Айвазовський є безумовно центральною фігурою і найбільшим майстром морського пейзажа в російському мистецтві ХІХ століття. В цій області він був і залишається видатним і неперевершеним майстром.  І картина «Буря» - яскравий цьому приклад.

1.                           Астахова Н. «Иван Айвазовский», М., 2003.

2.                           Долгополов И., "Мастера и шедевры". Издательство "Изобразительное Искусство", М., 1987.

3.                           И.К. Айвазовский. Документы и материалы. Е., 1967.

4.                           Мамонтова Н. «Иван Айвазовский». М., 2005.

1.     http://aivazovsky.narod.ru/

2.     http://www.artsea.info/

3.     http://krugosvet.ru/