Доход, затраты и прибыль коммерческого банка

ВСТУПЛЕНИЕ

У недавньому минулому комерційні
банки займали особливе положення в економіці західних країн. Державні органи
завжди підтримували банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства,
щоб гарантувати стабільність фінансової системи. При цьому фінансове законодавство
обмежувало сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як
вони можуть робити, і одночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при
цьому грали традиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечували
функціонування платіжної системи, відносно мало думаючи про застосування
нових методів і технологій. Однак остання чверть віку була періодом глибоких
змін в банківській справі, численних новин в організації, методах управління
банками і формах обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів. Ці
процеси в різній мірі і з різною інтенсивністю торкнулися всіх країн, включаючи
Україну. Підкреслюючи значимість виникаючих змін, експерти нерідко називають їх
“фінансовою революцією". Прийоми і методи банківської діяльності ускладнюються,
приймаючи нові межі. У той же час виникають абсолютно нові види операцій і послуг,
що не мали аналогів в світовій практиці і що стали можливими завдяки складному
поєднанню причин, що впливають на попит і пропозицію грошового капіталу.
За останні декілька років банківська система України потерпіла глобальні зміни.
Стався різкий перехід від централізованої до комерційні децентралізованій дворівневій
банківської системі, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних
банків. Внаслідок цього посилилася конкуренція в банківському середовищі.
Один з найважливіших аспектів банківських змін отримав назву інтернаціоналізації
або глобалізації. Це процес розширення сфери діяльності великих банків
за межі національних кордонів, що супроводиться створенням мережі зарубіжних філій,
з одного боку, і зростанням числа іноземних банків - з іншою. Внаслідок інтернаціоналізації
фінансових ринків, банки стикаються із змінами кон'юнктури ринків
не тільки національних, але і світових, що ще більш ускладнює управління
банківським портфелем. У умовах ринкової економіки можливість залучення додаткових
ресурсів для банків однозначно зумовлена мірою їх фінансової стійкості. Зростає
зацікавленість в якості фінансового становища банку з боку його клієнтів і
власників. Фінансова стабільність банку стає питанням його виживання, оскільки
банкрутство в умовах ринку виступає вірогідним результатом фінансової діяльності
нарівні з іншими можливостями. Надійність банку стає першочерговим запитанням
на сьогоднішній момент. Для визначення надійності комерційного банку перш за все
аналізують доходи банку, його видатки та прибуток, які являються основними показниками
результативності його фінансової діяльності. Таким чином метою даної
роботи є теоретичне обгрунтування методик оцінки доходів, видатків та прибутків
комерційного банку . Предмет дослідження – доходи, витрати та прибутки комерційного
банку. Об'єктом є безпосередньо комерційний банк. Задачі, поставлені перед
даною роботою: * визначення понять та сутність доходів, витрат та прибутку комерційного
банку ;* розгляд основних показників оцінки доходів, витрат та прибутку
комерційного банку ;* розгляд нових методик та міжнародного досвіду оцінки
доходів, видатків та прибутку комерційного банку . 1. Доходи, видатки та прибуток
комерційного банку Вся господарська діяльність комерційного банку – здійснення
банківських угод - має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від
комерційного банку значних витрат,але крім витрат виникають доходи, як результат
діяльності комерційного банку. Результатом співставлення доходів та витрат є
фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи
збитків. Поняття доходності комерційного банки відображає позитивний сукупний
результат діяльності банку у всіх сферах його господарсько-фінансової і комерційної
діяльності. За рахунок доходів банку покриваються усі його операційні видатки,
включаючи адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір
якого визначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і розвиток пасивних
і активних операцій. Для оцінки доходів та видатків необхідно розрахувати загальну
суму доходів банку, отриманої їм за період, із наступним поділом її на види
доходів, що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.
Валові доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні. До процентних
доходів банку відносяться:* нараховані й отримані відсотки по позичках у гривневому
виразі;* нараховані й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.
Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді:* процентних
доходів, отриманих по міжбанківських позичках;* процентних доходів, що надійшли
по комерційних позичках. Непроцентні доходи складають:* доходи від інвестиційної
діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності
підприємств і організації й ін.);* доходи від валютних операцій; * доходи
від отриманих комісій і штрафів;* інші доходи. Також доходи можна розділити
на банківські і небанківські. Банківські доходи – це ті, що безпосередньо пов’язані
з банківською діяльністю. Небанківські – ті, які не відносяться до основної
банківської діяльності, але забезпечують іі здійснення. При оцінці доходів банку
визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній
групі доходів. Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми
періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів
банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління. Після
проведення оцінки структури доходів банку по укрупнених статтях варто більш
детально вивчити структуру доходів, що формують укрупнену статтю, що займає найбільшу
питома вагу в загальному обсязі доходів. ) Аналізуючи одночасно доходи конкретного
банки і динаміку структури активу балансу, можемо зробити висновок,
що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів,
що звичайно не приносять доходу (наприклад, кошти в касі і на кореспондентському
рахунку, резерви в НБУ і власні основні засоби), а також до таких активів,
як цінні папери й інші права участі, придбані банком і нематеріальні активи.
Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних
активів є вкрай невисокою. Отже, доход комерційних банків залежить від норми
прибутку по позичкових і інвестиційних операціях, розміру комісійних платежів,
стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів. Доходність
банка є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів,
так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому
напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація
структури видатків і доходів, розрахунки процентноЇ маржу і виявлення
тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржї
для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях.
Умовою доходності банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності,
управління банківськими ризиками, їхня мінімізація. Оцінка витрат банка здійснюється
по тієї ж схемі, що й оцінка його доходів. Валові витрати банку можна розділити
на процентні і непроцентні. Процентні витрати складають: • нараховані
і сплачені відсотки в гривнях; • нараховані і сплачені відсотки у валюті. До непроцентних
витрат відносять: * операційні витрати:сплачені комісійні по послугах
і кореспондентських відносинах;витрати по операціях із цінними паперами; витрати
по операціях на валютному ринку; * витрати по забезпеченню функціонування банку:витрати
на утримання апарата управління;господарські витрати; * інші витрати:штрафи,
пені, неустойки сплачені;відсотки і комісійні минулого років і т.д.
Найбільше значними статтями операційних витрат банку традиційно є витрати: • по
виплаті відсотків по поточних і строкових вкладах; • пов'язані з виплатою комісійних
іншим банкам і іншим фінансово- кредитним заснуванням за надані послуги;
• по утриманню й експлуатації будинків і устаткування; • на заробітну плату персоналу;
• на створення спеціальних резервів. У останні роки спостерігається зріст
питомої ваги видатків на виплату відсотків по вкладах клієнтів. Це пояснюється,
по-перше, підвищенням рівня процентних ставок по депозитах у результаті посилення
конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних
рахунків у загальній сумі притягнутих коштів. Банки, що виконують міжнародні розрахункові
операції, сплачують комісійні банку, що виконує доручення на здійснення
операцій (акредитивних, інкасових і ін.). Але кінцевим платником виступає клієнт
банку, із доручення якого проведена операція. Банк у повному обсязі списує
з його рахунку сплачену їм комісію. Видатки банку на утримання й експлуатацію
будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальні посібники носять щодо постійний
характер. Їхня питома вага в загальній сумі видатків банку дуже значний.
Визначена частина коштів банка витрачається на створення резервів. Інші видатки
в рахунку прибутків і збитків банку показуються по статті «Інші операційні видатки».
Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплату послуг
аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі види податків.
Зріст операційних видатків не тільки відбиває несприятливий стан кон'юнктури ринку,
на якому банк залучає ресурси, але і може свідчити про погіршення менеджменту.
Особлива увага заслуговує оцінка двох груп статей: видатки, пов'язані з забезпеченням
функціонування банку (особливо адміністративно-господарські) і видатки,
пов'язані з підвищенням ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових
і інших страхових резервів). Одна з основних цілей комерційних банків
- це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам),
створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т.д.
Прибуток банку являє собою різницю між його валовими доходом і витратами, тобто
це – фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в
звіті про фінансові результати комерційного банку. Відповідно до діючої методики,
комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності раз в квартал,
в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати
враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по
підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів
(пайовиків) банку. Прибуток комерційних банків оподатковується згідно Закона "Про
оподаткування прибутку підприємств" по ставці 30 %.Після сплати податків і штрафів,
що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншими
органами з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд в
розмірі не менш ніж 5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім
здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні
і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася
виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається
нерозподілений прибуток, він може бути направлений на індексацію акцій (паїв)
або ж на приріст капіталу банку. Збитки банку по підсумкам діяльності за рік
покриваються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок
зменшення капіталу. При збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками)
або Національним банком України вирішується питання про доцільність його подальшого
функціонування : збереження, реорганізація або ліквідація. Прибуток є найважливішим
показником оцінки діяльності комерційних банків. Він використовується
аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. 2. Показники
оцінки фінансових результатів діяльності комерційного банку2.1 Основні методики
оцінки доходів Для оцінки доходів та видатків, необхідно спочатку визначити
питому вагу груп доходів та видатків в загальній сумі доходів та видатків. Для
цього ми розносимо доходи та видатки по вищезазначених групах та визначаємо їх
питому вагу в валових доходах та витратах. Зростання процентних доходів переважно
може відбуватися внаслідок двох факторів: збільшення середніх залишків за виданими
кредитами; підвищення середнього рівня застосовуваної процентної ставки
за кредит. Вплив першого фактору на одержання банком доходу може бути визначений
формулою:DVP = (V1 – V2)*r1,в якій V2 — середні залишки за виданими кредитами
в періоді, що аналізується;V1 — те ж саме в попередньому періоді;r1 — середній
рівень процентної ставки в попередньому періоді. Наприклад, якщо брати доходи
по Приватбанку станом на 01,10,98р, можна зробити наступні розрихунки: V1 = 855,920
V2 = 840.6 r1= 0.55 DVP = 15.32 * 0.55 = 8.426Виміряти вплив зміни середнього
рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою: DRr=(r2 –
r1 )*V1,в якій r2 — середній розмір процентної ставки, що береться за користування
кредитом у періоді, який аналізується; r1 — середній розмір процентної ставки,
що є платою за користуван кредитом у попередньому періоді; V1 — середні залишки
за виданими кредитами в попередньому періоді.По Приватбанку розрахунки будуть
мати такий вигляд:DRr=(0,6 – 0,55 )* 855,920 = 42,796 Вплив обох факторів
на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогою формули: DP=DPV*DRr.
По Приватбанку: DP = 8.426*42,796=360,59 Проведений аналіз дає фінансовому менеджерові
можливість здійснювати кількісну оцінку того, який з двох факторів (середні
залишки за виданими кредитами чи середній розмір процентної ставки) більшою
мірою відобразиться в процентному доході. Наступний етап аналізу — якісний.
Він дає змогу з'ясувати причини, що викликають зміни вказаних факторів. Збільшення
середніх залишків за виданими кредитами зумовлено такими факторами: 1. Загальним
зростанням позичкових активів у періоді, що аналізується порівняно з відповідним
періодом минулого року чи попереднім періодом. Темп зростання (Т) дорівнює:
позичкові активи цього періоду поділені на активи минулого періоду. В Приватбанку
цей показник дорівнює 1,02 Якшо Т > 1, то можна вважати, що діяльність
комерційного банку була позитивною, якшо Т 0,80, то можна зробити висновок щодо
позитивної оцінки діяльності банку, якщо А 2, то ціна акцій банка знижується.
Якщо 1=2, то ціна акцій залишається незмінної. Якщо 1