Реферат з дисципліни Основи охорони праці на тему
“Основні положення законодавства України про працю та охорону праці.
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.”
Виконав студент 401 групи
Фоменко Ю.П.
Перевірив доцент Сирота О.А.
Миколаїв - 2000
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII
( ВВР 1992, N 49, ст.668 )
Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1996
року N 196/96-ВР
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права
громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності,
регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі -
власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.
Поняття охорони праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-
технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та
засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в
процесі праці.
Стаття 2.
Сфера дії Закону
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації
незалежно від форм власності та видів їх діяльності (далі - підприємство),
на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих
підприємствах (далі - працівники).
Стаття 3.
Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів
про працю України та інших нормативних актів. У разі, коли міжнародними
договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш
високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством
України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.
Стаття 4.
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету
життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої
діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення
безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних
програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і
соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони
навколишнього середовища;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які
потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств,
незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці, проведення
політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і
нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони
праці;
здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення
кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій
та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я,
гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій
між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними
групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному
рівнях;
міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового
досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
Стаття 5.
Права іноземних громадян і осіб без громадянства на охорону праці
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на підприємствах,
розташованих на території України, мають такі ж права на охорону праці, як
і громадяни України.
У зв’язку з підвищенням кількості аварій, травм, смертей на виробництві, а
також кількості професійних захворювань, 11 квітня 2000 року був ухвалений
Закон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”, нова редакція Закону про охорону праці, а також Програма
вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими
умовами, обмеження використання їхньої праці в нічний час. Програма
розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, Державна
програма навчання та підвищення рівня знань населення України з питань
охорони праці сприятимуть подоланню кризових явищ у системі охорони праці.
Також планується створити єдиний державний орган, який вирішуватиме питання
нагляду за безпекою та охороною праці.
Список використаної літератури :
1. “Основи охорони праці” під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка – Київ 2000, стр.410.
2. “Про охорону праці” Н. Дядькова - “Праця і зарплата” № 15 (211) квітень 2000 р.
3. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII (
ВВР 1992, N 49, ст.668 ) Із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР