Міжнародні економічні відносини

Реферат

|на тему: |Основні засади зовнішньоекономічної політики |
| |України |

Киев – 1999

Зміст

Вступ 3

1. Принципи зовнішньо-економічної діяльності України 4

2. Зовнішні зв’язки України 7

3. Основні засади взаємовідносин з іншими державами 12

4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності 14

Висновки 17

Список використаної літератури 18

Вступ

Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково- технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
(квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку
України.

Міжнародні зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах. Основою здійснення міжнародних зв’язків є законодавчо визначені засади, а також перспективи і напрями зовнішрьоекономічної політики.

1. Принципи зовнішньо-економічної діяльності України

Суб’єкти господарської діяльності України, державні органи та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами, які встановлено Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність". До таких принципів належать:

1) Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Він полягає у виключному праві народу
України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2) Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3) Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забороні будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів.

4) Принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

5) Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6) Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів, дотримання вимог антимонопольного законодавства.

В своїй діяльності держава керується також принципами оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обов’язковості розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті (на території України запроваджується обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб’єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів України. Обов’язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання на території України).

Також існує принцип митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Україна може запроваджувати ліцензування і квотування експорту та імпорту.

2. Зовнішні зв’язки України

Зовнішньоекономічна діяльність країни полягає у встановленні зовнішніх зв’язків держави з іншими країнами та міжнародними організаціями – партнерами міжнародної діяльності. Зовнішні зв’язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян. Такі зв’язки України можуть бути представлені наступною схемою:

Схема 1. Зовнішні зв’язки України

Зовнішні зв’язки проявляються у видах зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють суб’єкти цієї діяльності. Можливими видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно- експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України; спільна підприємницька діяльність; підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами
України; організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством види діяльності.

Зараз в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності.

Зупинимось на таких видах діяльності, як експорт та імпорт. Слід відмітити, що в України забороняється: експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу; імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров’ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища; імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам
Конституції України (Основного Закону); експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності
України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експоту, ні його стуктура не можуть задовольнити Україну. Розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн. дол.
США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання - 87,6%; машини і устаткування - 10,3%, інші товари (у тому числі послуги) - 2,1%, що вказує на дуже неефективну структуру експорту, оскільки майже 90% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. За даними Міністерства статистики, Україна мала в
1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн. дол. США. Основна частина експорту України припадає на
Європу (49,4%), друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка
(8,3%), далі йдуть Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу
(68,5%), менша - на Азію (17,3%), Америку (10,2%) і Африку (4%). Експорт за останні роки постійно скорочується. Вивозяться гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20%, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50%. Усі ці дані вказують на те, що зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.

Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію хімічної промисловості та легкої промисловості. Проте необхідно створювати економічні бар’єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари інші товари широкого вжитку. Це зменьшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво.

Держава повинна забезпечити експортерам продукції з високим рівнем обробки юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні бар’єри), міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на міждержавних переговорах; у міжнародних організаціях) та рекламно- пропагандистський захист. Необхідно також організовувати кредитування і підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів. А разом з тим захистити нашу економіку, виробництво від низькоякісних товарів, які надходять з інших країн, для чого впроваджуються свідоцтва та сертифікати, створюються різні нетарифні бар’єри.

3. Основні засади взаємовідносин з іншими державами

Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.
Правовий статус суб’єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається цими договорами.

України, згідно з Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", може укладати, виконувати і денонсувати міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань.

України може самостійно набувати членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, вступати у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій.

На сучасному етапі дуже актуальним є питання взаємовідносин України з
ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до
ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження
України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі, була розроблена та 11 червня 1998 року прийнята Стратегія інтеграції
України до Європейського Союзу, яка визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом. Можна стверджувати, що цей документ визначає основні засади та пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в
Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного, економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом
України у середньостроковому вимірі.

4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

З метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки
України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн, наша країна здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України здійснюється за допомогою: законів України; передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого); рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України може здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити:

1) захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює
Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів
України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України.

Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також
Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово- кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку
України; - виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (деякими функціями якого є здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньо- економічної діяльності, зокрема реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України,
Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Висновки

Формування зовнішньоекономічних зв’язків тягне за собою виникнення багаточисельних проблем, пов’язаних з цим процесом, преодоління яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.

В даному аспекті можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку українськи зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення: подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності; поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів; підвищення ролі держави, для чого потрібно: створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання; формування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання регулятивної інфраструктури та правової бази; підвищення якості продукції та надання товарного виду; зниження рівня інфляції в українській економіці; знаходження нових ринків збуту для українських товарів.

Світові зв’язки України виконують різні функції. Вони потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особстих потреб громадян. Тому вкрай необхідним є створення монументальних, стійких засад зовнішньоекономічної діяльності, які були б фундаментом, базисом всього подальшого правового та економічного будування країни як у національному, так і у міжнародному розрізі.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91
2. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу
/Урядовий кур’єр, 18 червня 1998/
3. Все про зовнішньоекономічну діяльність . Діло 1-2.1998
4. Спецвыпуск. Внешняя торговля. Бизнес №15. 20 апреля 1998 года.
1. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник / Под ред. Филипенко А.
С. -К.: Либідь, 1997

-----------------------

Австра- лія та
Океанія

Африка

Америка

Азія

Європа

Епізодичні

Постійні

З низькорозви- нутими

З середнім розвитком

З високорозви- нутими країнами

Зовнішні зв’зки України

Туристичні

Кредитно- фінансові

Науково- технічні

Інвестиційні

Торгові

За спеціаліза- цією та коопе-руванням

Гуманітарні

Військові

Екологічні

Інформаційні

Релігійні

Культурні

Наукові

Економічні

Політичні