Вступ

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств у керуванні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку виробничих запасів.

Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками:

• кількісний і вартісний облік;

• облік заготівлі та придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками;

• наявності та руху на складах;

• використання у процесі виробництва;

• продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

У зв'язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.

Мета курсової роботи - дослідження обліку виробничих запасів на підприємствах і визначення шляхів його удосконалення.

Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:

• здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік виробничих запасів;

• переглянути літературні джерела;

• розкрити теоретичні основи обліку виробничих запасів;

• розглянути особливості обліку виробничих запасів на підприємстві та порядок їх оцінки;

• розглянути первинний облік виробничих запасів;

• розробити шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві.

Об`єктом дослідження курсової роботи – система обліку операцій з виробничими запасами ООО «Дитяча іграшка».

При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві, а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.

Теоретичні засади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складають Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. А також була використана різноманітна література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методи оцінки та первинний і складський облік.

1. Виробничі запаси: сутність, умови, визначення, класифікація, оцінка

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП) [12,с.34].

У бухгалтерському словнику даються такі визначення виробничих запасів:

а) це сукупність всіх матеріалів, які має підприємство;

б) це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві;

в) це частина оборотних засобів на підприємстві, ще не залучених до процесу виробництва і таких, що не надійшли на робочі місця;

г) це матеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять свою вартість на новостворений продукт [10,с.258].

Запаси з точки зору фінансів підприємства - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [3].

Відповідно до п.4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо:

1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

2) та їх вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.

До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбанні для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.

Сировина - добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються на ос6новні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливостями їх використання, відносять паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини -оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

Матеріали, передані в переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для проведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності [10, с.212].

Отже, можна зробити висновок, що класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку і контролю запасів, серед яких:

· забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

· контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

· забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

· раціональна оцінка товарно-виробничих запасів;

· розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

· відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерського обліку тощо.

Оцінка запасів безпосередньо пов'язана з визначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю [17,с.31].

Виходячи з цього оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху:

· при надходженні запасів;

· при вибутті запасів;

· на дату складання балансу.

Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

· транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

· інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 Положення (стандартом) про бухгалтерський облік 9 «Запаси».

Первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених вище названих витрат.

Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

· понаднормові втрата і нестачі запасів;

· проценти за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Взагалі первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених ПСБО 9 [3].

Хоч П(С)БО 9 «Запаси» і має ряд спільних моментів з МСБО 2 «Запаси», але поряд з цим можна виділити і деякі відмінності. У таблиці 1 показано як формується собівартість з витрат.

Таблиця 1.1 Формування собівартості із витрат

Витрати на придбання	1. ціни придбання; 2. мита на ввезення та інших податків; 3. витрат на транспортування; 4. вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту.
Витрати на переробку	1. витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва; 2. систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат
Інші витрати	інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану.

А до собівартості за МСБО «Запаси» не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан витрати на продаж.

Чиста вартість реалізації - це сума, яка очікується при реалізації в умовах звичайної діяльності за вирахуванням ймовірних витрат на завершення виробництва запасів і їх реалізацію. Це означає, що чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за мінусом витрат, яких підприємство зазнає, у процесі підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо при реалізації. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни реалізації очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.

На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

1) первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

2) первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних у недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується у складі доходом звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка. Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.

Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих виробничих запасів, які раніше були уцінені і являються активами на дату балансу, в подальшому збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Переоцінка запасів здійснюється на дату балансу, тобто на дату складання звітності, а в кожному наступному періоді вартість запасів переглядається, і спочатку уцінені запаси можуть бути дооцінені. Тобто новою вартістю є найнижча з оцінок - собівартість, або переглянута чиста вартість реалізації. Таким чином, дооцінка запасів можлива тільки до рівня початкової вартості у випадку, якщо ринкова вартість таких запасів спочатку знизилась, (і запаси були уцінені) а потім збільшилась.

У зв'язку з тим, що транспортно-заготівельні витрати змінюються залежно від партії вантажів, виду використовуваного транспорту, способу навантаження, зміни географії постачальників і других факторів, змінюється також і фактурна вартість. Тому на практиці фактична заготівельна вартість матеріальних цінностей визначається як середньозважена величина [3].

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливу роль в оцінці запасів відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Дуже важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншого вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів

Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці продукції застосовується при списанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві. Або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку списання запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервн6ому веденні обліку списання запасів).

Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.

За постійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів. У результаті цього одержується нібито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.

Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об'єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об'єктивною.

При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час - у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка й буде ціною вибуття запасів в цьому звітному періоді.

Якщо в періоді з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їх середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.

Метод ФІФО (першим відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною.

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності і не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим ближчим є це наближення.

При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. Бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображує вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачальника до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни при придбанні запасів або собівартість (при самостійному виготовленні одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла).

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Також використовуються методи такі як нормативних витрат і ціни продажу. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Підприємство має право одночасно застосовувати декілька методів оцінки, проте існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому на підприємстві може мати місце ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюються по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав. Постійне застосування підприємством обраної політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.

Отже, вибір оптимального методу уцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

2. Нормативно-правове і регламентне забезпечення обліку запасів

Одним з найважливіших питань курсової роботи є нормативно-правова база і регламентне забезпечення обліку запасів . На ООО «Детская игрушка» всі дії директора і головного бухгалтера повинні спиратися в основному на Закони, інструкції, нормативні акти, положення (стандарти).

Нормативно - правова база - Закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради, президента України, Кабінету Міністрів, Міністерств і відомств, які регулюють фінансово- господарську діяльність підприємства, планування і облік.

Таблиця 2.1. Нормативно-правове забезпечення обліку запасів

Найменування документу	Коли і ким затверджен	Що використовується для обліку запасів
1.Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст..391	Затверджен Верховною Радою України від 16.08.1999г. – № 996-XIV	Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством [1].
2.Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”	Наказ Мінфіну України від 30.11.99 - №291	Рахунки 2 класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”. Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо[4].
3.Наказ "Про кореспонденцію рахунків"	Наказ №143 Наказ МінфінуУкраїни від 28.03.2002 № 335/5526, зареєстровано в Мін'юсті 11.04.2002 р.	На розвиток виробництва - за дебетом субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" і кредитом субрахунку 426 "Фонди спеціального призначення", рахунок третього порядку 4261 "Фонд розвитку виробництва". Здійснені за рахунок цього фонду капітальні інвестиції (придбання, створення, модернізація, модифікація, реконструкція, добудова, дообладнання тощо необоротних активів) відображаються за дебетом субрахунку 4261 і кредитом субрахунку 4262 "Використання фонду розвитку виробництва" [5].
4.П(С)БО 2 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"	затверджене наказом Мінфіна України від 31.03.99 р. № 87; (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ № 1213 від 19.12.2006)	У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів малоціннихташвидкозношуванихпредметівсировини,основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатіві комплектуючих виробів, запасних частин, тари,будівельних матеріалівта інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормальногоопераційногоциклу [3].
5. П(С)БО 9 "Запаси"	затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.	В П(С)БО 9 «Запаси» визначаються общі положення про щодо термінів запасів, визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату баланса, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності [3].
6. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69	При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне приміщення [7].
7.П(С)БО 16 «Витрати»	затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ № 1176 від 11.12.2006)	До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів. Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні затрати» [3].
8. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів	Затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2	В цьому документі надаються рекомендації щодо визнання та оцінки запасів, документального оформлення руху запасів, облік і контролю наявності та руху запасів у місцях їх зберігання та у виробництві, бухгалтерського обліку запасів, і особливості обліку тари [8].
9. Наказ №193 - "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів".	Наказ Мінстату України від 21.06.96 №193	Дається повна інформація про необхідні первинні документи з обліку надходження і руху сировини і матеріалів [6].
10. Порядок № 07 - Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р. № 07-104.	Затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р. № 07-104	Переоцінка товарно-матеріальних цінностей провадиться один раз на місяць за цінами, що склалися у розрахунках з постачальниками на кінець попереднього місяця. Перелік ТМЦ,які підлягаютьдооцінці,визначається шляхом співвідношення цін, що склалися у розрахунках з постачальниками на початок та кінець місяця[9].

Регламентне забезпечення обліку запасів на підприємстві становлять такі документи: статут підприємства, наказ про облікову політику, посадкова інструкція бухгалтера з обліку виробничих запасів та інші документи.

Статут підприємства - документ, що визначає порядок і умови функціонування підприємства. Статут містить відомості про організаційно-правову форму підприємства, його найменуванні, місцезнаходженні, розмірі статутного капіталу, складі, порядку формування й компенсації його органів керування й контролю, порядку розподілу прибутку й формування фондів підприємства, порядку й умовах реорганізації й ліквідації підприємства (Додаток А).

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності (Додаток Б).

Посадова інструкція бухгалтера з обліку виробничих запасів - документ, що регламентує виробничі повноваження й обов'язки бухгалтера.

Посадові інструкції розробляє керівник підрозділу для своїх безпосередніх підлеглих. Посадові інструкції на посаді, що перебувають безпосередньо в його підпорядкуванні, затверджує керівник організації. Перший екземпляр посадової інструкції бухгалтера зберігається у відділі кадрів, другий - у керівника підрозділу, третій - у працівника.

Посадові інструкції розробляють відповідно до положення про бухгалтерію. Комплект посадових інструкцій охоплює всі функції бухгалтерії й рівномірно розподіляє навантаження між працівниками з урахуванням рівня їх кваліфікації. Посадова інструкція містить однозначне визначення того, чому дана робота відрізняється від усіх інших робіт. Відповідальність за повноту забезпечення організації посадовими інструкціями лежить на начальнику відділу кадрів.

Не існує стандарту, що регламентує зміст і процедуру розробки посадової інструкції, у зв'язку із чим кожна організація має можливість самостійно формувати опис тієї або іншої посади. Практика показує, що найчастіше підзаконні правові акти, посадові й службові інструкції важливіше для працівників по найманню, чому самі закони або рішення суду.

Посадова інструкція містить інформацію, яка необхідна в процесі керування персоналом.

Посадова інструкція бухгалтера - основа для проведення оцінки результатів трудової діяльності бухгалтера, ухвалення рішення про його подальший внутрішній рух і перепідготовці (підвищенні, переміщенні, звільненні, зарахуванні в резерв керівних кадрів, напрямку на додаткове навчання й т.п. ) (Додаток В).

3. Документальне оформлення руху виробничих запасів

Документальне оформлення всіх операцій руху виробничих запасів є обов`язковим. Типові форми первинних документів з обліку сировини, матеріалів затверджен наказом МінСтату України від 21.06.1996р.- №193 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів».

Документи з придбанню матеріалів, інвентаря є супровідними документами постачальника:

матеріальні;

податкові;

транспортні;

розрахунково-платіжні.

Матеріальний документ – документ, який підтверджує найменування, суму, кількість та ін.

К матеріальним документам відносять:

товарно-транспортна накладна (ТТН);

копія свідчення (сертифіката якості)

С 2004р. стали менш використовуватись прибутково-видаткові накладні та рахунок-фактура.

Налогова накладна - накладна із вказівкою про НДВ.

ТТН – комбінования документ, який поєднує в собі матеріальні реквізити та работу транспорта.

Прийом вантажу здійснюється згідно з кількістю, якістю та сумою на підставі супровідних документів постачальника.

Прийом може здійснюватись:

А) на станції вокзалу;

Б) на складі постачальника;

В) на складах одержача.

В перших двух випадках для отримання матеріальних ресурсів необхідно доручення на право одержання. Доручення виписується на должносну особу одержувача вантажу, підписується керівником і головним бухгалтером.

Доручення складається по типовій формі М2 (Додаток Ж), із обов`язковою вказівкою терміну дії.

Доручення регіструється у спеціальному журналі – МЗ (Додаток З).

Документи, якими оформлується придбання запасів:

1. М-1 «Журнал обліку надходжених грузів» (Додаток Е).

2. М-4 «Прибутковий ордер», по якому склад оформлює надходжені матеріали (Додаток І).

3. М-7 «Акт про прийом матеріалів»

Документи, якими оформлюється вибуття матеріальних ресурсів:

М-8,М-9 «Лімітно-забірна картка», ці документи необхідні при вибутті запасів у виробничих підприємствах із вказівкою ліміта й без вказівки (Додаток).

М-28,М-28А «Лімітно-забілна картка», такий тип документу використовується на будівельних підприємствах» (Додаток).

М-10 «Акт-вимога на заміну (додаткове вибуття) матеріалів» складається при вибутті сверхустановленого ліміта або при заміні одного виду запасів та ін..

М-11 «Накладна-вимога на вибуття (внутрішнє переміщення) матеріалів» (Додаток)

На підставі прибуткових та вибуткових документів матеріально-відповідальна особа забов`язана скласти матеріальний звіт і віднести у бухгалтерію, форма цього документу М-19 «Матеріальний звіт». У звіті фіксується кожний документ щодо прибуття й вибуття матеріалів.

Звіт містить сальдо на початок (Сп) та сальдо на кінець (Ск) звітного періоду. Звіт може складатись кожного дня або 3-5 днів – це залежить від обсягу діяльності (кількість операцій руху запасів).

На підставі первинних документів прибуття й вибуття матеріально-відповідальна особа забов`язана вести складський (оперативний) первинний облік запасів.

Для складського обліку передбачені такі форми документів:

М12 «Картка складського обліку матеріалів». ЇЇ можна вести у кількісному та у кількістно-сумовому вимірі. Картка відкривається на кожне найменування і ціну матеріалів (Додаток).

М-16 «Матеріальний ярлик», який складає робітник склада для позначення стилажей, місць зберігання запасів.

Для забезпечення достовірності облікових даних за наказом керівника проводиться інвентаризація наявності, стану й оцінки запасів.

М-21 «Инвентарізаціонний опис» складається при знятті натуральних залишків запасів, що знаходяться у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальників цехів, майстрів, комірників тощо)(Додаток).

Для інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії. Головою постійно діючої інвентаризаційної комісії, як правило, призначається керівник підприємства або його заступник. До її складу включаються керівники структурних підрозділів, головний бухгалтер, інженери, технологи, механіки, товарознавці, виконавці робіт, економісти та інші досвідчені працівники, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни і первинний облік. Якщо кількість об’єктів, що підлягають інвентаризації, дуже велика й одна комісія не спроможна швидко та якісно здійснити інвентаризацію, то наказом керівника створюються робочі інвентаризаційні комісії. Головою робочої інвентаризаційної комісії призначається, як правило, заступник керівника підприємства, інші вимоги до складу робочої комісії збігаються з вимогами до постійно діючої комісії.

Інвентаризація може бути ініційована власником або керівником підприємства або бути обов’язковою,коли інвентаризації підлягають також майно і запаси, що не належать підприємству і облік яких проводиться на позабалансових рахунках. При інвентаризації запасів усі вони повинні бути перераховані, переміряні, переважені і занесені до форми М-21 "Інвентаризаційний опис".

Запаси, що є в дорозі, відвантажені, але не оплачені у строк покупцями, та інші запаси, що є на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), відображаються в окремому "Інвентаризаційному описі" на підставі документів, що підтверджують здавання цих запасів на відповідальне зберігання або їх відвантаження покупцям.

Після закінчення інвентаризації "Інвентаризаційний опис" підписують усі члени комісії.

При інвентаризації незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва і незавершеного ремонту:

1) в інвентаризаційних описах зазначаються найменування заділу, стадія або міра їх готовності, кількість або обсяг робіт;

2) сировина, матеріали і куповані напівфабрикати, що є біля робочих місць і не зазнають обробки, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах;

3) кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші у незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками в порядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Форму М-21 комісія заповнює в одному примірнику при інвентаризації окремо за кожним місцезнаходженням і матеріально відповідальною особою або групою осіб, на зберіганні яких знаходяться цінності. Після закінчення інвентаризації "Інвентаризаційний опис" підписують усі члени комісії, які несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення в інвентаризаційні описи даних про фактичні залишки запасів.

Крім того, "Інвентаризаційний опис" підписує матеріально відповідальна особа, підтверджуючи, що всі запаси, перераховані в інвентаризаційному описі, комісією перевірені і в його присутності прийняті на відповідальне зберігання.

Після того як форму М-21 підпишуть всі члени комісії і матеріально відповідальна особа, вона передається в бухгалтерію для звірки з даними бухгалтерського обліку і складання "Порівняльної відомості".

"Порівняльна відомість" використовується для відображення результатів інвентаризації запасів, за якими виявлено відхилення від облікових даних. У ній зазначається кількість і сума надлишків і недостач за кожним найменуванням, видом запасу окремо. Відтак здійснюється регулювання надлишків і недостач за рахунок додаткових записів в обліку (наприклад, виправлення помилкових записів), закриття пересортиці (взаємний залік надлишків і недостач внаслідок пересортиці є допустимим тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що надлишки і недостачі були утворені в один і той же період, що перевіряється, і однією і тією ж особою, яку перевіряють). І лише після цього виводиться остаточна недостача або надлишки в кількісному і сумарному вираженні.

"Порівняльну відомість" складає в одному примірнику і підписує бухгалтер підприємства. Вона зберігається у бухгалтерії. З підсумками "Порівняльної відомості" під розписку ознайомлюється матеріально відповідальна особа.

Затверджені результати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше, ніж за грудень звітного року.

Затверджені результати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше ніж за грудень звітного року.

У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту наводяться відомості про результати проведених у звітному році інвентаризацій за формою "Відомості результатів інвентаризації", затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69 [6].

4. Облік надходження й вибуття виробничих запасів

ООО «Детская игрушка» - одне із найкрупніших підприємств України по виробництву дитячих. Наше підприємство виробляє різноманітні, яскраві та чудові іграшки, яким буде радіти кожна дитина! Ми обслуговуємо усі дітячі магазини іграшок Донецької області, а також за її межами. Продукція ООВ «Детская игрушка» має великий попит у населення, тому що наші іграшки поєднують в собі високу якість і прийнятні ціни. Наше підприємство має половину нового обладнання, якому тільки два роки. Інша ж половина зношена (морально й фізично), але незабаром воно також буде замінено на нове більш удосконалене. На нашому підприємстві працюють більш 1200 людей, 1000 з яких робітники виробництва (Додоток Г), (Додаток Д).

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів на підприємстві ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками: 201 «Сировина й матеріали; 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»; 203 «Паливо»; 204 «Тара й тарні матеріали»; 205 «Будівельні матеріали»; 206 «Матеріали, передані в переробку»; 207 «Запасні частини»; 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»; 209 «Інші матеріали».

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік наявності і руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”).

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємством для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, пластмасових тощо), спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо.

Вироби, придбані для додаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого і рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи транспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» базове підприємство веде облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання, що потребує монтажу.

Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, транспортних засобів, вільно розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських машин та інвентарю, виробничого інвентарю та інструментів тощо відображаються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх використання списуються з кредиту цього субрахунка на дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємство веде облік матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються до її собівартості.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах,

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду машин, вузлів та агрегатів ведеться за групами: придатні для експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування. Але наше підприємство не використовує цей рахунок, тому що не має роботи з матеріалами сільськогосподарського призначення.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації [17,с.35].

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред'явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні).

Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або іншим підрозділом [6].

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної) [4].

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах [6].

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

У разі обгрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» (субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо) [17,с.36].

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками» (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6) [6].

Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків: 40 «Статутний капітал» (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства); 719 «Інші доходи від операційної діяльності» на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей); 742 «Доход від реалізації необоротних активів» (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи) [4].

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ).

Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають «Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів», у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає «Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатур» (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить «Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат», яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів [6].

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків: 23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг); 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб); 93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції); 949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін [4].

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою: С% = (В+В1) • 100: (Мз+ Мо), де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В - сума відхилення за звітний місяць; Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця; Мо - вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Шляхом множення вартості витрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредита аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок «Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) [13, с.603].

У практиці обліку для визначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві, складають розрахунок, який приведений у додатку Е.

5. Організація аналітичного обліку виробничих запасів на складах і в бухгалтерії

облік виробничий запас

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Запаси зберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності: цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримують запаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості від транспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути передані під відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріально відповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:

1) безпосередньо на документі постачальника;

2) шляхом виписування прибуткового ордера..

У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому - оформляють прибутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Акт про приймання матеріалів» типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, з великою віддаленістю) - представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірвана або пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковується на склад на підставі «Товарно-транспортної накладної», одержаної від вантажовідправника.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від одностороннього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) «Довіреність» типова форма № М-2, зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та повернення невикористаних доручень [6].

При дрібних купівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярські товари) підзвітна особа зобов'язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунках постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордеру і підпис.

Необхідно щоденно одержувати Рахунки-фактури форма №88, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.

Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладається на відділ постачання, менеджера тощо.

Необхідно забезпечувати своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).

Як застрежив Сопко В.В. у своїй праці „Бухгалтерський облік” на практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайво одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної. Накладна складається матеріально відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з н6их слугує складу (цеху), що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий - складу (цеху) для оприбуткування цінностей.

Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво [16, с.554].

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонт та господарські потреби.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів, а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.

Відпуск матеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання.

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі - робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (або декілька номерів).

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірники цеху від примірників складу.

Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складу і одержувача матеріалів.

По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства ООО «Детская игрушка».

У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов'язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

1) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

2) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

Підприємство-покупець зобов'язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належного оформлення транспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі. Можливе також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складі постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.

Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно - технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складських облік організовують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунку і субрахунку, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу. Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.

Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документу зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.

Здавання документів здійснюється за Реєстром приймання-здавання документів типової форми №М-13, який оформляється матеріально відповідальною особою. У Реєстрі вказують кількість документів, їх номери, групи матеріалів, до яких вони належать. За погодженням матеріально відповідальної особи допускається здавання первинних документів і без оформлення Реєстру. Підтвердженням здавання-приймання документів у таких випадках є підпис працівника бухгалтерії по кожній операції у картках складського обліку про перевірку записів.

Лімітно-забірні картки після використання ліміту здаються складом до бухгалтерії негайно, а наприкінці місяця незалежно від використання ліміту повинні здаватися всі лімітні картки. Здавання документів до бухгалтерії потрібне для подальшої їх обробки, тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів. Облік матеріалів у бухгалтерії ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому виразі. [16,с.580].

Отже, можна сказати, що для забезпечення достовірності даних складського обліку необхідний систематичний контроль працівниками бухгалтерії за його веденням. На працівників бухгалтерії має бути покладено обов'язок перевіряти безпосередньо на складі у присутності завідуючого складом (комірника) своєчасність і правильність оформлення первинних документів по складських операціях, а також своєчасність та правильність записів у картках складського обліку, виконуваних матеріально відповідальними особами складу. Одночасно перевіряючий працівник бухгалтерії приймає від завідуючого складом (комірника) первинні документи.

6. Облік виробничих запасів із застовуванням ПК

На підприємстві ООО «Детская игрушка» контроль за наявністю й рухом товарно-матеріальних цінностей — це одне із завдань бухгалтерського обліку, що перетинається із завданнями складського обліку. Це завдання вирішене в "1С:Бухгалтерії 8".

Реалізовано облік матеріалів, продукції й товарів на складах. Товарно-матеріальні цінності враховуються в розрізі позицій номенклатури, партій і складів. Додатково можуть враховуватися митні декларації й країна походження.

Передбачається проведення інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей і автоматична обробка їхніх результатів. За результатами інвентаризації автоматично підраховується різниця між обліковою кількістю (зареєстрованим в інформаційній базі при проведенні документів надходження й відвантаження) і фактичною кількістю цінностей, виявленим у результаті інвентаризації. Після чого оформляються документи списання (у випадку недостачі) або оприбуткування (у випадку виявлення надлишків).

Треба погодитись із думкою Павлюка І., який досліджував проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів і пропонував шляхи їх вирішення із за допомогою ПК, що особливим видом товарно-матеріальних цінностей, використовуваним при відвантаженні й транспортуванні товарів і готової продукції, є зворотна тара. Така тара вимагає обліку, відособленого від обліку інших цінностей. Відомості про зворотній тарі вказуються на спеціальних закладках документів, якими оформляються переміщення цінностях.

В "1С:Бухгалтерії 8" повністю автоматизовані операції надходження й списання товарно-матеріальних цінностей [14,с.41].

У своєму підручнику „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України” Ткаченко Н.М. детально розглядає систему програм «1С:Підприємство 8»,яка містить у собі платформу й прикладні рішення, розроблені на її основі, для автоматизації діяльності організацій і приватних осіб. Сама платформа не є програмним продуктом для використання кінцевими користувачами, які звичайно працюють із одним з багатьох прикладних рішень (конфігурацій), розроблених на даній платформі. Такий підхід дозволяє автоматизувати різні види діяльності, використовуючи єдину технологічну платформу.

Гнучкість платформи дозволяє застосовувати 1С:Підприємство 8 у найрізноманітніших областях:

•автоматизація виробничих і торговельних підприємств, бюджетних і фінансових організацій, підприємств сфери обслуговування й т.д.

•підтримка оперативного керування підприємством;

•автоматизація організаційної й господарської діяльності;

•ведення бухгалтерського обліку з декількома планами рахунків і довільних вимірів обліку, регламентована звітність;

•широкі можливості для управлінського обліку й побудови аналітичної звітності, підтримка многовалютного обліку;

•рішення завдань планування, бюджетування й фінансового аналізу;

•розрахунок зарплати й керування персоналом;

•інші області застосування.

Платформа 1С:Підприємство 8 була створена з обліком 6-літнього досвіду застосування системи програм 1С:Підприємство 7.7, що використовують десятки тисяч розроблювачів. У цей час більше 1 000 000 організацій використовує для автоматизації своєї діяльності продукти, що входять у систему програм «1С:Підприємство». Незважаючи на значні зміни, версія 8 зберегла ідеологічну наступність із попередніми версіями.

Для надання більше широких можливостей по використанню механізмів платформи в прикладних рішеннях в "1С:Підприємства 8" не використовується роздільне ліцензування продуктів по прикладних компонентах платформи.

Для забезпечення зручної й плавної масштабованості платформи всі продукти лінійки "1С:Підприємство 8" підрозділяються на наступні категорії:

•основні поставки, які містять платформу, прикладне рішення (конфігурацію) і ліцензію на використання продукту на одному робочому місці;

•клієнтські ліцензії, або ліцензії на додаткові робочі місця;

•ліцензія на сервер "1С:Підприємства" (сервер додатка);

•набори ("бандлы"), що включають трохи перерахованих вище продуктів;

•спеціалізовані продукти, що розширюють область застосування системи "1С:Підприємство", такі як веб-розширення, продукти для кишенькових комп'ютерів і інші [18, с. 732].

Такий набір номенклатурних груп дозволяє збільшувати число робочих місць і переходити від роботи в однокористувальницькому режимі до роботи в мережі у файловому варіанті, а також до роботи в клієнт-серверному варіанті без необхідності апгрейда основного продукту.

Клієнтські Ліцензії (Додаткові багатокористувальницькі ліцензії) в "1С:Підприємстві 8" надають користувачеві право працювати з будь-яким числом основних поставок, тому для використання нових прикладних рішень на тих же робочих місцях потрібно придбати лише основну поставку, що включає нову конфігурацію. Тим самим забезпечується незалежна масштабованість по функціоналі прикладних рішень і по клієнтських робочих місцях.

В "1С:Підприємстві 8" не потрібно придбання окремих ліцензій для роботи з розподіленими базами даних (РБД), тому що функціональність механізмів обміну даними включена вплатформу.

Система 1З:Підприємство 8 є відкритою системою. Надається можливість для інтеграції практично з будь-якими зовнішніми програмами й устаткуванням на основі загальновизнаних відкритих стандартів і протоколів передачі даних.

У системі 1С:Підприємство 8 є цілий набір засобів, за допомогою яких можна:

•створювати, обробляти й обмінюватися даними різних форматів;

•здійснювати доступ до всіх об'єктів системи 1С:Підприємство 8, що реалізує її функціональні можливості;

•підтримувати різні протоколи обміну;

•створювати власні інтернет-рішення

Механізми обміну даними, реалізовані в технологічній платформі 1С:Підприємство 8, дозволяють створювати територіально розподілені інформаційні системи як на основі інформаційних баз 1С:Підприємства 8, так і за участю інших інформаційних систем, не заснованих на 1С:Підприємстві 8.

Наприклад, можна організувати роботу головного офісу, філій і складів підприємства в єдиній інформаційній базі, або забезпечити взаємодія інформаційної бази 1С:Підприємства 8 з існуючою базою даних Oracle.

Сучасний дизайн інтерфейсу забезпечує легкість освоєння для початківців і високу швидкість роботи для досвідчених користувачів:

•значне прискорення масового уведення інформації завдяки функції «уведення по рядку» і ефективному використанню клавіатури;

•полегшення роботи непідготовлених користувачів, швидке освоєння системи;

•зручні засоби роботи з більшими динамічними списками, керування видимістю й порядком колонок, настроювання відбору й сортування;

•різноманітні сервісні можливості;

•універсальні інструменти для створення звітів кожної складності [18,с.753].

Конфігурація "Керування виробничим підприємством для України" програми 1С - комплексним розв'язком, що охоплюють основні контури керування й обліку на виробничім підприємстві. Воно дозволяє організувати єдину інформаційну систему для керування різними аспектами діяльності підприємства:

1) керування виробництвом, у тому числі:

- планування виробництва;

- керування витратами й розрахунки собівартості;

- керування даними про вироби;

- керування складом (запасами);

- керування закупівлями;

2) керування основними засобами й планування ремонтів;

3) керування фінансами;

4) бухгалтерський і податковий облік;

5) формування консолідованої звітності;

6) керування продажами;

7) керування відносинами з покупцями й постачальниками;

8) керування персоналом, включаючи розрахунки заробітної плати;

9) моніторинг і аналіз показників діяльності підприємства.

Для підприємств холдингової структури ведеться наскрізний управлінський облік по всіх організаціях, що входять у холдинг. Управлінський облік ведеться за даними, зафіксованим у документах, але при цьому не залежить від способів і самого факту ведення регламентованого обліку. Факт здійснення операцій уводиться один раз і одержує надалі відбиття в управлінському й регламентованому обліку.

Конфігурація "Керування виробничим підприємством для України" може використовуватися в ряді підрозділів і служб виробничих підприємств, включаючи:

дирекцію (генеральний директор, фінансовий директор, комерційний директор, директор по виробництві, головний інженер, директор по кадрах, директор по ИТ, директор по розвиткові); планово-економічний відділ; виробничі цехи; виробничо-диспетчерський відділ; відділ головного конструктора; відділ головного технолога;

відділ головного механіка; відділ збуту; відділ матеріально-технічного забезпечення (постачання); відділ маркетингу; склади матеріалів і готової продукції; бухгалтерію;

відділ кадрів; відділ організації праці й зайнятості; іт- службу; адміністративно-господарський відділ; відділ капітального будівництва; інформаційно - аналітичний відділ; відділ стратегічного розвитку.

Найбільший ефект впровадження конфігурації "Керування виробничим підприємством для України" дає нашому підприємству із чисельністю персоналу від декількох десятків до декількох тисяч людей, що мають десятки й сотні автоматизованих робочих місць, а також у холдингових і мережних структурах.

Конфігурація "Керування виробничим підприємством для України" надає:

• керівництву підприємства й керівникам, відповідальним за розвиток бізнесу, - широкі можливості аналізу, планування й гнучкого керування ресурсами компанії для підвищення її конкурентоспроможності;

• керівникам підрозділів, менеджерам і співробітникам, що безпосередньо займаються виробничої, збутовий, постачальницької й інший діяльністю по забезпеченню процесу виробництва,- інструменти, що дозволяють підвищити ефективність щоденної роботи зі своїх напрямків;

• працівникам облікових служб підприємства - засобу для автоматизованого ведення обліку в повній відповідності з вимогами законодавства й корпоративними стандартами підприємства.

Підсистема призначена для середньострокового й довгострокового планування виробництва й потреби в ресурсах, а також для проведення план- фактного аналізу виконання планів виробництва. При плануванні виробництва забезпечується можливість обліку багатьох параметрів, контролю виконання й відстеження виконання плану на різних етапах у декількох розрізах одночасно: по підрозділах і менеджерам; по проектах і подпроектам; по ключових ресурсах; по номенклатурних групах і окремим номенклатурним одиницям запасів; формування укрупненого плану виробництва.

Планування потреби в матеріалах містить у собі такі стадії:

1. Можливе формування таблиць споживання й доступності основних (ключових) видів ресурсів при виробництві номенклатурних груп і окремих видів номенклатури;

2. Здійснюється контроль плану виробництва на відповідність обмежуючим факторам, наприклад, зведеної доступності основних (ключових) видів ресурсів;

3. Ведеться облік доступності ключових матеріалів;

4. Позмінне планування виробництва.

Для обліку виробничих запасів необхідна підсистема "Планування потреби в матеріалах" у складі 1С призначена для планування виробництва в короткостроковому періоді в розрізі окремих номенклатурних позицій, а також для проведення план-фактичного аналізу виконання планів виробництва виробничо-диспетчерським відділом. У даній підсистемі формується детальний позмінний графік виробництва й споживання, проводиться оцінка його виконання з урахуванням запланованого завантаження ресурсів.

У числі можливостей позмінного планування, які забезпечує "Керування виробничим підприємством": планування з урахуванням доступності потужностей у періодах планування й змін зведеної тривалості операцій по технологічнім дереву, у випадку недостатності потужностей у періодах здійснюється перенос планованих операцій у періоди з доступними вільними потужностями; формування детального план- графіка виробництва й операцій; планування "поверх" існуючих планів виробництва й операцій або повне перепланування; можливість планування операцій для територіально-вилучених підрозділів; планування з урахуванням часу транспортування між складами й підрозділами; формування плану виробництва, уточненого до окремих номенклатурних позицій з розрахунками точних строків виробництва; визначення крапок розриву процедур разузлования в технологічнім дереві виробництва для всіх виробів, планованих у режимі "складання на замовлення"; формування графіка завантаження виробничих потужностей і потреби виробництва в сировину й комплектуючих; формування графіка фінального складання з уточненням строків виробництва; визначення доступних потужностей ресурсів; ведення списку робочих центрів і технологічних операцій; підтримка календарів доступності окремих робочих центрів і введення доступності запасів по даних календарях; розрахунки завантаження робочих центрів у ході визначення графіка потреб у матеріалах[15,с.42].

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Висновки

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо:

1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

2) та їх вартість може бути достовірно визначена.

Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство:

- придбані за плату;

- виготовлені на підприємстві;

- внесені до статутного фонду;

- одержані безоплатно;

- придбані в результаті обміну.

Враховуючи специфіку визнання класифікації та оцінки запасів основним завданням організації обліку виробничих запасів на підприємстві є:

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

2) відповідність складських запасів нормативам;

3) раціональна оцінка виробничих запасів;

4) розрахунок фактичної собівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцями зберігання і статтями балансу;

5) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

6) відповідність складських запасів нормативам;

7) раціональна оцінка виробничих запасів;

8) розрахунок фактичної собівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцями зберігання і статтями балансу;

9) виявлення усіх витрат, пов'язаних з придбанням або виготовленням запасів, та визначення первісної вартості запасів;

10) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

11) відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерського обліку тощо.

Згідно з П (С)БО 9 оцінка виробничих запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється за одним з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Вибір методу оцінки запасів має значний вплив на суму оподатковуваного прибутку. Використання різних методів приводить до різного розміру балансового прибутку. Не можливо сказати, що один з методів є кращим. На вибір методу впливають наслідки, до яких приводить використання того чи іншого методу, з точки зору оподаткування. Кращий метод - це той метод, який відповідає політиці ціноутворення підприємства.

В умовах широкого використання комп'ютерних систем з'являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів про наявність і рух виробничих запасів, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку: забезпечення збереження майна власника, формування інформації для управління діяльністю підприємства та отриманню достовірної інформації про суму фінансових результатів, отриманих підприємством протягом певного звітного періоду.

Застосування бухгалтерських комп'ютерних програм дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку виробничих запасів, завдяки широкій номенклатурі аналітичних об'єктів. При застосуванні комп'ютерної форми обліку автоматично вирішується проблема оперативності отриманих даних про наявність і рух запасів на будь-яку звітну дату.

Список використаних джерел:

1. Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст..391 Затверджен Верховною Радою України від 16.08.1999г. - № 996-XIV, із змінами та доповненями.

2. Закон України «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141.

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, із змінами і доповненнями.

4. Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” Наказ Мінфіну України від 30.11.99 - №291.

5. Наказ-№143 "Про кореспонденцію рахунків" Наказ МінфінуУкраїни від 28.03.2002 № 335/5526, зареєстровано в Мін'юсті 11.04.2002 р.

6. Наказ №193 - Наказ Мінстату України від 21.06.96 №193 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів".

7. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

8. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.

9. Порядок № 07 - Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р. № 07-104.

10. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік - 3-є вид., перероблене і доповнене - Житомир: ПП Рута, 2001 - 672с.

11.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський словник - Ж.: Рута - 2001 р.

12.Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. -5-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута»,2003. -726 с.

13. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Національних стандартів - Київ: А.С.К., 2003 - 847с.

14. Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення. // Бухгалтерський облік і аудит (укр.) - 2000 -№6 - с. 40-57

15. Плєшонова П. Облік запасів у промисловості // Баланс - комплект (укр.).- 2003.- № 19.- с.41-48

16. Сопко В.В. Бухгалтерський облік - Київ - 2000 - 580 с.

17.Споданенко Т. Інвентаризація. // Фінансова консультація (рос.) - 2004 - №22 - с. 30-36

18. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів спеціальних вищих навчальних закладів. - 6-те видання. - Київ «А.С.К.», 2002. -784с.