Підстави й строки здійснення ОРД
План:
1. Підстави проведення ОРД.
2. Процесуальні форми проведення ОРД.
3. Процесуальний порядок заведення, продовження й припинення оперативно-розшукових справ, строки їхнього ведення.
4. Процесуальне регулювання проведення окремих заходів ОРД.
1. Підстави проведення ОРД
Розгляд соціальної, правової і дійової сутності ОРД визначило об'єктивну потребу в розкритті її процедурних аспектів, що охоплюють законодавчо закріплені норми, які забезпечують у першу чергу:
дотримання гранично чітко встановлених підстав і форм здійснення ОРД;
порядок проведення оперативно-розшукових заходів, а також застосування оперативних і оперативно-технічних засобів;
використання добутих матеріалів ОРД, а також дотримання при цьому встановленого документообігу;
законність здійснення ОРД;
державний, соціально-правовий захист і особисту безпеку працівників оперативних підрозділів і осіб, залучаємих до ОРД.
Очевидно, що мова йде про процесуальну сторону ОРД, що базується не інакше як на законодавчій основі. Розглянемо основні її структурні складові.
У теорії ОРД виділяють фактичні й формальні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів.
Фактичні підстави – це об'єктивні безпосередні причини проведення конкретного оперативно-розшукового заходу, матеріалізація у фактичній інформації сукупності відомостей про ознаки діяння (події, явища), які входять у предмет ОРД.
Фактичні підстави проведення ОРД можна розділити на наступні види:
необхідність рішення завдань попередження вчинення злочинів (у тому числі й виявлення латентних злочинів);
наявність достовірних фактичних даних про вчинений злочин;
наявність фактичних даних про безвісно відсутніх осіб;
необхідність виконання міжнародних договорів і угод.
Фактичну інформацію про ознаки протиправних діянь, що можуть служити підставою для проведення ОРД, якщо на даний момент немає достатніх даних для рішення питання про порушення кримінальної справи, можна одержати з наступних джерел:
аналіз і оцінка оперативної обстановки;
вивчення способу життя осіб, схильних до вчинення злочинів (з урахуванням злочинних проявів у їхньому поводженні в минулому);
розгляд причин і умов вчинення вже розслідуваних злочинів;
вивчення матеріалів кримінальних справ, що перебувають у провадженні;
повідомлення ЗМІ й інших офіційних джерел;
результати оперативно-розшукових заходів, проведених як самим оперативним підрозділом, так і результати діяльності інших державних, у тому числі правоохоронних органів.
Формальні (юридичні) підстави – це передбачені оперативно-розшуковим законодавством або нормативними актами оперативного органу підстави проведення ОРД.
У відповідності зі ст. 6 ЗУ «Про ОРД» такими підставами для проведення ОРД є:
1) наявність достатньої інформації, отриманої у встановленому законом порядку, що вимагає перевірки за допомогою застосування оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
злочині, що підготовлені або вчиненні невстановленими особами (дана підстава для проведення ОРД фактично пов’язана з необхідністю розкриття так званих неочевидних злочинів, у тому числі, що перебувають на стадії вчинення невідомими злочинцями відповідних підготовчих дій, наприклад таких, як відключення на об'єкті проникнення тривожної сигналізації, закладка на місці наміченого вчинення терористичного акту вибухового пристрою тощо);
осіб, що підготовлюють або вчинюють злочини (тут мова йде про відомих осіб, що готуються до вчинення злочинів або вже, що їх вчинили);
осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
осіб, безвісно відсутніх (це особи, що пропали безвісті, однак не визнані ще такими у встановленому законом порядку);
розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій і окремих осіб проти України;
реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду й правоохоронних органів у зв'язку з їхньою службовою діяльністю, а також осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку зі службовою діяльністю цих осіб, їхніх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, і членів їхніх родин з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;
запити повноважних державних органів, установ і організацій про перевірку осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної таємниці або до роботи з ядерними матеріалами й на ядерних установках;
потреба в одержанні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства й держави.Дану потребу прийнято відносити, у вузькому змісті слова, до діяльності розвідувальних служб, що саме по собі так і розуміється. Однак одержання розвідувальної інформації займає центральне місце при здійсненні ОРД всіма іншими її суб'єктами, у тому числі з пошуку фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб і груп. Треба думати, що цю норму законодавець передбачив спеціально для того, щоб додати ОРД у цілому розвідувальний характер.
До джерел одержання відомостей про наявність формальних (юридичних) підстав ЗУ «Про ОРД» відносить:
заяви, повідомлення громадян, посадових осіб, громадських організацій;
публікації засобів масової інформації;
письмові постанови й доручення слідчого;
вказівки прокурора;
рішення суду з кримінальних справ, які перебувають у нього у провадженні;
матеріали органів дізнання й інших правоохоронних органів;
запити оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів і організацій інших держав;
запити вповноважених державних органів, установ і організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної таємниці й роботи з ядерними матеріалами й на ядерних установках.
Деякі автори в цьому зв'язку думають, що закон тим самим відніс слідчих, прокурорів і суддів до суб'єктів ОРД. Однак це не так. Інша справа, що законодавець, надаючи виняткового значення матеріалам ОРД у пізнанні істини з кримінальних справ, передбачив допуск слідчих, прокурорів і суддів до матеріалів ОРД і дозволив їм одночасно ініціювати (доручати) її здійснення в рамках кримінальних справ, що перебувають у їхньому провадженні.
Варто особливо звернути увагу на те, що перелік зазначених вище підстав і джерел їхнього одержання в законі визначається вичерпним образом і законом забороняється ухвалювати рішення щодо проведення оперативно-розшукових заходів при їхній відсутності.
Разом з тим, законодавець вправі вносити виправлення, що розширюють або звужують підстави для здійснення ОРД, так само як і джерела відомостей про ці підстави, що, властиво, і спостерігається після прийняття ЗУ «Про ОРД».
2. Процесуальні форми проведення ОРД
Розглядаючи цей процесуальний аспект ОРД, варто відразу звернути увагу на те, що законодавець відводить йому винятково важливу роль як неодмінній умові дотримання законності при здійсненні ОРД.
Так, у ст. 9 ЗУ «Про ОРД» вказується, що в кожному випадку при наявності підстав для здійснення ОРД заводиться оперативно-розшукова справа.
Під оперативно-розшуковою справою розуміється передбачена ЗУ «Про ОРД» форма концентрації матеріалів оперативно-службового документування з метою збирання, нагромадження, систематизації й аналізу фактичних даних (інформації, пошукових доказів), перевірка й оцінка підсумків проведення оперативно-розшукових заходів, а також прийняття на їхній основі відповідного рішення посадовими особами оперативного підрозділу.
Таким чином, заведення оперативно-розшукової справи - це практично реалізоване рішення посадової особи оперативного підрозділу почати провадження тієї або іншої оперативно-розшукової справи.
Оперативно-розшукові справи варто чітко відрізняти від кримінальних справ, тому що, наприклад, наявність оперативно-розшукової справи не тягне яких-небудь юридично значимих наслідків для осіб, які поставлені на облік по ОРС, а також ці ОРС мають закритий (секретний) характер.
Законодавець не дає чіткої класифікації цих справ, однак, визначаючи строки їхнього ведення (ст. 9-1 ЗУ «Про ОРД»), він диференціює їх стосовно до різних об'єктів ОРД, виділяючи, зокрема:
невстановлених осіб, що підготовляють або вчинили злочин;
осіб, у відношенні яких є дані про їхню участь у підготовці або вчиненні злочину;
осіб, у відношенні яких розслідуються кримінальні справи;
осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання;
безвісно відсутніх осіб;
осіб, у відношенні яких є дані про їхню участь або причетність до терористичної діяльності, терористичній групі або організації, про матеріальне, організаційне або інше їхнє сприяння створенню терористичної групи або терористичної організації, а також про здійснення ними розвідувальних заходів в інтересах безпеки суспільства й держави.
Відповідно до наведеної диференціації в різних органах, що здійснюють ОРД, допускається класифікація оперативно-розшукових справ з використанням умовних найменувань. В оперативних підрозділах системи МВС, зокрема, ведуться оперативно-розшукові справи, що мають такі найменування:
«Злочин» - відносно невстановлених осіб, що вчинили злочин;
«Захист» - відносно відомих осіб, що підготовляють або вчинюють злочинні дії;
«Розшук» - у відношенні конкретних розшукуваних злочинців або осіб безвісно відсутніх.
Наведена диференціація оперативно-розшукових справ хоча і є умовною, однак вона відповідає головним завданням і функціям ОРД, а також основним обов'язкам оперативних підрозділів, викладеним у ст. 7 ЗУ «Про ОРД» (запобігання, припинення, розкриття злочинів, розшук злочинців і безвісно відсутніх осіб).
Як ми бачимо, ЗУ «Про ОРД», визначивши в якості загальної форми проведення ОРД оперативно-розшукову справу, одночасно заклав і правові передумови для диференціації таких справ з двох визначальних критеріїв: функціонального й предметно-дійового.
За першим критерієм підставами розмежування справ служать диференційовані цілі, завдання, напрямки ОРД. Зокрема, можна говорити про сформовані на сьогодні певних самостійних функціях ОРД, кожній з яких відповідає своя процесуальна форма проведення оперативно-розшукових заходів.
За другим критерієм визначаються конкретизовані інформаційно-пізнавальні, аналітичні, і організаційні заходи, а також адекватні згаданим цілям, завданням, напрямкам і функціям заходи й засоби ОРД.
Даний критерій служить для вибору найбільш доцільних, економічних і ефективних оперативно-розшукових заходів, засобів і тактики їхнього застосування тощо.
В ОРД існує ще відомче так зване «оперативне фарбування» оперативно-розшукових справ («злодії», «грабіжники», «шахраї», «ґвалтівники» тощо), що має в основному оперативно-тактичне значення для розробки відповідних об'єктів у підсумку проведеної «пошукової кваліфікації» діяння.
Всі одержувані з оперативно-розшукової справи оперативно-службові документи (постанови, плани, зведення, рапорти, довідки й ін.), а також інші документи (письмові доручення слідчого, вказівки прокурора й ін.) долучаються до матеріалів справи, систематизуються, підшиваються й вносяться у внутрішній опис справи. Тому що організація й тактика проведення оперативно-розшукових заходів становить державну й службову таємницю, матеріали оперативно-розшукових справ одержують певного грифа таємності, а доступ до них можливий відповідно до правил у рамках дотримання режиму таємності.
Весь процес провадження з оперативно-розшукової справи повинен здійснюватися оперативними працівниками під контролем начальника оперативного підрозділу. Така контрольна функція реалізується в різних формах: шляхом затвердження постанов і планів; заслуховування виконавців за результатами проведеної оперативної роботи за конкретний період часу; перевірки змісту оперативно-службових документів; дачі вказівок про напрямок провадження з кожної конкретної оперативно-розшукової справи й ін.
Згадана роль оперативно-розшукових справ як гарантія дотримання законності в процесі здійснення ОРД закріплена законодавцем у цілому ряді процесуально-правових положень.
Зокрема, проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи ЗУ «Про ОРД» не допускається (ч. 3 ст. 9).
Виключення становить тільки необхідність перевірки осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами й на ядерних установках (ч. 4 ст. 9). Причому така перевірка повинна тривати не більше одного місяця. Ця норма прямо не пов'язана із завданнями боротьби зі злочинністю, але, у той же час, вона націлена на виконання особливої функції держави - забезпечення підбору надійних кадрів.
Також, ЗУ «Про ОРД» у ч. 3 ст. 9 чітко визначено, що відносно особи, що підозрюється в підготовці або вчиненні злочинів, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбуття кримінального покарання або безвісно відсутня, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.
оперативний розшуковий підстава строк
Процесуальний порядок заведення, продовження й припинення оперативно-розшукових справ, строки їхнього веденняВідповідно до закону при наявності достатніх підстав, дозвіл на заведення оперативно-розшукових справ дає тільки керівник оперативного підрозділу, що відповідає за здійснювані по них заходи ОРД відповідно до діючого законодавства (ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про ОРД»).
Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, затверджувана начальником або вповноваженим заступником начальника органу, що має право на проведення ОРД. У цій постанові відзначаються місце й час його складання, посада й прізвище особи, яка винесла постанову, а також підстава й мета заведення оперативно-розшукової справи (ч. 3 ст. 9).
У рамках зазначених справ планується здійснення оперативно-розшукових заходів і застосування засобів, розробляються оперативні комбінації, документується злочинна діяльність розроблювальних об'єктів тощо. Всі ці заходи здійснюються з суворим дотриманням оперативно-розшукових строків.
Поняття оперативно-розшукових строків включає тимчасові межі (границі), протягом яких можуть і повинні діяти рішення й (або) відбуватися ті або інші дії.
Більшість оперативно-розшукових строків призначені для правового регулювання своєчасності дій і рішень опер. працівників (оперативних підрозділів). Частина строків визначає тимчасові рамки діяльності інших суб'єктів ОРД. Ці строки встановлені для подачі скарг на дії й рішення, що стосуються законних прав і інтересів учасників ОРД і ін.
Призначення всіх оперативно-розшукових строків єдине - забезпечити :
оперативність і ефективність дій суб'єктів ОРД;
дотримання конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Відомі різні критерії систематизації оперативно-розшукових строків. Так, ці строки розрізняють залежно від:
безпосереднього відображення в ЗУ «Про ОРД» або їхні визначення іншим способом;
суб'єкта, що їх визначає;
віднесення до оперативно-розшукових заходів або інших дій і рішенням;
вирахування строків.
Всі строки в ОРД умовно можна розділити на дві категорії:
строки, частково передбачені в ЗУ «Про ОРД» і розраховані на всі випадки виникнення однорідних правовідносин, включаючи оперативно-розшукові (наприклад, згідно ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про ОРД» співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується в його загальний виробничий стаж у випадку укладання з ним трудової угоди);
строки, що встановлюються оперативним підрозділом (опер. працівником), що здійснює оперативно-розшукове провадження, а також іншими посадовими особами (наприклад, слідчий, прокурор, суддя) у рамках конкретних правовідносин.
Строки ведення оперативно-розшукових справ ЗУ «Про ОРД» установлені суворі й разом з тим неоднакові залежно від категорій цих справ (ч. 1 ст. 9-1), а саме:
відносно невідомих осіб, що підготовляють або вчинили злочин, тобто з нерозкритих злочинів, а також відносно осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання, - до їхнього встановлення або розшуку, але не більше строків давнини притягнення до кримінальної відповідальності або строків давнини виконання обвинувального вироку;
відносно осіб, що перебувають під слідством з кримінальних справ, - до набуття законної сили винесеного у відношенні їх вироку, до винесення постанови суду про припинення кримінальної справи, до винесення постанови (визначення) суду про застосування до них заходів медичного або виховного характеру або до припинення кримінальної справи судом, слідчим, прокурором, органом дізнання;
відносно осіб, безвісно відсутніх - до їхнього розшуку або до набуття законної сили рішення суду про визнання таких осіб безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;
відносно осіб, по яких є дані про їхню участь у підготовці або вчиненні злочину, - до шести місяців;
розвідувальні заходи в інтересах безпеки суспільства й держави - до їхнього завершення або до вичерпання можливостей їхнього подальшого здійснення;
відносно осіб, про які є дані про їхню участь або причетність до терористичної діяльності, терористичних груп або терористичних організацій, а також до матеріального, організаційного або іншого сприяння створенню терористичної групи або терористичної організації - до 5 років.
При наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи в підготовці або вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь МВС, Центрального управління СБУ, головних управлінь, управлінь МВС і податкової міліції ДПА України в АР Крим, областях, містах Києві й Севастополі, регіональних органів і органів військової контррозвідки СБУ, Головою Державного комітету зі справ охорони державного кордону України або їхніх заступників (ч. 2 ст. 9).
Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш ніж до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України - начальником податкової міліції, а також Головою Державного комітету зі справ охорони державного кордону України й начальником Управління державної охорони України (ч. 3 ст. 9).
Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ відносно іноземців і осіб без громадянства, підозрюваних у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або здійсненні терористичного акту, понад 18 місяців здійснює Голова Служби безпеки України за узгодженням з Генеральним прокурором України (ч. 4 ст. 9).
Вирахування строку ведення оперативно-розшукової справи починається від дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи й закінчується в день затвердження постанови про припинення оперативно-розшукової справи (ч. 5 ст. 9).
Вирахування зазначеного строку відповідно до ЗУ «Про ОРД» (ч. 6 ст. 9) може припинятися, якщо особа, у відношенні якої заведена оперативно-розшукова справа, тимчасово вибула за межі України або важко занедужала й можливість проводити у відношенні неї ОРД відсутня.
Про припинення й поновлення вирахування строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, що затверджується начальником відповідного органа або його заступником (ч. 7 ст. 9).
Законодавець також визначив обов'язок, чіткі підстави й процесуальний порядок припинення оперативно-розшукових справ. Так, згідно ч. 1 ст. 9-2 ЗУ «Про ОРД» оперативно-розшукову справу повинно бути припинено у випадку:
розшуку особи, що переховується від органів розслідування, суду, ухиляється від відбуття кримінального покарання, а також особи, безвісно відсутньої;
набуття законної сили вироку, постанови або визначення суду;
припинення кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;
завершення виконання розвідувальних, контррозвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їхнього здійснення;
спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;
виїзду особи на постійне місце проживання за межі України, якщо неможливо проведення у відношенні неї оперативно-розшукових заходів;
не встановлення у передбачені ЗУ «Про ОРД» строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;
виявлення прокурором незаконно заведеної справи у випадку виконання по ній оперативно-розшукових заходів;
смерті особи, у відношенні якої заведена оперативно-розшукова справа.
Про припинення оперативно-розшукової справи складається мотивована постанова, що затверджується начальником відповідного органу або його заступником.
Причому, якщо по такій справі здійснювалися оперативно-розшукові заходи щодо рішення суду, то повідомлення про припинення справи направляється в суд у тридобовий строк (ч. 2 ст. 9-2). Закон указує також на те, що строки зберігання припинених оперативно-розшукових справ установлюються відповідно до законодавства України (ч. З ст. 9-2).
Раніше нами були розглянуті загальні процесуальні норми, що встановлюють підстави, строки й порядок здійснення ОРД. Однак законодавець усе більше включається й у процесуальне регулювання порядку здійснення окремих заходів ОРД.
Зокрема, у ч. 14 ст. 9 ЗУ «Про ОРД» говориться, що оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини або юридичної особи, здійснюються з метою запобігання тяжких або особливо тяжких злочинів, їхнього припинення й розкриття, розшуку осіб, що ухиляються від відбуття кримінального покарання або безвісно відсутніх, захисту життя, здоров'я, житла й майна працівників суду й правоохоронних органів, а також осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.
Необхідно чітко розуміти, що окремі обмеження прав і свобод людини або юридичної особи мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватися тільки за рішенням суду.
У випадку оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів, оперативні підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про їхнє проведення й підстави для цього.
Візуальне спостереження, відповідно до вимог ч. 15 ст. 9 ЗУ «Про ОРД», може проводитися з метою встановлення даних про особу й про його зв'язки у випадку, якщо є факти, що підтверджують, що їм готується або вчинено тяжкий злочин, для одержання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, а також для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб.
Закріплюється й ряд приватних вимог процесуального характеру, що відноситься до порядку здійснення окремих заходів ОРД.
Наприклад, законодавчо надане оперативним підрозділам право на виготовлення копій документів підприємств, установ і організацій може бути реалізовано лише за умови здійснення даного заходу щодо вимоги керівників цих підприємств, установ і організацій. Вилучення ж таких документів може бути здійснено тільки з дозволу суду, причому з обов'язковою передачею їхнього опису й відповідних копій особам, у яких вони були витребувані (п. 4 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).
Проникнення негласного працівника в злочинне формування відповідно до закону може бути здійснене за умови винесення постанови, затверджуваної начальником відповідного органу (п. 8 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»), тоді як негласне проникнення в житло або в інше володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за перепискою, телефонними розмовами, телеграфною й іншою кореспонденцією можуть бути проведені тільки за рішенням суду, прийнятому по поданню керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника (ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).
Крім наведених вище норм процесуального характеру, закріплених ЗУ «Про ОРД», аналогічні норми, що відносяться до процесуального регулювання цієї діяльності, є й у кримінально-процесуальному законодавстві.
Зокрема, у ч. 5 ст. 97 КПК України вказується на те, що заяви або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом здійснення ОРД. Причому передбачені законодавчими актами України окремі оперативно-розшукові заходи здійснюються в цих випадках з дозволу суду за погодженим із прокурором через подання керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.
При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їхню відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних зазіхань і загроз інтересам суспільства й держави.
У свою чергу, результати ОРД можуть бути приводом і підставами для прийняття органами дізнання, слідства, прокурором, судом рішення про порушення кримінальної справи.
Особливий акцент законодавець зробив на тому, що у всіх випадках проведення заходів ОРД із метою одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, що пригнічують волю або наносять збиток здоров'ю людей і навколишньому середовищу (ч. 16 ст. 9 ЗУ «Про ОРД»).
Література:
1. Долженков О.Ф., Думко А,Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції.- Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.- 134 с.;
2. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч.1: Підручник-Харків: Вид-во Нац. ун.-ту внутр. справ, 2002.-336 с.;
3. Вишня В.Б., Захаров В.П., Шинкаренко І.Р. Правове регулювання ОРД ОВС (структурно-логічні схеми): Навч. посіб. –Д.: Юрид. акад. МВС, 2003.- 180 с.;
4. Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми). Навчальний посібник / за ред. проф. Ю.М. Грошевого.- Харків: РВФ Арсіс, ЛТД, 2003.- 192 с.;
5. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Учебное пособие.- К.:Центр учебной литературы, 2007.- 264 с.;
6. Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2007.- Спец. Випуск № 1 (№ 36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С.298-303.;
7. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та гарантії захисту прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В. Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС, 2004. - 184 с.;
8. Антонов К.В., Тертишник В.М. Допустимість використання при доказуванні даних, здобутих органами оперативно-розшукової юрисдикції // Права людини та інформація: Збірник наукових праць. - К.: НАВСУ, 2001. - С. 115-127;
9. Антонов К.В. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві // Проблеми оперативно-розшукової діяльності й забезпечення прокурорського нагляду за іі законністю: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. - С. 194-208;
10. Антонов К.В. Проблеми зв’язку і співвідношення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 314-322.- 2007.- № 3(34).- 368с.;
11. Антонов К.В. Загальнотеоретичні поняття оперативно-розшукового забезпечення досудового слідства // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.- С. 41-50.- Спеціальний випуск. Ч.1.- 2008.-№ 1.- 207с.;
12. Антонов К.В. Теоретичні аспекти визначення співвідношення понять «оперативно-розшукова міра» і «оперативно-розшуковий захід» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 16-21.- 2007.- № 4(35).- 328с.;
13. Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- 2007.- Спеціальний випуск № 1 (36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С. 298-303.- 364 с.;
14.Антонов К.В. Оперативно-розшукова профілактика в системі запобіжного впливу на злочинність // Науковий вісник Одеського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 109-111.- 2007.- № 4.- 328 с.;
15. В. Ченців, К. Антонов, В. Варава. Перебудова правоохоронної діяльності митних органів України в контексті європейських стандартів: оперативно-розшукові аспекти // Право України. - 2008.-№ 7.- С. 141-146.
16. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и сьема информации: Практическое пособие.- Мн.: «Харвест», 1998.-368 с.;
17. Антология сыска: от полиции к внешней разведке [В 14 т.] / Отв. Ред.: Ю.И. Римаренко, В.И. Кушерец.- К.: Знания Украины, 2006. Т. 1: Уголовный сыск: документы и материалы (ХІ – нач. ХХ ст.) / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников.- 612 с.; Т. 2: Сыск, сыщики и преступный мир / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников. (Предисл. В.Н. Чисникова).- 504 с.;
18. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я. Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе спецслужб (По материалам открытой печати и литературы). Т. 1.- К.: КНТ, 2006.-408 с.; Т. 2.-К.: КНТ, 2006.-224 с.; Т. 3.-К.: КНТ, 2006.-960 с.; Т. 4.-К.: КНТ, 2007.-432 с.; Т. 5.-К.: КНТ, 2007.-484 с.; Т. 6.-К.: КНТ, 2008.-608 с.;
19. Погорецький М.А. Функціональне призначення ОРД у кримінальному процесі: Монографія.- Х.:Арсіс, ЛТД, 2007.-576 с.
21