Міністерство освіти і науки України

Реферат

з дисципліни Методика соціологічних досліджень права

на тему Соціологічне дослідження права як форми пізнавальної діяльності

Харків 2011

Вступ

Соціологічні дослідження права як спосіб отримання дослідницьких цінних фактів підкоряються дії певних законів і вимог, які є змістом методики соціологічних досліджень, тобто сукупності способів їх доцільного виконання. Методики, які застосовуються при вивченні соціального світу, включають у себе два основоположних компоненти: дослідницький інструментарій і дослідницьку процедуру. Під інструментарієм розуміється сукупність засобів для дослідницької діяльності. У соціологічних дослідженнях права таким інструментарієм виступають усі матеріальні й організаційні засоби, без застосування яких неможливе проведення опитувань, спостережень, експериментів тощо. Інструментарій методики різноманітний. Кожний з його різновидів має певні межі свого застосування, свій рівень ефективності. Добір інструментарію випливає із завдань і проблем дослідження. Чим вони складніші, тим складніший і його інструментальний арсенал.

1. Соціологічне дослідження права як форми пізнавальної діяльності

Дослідницька процедура – це не тільки порядок розгляду, обговорення, виконання ряду послідовних заходів або дій у процесі соціологічного дослідження, вона також включає в себе вибір відповідного методу дослідження, а також визначення способу його застосування при вирішенні дослідницької проблеми.

Дослідницьке використання інструментарію здійснюється у формі реалізації певної дослідницької техніки. Техніка соціологічного дослідження – це сукупність способів (прийомів), що застосовуються в процесі дослідження, форм володіння ними, а також послідовність, правила застосування тих чи інших методів дослідження, матеріально-технічних засобів дослідження, які забезпечують ефективне їх використання.

Між технікою та інструментарієм у процесі соціологічних досліджень можливе виникнення суперечностей: техніка не виявляє всіх дослідницьких можливостей інструментарію або ж інструментарію нав’язується вирішення таких проблем і з такою технікою, що досягнення дослідницької мети стає неможливим. Частіше всього ця суперечність виникає тоді, коли якийсь інструментарій розглядається як абсолютний засіб вирішення дослідницьких проблем. Таким абсолютним інструментом в уяві дослідників часто виступає опитування, дослідницькі можливості якого в багатьох ситуаціях менші, ніж можливості, наприклад, спостереження. Вирішення обох аспектів суперечностей цілком залежить від рівня фахової підготовки дослідника і його прагнення до її максимального використання, впровадження тих досягнень у соціологічних дослідженнях, які виправдали себе при вирішенні аналогічних проблем.

Практика підготовки, організації і проведення соціологічних досліджень у праві свідчить про те, що існують типові помилки і труднощі в самому підході до цих досліджень.

Оскільки в соціологічних дослідженнях права переплітаються правові й соціологічні дослідницькі аспекти, надзвичайно часто відбувається підміна соціальних аспектів дослідження тонкощами правових підходів. Правовий аспект у соціологічних дослідженнях права, навіть якщо він проведений на найвищому рівні, усе ж повинен розглядатися з точки зору впливу певної правової дії на стан суспільних відносин і реалізації прав людини завдяки їм, а також з позицій впливу соціальних факторів на стан правової системи або окремих її ланок. У зв’язку з історичними традиціями в багатьох країнах часто застосовується кримінальне право для контролю над такими шаблонами поведінки, які в інших суспільствах контролюються головним чином за допомогою соціальних інститутів і громадської думки.

2. Види соціологічних досліджень права

Залежно від глибини і мети дослідження, масштабу і складності вирішуваних питань розрізняють такі види соціологічних досліджень: пілотажне (розвідувальне); описове; аналітичне. Крім того, соціологія знає разове, панельне, лонгіт’юдне дослідження.

Пілотажне дослідження (або пілотаж) (від англ. pilot – одне із знань, дослідна установка) є проблемним, розвідувальним (зондажним). Це найбільш простий вид соціологічного дослідження, оскільки тут вирішуються обмежені за змістом завдання, охоплюються, як правило, невеликі обстежувані сукупності. Базується воно на спрощеній програмі і стислому за обсягом інструментарії. Мета цього дослідження – перевірка якості інструмента для збирання первинної інформації і методів організації польового дослідження.

Пілотажне (розвідувальне) дослідження може використовуватися як попередній етап більш глибоких і масштабних досліджень. Особлива потреба в ньому виникає, коли предмет ще не вивчений зовсім або вивчений недостатньо. Цей вид дослідження використовується також для отримання додаткової інформації відносно предмета чи об’єкта, уточнення гіпотез і завдань чи для виявлення можливих труднощів при вирішенні більш масштабних завдань.

Описове дослідження – це вияв сукупності знань, відомостей, даних і повідомлень, котрі в повсякденних умовах використовуються індивідами, групами, організаціями, класами, різними соціальними інститутами для регулювання соціальної взаємодії та суспільних відносин різних типів. Інформаційне, або описове, дослідження уможливлює оцінку, порівняння і зіставлення характеристик, які цікавлять дослідника, а також дозволяє з’ясувати наявність чи відсутність зв’язків між ними.

Описове дослідження передбачає отримання емпіричної інформації про стан справ на провідних ланках системи регулювання соціальних відносин. Осмислення такої інформації дозволяє у правоохоронній і судовій, а також правозастосовчій практиці орієнтуватися в обставинах, обґрунтовано здійснювати свою діяльність, забезпечувати в ній єдність мети, змісту, функцій, напрямків, методів, засобів, форм тощо.

Описове дослідження проводиться за повною, детально розробленою програмою при використанні апробованого раніше (у ході пілотажного дослідження) інструментарію. Рівень його методологічної оснащеності робить можливим групування і класифікацію елементів об’єкта, що вивчається. Дане дослідження зазвичай застосовується, коли об’єкт аналізу – відносно велика спільнота людей, яка має безліч характеристик.

Аналітичне дослідження ставить за мету не тільки описування структурних елементів об’єктів, що вивчаються, а й з’ясування причин, які лежать в основі перетворень соціальних явищ під впливом права. Аналітичне дослідження потребує більш ретельної підготовки, вивіреного інструментарію. Для цього часто за допомогою описового дослідження збираються дані, які потім всебічно аналізуються. Аналітичне дослідження має особливо велику практичну цінність. Хіба не важливо не тільки знати, наприклад, законодавчим органам, що існують у нас “мертві” закони, але й розуміти, чому вони існують.

Аналітичне дослідження відрізняється і за методами. Їх використання має комплексний характер. Так, доповнюючи одна одну, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження. А якщо пам’ятати, що на попередньому етапі дослідник ще розробляє критерії інтерпретації отриманої з різних каналів інформації, яка має свою специфіку (розбіжності) і на етапі її збору, і в підходах до узагальнення отриманих результатів, можна дійти висновку, що аналітичне дослідження істотно відрізняється від попередніх двох типів.

Разове (або крапкове) дослідження дає інформацію про стан об’єкта аналізу, про кількісні характеристики будь-якого явища чи процесу в момент його вивчення. Така інформація може бути названа статичною, оскільки відбиває начебто моментальний “зріз” кількісних характеристик об’єкта і не дає відповіді про його зміни в часі. Дані, що відбивають зміни об’єкта, можна отримати лише в результаті декількох досліджень, проведених через певні відрізки часу. Подібні дослідження мають назву повторних і є засобом порівняльного соціологічного аналізу, спрямованого на вияв динаміки об’єкта вивчення.

Разове дослідження використовують для отримання статичних, кількісних характеристик об’єкта аналізу в момент його вивчення; частіше, ніж потреба у статистичних даних, нам необхідна динаміка того чи іншого соціального процесу. У зв’язку з цим разовому дослідженню відводять допоміжну роль (яким би складним воно не було) у більш глибоких розвідках. Щоб визначити і відобразити зміни об’єкта, слід провести низку розвідок, які в соціології одержали назву повторного дослідження.

Панельне дослідження (від англ. panel – панель, список) – вид особливого повторного соціологічного дослідження, котре передбачає вивчення одного й того ж соціального об’єкта в певному часовому інтервалі за одними й тими ж програмами і методикою.

Залежно від мети в повторному дослідженні кожний наступний етап може бути проведений у різні терміни. Інтервали між початковою і наступними стадіями дослідження неоднакові, тому що різним соціальним процесам, на які впливає право, притаманні неоднакові динаміка і циклічність. Часом саме якість (особливість, властивість) об’єкта підказує часові інтервали повторних досліджень.

Існує ще один різновид повторного дослідження – лонгіт’юдне, при якому ведеться довготривале спостереження за одними й тими ж індивідами або групами. Воно застосовується при аналізі життєвого циклу об’єктів або людей, індивідуальної поведінки в умовах певних соціальних процесів, наприклад, при згасанні дії правової норми. Як і в будь-якому повторному дослідженні, дані тут здобуваються шляхом кількох досліджень за одними й тими ж методиками, але залишається незмінним об’єкт.

Вибір соціологом будь-якого типу досліджень не є довільним, він визначається дослідницькою метою і завданням. Практично будь-яке явище соціального функціонування права дає можливість вивчати його на рівні пілотажного, описового, аналітичного чи дослідження, яке має разовий або повторний характер.

дослідження соціологічний право

3. Етапи соціологічного дослідження права

Підготовка соціологічних досліджень права та їх проведення включає в себе ряд об’єктивно необхідних дослідницьких процедур.

Професор Оксфордського університету Е. Гіденс визначає у соціологічному дослідженні такі процедури:

– визначення проблеми і вибір конкретної теми дослідження;

– знайомство з дослідженнями, що накопичені за обраною дослідницькою темою;

– формулювання гіпотез (наукових припущень), що пояснюють досліджуване соціальне явище і які потребують перевірки і доведення, щоб стати достовірною точкою зору;

– розробка дослідницького проекту, тобто вибір одного або декількох методів дослідження і вирішення питання про те, як і в якій послідовності обрані методи доповнюватимуть й уточнюватимуть один одного;

– проведення дослідження, збір даних і реєстрація отриманої інформації;

– обробка та інтерпретація отриманих даних;

– оформлення звіту за наслідками дослідження з відповіддю на питання: у чому значимість отриманих результатів, як вони співвідносяться з існуючими дослідженнями теми, що в них нового з точки зору розуміння і практичних рекомендацій стосовно того чи іншого правового явища.

Таким чином, соціологічне дослідження починається зовсім не із складання анкети або вибору якогось іншого дослідницького інструменту (як дуже часто думають), а з аналізу проблем, формулювання цілей і гіпотез тощо, і лише потім можливий перехід до розробки інструментарію, збору первинних даних та їх аналізу. Дослідження логічно завершеними будуть не тоді, коли зібрані і навіть згруповані факти, а лише в разі, коли є інтерпретація, пояснення стосовно зібраних фактів, та відповідні практичні рекомендації.

З урахуванням сказаного вище, соціологічне дослідження має декілька послідовних і разом з тим змістовно взаємопов’язаних етапів. Якщо деякі з них згрупувати, їх може бути чотири.

1. Підготовка дослідження. Тут фахівець звертається до спеціальної літератури, що присвячена саме досліджуваному об’єкту. У процесі цієї роботи відбувається з’ясування дослідницької проблеми, формулюються цілі та завдання дослідження, здійснюється розробка загальної концепції.

Підготовчий етап передбачає розробку програми, робочого плану і допоміжних документів дослідження. Програма містить всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення певного явища або процесу. Тільки продумана в деталях програма соціологічного дослідження може стати основою його проведення на високому рівні. Невипадково її називають стратегічним документом, ознайомившись з яким можна відразу ж зрозуміти концепцію всього дослідження.

2. Польовий етап (збирання первинної соціологічної інформації про об’єкт, що вивчається). Під первинною соціологічною інформацією розуміються отримані в ході соціологічного дослідження неузагальнені відомості, наприклад, відповіді опитуваних в анкетах, інтерв’ю, записи на картках, спостереження, аналіз документів тощо. Польовий етап – це таке отримання інформації, коли як образ уявляють поле, з якого збирають урожай у вигляді надійної (що має довіру) інформації, котра здатна допомогти в осмисленні складних проблем, а також у розробці подальших рішень. На цьому етапі слід застосовувати різноманітні методи, кожний з яких завжди має свої переваги, особливості й вимоги. Так, юристи, з’ясовуючи у свідків обставини якогось випадку, що розглядається в суді, завжди використовують усі доступні можливості оцінки достовірності відповіді. Що ж тоді говорити про більш складну форму дослідження впливу права, усієї правової системи на розвиток суспільних відносин. Щоб реалізувати дослідницькі вимоги, передбачають різноманітні методи опитування, такі як анкетування, поштові опитування, інтерв’ю, різні види спостережень, методи аналізу документів, експертної оцінки експерименту.

3. Обробка й аналіз даних, отриманих у ході дослідження згідно з програмою. На цьому етапі відбувається розробка декількох варіантів вирішення проблеми і їх апробація через обговорення з експертами. Це допомагає перевірити зібрані аналітичні документи в умовах, наближених до реальних.

Далі виконується попередня підготовка матеріалів до обробки, перевіряються анкети на предмет повноти заповнення, вибраковуються ті, в яких відсутні відповіді до 30% основ-них запитань; далі інформація кодується і обробляється.

4. Підготовка звіту за наслідками дослідження, викладення його результатів у наукових публікаціях, практичних рекомендаціях і проектах соціальних змін. Підсумки аналізу та інтерпретація соціологічних даних набуває форми документів, які й оформляються на цьому етапі: це звіт за результатами дослідження, додатки до звіту й аналітична довідка. Вони містять у собі інформацію, висновки, рекомендації, на основі яких надалі будуть прийматися конкретні рішення (зміни до законів у процесі їх застосування, формування кримінальної політики держави, напрямки реформування судової системи тощо).

У межах кожного етапу можуть бути свої послідовні фази – проміжні етапи (більш детально кожний етап буде проаналізовано далі). При розгляді етапів соціологічного дослідження права слід мати на увазі, що перш ніж зробити висновки, дослідження завдяки послідовному розгортанню повинно сприяти отриманню соціальних фактів, що здатні використовуватися для цих висновків. При цьому факти використовуються для:

а) описування об’єкта дослідження, розкриття притаманних йому найбільш важливих сторін, зв’язків, процесів змінювання, розвитку, тобто для характеристики предмета дослідження;

б) ілюстрації теоретичних положень, оскільки думка не може бути відірвана від реальних соціально-правових явищ і процесів; у формі факту-ілюстрації можуть виступати, наприклад, відомості про чинні закони, дані про стан реалізації норм права, діяльності органів держави, а також положення, сформульовані іншими авторами;

в) полегшення процесу сприйняття читачами складного або недостатньо чіткого чи абстрактного положення;

г) обґрунтування достовірності, відповідності об’єктивній реальності тих положень і висновків, що їх формулює дослідник; цей аспект особливо важливий, коли узагальнення на підставі отриманих фактів розповсюджується на всю генеральну сукупність досліджуваних явищ і процесів.

Дослідник може не тільки констатувати інтенсивність прояву тієї чи іншої властивості, ознаки, а й показати, що його висновок відповідає об’єктивному становищу справ, спирається на факти, а не на суб’єктивні уявлення.

Список літератури

1.Методологія та методика соціологічних досліджень у праві / В.Д. Воднік, Ю. І. Золотарьова, Г. П. Клімова та ін. – Конспект лекцій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – 94 с.

2. Конституція України: Науково-практичний коментар/В. Б. Аверьянов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. Кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім” ін Юре, 2007.-808 с.

3. Коментар до Закону “Про судоустрій України”/ За заг. ред. В. Г. Маляренка.-К.: Юрінком Інтер, 2006, -464 с.

4. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посібник./ за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. – Харків: Право, 2007. 272 с.

5.Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 202 с.