Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут радіотехніки, зв’язку і приладобудування

Факультет радіотехніки і телекомунікацій

Кафедра ЕПОВ

Курсова робота

на тему: Інноваційні процеси на підприємстві

з дисципліни Економіка підприємства

2010

Вступ

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої дисципліни. Предмет “економіка підприємства” включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

“Економіка підприємства” має визначену логіку побудови і цілком конкретний зміст. За ринкових умов господарювання вона, мусить включати такі розділи: перший – підприємство в сучасній системі господарювання (підприємство як суб’єкт господарювання; основи підприємницької діяльності; управління підприємствами); другий – ресурсне забезпечення діяльності підприємств (персонал; капітал і виробничі фонди; нематеріальні ресурси та активи; оборотні кошти підприємства; інвестиційні ресурси); третій – технічна, організація і планування виробництва (інноваційні процеси; техніко-технологічна база виробництва; організація виробництва; виробнича й соціальна інфраструктури; регулювання, прогнозування і планування діяльності); четвертий – результати та ефективність виробництва(виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції; продуктивність, мотивація та оплата праці; витрати й ціни на продукцію; фінансово-економічні результати та ефективність діяльності); п’ятий – антикризова система господарювання (економічна безпека підприємства; реструктуризація і санація підприємств та організацій; банкрутство та ліквідація підприємства).

Теоретичне питання

Інноваційні процеси на підприємстві

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

В узвичаєному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці).

Економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності. Соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя.).

Юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Усі локальні і особливо глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати — більш як на 80%, виробнича площа — на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі- 2-2.5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — 15-20, а обсягу транспортування виробів — 25-30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

Потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Чим цілеспрямованіше і ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогресс (НТП) в буквальному розумінні означає безперервний вваємообумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.

В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

В галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП:

1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання;

2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва;

3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальними властивостями.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно проходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

Вся сукупність сучасних напрямків НТП служить фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певних виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого, — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Основні сучасні тенденцій організаційного прогресу можна звести до такого:

• прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;

• посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування автоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваної продукції;

• розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;

· раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;

• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

• активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відповідальності; подальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.

Розвиток і поглиблення окреслених тенденцій в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво - експлуатація (споживання) , дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації і оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування; створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень.

Розробка комерційної ідеї

Фірма "СтройМода", займається виготовленням пиломатеріалів.

Фірма пропонує широкий вибір пиломатеріалів високої якості і за доступними цінами. Наша продукція буде виготовлена з дерева кращих порід і оброблена по найсучасніших технологіях. Крім того в нас ви зможете зробити замовлення на виготовлення будь-яких виробів з дерева: рами, двері, столи, кухонні гарнітури, ліжка, плінтус і багато чого іншого. По наявним у нас каталогам ви зможете вибрати самий екстравагантний дизайн від середньовічного до сучасного стилю, і ваше замовлення буде виконане у самі короткі терміни.

Бригада досвідчених тесль швидко і якісно проведе обробку внутрішніх приміщень. Можливість доставки на транспорті фірми.

При великих покупках надаються значні знижки.

Це підприємство буде створено на основі повного партнерства, тому що цей вид володіння має істотні переваги:

- Простота створення

- Більш легке одержання кредиту

- Наявність у розпорядженні значних обсягів капіталів

- Обмін досвідом.

На даний момент ми ставимо перед собою основні цілі:

I. Максимально можливий прибуток

II. Забезпечення і добробут робітників

III.Положення на ринку

IV.Максимальна продуктивність

V. Розробка, виробництво продукту і відновлення технологій

VI.Упровадження додаткових виробничих одиниць

Зупинимося докладніше на кожному з перерахованих вище пунктів:

1. Максимально можливий прибуток є основною метою, заради якої створюється підприємство. Під максимально можливою ми розуміємо прибуток, одержуваний при повному використанні усіх виробничих і людських ресурсів.

2. Наймаючи робітників, ми беремо на себе відповідальність за їхній рівень життя. Відповідно, чим вище цей рівень, тим значніше здається організація. Отже в наших інтересах забезпечити своїх робітників насамперед конкурентно-здатною зарплатою, а також іншими можливими благами. Імідж процвітаючої фірми вселяє навколишнім упевненість, а це значить, що в них з'явиться бажання зробити замовлення чи укласти контракт саме з такою фірмою.

3. Положення на ринку є другий по значимості з поставлених цілей. До неї входить завоювання основної частки ринку в лісопереробній промисловості . Поступове встановлення монополістичних прав.

4. Прибуток підприємства прямопропорційно залежить від його продуктивності, отже тільки при максимальній продуктивності і, крім того, при використанні усіх виробничих ресурсів можна домогтися максимального прибутку.

5. Тільки лише з упровадженням нових сучасних технологій, постійно поліпшуючи якість виробів і розширюючи список продукції, що випускається, підприємство може домогтися успіху.

6. Це пункт безпосередньо зв'язаний з попереднім. У майбутньому ми плануємо відкрити ще декілька підприємств.

Досягнення цих цілей можливо лише при швидкому розвитку виробництва. Також залежить від керівництва підприємства, від уміння правильно використовувати наявні у фірми ресурси, від чіткого контролювання процесів, що протікають у фірмі. Отже, велика увага повинна бути приділена добору і найманню кадрів.

Кадри керування:директор, головний інженер,механік,енергетик,економіст (є заступником директора по економічних питаннях),бухгалтер, майстер, бригадир.

Принципи добору і наймання кадрів.

Правильно підібране керівництво і робоча група є основною складовою частиною успіху. Саме від людей, що складають організацію, залежить, чи буде підприємство процвітати чи закриється, не проіснувавши і року. Для процвітання створеного підприємства необхідно затратити величезну кількість сил . Тільки люди, що володіють великим запасом енергії, що бажають домогтися високих результатів, зробити кар'єру і мати гідний рівень життя, а також мають сучасний погляд на поставлені цілі, що володіють умінням передбачати ситуацію здатні зробити підприємство прибутковим. З погляду психології і фізіології люди у віці від 25 до 35 років найбільше повно задовольняють перерахованим вище вимогам. У такий спосіб перевага буде віддаватися саме цієї вікової категорії.

Клієнти.

Основних клієнтів нашого підприємства ми плануємо знайти серед будівельних організацій, галузей сільського господарства, кооперативів, підприємств, що займаються комунальними послугами й ін.

Якщо ми будемо пропонувати необхідну й у той же час якісну продукцію, вона буде користатися попитом. Крім того ми припускаємо співробітництво закордонними країнами. І нарешті, якась частина продукції буде розходитися серед приватних (фізичних) осіб.

Місце розташування підприємства.

Підприємство буде розташовуватися не далеко за межами міста. Створювати підприємство з виробництва пиломатеріалів у межах міста немає ніякої необхідності. Це дозволить полегшити роботу водіям, що доставляють сировину на лісовозах, уберегти населення від шуму і шкідливих побічних продуктів лакофарбових робіт, вироблених на підприємстві.

3. Розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

Для створення суб'єкта бізнесу-юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офіса суб'єкта бізнесу, такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб'єкта бізнесу. Якщо заявників два або більше, то подаються протокол зборів засновників установчий (засновницький) договір.

3. Статут.

4. Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).

5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).

Установчий (засновницький) договір - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним' із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст - порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:

- Преамбула.

- Предмет, загальні положення договору.

- Юридичний статус підприємства, що створюється.

- Види діяльності.

- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

- Права та обов'язки засновників (учасників).

- Управління підприємством.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

- Відповідальність за порушення договору.

- Умови розірвання договору.

- Умови та строки набуття договором чинності тощо.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподілі прибутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників, порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тошо) та їх комерційне використання тощо.

Статут - це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут - нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницьного) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:

- Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

- Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.

- Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

- Управління суб'єктом бізнесу та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визачаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.

- Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи. Плати праці, порядок преміювання працівників тощо.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.

- Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу роботу ревізійної комісії тощо.

- Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та НД рямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

- Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визнач ться, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнеса та й' ліквідація.

Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) говору можуть бути включені й інші положення, які не супереч чинному законодавству.

Статут та установчий (засновницький) договір підписують засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засв чують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу - юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.

Суб'єкти бізнесу - юридичні особи мають право створювати відокремлені відділення, філії, представництва, які визнаються суб'єктами бізнесу без права юридичної особи. Такі суб'єкти працюють на основі положень, які затверджуються юридичними особами.

Завершується створення суб’єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб’єкту бізнесу присвоюється 8 – ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб’єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб’єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України. Реєстраційне свідоцтво має такий вигляд.

Завдання для виконання.

Керуючись даними таблиці 3.1, потрібно:

Таблиця 3.1

№ варіанта	Організаційно-правова форма	Число засновників		Величина статутного	Вид діяльності
		Юридичні Особи	фізичні особи	фонду, тис. грн.
1	Акціонерне товариство (закрите)	3	4	5000	Виробництво автомобілей

1. Вибрати варіант завдання та визначити його зміст.

2. Якщо це потрібно, визначити головну організацію підприємства, яке ви створюєте.

3. Написати статут підприємства, яке планується створити.

4. Скласти реєстраційну картку суб'єкта бізнесу, який плануєте створити та зареєструвати.

5. Заповнити свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

6. Зробити висновки по роботі.

Установчий договір

Юридичні особи: фонд державного майна України, акціонерна компанія "Авто", Вінницька організація орендарів "Автосервіс", і фізичні особи : Кравцова Ольга Юріївна, Коваль Юрій Юрійович, Хохлюк Юрій Васильович, Горшунов Андрій Вікторович надалі „Учасники”, керуючись принципами добровільності, з додержанням вимог законів України "Про власність" та "Про господарські товариства", уклали цей договір про утворення та діяльність закритого акціонерного товариства на таких умовах:

1. Загальні положення

Сторони за цим договором, виступаючи як засновники, надалі— "Товариство", користуючись правами учасників спільної часткової власності, мають на меті об'єднати грошові та інші цінності і одержання прибутку від виробничої та комерційної діяльності.

Мета і предмет діяльності Товариства визначаються Статутом, що є додатком до цього договору.

Товариству надаються права юридичної особи з дня його державної реєстрації. Воно веде самостійний статус, відкриває рахунки в банках, має власну печатку, штамп та інші атрибути юридичної особи.

1.4. Юридична адреса Товариства: м. Вінниця, вул. Порика, 35.

2. Статутний фонд та майно Товариства

2.1 Майно Товариства утворюється за рахунок внесків його учасників (статутного фонду), одержаних від виробленої продукції, а також іншого майна, згідно з чинним законодавством.

Платежі за реєстрацію, ліцензування та укладання угод у зв'язку із заснуванням Товариства здійснюються усіма учасниками пропорційно їх часткам у статутному Фонді, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок Товариства.

2.2 Статутний фонд Товариства визначається в 5000000грн (не менше як 625 мінімальних зарплат). Він формується за рахунок грошових внесків учасників згідно з положенням Статуту у таких розмірах та частках:

Фонд державного майна України —750000грн. — 15 % статутного фонду;

Акціонерна компанія "Авто"— 750000 грн. —— 15 % статутного фонду;

Вінницька організація орендарів "Автосервіс" — 750000 грн. — 15 % статутного фонду;

Кравцова Ольга Юріївна — 750000 грн. — 15 % статутного фонду;

Коваль Юрій Юрійович — 750000 грн. — 15 % статутного фонду;

Хохлюк Юрій Васильович — 750000 грн. — 15 % статутного фонду.

Горшунов Андрій Вікторович — 500000 грн. — 10 % статутного фонду.

Порядок формування статутного фонду визначається Статутом Товариства. Учасник Товариства, який не виконав вимоги Статуту та не повністю зробив знесок до статутного фонду, сплачує пеню у розмірі 10 % річних недовнесеної суми без заліку цієї суми у його частку.

2.3. Зміна статутного фонду та часток учасників може мати місце тільки згідно з рішенням зборів учасників Товариства.

3. Права та обов'язки Учасників Товариства

3.1. Учасники Товариства мають право:

брати участь в управлінні справами Товариства;

одержувати прибуток від його діяльності, брати участь у розподілі прибутку;

одержувати повну інформацію про діяльність Товариства, знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітністю та іншою документацією Товариства;виходити з Товариства, виділивши його частку в грошових коштах, а при ліквідації Товариства отримати належну частку майна в натуральній та грошовій формах.

3.2. Учасники Товариства зобов'язані:

робити внески у розмірах, передбачених цим договором та Статутом Товариства;

не розголошувати конфіденційну інформацію та комерційну таємницю, що стосуються діяльності Товариства та його Учасників;

робити додаткові внески у розмірі, засобом та в порядку, передбаченими рішеннями вищого органу управління Товариства — зборами Учасників;

дотримуватись положень установчих документів, виконувати рішення зборів Учасників;

виконувати прийняті на себе в договірному порядку зобов'язання по відношенню до Товариства;

сприяти Товариству у здійсненні ним статутної діяльності шляхом виконання окремих завдань,покладених на будь-якого Учасника рішенням зборів Учасників;

не вчиняти дій, які б шкодили інтересам Товариства.

3.3. Учасник Товариства має право, за згодою інших Учасників, відступити свою частку (її частину) іншому Учаснику.

Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки Учасника, який вибуває.

У разі переходу частки до нового набувача до нього переходять і відповідні права та обов'язки Учасника — сторони за цим договором. У разі передачі повної своєї частки цей Учасник вибуває з Товариства.

Частка Учасника, який вибуває з Товариства, може бути придбана Товариством. У цьому випадку воно зобов'язане реалізувати її іншим Учасникам у термін не більш як один рік.

Виділення частки Учасника, який вибуває, здійснюється у термін до 12 місяців з дня вибуття. За цей час на частку Учасника, який вибуває, нараховуються відсотки, що дорівнюють ставці рефінансування, встановленій Нацбанком України.

Протягом цього періоду розподіл прибутків, а також голосування та визначення кворуму у вищому органі здійснюються без урахування придбаної Товариством частки.

Учасник Товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, а також який вчинив дії супроти інтересів Товариства, може бути виключений з нього згідно з одностайно прийнятим рішенням зборів Учасників.При цьому Учасник, який виключається з Товариства,у голосуванні не бере участі.

Суперечки між Учасниками, а також між Учасником та Товариством розв'язуються у встановленому чинним законодавством порядку. Сторони зобов'язуються вчинити усі можливі дії з досудовогорозв'язання суперечки.

4. Принципи господарської діяльності

4.1. Збитки Товариства відшкодовуються за рахунок резервного фонду. У випадках, якщо резервного фонду недостатньо, відшкодування здійснюється за рахунок інших коштів Товариства, а у разі їх відсутності - за рахунок майна Товариства або додаткових внесків учасників.

Накладання стягнення на майно Товариства за борги Учасника не може мати місця. У цьому випадку може бути зроблений виділ його частки та накладання на неї стягнення.

4.2. Чистий прибуток Товариства розподіляється відповідно до порядку, встановленого Статутом, та рішення зборів Учасників, після сплати податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством. Виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням зборів Учасників Товариства з додержанням пропорцій часток у статутному фонді.

За рахунок прибутку (а також дивідендів, що підлягають виплаті) Товариство може здійснювати реінвестиції у статутний та інші фонди і перерозподіляти фонди.

Товариство створює резервний фонд у розмірі 5 % статутного фонду. Резервний та інші фонди формуються згідно із Статутом.

Розрахунки при виході з Товариства здійснюються згідно з порядком, встановленим установчими документами. Розмір виплачуваної вартості частини майна Товариства пропорційний частці у статутному фонді й складається з дивідендів і вартості створеного (придбаного) внаслідок господарської діяльності майна.

Регулювання окремих функцій Товариства як самостійного господарчого суб'єкта здійснюється згідно із Статутом.

5. Управління Товариством

Сторони за цим договором здійснюють управміння спільною частковою власністю сумісно. Ці функції виконують збори сторін за договором — збори Учасників Товариства, їх склад, компетенція та інші правила проведення зборів визначаються Статутом Товариства.

Виконавчі органи Товариства формуються згідно з правилами, визначеними Статутом Товариства, їх компетенція може бути змінена зборами Учасників.

6. Відповідальність сторін

Товариство не відповідає за борги його Учасників, а Учасники відповідають за борги Товариства у межах часток у майні Товариства.

Учасник Товариства — сторона за цим договором (як і сторона, що приєдналася до договору після існування Товариства), що не виконує його умови, а також вимоги Статуту, підлягає виключенню з Учасників Товариства.

Підставою для виключення з Товариства є також:

накладання стягнення на частку Учасника у майні Товариства на підставі судового рішення;

вчинення дій, передбачених ст. 3.4 договору.

6.4. Невиконання зобов'язань, що витікають з цього договору, є підставою для стягнення з винної сторони на користь Товариства усіх завданих внаслідок цього збитків.

7. Припинення чи зміна договору

Цей договір набуває чинності від дня укладання і є безстроковим. Будь-яка із сторін має право вийти з договору, попередивши інших про це не менш як за 3 місяці. Договір припиняє дію у разі відповідної до закону ліквідації Товариства та затвердження ліквідаційного балансу після розрахунків з дебіторами та кредиторами. Майно, що залишилося після ліквідації,передається сторонам у пропорціях до їх часток у статутному фонді.

Із стороною за договором (Учасником Товариства), яка систематично порушує його умови та положення інших установчих документів, договір може бути припинений з ініціативи інших Учасників Товариства.

Зміни у договір можуть бути внесені при одностайному щодо цього рішення Учасників Товариства,суперечки по договору розв'язуються згідно з порядком та правилами, встановленими чинним законодавством.

Додаток: Статут Товариства.

Договір підписали:

Фонд державного майна України, м. Київ, вул.Садова, 3;

Акціонерна компанія "Авто", м. Київ, вул. Червоноармійська, 15;

Вінницька організація орендарів "Автосервіс", м. Вінниця,

вул. Шевченка, 33.

Кравцова Ольга Юріївна

мешкає за адресою: м. Вінниця, вул. В.Інтернаціоналістів, 9/10, паспорт

АВ 624498, виданий Вінницьким РВУМВС 11.07.2000р.

Коваль Юрій Юрійович

мешкає за адресою: м. Вінниця, вул. Кутузова, 12, паспорт

АВ 768435, виданий Вінницьким РВУМВС 11.07.1994р.

Хохлюк Юрій Васильович

мешкає за адресою: м. Хмільник, пр. Соборності, 11/35, паспорт

АВ 819765, виданий Хмільницьким РВУМВС 21.10.2000р.

Горшунов Андрій Вікторович

мешкає за адресою: м. Вінниця, пр. Карла-Маркса, 7/20, паспорт

АВ 870895, виданий Вінницьким РВУМВС 1.11.1997р.

1. Загальні положення

Акціонерне товариство "Він-Авто" (далі в тексті — Товариство) є акціонерним товариством закритого типу, яке утворене на необмежений строк та керується в своїй діяльності Законом України "Про господарські товариства", іншими законодавчими актами України, Установчим договором і цим Статутом.

Назва товариства:

українською мовою — Акціонерне товариство "Він-Авто";

російською мовою — Акционерное общество "Вин -Авто".

Скорочена назва товариства "Він-Авто".

1.3. Місце знаходження товариства: м. Вінниця, вул. Порика, 35.

1.4. Засновниками товариства є такі юридичні особи: Фонд державного майна України, м. Київ, вул.Садова, 3;

акціонерна компанія "Авто", м. Київ, вул. Червоноармійська, 15;

Вінницька організація орендарів "Автосервіс", м. Вінниця, вул. Шевченка, 33, що є засновником Вінницького орендного товариства "Автосервіс", в склад якого входять:

Вінницька СТО-1

м. Вінниця, вул. Шевченка, 33;

Луцька СТО-2

м. Вінниця, вул. Данила Галицького, 21;

Липовецька СТО

м. Липовець, вул. Володимирська, 135;

Немирівська СТО

м. Немирів, вул. Луцька, 25;

ПТО с. Деребчин

с. Деребчин Шаргородського району;

ПТО с. Прибузьке

с. Прибузьке Вінницького району.

Кравцова Ольга Юріївна

мешкає за адресою: м. Вінниця, вул. В.Інтернаціоналістів, 9/10, паспорт

АВ 624498, виданий Вінницьким РВУМВС 11.07.2000р.

Коваль Юрій Юрійович

мешкає за адресою: м. Вінниця, вул. Кутузова, 12, паспорт

АВ 768435, виданий Вінницьким РВУМВС 11.07.1994р.

Хохлюк Юрій Васильович

мешкає за адресою: м. Хмільник, пр. Соборності, 11/35, паспорт

АВ 819765, виданий Хмільницьким РВУМВС 21.10.2000р.

Горшунов Андрій Вікторович

мешкає за адресою: м. Вінниця, пр. Карла-Маркса, 7/20, паспорт

АВ 870895, виданий Вінницьким РВУМВС 1.11.1997р.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням та фірмовим знаком, розрахункові та валютні рахунки.

Товариство набуває права юридичної особи з дня державної реєстрації його Статуту.

Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах.

Товариство:

несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном Товариства, на яке законодавством України може бути накладене стягнення;

не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями Товариства;

• не несе відповідальності за зобов'язаннями акціонерів.

Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями Товариства у межах акцій, які їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями Товариства у межах сплаченої і несплаченої суми.

1.9. Товариство самостійно визначає свою організаційну структуру і затверджує свої внутрішні документи.

Товариство створює на території України та за її межами філії, представництва, дочірні, а також спільні з іноземними підприємствами підприємства у відповідності з чинним законодавством України.

Товариство на добровільних засадах має право входити до складу різноманітних спілок, асоціацій, консорціумів та інших об'єднань.

Товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів у відповідності з чинним законодавством України.

2. Мета та предмет діяльності Товариства

Товариство створене з метою активізації розвитку інфраструктури автосервісу, поліпшення науково-технічного та матеріально-технічного забезпечення виробництва у сфері технічного обслуговування транспортних засобів та торгівлі.

Предмет діяльності Товариства:

сервісне обслуговування та ремонт транспортних засобів;

торгівля транспортними засобами, обладнанням, запасними частинами та автоприладдям до них, матеріалами та товарами народного споживання, складною побутовою технікою;

проведення технічної експертизи всіх видів транспортних засобів;

розробка та виготовлення обладнання, пристосувань, оснастки, інструменту для технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

відновлення зношених деталей, вузлів, агрегатів;

науково-технічні розробки, маркетингові послуги;

торгові операції, комерційне посередництво, у т. ч. на консигнаційній та комісійній основі, лізингові операції;

експорт та імпорт товарів, запчастин, матеріалів, обладнання, капіталів;

товарообмінні (бартерні) операції та діяльність,побудована на формах зустрічної торгівлі, у т. ч. з іноземними партнерами;

надання послуг платної стоянки з кімнатами відпочинку, у т. ч. іноземним громадянам;

підготовка водіїв категорії "В";

організація ринку продажу автомобілів, запасних частин, автоприладдя та супутніх товарів;

• інша господарська діяльність, що дозволяється чинним законодавством.

3. Статутний фонд та майно Товариства

Статутний фонд Товариства складає 5000000 грн. Статутний фонд розділений на 5000000 простих іменних акцій номінальною вартістю1 грн. кожна.

Вкладами учасників та Засновників Товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами та обладнанням, а також інші майнові права, грошові засоби як в національній, так і в іноземній валюті.

Вклад, оцінений в гривнях, складає долю учасника і Засновника в статутному фонді Товариства.

3.3. Товариство є власником:

майна, переданого йому Засновниками та учасниками;

продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних прибутків;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Право розпорядження майном Товариства належить тільки самому Товариству в особі його посадових осіб та органів управління.

У складі майна Товариства створюються і знаходяться у його повному розпорядженні фонди розвитку виробництва і соціально-культурного розвитку,резервний фонд, фонд матеріального заохочення й інші, необхідні для його діяльності, фонди.

Резервний фонд Товариства створюється в обсязі не менше 25 відсотків статутного фонду.

Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку до досягнення фондом вказаного обсягу.

Обсяг щорічних відрахувань у резервний фонд встановлюється загальними зборами акціонерів і не може бути меншим 5 відсотків від суми чистого прибутку.Обсяг, призначення, джерела створення і порядок використання фондів Товариства визначає правління Товариства.

3.6. Загальні збори акціонерів Товариства мають право змінити (збільшити, зменшити) обсяг статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснене після повної оплати всіма акціонерами своїх акцій.

Зменшення статутного фонду Товариства не допускається при наявності заперечень кредиторів Товариства.

Зміна статутного фонду не більше ніж на 1/3 може здійснюватися згідно рішення правління Товариства.

Рішення загальних зборів, правління про зміну статутного фонду вступає в силу з дня внесення цих змін в Державний реєстр.

Товариство відшкодовує власникам акцій збитки, які пов'язані зі зміною статутного фонду.Про рішення загальних зборів акціонерів чи правління Товариства про зменшення статутного фонду і викуп у зв'язку з цим акцій акціонери повідомляються письмово. Акції, які не були передані Товариству протягом 6 місяців з дня повідомлення про їх викуп та анулювання, визнаються недійсними.

4. Акції, їх види, сертифікати

4.1. Акції Товариства — іменні. Кожна акція Товариства дає її власнику право одного голосу при вирішенні усіх питань, які розглядаються за спільними зборами акціонерів, право на отримання дивідендів.

Вартість акцій оцінюється в гривнях незалежно від форми внесення вкладу.

4.2. Акція Товариства неподільна. Якщо одна і та ж акція належить кільком особам, всі вони по відношенню до Товариства визнаються одним акціонером та можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

4.3. Акції можуть бути видані акціонеру тільки після повної оплати їх вартості. Акціонери зобов'язані про вести повну оплату вартості акцій не пізніше 9 місяців після реєстрації Товариства. У випадку несплати у встановлений строк акціонер сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. У разі невнесення протягом 3 місяців платежу Товариство має право самостійно реалізувати неоплачені акції, як не зв'язані підпискою з акціонером, іншим учасником.

При повній оплаті акцій акціонеру видається сертифікат на всі належні йому акції Товариства. Сертифікат акцій — цінний папір, який є свідоцтвом володіння вказаною в ньому особою певною кількістю акцій Товариства.

Рух іменної акції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться Товариством. В книгу вносяться дані про кожну іменну акцію, час придбання, кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

4.6.Товариство має право викупати у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, які перевищують статутний фонд, для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх робітників або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

5. Права та обов'язки акціонерів

5.1. Акціонери мають право:

приймати участь в управлінні справами Товариства в порядку, встановленому даним Статутом та внутрішніми документами Товариства;

одержувати частину прибутків (дивіденди) від діяльності Товариства;

користуватись послугами Товариства з обслуговування та ремонту легкових автомобілів в першу чергу;

одержувати повну інформацію щодо діяльності Товариства, у т. ч. знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності, протоколами засідань правління Товариства та іншою документацією.

5.2. Акціонери Товариства зобов'язані:

дотримуватись установчих документів, внутрішніх документів Товариства та виконувати рішення загальних зборів і інших органів управління Товариством;

виконувати свої зобов'язання перед Товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також оплачувати акції в обсязі, порядку і за собами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

своєчасно повідомляти про зміну місця проживання (місця знаходження).

6. Управління Товариством

6.1.Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів.

В загальних зборах мають право приймати участь його акціонери.

6.2. Акціонер має право на підставі доручення доручити виконання своїх прав на загальних зборах представнику.

Представники можуть бути постійними або пришаченими на певний строк.

Акціонер має право у будь-який час змінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це правління Товариства.

Загальні збори акціонерів обирають голову зборів. Порядок обрання голови зборів і його функціональні обов'язки визначаються зборами акціонерів.

Акціонери або їх представники, які приймають участь у загальних зборах, реєструються з вказаною кількістю голосів, якою володіє кожний акціонер. Цей перелік підписується головою і секретарем загальних зборів.

До компетенції загальних зборів Товариства належить:

внесення змін у Статут і статутний фонд Товариства;

вибори або відкликання членів спостережної ради Товариства;

визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження планів, звітів про їх виконання;

вибори і відкликання голови правління Товариства, членів правління з подання голови правління, членів ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, ухвалення їх статутів і положень;

винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства, а саме: голови правління, членів правління;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

вирішення питання про придбання Товариством акцій, які ним випускаються;

визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій,представництв;

затвердження договорів і угод, укладених на суму більше 50 % статутного фонду;

прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Згідно рішення загальних зборів Товариства, виконання окремих вищеперелічених функцій може бути покладено на спостережну раду, правління або голову правління.

Загальні збори визнаються повноважними, якщо в них приймають участь акціонери, що мають більше 60 % голосів.

6.6. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які приймають участь у зборах, з таких питань:

зміна Статуту Товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності Товариства;

створення і припинення діяльності дочірніх підприємств.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які приймають участь у зборах.

6.7. Про скликання чергових загальних зборів акціонерів власники іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблене загальне повідомлення про скликання зборів, в якому вказується час і порядок проведення зборів і порядок денний.

Вказане повідомлення повинно бути зроблене у місцевому друкованому органі не пізніше ніж за 45 днів до скликання загальних зборів.

6.8. Будь-хто з акціонерів має право вносити свої пропозиції в порядок денний загальних зборів не пізніше ніж за 40 днів до скликання зборів акціонерного Товариства.

В цей же строк акціонери, які володіють в сукупності більше ніж 10 % голосів, можуть вимагати включення в порядок денний питань, які не включені в порядок денний.

Загальні збори не мають права приймати рішення з питань, які не внесені в порядок денний.

6.9. Акціонер має кількість голосів на загальних зборах у відповідності з кількістю належних йому акцій, виходячи з принципу "одна акція — один голос".

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори скликаються за ініціативою спостережної ради, а також за ініціативою голови правління і правління Товариства у випадку неплатоспроможності Товариства, а також при наявності будь-яких обставин, які зачіпають інтереси Товариства в цілому.

Акціонери, які володіють в сукупності більше 50% відсотками голосів, мають право скликати позачергові збори акціонерів в будь-який час, з будь-якого приводу.

Якщо протягом 20 днів спостережна рада не здійснила вимоги про скликання зборів, акціонери мають право самі скликати збори.

6.13. Спостережну раду Товариства обирають загальні збори в кількості 5 чоловік з числа акціонерів строком на 5 років. Вона здійснює контроль за діяльністю голови правління і правлінням Товариства.

До спостережної ради входять: Голова ради, заступник голови, члени ради.

Правління Товариства зобов'язане пред'являти будь-які документи з фінансово-господарської та іншої діяльності Товариства за першою вимогою спостережної ради.

Члени ради не можуть бути членами правління.

6.14.Голова правління Товариства обирається загальними зборами строком на 5 років і має право без доручення здійснювати діяльність від імені Товариства в межах прав, передбачених Статутом. Тому голова правління Товариства очолює правління, яке є виконавчим органом Товариства, та здійснює керівництво його поточною фінансово- господарською діяльністю.

Головою правління і членами правління можуть бути особи, які знаходяться з Товариством в трудових стосунках.

З головою правління Товариства укладається письмовий трудовий договір (контракт) на управління Товариством, підписується від імені Товариства за дорученням загальних зборів акціонерів договір одним з акціонерів.

6.15. Правління обирається загальними зборами Товариства в кількості 7 чоловік строком на 5 років.

Кандидатури членів правління подає голова правління.

Член правління, призначений головою правління на посаду заступника голови правління, має право без доручення здійснювати діяльність від імені Товариства в межах прав, передбачених Статутом і його посадовими обов'язками.

6.16.Голова правління і правління вирішують усі питання діяльності Товариства, окрім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів, спостережної ради.

Правління скликається у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Рішення правління приймаються простою більшістю голосів згідно принципу "один член правління — один голос".

Голова правління і правління підзвітні загальним зборам акціонерів і спостережній раді і організують виконання їх рішень.

Правління визначає структуру і штати апарату управління Товариства, які затверджуються головою правління.

Голова правління Товариства:

діє без доручення від імені Товариства;

в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників Товариства, у відповідності з трудовим законодавством наймає на роботу і звільняє працівників Товариства, розпоряджається майном і грошовими коштами Товариства, за виключенням тих фондів Товариства, які використовуються лише за рішенням правління, виступає розпорядником кредитів, представляє Товариство у відносинах з вітчизняними та закордонними юридичними особами і громадянами, укладає в Україні та за її межами договори, здійснює інші юридичні дії, видає доручення на укладання договорів;

приймає рішення про пред'явлення від імені Товариства претензій і позовів до юридичних і фізичних осіб в Україні, а також за її межами;

здійснює керівництво діяльністю правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, розподіляє обов'язки між членами правління, керівниками структурних підрозділів і визначає їх повноваження в діяльності правління;

призначає на посаду працівників апарату управління Товариством, директорів дочірніх підприємств, філій і представництв, інших підрозділів, встановлює посадові оклади, переводить на іншу роботу, накладає стягнення і звільняє з роботи, може делегувати виконання питань, що входять до його компетенції окремим членам правління, а також керівникам структурних підрозділів Товариства;

укладає трудові угоди (контракти) з працівниками;

організує ведення протоколів засідань правління;

вирішує інші питання в межах своєї компетенції.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю управління Товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирається з числа акціонерів у складі 3 осіб строком мінімум на 5 років. Порядок діяльності ревізійної комісії, її склад і чисельність затверджуються загальними зборами Товариства.

Перевірка фінансово-господарської діяльності правління проводиться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів акціонерів та спостережної ради, за її особистою ініціативою або за вимогою акціонерів, які володіють в сукупності більше 10 % голосів.

Ревізійній комісії повинні видаватися бухгалтерські та інші необхідні документи і на її вимогу подаватися особисті пояснення посадових осіб.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерів або спостережній раді Товариства.

Члени ревізійної комісії мають право приймати участь з правом дорадчого голосу на засіданнях правління.

Ревізійна комісія складає висновки по річних звітах і балансах.

Без висновків ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс.Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у випадку виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного Товариства або виявлення зловживань, заподіяних посадовими особами.

7. Виробничо-господарська та зовнішньоекономічна діяльність Товариства

Товариство самостійно планує основні напрями своєї діяльності і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на роботи, послуги та товари Товариства з урахуванням забезпечення самоокупності і прибуткової діяльності.

Відносини Товариства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності в усіх сферах грунтуються на договірних засадах, на принципах добровільності та партнерства..

Товариство реалізує свою продукцію, роботи послуги за цінами і тарифами, які встановлюються самостійно або за договорами.

Всі взаєморозрахунки за своїми зобов'язаннями Товариство здійснює по безготівковому розрахунку, також готівкою через банки у відповідності з правилами ведення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

З метою забезпечення стабільного фінансового стану і відшкодування збитків, які можуть бути спричинені стихійним лихом та іншими непередбаченими обставинами, Товариство укладає договори страхування відносно свого майна і майнових інтересів через систему державного і комерційного страхування.

Товариство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на підставі валютної самоокупності та самофінансування.

Ведення експортно-імпортних і зовнішньоекономічних операцій може здійснюватися Товариством безпосередньо, так і при посередництві зовнішньоекономічних організацій, у тому числі консорціумів, концернів, асоціацій, інших акціонерних товариств, об'єднань і т. п.

8. Трудові відносини і соціальний розвиток Товариства

8.1. Товариство самостійно вирішує всі питання кадрового забезпечення своєї діяльності.

Трудовий колектив Товариства складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на підставі трудових договорів (контрактів), а також інших домовленостей, які регулюють трудові відносини працівника з Товариством.

Основною формою здійснення повноважень трудового колективу Товариства є загальні збори (конференція).

8.2. Товариство самостійно визначає загальну чисельість працівників, порядок їх найму та звільнення, порядок дня, форми і системи оплати праці, напрями використання фонду споживання, порядок надання вихідних днів і щорічних відпусток.

8.З. Трудові доходи кожного працівника Товариства їх враховуються його особистим вкладом в справи Товариства з урахуванням кінцевих результатів роботи Товариства, регулюються податками і максимальними не обмежуються

Штати, посадові оклади, а також кошторис адміністративно-управлінських витрат не підлягають реєстрації у фінансових органах.

Загальні збори акціонерів Товариства спільно з правлінням і трудовим колективом можуть встановлювати додаткові пільги порівняно з чинним законодавством для працівників або окремих категорій робітників та службовців.

Робота в Товаристві зараховується у трудовий стаж згідно з чинним законодавством.

Працівники Товариства мають право на всі види соціального забезпечення, передбачені чинним законодавством.

9. Порядок розподілу прибутків і відшкодування збитків Товариства

9.1. Одержаний Товариством прибуток направляється на:

розрахунки з держбюджетом;

утворення резервного (страхового) фонду;

виплату дивідендів на акції;

утворення фонду розвитку виробництва;

утворення фонду соціально-культурного розвитку;

утворення фонду матеріального заохочення;

благодійні та інші цілі.

Конкретні обсяги розподілу прибутку затверджуються щорічно на зборах акціонерів.

9.2. Дивіденди на акції можуть виплачуватись тільки з чистого прибутку Товариства і після поповнений відповідних фондів Товариства за умови, що майно Товариства за своєю вартістю перевищує розмір статутного фонду Товариства. За рішенням загальних зборів акціонерів Товариства дивіденди можуть виплачуватися акціями, облігаціями чи товарами Товариства,

На дивіденди мають право акції, що придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційної об'яви дати виплати дивідендів на них.

На несплачені і нестримані акції відсотки не нараховуються

Порядок об'яви і сплати дивідендів встановлюється внутрішніми правилами Товариства.

9.3. Збитки, пов'язані з діяльністю Товариства, відшкодовуються за рахунок його резервного фонду, іншими шляхами, а при їх недостатності — за рахунок продажу майна Товариства в установленому порядку.

10. Припинення діяльності Товариства

10.1.Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Реорганізація Товариства здійснюється згідно з рішенням загальних зборів Товариства.

При реорганізації Товариства вся сукупність прав і обов'язків Товариства переходить до його правонаступників.

10.2.Товариство ліквідовується:

після досягнення мети, поставленої при його створенні;

згідно з рішенням загальних зборів акціонерів Товариства;

згідно заяви органів, які контролюють діяльність Товариства, у випадках систематичного або грубого порушення законодавства;

в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Порядок ліквідації визначається загальними умовами, які передбачені чинним законодавством про Господарчі товариства.

Ліквідацію Товариства проводить призначена ним комісія, а у випадках банкрутства та припинення діяльності Товариства згідно рішення суду або арбітражного суду — ліквідаційна комісія, призначена цими органами.

Від дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами Товариства. Ліквідаційна комісія в триденний строк з моменту її призначення публікує в офіційній пресі за місцем знаходження Товариства інформацію про його ліквідацію з вказівкою порядку і строків подання кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майне Товариства, проводить роботу зі стягнення дебіторської заборгованості Товариству, виявлення претензії кредиторів, повідомленням останніх про ліквідацій: Товариства, розраховується з кредиторами та бюджетом, складає ліквідаційний баланс та подає йогс загальним зборам акціонерів або органам, які призначили ліквідаційну комісію.

10.6. Грошові кошти, які належать Товариству включаючи виручку від продажу його майна при ліквідації, після оплати праці особам, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між акціонерами у відповідності з акціями, що їм належать, в шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане Товариству акціонерами в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У випадку виникнення суперечки про оплату за боргованості Товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між акціонерами до вирішення цієї суперечки або до одержання кредиторами відповідни гарантій.

10.7.Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це в державний реєстр.

10.8. У разі реорганізації або ліквідації Товариства списки працівників передаються правонаступникам або на збереження в державний архів.

11. Заключне положення

11.1. Якщо будь-яке з положень даного Статуту стає не недійсним, то це не впливає на інші положення Статуту.

Висновок: у цьому пункті курсової роботи ми набули практичних навичок розробки установчих документів, необхідних для створення суб'єкта бізнесу - юридичної особи.

4. Створення акціонерного товариства

підприємницький інноваційний створення капітал

Створення акціонерного товариства (АТ) передбачає проведення низки робіт.Насамперед, проводяться збори засновників (фізичних та юридичних осіб), на яких приймається рішення про створення акціонерного товариства. Це рішення оформлюється відповідним протоколом.

Засновники складають та приймають установчий договір, в якому визначається мета та напрямки діяльності майбутнього товариства, величина та механізм формування статутного фонду, даються відомості про засновників та обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між ними, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо.

Одним із актуальних питань при розробці установчого договору е визначення розміру статутного фонду. При визначенні величини статутного фонду засновникам слід враховувати дві обставини:

1. Статутний фонд повинен бути таким, щоб забезпечити загальну потребу в коштах, необхідних для здійснення підприємницької діяльності та отримання очікуваного результату.

2. Потрібно забезпечити привабливість акцій для населення та інвесторів, які при виборі напрямків вкладання своїх вільних коштів віддали б перевагу новостворюваному акціонерному товариству, яке випускає в обіг свої акції і виступає в цьму випадку емітентом.

Існує низка методик визначення величини статутного фонду акціонерного товариства.

Одна з таких методик передбачає спочатку розрахунок мінімальної величини статутного фонду. Ця методика базується на забезпеченні перевищення ставки дивідендів майбутнього АТ над середньою ставкою депозитних вкладів в комерційних банках. Потім отримана величина статутного фонду може корегуватись (збільшуватись) з урахуванням реальних витрат майбутнього підприємства на реалізацію поставленої мети.

Завдання для виконання.

В таблиці 4.1 наведені дані про можливі результати виготовлення та реалізації виробів "А", "Б" та "В" акціонерним товарством, яке планується створити.

Таблиця 4.1

№ варіанта	Спосіб розміщення акцій	Ціна виробів, грн.			Змінні витрати V, грн.			Кількість виробів, млн. шт.			С, млн. грн.	a %	h %	J %	l %	w %
		А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В
11	Емітентом	5	6	7	1,2	1,3	1,4	0,5	0,4	0,6	1,0	8	6	14	32	45

Керуючись даними завдання, наведеного в таблиці 4.1, потрібно:

1. Згідно з заданим варіантом завдання розрахувати прибуток, який може отримати акціонерне товариство від випуску та реалізації виробів "А", Б" та "В".

2. Розрахувати можливу величину чистого прибутку акціонерного товариства.

3. Визначити розрахункову ставку дивідендів, яка б гарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів в новостворюване акціонерне товариство.

4. Розрахувати мінімальну величину статутного фонду акціонерного товариства.

5. Прийняти мінімальну величину статутного фонду акціонерного товариства за реальну.

6. Вибрати номінал акцій, які плануються до випуску в обіг.

7. Визначити кількість звичайних та привілейованих акцій, які потрібно запропонувати потенційним інвесторам для підписки.

8. Скласти інформаційне повідомлення (емісійний проспект) про створення акціонерного товариства.

9. Зробити висновки по роботі.

Розрахунок.

1. Визначаємо прогнозований прибуток П, який може отримати акціонерне товариство від виконання поставлених завдань з виготовлення та збуту запланованої продукції.

Величину прогнозованого прибутку П можна розрахувати за формулою:

П=-ПДВ грн., (4.1)

де: Ці - ціна реалізації виробу і-того найменування, грн.;

Ni - кількість виробів і-го найменування, які планується виготовляти за рік, шт.;

- витрати акціонерного товариства на виготовлення та реалізацію продукції, грн.;

Vі - величина змінних витрат (матеріали, заробітна плата тощо), які перепадають на один виріб і-того найменування , грн.;

С - величина постійних витрат (обладнання, оренда приміщень тощо), необхідних для виконання поставлених завдань, грн.;

n - число найменувань виробів, які планується виготовляти;

ПДВ - прогнозована величина податку на додану вартість, який повинно сплатити акціонерне товариство.

Величину податку на додану вартість ПДВ можна розрахувати так:

ПДВ= (4.2)

де: J-зустрічна ставка податку на додану вартість, в %:.

(0,5 +0,7)-V; - прогнозована вартість матеріалів, які потрібно купити для виготовлення одного виробу і-го найменування, грн.

=(22000+21400+37800)Ч14=1136800 грн.

2. Розраховуємо величину чистого прибутку Пр, який може залишитися в акціонерному товаристві після сплати податку на прибуток, який був отриманий від виготовлення та збуту запланованої продукції:

Пр=ПЧ(1-l/100) грн. (4.3)

де: l- ставка податку на прибуток, в %.

Пр=5003200Ч(1-32/100)=3402176 грн.

3. Визначимо розрахункову ставку дивідендів, яка б гарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів в новостворюване акціонерне товариство.

b=a+hіd % (4.4)

де: b - розрахункова ставка дивідендів, %;

a - річний рівень інфляції в країні, %;

h-величина, що характеризує ризик вкладання грошей в акції підприємства, h = 5 ё30 %;

d- середня ставка процентів при вкладанні грошей на депозитні рахунки комерційних банків, %.

У всіх випадках розрахункова ставка дивідендів b повинна бути не меншою за ставку банківських процентів по депозитних вкладах. Тому при визначенні розрахункової ставки дивідендів студент повинен взнати діючу ставку банківських процентів по депозитних вкладах на момент проведення розрахунків.

b=8+6=14 %

4. Розраховуємо мінімальну величину статутного фонду акціонерного товариства.

Ф=Ч100% (4.5)

де: b - розрахункова ставка дивідендів, в %.

М- маса дивідендів , яка може бути спрямована на виплату дивідендів після того, як будуть зроблені внески в резервний та інші фонди акціонерного товариства:

М=ПрЧ(1-)=Пр-ФРВ грн., (4.6)

де: w - ставка відрахувань у фонд розвитку виробництва та інші обов'язкові фонди, в %;

ФРВ - відрахування у фонд розвитку виробництва та інші обов'язкові фонди,грн.

Розрахована за формулою 4.5 мінімальна величина статутного фонду забезпечує виконання тільки одного показника, а саме: ставка дивідендів буде вищою, ніж середньорічна ставка по депизитних вкладах в комерційних банках.

М=3402176Ч(1-)=1871196,8 грн.

Ф=Ч100%=13365691,43 грн.»13365691 грн.

5. Мінімальну величину статутного фонду порівнюємо з реальними витратами, які повинно понести акціонерне товариство для реалізації поставленої мети. Мінімальна величину статутного фонду: 13365691 грн., а реальні витрати: 1000000 грн. Мінімальна величина статутного фонду забезпечує реалізацію поставленої задачі. .

6. Виберемо номінал акцій, які плануються до випуску в обіг.

Номінальна вартість акції 13365691грн..

7. Визначити кількість звичайних та привілейованих акцій, які потрібно запропонувати потенційним інвесторам для підписки.Кількість акцій 534627.

Після остаточного погодження величини Статутного фонду визначається кількість звичайних та привілейованих акцій, які будуть випущені на первинний ринок з метою їх реалізації та залучення необхідних для здійснення підприємницької діяльності коштів. Кількість привілейованих акцій не може перевищувати 10 % від загального обсягу випущених акцій. Всі інші акції. тобто 90 %,- звичайні.

Привілейовані:53462,7 Звичайні:508164

8. Складаємо інформаційне повідомлення (емісійний проспект) про створення акціонерного товариства.

Наступним етапом у створенні акціонерного товариства є публікація в пресі інформаційного повідомлення (емісійного проспекту) про створення акціонерного товариства (якщо акціонерне товариство відкритого типу). Мета інформаційного повідомлення - зацікавити потенційних інвесторів вкласти свої гроші в створюване акціонерне товариство.

Інформаційне повідомлення.

а). Загальна характеристика акціонерного товариства (емітента).

Акціонерне товариство "Він-Авто" є акціонерним товариством закритого типу, яке утворене на необмежений строк та керується в своїй діяльності Законом України "Про господарські товариства", іншими законодавчими актами України .Місце знаходження товариства: м. Вінниця, вул. Порика, 35.

Засновниками товариства є такі юридичні особи: Фонд державного майна України, м. Київ, вул.Садова, 3; акціонерна компанія "Авто", м. Київ, вул. Червоноармійська, 15; Вінницька організація орендарів "Автосервіс", м. Вінниця, вул. Шевченка, 33.Фізичні:Кравцова Ольга Юріївна, Коваль Юрій Юрійович, Хохлюк Юрій Васильович, Горшунов Андрій Вікторович.

Загальна величина статутного фонду 13365691 грн.

Розмір внесків засновників товариства до статутного фонду: всі засновники АТ внесли 15% статутного фонду,крім Горшунова А.В.який вніс 10% статутного фонду.

б). Мета, предмет та напрямки діяльності акціонерного товариства, яке створюється.

Товариство створене з метою активізації розвитку інфраструктури автосервісу, поліпшення науково-технічного та матеріально-технічного забезпечення виробництва у сфері технічного обслуговування транспортних засобів та торгівлі.

Предмет діяльності Товариства:

сервісне обслуговування та ремонт транспортних засобів;

торгівля транспортними засобами, обладнанням, запасними частинами та автоприладдям до них, матеріалами та товарами народного споживання, складною побутовою технікою;

проведення технічної експертизи всіх видів транспортних засобів;

розробка та виготовлення обладнання, пристосувань, оснастки, інструменту для технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

відновлення зношених деталей, вузлів, агрегатів;

науково-технічні розробки, маркетингові послуги;

торгові операції, комерційне посередництво, у т. ч. на консигнаційній та комісійній основі, лізингові операції;

експорт та імпорт товарів, запчастин, матеріалів, обладнання, капіталів;

товарообмінні (бартерні) операції та діяльність,побудована на формах зустрічної торгівлі, у т. ч. з іноземними партнерами;

надання послуг платної стоянки з кімнатами відпочинку, у т. ч. іноземним громадянам;

підготовка водіїв категорії "В";

організація ринку продажу автомобілів, запасних частин, автоприладдя та супутніх товарів;

· інша господарська діяльність, що дозволяється чинним законодавством.

в). Відомості про випуск акцій та умови їх придбання.

1. Акції Товариства — іменні. Кожна акція Товариства дає її власнику право одного голосу при вирішенні усіх питань, які розглядаються за спільними зборами акціонерів, право на отримання дивідендів.

Вартість акцій оцінюється в гривнях незалежно від форми внесення вкладу.

2. Акція Товариства неподільна. Якщо одна і та ж акція належить кільком особам, всі вони по відношенню до Товариства визнаються одним акціонером та можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

3. Акції можуть бути видані акціонеру тільки після повної оплати їх вартості. Акціонери зобов'язані провести повну оплату вартості акцій не пізніше 9 місяців після реєстрації Товариства. У випадку несплати у встановлений строк акціонер сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. У разі невнесення протягом 3 місяців платежу Товариство має право самостійно реалізувати неоплачені акції, як не зв'язані підпискою з акціонером, іншим учасником.

4.При повній оплаті акцій акціонеру видається сертифікат на всі належні йому акції Товариства. Сертифікат акцій — цінний папір, який є свідоцтвом володіння вказаною в ньому особою певною кількістю акцій Товариства.

5.Рух іменної акції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться Товариством. В книгу вносяться дані про кожну іменну акцію, час придбання, кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

6.Товариство має право викупати у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, які перевищують статутний фонд, для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх робітників або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

г). Відомості для акціонерів.

1. Акціонери мають право:

приймати участь в управлінні справами Товариства в порядку, встановленому даним Статутом та внутрішніми документами Товариства;

одержувати частину прибутків (дивіденди) від діяльності Товариства;

користуватись послугами Товариства з обслуговування та ремонту легкових автомобілів в першу чергу;

одержувати повну інформацію щодо діяльності Товариства, у т. ч. знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності, протоколами засідань правління Товариства та іншою документацією.

2. Акціонери Товариства зобов'язані:

дотримуватись установчих документів, внутрішніх документів Товариства та виконувати рішення загальних зборів і інших органів управління Товариством;

виконувати свої зобов'язання перед Товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також оплачувати акції в обсязі, порядку і за собами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

своєчасно повідомляти про зміну місця проживання (місця знаходження).

д). Інші відомості.

1.Товариство самостійно планує основні напрями своєї діяльності і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на роботи, послуги та товари Товариства з урахуванням забезпечення самоокупності і прибуткової діяльності.

2.Відносини Товариства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності в усіх сферах грунтуються на договірних засадах, на принципах добровільності та партнерства..

3.Товариство реалізує свою продукцію, роботи послуги за цінами і тарифами, які встановлюються самостійно або за договорами.

4.З метою забезпечення стабільного фінансового стану і відшкодування збитків, які можуть бути спричинені стихійним лихом та іншими непередбаченими обставинами, Товариство укладає договори страхування відносно свого майна і майнових інтересів через систему державного і комерційного страхування.

5.Товариство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на підставі валютної самоокупності та самофінансування.

6.Ведення експортно-імпортних і зовнішньоекономічних операцій може здійснюватися Товариством безпосередньо, так і при посередництві зовнішньоекономічних організацій, у тому числі консорціумів, концернів, асоціацій, інших акціонерних товариств, нншішньоекономічних об'єднань і т.п.

9. Висновок: у цьому розділі теоретично створно акціонерне товариство . Для акціонерного товариства було розраховано: прибуток, який може отримати акціонерне товариство від випуску та реалізації виробів; можлива величина чистого прибутку; ставку дивідендів, яка б гарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів в новостворюване акціонерне товариство; мінімальна величина статутного фонду акціонерного товариства.

Також був вибраний номінал акцій, які плануються до випуску в обіг, визначено кількість звичайних та привілейованих акцій, які потрібно запропонувати потенційним інвесторам для підписки і складено інформаційне повідомлення (емісійний проспект) про створення акціонерного товариства.

5. Визначення потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути підприємництва. Мудре правило ділових людей, котрі глибоко поважають свою професію, гласить: "Без грошей у підприємництві нічого не досягнеш''. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності.

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єкти інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і його обслуговування та виступають джерелом і засобом отримання прибутку.

До основних капіталоутворювальних елементів відносяться:

- засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

- матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного Користування тощо;

- оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти на рахунках у банках тощо.

Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворювальні елементи можна купити.

В найбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можна визначити за формулою:

Г=Гн+Гс-м+Го+Гі (5.1)

де: Гн - грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Гс-м - кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Го - кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Гі - кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності тощо.

При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:

Стартовий (початковий) капітал - це капітал, який вкладається у будь-яку власну справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу.

Практично завжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситься засновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовлених іншими особами.

3авдання для виконання.

Підприємець розпочинає свою справу. Він підрахував, що для нього йому потрібно взяти в оренду приміщення, сплачуючи щомісячно по Г01 грн., купити певне обладнання, прилади, устаткування тощо, витративши на це Г02 грн., найняти кваліфікованих працівників, сплачуючи їм щомісяця (з урахуванням обов'язкових відрахувань в державні соціальні фонди) по Гн грн., купувати матеріали, сировину, паливо тощо, сплачуючи за це щомісячно Гс-м грн., робити витрати на рекламу, витрачаючи на це щомісяця по Гі грн.

Конкретні величини витрат підприємця за січень місяць, а також коефіцієнти Кі, які змінюють ці витрати по інших місяцях року, наведені в таблицях 5.1 та 5.2.

Таблиця 5.1

№ вар.		Г, тис. грн. (за січень)
	Г01	Г02	Гн	Гс-м	Гі
1	50	200	10	23	8

Підприємець підрахував, що з певного місяця, який зазначений в завданні (див. таблицю 5.3), він почне отримувати чистий прибуток. виготовляючи щомісяця по N виробів, від реалізації кожного отримуючи (після сплати всіх податків та зборів) чистий прибуток в Р грн. (див. таблицю 5.3). У підприємця є також власний капітал ВК, який він збирається вкласти в бізнес, величина якого також наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.2

№ вар.	Г	К1 січ.		К2 лют.	К3 бер.	К4 Квіт.	К5 трав.	К6 черв.	К7 лип.	К8 серп.	К9 вер.	К10 жовт.	К11 лист.	К12 груд.
	Г01	1		1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
	Г02	1		1,2	1,4	0	0	0	0	0	0	0	0	0
1	Гн	1		1	1,1	1	0,95	1	1	1.2	1.2	1.1	1,3	1.1
	Гс-м	1		0	0	1	1,2	1,2	1,3	1.2	1,4	1,1	1,5	1.6
	Гі	1		1	1	0.5	0,5	0,4	0,4	0.3	0,3	0.2	0	0

Керуючись даними таблиць 5.1, 5.2 та 5.3, потрібно:

1. Визначити початкові дані для розрахунків згідно з заданим варіантом.

2. З врахуванням значень коефіцієнтів Кі розрахувати помісячні витрати підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї.

3. Побудувати у масштабі графік зміни помісячних витрат підприємця.

4. Розрахувати помісячний чистий прибуток, який буде отримувати підприємець з певного часу у випадку реалізації комерційної ідеї.

5. Побудувати у масштабі графік потреби капіталу у часі.

6. Визначити величину стартового капіталу, необхідного для початку бізнесу.

7. З врахуванням величини власного капіталу побудувати у масштабі графік покриття потреби в капіталі у часі.

8. Розрахувати величину покриття потреби капіталу, необхідного для реалізації комерційної ідеї.

9. Підрахувати, яку загальну величину чистого прибутку може отримати підприємець з моменту його появи до кінця року, а також розрахувати середньомісячний прибуток. Це можна зробити, якщо загальну величину чистого прибутку розділити на число місяців, протягом яшх підприємець отримує цей прибуток.

10. Підрахувати, за скільки місяців підприємець може повернути позику (тобто величину покриття потреби в капіталі), якщо прийняти, що із середньомісячного прибутку на повернення позики підприємець буде використовувати 30ё50% від його величини.

11. Зробити висновки по роботі.

Таблиця 5.3

№ вар.	Р, грн.	N, тис. шт. (по місяцях)									ВК, тис. грн.
		4-й	5-й 6-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й	11-й	12-й
1	50	0	1	1,1	1,1	1,14	1,2	2,3	2,4	2,5	1000

Розрахунок.

З врахуванням значень коефіцієнтів Кі розрахуємо помісячні витрати підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї.

Місячні витрати протягом року мають вигляд:

, (5.2)

де

і — номер місяця;

К1 — коефіцієнт, що змінює витрати Г01;

К2 — коефіцієнт, що змінює витрати Г02;

К3 — коефіцієнт, що змінює витрати Гн;

К4 — коефіцієнт, що змінює витрати Гс-м;

К5 — коефіцієнт, що змінює витрати Гі;

Знайдемо загальні витрати по місяцям

(тис. грн)

( тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

(тис. грн)

Побудуємо у масштабі графік зміни помісячних витрат підприємця.

Рисунок 5.1. — Графік зміни помісячних витрат.

Розрахуємо помісячний чистий прибуток, який буде отримувати підприємець з певного часу у випадку реалізації комерційної ідеї.

Дані беремо з таблиці 5.3.

Починаючи з четвертого місяця, підприємство буде отримувати чистий місячний прибуток

, (5.2)

квітень:50·0 = 0 тис.грн.

травень: 50·1 =50 тис.грн.

червень: 50·1,1 = 55 тис.грн.

липень: 50·1,1 =55 тис.грн.

серпень: 50·1,14 = 57 тис.грн.

вересень: 50·1,2 = 60 тис.грн.

жовтень: 50·2,3 = 115 тис.грн.

листопад: 50·2,4 = 120 тис.грн.

грудень: 50·2,5 = 125 тис.грн.

Величина щомісячного прибутку наведена у таблиці 5.4

Таблиця 5.4 Величина щомісячного прибутку

місяць	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Прибуток (тис.грн)	0	50	55	55	57	60	115	120	125

Визначимо потребу в капіталі , віднімаючи прибуток від витрат по даним місяцям:

січень: 291 тис. грн.

лютий: 308 тис. грн.

березень: 349 тис. грн.

квітень: 87 – 0 = 87 тис. грн.

травень: 91,1 – 50 =41,1 тис. грн.

червень: 90,8 – 55 = 35,8 тис. грн.

липень: 93,1 – 55 = 38,1 тис. грн.

серпень: 92 – 57 = 35 тис. грн.

вересень: 96.6 – 60 =36,6 тис. грн.

жовтень: 87,9 – 115 =-27,1 тис. грн.

листопад: 97,5 – 120 = -22,5 тис. грн.

грудень: 97,8 – 125 = -27,2 тис. грн.

Дані потреби в капіталі, наведені в таблиці (5.5)

Таблиця 5.5 Потреби з урахуванням власного капіталу

Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Потреба (тис.грн)	291	308	349	87	41,1	35,8	38,1	35	36,6	-27,1	-22,5	-27,2

Побудуємо у масштабі графік потреби капіталу у часі.

Рисунок 5.2 — Потреба капіталу у часі

З урахуванням власного капіталу потреби капіталу у часі будуть меншими, оскільки спочатку витрачатиметься власний капітал 1290 тис грн.

cічень: 1000-291=709 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

лютий: 1000-308=692 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

березень:1000-349=651 тис.грн. (немає потреби в капіталі)

квітень: 1000-87=913 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

травень: 1000-41,1=958,9 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

червень: 1000-35,8=964,2 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

липень: 1000-38,1=961,9 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

серпень: 1000-35=965 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

вересень: 1000-36,6=963,4 тис. грн. (немає потреби в капіталі)

жовтень: 87,9 – 115 =-27,1 тис. грн.(немає потреби в капіталі)

листопад: 97,5 – 120 = -22,5 тис. грн.(немає потреби в капіталі)

грудень: 97,8 – 125 = -27,2 тис. грн.

Величина стартового капіталу складе:

340+466+566+486.3+373.9+59.93+50.53+41.6+22.33 = 2406.59 тис.грн.

Графік покриття потреби капіталу у часі буде мати наступний вигляд

Рисунок 5.3 — Покриття потреби капіталу у часі

Загальна величина потреби в капіталі, складає:

0+466+566+486.3+373.9+59.93+50.53+41.6+22.33 = 2066.59 тис. грн.

З покриття потреби в капіталі видно, що підприємцю для налагодження своєї справи потрібно отримати додаткові кошти в сумі 2266.59 тис. грн. протягом 8 місяців.

Для нашого випадку виходить, що сума кредиту повинна складати 2266590 грн.Якщо припустити, що 50% цієї суми він зможе спрямовувати на повернення кредиту, то термін за який він зможе це зробити, складе:

Т= 2,1/0,05=42 місяців.

Тоді загальний термін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе

Тзаг.= 8+42=50 місяців= 4,2 роки

Висновок: зроблені розрахунки є приблизними. Вони не враховують величину процентних ставок в комерційних банках, інфляцію тощо. Але на етапі початку підприємництва, коли є велика невизначеність як витрат, так і результатів, зроблених розрахунків в принципі достатньо для визначення потреби підприємця в коштах, необхідних для започаткування власної справи.

6. Вибір оптимального місця розташування підприємства

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу - підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

- вибір місця розташування офісу підприємства;

вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства учинює місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характерний для вугільних копалин, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

- витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

- витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

- витрати на оренду приміщень (або побудову нових);

- відрахування за діючою системою оподаткування з місці розташування підприємства;

-вплив інфраструктури тощо.

Аналізуючи зазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив для підприємств різних видів діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги, важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промислових підприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочої сили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції до споживачів були мінімальними. Для підприємств торгівлі потрібно. щоб до них могли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельну спроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів до торгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібно також враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можуть відтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства - це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативний розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Найтяжче оцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сітки вулиць, залізниць, портів, енергопостачання тощо, з одного боку, збільшує витрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витрати на заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, де рівень зарплати низький. Окрім цього недостатньо розвинута транспортна система вимагає наявності більш вмістовних складів, що потребує додаткових витрат на їх оренду, обслуговування тощо.

Вплив інфраструктури та інших чинників на місце знаходження підприємств можна охарактеризувати таким чином:

Фактор	=>	Вплив на витрата
Розвинута інфраструктура		Збільшення витрат на заробітну Плату
Розвинута система освіти та медичного обслуговування	=>	Збільшення рівня податків на заробітну плату
Високий рівень наукових досліджень		Скорочення робочого часу
Високий рівень екологічної безпеки	=>	Збільшення рівня оподаткування
Висока продуктивність праці		Збільшення витрат на енергоносії

Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати».

Іншими словами, кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим.

Завдання для виконання.

В місті «X», карта якого наведена на рис. 6.1, є 24 пункти, де можна розмістити підприємство, та 4 джерела «А», «Б», «В» та «Г». звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштаб схеми: 1 см = 1 км.

Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися в фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.

Бізнесмену запропонували 6 пунктів, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він зможе отримувати сировину та матеріали (див. таблицю 6.1 та 6.2).

Підприємства 21, 22, 23 та 24 знаходяться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою.інфраструктурою;

підприємства 7, 8, 9, 17, 18 та 19 знаходяться в районі з розвинутою інфраструктурою;

підприємства 1, 5, 6, 12, 13, 14 та 20 знаходяться в звичайному районі;

підприємства 2, 3, 4, 10, 11, 15 та 16 знаходяться в вільній економічній зоні.

Рисунок 6.1 - Карта району, де можна розташувати підприємство

Варіанти розміщення підприємств та джерел постачання наведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

№ варіанта	Джерела постачання	Пувкти, де можна розташувати підприємство
1	А	1,21,9,11,12,16

Конкретні показники економічної діяльності підприємства наведені в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

№ варіанта	aі, грн/ т.км	Зі , Грн./ міс.	b,	Nі чол.	di, грн./ кв.м	S, кв.м	К, тис. грн.		l, %	d, %	Р, тис. чол.	ц, грн.	М, кг
1	1	150	0,4	5	2,5	100	100		1,3	30	1000	30	2,7

Керуючись даними таблиць 6.1 та 6.2, а також картою району. яка наведена на рис. 6.1, потрібно:

1. Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисувати схеми руху, за якими матеріали та сировина можуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

При цьому пам'ятати, що транспортні засоби можуть рухатися тільки по вулицях і не можуть проїзджати через житлові квартали.

2. Керуючись масштабом карти та схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахувати довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.

3. Розрахувати масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:

(6.1)

де: М - маса 1 виробу, кГ;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

К5 - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства;

К6 - коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства.

4. За формулою 6.2 для кожного із варіантів розташування підприємства розрахувати виручку (виторг) підприємства Д за рік.

5. За формулами 6.3 - 6.7 для кожного із варіантів розрахувати витраги, які залежать від місця розташування підприємства.

6. За формулою 6.8 для кожного із варіантів розрахувати загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

7. За формулою 6.9 для кожного із варіантів розрахувати брутто -прибуток БП та вибрати найкращий варіант місця розташування підприємства.

Результати розрахунків занести до таблиці 6.3

8. Зробити висновки по роботі.

Розрахунок.

1.Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, рисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина можуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

При цьому пам'ятаємо, що транспортні засоби можуть рухатися тільки по вулицях і не можуть проїзджати через житлові квартали.

Рисунок 6.2.Схема руху.

2. Керуючись масштабом карти та схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розраховуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.

L1=3,5 км; L21=5,5 км; L9=12 км; L11=11,5 км; L12=11,5 км; L16= 5,5 км.

3. Розраховуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою (6.1)

4. За формулою 6.2 для кожного із варіантів розташування підприємства розраховуємо виручку (виторг) підприємства Д за рік.

Д=цЧРЧК5ЧК6 (6.2)

де: ц - середня ціна одиниці товару, грн.;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

К5- коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К5 = 0,3ё0,4;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К5= 0,1ё0,15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то

К5=0,025ё0,05;

К6- коефіцієнт, який враховує, скільки покупок зроблять потенційні

покупці, зайшовши до даного підприємства:

-якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі здуже розвинутою інфраструктурою, то К6 = 0,1ё0,15;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К6= 0,12ё0,17

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то

К6=0,15ё0,2.

Д1=30Ч1000000Ч0,05Ч0,2=300000 грн.

Д21=30Ч1000000Ч0,4Ч0,15=1800000 грн.

Д9=30Ч1000000Ч0,15Ч0,17=765000 грн.

Д11=30Ч1000000Ч0,15Ч0,17=765000 грн.

Д12=30Ч1000000Ч0,05Ч0,2=300000 грн.

Д16=30Ч1000000Ч0,15Ч0,17=765000 грн.

5. За формулами 6.3 - 6.7 для кожного із варіантів розрахувати витраги, які залежать від місця розташування підприємства.

Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукцй від джерел постачання до місця розташування підприємства В1 можна розрахувати за формулою:

(6.3)

де: aі - вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

Li - відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.;

Qi - маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік. тонн;

n - кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.

К1- коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К1 = 1,25ё1,5;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К1=1,1ё1,25;

якщо підприємство знаходиться В звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К1 = 1,00ё1,10.

Розраховуємо В1:

В1=1,1Ч(1Ч3,5Ч27)=103,95 грн.

В21=1,5Ч(1Ч5,5Ч167)=1336,5 грн.

В9=1,25Ч(1Ч12Ч68,85)=1032,75 грн.

В11=1,1Ч(1Ч11,5Ч68,85)=870,9525 грн.

В12=1,1Ч(1Ч11,5Ч27)=341,55 грн.

В16=1,1Ч(1Ч5,5Ч68,85)=416,5425 грн.

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства В2, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:

(6.4)

де: Зі - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;

b- коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

Ni - кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 - число місяців в році;

К2 - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то

К2= 1,15ё1,3;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К2 = 1,05ё1,15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К2=1,00ё1,05;

m - число професій або спеціальностей працівників.

Розраховуємо В2:

В1=1,05Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=13230 грн.

В21=1,3Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=16380 грн.

В9=1,15Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=14490 грн.

В11=1,3Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=16380 грн.

В12=1,05Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=13230 грн.

В16=1,3Ч(150Ч(1+0,4)Ч5Ч12)=16380 грн.

Витрати на оренду приміщень В3 можна розрахувати за формулою:

В3=К3ЧdЧSЧ12 (6.5)

де: d- розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

S - площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 - число місяців в році;

К3 - коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,3ё1,6;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,1ё1,3;

якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К3=1,0.

Розрахуємо В3:

В1=1Ч2,5Ч100Ч12=3000 грн.

В21=1,6Ч2,5Ч100Ч12=4800 грн.

В9=1,3Ч2,5Ч100Ч12=3900 грн.

В11=1Ч2,5Ч100Ч12=3000 грн.

В12=1Ч2,5Ч100Ч12=3000 грн.

В16=1Ч2,5Ч100Ч12=3000 грн.

Величина податків на капітал В4 розраховується за формулою:

(6.6)

де: К - вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

l - загальна ставка податку на основний капітал, в %;

К4 - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

- якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то коефіцієнт К4 = 0,2ё0,5;

якщо підприємство знаходиться в інших районах, то К4=1,0.

Розраховуємо В4:

В1=100000ЧЧ1=1300 грн.

В21=100000ЧЧ1=1300 грн.

В9=100000ЧЧ1=1300 грн.

В11=100000ЧЧ0,5=650 грн.

В12=100000ЧЧ1=1300 грн.

В16=100000ЧЧ0,5=650 грн.

Величина податків з доходу (виторгу) В5 розраховується за формулою:

В5=ДЧЧК4 (6.7)

де: Д - виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

d- загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки

на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках;

К4 - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

- якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то К4= 0,2ё0,5;

- якщо підприємство знаходиться в інших районах, то К4=1,0.

Розраховуємо В5:

В1=300000ЧЧ1=90000 грн.

В 21=1800000ЧЧ1=540000 грн.

В9=765000ЧЧ1=229500 грн.

В11=765000ЧЧ0,5=114750 грн.

В12=300000ЧЧ1=90000 грн.

В16=765000ЧЧ0,5=229500 грн.

6. За формулою 6.8 для кожного із варіантів розрахувати загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

В свою чергу, річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

В=В1+В2+В3+В4+В5 (6.8)

де:В1- витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

В2 - витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

В3 - витрати на оренду приміщень, грн./рік;,

В4 - величина податків на капітал, грн./рік;

В5 - величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік.

В1=103,95+13230+3000+1300+90000=107633,95 грн.

В21=1336,5+16380+4800+1300+540000=563816,5 грн.

В9=1032,75+14490+3900+1300+229500=250222,75 грн.

В11=870,9525+16380+3000+650+114750=135650,9525 грн.

В12=341,55+13230+3000+1300+90000=107871,55 грн.

В16=416,5425+16380+3000+650+229500=249946,5425 грн.

7. За формулою 5.9 для кожного із варіантів розрахуємо брутто- прибуток БП.

БП = Д - В ® максимум, (6.9)

де: Д - дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В - річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн.

БП1=300000-107633,95=192 366,05 грн.

БП21=1800000-563816,5=1236183,5 грн.

БП9=765000-250222,75=514777,25 грн.

БП11=765000-135650,9525=629349,0475 грн.

БП12=300000-107871,55=192128,45 грн.

БП16=765000-249946,5425=515053,4576 грн.

Найкращий варіант місця розташування підприємства –варіант 21.

Результати розрахунків занесемо до таблиці 6.3.

Таблиця 6.3

Варіант	Д, Грн.	В1,грн	В2, грн.	В3, грн.	В4, грн.	В5, грн.	,грн.	БП,грн.
1	300000	103,95	13230	3000	1300	90000	107633,95	192366,05
21	1800000	1336,5	16380	4800	1300	540000	563816,5	1236183,5
9	765000	1032,75	14490	3900	1300	229500	250222,75	514777,25
11	765000	870,9525	16380	3000	650	114750	135659,9525	629349,0475
12	300000	341,55	13230	3000	1300	90000	107871,55	192128,45
16	765000	416,5425	16380	3000	650	229500	249946,5425	515053,4576

8.Зробимо висновки.

Кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим. Після зроблених розрахунків ми можемо побачити,що БП найбільший для варіанту 21.Отже найкращий варіант місця розташування підприємства – це 21 – підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою. Таке розташування підприємства забезпечить отримання максимального прибутку.

7. Розрахунок основних видів податків, які повинен сплачувати суб'єкт бізнесу - юридична особа

В процесі своєї діяльності підприємець повинен сплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них є податок на прибуток, акцизний збір та податок на додану вартість.

Спочатку визначимо поняття:

Оптова ціна Цо - це собівартість виробу S+плановий прибуток Р:

Цо=S+P (7.1)

Вільна ціна Цв- це собівартість виробу S+прибуток Р +акциз А:

Цв=S+P+A= (7.2)

де: a - ставка акцизного податку, в відносних одиницях.

Ціна реалізації Ц р - це собівартість виробу S + прибуток Р + акциз А + податок на додану вартість ПДВ:

Цр=S+P+A+ПДВ=ЦвЧ(1+b)=Ч(1+b) (7.3)

де: b - ставка ПДВ, в відносних одиницях.

1. Завдання для виконання.

Користуючись даними таблиці 7.1, потрібно:

1. Розрахувати величину податку на прибуток, який повинен сплатити підприємець за перший, другий, третій та четвертий квартали. При проведенні розрахунків амортизаційні відрахування прийняти щоквартально по 10 тис. грн., а ставку податку на прибуток - 30 %.

2. Зробити висновки. Пояснити, які складності можуть виникнути на підприємстві, коли, наприклад, продукція відвантажена, а гроші за неї на рахунок підприємця ще не надійшли. Поясніть, яким чином можна зменшити величину сплачуваного податку на прибуток в окремому кварталі.

Таблиця 7.1

№ варіанта	Надходження грошей за відправлену продукцію		Відвантаження продукції замовнику		Списання грошей з рахунку за отримані матеріали, видачу зарплати та інші		Оприбуткування матеріалів на складі та фіксація інших витрат
	Дата	Сума	Дата	Сума	Дата	Сума	Дата	Сума
1	23.01	190 000	22.01	190 000	24.02	30 000	1.04	30 000
	15.05	130 000	10.03	130 000	11.06	34 000	13.09	34 000
	12.07	98 000	15.06	98 000	9.08	42 000	10.08	42 000
	1.11	100 000	17.12	100 000	13.11	21 000	15.12	21 000

Розрахунок.

1. Податок на прибуток підприємства - один з основних прямих податків, який повинен сплачувати підприємець. Об'єкт оподаткування - прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певного періоду. Величина податку з прибутку П може бути розрахована за формулою:

П=Чw (7.4)

де: ВД - валовий дохід, гри.;

ВВ-валові витрати,грн.;

АВ - сума амортизаційних відрахувань, грн.;(АВ=10тис.грн.)

w - ставка податку на прибуток, %.(w=30%)

Валовий дохід -загальна сума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами.Валові витрати - розмір будь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються для компенсації вартості придбаних товарів, послуг і т.п. для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою виникнення валового доходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточний рахунок суб'єкта, або відвантаження ним продукції.

Датою появи валових витрат є теж те, ідо настане раніше: або списання грошей з поточного рахунку суб'єкта або дата оприбуткування матеріалів у себе на складі.

П1=Ч 30%=45 000 грн.

П2=Ч30%=25800 грн.

П3=Ч30%=13800 грн.

П4=Ч30%=20700 грн.

Прік=45000+25800+13800+20700=105300 грн.

2.Для зменшення податку в окремому кварталі необхідно зменшити валовий дохід в цьому кварталі шляхом показу цього доходу в наступному кварталі, або потрібно збільшити валові витрати в цьому кварталі

2. Завдання для виконання .

Підприємство виробляє підакцизні товари "А", "Б" та ''В”. На основі даних таблиці 7.2 потрібно розрахувати:

1. Величину акцизного збору, який повинен сплатити виробник за виробництво кожного виду підакцизних товарів, а також всіх товарів разом.

2.Вільну ринкову ціну по кожному виду товарів.

Таблиця 7.2

№ варіанта	Товари	Собівартість одного виробу,грн.	Плановий прибуток, грн.	Ставка акцизного збору a, в відносних одиницях	Кількість виробів, шт.
	А	1 000	290	0,25	1 200
1	Б	600	230	0,30	3200
	В	12000	300	0,35	3400

Розрахунок.

1.Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається в ціну реалізації цих товарів. Акциз - це податок у ціні. Акцизний збір сплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта бізнесу. Величина акцизного збору А (в грн.) розраховується за формулою:

А=Цв-a, (7.5)

де: Цв- вільна ціна виробу, грн.;

a - ставка акцизу, в відносних одиницях.

Об'єкт оподатковування акцизним збором -обсяг (оборот) реалізації підакцизних товарів (у вільних цінах) для вітчизняних товарів, або митної вартості товарів з урахуванням мит і митних зборів для імпортованих товарів. Платники акцизного збору - виробники й імпортери підакцизних товарів.

Виведемо формулу для розрахунку акцизу. Так,

А=Цв-a і Цв=(S+Р)+А

Звідси:

А=[(S+Р)+А]Чa А-АЧa=(S+Р)Чa

АЧ(1-a)=(S+Р)Чa

І, нарешті:

А=Чa (7.6)

де: S - собівартість одиниці продукції, грн.;

Р - плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.;

a - ставка акцизного податку (збору), у відносних одиницях.

АА=Ч0.25Ч1200=516000 грн.

АБ=Ч0.3Ч3200=1138285.7 грн.

АВ=Ч0.35Ч3400=22518461.5 грн

А= АА +АБ + АВ =24172747.2грн.

2.Розрахуємо вільну ринкову ціну по кожному виду товарів.

З формули (7.5):

Цв=

Для “A” Цв==206400 грн.

Для “Б” Цв==3794285.7 грн.

Для “В” Цв= =64338461.4 грн.

3. Завдання для виконання.

Підприємство виготовляє продукцію та відвантажує її споживачам. Дати відвантаження продукції, отримання коштів за неї, списання коштів з рахунку за отримані матеріали та виписки податкової накладної наведені в таблиці 7.3. Керуючись методикою розрахунку ПДВ, необхідно:

1. Розрахувати величину податку на додану вартість, яку повинен сплатити підприємець в січні, лютому та березні місяці:

1.1. При застосуванні касового методу сплати податку;

1.2. При виникненні податкового зобов'язання в момент відвантаження продукції.

Ставку податку на додану вартість прийняти b = 0,2.

Таблиця 7.3

№ варіанта	Операції	Виготовлена продукція			Отримані матеріали
		Сума у вільних цінах. Грн.	Дата відвантаження	Дата отримання коштів	Сума у вільних цінах, грн.	Дата списання коштів з рахунку	Дата виписки податкової накладної
1	а	200 000	2.02	5.03	76000	15.01	17.01
	б	230 000	13.02	11.02	120000	11.02	14.02
	в	50 000	23.03	12.04	12000	16.03	12.03

Розрахунок.

Податок на додану вартість - ПДВ.

Це один із найголовніших непрямих податків. Об'єкт оподаткування - операції продажу товарів, робіт, послуг, ввезення товарів в Україну. ПДВ встановлюється на товари, послуги і т.п., а не для окремих суб'єктів. База оподатковування - вільні ціни (або регульовані ціни, якщо вони регулюються державою).

Величина ПДВ розраховується за формулою:

ПДВ=ЦвЧb (7.7)

де: Цв-вільна ціна товару, грн.;

b- ставка податку ПДВ, b =0,20.

Розмір ПДВ, що підлягає сплаті, розраховується за формулою:

ПДВ=bЧ(Цв1-Цв2), (7.8)

де: Цв2- вільна ціна проданого товару, грн.;

Цв1 - вільна ціна куплених матеріалів, грн.;

b - ставка ПДВ, b =0,20.

або

ПДВ=g(Цр2-Цр1) (7.9)

де: Цр2- ціна реалізації проданого товару, грн.;

Цр1- ціна купленихматеріалів, грн.;

g- зустрічна ставка ПДВ, g= 0,1667.

Розраховуємо за формулою (7.8):

ПДВа=0.2(200000-76000)=24800 грн.

ПДВб=0.2(230000-120000)=22000 грн.

ПДВв=0.2(50000-12000)=7600 грн.

Висновок: В даному розділі розраховані основні види податків,які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу ѕ юридична особа. Основні види податків для підприємства - податок на прибуток, акцизний податок та податок на додану вартість. З наведеного вище видно, що один і той самий податок можна розрахувати декількома способами.

Висновок

В процесі виконання даної курсової роботи було розглянуто інноваійні процеси на підприємстві .Крім того, було розроблено установчі документи для створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, комерційну ідею , а також теоретично створене акціонерне товариство. Для акціонерного товариства було розраховано: прибуток, який може отримати акціонерне товариство від випуску та реалізації виробів; можлива величина чистого прибутку; ставку дивідендів, яка б гарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів в новостворюване акціонерне товариство; мінімальна величина статутного фонду акціонерного товариства.

Також був вибраний номінал акцій, які плануються до випуску в обіг, визначено кількість звичайних та привілейованих акцій, які потрібно запропонувати потенційним інвесторам для підписки і складено інформаційне повідомлення (емісійний проспект) про створення акціонерного товариства.

Розраховувалися основні види податків: податок на прибуток, акцизний податок та податок на додану вартість; а, крім того, вибране оптимальне місце розташування підприємства. Було визначено, що найкращим варіантом розміщення підприємства є такий, де, так званий, брутто-прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, є найбільшим.

Зрозуміло, що зроблені розрахунки є приблизними. Але на етапі початку підприємництва, коли є велика невизначеність як втрат, так і результатів, зроблених розрахунків в принципі достатньо для визначення потреби підприємця в коштах, необхідних для започаткування власної справи.

Література

Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» Київ, 2001 р.

Карлін М.І. «Правові основи підприємництва» Київ. 2000 р.

Бойчик І.М. Економіка підприємства / Навч. посіб. – Київ. 2002 р. – 480с.

4. Козловський В.О. Основи підприємництва / Практикум. Навчальний посібник. Видання 3 – є, доповнене. – Вінниця: ВДТУ, 2002. – 158с

Размещено на Allbest.ru