РЕФЕРАТ

На тему:

«Аналіз діяльності суб’єктів підприємницької діяльності Рівненської області у сфері надання послуг по перевезенню пасажирів у приміському сполученні»

Рівне-2010

1. Характеристика дорожньо-транспортного комплексу та структури пасажирських перевезень

Україна має сприятливе геополітичне розташування для здійснення внутрішніх вантажних та пасажирських перевезень, а також для транзитних міжнародних перевезень. За характеристикою дорожньо-транспортного комплексу, наша держава відстає від країн Євросоюзу, зокрема за такими показниками як: щільність шляхів сполучення, кількість легкових автомобілів, що перебувають у приватній власності на 1000 чоловік населення, якість наявних шляхів сполучення та інші показники.

Так, при площі території держави 603,7 тис. км2 та чисельності населення 47,622 млн. чоловік, протяжність автомобільних доріг загального користування складає 169,7 тис. км, у тому числі 164,6 тис. км – з твердим покриттям; щільність шляхів сполучення (автомобільні дороги з твердим покриттям) – 273 км на 1000 км2 території.

Нині парк тролейбусів у 42 містах України – близько 5,5 тисяч одиниць. Щорічна потреба в тролейбусах для поновлення парку становить 600–700 одиниць. Автобусний парк України на початок 2002 року складався з майже 165 тисяч одиниць. Структура діючого автобусного парку така: надвеликі автобуси 20%; великі 32%; середні 18%; малі 30%.

Дані показники відрізняються від аналогічних показників європейських держав (зокрема Великобританії – в 5,5 разів, Польщі – в 4 рази). На сьогоднішній день Україна, за показниками що характеризують рівень розвитку транспортної інфраструктури, зокрема в сфері пасажирських перевезень знаходиться на рівні 1980–1990 рр. в порівнянні з європейськими країнами, за аналогічними показниками. Серед країн СНД, за показниками кількості перевезених пасажирів та пасажирообороту (без міського електричного і легкового таксомоторного транспорту), Україна посідає третє місце, після Російської Федерації та Казахстану [9].

Протягом 1990–2004 років спостерігається постійна зміна та перерозподіл частки видів транспорту в структурі пасажирських перевезень.

Таблиця 1. Пасажирські перевезення підприємствами транспорту у січні-лютому 2005 року (без міського електричного і легкового таксомоторного транспорту)

Країна	Перевезення пасажирів		Пасажирооборот
	млн. осіб	у% до січня-лютого 2004 р.	млрд. пас. км	у% до січня-лютого 2004 р.
Азербайджан	128,7	103,3	1,9	104,5
Білорусь	261,9	98,1	2,9	99,8
Вірменія	26,9	109,9	0,4	106,4
Грузія	34,2	101,7	0,9	106,1
Казахстан	976,3	95,2	10,8	100,8
Киргизстан	59,4	99,5	0,7	105,8
Російська Федерація	2903	82,1	50,3	90,0
Таджикистан	32,5	94,0	0,5	82,0
Україна	667,9	106,9	15,2	103,0

Частка автомобільного транспорту в загальній структурі пасажирських перевезень зменшувалась з 1990 (період пікового перевезення пасажирів автомобільним транспортом) по 2000 рік. Починаючи з 2000 року ця частка почала зростати, зокрема, тенденція зростання особливо високими темпами, частки автотранспорту відмічена в 2002–2003 роках, що можна пояснити появою великої кількості на ринку транспортних послуг підприємців – фізичних осіб.

Рівненська область, як адміністративно-територіальна одиниця України за площею території (20,1 тис. км2) є середньою за величиною серед інших областей держави, та має 1,16 млн. чоловік населення. Щільність населення складає 58 осіб на 1 км2, причому відсоток сільського населення складає 53% проти 47% міського.

До складу області входить 16 районів. Північна частина області межує з Республікою Білорусь.

Важливою структурою в економіці області є транспортний комплекс. Вартість основних виробничих фондів підприємств транспортно-дорожного комплексу становить 9,4% від загальної вартості виробничого потенціалу області.

На фоні сусідніх областей західного регіону (Волинська, Закарпатська, Тернопільська області), станом на 2005 рік у сфері пасажирських перевезень лідирує Рівненська область, на яку припадає 2,6% від загальної кількості перевезень пасажирів автомобільним транспортом по Україні.

Так, за статистичними даними, тільки за 2003 рік послугами пасажирського транспорту скористалися 119,4 млн. пасажирів. З них, 8,5 млн. – скористалися залізничним транспортом, та 84,1 млн. пасажирів – послугами автомобільного транспорту (з врахуванням перевезень підприємцями – фізичними особами). При цьому, в порівнянні з 2002 роком, відмічається спад на 1,2% користування залізницею, при зростанні на 8,9% використання послуг автомобільного транспорту. Роль автотранспорту підприємців – фізичних осіб за 2003 рік в порівнянні з 2002 роком зросла на 18,2%.

Через територію Рівненської області проходять залізничні колії загального користування та автомобільні дороги.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 587 кілометрів. Основними вузловими залізничними станціями є: м. Здолбунів, м. Рівне, м. Сарни.

Довжина автомобільних доріг загального користування складає 5057,8 км, з яких 4979 км – з твердим покриттям.

Сільські автодороги складають 821 км (або 16%), з них 658,2 км – це бруківка або чорне чи біле шосе. Для 100-відсоткового забезпечення населених пунктів області пасажирськими перевезеннями – необхідно відремонтувати 175,5 км автодоріг, що потребує фінансування на суму 55,4 млн. гривень.

Експлуатаційна довжина тролейбусних ліній загального користування (в однопутному обчисленні) в обласному центрі складає 65 км.

Показники щільності шляхів сполучення складають:

експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування – 29,2 км шляхів на 1000 км2 території;

автомобільні дороги загального користування з твердим покриттям – 247,7 км шляхів на 1000 км2 території.

Вказані показники мало відрізняються від усереднених по Україні.

Кількість легкових автомобілів у приватній власності по області складає 115,7 тисяч одиниць, або близько 100 автомобілів на 1000 чоловік населення, в той час, як середній показник по Україні становить 104 автомобілі на 1000 чоловік. По інших областях: Харківська – 121; Львівська – 81; Волинська – 94; Запорізька – 161 автомобіль на 1000 чоловік.

Згідно з [1, 17, 18]:

Транспортна послуга – результат діяльності на транспорті, пов'язаний із задоволенням потреб населення в перевезеннях.

Ринок транспортних послуг – сфера надання послуг пасажирського автотранспорту з урахуванням сукупності соціально-економічних відносин на транспорті.

При формуванні ринку транспортних послуг за основу можна прийняти логістичну структуру системи пасажирських перевезень автотранспортом за видами сполучень [1, 19], яка базується на системному підході. Важливе значення має збалансування попиту на перевезення і пропозиції транспорту.

При цьому необхідно вирішити дві основні проблеми:

задоволення потреби населення в перевезеннях як кількістю, так і якістю транспортних послуг;

досягнення перевізниками максимального прибутку за рахунок збільшення доходів і зниження витрат.

Як відомо, суспільно-необхідні витрати на перевезення не є високорентабельними. Зменшення потреби населення в користуванні транспортом залежить від близькості місця проживання до сфери виробництва і споживання, або навпаки.

На сучасному етапі в Україні спостерігається перехід ринку транспортних послуг від олігополії, яка переважала з 1996–1998 років до форми поліполії, коли транспортну послугу надають багато відносно невеликих перевізників, які конкурують між собою на окремих ділянках загального ринку. Вони прагнуть до того, щоб їхні послуги виділялися порівняно з послугами конкурентів (у першу чергу – забезпечення якісного сервісу), або вони спекулюють на кон’юнктурі ринку.

Попит населення на перевезення вивчається визначенням існуючих пасажиропотоків. Дані про їхню величину та розподіл за часом і напрямком використовують для організації раціональної системи маршрутів та її коригування, координації роботи різних видів пасажирського транспорту, обґрунтування оптимальної структури і загальної кількості автотранспортних засобів та їх розподілу за маршрутами.

Показник забезпеченості автомобілями, що перебувають в приватній власності для країн Євросоюзу (Іспанія, Італія, Польща, Франція) в 3,5–5 разів вищий ніж для України. Середня відстань перевезення одного пасажира автомобільним транспортом (автобусами) у 2003 році становила 14,4 км, що порівняно з 2000 роком зросла на 2,7 кілометра.

2. Місце автомобільного транспорту Рівненської області в пасажирських перевезеннях

Місце автомобільного транспорту Рівненської області в загальних пасажирських перевезеннях всіма видами транспорту характеризується питомою вагою обсягу цих перевезень і кількістю поїздок пасажирів за рік. Ситуація на ринку пасажирських перевезень, що прослідковується на теренах Рівненської області, подібна до ситуації в Україні.

При вираженні перевезення пасажирів за видами транспорту в натуральних показниках ця зміна складає: зменшення відправлення пасажирів з 9,0 млн. пасажирів у 1999 році до 8,5 млн. у 2003 році для залізничного транспорту; для тролейбусного транспорту зниження з 40,2 млн. у 1999 р. до 26,8 млн. пасажирів у 2003 році; зростання відправлення пасажирів на автомобільному транспорті на 30 млн. пасажирів у 2003 році порівняно з 1999 роком (відповідно 84,1 млн. та 54,1 млн. пасажирів).

Це вказує на вагоме місце автомобільного транспорту в соціально-економічній сфері суспільства.

Крім того, якщо розглянути відправлення (перевезення) пасажирів за видами сполучення окремими видами транспорту, то одержимо ситуацію різко вираженого зростання попиту в останні роки на автомобільні пасажирські перевезення.

Значимість автомобільного транспорту в інфраструктурі пасажирських перевезень Рівненської області можна проілюструвати також показником відправлення (перевезення) пасажирів за добу.

За вказаним показником спостерігається динаміка зростання частки автомобільних перевезень та зменшення частки тролейбусного та залізничного транспорту.

Особливо стрімке зростання питомої ваги автомобільних пасажирських перевезень відмічено у 2001–2002 роках (для приміського виду сполучень зростання з 19,3 млн. до 34,8 млн. пасажирів) можна пояснити появою на ринку пасажирських перевезень у приміському сполученні великої кількості фізичних та юридичних суб’єктів малого бізнесу, які створили конкуренцію державним підприємствам та великим автобусним паркам.

3. Техніко-економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів перевізного процесу

пасажирський транспорт перевезення

Аналіз наявного парку транспортних засобів та його розподіл за формами власності в структурі автомобільних пасажирських перевезень. За основу структури пасажирських автотранспортних засобів (автобусів), згідно рекомендацій [1] слід використовувати їх розподіл по п'яти класах:

– особливо малий (ОМК): РАФ, ГАЗ-32213 «Газель, Iveko Turbodaily»;

– малий (МК): ПАЗ-672, А-091 «Богдан», ЛАЗ А-073;

– середній (СК): ЛАЗ-695, ЛАЗ А-141;

– великий (ВК): Ікарус-260, ЛАЗ-52532;

– особливо великий (ОВК): Ікарус-280, ЛАЗ-6205.

У 1990 році парк автобусів в Україні [1] налічував 132,8 тис. автобусів п'яти основних марок (ЛАЗ, «Ікарус», ЛіАЗ, ПАЗ, РАФ), з яких 54,3 тис. (41%) перебували в системі автотранспорту загального користування (державна власність). Автобусні перевезення виконували 450 державних автопідприємств, на базі яких, починаючи з 1996 року, було створено акціонерні товариства.

Розподіл автобусів загального користування по їх марках у 1990 році становив ЛАЗ – 54%; «Ікарус» – 22%; ПАЗ, ЛіАЗ, РАФ – 24%.

У кількісному та якісному відношенні автобусний парк України, що працює на міських і приміських маршрутах, не задовольняє потреби пасажирів у перевезеннях. Відсутність обігових коштів на автотранспортних підприємствах призвела до прогресуючого старіння автобусного парку, погіршення його технічного стану та диспропорції структури.

Важливим питанням стає необхідність поліпшення безпеки перевезень пасажирів, охорона навколишнього середовища, підвищення якості та надійності транспортних послуг населення, забезпечення ефективної організації перевезень і зменшення експлуатаційних витрат, де основним питанням є приведення структури автобусного парку до науково-обґрунтованих показників.

На 01.01.1999 року парк автобусів в Україні, який використовується на міських і приміських маршрутах, становив 33229 одиниць, з яких 20010 – це автобуси випуску до 1990 року.

Зокрема, в Рівненській області станом на 1999 рік кількість транспортних засобів, які використовувались для міських та приміських перевезень.

Відбувається зменшення на маршрутах кількості автобусів великої і особливо великої місткості, що в свою чергу, компенсується заміною їх автобусами малої та особливо малої місткості (мікроавтобусами).

У 1998–1999 рр. автобуси малої та особливо малої місткості виконували 25–30% усього обсягу міських і приміських перевезень пасажирів автотранспортом, що вказує на їх вагоме місце на ринку транспортних послуг.

Поряд тенденцією збільшення питомої ваги автобусів ОМК та МК з витісненням автобусів ВК та ОВК з ринку пасажирських перевезень, спостерігається різке збільшення різноманітності марок, моделей та модифікацій автотранспортних засобів на пасажирських маршрутах. Дуже широко представлені на ринку мікроавтобуси фірм Мерседес, Пежо, Івеко. Але при цьому дуже значна частина вказаних транспортних засобів виявляється переобладнаною з вантажних на пасажирські.

За станом на 01.03.1999 року 80% мікроавтобусів, що використовуються як транспорт загального користування на постійних маршрутах перевезень пасажирів, не відповідають вимогам діючих стандартів (Правила ЄЕК ООН №36) і мають бути виключені з ринку транспортних послуг.

Характеристика ринку транспортних послуг, що надаються мікроавтобусами, вказує на хаотичність і спонтанність зростання їх кількості як тимчасової альтернативи автобусам інших класів.

Зважаючи на цей факт, в перспективі слід надавати перевагу пасажирським транспортним засобам, які випускаються вітчизняною промисловістю.

При розрахунках кількості та оптимізації структури автобусного парку необхідно враховувати специфіку регіонів по кількості та щільності населення, а також демографічні прогнози приросту кількості населення по регіонах.

За даними дослідження деяких авторів, слід враховувати також залежність транспортної рухомості від покупної спроможності населення на транспортні послуги.

Вказана залежність має вигляд:

, (1)

де ТРр – транспортна рухомість розрахункового періоду;

ТРзв – транспортна рухомість звітного періоду;

Кзп – коефіцієнт зміни ТР за рахунок зростання або падіння середньої заробітної плати;

KВВП – коефіцієнт зміни ТР за рахунок зростання або падіння валового внутрішнього продукту.

За величиною транспортної рухомості населення можна зробити прогноз обсягів пасажирських перевезень автобусами по регіонах України:

(2)

де – прогнозна чисельність населення розрахункового періоду.

Прогнозована зміна чисельності населення в цілому по Україні та Рівненській області, зокрема, тис. мешканців, та прогноз обсягів перевезень, млн. пасажирів складає [1]:

Таблиця 2

Регіон	Населення, тис. мешканців
	2000	2005	2010
Україна	49818,7	48348,7	46906,5
Рівненська область	1193,8	1197,8	1202,2
	Обсяги перевезень, млн. пасажирів
Україна	2497,7	2700,1	2981,3
Рівненська область	47,0	49,4	54,5

Як видно з табл. 2, прогнозовані обсяги перевезень по Рівненській області на період до 2010 року зростуть на 16% порівняно з 2000 роком, тоді як в цілому по Україні передбачається зростання на 19%.

Зважаючи на цей факт, проблема транспортного забезпечення населення є досить гострою, і дослідження пов’язані із оптимізацією кількості та структури парку автотранспортних засобів є актуальними.

Основою для розрахунків кількості та визначення класів автобусів є прогнозований обсяг перевезень пасажирів у розрахунковий період та продуктивність автобусів кожного класу (тис. пасажирів за рік)

(3)

де W – пасажирообіг за рік, пас-км;

Lср – середня дальність поїздки одного пасажира, км.

(4)

де Тн – час перебування автобусів у наряді, год;

Ve – експлуатаційна швидкість автобуса на маршруті, км-год.;

m – місткість автобуса, чол.;

г – коефіцієнт використання місткості автобуса та якості перевезення пасажирів, г=0,35…0,45 за номінальною місткістю транспортного засобу;

бв – коефіцієнт випуску парку на маршрут.

З огляду на чисельність парку автотранспортних засобів громадського користування на початок звітного періоду і рухомий склад, що підлягає списанню, визначається залишок автотранспортних засобів за класами.

Обсяг перевезень пасажирів, що може здійснити існуючий парк:

(5)

де Nі – чисельність автотранспортних засобів і-го класу;

Пі – продуктивність транспортного засобу і-го класу.

Відповідно до значення обсягів перевезень визначається показник незабезпеченості перевезень. В подальшому розраховується необхідний парк автобусів за класами.

Для цього необхідно визначити структуру запланованого обсягу перевезень, тобто обсяг перевезень, що припадає на кожний клас рухомого складу. Виходячи з цієї структури та продуктивності автобусів кожного класу, визначається необхідна кількість автобусів за класами:

, (6)

де kі – частка перевезень, що припадає на рухомий склад окремого класу.

На основі прогнозованих показників, характеристика за кількістю та структурою парку автобусів громадського користування по Україні [1, 9, 15] представлена на рис. 3.3.

При визначенні ємності автотранспортних послуг при формуванні парку автотранспортних засобів для виконання міських та приміських перевезень слід враховується:

розподіл міст і с.м.т. по чисельності населення;

середня чисельність населення в містах по групах;

структура розподілу населення по чисельності.

До складу пасажирської автомобільної системи області входять 562 суб’єкти підприємницької діяльності, в т.ч. 22 ВАТ і фірм та 540 підприємців, у яких нараховується 1174 діючих автобуси. На постійних маршрутах щоденно працюють у загальному режимі та в режимі маршрутних таксомоторів у середньому 917 автобусів.

Пасажирські автомобільні перевезення становлять близько 40% пасажирообігу та біля 54% обсягів перевезень пасажирів усіма видами транспорту.

У порівнянні з 1996 роком, обсяги перевезень пасажирів виросли на 150,8%. Таке зростання пояснюється появою на ринку автотранспортних послуг приватних перевізників, які досить ефективно конкурують із недавніми державними підприємствами, тепер – відкритими акціонерними товариствами. Доля приватних підприємців у загальному обсязі перевезень становить 45%.

В обласному центрі в 2004 році на маршрутах працювало 226 одиниць рухомого складу, загальною пасажиромісткістю 3,9 тисяч місць для сидіння.

Розширюється мережа обслуговування пасажирів підприємцями у приміському і міжміському сполученнях. До обслуговування приміських сполучень залучено 277 одиниць рухомого складу, міжміських – 173, що відповідно на 16,9% та 21,8% більше ніж у 2002 році. В результаті цього, кількість пасажирів, які користуються транспортом підприємців, зросла в обласному центрі на 8,9%, приміському сполученні – на 33,4%, міжміському – у 2,1 рази більше.

За результатами анкетування, підґрунтям якого були дані бухгалтерської і статистичної звітності, засвідчують: на сучасному етапі розвитку підприємства автотранспорту не здатні повністю забезпечити реалізацію цільової функції – задоволення потреб споживачів з високими показниками надійності і якості внаслідок невідповідності їх внутрішньофірмового потенціалу, зокрема, матеріальної та технічної основи вимогам ринку.

Можна виділити наступні негативні тенденції розвитку ринку автотранспортних послуг:

постійно простежується тенденція зменшення кількості автомобілів, фактично відсутні підприємства, на яких би збільшилась кількість рухомого складу порівняно з 1990 роком, найбільше зменшення кількості автомобільного транспорту характерне для автопідприємств колективної форми власності, що займаються змішаними перевезеннями;

відбувається перерозподіл рухомого складу між власниками; в обстежених автопідприємствах приватної форми власності спостерігається збільшення автобусів, легкових та вантажних автомобілів, дану тенденцію не можна вважати позитивною у зв'язку з тим, що рухомий склад поповнюється за рахунок старих автомобілів;

високий ступінь морального та фізичного зносу основних фондів зумовлює перегрупування структури витрат у бік збільшення частки витрат на капітальний ремонт.

Наведені факти, ще раз підтверджують необхідність чіткого регулювання та наукового підходу до впорядкування ринку транспортних послуг, з проведенням оптимізації кількості та структури наявного парку автотранспортних засобів для забезпечення надійності, безпеки та комфортності надання послуг населенню.

Аналіз показників діяльності суб’єктів – учасників процесу транспортного обслуговування населення. На функціонування пасажирського автомобільного транспорту, та учасників перевізного процесу – державні автотранспортні підприємства, колективні ВАТ АТП, підприємства приватної форми власності та суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, ресурси яких задіяні в сфері пасажирських перевезень, вагомий вплив має економічна ситуація в Україні.

За період з 1990 року по 1998 рік обсяг перевезень пасажирів автобусами, за оцінками авторів Кононенка І.В., Овсянникова Г.Г., зменшився в 3,7 рази, а пасажирообіг – в 4 рази. Кількість регулярних автобусних маршрутів скоротилася на 43%. При цьому, якщо в 1990 році середньодобовий інтервал руху автобусів у міському сполученні становили 10,85 хвилин, а в години «пік» – 8,6 хв., то у 1998 році ці ж показники знизились відповідно в 2,6 та 1,8 разів.

Причинами зниження попиту на автобусні перевезення автори вважають зупинку багатьох виробництв та зниження фінансових можливостей населення при користуванні транспортом.

Наявність пільгових категорій населення, якому згідно з законодавством надані пільги на проїзд при користуванні пасажирським транспортом (за даними Міністерства транспорту України в 1998 році – 17 млн. громадян), вимагала дуже вагомих дотацій з держбюджету перевізникам. За експертними оцінками втрата доходів від перевезення пільгових категорій громадян у 1998 році складала 400 млн. гривень. В цей же період кількість збиткових авто підприємств становила 74% від їх загальної кількості.

На міських та приміських маршрутах відбулось різке зменшення кількості автобусів великої та особливо великої місткості, на заміну яких з’явились автобуси малої та особливо малої місткості, що в свою чергу привело до гіпертрофії ринку транспортних послуг.

Керуючись розрахунками річної собівартості експлуатації транспортного засобу на маршруті, та враховуючи його продуктивність, в працях можна спостерігати прогнозовану динаміку зниження витрат на 1 пас.-км в розрізі використання раціональної структури парку автотранспортних засобів на перспективу до 2010 року.

Очікуване зменшення витрат палива в 2010 році становить майже 19%, а витрат на придбання палива – близько 24%.

Дотримання таких прогнозованих результатів, на сьогоднішній день носить досить сумнівний характер, оскільки цінова політика на ринку нафтопродуктів є дуже нестабільною не тільки в Україні, але й у світі.

Стосовно діяльності перевізників на терені Рівненської області, можна відмітити тенденції щорічного зростання питомої ваги автотранспортних пасажирських перевезень на ринку транспортних послуг.

Найбільші обсяги виконують перевізники Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Костопільського, Сарненського районів та міст Рівного, Дубно, Кузнецовська.

Обсяги перевезень пасажирів зросли у кожному другому районі області, а найбільше у Гощанському, Дубенському, Корецькому, Млинівському районах та містах Дубно, Острозі.

Середня доходна ставка 10 машино-годин та 10 пасажирокілометрів становить відповідно 157,2 грн. та 0,3 грн.

Основний пасажиропотік припадає на приміське сполучення (68,7%).

Регулярним автобусним сполученням охоплені всі міста та 86,9% сільських населених пунктів. Мережа автобусних сполучень включає 67 міських, 232 приміських, 158 міжміських маршрутів загальною довжиною понад 5085,8 км, на яких автобуси щоденно виконують біля 1950 рейсів і перевозять більше 220 тис. пасажирів.

Парк дорожньо-транспортних засобів, що забезпечує пасажирські перевезення, зріс, в основному, за рахунок мікроавтобусів або переобладнаних іномарок з вантажних варіантів, що були у користуванні, і які часто не відповідають вимогам нормативних документів відносно активної, пасивної та екологічної безпеки.

Станом на 01.01.2003 рік по всіх автостанціях в середньому нараховується 2991 відправлення автобусів та маршрутних таксомоторів різної місткості перевізників усіх форм власності, в тому числі: 1343 відправлення місцевого формування; 1648 транзитних відправлень.

Все більшого розповсюдження набуває залучення до роботи на автобусних маршрутах у міському, приміському і міжміському сполученнях транспортних засобів підприємців – фізичних осіб і підприємств малого бізнесу, що сприяє зменшенню напруженості пасажиропотоків та більш якісному задоволенню потреб населення у пасажирських послугах.

До обслуговування міських маршрутів залучено 165 підприємців-фізичних осіб, приміських – 157, міжміських – 120, а це відповідно на 14,6%, 25,6%, 33,3% більше ніж у 2002 році. У результаті цього, кількість пасажирів, які користуються транспортом підприємців-фізичних осіб, зросла на 18,2%.

Література

Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.97 р. №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. №1338 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок».

Програма Кабінету Міністрів «Україна 2010».

Головне управління статистики України Статистичний бюлетень Україна – 2003

Головне управління статистики у Рівненській області Статистичний щорічник області за 2004 рік

Додаток до розпорядження голови облдержадміністрації від 23 травня 2003 року №279 Програма розвитку автомобільного транспорту Рівненської області на 2003–2007 роки

Головне управління статистики у Рівненській області // Автомобільний транспорт Рівненщини в сучасних умовах №09–05/73

Рівненське обласне управління статистики // Ринок послуг автомобільного транспорту №09–05/22

Кононенко І.В., Овсянников Г.Г. Рекомендації по прогнозуванню обсягу пасажирських перевезень автотранспортом в Україні.-К.: УТУ, 1999.

Статистичний щорічник «Україна в цифрах» за 2003 рік. Державний комітет статистики України. – К., 2004.

Головне управління статистики у Рівненській області Транспорт і зв’язок Рівненщини 2003: Статистичний збірник. Рівне, 2004. – 125 с.