Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«СПОСТЕРЕЖЕННЯ В ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ»

Харків 2011

Вступ

Статистичне спостереження – це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі про державну статистику дається таке його визначення: “статистичне спостереження – планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології”.

Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть суттєво вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення:

1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі;

2) вірогідності, об'єктивності їх відображення;

3) порівнянності одержаних даних з тими, які були отримані раніш і в інших територіальних одиницях.

Відповідно до Закону обов`язково складається “план державних статистичних спостережень – офіційний документ, що містить перелік статистичних спостережень, які проводяться органами державної статистики, з визначенням порядку та термінів їх проведення”.

1. Сутність і організаційні форми статистичного спостереження

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається із чотирьох етапів: проектування спостереження, підготовка, проведення та контроль одержаних даних.

Проектування спостереження – це розробка плану статистичного спостереження, який обов'язково охоплює собою програмно-методологічні та організаційні питання його проведення. Підготовка спостереження полягає у підготовці інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об'єктів, які повинні подавати дані, підготування осіб, які будуть проводити спостереження, а також проведення пробного спостереження, якщо це потрібно). Як правило, перед проведенням перепису населення в країні необхідно провести пробне спостереження з метою перевірки надійності розроблених документів і програми перепису. Проведення спостереження – це процес безпосередньої реєстрації фактів і явищ. Контроль одержаних даних зводиться до перевірки достовірності одержаних даних в результаті проведеного спостереження.

Статистичне спостереження завжди представляє собою кількісну реєстрацію окремих явищ, які відбираються за якісно визначеними ознаками. При статистичному спостереженні реєструються індивідуальні явища досліджуваної сукупності (наприклад, злочини, особи, що їх вчинили, причини злочинів, цивільні правопорушення тощо) або окремі їх ознаки (юридична кваліфікації злочину, соціально-демографічні дані осіб, що вчинили злочини, види та строки покарання і т.п.).

Схематично усі види та форми статистичного спостереження, його класифікацію за різними ознаками можна представити у вигляді наступної схеми (див. рис. 1), яка наочно характеризує усі класифікаційні ознаки даного етапу статистичного дослідження.

Статистичне спостереження

Організаційні форми

Види

Способи

Звітність

Спеціально організоване статистичне спостереження

За повнотою охоплення одиниць сукупності

За часом реєстрації

Безпосередній

Документальний

Опитування

Суцільне

Несуцільне

Поточне

Перервне

Експедиційне (усне)

Самореєстрація

Кореспондентський

Анкетний

Спостереження основного масиву

Монографічне

Вибіркове

Моніторинг

Періодичне

Одноразове

Рис. 1. Структура статистичного спостереження

До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність і спеціальне організоване статистичне спостереження.

Звітність – це така форма статистичного спостереження, яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, і періодично подається у вигляді встановлених законодавством звітних документів (статистичних звітів) статистичним, контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Інакше кажучи, це така форма статистичного спостереження, при

якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) надає своєму вищому органу і органу державної статистики документально підтверджені дані.

У правовій статистиці звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, оскільки вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність правоохоронних і правозастосовчих органів з різних сторін, оперативно керувати розвитком правових явищ і процесів у суспільстві. Вони широко застосовуються для проведення різноманітних наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюється вищим статистичним органом країни – Державним комітетом статистики України.

Але у реальній дійсності не усі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитуванням громадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особливості детермінації окремих видів злочинів). Для одержання даних, які не відображені в звітності, здійснюються спеціально організовані статистичні спостереження. Вони також можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження проводяться і для вирішення самостійних наукових завдань, і для обґрунтованого прийняття важливих управлінських або політичних рішень.

До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуцільне обстеження. Але найбільше значення мають різноманітні переписи, які дають всебічну характеристику масового явища станом на ту чи іншу дату, або певний момент часу. Класичний приклад – перепис населення, в результаті якого можна одержати демографічні характеристики громадян (дані про склад та родинні стосунки членів домогосподарства), соціально-економічні умови їх існування і багато інших показників, які можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” було прийнято Верховною Радою України 19 жовтня 2000 року. Цей закон України було націлено на: створення необхідних законодавчих передумов для проведення суцільного статистичного спостереження, яке передбачає отримання від респондентів первинних (персональних) даних щодо них, визначення спеціальних повноважень органів, що залучаються до робіт із перепису населення, а також порядку використання його результатів та гарантій щодо збереження і захисту конфіденційної інформації перепису населення; забезпечення правової узгодженості у діючому законодавчому полі України щодо питань статистики та інформації, а також здійснення послідовної гармонізації та адаптації національного статистичного законодавства до міжнародних норм і стандартів; надання Всеукраїнському перепису населення загальнодержавної ваги, підвищення його суспільно-політичного значення і формування позитивного ставлення до нього громадськості.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” складається із 6 розділів, які містять: загальні положення щодо перепису населення; методологічно-організаційні принципи його проведення; повноваження, обов`язки та заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо організаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки і проведення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів; регламентацію основних прав, обов`язків та відповідальності суб`єктів перепису населення; норми щодо порядку використання результатів перепису населення; прикінцеві положення.

У статті 1 даного закону України надано визначення основних термінів та понять, характерних для перепису населення. Стаття 2 визначає правову основу перепису населення. У статті 3 викладено мету проведення перепису населення, а також визначено, що підставою для його проведення є постанова Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за три роки до початку перепису населення. Стаття 4 визначає суб`єктів перепису населення. Стаття 5 містить програму перепису населення. Стаття 6 стосується методів проведення перепису населення і містить надзвичайно важливу норму, яка встановлює, що заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих від респондентів, без їх документального підтвердження. У статті 7 визначено основні методологічно-організаційні принципи проведення перепису населення, а також встановлено процедуру розроблення, опрацювання та затвердження програми і методу перепису населення, переписного інструментарію тощо. Стаття 8 регламентує підготовчі заходи до перепису населення. Стаття 9 визначає основні положення та певні обмеження щодо залучення до робіт з перепису населення осіб, з яких формується тимчасовий переписний персонал. Стаття 10 встановлює порядок фінансування перепису. У статтях 11 – 15 закону визначено права, обов`язки та відповідальність суб`єктів перепису населення. Стаття 16 встановлює гарантії захисту первинних (персональних) даних, отриманих від респондентів під час перепису. Стаття 17 регламентує поширення результатів перепису. Стаття 18 обумовлює порядок та умови доступу користувачів до даних перепису населення.

Відповідно до вимог даного закону України були внесені певні зміни до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 186 -3 та 244-3).

Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження будуть матимуть значно більше значення, ніж зараз. Тому і вважається за доцільне розроблення редакції закону, який регламентує не лише проведення якогось конкретного перепису населення, а є загальноприйнятим для правового забезпечення здійснення такого спостереження протягом тривалого часу. Саме такі підходи були використані під час підготовки закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”.

2. План та мета статистичного спостереження

Науково-організоване статистичне дослідження неможливе без розробки його детально продуманого плану, особливо без розробки плану статистичного спостереження, який складається з двох груп питань: програмно-методологічних та організаційних.

Програмно-методологічні питання спостереження включають до себе: формулювання гіпотези, розробку понятійного апарату дослідження, з'ясування мети спостереження, визначення джерел інформації, розробку програми та процедури спостереження, визначення методів і засобів аналізу одержаних статистичних даних та інші питання методологічного забезпечення дослідження.

Але головне – це чітке визначення мети спостереження, тому що кожне явище можна вивчати з різних сторін залежно від того, що ми хочемо пізнати в тому чи іншому явищу. Наприклад, вивчаючи особу злочинця, слід спочатку з`ясувати, які її прояви нас найбільше цікавлять. Якщо ми будемо вивчати причини і умови окремих видів злочинів, нас будуть цікавити зовсім інші характеристики. Тому залежно від сформульованої мети необхідно реєструвати різні ознаки досліджуваного явища.

Мета – це пізнавальне завдання спостереження. Метою статистичного спостереження є необхідність збирання високоякісного статистичного матеріалу на базі обґрунтованого визначення ознак досліджуваного явища, щоб внаслідок проведеного аналізу можна було одержати реальну характеристику досліджуваних явищ і процесів.

У загальному вигляді мета спостереження завжди формулюється в документах, на підставі яких організується проведення статистичного спостереження. (У правовій статистиці це можуть бути постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств тощо.).

Як правило, це характеризується зміну облікових даних. Так, наприклад, появлення організованої злочинності на території Радянського Союзу призвело до внесення змін до звітності у другій половині 80-х років ХХ століття, а розповсюдженість корупції серед державних службовців – у 90-ті роки ХХ століття. Вступ в дію з 1 вересня 2001 року нового Кримінального кодексу України, особлива частина якого істотно відрізняється до раніш діючого кримінального законодавства, вимагала перегляду усієї системи реєстрації та обліку кримінальних злочинів, злочинності і протидії їй. Тому з 1 січня 2003 року облік злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ в органах прокуратури (включаючи і військові прокуратури), внутрішніх справ, податкової міліції та Служби безпеки України здійснюється на підставі єдиних облікових документів, аналогічно змінена і “Статистична картка на підсудного (обвинуваченого)”, яка заповнюється в органах суду.

Організаційні питання спостереження включають до себе визначення органів, які здійснюватимуть спостереження, час його проведення (реєстрації), джерела і засоби одержання даних, графік підготовки кадрів та їх інструктаж, визначення строків подання даних та інші питання, пов'язані з практичною підготовкою, організацією та проведенням статистичного спостереження (наприклад, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення дослідження).

Планом спостереження визначаються права, обов'язки та взаємостосунки органів, які здійснюватимуть спостереження. Загальнодержавні спостереження завжди організує і проводить Державний комітет статистики України.

Місце проведення спостереження є пункт, де безпосередньо реєструються ознаки окремих одиниць сукупності. Це може бути місце роботи або місце помешкання (наприклад, при перепису населення, як правило, це місце постійного помешкання). Перепис населення проводиться шляхом обходу (безпосереднім відвідуванням) житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях тимчасовим переписним персоналом.

Важливе значення має і визначення часу спостереження – періоду, протягом якого збираються дані. Іноді його поділяють на об`єктивний і суб`єктивний. Об`єктивний – це той час (момент або період), до якого відносяться статистичні дані, що реєструються. Наприклад, кількість зареєстрованих злочинів можна враховувати за певний період часу (добу, тиждень, декаду, місяць, рік), а кількість нерозглянутих справ – на певну дату.

Момент часу, станом на який проводиться реєстрація ознак елементів сукупності, називається критичним. Так, критичним моментом перепису населення 1989 р. була 12 година ночі з 11 на 12 січня. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 51-р “Про організацію проведення Всеукраїнського перепису населення” критичним моментом перепису населення 2001 р. було 0 годин 5 грудня 2001 року.

Період, протягом якого реєструються ознаки об'єкта спостереження, називається суб’єктивним часом. При перепису населення 1989 р. він становив 8 днів (з 12 до 19 січня), при перепису населення 2001 року він склав 10 днів (з 5 по 14 грудня 2001 р.). Наприклад, якщо строк подання місячного звіту 5 лютого, то суб’єктивний час, тобто час складання звіту, буде з 1 по 5 лютого, а об`єктивний – один місяць (січень). Суб`єктивний час повинен бути по можливості нетривалим і наближуватися до критичного моменту.

План статистичного спостереження завжди є складовою частиною плану статистичного дослідження.

План статистичного спостереження

Програмно-методологічні питання

Організаційні питання

Мета

Органи спостереження

Місце спостереження

Час реєстрації

Джерела і способи одержання даних

Кадри

Матеріально-технічна база

Програма спостереження

Об`єкт спостереження

Одиниця спостереження

Одиниця сукупності

Рис. 2. План статистичного спостереження

спостереження статистичний правовий помилка

3. Об`єкти правової статистики. Особливості відображення об’єктів у правовій статистиці

Після з`ясування мети статистичного спостереження необхідно визначити об`єкти спостереження.

Об’єкт спостереження – це сукупність явищ, що вивчаються. Без чіткого відокремлення об’єкта статистичного спостереження завжди є небезпека

або зареєструвати факти, які не мають ніякого відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, пропустити факти, які відносяться до цієї сукупності. Зрозуміло, що це не дасть змогу вивчити сукупність в повному обсязі і може призвести до спотворення дійсності.

Об`єктом статистичного спостереження є така сукупність одиниць досліджуваного суспільного явища, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Іноді дуже важко відмежувати безпосередньо об`єкт спостереження від зв’язаних з ним суміжних понять. У цих випадках у статистиці використовують механізм застосування "цензу", згідно з яким об`єкт відокремлюється цілою низкою обмежувальних ознак.

Об`єкти правової статистики диференціюються залежно від галузей правової статистики:

об`єкти кримінально-правової статистики:

1) злочини, тобто передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння;

2) особи, які вчинили злочин;

3) покарання;

об`єкти цивільно-правової статистики:

1) цивільні правовідносини, які засвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безспірному судовому провадженні, або цивільні справи;

2) сторони цивільного процесу, тобто позивачі і відповідачі;

3) судові рішенні;

об`єкти адміністративно-правової статистики:

1) адміністративні правопорушення;

2) особи, які вчинили адміністративні правопорушення;

3) адміністративні стягнення.

Аналогічні об`єкти спостереження є і в інших галузях правової статистики. Вони відрізняються лише якісною своєрідністю фактів, що реєструються.

Головна особливість відображення об`єктів в правовій статистиці полягає в тому, що статистика обліковує лише ті злочини, цивільно-правові правовідносини та адміністративно-правові делікти, з приводу яких відбувся офіційний судовий розгляд, або вони були зареєстровані в правозастосовчих чи правоохоронних органах. Якщо з якихось причин і умов той чи інший факт не зареєстрований, то для правової статистиці він не існує. Усім об`єктам правової статистики притаманна значна латентність, інакше кажучи, діяння вчиняється, але воно не реєструється в установленому порядку. Найбільша латентність властива адміністративно-правовим, цивільно-правовим і дисциплінарним деліктам. Виявлення рівня латентності здійснюється при проведенні спеціально-організованих статистичних дослідженнях.

Деякі види злочинів можуть при цьому бути зареєстровані не вірно. Наприклад, злочин вчинено організованою групою, а його враховують як групову злочинність. Інколи злочин, обліковується як тяжке тілесне ушкодження, що призвело до загибелі особи, а на справді – це вбивство. Такі розбіжності, які притаманні правовій статистиці, призводять до того, що дуже важко порівнювати правову статистику з даними інших галузей статистики.

Використовуючи показники правової статистики, слід завжди пам`ятати, що вони не повністю відображають дійсну, реальну характеристику усіх правових явищ. Вибіркові спостереження можуть істотно доповнити дані офіційної правової статистики. Інша річ, що при цьому не змінюється рівень латентності, якщо не відбулось ніяких змін в законодавстві чи правозастосовній діяльності правоохоронних органів. Таким чином офіційні статистичні дані своїми показниками хоч і відображають значну кількість одиниць статистичних сукупностей, але при проведенні статистичного аналізу їх обов`язково слід доповнювати даними про рівень латентності тих чи інших правових явищ, тому що вони можуть істотно вплинути на його наслідки.

4. Одиниці сукупності, спостереження, виміру

Після визначенням мети та об`єкта спостереження треба здійснити вибір одиниць сукупності та одиниць спостереження. Об`єкт – це маса окремих індивідуальних явищ і процесів, статистична сукупність досліджуваних одиниць. Тому щоб мати уявлення про об`єкт спочатку треба вивчити окремі одиниці.

Одиниця сукупності – це первинний елемент об`єкта спостереження, який існує в дійсності і ознаки якого реєструються. В кримінально-правовій статистиці одиницею сукупності буде кожний окремий злочин, кожна окрема особа, яка вчинила злочин; в цивільно-правовій статистиці – кожна окрема цивільна справа, кожний окремий відповідач і позивач; в адміністративно-правовій статистиці – кожне окреме адміністративне правопорушення, кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Інакше кажучи, одиниця сукупності завжди є носієм ознаки, яка підлягає реєстрації. Саме одиниці сукупності становлять основу обліку і підлягають безпосередньому обстеженню, тому що сума таких одиниць сукупності обов`язково дає статистичну сукупність явищ.

Для кожного статистичного спостереження його одиниці сукупності повинні бути чітко відокремлені від суміжних понять, сформульовані відокремлюючи ознаки, оскільки тільки в цьому разі ми матимемо змогу вивчити той об`єкт спостереження, який нас цікавить. Наприклад, вивчаючи злочинність, ми мусимо бути впевнені, що до сукупності не були включені адміністративно-правові делікти. Це обов`язково треба враховувати, аналізуючи кількість зареєстрованих злочинів та адміністративно-правових правопорушень. Систематична зміна законодавства призводить до того, що в той чи інший термін часу один і той же делікт може відноситися або до злочинів, або до адміністративно-правових правопорушень.

Одиниця спостереження – це джерело інформації, тобто первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні статистичні дані. Наприклад, при вивченні промисловості одиницею спостереження є промислове підприємство (завод, фабрика, фірма). В правовій статистиці одиницею спостереження є місцевий суд, відділ внутрішніх справ, прокуратура, господарський суд, виправно-трудова установа, органи РАГС, нотаріату тощо. Одиницею спостереження в адміністративно-правовій статистиці можуть бути десятки різних контролюючих і наглядових закладів, які мають право виявляти адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Одиниця виміру характеризує, в яких одиницях обчислюється досліджувана сукупність. Наприклад, в кримінально-правовій статистиці злочинність вимірюється кількістю зареєстрованих злочинів, кількістю осіб, які їх вчинили і які виявлені в процесі розслідування кримінальних справ, кількістю розкритих і нерозкритих злочинів, кількістю кримінальних справ, розглянутих судовими органами і т. п. Одиниці виміру повністю залежать від одиниці сукупності, іноді вони можуть бути однакові, але це різні поняття. Одиниці виміру можуть бути різні (тони, метри, кілограми, роки, кількість осіб тощо), вони обов`язково залежать від того, яке явище вивчається. Одиниці виміру можуть бути натуральні, трудові та вартісні (грошові). В правовій статистиці використовуються натуральні одиниці виміру, які відображають притаманні правовим явищам фізичні або якісні властивості, і грошові, які дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища.

Вміння вірно визначити межу між одиницями виміру має важливе науково-практичне значення. Наприклад, не можна порівнювати злочинність у кількості виявлених злочинів, кримінальних справ та осіб, що вчинили злочини, тому що в кожній кримінальній справі може бути декілька злочинів, один злочин може бути вчинений групою осіб або одна особа може вчинити декілька злочинів. Також не можна порівнювати і суб`єктів на різних стадіях кримінального процесу. Аналогічно це відбувається і в інших галузях правової статистики.

Головна вимога статистичного спостереження – це порівнянність одиниць виміру.

5. Програма статистичного спостереження

Статистичне спостереження завжди здійснюється згідно з відповідним чином розробленою програмою спостереження.

Програма спостереження – це перелік питань, на які треба одержати відповіді при даному статистичному спостереженні. Це система показників, яка всебічно характеризує об`єкт дослідження. Від того, наскільки якісно розроблена програма спостереження, залежить успіх проведення всього статистичного дослідження і об`єктивність одержаних даних. Виконання програми статистичного спостереження залежить й від того, що прийнято за одиницю сукупності, вона завжди підпорядковується меті та завданням дослідження.

А. Кетле у свій час сформулював три правила створювання програми спостереження:

1. бажано включати лише ті питання, на які необхідно отримати відповіді для вирішення поставленого завдання;

2. не треба включати питання, на які не можна отримати відповіді достатньої якості;

3. не повинні включатися питання, які можуть визвати недовіру обстежуваних суб`єктів відносно мети спостереження. Ці правила не втратили свого значення і зараз.

Програма статистичного спостереження має відповідати таким вимогам:

1) вона повинна містити тільки необхідні та істотні запитання, і не слід включати до неї зайві запитання, які можуть ускладнити одержання і розробку даних;

2) редакція запитань мусить бути конкретною і ясною, щоб усі розуміли їх значення однозначно. Недоцільно вносити до програми іншомовні слова;

З) запитання програми слід записувати у логічній послідовності (спочатку – загальні запитання, а потім – більш конкретні), а також таким чином, щоб можна було відповідями на одні запитання контролювати відповіді на інші запитання, тобто програма має містити контрольні запитання;

4) програма по можливості повинна забезпечувати порівнянність даних з попереднім дослідженням цього об`єкта і з іншими дослідженнями, які були проведені в інших країнах.

Питання програми спостереження розміщуються в статистичних формулярах, які часто називають бланками. Застосовуються два види формулярів: індивідуальний (картковий) та списковий.

Зрозуміло, що як би добре не були сформульовані питання програми спостереження, забезпечити найбільш чіткі відповіді на поставлені запитання завжди може допомогти інструкція. Інструкція – сукупність роз`яснень та вказівок щодо програми спостереження. Її можна надрукувати на формулярі спостереження, і вона може бути окремим документом. В ній наводяться відповіді на запитання, а іноді й приклади заповнення. Її значення особливо зростає тоді, коли статистичне спостереження проводиться особами, які не мають спеціальної статистичної освіти (наприклад, при перепису населення).

Основна мета програми спостереження в кримінально-правовій статистиці – це побудова системи показників, таким чином, щоб вони відображали увесь процес боротьби зі злочинністю. Тому програма повинна включати до себе показники, які характеризуватимуть:

1) рівень, структуру і динаміку злочинності, причини і умови злочинності, особливості особи злочинців;

2) діяльність усієї системи правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Аналогічно має бути сформована програма спостереження в інших галузях правової статистики.

Програма спостереження у цивільно-правовій статистиці повинна ділитися на дві частини з метою характеристики своїми показниками:

1) стан цивільних правовідносин, які знаходяться на розгляді у правозастосовчих органах (органах суду, нотаріату), їх структуру і динаміку; причини, які сприяли порушенню цивільного законодавства; склад сторін (відповідачів та позивачів);

2) діяльність цих органів.

Аналогічно повинна розроблятися і програми спостереження у інших галузях правової статистики.

6. Види статистичного спостереження

Крім організаційних форм розрізняють й види статистичного спостереження.

За часом його проведення, за моментом реєстрації, статистичне спостереження поділяється на поточне і перервне.

Поточне (безперервне) спостереження полягає в безперервній реєстрації фактів по міру того, як вони виникають. Наприклад, реєстрація актів громадянського стану, облік зареєстрованих злочинів, пожеж тощо. При поточному спостереженні факти реєструються постійно. Зрозуміло, що злочинність можна спостерігати лише шляхом поточного (безперервного) спостереження.

Перервне спостереження відображає рівень того чи іншого правового явища на якусь-то дату чи момент часу. Воно завжди проводиться з метою одержання даних, які не можна отримати іншим шляхом. Воно може проводитися як періодичне, тобто здійснюватися через певні проміжки часу (наприклад, перепис населення проводиться один раз через десять років) або одноразове, те, яке здійснюється епізодично з метою вирішення певних соціально-економічних завдань (наприклад, перепис плодово-ягідних насаджень, облік і характеристика особи жебрака). Застосування того чи іншого виду статистичного спостереження залежить від природи досліджуваного явища суспільного життя і мети дослідження. Періодичне забезпечує послідовність і зіставлення отримуваних результатів, що дуже важливе при вивченні тенденцій в зміні населення країни.

В правовій статистиці використовуються усі види статистичного спостереження.

За охопленням одиниць сукупності розрізняють суцільне і несуцільне спостереження.

При суцільному спостереженню обліку підлягають усі без винятку одиниці сукупності (наприклад, при перепису населення обліку підлягають усі респонденти – громадяни України, в тому числі ті, що на встановлену дату Перепису населення перебувають за її межами, а також іноземці та особи без громадянства, які на встановлену дату Перепису населення перебувають на території України). Суцільним має бути облік усіх правових явищ, тобто усі вони (про які стало відомо правоохоронним органам) обов`язково повинні бути зареєстровані. Зрозуміло, що суцільне спостереження найбільш чітко характеризує рівень, структуру, динаміку та взаємозв`язки явищ.

Несуцільне спостереження застосовується внаслідок низки причин (з метою економії часу, зусиль і коштів, а також у зв`язку з неможливістю проведення суцільного спостереження). Воно в правовій статистиці використовується в достатньо широких масштабах, оскільки дає змогу швидше одержати результати статистичного дослідження і зекономити значну частину зусиль і коштів. Як правило, воно проводиться для отримання даних, які відсутні у офіційній звітності і які одержати суцільним способом дорого, довго, складно і практично неможливо.

При несуцільному статистичному спостереженні реєстрації підлягають не всі одиниці сукупності, а якась їх частина. Воно поділяється на такі види: спостереження основного масиву, монографічне, вибіркове. Деякі вчені відносять до нього і моніторинг.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності. При цьому поза спостереженням залишається та частина одиниць сукупності, про яку заздалегідь відомо, що вона не може істотно вплинути на характеристику досліджуваного явища в цілому. Раніш це спостереження часто застосовувалося для вивчення цін на ринках (вивчалися ціни на великих ринках міста, а на малих за розміром ринках не вивчалися).

Твердження, що у перспективі цей вид спостереження буде ширше застосовуватися, не відповідає дійсності, тому що усі країни світу при вивченні цін застосовують вибіркове спостереження.

Монографічне спостереження – це ретельне вивчення окремих типових елементів сукупності. Воно може застосовуватися для більш повного вивчення питань, які не можливо з`ясувати при суцільному спостереженні (наприклад, детальне вивчення діяльності усіх підрозділів органу внутрішніх справ конкретного регіону з метою поширення його наслідків на усі інші органи внутрішніх справ країни; обстеження стану справ компанії, яка збанкрутила, з метою недопущення подібних наслідків у інших фірмах). Цей вид спостереження широко застосовується для характеристики досвіду роботи виправно-трудових закладів. Допустимо його використовування лише при типовості (або атиповості) об`єктів, вивчивши які, можна встановити причини особливостей цих об`єктів.

Вибіркове спостереження – це такий спосіб несуцільного спостереження, при якому вивченню підлягає певна випадкова відібрана частина одиниць досліджуваної сукупності (наприклад, кожна десята або двадцята одиниця) з метою подальшої її характеристики показниками усієї сукупності. При цьому кожна одиниця сукупності повинна мати рівний шанс потрапити до вибіркової сукупності. Проведення вибіркового спостереження ґрунтується на знаннях математичної статистики і теорії ймовірності.

Моніторинг – це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища. Проводиться моніторинг бюджетів окремих соціальних груп населення (фермерів, пенсіонерів, студентів тощо).

Контрольне спостереження – це спостереження, яке проводиться з метою перевірки матеріалів вже проведеного спостереження. За його результатами робляться відповідні зміни у матеріалах проведеного спостереження, вносяться правки до загальних результатів. Воно може бути як суцільним, так і несуцільним (вибірковим). Як правило, його обов`язково застосовують після проведення перепису населення для перевірки правильності реєстрації населення. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 51-р “Про організацію проведення Всеукраїнського перепису населення” для перевірки правильності проведення Перепису було здійснено вибірковий контрольний обхід житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях з 16 по 20 грудня 2001 року.

Пробне спостереження – це таке статистичне спостереження, яке здійснюється з метою уточнення і відпрацювання програмно-методологічних і організаційних питань при підготовці до основного спостереження. Як правило, його застосовують при підготовці проведення перепису населення, інакше кажучи, при проведені пробного перепису в якомусь окремому регіоні.

Деякі автори до несуцільного спостереження відносять і анкетний або соціологічний спосіб. На наш погляд, це зовсім не вірно, тому що анкетний – це спосіб одержання статистичних даних. Тим паче, що коли проводити анкетне опитування працівників правоохоронних органів або студентів, то усі анкети повернуться заповнені, тобто буде суцільне спостереження.

7. Способи статистичного спостереження

Існують три способи одержання статистичних даних:

1) безпосереднє спостереження;

2) документальний спосіб;

3) опитування.

Безпосереднє спостереження – це реєстрація окремих ознак і явищ шляхом їх безпосереднього обстеження (особистого переліку, вимірювання, зважування, підрахунку тощо). Цей спосіб у правовій статистиці застосовується рідко. В інших галузях він застосовується часто, тому що при його правильній організації він дає змогу одержати найбільш достовірні дані.

Основне достоїнство цього спостереження – це можливість виявлення об`єкту спостереження з різних боків. Об`єктами такого спостереження можуть бути: поведінка окремих осіб або групи їх в умовах конкретної обстановки або певної ситуації; судження окремих осіб; результати дії (або бездіяльності) осіб, які проводять профілактику злочинності; середовище, навколишня обстановка досліджуваного контингенту. Зрозуміло, що все це вивчається при кримінологічних дослідженнях. Тому за участю спостерігача спостереження кримінологічне буває повне, включене і спостереження-участь. При повному спостереженні дослідник вивчає явище з боку, тобто пасивно, що допустимо до певних меж, які виключають відповідальність спостерігача за недонесення. Включене спостереження – це спостереження за явищем зсередини. Спостерігач знаходиться у постійному контакті, але не приймає активної участі у життєдіяльності групи. При спостереженні-участі спостерігач приймає участь у діяльності того процесу, яке він вивчає.

До числа негативних моментів цього виду спостереження необхідно віднести те, що воно потребує значної витрати часу, а на його результати можуть вплинути особисті якості спостерігача.

Документальних спосіб спостереження – це одержання необхідних даних на підставі використання різних документів. Цей спосіб спостереження іноді називають звітним, тому що він передусім застосовується при заповненні статистичної звітності. Він забезпечує одержання найбільш достовірних даних. Наприклад, в кримінально-правовій статистиці такими документами є статистичні картки, журнали реєстрації, кримінальні справи, особиста справа засудженого і т.п.

Іноді деякі факти і ознаки явищ, що вивчаються, неможливо встановити шляхом безпосереднього спостереження (наприклад, вчинення злочину), тому виникає потреба в проведенні опитування. При опитуванні статистичні дані одержують шляхом реєстрації відповідей осіб, яких опитують. Опитування може бути усним (експедиційним), самореєстрацією, кореспондентським та анкетним.

Усне опитування полягає в тому, що спеціально підготовлені працівники (реєстратори, обліковці) одержують статистичні дані шляхом безпосереднього опитування осіб. Цей спосіб спостереження називається експедиційним. Відповіді опитуваних осіб реєстратори заносять з їх слів у спеціально розроблені бланки. При усному опитуванні реєстратори не тільки ставлять запитання, а й контролюють правильність відповідей на них. Цей спосіб опитування застосовується при проведенні переписів, вибіркових статистичних спостережень. Його ефективність дуже істотна, тому що він проводиться тільки спеціально підготовленими особами.

При самореєстрації опитувані особи самі заповнюють формуляри. Представники статистичних органів спочатку лише проводять інструктаж з метою роз`яснювання опитуваним особам, як слід заповнювати бланки і відповідати на запитання, і контролюють повноту і правильність статистичних даних при збиранні заповнених бланків. Цей спосіб спостереження застосовується в нашій країні при дослідженні бюджетів населення. Якість одержаних результатів залежить від того, як ведеться роз`яснювальна робота серед респондентів а також від ступеня їх громадської свідомості. В більшості розвинутих країн світу, наприклад, у США, таким чином проводяться переписи населення.

Сутність кореспондентського способу полягає в тому, що необхідні статистичним органам відомості повідомляють добровільні кореспонденти за домовленістю з ними. Статистичні органи, які проводять спостереження, надсилають кореспондентам бланки та інструкції по їх заповненню. Особи або установи, які одержали формуляри, повинні їх заповнити і повернути в суворо обумовлені строки. Цей спосіб застосовується для вивчення тривалих процесів.

Анкетний спосіб одержання даних полягає в тому, що необхідні дані одержують шляхом розсилання спеціальних анкет, які заповнюються та повертаються на добровільних засадах. Тому не всі анкети повертаються, деякі з них заповнюються невірно. За способом розповсюдження анкет можна виділити такі:

1) пресовий (анкети друкуються на шпальтах газет і журналів); 2)роздавальний (дослідник роздає анкети);

3) поштовий (анкети надсилаються поштою).

Залежно від способу розповсюдження назад повертається 5%, 90%, 30% анкет. Цей спосіб збирання даних вимагає мінімальних витрат коштів. На жаль, якість його також не велика, тому що відсутність інструктажу або інструкції щодо заповнення анкет, призводить до появлення значної кількості анкет, які заповненні невірно.

Інколи наводиться і такий метод, як інтерв`ю. З точки зору авторів даного підручника, це метод соціології, а не статистики. Вважаємо, що для отримання статистичних даних їм користуватися не можна.

Обрання способу спостереження залежить, насамперед, від сутності досліджуваних явищ, об`єкта статистичного спостереження, висунутих вимог до ступеня точності одержаних даних, а також від фінансових можливостей.

8. Помилки спостереження і види контролю даних

Точність та вірогідність статистичних даних є найважливішою вимогою статистики. Будь-яке статистичне спостереження ставить завдання одержати такі дані, які б точно відображали дійсність. Розбіжності між даними, які отримані при проведенні спостереження, і дійсними значеннями показників вважаються помилками спостереження. Розрізняють похибку репрезентативності та помилки реєстрації.

Похибки репрезентативності – це певні розбіжності між показниками вибіркового і суцільного дослідження. Вони виникають лише в разі вибіркового спостереження. Докладніше про похибку репрезентативності буде розповідатися в розділі ІХ. Вони завжди існують при вибірковому спостереженні, тому що вибіркова сукупність завжди відрізняється від генеральної сукупності.

Помилки реєстрації – це такі, які виниклі внаслідок невірного встановлення фактів або їх неправильної реєстрації (запису). Вони бувають випадковими і систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок дії випадкових причин і спричиняють спотворення даних в той чи інший бік. Їх можуть припускати як особи, які відповідають на запитання, так і особи, які заповнюють формуляри, наприклад, помилки в написанні, так звані описки. Ці помилки можуть бути спрямовані в бік як зменшення, так і збільшення. При збиранні даних про масові явища такі помилки не становлять небезпеки, оскільки їх вплив на узагальнюючі показники урівноважується, і вони майже повністю погашаються у сукупності.

Систематичні помилки обов`язково спрямовані в один певний бік, вони призводять до значних відхилень в результатах статистичного спостереження. Вони можуть бути обумовлені несправністю вимірювальних приладів, опущенням даних, а також не досить чітким формулюванням програми спостереження. В свою чергу вони поділяються ненавмисні і навмисні.

Ненавмисні систематичні помилки пов`язані в першу чергу зі звичками. Більшість населення на запитання про вік завжди заокруглюють його до чисел, які кратні 5 або 10. Уникнути таких помилок допомагає роз`яснювальна робота, а також спеціальні таблиці, які використовуються при проведенні перепису населення (на перехрещенні стовпчика і рядку встановлюємо за датою і роком народження кількість повних років).

Навмисні систематичні помилки виникають внаслідок свідомого, навмисного викривлення фактів з метою прикрашення дійсності. Це, в перше чергу, різні види викривлення даних в статистичних звітах, які зроблені навмисно. Службові особи, які несвоєчасно подали державні статистичні звіти або з даними, які не відповідають дійсності, притягаються до дисциплінарної, адміністративної або матеріальної відповідальності в межах чинного законодавства.

Помилки спостереження виявляють внаслідок проведення найретельнішої перевірки і контролю вірогідності даних. Насамперед здійснюють зовнішній контроль бланків: перевіряють правильність їх оформлення, наявність і повноту записів, охоплення усіх одиниць сукупності, наявність відповідей на всі запитання програми спостереження, точність їх оформлення. Після проведення зовнішнього контролю здійснюють логічний і арифметичний контроль.

Логічний контроль полягає в зіставленні відповідей на взаємопов`язані запитання програми спостереження, що дає змогу виявити несумісність відповідей. Наприклад, якщо 13-річний хлопчина жонатий і має середню освіту, то зрозуміло, що помилка була допущена при реєстрації його віку. Електронно-обчислювальна техніка в управлінні оперативної інформації обласного управління внутрішніх справ проводить обов`язково логічний контроль усіх документів первинного обліку перед початком їх зведення. Аналогічним чином цей контроль провадиться і в органах Міністерства юстиції за допомогою обчислювальної техніки.

Арифметичний контроль – це перевірка усіх показників з точки зору їх підсумків. Інакше кажучи, це перевірка і повторення усіх арифметичних дій, які провадилися при заповненні бланків. Завдання арифметичного контролю – виправлення підсумків і окремих кількісних показників. У правовій статистиці арифметичний контроль застосовується лише для перевірки звітних даних, які наведені в різних бланках звітності.

Якість контролю статистичних даних значною мірою залежить від рівня підготовки осіб, які перевіряють дані, їх знання тих фактів, які висвітлені в документах, а також від програми, яка закладена в пам`ять електронно-обчислювальної техніки.

Список літератури

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 400 с.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення спеціальної митної статистики” від 12 грудня 2002 р. № 1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. – с. 20.

Правова статистика: Навч. посібник /О.Г.Кальман, І.О. Христич. – Х.: “Право”, 2008. – 204 с.

Правова статистика. Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші. Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. – 336 с.

Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 588 с.

Словарь криминологических и статистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. – Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во “Гимназия”, 2008. – 96 с.

Статистика: Підручник/За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. - К.: Вища шк., 2008. – 623 с.

Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 467 с.

Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України// Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичний посібник. – Х.: ІВПЗ АПрН України, вид-во “Гимназия”, 2008. – 140 с.

Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 75 с.

Чернадчук В.Д. Правовая статистика: конспект лекций. – К.: МАУП, 2009. – 72 с.