Курсовая работа: Використання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

Слово як елемент мови, що виражає окреме поняття, може бути однозначним і багатозначним, оскільки кількість предметів і явищ дійсності, відображених в свідомості людини, значно перевищує кількість слів, що позначають ці предмети і явища. При цьому смислова структура слова утворює не просту сукупність значень і вживань, а деяку систему взаємозв'язаних і взаємообумовлених елементів.

Мова постійно вдосконалюється, збагачується, особливо активно – в лексиці, в семантиці слів. Віддалення окремих значень полісемантичних слів, утворення нових лексем – процес тривалий і безповоротний. Оновлення значень у мові відбувається постійно, особливо якщо йдеться про сучасну англійську мову, котра підвладна дії інтра- та екстралінгвістичних впливів більше, ніж інші мови через свою глобалізуючу функцію. Адже англійська мова є основною мовою, котра обслуговує безліч сфер діяльності світової спільноти.

Лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку свого словникового складу. Такі резерви виявляються насамперед і в полісемантичних словах, а завдяки засобам масової інформації новотвори можуть набувати значного поширення, входити в ужиток.

Актуальність теми полягає у необхідності вивчення динаміки лексичного складу мови, встановлення універсальних закономірностей у розвитку значень слів, що допоможе виявити спільні та відмінні риси семантичних процесів у різних мовах, обумовлені як лінгвістичними, так і національно-культурними чинниками.

Питання дослідження полісемії у своїх працях торкалися Виноградов, Смірніцкій, Ахманова, Уфімцева, Левицький, Полюга, у тому числі на матеріалі англійської мови – Д. Хебрідж, Р. Міддлтон, Б. Аткінс, Н. Ольстер, Д. Джамет, Дж. Ліч, власне полісемію у функціональних стилях досліджував І. Арнольд (Arnold I. “Semantic structure of English word in modern English”).

Об’єктом дослідження є явище полісемії в англійській мові, предметом – випадки вживання полісемантичних слів у публіцистичних текстах англомовних видань.

Матеріалом для нашого дослідження ми навмисне обрали три різнопрофільні видання, маючи на меті охопити якомога ширший лексичний діапазон. Це “The Economist”, де ми брали до уваги огляди політичного та соціального спрямування, “Moscow News”, де переважно розглядалися репортажі культурного спрямування та есе, і “Rolling Stone” – музичний часопис.

Мета нашої роботи – дослідити явище полісемії у англійській публіцистиці, способи її реалізації, ефект використання полісемії в публіцистичних текстах.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

вивчення теоретичних питань стосовно явища полісемії;

дослідження поняття «публіцистичний стиль» та його складових;

опис різноманіття виявлених лексико-семантичних варіантів в англійській мові, їх типологізація;

визначення контекстуального компоненту переносного значення;

дослідження залежності значення від дистрибуції.

Досліджуючи полісемію в англійській публіцистиці, ми підходитимемо до розгляду кожного конкретного випадку реалізації полісемантичного слова як до єдиного цілого, тобто узгодженої сукупності елементів та взаємовідносин. Для цього ми скористаємося такими методами:

Описовий (дескриптивний) – характеристика лексико-семантичних варіантів, їх типологія.

Порівняльно-історичний – розгляд особливостей еволюції значень полісемантичного слова в англійській мові.

Дистрибутивний – вивчення оточення аналізованих лексико-семантичних варіантів, встановлення впливів контексту на формування лексичного значення полісемантичного слова.

Таким чином, ми маємо змогу торкнутися формально-семантичного, функціонального та комунікативного аспектів дослідження об’єкта.

Наукова новизна дослідження полягає у аналізі випадків вживання полісемії у текстах англомовної преси, дослідженні впливу контексту на вибір лексико-семантичного варіанту.

Теоретичнезначення нашої роботи полягає в тому, що вона може слугувати базою для подальших досліджень у галузі лексикології, зокрема питання вивчення полісемії, а також у стилістиці англійської мови.

Практичназначимість роботи полягає у тому, що представлена дипломна робота може бути використана як допоміжний матеріал при вивченні курсу “Лексикологія англійської мови” та “Стилістика англійської мови”, призначених для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.

Структурароботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ПОЛІСЕМІЇ

1.1 Значення слова. Типологія значень

Звукова форма має закріплене за нею (умовно, історично, етимологічно чи звуконаслідувально) значення. Більшість слів повсякденного вжитку можна прослідкувати до їхніх прамовних коренів. Слова, які поєднані з конкретними речами, у безпосередній їх реалізації – мовленні чи письмі – викликають уяву і мовця, і слухача. Тому при вивченні фонетичної форми важливу роль відіграє співвіднесення – процес, що ним людина користується все своє життя, якими б фонетично різними ці форми не були [20, c. 37].

Лише як мовна категорія значення охоплює всі об’єкти людського знання і уяви. У мовознавстві під значенням розуміли назву предмета, уявлення про предмет, поняття, різноманітні зв’язки (головним чином, між знаком і предметом), функцію слова, інваріант інформації, відображення дійсності. Значення у його широкому розумінні розбиває на сім складових частин Д. Ліч: логічне або концептуальне, яке пов’язане з семантичним досвідом, конотативне, стилістичне, афективне, рефлектне, колокативне (ситуативне) і тематичне. Значна увага приділяється граматичному значенню [55, c. 425].

1.1.1 Граматичне значення

Слова, що належать до одного граматичного класу, мають, як правило, спільні риси. Скажімо ряд слів fact, book, face, number у формах множини чи родового відмінка мають спільні граматичні ознаки. Форми facts, books, faces, numbers виражають граматичне значення множини, форми fact’s, book’s, face’s, number’s – граматичне значення родового відмінка тощо. Граматичне значення мають часові форми дієслів, ступені порівняння прикметників тощо [9, c. 13].

Граматичне значення – це значення формальної віднесеності слова, яка виражена залежними морфологічними елементами, котрі окремо не вживаються, наприклад, -s у house-s, -ing у writing тощо.

Для кожного висловлювання обов’язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А. К. Жолковський до граматичних знчень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння [19, c. 15].

Таким чином, граматичне значення визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У мовному потоці граматичні значення поєднуються з лексичними.

1.1.2 Лексичне значення

Кожне слово, окрім своїх граматичних зв’язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично закріплене. Воно може означати один чи кілька об’єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. На противагу граматичному значенню, воно тотожне у різних граматичних формах. Усі форми слів house, houses, house’s, наприклад, пов’язані з поняттям житла. Лексичне значення – це відображення предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення стійкого зв’язку змісту з формою, у якій воно реалізується. Лексичне значення входить до структури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. “Лексичне значення – це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність” [5, c. 153].

Прямі номінативні значення безпосередньо пов’язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:

1) earth, ground, soil;

2) country, fatherland, nation;

3) province, district, region, territory, tract, plot;

Звідси ці значення виводимо, як “земля взагалі”, “земля людей” і “частина землі, територія”. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів [33, c. 135].

Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексико-граматичну структуру слова.

1.1.3 Денотативне і конотативне значення

Якщо значення співвідноситься з референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в ході історії, тобто у діахронічному аспекті, а у синхронному плані воно завжди стійке. Також денотативне значення спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву.

Денотативне значення пов’язане безпосередньо з денотатом – об’єктом визначення. Об’єкти, котрі описує мовне значення, неоднорідні. Конотативне значення – це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до конотативного значення слова woman можуть відноситися не лише фізичні, але і психічні та суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); жінці можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Конотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як “слабка”, “плаксива”, “боязка”, “емоційна” поряд з такими рисами як “м’яка”, “лагідна”, “чуйна”, “працьовита”. Конотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній ситуації [33, c. 49].

Додатковий зміст мовної одиниці – конотація, існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, накладених на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову [34, c. 229].

1.2 Мотивація значення

Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими лексичними одиницями у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем. Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Найбільш типові приклади її реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, об’єднані єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, пов’язані зі звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї наявні також у словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично [5, c. 69].

Етимологічна мотивація заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічні значення власне англійських слів складають ґрунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’яток і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед слів мови вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “to throb with pain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: наприклад, acre у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як от у слові dodge.

Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більш ніж однієї морфеми.

Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly, вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно перетворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманних як іменникові, так і прислівникові [24, c. 59].

Мотивація, зумовлена семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набуваати переваги над рештою компонентів чи навіть над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі ґрунтується на відношенні слова до позамовних реалій і функціональних зв’язків нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули загальновживані слова chip i card.

Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта – значення, спільного для споріднених понять. Так, значення to dance є інваріантним серед лексико-граматичного об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmy, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проте інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. Наприклад, у ряді синонімів із значенням “рухатись” існують такі протиставні інваріанти: arrive, come, reach.

1.3 Поняття та види омонімії

Інтерес до вивчення омонімії, її походження і розвитку в окремих мовах та групах споріднених мов то зростав, то згасав, але ніколи не зникав цілком. Це пояснюється тим, що явище омонімії багатоаспектне і вимагає всебічного мовного аналізу [9, c. 98].

Омонімія як мовне явище привертає увагу лінгвістів не перше сторіччя. Вперше Арістотель визначив омоніми як "предмети, у яких тільки ім'я спільне, а відповідна цьому імені мова про сутність різна" [9, c. 104]. Інтерес до омонімії з'явився в англійських дослідників дуже давно. Згадування омонімів можна знайти в роботах Купера (“Граматика” 1685року), Мердока ("Словник розходжень", надрукований у Лондоні в 1811 році). Ці та багато інших авторів приводять довгі списки омонімів з метою продемонструвати правильну вимову слів.

Існують різні визначення омонімії, засновані на розбіжностях думок лінгвістів з приводу трактування мовної форми. Ряд дослідників обмежує її звуковою оболонкою слова, інші вчені розширюють поняття форми, включаючи в нього і графічне уявлення; таким чином, омонімічними можуть називатися всі можливі збіги одиниць у плані вираження. Цим пояснюється існування різних класифікацій омонімів, що враховують розходження за формою, ступінь збігу форми, а також частиномовну приналежність омонімів [9, c. 106].

У формальному аспекті омоніми поділяються на омофони, омографи й абсолютні омоніми. Омофони (homophones: homos - same, phono - sound), як видно з їх назви, мають однакову звукову форму, але розрізняються не тільки семантично, але і графічно (bare/bear, road/rode, etc.). Омографи (homographs: homos - same, grapho - wrіte), навпаки, збігаються графічно, але читаються по-різному. Наприклад: row:1) [rou]- a line of things or people next to each other; 2) [rau] - a short angry argument or a situation in which people disagree strongly.

Read: 1) [ri;d] infinitive; 2) [red] past tense and past participle. Bow: 1) [bau] - the act of bending the top part of your body forward to show respect for someone when you meet them; 2) [bәu]- a long thin piece of wood with a tight string fastened along it, used to play musical instruments such as the violin or cello.

Абсолютні омоніми мають спільну звукову і графічну форму, розрізняючись семантикою і нерідко частиномовною приналежністю (bear - carry, bear - anіmal; match - contest, match - person; match - fіt).

Ступінь збігу формальної сторони омонімів дозволяє виділити омоніми повні, у котрих збігається вся парадигма (lіghter - devіce; lіghter - boat, Pl. lіghters), і часткові, що збігаються лише в деяких словоформах (rose - flower; rose - past tense of rіse). Інші словоформи, зокрема множина іменника й інфінітив дієслова, у них не омонімічні; аналогічний приклад - словоформи saw (past tense and past participle see and a singular form of the noun saw). Часткові омоніми - "морфологічні омоніми", (їх часто також називають "омоформи") дуже характерні для флективних мов з великою кількістю словоформ, однак їх чимало і в англійській мові.

Відповідно до приналежності кожного з омонімів до якої-небудь частини мови розрізняють омоніми лексичні, граматичні і лексико-граматичні. Лексичні омоніми однакові з граматичної точки зору, але різні за змістом. Так, омоніми match - contest і match - person належать до однієї і тієї ж частини мови, але не зводяться до загального значення. Однакова звукографічна форма і граматичні ознаки дозволяють вважати їх омонімами, але значеннєва різниця відносить ці омоніми до розряду лексичних. У граматичних омонімах можна знайти значеннєву спільність, але належать вони до різних частин мови, що, зокрема, відрізняє їх від багатозначного слова. Так, омоніми match-contest (noun) і match - put smth іn competіtіon (verb) не тільки однакові з погляду вимови і написання, але і об’єднані загальним змістом compete; однак їхнє категоріальне розходження робить ці слова граматичними омонімами. В аналогічних відносинах знаходяться омоніми mere (noun) - pond, small lake і mere (adj) – something small or unimportant, об’єднані загальною семою "малість, невеликий розмір". Що стосується лексико-граматичних омонімів, то їхній збіг обмежується формальною стороною, а розходження мають вплив як на граматичну, так і на лексичну характеристики. Приклади такої омонімії - пари match - possіble husband/ match - put smth іn competіtіon і безліч інших. Оскільки утворені конверсією одиниці без сумніву є самостійними словами, що володіють спільністю форми, логічно відносити їх до омонімів.

Омонімія в англійській мові може стосуватися не тільки слів і словоформ, але й інших одиниць мови, наприклад морфем (-s: 3rd person Sg, Present Іndefіnіte form of a verb/ Pl of a noun/ Possessіve marker; -er: Noun suffіx/ Comparіson form of Adjectіve suffіx).

У основу кожної з наведених вище класифікацій покладена якась одна ознака. Існують, крім того, типології омонімів, побудовані на двох і більше параметрах (наприклад, класифікація, запропонована І. В. Арнольдом [3; 4;]), що свідчить про багатовимірність явища омонімії. Зазвичай обмежуються виділенням найочевидніших типів омонімів, особливо звертаючи увагу на те, що в плані вираження основною ознакою омонімії є тотожність форми (звукової чи графічної), а в плані змісту – розходження значень (лексичних і граматичних).

Закономірним явищем вважається поява омонімів у результаті фонетичних і/чи семантичних змін, на думку Л. В. Малаховського та Н. В. Черемісіна [22, с. 6]. Відомо, що семантичні зміни в мові ще численніші та різноманітніші, ніж фонетичні.

Звичайно, зміни в значенні слів визначаються не однією, а безліччю різних причин – як мовного, так і позамовного характеру.

Омоніми в мові можуть з'являтися не тільки в результаті втрати зв'язку між первинним значенням багатозначного слова (stock - part of a gun; a share; lіne of ancestry; etc.), але й у результаті словотворчих процесів, наприклад прийому конверсії; джерелом омонімів може бути також результат звукового збігу різних слів у процесі фонологічних змін у діахронічному плані (knіght < knіht; nіght < nіht). Ще одне джерело омонімів в англійській мові – етимологічні дублети, тобто слова, неодноразово запозичені в англійську з інших мов. Наприклад, латинське слово basіs стало джерелом англійського base у значенні lowest part of anythіng, а запозичене вдруге через італійську мову воно дало омонім зі значенням deep soundіng (voіce).

У підсумку слід зазначити, що поява омонімів у мові стає закономірною завдяки неминучості мовних змін, з одного боку, і випадковому характеру багатьох їхніх результатів з іншого. Незважаючи на тотожний план вираження, омоніми можуть бути необхідними для спілкування. Запозичене слово, що виявилося омонімічним стосовно якогось споконвічного слова або іншого запозиченого слова (у більш ранній період чи з іншої мови) стає "рівнозвучним" словом-омонімом не випадково: як правило, запозичення набувають форм тієї мови, котра запозичує, а звначить – підкоряється його фонетичним законам. Асиміляція наближує форми запозиченого та споконвічного слів.

Розповсюдженою є думка про те, що синонімія і полісемія – закономірні явища в мовах, і функціонування мови як засобу спілкування і пізнання неможливе без цих явищ. Що ж до омонімії, то, цей аспект асиметрії мовного знака навпаки вважається мовною аномалією, перешкодою комунікації. Часто реципієнт опиняється у складному становищі: котре із декількох різних значень, що виражаються певною мовною формою, варто вибрати для правильного розуміння повідомлення. Омонімія вносить труднощі і в процес засвоєння іноземної мови, коли учень зіштовхується з тим, що одна й та ж мовна форма може мати зовсім різні значення. Адже у своїй рідній мові він, зазвичай, не звертає уваги на цей факт. Аналіз таких форм істотно ускладнює сприйняття іншомовного тексту. При цьому нас буде цікавити кількість зібраних омонімів, їхній тип і базовий словник.

Омонімію не можна розглядати як "дефект" чи "хворобу" мови, (у деяких працях таке уявлення побутувало). На думку Л. В. Малаховського, явище омонімії – це одна із фундаментальних властивостей мови, "яка має сприйматися у всіх теоретичних концепціях мовознавства, а також під час вирішення різноманітних прикладних задач" [22, с. 8]. Однак, незважаючи на визнання омонімії фундаментальною властивістю мови, оцінки вчених так і лишилися неоднозначними.

Різноманіття думок представлено у працях з проблем омонімії в індоєвропейських мовах. Здебільшого лінгвісти оцінюють явище омонімії як позитивне, таке, що сприяє компактності мови, дозволяє заощаджувати одиниці плану вираження. Це можна пояснити тим, що кількість омонімів в аналізованих ними мовах порівняно невелика. Оскільки ступінь омонімічної насиченості словникового складу в різних мовах різниться, то і рівень перешкод, створюваний омонімією, також різний.

Безумовно, омонімія сприяє економічності плану вираження, компактності мови, але навряд чи можна погодитися з оцінкою даного явища як позитивного, адже омонімія може викликати ускладнення в процесі комунікації.

Хоча, явище омонімії має і свої переваги. Це стає очевидним, якщо розглянути два моменти: по-перше, омонімія може "зніматися" конcитуацією (омоніми завжди виводять нас у нову ситуацію як елемент мовної картини світу). З іншого боку, саме ця спрямованість омонімів до різних мовних "світів" визначає можливості і своєрідність їхнього стилістичного використання. Адже нерідко в художній літературі омонімічні слова і полісеми – це спосіб створення каламбурів. Так, ілюстрацією каламбурного застосування омонімів been і bean може бути такий діалог:

- "Waiter!"

- "Yes, sir."

- "What's this?"

- "It's bean soup, sir."

- "Never mind what it has been. I want to know what it is now." [30, с. 385]

Навіть визнаючи той факт, що омоніми у деяких випадках можуть перешкодити процесу комунікації, приходимо до висновку, що їх виникнення у мовах є одним із проявів їхньої комунікативної необхідності, пов'язаної з принципом економії звукових оболонок. Іспанський лексикограф E. Косеріу писав про те, що "поєднання різних значень в одному мовному відрізку є неминучим наслідком диспропорції, що існує між числом знаків мови і величезною кількістю понять, що шукають вираження в мові"[25, с.195].

Вище говорилося про омонімію в межах однієї мови, але слова двох різних мов, що мають тотожний або подібний зовнішній (звуковий і/чи графічний) вигляд, але різне значення, віддавна привертали увагу лінгвістів. Широке системне вивчення подібних міжмовних відповідностей почалося з 1928 року, з праці М. Кесслера і Ж. Дерконьї на матеріалі французько-англійських і англо-французьких паралелей. Вони ж запровадили термін faux amіs du traducteur (фальшиві/ хибні, помилкові друзі перекладача – ФДП) – нині стандартний, загальновживаний; та виділили два типи "фальшивих друзів перекладача": "цілком фальшиві" – з подібною орфографією і розбіжною семантикою і "частково фальшиві" – з частковою орфографічною і семантичною подібністю.

Термін "фальшиві друзі перекладача" використовують у своїх роботах з проблем перекладу і слов'янські лінгвісти.

Підкреслюючи розходження між поняттями "фальшиві друзі перекладача" і "міжмовна омонімія", В. В. Акуленко відзначає, що "значну кількість серед "фальшивих друзів перекладача" становлять випадки міжмовної омонімії і паронімії". Існують два способи пояснення причин появи міжмовних омонімів: випадкові збіги звучань, у мовах, що практично не контактують, і збіги невипадкові, обумовлені змінами в семантиці генетично споріднених однокореневих слів [22, c. 8].

Таким чином, міжмовні омоніми – це слова двох (або більше) контактуючих мов, що збігаються у звуковій чи графічній формі, що розрізняються (різною мірою) за значенням. Саме збереженням тої чи іншої міри семантичного зв'язку відрізняються міжмовні омоніми, що відносяться до одного етимону від омонімів внутрішньомовних.

1.4 Зміна значення слова. Полісемія

Протягом відомої нам історії розвитку більшість слів, бодай частково, змінювала своє значення. Слова, як правило, набувають нових значень, інколи втрачаючи при цьому значення старі.

Розглядаючи слова act i chart діахронічно, доходимо висновку, що їхні значення змінились. Chart, яке початково означало “уклад, хартія”, набуло значення “схема, карта”. Слово act, яке означало (і досі означає) “дія”, поступово набуло значення “закон”, що є показовим для сучасності.

Часто старе значення продовжує співіснувати з новим, і в таких випадках виникає багатозначність або полісемія.

Дуже важливо розрізняти лексичне значення слова у мовленні та його семантичну структуру в мові. Значення у мовленні контекстуальне. Розглянемо, наприклад, слово bother у такому реченні: Life doesn’t often bother to be charming since childhood has passed (Braine), ми бачимо його у певному контексті, що визначає його і робить можливим тільки одне трактування: “to make an effort”. Це поняття отримує іронічне емоційне забарвлення, яке викриває протагоністичний погляд на життя як цинічний і песимістичний. Це забарвлення слова bother поєднується із загальноприйнятим стилістичним тоном. Так як будь-яке слово фактично має тільки одне значення, воно моносемантичне, проте воно може нести складене поняття або емоції багатьох видів [22, c. 8].

Полісемія існує тільки в мові, але не в мовленні. Сумарні підсумки багатьох контекстів, де слово може зустрітися, дозволяє нами простежити і записати випадки ідентичного значення і випадки розходження у значенні. Вони регіструються і класифікуються лексикографами і їх можна знайти у словниках.

Наприклад, ми читаємо, що bother має такі значення як дієслово:

1) to make an effort: He didn't bother to answer the question.

2) to warry: Being in a crowd really bothers me.

3) to annoy: Would it bother you if I put on some music?

4) to cause pain: My back's been bothering me.

5) frighten: Don't worry, my dog won't bother you.

Слово, яке має більш, ніж одне значення у мові, називається полісемантичним. Полісемія не пов’язана з комунікативною функцією мови, тому що в кожному окремому випадку ситуація і контекст, тобто, середовище слова, залишає тільки одне з усіх можливих значень і робить мовлення однозначним.

Полісемія наслідувальна у самій природі слів або понять, тому що вони завжди містять у собі узагальнення декількох рис об’єкта. Деякі з цих рис притаманні й іншим об’єктам. Звідси можливість ідентичних назв для об’єктів, яким властиві загальні риси [32, c. 157].

Таким чином, полісемія – це характеристика багатьох слів у багатьох мовах, якими б різними вони не були. Але вона більше властива англійській мові, ніж українській, завдяки односкладовій природі англійських слів та домінуючій кількості кореневих слів.

Що більша відносна частотність слова, то більше число елементів, які складають семантичну структуру, тобто тим більш полісемантичим воно є. Ця регулярність, звісно, статистична, а не стала.

Багатозначність, або полісемія, слова (від латинського роly – “багато” i sema – “знак”) – це наявність у мовної одиниці з більш, ніж одним значенням за умови семантичного зв'язку між ними або перенесення загальних або суміжних ознак чи функцій з одного денотата на інший. Полісемія може бути як граматичною, так і лексичною. Прикладом першої може служити полісемія форм другої особи однини українських дієслів: “Ти цього не зрозумієш” і “Тут нічого не зрозумієш” або артикля в англійскій мові, що виконує функції як уточнення (The tiger was old), так і узагальнення (Tiger is а cat-like animal). Лексична полісемія може бути визначена як “здатність одного слова служити для позначення різних предметів і явищ дійсності” [25, с. 198]. Полісемія є мовною універсалією в системі європейських мов. Заснована вона на асиметричності мовного знака і відображає принцип економії формальних засобів при передачі максимального смислового об'єму. Моносемія, тобто наявність у мовної одиниці одного значення, не типова для мови в цілому. Однозначні здебільшого терміни, якщо вони не утворені шляхом перенесення від одиниць літературної мови, або слова, запозичені з інших мов для позначення екзотичних об'єктів (igloo, koala). Проте і в цих сферах досить часто спостерігається розвиток нового значення. Так, один і той же термін може виявитися багатозначним навіть усередині однієї терміносистеми. В лінгвістиці таким прикладом служить термін конверсія, який позначає утворення нового слова шляхом переходу даної основи в іншу парадигму словозміни; а також одну з двох протилежних властивостей як складових даної категорії. Наприклад, термін robot з розвитком комп'ютерних технологій придбав нове значення: а user who is асtually а programme (допоміжна програма-користувач). Також не однозначне екзотичне слово kangaroo: в к. XIX- п.XX ст. воно означало сленгове а tall thin man, especially ill-shaped and round-shouldered. Існування самого принципу економії мовних засобів виникає через невідповідність об'єму пам'яті людини кількості інформації, яку треба засвоїти. Г. Уоррелл (Н. Warrel) в своїй книзі «Science Human Behavior» (Warrel, 1962) наводить такі дані: 500 найбільш вживаних слів англійської мови передають більше 10 000 значень, причому що уживаніше слово, то розгалуженіша система його похідних значень. За іншими підрахунками, на одне англійське слово в середньому припадає до 25 значень. В мовному акті використовується лише одне з цих значень. Вибір потрібного слова зумовлюється оточенням у конкретному мовному акті, інакше кажучи, полісемія нейтралізується контекстом.

1.4.1 Полісемія і широкозначність

Від поняття полісемії слід відрізняти поняття “широко значність”. Термін був уведений Н. Н. Амосовою; разом з ним в літературі зустрічається його іншомовний еквівалент – еврисемія. Деякі автори, наприклад Д. Н. Шмельов, говорять лише про “загальні лексичні значення” слова. Як ми вже переконалися, багатозначне слово в мові має декілька значень. Вибору одного із значень сприяє контекст. Широкозначне слово, навпаки, поза контекстом однозначне, але це єдине значення співвідноситься з декількома різними об'єктами думки. Слово таким чином має широке семантичне відображення, його об'єм великий, а конкретний зміст уточнюється (але не міняється) y мовному оточенні (контексті) [24, 128].

Дієслово take має поза контекстом одне значення, lay hold smth – залучення об'єкта, яке в мові уточнюється: take smth from table – lay hold smth with hands; take advantage – use; take smb. else's hat – borrow without реrmission; take smb home – carry, асcompany; take а cup of tea – eat, drink; take notes – make а record; take smb for а fool – suppose, consider, that someone is not clever enough etc. Легко помітити, що всі ці уточнені значення є варіаціями загального широкого, а їх реалізація залежить від контексту і проходить так само, як і у разі багатозначного слова. По суті загальне широке значення в дієслові take залишається незмінним, уточнюється тільки спосіб або результат “залучення” залежно від комбінацій, в яких використовується дієслово [41, c. 227].

Звуження конкретного змісту характерне і для широкозначних іменників. Наприклад, іменник thing володіє загальним широким значенням: any material or non-material object. У контексті вислову слово потрапляє в сполуку, яка уточнює це широке значення: 1) thing – feeling, idea: People say things they don't mean when they are angry. 2) thing – object: A red thing was caught in the branches. 3) things – situation/ circumstances: Things could be worse. 4) thing – person/ animal: She was terribly upset, poor thing. 5) things – clothers/ possessions: Jim began to unpack his things. 6) things – equipment: I left my swimming things at home.

Контекст може посилити емоційні конотації (sweet little thing – а darling) або стилістично перемістити слово (наприклад, сленгове вживання цього іменника в мові Холдена Колфілда, головного героя роману Дж. Селінджера «Ловець в житах»).

1.4.2 Загальне визначення контексту. Типи контексту

Вибір необхідної частини із поля значень багатозначного слова залежить від контексту (лат. contextus – зв'язок, з'єднання). Усі численні визначення контексту, що даються різними авторами, чудово поєднуються у короткій формулі, запропонованій І. Р. Торсуєвою: “Контекст – це фрагмент тексту мінус означувана одиниця” (Торсуєва, 1990). Фрагмент тексту, зрозуміло, повинен включати означувану одиницю, складаючи її ліве і праве оточення, бути необхідним і достатнім для визначення значення, і не повинен суперечити загальному значенню тексту. Проте і в такому розгорненому вигляді визначення контексту не охоплює всіх умов, в яких увесь об'єм значень багатозначного слова може бути уточнений. Пояснення, що пропонуються довідниками (наприклад, “контекст – розгляд одиниць одного виду в співвідношенні з суміжними ним в часі або просторі одиницями того ж виду” або “умови і особливості вживання даних елементів в мові”), доволі нечіткі. Найдокладнішою і несуперечливою, на наш погляд, є теорія контексту Н. Н. Амосової. Коротко вона зводиться до такого: багатозначне слово, що семантично реалізується в мові, є ядром, навколо якого знаходяться одиниці-індикатори, тобто вказівний мінімум оточення, котре допомогає зробити потрібний вибір. Контекст, за Амосовою, – це поєднання ядра і індикаторів, що взаємодіють одне з одним. Залежно від характеру індикаторів можна виділити декілька типів контексту. Перш за все, це група лінгвістичних типів: лексичний, граматичний і лексико-граматичний типи. Докладніше ми розглянемо їх нижче. Друга група типів контексту – екстралінгвістичні умови, в яких існує мова. Якщо за наявності лінгвістичного контексту індикатори знаходяться в самому тексті і обов'язково представлені мовними одиницями, то при контексті позамовні значення реалізуються за рахунок чогось, що знаходиться за межами тексту [24, c. 228].

Зрозуміло, що вплив усього мовного відрізка і умов його реалізації на вибір із поля значення багатозначного слова необхідного значення не є лінійним. Саме тому в літературі можна знайти величезну кількість типологій і класифікацій контексту, що виникають залежно від мети кожного дослідника. Так, прийнято виділяти мікро- і макроконтекст, де мікроконтекст – це мінімальне оточення одиниці плюс додаткове кодування у вигляді асоціацій, конотацій і т. д., а макроконтекст – це оточення одиниці, яке дозволяє встановити її функцію в тексті як в єдиному цілому.

Перш за все розглянемо типи контексту, грунтуючись на мовних, матеріальних індикаторах. Залежно від їх характеру розрізняються лексичний, граматичний (у Амосової – синтаксичний) і змішаний (лексико-граматичний) типи контексту.

Для лексичного типу важливе лексичне значення слів-індикаторів, під впливом яких і відбувається вибір пов'язаної з ними частини значення семантичного ядра. Наприклад, додаткове sound потенційно може бути реалізоване в одному з чотирьох значень: 1) healthy, not injured, hurt or decayed; 2) based on reason, prudent; 3) capable, careful; 4) thorough, complete. В мові кожне з цих значень опиняється в оточенні різних індикаторів: 1) sound mind in а sound body; sound fruit; 2) sound argument (роlicy); sound advice; 3) а sound tennis player; 4) sound sleep; sound thrashing. Лексичне значення індикаторів mind, body, fruit (smth that can be injured, hurt or decayed) вказує на значення ядра 1. Сема reason, що міститься в лексичному значенні індикаторів argument, роlicy, advice, вказує на необхідність вибору значення 2. Подібним чином діють індикатори player і sleep або thrashing.

Ще приклад: іменник mouth реалізується в значенні opening through which animals take food in; space behind this containing tongue, etc. в поєднанні з індикатором dog, в лексичному значенні якого є сема animal. Інше значення mouth – opening or outlet – реалізується в поєднаннях з лексичними індикаторами bag, cave, river, etc., об'єднаних семою inanimate. Таким чином в лексичному контексті вибір значення ядра залежить тільки від лексичного значення індикатора або індикаторів.

Граматичний контекст виникає тоді, коли в ролі індикатора виступає яка-небудь граматична функція. Так, наприклад, значення слова ill залежить від тієї функції, яку воно виконує у висловлюванні. Якщо функція предикативна (fall ill; be taken ill), значення ядра можна тлумачити як in bad health. В атрибутивній функції (ill luck; ill will) значення ядра – bad, hostile. Аналогічний приклад – вибір значення дієслова make, яке в функції частини складового присудка (make smth move) реалізує значення compel, cause (They made me tell story.), але у функції простого присудка з прямим додатком означає construct or produce smth (She made coffee for all us. Bricks can be made of clay).

Проте найчастіше для правильного вибору частини значення багатозначного слова служить змішаний (лексико-граматичний) тип контексту, де важливе і лексичне значення, і граматичне оформлення індикаторів. Наприклад, при однаковому граматичному оформленні фраз не ran а horse і не ran risk реалізації значення make move і expose oneself to а роssibility danger спричиняють лексичні значення індикаторів. Проте одночасно з цим «спрацьовує» і граматичний контекст: біля дієслова-ядра наявний додаток, котрий в даній конструкції становить відмінність, наприклад, від horse ran. Також недостатньо для повного розуміння вислову It stopped to start again soon його граматичне оформлення, хоча воно і знімає частину “зайвих значень” ядра stop (It stopped doing smth). Важливим є також лексичне значення індикатора it. Якщо це замінник слова із загальним лексичним значенням living being, реалізується значення ядра come to rest, halt (Dog stopped to start again. Tourists stopped for а night to start again in morning); значення it — inanimate object уточнює ядро як discontinue (Rain stopped.).

В тих випадках, коли індикатор виступає не як матеріальний відрізок мови, а умов, в яких відбувається мовний акт, ми маємо справу з мовною ситуацією або екстралінгвістичною, немовним контекстом. Зазначимо між іншим, що в різних роботах він може називатися макроконтекстом, мовним, або тематичним контекстом. Форми мовної ситуації різноманітні. Одна з найпоширеніших — так звана ‘життєва ситуація”, тобто позамовні обставини, в яких вжито багатозначне слово.

Розглянемо приклад із словом table в пропозиції: Move that table а bit to right. В ситуації перестановки меблів значення з'ясовується під її впливом — а piece of furniture; в ситуації підготовки до виступу, докладу це list of facts, numbers, systematically arranged (mathematical tables). Реалізація потрібного значення відбувається за допомогою не мовних індикаторів, а позамовної “життєвої ситуації”. До обставин мови відносять також жести, міміку, інтонацію того, хто говорить [28, c. 308].

Близький за характером різновид мовної ситуації — ситуація тематична, або, як її часто називають, сюжетна. Індикатором, що допомагає у відборі, є весь зміст тексту, його тема. Незважаючи на назву, сюжетна ситуація не пов'язана з сюжетом художнього твору. Тема, як правило, допомагає визначити значення слова в спеціальних текстах, особливо якщо йдеться про використання терміна в різних галузях. Класичний приклад — дія тематичної (сюжетної) ситуації в ролі індикатора при ядрі case. В роботах з граматики слово реалізує значення form of а noun or pronoun, в юридичних текстах — question to be decided in а law-court, в медичних — реrson suffering from а disease, у військовій справі — operation, у фінансовій тематиці — асtual state affairs і, нарешті, в побутовому значенні — instanceor example осcurrence smth.

Особливо виділяється описова ситуація, коли в ролі індикатора виступають не власне мовні обставини, як в першому типі, а опис цих обставин. Окремий випадок описової ситуації — авторські ремарки в п'єсах, наприклад: What а mess this table is! (bangs his fist on it, spilling tea).

І контекст, і мовна ситуація нейтралізують в мові багатозначність слова. Якщо індикатор варіюється, не впливаючи на семантику ядра, контекст носить змінний характер. Словосполучення вільне і підпорядковується тільки загальним законам сполучуваності слів в мові (а boy's — girl's — dog's — cat's mouth). Іноді індикатор і ядро утворюють нерозривний смисловий зв'язок, впливаючи на семантику один одного. У цьому випадку контекст називається постійним, а словосполучення перестає бути вільним і переходить в розряд фразеологізмів [42, c. 98].

РОЗДІЛ ІІ ПОЛІСЕМІЯ У ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ

2.1 Загальна характеристика публіцистичного стилю

Публіцистичний стиль – один із функціональних стилів, що обслуговують сферу суспільних відносин: політичних, економічних, культурних, спортивних тощо. Публіцистичний стиль використовується в політичній літературі, його представляють засоби масової інформації (ЗМІ) – газети, журнали, радіо, телебачення, документальний кінематограф. Публіцистика покликана освітлювати події сучасності та реалізовувати дві основні функції – впливу та інформування, що й зумовлює мовну специфіку публіцистичного стилю. Визначальною рисою його є вдале поєднання логічності викладу з емоційно-експресивним забарвленням. У різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають неоднакове співвідношення, але якщо говорити про публіцистичний стиль в цілому, то слід підкреслити, що в ньому логіка викладу та емоційно-експресивне забарвлення повинні бути взаємно зрівноважені [37, c. 70]

Об'єктом публіцистичного викладу є явища всіх сфер життя людини – від картин побуту до подій історії й світової політики.

Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресем, а й стають одним з прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовується діалогічна форма мовлення, особливо виразна на тлі авторського монологу. Цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки, присутність автора, широкий вияв авторської індивідуальності.

В системі мовних стилів сучасної англійської мови приблизно з середини XVIII століття почав виокремлюватися особливий стиль, який називають публіцистичним. Як і інші мовні стилі, він неоднорідний. Виділяють два його різновиди: письмовий і усний. До письмового різновиду публіцистичного стилю входять: есеїстика, статті газетних/ журнальних видань літературно-критичного і суспільно-політичного характеру, памфлети, нариси і ін. До усного різновиду публіцистичного стилю відносять ораторське мовлення, а останнім часом також огляди радіокоментаторів.

Основну функцію публіцистичного стилю, котра виокремлює його з-поміж інших мовних стилів, можна сформулювати таким чином: вплив на читача або слухача з метою переконати його в правильності положень, що висуваються, або викликати в нього бажану реакцію на сказане не стільки логічно обгрунтованим аргументуванням, скільки силою, емоційною напруженістю вислову, акцентом на ті властивості явища, які найефективніше слугуватимуть для досягнення поставленої мети [42, c. 49].

Публіцистичний стиль займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художньої мови. Із стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнутість вислову, відносно строгий розподіл на логічні відрізки (абзаци).

З іншого боку, публіцистичний стиль має ряд спільних рис із стилем художньої мови. Образність мови та емоційні елементи здебільшого характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, вживані в публіцистичному стилі, під дією загальних його закономірностей, не несуть такої свіжості та суб'єктивної забарвленості, які властиві стилю художньому стилеві, образність мови характеризується сталістю. Метафори, порівняння, перифрази та інші емоційно-експресивні засоби беруться із загального мовного масиву виражальних засобів. Окрім цього, публіцистичний стиль із художнім зближує суб’єктивність викладу, обмежена, звісно, особливостями самого стилю. Наприклад, для газетної чи журнальної статті індивідуальне має не такий чіткий вияв, як в есе або ж в ораторському мовленні.

Іще однією визначною ознакою публіцистичного стилю є стислість викладу. В деяких його різновидах вона набуває якісно нового характеру. Так, в есе стислість викладу набуває форми сентенції.

Незалежно від профілю англійського видання (суспільно-політичний, літературно-критичний, науково-популярний, сатиричний) мові його статей властиві загальні риси публіцистики. Звісно, профіль видання накладає свій відбиток на характер та використання виражальних засобів. Так наприклад, в статтях науково-популярного типу мало емоційної лексики, строго витримується логічна послідовність викладу, розгорненіша система сполучникового зв'язку, ніж в статті іншого спрямування. Якщо ж говорити про статті у виданнях розважального призначення, то вони відрізняються меншою скутістю жанровими вимогами і тяжіють до художнього стилю з його повнотою образності та емоційно-експресивними засобами.

2.2 Лексичні граматичні та стилістичні особливості публіцистичного стилю

Основними рисами публіцистичного стилю є логічна чіткість синтаксичних конструкцій, ретельно продумане вживання слів, використання різних виражальних та зображальних засобів.

Основою будь-якого стилю є загальновживана лексика, не є винятком і публіцистичний стиль. Загальний масив лексики нейтральний, але частково зберігається (а іноді і навпаки – втрачається) стилістичне забарвлення.

Важливу роль у публіцистичному стилі відіграють терміни певної тематики, імена та назви, а також особливий характер заголовків, широке використання кліше, наявність елементів розмовного стилю і жаргонізмів тощо. Окрім цього, для газетно-інформаційних текстів характерне використання фразеологічних зворотів, що зустрічаються у відповідності до спрямованості самих текстів.

Широке використання в інформаційному стилі імен та назв робить повідомлення конкретним і співвідносить відомості з певними особами, закладами чи районами. Тобто передбачається, що у реципієнта є певні попередні (фонові) знання, які допомагають йому пов’язати назву з об’єктом, про який іде мова. Так, англійському реципієнтові добре відомо поза контекстом, що Park Lane – це вулиця, Columbia Pictures – кінокомпанія.

Назви та імена досить часто використовуються в газетно-інформаційних матеріалах у скороченій формі. Часто ці скорочення можуть бути невідомими широкому колу читачів і їх значення одразу розшифровується. Але існує багато таких скорочених назв, до яких читачі газети давно звикли, і тому їх не потрібно тлумачити. Велика кількість таких скорочень – це характерна риса газетно-інформаційного стилю сучасної англійської мови. Сюди належать назви партій, різних організацій та посад: ILM = Industrial Light & Magic (кінокомпанія, що створює цифрові та звукові ефекти); прізвища відомих політичних діячів культури: RLS = Robert Louis Stevenson; географічні назви: NJ = New Jersey, SF = San Francisco [34, с. 6].

Подібні скорочення зустрічаються у газетних текстах, незалежно від їх тематики.

Якщо порівнювати англійські та українські інформаційні матеріали, не важко виявити схожості та розбіжності. Українським інформаційним текстам, як і англійським, також властива стилістична різноплановість лексики, велика кількість кліше та неологізмів, використання абревіатур, та термінів, власних назв. Водночас публіцистичний стиль в українській мові має багато таких мовних особливостей, котрі не властиві аналогічним англійським матеріалам. Наприклад: використання урочисто-піднесених слів (здійснення, непохитний), слів із негативним оцінюванням (безчинства, маріонетка, підступи), військових термінів у розширеному та фігуральному вживанні (боротьба за врожай, вогонь критики); прислівникових префіксально-суфіксальних утворень (по-діловому), а також складних слів (культурно-масовий, літературно-творчий).

Що стосується фразеології, то публіцистичний стиль визначається широким використанням готових формул або кліше. Серед них численні вставні звороти, що вказують на джерело інформації (it is reported, it is claimed, according to well-informed resources; оголошено, повідомляють), стійкі словосполучення зі стертою образністю (to set the tone, to throw light, to gave the lie).

Граматична своєрідність мови в публіцистичному стилі досліджена В. Л. Наером. Він відзначає своєрідність у використанні часів та станів, часте вживання неособових форм, численність складних атрибутивних утворень, особливі форми введення прямої мови та перетворення прямої мови на непряму, а також особливий порядок слів і широке використання складнопідрядних речень [34, c. 5]. Цікаво те, що у текстах статей на українській мові поширені пасивні конструкції (відкрита нова лікарня, зібрано великий врожай), що є явищем природнім для англійської мови (the dealer was found, article is compiled by… etc.). Слід відзначити і таку особливість синтаксичної організації публіцистичного тексту, як використання коротких самостійних повідомлень (1-3 висловлення), які складаються з довгих речень із складною структурою.

Стилістичні особливості англійської та української мов майже не відрізняються. Для усіх публіцистичних жанрів характерні загальні форми стислої передачі інформації: компресія та передача певної частини повідомлень імпліцитно. Як результат – економія мовних засобів за рахунок неважливих комунікативно фрагментів повідомлення. Основний стилістичний принцип організації мови в публіцистиці – поєднання стандарту та експресії.

2.3 Особливості реалізації полісемії в тексті

2.3.1 Полісемія: типологія

Перш, ніж звернутися до практичної реалізації полісемії в публіцистичних текстах, зосередимо увагу на суті поняття полісемії та способах його реалізації безвідносно до якогось конкретного матеріалу.

Отже, полісемія – це наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.

Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами. Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли - семи). Деякі мовознавці, як, наприклад, Р. О. Якобсон, схильні вважати, що для кожного полісемічного слова можна вивести “загальне значення”, однак реально, незважаючи на семантичний зв'язок між значеннями полісемічного слова, всі його значення об’єднати в єдине не можна, бо кожне зі значень співвідноситься з різними явищами, предметами тощо [25, с. 194].

Слово завжди виникає з одним значенням, яке називається первинним. Первинне значення є прямим, оскільки прямо називає позначуваний предмет. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним, похідним від первинного, мотивованим через пряме. Якщо порівняти: the boy is running the time is running, nose: 1) part of face: He's got a really big nose. 2) the pointed front end of a plane, rocket; 3) have a (good) nose for something – to be naturally good at finding and recognizing something: a reporter with a good nose for a story; 4) nose to tail – cars, buses etc that are nose to tail are in a line without much space between them: Traffic was nose to tail for three miles., то в кожному випадку лише перше слово має пряме значення, а решта – переносні.

За М. П. Кочерганом існує три типи перенесення: за подібністю, за функцією і за суміжністю [25, с. 195].

Перенесення за подібністю (transference of meaning according to similarity of shape) називається метафоричним (від грецького “переміщення”). Метафора за своєю суттю є прихованим порівнянням (скороченим порівнянням). Так, за подібністю з’явилися такі значення: head 1) part of a body; 2) head of a cabbage; eye 1) part of a face; 2) eye of a needle; neck 1) part of a body; neck of a bottle.

Перенесення за функцією (transference of meaning according to functional similarity) – перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні, головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Наприклад, годинником (clock) називають не тільки механічний прилад, а й пісочний (sand clock), водяний (water clock), сонячний (solar clock), бо всі вони виконують одну функцію – показують час. Або словосполучення a mole burrows у прямому значенні означає просто нори тварини крота, а у переносному – приховані шляхи/ способи A mole burrows for information hoping to go undetected.

Функціональне перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також подібність, тільки не за формою, а за функцією.

Перенесення за суміжністю називається метонімічним (від грецького “перейменування”). Суміжність може бути просторовою (thankful auditorium), часовою (poetry evening), причинно-наслідковою (brilliant translation).

Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного перенесення:

форма (вмістилище) – зміст: an interesting book, the kettle boiled;

матеріал – виріб із нього: exhibition of porcelain;

місце – жителі цього місця, пов’язані з ним історичні події: the whole town enjoyed selebration;

дія – її результат: bus stop;

ім’я – виріб: mackintosh, ford.

Особливим різновидом метонімії є перенесення назви з цілого на частину і навпаки таке перенесення називають синекдохою (від грецького “разом”+”переймання”). Наприклад: foot означає “нога” і ”піхота”; hand – “рука” і “робітник”.

Із перенесенням пов’язані такі явища, як розширення і звуження значення. Слово стріляти спершу мало значення “випускати стріли”, згодом, коли було випущено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного “робити постріли”; в англійській мові це слово отримало ще й значення ”робити фотографії”, а також “знімати фільм”: The movie was shot in New Zealand.

Значення багатозначного слова реалізуються у контексті – field: 1) farm, area of land in the country: field of wheat; 2) a subject that people study or an area of activity that they are involved in as part of their work: Peter's an expert in his field; 3) an area of ground where sports are played: cricket field; 4) practical work: His theories have not yet been tested in the field; 5) competitors, all the people, companies, products etc that are competing against each other: Germany was leading the field with a figure of 53%; 6) magnetic/gravitational/force field; 7) coal/oil/gas field; 8) the field (of battle); 9) field of vision/view; 10) field of fire, the area that you can hit when you shoot from a particular position: The target is in the field of fire. Має значення загальна ситуація, оскільки слово field у фразі the soggy field матиме різні значення в сільському господарстві і в спорті. Основне значення слова є найменш контекстно зумовленим. Переносні значення залежать від контексту більшою мірою.

Від полісемії слід відрізняти явище омонімії, котре вже було розглянуте нами раніше. Важливо пам’ятати, що полісемія об’єднує різні значення одного слова, у той час, як омоніми – це декілька зовсім різних слів.

2.3.2 Функціональні особливості вживання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

Англійська мова в силу своїх природних рис схильна до багатозначності. Оскільки її форма вираження дуже лаконічна, то часто одна мовна одиниця може нести кілька десятків значень (особливо показовими є випадки вживання найпопулярніших дієслів, котрі здатні передавати різноманітні відтінки значень, залежно від контексту).

Мова публіцистичних видань в основному своєму масиві ґрунтується на загальновживаній лексиці, і через те англійський “newspaper style” послуговується здебільшого так званою “bookish language”. Тут може виникнути думка про те, що в такому разі мова преси мало чим відрізняється від художньої, а, отже, і слововживання та вживання виражально-зображальних засобів у них тотожні. Можливо, частково це твердження і слушне, проте не слід забувати про прагматику публіцистичного тексту. Оскільки він покликаний привернути увагу до інформації, передати її читачеві, то і сама мова, специфіка, наприклад, заголовків, тяжіє до того, аби “впадати у око”/ “catch the eye”. З цієї причини навіть в статтях політичного характеру (а, як ми зможемо переконатися далі – особливо статтях політичного характеру) тенденційно користуватися полісемією заради створення двозначності виразу, так званої гри слів.

Аби розширити лексичний діапазон нашого дослідження ми навмисне обрали три різнопрофільні видання як матеріальну базу. Це “The Economist”, де ми брали до уваги огляди політичного та соціального спрямування, “Moscow News”, де переважно розглядалися репортажі культурного спрямування та есе, і “Rolling Stone” – музичний часопис.

До розгляду у цій роботі було взято випадки переносного вживання багатозначних слів, оскільки саме в них вирішальну роль відіграє контекст.

Очевидно, що в реалізації основної мети публіцистичного стилю мови найкраще слугує метафора. Принаймні у досліджуваному матеріалі ця стилістична фігура була найбільш вживаною. Саме з метафоричного перенесення значення у дієслівній категорії в текстах англомовних видань ми й почнемо наш аналіз.

В статтях політичного характеру спостерігається певна тенденція до вживання слів чи словосполучень, що описують події, як воєнні дії чи спортивні змагання (хоча насправді це передвиборчі змагання політиків, або акції, що мають соціальне спрямування). Наприклад:

If the meeting is not hijacked by Africa’s problems yet again, then we may hope that environmental issues will receive its fair share of representation too [60].

У цьому реченні дієслово to hijack використовується не в прямому значенні “to use violence or threats to take control of a plane, vehicle, or ship”, а в переносному – “to take control of something and use it for your own purposes”. Звісно, таке приховане порівняння із захопленням літака не може залишити увагу читача осторонь.

Tempers heated up between McCain and Romney on Tuesday [60].

Вживання фразового дієслова heat up додає образності опису передвиборних змагань, адже пряме значення дієслова heat up “to become warm or hot, or to make something become warm or hot”, а в даному випадку дієслово описує ситуацію “if a situation heats up, it becomes dangerous or full of problems”. Це речення співзвучне за настроєм із заголовком статті Tensions Rise in Democratic Race . Як бачимо, автор навмисне створює напружений репортаж, до того ж обидва слова rise і race мають схожу фонетичну форму, хоча й не цілком збігаються, проте в даному випадку їх можна розглядати як омофони.

Obama was fastened against the wall with Hillary’s furious arguments.

Словосполучення fastened against the wall можна вважати сталою метафорою, кліше у мові газет, і його значення буде “поставити у безвихідне/ складне становище” замість прямого “приперти/ прибити до стіни”.

Northeast of Nashville, Tennessee, a spectacular fire erupted at a natural gas pumping station northeast [60].

Ще один приклад кліше, значення якого “зосередити увагу” і не має нічого спільного з вибухом полум’я. До речі, лексема fire зустрічається досить часто з алюзією на збройний обстріл, хоча маються на увазі аргументи у суперечці: He drew quick return fire from Hilary Rodham Clinton, who is pointing her campaign toward Super Tuesday on Feb. 5.[60]

This initiative has every chance of snowballing into a later-day Cuban missile Crisis, which brought the US and the Soviet Union to the brink of disaster in 1962 [60].

Використання слова snowballing досить несподіване у такому контексті, адже зрозуміло, що йдеться зовсім не про гру в сніжки, а про негативні відгуки.

Досить цікавий приклад використання багатозначного слова у реченні: But it doesn’t matter, right, who shampoos our heads? [57]. Річ у тім, що автор есе обіграв дві теми одночасно у цьому риторичному запитанні: мова в есе була про перукарні і про телебачення. Тобто дієслово to shampoo має тут і пряме значення “мити голову шампунем” і переносне “промивати мізки” (про телебачення).

The entire planet is gripped by the phenomenon of mass production to satiate our endless desires [57].

Тут використовується значення дієслова to grip “to have a strong effect on someone or something”, замість первісного “to hold something very tightly with the hands”.

When people hear about environmental destruction, images of industrial wastelands, smog-choked highways and polluted rivers are the first things that usually pop to mind [57].

Словосполучення pop to mind вживається у переносному значенні і має значення “to suddenly think of something”.

Показово, що в репортажах про природні явища (здебільшого стихійні лиха) неістоти часто наділяються людськими характеристиками: The twisters, which also slammed Mississippi, were part of a line of storms that raged across the country’s midsection [60]. Тут смерч лютує і нападає із силою, наче людина.

Окрім того, предмети можуть порівнюватися з тваринами: Around them, power lines snaked along streets and deep-orange pickup truck rested on its side [60]. Спостерігається перенесення значення за подібністю форми, дієслово to snake передає схожість обірваних дротів, що лежать на землі, зі зміями.

Образність мови дозволяє використовувати дієслово to devour, яке первісно мало стосунок до акту поїдання, у переносному значенні значить “знищувати/ поглинати”: As commercialism quickly devours the remaining vestiges of communism in Russia, finding mall in Moscow is about as difficult as finding a Mercedes on sidewalk [57].

Досить часте вживання у музичних оглядах слів, котрі у прямому значенні означають удар або навіть вибух.

It’s all retro action but written and detonated with the study and delight of modern rock & roll women in constant touch with their inner filly [59].

Тут слово detonated означає лише підсилення звучання, ефектність.

“Toys”, which hit “Rolling Stone’s” list of the Greatest Albums of All Time, features the hits “Walk This Way” and “Sweet Emotion” [59].

Дієслово to hit має пряме значення “to touch someone or something quickly and hard with your hand, a stick etc”, а в статті “Rolling Stone” вживається як “to be at the top of the list”.

Що ж до слова impact, то цей віддієслівний іменник вже давно вживається у значенні “вплив”, а не “вибух”: …the hope that art can actually have an impact on society [59].

Схоже вживання і у слова kick: The Aerosmith-ZZ Top tour kicks off next week, June 10th, in Maryland Heights, Missouri [59].

Пряме значення дієслова to kick “to hit something with your foot”, а фразового дієслова kick off “to start”. Проте це слово одне з найбільш полісемантичних, наприклад його значення може бути іще й таким:

However, millions of masochistic motorists still get their kicks sitting in solid traffic, negotiating with the rapacious road police, and looking for a parking space [57].

У цьому контексті словосполучення to get the kicks означає “to enjoy something, because it is really exciting”, і вживаться з іронією, а власне слово kick уже не є дієсловом, а іменником. У цьому ж реченні в переносному значенні вжито прикметник solid, котрий наголошує зазвичай на твердості якоїсь речовини, а не на складності дорожнього руху (пробках).

Дієслово to get також входить до числа слів із найбільшою кількістю значень. Наведемо ще декілька прикладів його вживання:

It’s getting harder to foresee the results of the race.

And get this: each bag takes 1,000 years to decay [60].

У першому випадку get матиме значення “to become”, а в другому “to have a feeling/ idea”. Також зустрічаємо в останньому прикладі інше багатозначне слово to take, котре в цьому контексті означає “займати період часу”.

But Russia offers a whole new take on the otherwise frankly monotonous repertoire of radiant couples and proud parents [57].

Інакше значення буде у фразового дієслова take on – “to begin to have a particular quality or appearance”.

MGMT will be seen in the flesh this summer when take the stage at both the Bonnaroo and All Points West festivals [59].

У цьому контексті to take означає “виступати (на сцені)”. До того ж вживається у реченні і “скам’яніла” метафора in the flesh, тобто “побачити вживу”, не по телебаченню.

A few people took shelter under a bridge and were washed away, but they were pulled out of the Wolf River [60].

Аналогічно з попереднім випадком значення дієслова to take зумовлюється іменником, який стоїть при ньому, тобто словосполучення “took shelter” означає “сховатися”. Pull out в цьому реченні вжито у прямому значенні “витягти”, а в наступному реченні – це вже фразове дієслово зі значенням “чинити всупереч”. До речі, pull out іще має пряме значення “їхати по зустрічній смузі”.

US President George Bush, for example, the leader of the world’s biggest burper of greenhouse gases, pulled out of the Kyoto treaty because its restrictions “would have wrecked our economy” [60].

Семантичне поле дієслова to pull надзвичайно широке. Іще один із варантів його вживання – фразове pull over, котре має значення “to drive to the side of the road and stop your car, or to make someone else do this”.

When a police car pulls a motorist over, it is common for both drivers to exit their vehicles and engage in conversation on the shoulder of the road [57].

Тенденцію музичних репортажів до посилення акцентуації уваги можна чудово проілюструвати прикладом вживання слова highlighted:

Aerosmith “perfected their raunchy blues-rock sound” and highlighted guitarist Joe Perry’s memorable riffs on “Walk This Way” and “Sweet Emotion” [59].

To highlight має пряме значення “яскраво освітлювати” і переносне “привертати увагу, робити помітним”. Таким чином із контексту нам стає зрозуміло, що акцент у музиці робиться на гітарні партії.

У процесі розвитку полісемії дієслово to land, котре зазвичай вживається зі значенням “приземлитися” (наприклад, у реченні: In the air-traffic control tower, hundreds of “controllers” ensure that the plane will land safely [60].), отримало значення “посісти/ зайняти місце”: Marilyn Manson, whose second album, “Antichrist Superstar”, was at the top of the charts when he landed his first “Rolling Stone” cover [59].

Інтерес з позицій полісемії становить дієслово to shoot, семантичне поле якого з часом розширилось від “to make a bullet or arrow come from a weapon” чи “to deliberately kill or injure someone using a gun” до “to look at someone quickly, especially so that other people do not see”: I inquired the price and she shot back: “2,500 rubles” [57]. Також ця лексема отримала значення “to take photographs or make a film of something”. Наприклад:

The band insists no children — and presumably no monsters or harpists — were injured during the shoot.

That shot is still the most special of any magazine I've ever been on [59].

Унікальні випадки метафоричного перенесення подає есеїстка, менш скута жанровими вимогами, ніж інформаційні репортажі. Візьмімо для прикладу:

So I swallowed my pride and headed back into depths of metro [57].

Метафора “проковтнути свою гордість” – загальновідомий стилістичний засіб, вона часто зустрічається в художній літературі, тепер з’явилася і в публіцистиці.

Dig your feet into the sand at any public beach and chances are high you will fish out a discarded cigarette butt between your toes [57].

Словосполучення fish out у цьому випадку означає “виловити”, але первісного стосунку до риби цей вираз більше не несе.

Що до іменникових метафоричних перенесень, то це найчастіше так звані приховані порівняння, коли один предмет ототожнюється з іншим, часто цілком різнотипних. Наприклад:

Now we are burning down the kitchen, so to speak, if not the whole hose, in order to enjoy our dish of modernity.

It’s time to stop and think about our behavior, or capitalism will be joining socialism on the garbage heap of history [60].

He is either extremely lucky, or extremely good, or maybe a dangerous cocktail of the two [57].

У наведених реченнях людська цивілізація порівнюється з кухнею, а сучасність – зі стравою, історія – з купою сміття, а чоловік – із коктейлем, оскільки він поєднує в собі різні риси, як коктейль складники.

Armed with a skinny wallet and robust dreams, I set sail for the Bermuda Triangle of dubious discounts – Okhotny Ryad, GUM and TSUM – those treacherous islands of price gouging, purse snatching and general pirating [57].

Аналогічно торгові центри у Москві автор есе порівнює із Бермудським Трикутником та з островами, а свій похід туди, відповідно, – з плаванням. До того ж прикметник skinny вжитий для опису гаманця також має переносне значення, адже, як правило, за допомогою нього описують худих людей.

У соціальних оглядах та статтях на екологічну тематику спостерігається тенденція застосовувати слова з термінами медичного спрямування (симптоми, суїцид):

A group of experts from all around the world said that climate change – and all of the ugly symptoms, like brutal heat waves, droughts and storms – caused by fuel combustion was “unequivocal”.

And for any one nation to slow progress in the name of environmental stewardship would mean economic and political suicide [60].

Часто розвиток значення слова відбувається таким чином, що значення відходить від конкретного до абстрактного:

What surprised me most about this issue is that every separate section of our paper – Business, Local, Culture, even Sports – was able to come up with many subjects in their fields of specialty that involve the environment in some way [57].

Так, іменник field (поле) вжитий у значенні “сфера діяльності/ спеціалізація”, а іменник way – у значенні “спосіб”.

Характерні для вжитку також випадки полісемії, де значення переноситься за подібністю форми. Наприклад, голка і стрілка та два плеча і два узбіччя дороги:

The needle is quivering between 70 and 75, and the telephone poles look like picket fence.

When a police car pulls a motorist over, it is common for both drivers to exit their vehicles and engage in conversation on the shoulder of the road [57].

Також трапляються випадки метонімії. Наприклад, назва відомого плеєра iPod, виробництва фірми “Apple Computer” уже перетворилася в мові преси у загальну назву для позначення плеєра, і пишеться тепер з маленької літери.

New Marilyn Manson’s album “The High End of Low” soon will be available to load in your ipods [59].

Випадки використання прикметників у непрямому значенні здебільшого представленні сталими метафорами:

And in consideration for any readers out there with weak hearts, let’s just forget about the “discounts” at Calvin Klein or Tommy Hilfiger [57].

In Memphis, high winds collapsed the roof of a sears store at a mall [60].

Тотожна метафора існує і в українській мові, їх лексичні значення збігаються: weak heart = слабке серце. Що ж до словосполучення high winds, то тут прикметник “високий” вжито у значенні “сильний”.

Як бачимо, полісемія в публіцистичних текстах представлена досить широко, і найчисельнішу групу складає дієслівна полісемія. Варто наголосити на різноманітті представлених прикладів способів реалізації полісемії та підкреслити наявність як типових, сталих метафоричних перенесень, так і оригінальних, “свіжих” випадків слововживання, якими не оминають скористатися журналісти у своїх статтях та есеях.

ВИСНОВКИ

Полісемія належить до найважливіших явищ мови і має універсальний характер, тобто властива всім природним мовам. Вважається, що існування полісемії зумовлене насамперед розбіжністю між обмеженою кількістю мовних одиниць (слів) і нескінченною кількістю предметів та явищ навколишнього світу [24, с. 17]. Проте нерідко слово набуває нового (метафоричного) значення при позначенні предмета, який уже має загальноприйняте найменування. Це свідчить про те, що виникнення багатозначності зумовлене не лише принципом економії зусиль (principle of least effort), а й іншими факторами, пов’язаними з виконанням мовою і номінативної, і емоційно-експресивної функцій.

Найважливішою ознакою справжньої полісемії, що відрізняє її від омонімії є наявність зв’язку між окремими значеннями слова. Цю особливість багатозначного слова можна умовно назвати семантичною цілісністю. Ця єдність визначається внутрішніми зв’язками, які проявляються у перенесенні значень, у значеннях, утворених за зовнішньою подібністю, за функціональною близькістю або тотожністю. Якщо ця єдність прикмет зникає, з’являються омонімічні відношення.

У ході роботи ми всебічно висвітлили різноманітні наукові погляди щодо суті визначення полісемії як мовного явища, види полісемії (в сучасному мовознавстві виділяють граматичну і лексичну полісемії), розглянули розвиток значень полісемантичного слова та мотивацію значення, описали типологію метафоричних перенесень. Також було розглянуто проблему співвіднесення і розрізнення явищ полісемії та омонімії. Окрему увагу ми надали розгляду питання контексту та впливу дистрибуції на лексико-семантичний варіант.

У другому розділі роботи, ми дали загальну характеристику газетно-публіцистичного стилю, вказавши основні особливості, що притаманні цьому стилю мови.

Стиль масової комунікації є одним з найбільше «відкритих» функціональних стилів літературної мови, за винятком стилю художньої літератури. «Незамкненість» словника публіцистики визначається насамперед екстралінгвістичними факторами, головним з яких є розмаїтість тем (економічних, політичних, соціальних і т.п.), що потрапляють у фокус журналістської уваги. Він може охоплювати будь-яку тему, що потрапила в центр суспільної уваги. Це, безсумнівно, позначається на мовних особливостях даного стилю: виникає необхідність включати спеціальну лексику, що вимагає пояснень, а іноді й розгорнутих коментарів.

Як показало наше дослідження, метафора є одним із найхарактернішим розширенням семантики. До того ж, описуючи метафоричні перейменування лише в плані синхронії, не торкаючись первинних значень та їх розвитку, неможливо розкрити закономірності зміни значення, оскільки в усіх похідних значеннях є динамічний компонент – внутрішня форма, образи, які з часом тьмяніють, стираються.

Семантична структура не може бути задана раз і назавжди: може відбуватися розширення семантики слова завдяки взаємодії з іншими лексемами. Цей факт чітко прослідковується на прикладі фразових дієслів. Закріплений за певним контекстом лексико-семантичний варіант може відмежуватися від змістового розвитку слова, доходячи до повного розриву з лексичним значенням, яке розривається, утворюючи омоніми.

Як свідчать результати нашого дослідження, вживання полісемантичних слів у публіцистичних текстах а також розширення семантичної структури слова є характерною тенденцією в сучасній англійській мові. У лексичному значенні слова втілюється результат процесу узагальнення. У лексико-семантичному варіанті слова виражені окремі елементи цього узагальнення, відображені характерні риси предмета.

Для розвитку семантики багатьох слів характерні розширення семантичної структури слова за рахунок появи нових лексико-семантичних варіантів, які ґрунтуються на метафорі і розширенні контекстів вживання слова. Останній іноді може “консервувати” певне значення слова, створюючи так звані “скам’янілі” метафори або кліше у публіцистиці.

БІБЛІОГРАФІЯ

Англо-український словник: у 2 т. / упор. Балла М. І. – К., 1996. – Т. 1. – 752 с.

Англо-український словник: у 2 т. / упор. Балла М. І. – К., 1996. – Т. 2. – 712 с.

Аракин В.Д. Англо – русский словарь / сост: В.Д. Аракин ; З. С. Выгодская; Н. Н. Ильина. – 11-е изд., исп. и доп. – М .: Рус. Яз. , 1980. – 808с.

Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка : Иностр. Яз. – 3-е изд. – М.: Просвещение , 1990. – 300 с.

Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка: Учебник для институтов и факультетов иностранного языка. – М.: Высшая школа, 1986. – 295с.

Арнольд И.В., Баранникова И.А. Лингвистический и стилистический контекст // Стиль и контекст: сборник статей. – Л., 1972. – С. 33- 42

Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.: Межд. отношения, 1975. – 240с.

Білевич Т.Л. дієслівна багатозначність у процесі розвитку мови// Мовознавство. 1999. – № 1. – С. 46-50

Богушевич Д.Г. Способы устранения омонимии. Вопросы общего и романо-германского языкознания. – М.: ВШ, 1976. – 241с.

Введение в литературоведение / Под. ред. Г.Н. Поспелова.– М., 1983. – 176 с.

Великий тлумачний словник української мови / під ред. І.К. Білодіда та ін. – К., 2003. – 1440 с.

Великий українсько-англійський словник // упор. Попов Є.Ф., Балла М.І. – К., 2005. – 640 с.

Гак В.Г.; Григорьев Б.Б. Теория и практика перевода. – М.: ВШ, 1985. – 255с.

Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. – 360 с.

Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1958. – C. 528.

Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1981. – 139 с

Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. – К.: ВШ, 1982. – 169 с.

Джохадзе Л.Е. К проблеме одновременной реализации значения полисемантического слова // Вопросы языкознания. – 2007. – № 3 – С. 23-43.

Жолковский А.К. Лексика целесообразной деятельности // Машинный перевод и прикладная лингвистика. – М., 1964. №8 – C. 13-19

Зализняк А.А. Феномен многозначности и способы его описания // Вопросы языкознания. . – 2004. – № 2 – С. 35-43.

Керквуд Г.У. Перевод как основа контрастивного лингвистического анализа // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс,1989. – Вип.25. – С.341-349.

Клычков Г.С., Кузьменко Н.А. К вопросу о приемах установления близости лексических значений слова (Омонимия или полисемия) // Русский язык. – 1980. – № 6. – С.8

Ковалик І. І. Про лінгвальні категоріальні значення, їх властивості і види // Дослідження з словотвору та лексикології. Ред. В. В.Власова. – К.,1985 – С. 5-10.

Комиссаров В.И. Лингвистика перевода. – М.: Международные отношения, 1980. – 167 с.

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К. : ВЦ “Академія”, 2008. – 368 с.

Кубрякова Е.С. Язык и знание. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 555 с.

Левицький В.В. Лексична полісемія та квантитативні методи її дослідження // Мовознавство. – 2003. – № 4 – С. 17- 25

Літературознавчий словник-довідник / ред. Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів. – К.: ВЦ „Академія", 1997.– 752 с.

Литвин В.А. Речевая многозначность слова: опыт лингвистического анализа текстового материала // Вопросы языкознания – 1987. – № 1 – С. 27-43.

ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В. Н. Ярцевой . – М. : Сов. Энциклопедия, 1990 – 685 с.

Мирам Г.С. и др. Основы перевода: Курс лекций; Учебное пособие. – К.: Ника-Центр, 2002. – С. 248.

Морозова Н. Н. ; Антрушина Г. Б. ; Афанасьева О. В. Лексикология английского языка: Учеб. Пособие для студентов. – М. : Дрофа, 2000. – 288с.

Москальская О.И. Грамматика текста. – М.: Высшая школа, 1981. - 184 с.

Наер В.Л. К описанию функционально-стилевой системы современного английского языка // Лингвостилистические особенности научного текста : сборник научных трудов. – М., 1981 – С. 3 - 13

Общее языкознание. Внутренняя структура языка. Ред. Б. А. Серебренников. – М., 1972. – 568 с.

Полюга Л. М. Омонімія і багатозначність слова // Мовознавство. – 1986. – № 6 – С. 40-45.

Разинкина Н.М. Функциональная стилистика английского языка. – М.: Высшая школа, 1989 - 182 с.

Складчикова Н. В. Семантическое содержание метафоры и виды его компенсации при переводе.// Номинация и контекст: сборник научных трудов. – Кемерово, 1985. – С. 21- 29.

Скребнев Ю.М. Очерк теории стилистики. – Горький, 1975

Тарасенко Н.Д. Деякі питання поетики. – К., 1959. – 78 с.

Тер В., Минасова С. Язык и международная коммуникация: Учеб. пособие. – М. : Слово, 2000 – 624 с.

Тураева З.Я. Лингвистика текста. Текст: структура и семантика. – М.: Просвещение, 1986. - 126 с.

Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода: лингвистический очерк. – М.: ВШ, 1986 – 395с.

Шитова Л.Ф. Влияние абсолютных повторов на оценку связных текстов различными группами испытуемых. – Л., 1986. – 9 с.

Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М.: Наука, 1973. – 280 с.

Эпштейн М.Н. Оценочность в лексической системе языка// Язык современной публицистики. Учебное пособие. – М., 1988. – С.28-47.

Arnold I. Semantic structure of English word in modern English. – L., 1966

Belova A.G., Kara A.A. Polysemy and homonymy as lexico-semantic processes in social and political vocabulary in Modern English // Філологічні науки: збірник наукових праць у 2 т. – 2 Т. – Дніпропетровськ, 2007 – С. 278-282

Belova A. G., Yurik Y. S. Some aspects of secondary nomination (metonymy) as one of the lexical unit creation methods in the English language// Філологічні науки: збірник наукових праць у 2 т. – 2 Т. – Дніпропетровськ, 2008 – С. 376-380

Komissarov V. N. ; Koralova A. L. A manual of Translation from English into Russian– Moscow: High School, 1990. – 127 p.

Nide E.A. Towards a Science of Translating. Leiden: E.J.Brille.- 1964.- 331 p.

Ryzhykova S. Yu., Vasylenko N. V. Semantic changes in new English vocabulary // Філологічні науки: збірник наукових праць у 2 т. – 2 Т. – Дніпропетровськ, 2007 – С. 402-405

Savory Th. The Art of Translation.- Boston: The Writers,1968.- 191 p.

Snell-Hornby M. Translation – Studies – Art, Science or Utopia? // Translation Studies: The State of the Art. Proceedings of the First James S. Holmes Symposium on Translation Studies.- Amsterdam – Atlanta,GA 1991.- pp. 13-23.

Leech, Geoffrey N Semantics. Penguin Books. Harmondsworth, 1974

Longman. Dictionary of Contemporary English. – 2004

The Moscow News, № № 1– 27. – 2008

http://www.en. wikipedia / Polysemy

http://www.rolling-stone.com

http://www.economist.com

Курсовая работа: Використання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

Похожие работы: