Дипломная работа: Психологічні особливості релігійних аддиктів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми сектантства

1.1 Психологічні особливості сучасного релігійного життя

1.2 Визначення поняття релігійного сектантства

1.3 Психологічні особливості особистості схильної до релігійної аддикціі

1.4 Група ризику й причини приєднання до культів

1.5 Вплив культу на психіку адепта

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Визначення особистісних характеристик у представників релігійних сект

2.1 Опис емперичного дослідження

2.2 Математична обробка отриманих результатів

2.3 Аналіз отриманих результатів

Висновки до другого розділу

Висновки

Додатки

Список використовуваних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Перехід до нових форм державного керування в Україні виявив суперечливість правової бази, що регулює державно-релігійні відносини. Безмежна воля совісті й релігійних організацій, закріплена в законодавстві, породила ситуацію, якою скористалися різні деструктивні релігійні утвори, секти. Їхня діяльність настільки широко розвернулася на території України, що тепер необхідно розглядати проблему негативного впливу таких груп на життя й здоров'я громадян і суспільства, а в цілому — на безпеку держави. Тоталітарні секти в Україні, що культивують асоціальність, заперечуючи конституційні обов'язки, піддають ризику моральне, психічне й фізичне здоров'я громадян, являють собою серйозну загрозу державі й суспільству [60].

Наша країна традиційно багатоконфессійна, усю її історію люди, що сповідують різні релігії, жили пліч-о-пліч один з одним, з повагою ставлячись до права сусіда вірувати по-своєму, вільно й свідомо вибирати свої релігійні переконання. Але саме цього права прагнуть позбавити людину тоталітарні секти.

Дослідження сектантства як унікального соціального явища дотепер велися, за рідкісним винятком, тільки в конфесіональному напрямку, а саме в області християнського сектантства.

Такі західні вчені, як М. Вебер [10], Р. Нібур [48], Є. Трельч [69], розглядали сектантство тільки в області релігійного християнського сектантства.

У дореволюційній Росії активно досліджували феномен сектантства П. Мілюков [45] (релігійне сектантство) і С. А. Нілус [49] (релігійне й псевдорелігіне сектантство). Заслуговують на увагу й художні твори П.І. Мельникова (А. Печерського) [42], у яких був досліджений феномен російського релігійного сектантства.

Феномен релігійного сектантства досліджувався в радянський період такими вченими як В. Бонч-Бруевич [8], А. Катунський [26], Д. Фурман [73], К.Б. Привалов [58], Ф. Путинцев [59]. Особливої уваги заслуговують фундаментальні праці А. І. Клибанова [27] і Н. М. Нікольского [50].

Слід зазначити, що першими, хто розглянув сектантство як явище не тільки релігійне, але й світське (зокрема, політичне сектантство) були Ф. Энгельс і В.І. Ленін [40].

Деякі сучасні західні вчені, вивчаючи сектантство, дійшли висновку про доцільність використання терміна «нові релігійні рухи» (НРР), що вказує на їх вузькопредметний підхід до вивчення даного феномена (таку думку висловлює, наприклад, А. Баркер [2], і окремі російські дослідники).

Але є серед західних дослідників учені, що намагаються розібратися в причинах виникнення сектантства, які активно використовують поняття «секта». Особливо слід зазначити роботи Т. Гандоу [13], Р. Ліфтона [37], У. Мартіна [41], Дж. Макдауелла [39], Д. Стюарта [39].

Серед російських учених і релігійних діячів, що вивчають феномен релігійного сектантства, слід зазначити роботи таких дослідників, як: А. Васильєв [9], Е.Н. Волков [11], Ц.П. Короленко [30], І. Куліков [34], А. В. Кураєв [18], Л.Н. Мітрохин [46], А.В. Саввін [61], П. Р. Стеняєв [66], Д. А. Таєвський [68], Н.А. Трофимчук [70], А.І. Хвиля-Олінтер [75], Н. В. Кривельська [33], А.А. Скородумов [65].

Найцікавішими сучасними російськими роботами в області дослідження сектантства можна по праву вважати праці А. Л. Дворкіна [19], який розглядає феномен сектантства з позицій Православного християнства, що, безумовно, відбилося на позиції й висновках, які він зробив у своїх роботах.

Досліджуючи сектантство неможливо обійти розгляд питань про девіантну й делінквентну діяльності особистості в суспільстві. Цікавими в цій області можна вважати праці Р. К. Мертона [43], а також російських учених, що вивчають різні форми аномії, таких як І.С. Ний [52], Н.А. Стручков [67].

Мета роботи. Проаналізувати поняття релігійного сектантства, релігійної аддикціі, основні особливості особистості представників релігійних сект, а також визначити відмінності по обраних особистісних особливостях у представників сектантської й атеїстичної груп.

Досягненню мети дослідження послужив розв'язання наступних основних завдань:

Аналіз проблеми сектантства, а також особистісних особливостей релігійних аддиктів у вітчизняній і закордонній літературі.

Добір методів, адекватних до мети дослідження.

Діагностика особистісних особливостей представників сектантської й атеїстичної груп.

Статистична обробка й інтерпритація отриманих результатів.

Порівняльний аналіз особистісних характеристик у представників двох груп.

Об'єкт дослідження. Психологічні особливості залежної особистості.

Предмет дослідження. Психологічні особливості релігійних аддиктів.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань ми використовували методи психологічного тестування й бесіди. Як інструменти, ми використовували методику «Індикатор копинг-стратегій» Д. Амірхана, для визначення базисних стратегій поведінки у двох вибірках, методику «Потреба в пошуках відчуттів» М. Цукермана, для визначення ступеня даної потреби, методику «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, для вивчення цінностно- мотиваційної сфери, а також шістнадцятифакторний особистісний опитувач Кеттелла, для прерозподілу особистісних особливостей досліджуваних у сектантській і атеїстичній виборках.

При математичній обробці ми використовували Q критерій Розенбаума, U критерій Манна-Уітни, метод кореляційного аналізу rs Спірмена.

Практичне значення дослідження. Визначення особистісних особливостей релігійних аддиктів допоможе надалі більш детальному вивченню проблематики сектантства, формулюванні групи ризику, піддану залученню в релігійну секту, виробленню нових методів корекції й реабілітації адептів релігійних сект.

Структура дослідження. Магістерська робота складається із вступу, двох розділів, висновків, і списку літератури. У роботі наведені 7 таблиць та 4 додатки. Загальний обсяг сторінок 100 сторінок. Список використаних джерел складає 95 найменувань.

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми сектантства

1.1 Психологічні особливості сучасного релігійного життя

Сучасний світ прегорнув багато елементів культури, що здавалися устояними. Однак, можливо найбільш серйозні зміни перетерпіла в наші дні релігійне життя. Навіть проблема ідентифікації те або іншої системи в якості релігійної представляє в наш час певні труднощі. Дійсно, змінюється сама сутність релігійності. Традиційна релігійність будується на категорії «сакрального», яка протилежна «профанному» [69].

Однак, у наш час релігії усе більше входять у мир «профанного», тоді як сакральне стає прерогативою нерелігійних систем. Прикладом першого процесу є своєрідний релігійний маркетинг, а саме використання спеціальних маніпулятивних методів для залучення нових членів сект і втримання старих. Причому усвідомлена боротьба за «клієнтуру» характерна не тільки для неорелігійних, але й для цілком традиційних систем. Досить згадати недавнішню акцію по «розкручуванню» своїх сайтів в інтернеті. Можна говорити про існування своєрідного ринку духовних послуг, що в менталітеті сучасної людини не суперечить духу релігійності. Проявом цього ж явища є можливість відвідування людиною декількох релігійних громад одночасно, що особливо характерно для неохристиянских і неосхідних систем [14]. Прокоментуємо зазначене та проаналізуємо деякі інші психологічні особливості сучасних релігій, спираючись на психологічну характеристику релігії як сукупності елементів: релігійних образів, міфології, системи символів, ритуалів і заповідей. Розглянемо релігійні образи в сучасних релігіях. Релігійним образом можна назвати емоційно значущій об'єкт, що викликає у людей релігійні почуття. У сучасних релігіях можна помітити деякі тенденції, пов'язані зі зміною типів релігійних образів:

1. Перенесення релігійних образів з області надприродного в сферу повсякденну. Цей процес якоюсь мірою протилежний секуляризації. Фетишизації може піддатися все: ліки (Гербалайф), наукова концепція (фетишизація методу Брейера-Фрейда [3] дианетикою).

2. Поява релігійних образів з галузі науки й техніки. Так, у деяких системах роль вищої істоти відіграє «космічний комп'ютер», НЛО, «неорганічні істоти». В одній із громад джерелом творіння вважаються «промені творіння», які виходять із «лучеводів» (Радастея).

3. Можливість штучного формування релігійних образів, тобто створення й підтримки нових релігій. Традиційно існувало два зовнішні джерела формування релігійних образів: емоційне зараження від наділеного сильною харизмою людини й індукування відповідних образів суспільством у процесі виховання. Сучасний рівень розвитку психології дозволяє індуцировати релігійні образи штучно, що й використовується більшістю нині існуючих релігійних систем. Наприклад, практично у всіх неохристиянських громадах використовуються такі елементи маніпулятивного впливу, як хоровий спів повторюваних молитовних фраз, які несуть настановний характер, використовується метод «трьох так», під час проповідей, групове схвалення необхідної поведінки та інші маніпулятивні методи. Разом з тим, як не дивно, значна кількість релігійних образів у неорелігиях носить особистісний характер. Ідею особистісного бога сповідують практично всі неохристиянські системи, багато східних (кришнаїти), сатанинські і т.д. Подібне явище носить явно регресивний характер, оскільки практично всі основні світові релігії еволюціонували убік уяви про бога як надособистісної істоти, тоді як для архаїчних релігій характерне наділення надприродних істот особистістю. Іншою особливістю релігійного образа сучасних релігій є ідея його тотальності: всемогутності, вседії й інших чудових якостей. Розглянемо релігійні ритуали в сучасних релігіях. Ритуальні практики в сучасних релігійних системах, зберігаючи свою суть, перетерпівають зміни, аналогічні тим, що відбуваються з релігійними образами, здобуваючи деякі технократичні відтінки. Це явище можна простежити у відповідній термінології: «відключитися», «підключитися», «завести годинник», «настроїтися на ритми», «установити контакт». Разом з тим більш значну роль, ніж в традиційних релігіях, починають відігравати ритуали харизматичного типу, тобто пов'язані з особистими релігійними переживаннями, які із психологічної точки зору носять, як правило, трансперсональний або емпатичний характер [21]. Мабуть, найбільш революційні зміни в сучасному релігійному житті набули релігійні ритуали. Практично у всіх неорелігіях з'явилися принципово нові форми релігійних служінь, що не існували в рамках класичних релігій, а класичні релігійні ритуали суттєво модифікувалися. З'явилися такі форми релігійної діяльності, як молитовні збори, семінар, з'їзд, релігійні спектаклі, дитячі служіння і т.д. Практично для всіх подібних форм характерно щільне переплетення релігійних і світських елементів, богослужіння й шоу. Розглянемо коротко нові й модифіковані форми релігійних ритуалів і релігійного служіння. Молитовні збори. Термін «молитовні збори» використовують багато з нехристиянських громад [41]. Звичайно молитовні збори містить у собі цілий ряд релігійних процедур. Починається більшість молитовних зборів із процедури «розігріву»: хорового виконання псалмів або пісень релігійного змісту, що містять настановні фрази. У технічно обладнаних сектах у якості музичного супроводу використовується електронна музика, а також візуальне відображення текстів, що виконуються, на екрані. У деяких системах спів громади доповнюється професійним хоровим (іноді навіть багатоголосним) співом (Харизматична християнська церква), і навіть танцювальними рухами всіх учасників (Церква Христа). Наступною складовою молитовних зборів є спільні молитви. На відміну від молитовних ритуалів ортодоксальних релігій, текст подібної молитви не фіксований заздалегідь, а вимовляється вголос керівником зборів. Інші учасники повторюють текст подумки або вголос. У деяких громадах при здійсненні молитви віруючі беруться за руки або поєднуються в групи (Церква Христа). Характерною рисою подібних молитов є їхня спрямованість на поточні події. Молитва може містити прохання за громаду (громада «Вогненний кущ»), окремих її членів (баптисти), поточні політичні події (Богородинська церква, Вогненний кущ). Описаний вище тип молитви також можна вважати новою формою релігійного служіння, яку надалі ми будемо називати «харизматичною молитвою» [27]. Наступним елементом молитовних зборів є проповідь, яку може виголошувати один або декілька проповідників. Відмінними рисами подібних проповідей є їхня висока емоційна насиченість (Церква Христа), багато прикладів з особистого життя проповідника (Блага звістка, Вогненний кущ), емоційне залучення залу (Харизматичні церкви). Матеріалом проповіді може стати будь-яка цитата з Біблії, спроба інтерпретації якої стає відправною крапкою для бесіди на довільні теми. Іноді матеріалом проповіді може стати деяка проблемна ситуація, пов'язана з життям громади: нестача грошей (Блага звістка), недостатнє залучення нових віруючих (Церква Христа). Після проповіді багато із церков переходять до процедури «залучення». Проповідник ставить запитання: «Хто із присутніх у залі прийняв Христа?» (або щось подібне). Ті, «що прийняли» виходять на сцену під бурхливі оплески залу. Подібну процедуру використовують Церква Христа, п'ятидесятники, харизматичні церкви й багато інших. Практично, залучення є кульмінаційним моментом молитовних зборів. Іншим варіантом кульмінації є «зцілення», що практикуються більшістю неохристиянськими церквами. Бажаючі зцілиться виходять на сцену, де проповідник молиться за них, іноді за підтримки залу. Видимим проявом «зцілення» є падіння того, хто зціляється (п'ятидесятники), його перехід до трансовго стану. Завершується молитовні збори хоровим співом і спільною молитвою. Сімейні служіння. Близьким по характеру, однак, відмінним по масштабах, є сімейне служіння, також використовуване більшістю неохристиянських систем. Під час сімейного служіння, яке проводиться невеликим числом учасників, часто в так званих сімейних групах, як правило, не вдається досягтися того ступеня інтенсивності екстатичних станів, яка властива молитовним зборам. Це компенсується відчуттям інтимності й можливістю приділити персональної увагу кожному зі членів групи (наприклад, колективно помолитися за успішний рішення його проблеми або навіть допомогти матеріально) [14]. Прозелитистська діяльність. Багато з неорелигіозных систем виділяють діяльність, спрямовану на залучення нових віруючих (прозелітизм) як окрему форму релігійного служіння. Цієї думки дотримуються свідки Ієгови, кришнаїти, послідовники Церкви Христа, муніти, білі брати й багато інші. Прозелітизм не можна вважати абсолютно новим видом релігійної практики. Досить згадати місіонерську діяльність традиційних християнських церков. Однак, є ряд серйозних відмінностей, обумовлених сучасною історичною та культурною ситуацією. Прозелитистська діяльність сучасних релігій здійснюється в насиченому різними релігіями культурному просторі, у якому продекларована воля совісті. Така ситуація найчастіше приводить до того, що прозелитистська діяльність більш схожа на боротьбу за ринок збуту релігійної продукції між різними системами. Деякі з неорелігій розглядають прозелітизм як основний вид діяльності [1]. У своїй прозелитистської діяльності багато неорелігійних сект використовують маніпулятивні техніки. Форми прозелитистської діяльності, використовувані різними громадами, відрізняються між собою. Так кришнаїти віддають перевагу продажу культової літератури й супровідним їй індивідуальним роз'яснювальним бесідам, тоді як більшість неохристиянських громад намагаються запросити людину на молитовні збори, на яких вона зазнає більш інтенсивного групового впливу [41]. Деякі релігійні системи використовують у своїй діяльності сховані форми прозелитистської і ритуальної діяльності. Так муніти й послідовники саєнтологічної церкви запрошують потенційних послідовників на «семінари» і «тренінги» через спеціально створені громадські організації. Інформація, одержувана на таких семінарах, може носити лише характер принади або носити схований (такий що не розкривається знову залученому) релігійний характер. Крім перерахованих форм релігійного служіння, використовуваних сучасними неорелігіями, можна відзначити також релігійні спектаклі (кришнаїти, харизмати), недільні й інші школи (мормони, баптисти), дитячі служіння. На відміну від класичних релігій, більшість неорелігій не створило ритуалів, що супроводжують життєвий цикл людини (весіль, похорону і т.д.). Однак, у силу наявності відповідних потреб у віруючих, подібні ритуали починають поступово вводиться в структуру релігійної практики. Так подібні ритуали з'явилися в кришнаїтів, ще раніше в більшості протестантських церков [1].

Таким чином, можна говорити про існування своєрідного ринку духовних послуг, що в менталітеті сучасної людини не суперечить духу релігійності. Проявом цього ж явища є можливість відвідування людиною декількох релігійних громад одночасно, що особливо характерно для неохристиянских і неосхідних систем. Сукупні елементи релігіі, такі як релігійні образи, міфологіі, системи символів, ритуали і заповіді, перетерпіли значні зміни й придбали інший зміст у силу їх використання як маніпулятивних технік.

1.2 Визначення поняття релігійного сектантства

Що ж таке тоталітарна секта? Поняття «секта» ще не має чіткого наукового визначення в соціології й психології, хоча в міжнародній практиці зустрічається досить часто для того, щоб вважатися цілком устояним юридичним терміном. У соціальному аспекті сектою можна назвати організацію або групу осіб, замкнених у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, що прямо суперечать їм [75].

У психологічному аспекті тоталітарна секта, або деструктивний культ, - це авторитарна ієрархічна організація (релігійна, філософська, політична, психотерапевтична, освітня, комерційна та ін.), що практикує облудне вербування й контроль свідомості своїх послідовників, що будується навколо харизматичного лідера, який й використовує у своїй діяльності різні психотехніки в комбінації з гіпнозом, впливом, викликає психологічну дестабілізацію особистості, відключає критичне мислення (що вводить людину в змінений стан свідомості), здійснює загальний (тотальний) контроль над усіма без винятку сторонами життя адепта, складає практики, правила поведінки, норми спілкування і т.д., що суперечать нормам етики й моралі, прийнятим у суспільстві.

Зараз у світі йде боротьба за оволодіння свідомістю як окремої людини, так і суспільства в цілому. Головна мета будь-якої деструктивної організації — це влада й гроші. У релігійних сектах людині обіцяється порятунок душі, райське блаженство на небесах або на землі, ріст духовності, вивчення Біблії. У медичних культах обіцяють лікування від усіх хвороб. У педагогічних — швидкісні методи навчання, підвищення інтелектуального потенціалу, вступ в елітні вузи. Культи по наданню психологічних послуг обіцяють поліпшити відносини в родині, підвищити комунікабельність, знайти друзів, також збільшити інтелектуальний потенціал. Комерційні культи обіцяють успіх у бізнесі й швидке збагачення. Але всіх їх поєднує одне — це легкість і швидкість усіх перерахованих вище досягнень, тому що «кінець світу близький» і «терпіти залишилося вже недовго».

На першому етапі вживається спроба підлестити, здійснюється бомбардування так званою «любов'ю» [11]. Людині говорять: «ти розумний, здатний, ти вибраний для великої місії». При цьому роздувається почуття власної значимості й важливості. Усе це відбувається в теплій і серцевій атмосфері, і в людини не виникає підозр. У ряді сект обіцяється робота, зайнятість, навчання на курсах лідерів, проповідників. Принадами є також Біблія, використання християнської символіки, обговорення проблем людини, сенсу життя і т.п., посилання на загальнолюдські цінності. При цьому експлуатується прагнення людини, особливо молодої, до нових незвіданих галузей знань. Вербувальники культу, вправні в оцінці передбачуваних клієнтів, найчастіше звертаються до тих, хто перебуває в нестійкім соціальнім і психологічнім положенні. «Виділяються наступні ознаки вербувальника: це найдружніша людина, яку ви коли-небудь зустрічали; це людина, занадто зацікавлена у тому, що й вам, як він з'ясував, подобається робити; той, хто обсипає вас компліментами й похвалами й холоднокровно оцінює, що з вас можна побрати: ентузіазм, енергію, фізичну або інтелектуальну силу, гроші, квартиру; той, у кого є всі відповіді на всі питання» [19].

Ціль залучення в деструктивних культах полягає в тому, щоб той, того вербують, безумовно прийняв вірування, практику й характерні риси особистості, запропоновані групою. Успішне залучення часто супроводжується радикальною зміною новозвернених, коли вони приймають на себе ідеальну культову особистість. Разючий розрив з минулим може спочатку викликати потужні стреси в перетворених. Хоча специфічні засоби можуть варіюватися від групи до групи, існує ряд загальних тактичних приймань, використовуваних деструктивними культами, щоб добитися залучення. Деякі з них включають (по Волкову Е. Н.) наступні [12]:

Контроль часу й діяльності (поведінки), тобто підпорядкування потенційних перетворених розрахованому строгому часовому графіку, у межах якого кожний момент пов'язаний з фізично й емоційно напруженою діяльністю. Такий графік може включати: лекційний марафон, тривалі засідання - зустрічі групи, інтенсивні консультації один на один, довільні танці або енергійні види спорту, гіпнотичні вправи, створення виразних зорових образів (візуалізація), медитацію, монотонний спів, жаркі молитовні збори, недостатні сон і їду. У результаті: знижені психологічний захист і увага, фізичне й емоційне виснаження, ослаблена здатність критично оцінювати групу, трансоподібні стани, які часто є відволікаючими й роблять людину найвищою мірою навіюваною.

Інформаційний контроль: запобігає критичній оцінці культу, підтримує неінформований стан, що виникає у суб'єкта [76].

Маніпуляція. «Маніпуляція - це вид психологічного впливу, митецьке виконання якого веде до схованого порушення в іншої людини намірів, що не збігаються з його актуально існуючими бажаннями» [21]. Це може бути здійснене шляхом приписування нових і додаткових значень звичайним словам. Додаткова тактика включає: використання особливого словникового запасу, наприклад, штучних слів і фраз; уведення іноземної мови в розмову й спів; прагнення відбити бажання відвертої розмови про некультову діяльність, інтереси й ідеі; обмеження вираження особистих думок і почуттів про своє минуле й майбутнє.

Тактика «промивання мізків». Наприклад, багато культів відбуваються від сумнівів, критики й питань адептів твердженнями: «Усе стане ясно згодом».

Навчання методикам, що викликають транс. Воно може містити в собі: медитацію, монотонний спів, говоріння на мовах, самогіпноз, створення яскравих уявних образів (візуалізація) і контрольовані дихальні вправи (що приводять до збідніння або перенасичення крові киснем, та змінюють процес мозкової діяльності). У деяких особливо вразливих людей застосування подібних методик може привести до психічних зривів.

Ісповедальні сесії, під час яких адептів примушують видавати особисту інформацію про минулі й справжні провини та гріхи, реальні або уявлювані.

Груповий тиск, тобто пропозиція позитивного підкріплення, такого, як схвалення, прихильність або підвищений статус, коли адепти погоджуються із цілями групи.

Чому дії сект є такими успішними? Для вербування нових послідовників багато сект застосовують дослідження в області «мозок-комп'ютер», які перебувають у цей час на тій стадії розвитку, коли технічно можливо проводити експерименти із впровадженням у підсвідомість. Наочним прикладом служать різні гіпнотичні сеанси й деякі інші психогенні впливи, які «блокують» свідомо-вольову сферу та коригують її відповідно до мети проведеного сеансу. За допомогою деяких нескладних технічних прийомів можливе кодування або затушовування візуальних (зорових) і семантичних образів (подвійне фур'є-перетворення, 25-й кадр), які при пред'явленні не усвідомлюються людиною, тому що є непомітними. Комп'ютерне тестування людини може продемонструвати її соціальну орієнтацію, психічні установки, сховані в глибинах підсвідомості навіть від неї самої [24]. Сучасний стан науки й техніки дозволяє зовсім непомітно для свідомості людини вводити в його пам'ять будь-яку інформацію без його згоди, яка засвоюється, як їжа, і визначає його потреби й бажання. Лідери пояснюють своїм адептам, що закони, мораль, етика, прийняті в суспільстві, дурні, і тільки принципи секти гідні того, щоб їм наслідувати.

Тоталітарні секти провокують порушення громадського порядку. Вони мають у своєму розпорядженні величезні фінанси, гарну організацію, відшліфовані методи роботи і великий досвід. «Секти купують у країнах СНД великі ділянки землі, на яких ведуть будівництво, купують нерухомість, знімають великі кіноконцертні зали для проведення своїх проповідей з метою агітації, орендують приміщення. Секти також вимагають непомірних внесків, які збільшуються з кожним разом, вимагають усякого роду пожертвувань на користь секти, змушують людину продати майно, квартири, дачі, цінності, написати заповіт на користь секти. Чималу допомогу їм виявляє й недосконалість нашого законодавства, а також не застосовуються вже існуючі статті кримінального кодексу» [23].

Отже, на сучасному етапі відчувається необхідність не тільки в духовному захисті від подібних впливів, але й чітко вироблених законах і заходах, що ставлять перешкоди перед насильницьким впливом на особистість людини, його свідомість і підсвідомість. Насильницьке втручання в психіку й зомбування приводять до стану безпорадності по психічних причинах. Тому особи, підлеглі такому впливу, повинні розглядатися як тимчасово недієздатні особи, у зв'язку із втратою можливості адекватно сприймати, оцінювати й передбачити результати своїх дій. «Воля покинути культ у деяких деструктивних релігійних організаціях звичайно гарантується тільки на словах. Існують факти, що свідчать про те, що багато членів сект вживали розпачливі спроби знову знайти волю, однак впроваджені в підсвідомість страхи й переслідування з боку керівників секти доводили людей до психічних розладів і навіть самогубств» [33]. Відомі випадки погрози вбивства керівниками деструктивних релігійних організацій своїх адептів, що спробували порвати з культом [51].

З 2001 р. в Україні кримінальні справи проти деструктивних релігійних об'єднань збуджуються по статтях: «Зазіхання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень або здійснення релігійних обрядів», «Організація масових безладь», «Незаконнє утримання, опоганення або знищення релігійних святинь», «Ушкодження релігійних споруджень або культових будинків» (статті 178-181 КК України). Санкції за порушення особистих прав і свобод людини й громадянина в області релігії свідчать, що гуманізм права не зводиться тільки до жалості й співчуттю, а будь-яке протиправне діяння буде припинятє [60]. Однак найчастіше лідери сект залучаються до відповідальності як звичайні громадяни.

Юридична практика показує, що людям, які потрапили в секту, наноситься серйозна шкода, довести яку практично неможливо: у них спостерігаються різні фобії, депресії, порушення ідентичності, втрата спонтанності, розлад сну, сексуальні проблеми, приступи паніки, галюцинації, параноя і т.д. У середньому, людині, яка знайшла в собі сили, щоб порвати із сектою, для повного видужання потрібні два роки.

Зареєструвати релігійну організацію досить просто, заборонити її діяльність, виходячи з доказів її вкрай негативного впливу, практично неможливо. Для цього необхідно рішення суду, тривалий судовий процес, що говорить про недосконалість законодавства в області релігії. Права й свободи нових релігійних організацій і сект повинні бути обмежені в тій мері, у якій це необхідно для захисту здоров'я, прав, законних інтересів громадян України. Для цього повинні існувати експертні комісії, які в кожному конкретному випадку у відношенні конкретного культового новотвору це питання вирішують. І звичайно, далеко не у всіх ситуаціях такі експертизи повинні покладати на психіатрів, але в ряді випадків це просто необхідно [28].

Таким чином, поняття секта трактується як організація або група осіб, замкнених у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, що прямо суперечать їм [75].

1.3 Психологічні особливості особистості, схильної до релігійної аддикції

У вивченні проблеми передумов залучення в культи серед вітчизняних досліджень необхідно відзначити роботи Е. Н. Волкова [11], А. А. Скородумова [65]. Слідом за американськими експертами Джоан К. Росс і Майклом Д. Лангоуні [35], можна виділити фактори, що визначають культову уразливість індивіда. До таких відносяться: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.

Проходження основних етапів психосоціального розвитку й відповідних їм криз припускає ріст імовірності залучення в культи. Особливо щодо цього значимі (відповідно до типології Є. Еріксона) стадії підліткова й пізньої зрілості (після 60 років). Небезпека підліткового періоду пов'язана з віковою недосвідченістю, недостатньою відповідальністю, тяжінням до простих відповідей не складні питання. Психологія підлітка багато в чому носить культовий, груповий характер [79].

До ситуаційних факторів ставляться всі стани нестійкості переходу, маргінальності, зв'язані зі зміною соціального статусу й групових ролей. Це закінчення середньої школи, перший рік поза родиною, тюремне ув'язнення, перший або останній рік навчання у вузі, втрата або зміна роботи, розлучення, подорож, переїзд, хвороба, смерть близького, зміна способу життя, еміграція.

При розгляді ролі біографії відзначається, що діти з родин з високим рівнем доходу більш уразливі для вербувальників, ніж менш інфантильні — вихідці з бідних родин, що пройшли дворову школу виживання й цинізму, що виробили імунітет проти експлуатації й маніпуляції. Але одночасно за принципом маятника занурення на саме дно життя може підштовхнути до пошуків чистоти, сенсу й добра. Хрещення й традиційне релігійне виховання не є непереборною перешкодою для культового вербування [34].

Серед психологічних факторів слід виділити різні форми психологічних розладів і захворювань. Психопатологія тягне її носіїв у культи (як і до релігії в цілому). З іншого боку, «секти» можуть провокувати схильність до психічних захворювань. Трансові культи, що практикують стани медитації, трансу, містичного екстазу особливо небезпечні й одночасно привабливі для істериків [57]. У цілому ж справжня релігійність протистоїть психічній нестійкості. Суттєво для залучення й сприятливе сприйняття образів і моделей, що відповідають, у термінології К. Г. Юнга, архетипам аніми й анімуса (транскрипція найдавнішого вчення про инь і Ян [80].

В особистості чоловіка архетипу аніми співзвучні образи вічної жіночності, Софії, Богородиці, Церкви, релігійної групи й релігійної родини. Архетип анімуса в надрах жіночої психіки відповідає батьківському початку, Логосу, силі, що визначає зміст. Він проектується в символіці Христа, Дон Жуана. Архетип же старого мудреця проявляється в образах пророка, учителя, гуру. Сприйняття конкретного явища інтенціонально визначається і якостями, що виходять із позачасових глибин архетипу. Культовому лідерові, наприклад, індивід «архетипічно» схильний приписувати такі характеристики, як зрілість, мудрість і духовність [36].

Групу ризику визначає схильність до авторитарного типу відносин і мислення, перевага зовнішнього локусу контролю. Естети з художнім мисленням відрізняються формальною, «рольовою» релігійністю. Для багатьох культ виступає більш витонченим різновидом конформізму відносно опозиційної групи. Для маргінальної стадії соціалізації характерне загострення проблеми ідентифікації індивіда. Одночасно він виступає опозиціонером відносно держави й офіційної церкви. Подібна спрямованість збільшується маніакальністю. Слід пам'ятати, що потенційною жертвою деструктивних культів є кожний у стані розчарування, наївності, безнадійності, хоча б короткочасної дезадаптивованності й фрустрованості й навіть у стані авітамінозу. Люди, що відчувають почуття залежності й страху, знаходять у культах прозорість перспективи, однозначність відносин (порятунок визначається підпорядкуванням «старшим»), рятування від особистого почуття відповідальності й провини, що, у свою чергу, сприймається в якості благодаті, духовної гармонії. Більшість майбутніх і колишніх культистів страждають від сильного почуття самітності. Частиною культової привабливості є можливість піти від цього почуття. Воно загострює необхідність бути собою. У випадку виходу створення групи колишніх культистів — найважливіша складова терапії для осіб, що почувають себе ізольованими від інших. Схильні попадати в «секти» і люди безкомпромісні у своїх духовних пошуках, що прагнуть до абсолютної істини «тут і зараз» [20].

Серйозні невдачі в сімейнім житті характерні для більшості культистів. Невроз «дорослої дитини» формує довічне прагнення індивіда до підтримки, захисту, відносин, що моделюють сімейні. Уразливість культовому впливу визначається емоційною близькістю, ступенем авторитаризму або рівноправності в сімейних відносинах. Як «неблагополучні», так і зовні «щасливі» родини виховують людей для культів. З іншого боку, самі культи руйнують родини. Схильність до маніпулятивних відносин визріває десятиліттями. І лише факт залучення в «секту» робить сховане явним. Авторитарність є максима волі знеособленого конформіста. Одночасно авторитарність — це засвоєна базова модель відносин у родині й суспільстві. Культизм — одна з форм зміни групового статусу молодої людини, форма молодіжного розриву відносин з родиною. Це максима первинної волі — вибір між авторитетами, видами влади над собою, формами власної знеособленості. Перевага більш високого, ніж батьківський, авторитету сприймається в якості властного духовного росту. Прагматичне й авторитарне відношення батьків до дитини заміняється настільки ж маніпулятивним, але більш статусним відношенням з боку культу. І те й інше — у гуманістичній оболонці. Група так само, як і батьки, виключає особисту відповідальність дитини. Відповідальність і пов'язане з ним почуття провини проявляється лише при переході від одного типу безвідповідальності до іншого. Але й вони витісняються усвідомленням особистісного росту, зміни статусу й залучення до високої мети. Поширення культів визначається, крім того, обмеженістю соціальних контактів, «неврозом общинності». Серед причин цього — і усунення дитячих і молодіжних організацій у школах, тих же піонерських і комсомольських, згортання кількості «заходів». Часті переїзди, функціональність відносин обумовлюють наші приховані мрії про світ як велику родину. У культі представляють індивідові втілення його мрії [6].

Крім того, пасивність індивіда, згідно із класичним психоаналізом
3. Фрейда [72], визначається негативними відчуттями, незадоволеністю на оральної стадії розвитку дитину. При недостатній або надмірній на цьому етапі стимуляції формується орально-пасивний тип особистості. Будучи дорослим, індивід продовжує несвідомо очікувати материнської турботи й схвалення з боку. Залишається довірливим і залежним. Труднощі проходження фаллічної стадії хлопчиками також приводять до сором'язливості й боязкості в зрілі роки. У підсумку, зокрема, зростає імовірність залучення до релігійної групи, де головною є норма безшлюбності. Фіксація в жінки комплексу Електри приводить до різноманіття романтичних відносин і з тієї ж часткою імовірності — обожнюванню групового лідера, спортивного тренера, гуру, духівника.

Згідно з ідеями С. Грофа, родова травма визначає структуру наступного духовного, релігійного досвіду індивіда [17].

Параноя обумовлюється негативним досвідом першої перинатальної матриці (БПМ-1) — досвідом дисгармонійної єдності плода з материнським організмом. У підсумку індивід схильний сприймати скрізь чатуючих його демонів і злих сил. Домінування почуття самотньості безнадійності, провини, депрессивність, тривожність, безініціативність — результат негативного досвіду БПМ-2 (важкі початкові пологи, матка стискає плід, її шийка закрита). Ті ж наслідки визначаються використанням при пологах маніпулятивних засобів, щипців. Садо-мазохистські тенденції, агресія, схильність до кривавих жертвоприносин і сатанізму пов'язані з негативними наслідками дії третьої базової перинатальної матриці (шійка матки відкрита, плід під час просування й боротьби за виживання відчуває задуху, зустрічається із кров'ю й слизом) [23].

Крім авторитарних, деструктивних, існують гуманістичні, психотерапевтичні підстави культової привабливості. Культизм — форма трансцендирування, виходу за межі повсякденного й мирського. Різноманіття досвіду й зокрема релігійного, залишається потребою особистості що самоактуалізується. У релігійну групу приводять пошуки сенсу життя, негативне вирішення проблеми теодицеї — у площині усвідомлення «богозалишеності» миру. Індивід приходить у групу з невирішеними в «зовнішньому» суспільстві проблемами, комплексами, нереалізованими мотивами (самоствердження, прагнення до людських відносин, особистісного росту). І в рамках культу ця гуманістична, психотерапевтична спрямованість має більшу імовірність реалізовуватися в руслі деструктивності [57].

Таким чином, до психологічних характеристик особистості, схильної до релігійної аддикціі можна віднести: сором'язливість, довірливість, схильність до гомеостазу, несамоактуалізованність особистості, терпимість до ідеологічної й сенсової невизначеності, тривожність, нестабільність установок, репродуктивність мислення, схильність до авторитарного типу відносин і мислення, перевага зовнішнього локусу контролю. Фактори, що визначають культову уразливість індивіда: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.

1.4 Група ризику й причини приєднання до культів

Майже всі дослідники цього питання відзначають, що в нові релігійні рухи в першу чергу попадають люди молоді [2; 16; 62].

А. Баркер і ряд інших авторів пояснюють це тим, що нові релігії, де є лише перше покоління віруючих, викликають більше ентузіазму, ніж традиційні, що вже посоліднішали згодом. Звичайно нова релігія більш беззастережно обіцяє порятунок громаді, що істинно увірувала або окремій людині, що йде по «дійсному шляхові» [92; 93]. Через це молодому шукаючому розуму нова релігія може здатися більш живою і чуйною, у той час як традиційна справляє враження більш млявої й святенницької. З іншого боку, нові релігії вимагають від своїх прихильників набагато більше сил і часу, ніж традиційні релігії. А такою розкішшю, як вільний час, володіють більшою мірою молоді, несімейні люди.

Природно, такий стан речей існує до пори до часу. Час тече, сектанти зростають. Люди в 30 із зайвим років, які виховують дітей, вже мають зовсім інші погляди на життя, ніж безтурботні 20-літні ідеалісти. Свої ж власні батьки з народженням у молоді дітей стають ближче, а разом з ними й традиційні цінності. Можливо, саме цим пояснюється той факт, що із створенням родини, багато прихильників залишають нові релігії [62].

Не відкидаючи того факту, що неофіти — люди в основному молоді, багато дослідників зосереджують увагу більше на психологічних причинах вибору секти як об'єкта для своєї подальшої реалізації. Нам також подібний підхід бачиться досить цікавим.

Перспективний і такий підхід, коли неофітів не розглядають як монолітну масу досить молодих і незрілих індивідуумів. У масі тих, хто попадає в секту, при всій удаваній «однаковості» сектантів, безумовно, можна виділити різні групи людей. Вони будуть різнитися по своїх психологічних особливостях, найчастіше саме в них криються причини й очікування, що спонукали їх вступити в секту [58].

До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.

Багато сект, що застосовують ірраціональні форми, релігійного досвіду, що включають екстаз, транс, залучають тих, хто саме в таких формах звик у своєму повсякденному житті робити розрядження напруженості (це, наприклад, істерики). Депресантів тягнуть культи, у яких особливий упор робиться на переживання жертовності, жалю й страждання. Параноїки також не залишаться поза охопленням. Себе виявити їм допомагають культи, у яких переважає ненависть до ворогів даної релігійної ідеї.

Отже, у широкому й багатограному спектрі сучасних сект і культів, особистість із будь-яким типом психічних відхилень, незалежно від віку, може стати у нагоді. Найчастіше ці люди перетворюються в закінчених фанатиків. Їм частіше, ніж іншим, «приходять» бачення, чуються загадкові голоси. А у вмілих руках керівників сект ці легконавіювані люди, перетворюються в пророків і служать надалі для демонстрацій тим, що сумніваються.

Відомі вчені P.M. Грановська й І.М. Нікольська [16] у своїй книзі «Захист особистості» на підтвердження положення про те, що в рядах сектантів досить людей із психічними відхиленнями, наводять дані американських дослідників Л. Френсиса й Дж. Беннефта, які встановили зв'язок між екзальтованою релігійністю, психозами й неврозами [18]. До цієї ж групи ми віднесли б у цілому здоровіших людей, але, які перебувають у кризовому періоді розвитку. Це молоді люди в період полового дозрівання, деякі жінки в період клімаксу. У ці періоди люди можуть бути в деяких своїх проявах неадекватні.

У середовищі сектантів можна виділити людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом. Цих людей ми умовно об'єднаємо в другу групу. Будучи людьми психічно здоровішими, вони все-таки мали серйозні проблеми в сімейному житті й у побудові своєї власної родини. Вони мають гостру потребу в розумінні й любові близьких. Ця «недолюбленість» змушує їх і в дорослому віці шукати те, що вони недоодержали в дитинстві. Вони біжать від тих соціальних форм родини, які заподіяли їм біль, одночасно вони потребують підтримки, можливо, навіть більше чому хтось інший. У сектантському світі вони знаходять заступника. Учителів; які обіцяють їм підтримку, захищеність, яких їм так бракує. За це вони готові на сліпу повагу й поклоніння йому. Цей зв'язок із Учителем перетворює їх знову в дітей. Такі особистості віддають перевагу організаціям, що емітують структуру родини, такі як Церква Об'єднання (муніти), секта Родина і т.д. У них атрибути родини гіпертрофуються. Керівників називають батьком і матір'ю (муніти), татом (Родина); привласнюють їм риси, властиві паттерновым фігурам. У таких сектах намагаються забезпечити внутрігрупову згуртованість і довіру, внутрігрупові норми й ідеали.

До представників даної групи можна віднести й тих, хто виявився в критичній ситуації або в момент різких змін своєму життя. До таких моментів можна віднести від'їзд із родини на навчання (перші роки поза родиною), зміну роботи, переїзд на інше місце проживання, раптову хворобу або смерть близького, члена родини, розлучення і т.д. У такі періоди багато з людей можуть поповнити другу, умовно виділену нами групу [2].

У таких ситуаціях рвуться звичні соціальні зв'язки, наростає зовнішній дефіцит спілкування, який призводить до падіння самоповаги. Усі ці фактори штовхають їх на пошуки якогось нового соціального середовища. У такі моменти життя й можуть з'явитися представники однієї із сучасних сект, які пропонують ілюзію швидкого росту самоповаги, визнання якоюсь соціальною групою «вибраних» і «просунутих» особистостей. І дійсно, секта спочатку зустрічає неофіта з розкритими обіймами, у яких він на час знову може відчути щиросердечну рівновагу. Ось тут він і «попадається на гачок».

Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих. Їхні піднесені моральні, світоглядні цінності залишаються незатребуваними або суспільством у цілому, або конкретним оточенням. Крах духовних орієнтирів змушує їх пуститися на пошуки того середовища, тієї групи людей, які розділяють їхні духовні устремління [32].

Як уже говорилося вище, молодий палкий розум може відкинути офіційну церкву через ортодоксію, вона може здатися йому недостатньо діяльної в досягненні високих ідеалів. А от пихаті обіцянки діячів сект можуть справити враження, особливо на молодь, що ще не має життєвого досвіду. Такі люди схильні ідеалізувати лідера, який дозволяє долучитися до «великої ідеї» або до «великої місії очищення й поліпшення людства». Висловлення рекрутерів від сект так багаті хльосткими виреченнями, що в них самий ідеалістичний розум може знайти те, що буде відповідати його високим ідеалам. Із часом більш реалістичні й зрілі розчаровуються в таких місіях, але вийти із секти непросто. Уся машина секти спрямована на залучення й утримання нових членів [34].

Існує й четверта категорія осіб, які приходять у секту. Вона відрізняється від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання.

Що ж залучає таких людей до секти? Їх залучають можливості, які може надати їм секта, якщо їй (сектою) правильно скористатися. У сектах, як і в багатьох інших місцях, є люди, які прагнуть добитися просто певної вигоди. Хтось розуміє, що якщо правильно себе повести, те небувалий кар'єрний ріст і шанування тобі забезпечене. Як ми бачимо, попадають люди в секти по різних причинах. Одні психічно нездорові або попадають у секту в гостро несприятливі періоди психічного розвитку; інші шукають любов і розуміння, якими були обділені в дитинстві; треті шукають групу однодумців, які розділяли б їх високі устремління; четверті з меркантильних міркувань. Маючи різний психічний розвиток, усі вони прийшли по різних причинах, а отже, мають неоднакові очікування від своєї участі в секті. Рух їх у зворотньому напрямку зажадає серйозних зусиль фахівців різних профілів і їх самих. Виключення становить остання четверта група. Її представники знайдуть у собі сили покинути секту без усякої реабілітації, якщо вона не буде сприяти реалізації їх задумів.

Таким чином, людей, схильних до влучення в релігійну секту, можна розділити на чотири групи. До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.

До другої групи можна віднеси людей, які прийшли в секту з тих родин, у яких панує твердий, авторитарний стиль виховання, відсутне щиросердечне тепло, повага й довіра до кожного члена родини. Інакше кажучи, це родини з несприятливим психологічним кліматом.

Третю умовну групу становлять психічно здоровіші й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих.

1.5 Вплив культу на психіку адепта

Деякі питання психопатології релігії залишаються дотепер недостатньо вивченими. Разом з тим, у зв'язку зі швидким поширенням в Україні традиційних і нетрадиційних релігійних навчань, вони залучають усе більше уваги й стають все більш актуальними. Значний розмах придбала трудноконтрольована діяльність численних релігійних тоталітарних деструктивних сект. Ретельне дослідження культової діяльності й велика клінічна робота за участю різних культів розвіяли переконання, що існували раніше, що культи залучають у свої ряди винятково психологічно вразливих або психічно хворих людей [83; 84; 87].

Підраховано, що в країнах СНД у культову діяльність залучається в цей час від 5 до 10 мільйонів людей [33]. Приблизно половина з них — здорові, нормально розвинені люди, що стають членами культу в період вираженої, але минущої уразливості, наприклад, після розлучення, смерті коханої людини або під час критичного життєвого періоду, приміром, у підлітковому віці. У другої половини членів культів, можливо, були психічні розлади, які могли вплинути на участь у секті. Необхідно відзначити, що, незалежно від наявності психічних розладів в анамнезі, в осіб, що залишають секту, у значній мірі збільшується поширеність дистреса й підсилюється клінічно значуща психопатологічна симптоматика [88].

Офіційні релігії зазвичай прагнуть до дійсного прийняття теологічної доктрини, заохочують особисту допитливість і проповідують власний вибір і самостійне прийняття релігійних принципів. Деструктивні культи на противагу цьому побудовані на «неправді, залежності й страху» і мають чотири визначальні ознаки. По-перше, участь у ньому припускає повне знищення індивідуальності або підпорядкування індивідуальності лідерові культу або всій громаді. По-друге, основною метою культу звичайно є довічна експлуатація, що постійно підсилюється (наприклад, фінансова, сексуальна, фізична) членів культу. По-третє, типовий лідер деструктивного культу — авторитарна, рішуча й харизматична особистість, незвичайні переживання якої (наприклад, бачення, сни, травми) інтегруються в структуру вірувань. І останнє, найбільш важливе, — деструктивний культ використовує владу з порушенням етичних норм, забезпечуючи покірність членів [90].

Остання особливість деструктивних культів, при якій використовуються «неетичні маніпулятивні техніки переконання й контролю», включає наступні 8 елементів:

Проводиться тотальний контроль над повсякденним життям членів культу (контроль оточення), наприклад, фізична ізоляція, цензура, звуження кола спілкування, значне обмеження трудової діяльності й соціальних взаємодій, обмеження в одязі й володінні власністю, позбавлення їжі. Приміром, члени Об'єднаної Церкви преподобного Sun Myung Moon і секти «Небесних врат» повинні були подорожувати парами, носити однаковий одяг, відмовитися від колишнього життя, продати всю власність і припинити дія своїх прав водія [89; 91].

Лідери деструктивного культу цілеспрямовано брешуть із метою «придбання» особливої могутності (містична маніпуляція). Наприклад, перед самим масовим одночасним самогубством і вбивством 914 людей у Гайані в 1978 році лідер «Народного храму» преподобний Jim Jones із Сан-Франциско, що страждає шизофренією, здійснював чудотворне «зцілення» членів культу від захворювань, які систематично навмисно «створювалися» для наступного зцілення. Схильність Jim Jones до брильянтових перснів і взуття зі шкіри крокодила вселяла сектантам повагу й трепет. Коли ж Конгрес США зацікавився діяльністю новоявленого месії, члени комісії виявили гору трупів, вбитих за допомогою ціаністого калію. Вражає, що близько 200 людей покінчили із собою по власній волі. Caм Jim Jones застрелився [83].

Абсолютна незаперечна лояльність стосовно культової організації й віруванням (вимога чистоти). Це відбите в правилах секти «Небесні врата»: порушеннями вважаються обман членів або лідерів культу, навмисна непокора, чуттєвість і вказівки на помилки лідерів. Люди, що залишають цю секту, повідомили, що в період членства від них було потрібно проживати в суворій убогості й пити рідини «що очищають», відмовляючись від твердої їжі [ 89; 91].

Для забезпечення психологічної уразливості членів використовується принизливі й тверді засудження (культ сповіді). В «семінарах, що навчаються» Эрхарда й інших психотерапевтичних культах досить часто використовується ритуал сповіді на «гарячому стільці» [83].

Для додання вірогідності культовим віруванням створюються псевдонаукові, ємні й перекручені пояснення (священна наука). Це добре описане в матеріалах, опублікованих в Інтернеті комуною «Небесні врата». Жили замкнено, робили бізнес на підготовці сторінок для системи Інтернет. Сектанти вважали себе ченцями й називали один одного «сестра» і «брат». Кілька років вони ретельно готувалися «з радістю покинути цей мир». Згідно з навчанням їх проводиря й гуру Маршалла Эплуайта, у березні до землі повинна була наблизитися комета Хейла–Боппа. У хвості цієї самої комети нібито перебуває космічний корабель, який і повинен був перевести сектантів на іншу планету. Для цього потрібно було всього лише «позбутися земної оболонки». Вони й позбувалися… Через три дні поліція виявила на віллі 39 холодних трупів, серед яких було й 8 кастрованих чоловіків. А комета зависла над Землею й відправилася в космос. Подібним чином діють і деякі інші футуристичні й пов'язані із НЛО культи [88; 89; 91].

Використовується ритуалізований, вузький набір фраз, що обмежує самостійне осмислення культових вірувань і полегшуючих диссоціативне переживання. На противагу, наприклад, віруванням католицької церкви, що розглядає тіло людини як носія душі, мова секти «Небесні врата» визначає розщеплення душі й тіла, духу й матеріальної природи, що значно утрудняє сприйняття душі й тіла як єдиного цілого [89; 91].

Здійснюється постійне знецінювання сприйняття і почуттів членів секти з метою зміцнення й розвитку культових ідеалів (доктрина вище особистості). Наприклад, у групі «Небесні врата» порушеннями правил уважалося: ставити себе на перше місце, самостійно вживати які-небудь дії, мати переживання особистого характеру, симпатії й антипатії, збиватися з «дійсного шляху», проявляти необґрунтовану люб'язність і довіряти власним судженням.

Люди, що залишилися за межами секти (друзі, родини й цілі народи), розглядаються як носій зла, неварті, нелюдяні й, які, можливо, заслуговують відплати (при прийнятті правильного існування). Одним з останніх драматичних прикладів цієї ознаки культів є вибух бомби з отруйними речовинами в японському метрополітені, організований членами культу з метою розв'язати світову війну, яка «збереже» членів секти й знищить усіх інших.

Усі перераховані вище маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях» [84; 90].

На думку Ц. П. Короленка і Т. В. Дмитрієвої [31] «порівняння змін, що відбуваються в психіці людини в результаті його участі в секті, зі змінами, що виникають при аддикціі, може проводиться й з кількісної сторони, виражаючись у тому й іншому випадку в прагненні людини одержувати усе більше переживань».

За даними Н. В. Бондарева [6], у міру залучення в діяльність секти в адепта на фоні вираженої астенизации відзначається наростання психологічної дезадаптаціі з поступовою заміною індивідуальних форм реагування на групові.

Отже, релігійна залежність, як і будь-яка інша, стає одним із способів втечі від тривоги, відповідальності, необхідності вирішувати свої особистісні й духовні проблеми. На думку Ц. П. Короленка і Т. В. Дмитрієвої [31] аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів.

Не випадково тому в психіатрії й психології заговорили про новий вид патології, яку стали іменувати «культова травма», під якою розуміють комплекс впливів, використовуваний у деструктивних культах і спрямований на зміну свідомості індивіда [25].

В. Є. Пашковський [55] описує наступні психічні розлади, які можуть виникнути в результаті культової травми:

Розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів. Вони проявляються зміною інтересів до родини, друзів, роботи й навчанню, появою нової манери одягатися. Звертає на себе увагу зміна мови: висловлення призводять враження завченності («пластинки, що програється»). Практикуються часті, без пояснень, уходи з будинку, часті телефонні розмови, тривалі читання й медитації. Міняється й режим харчування. Наростає агресивність стосовно рідних і близьких.

Психосоматичні розлади, які частіше спостерігаються у вигляді соматоформних вегетативних дисфункцій, що виникають раптово й супроводжуються вегетативним порушенням, інтенсивним болем у внутрішніх органах.

Атипичні диссоціативні порушення частіше відзначаються в осіб, що практикували методи введення себе в транс. З диссоціативных феноменів частіше зустрічаються галюцинації, параліч, порушення сенсорної сфери.

Посттравматичний стресовий розлад відповідає критеріям МКБ-10 і виникає після розриву із сектою. Особливо характерно подавлений настрій, беззвітна тривога, гнів, амнезія або гипермнезія відносно подій, що травмують, нестійкі диссоціативні або деперсоналіазціонні епізоди, а також відчуття безпорадності, зміни відносини з іншими людьми у вигляді ізоляції й відчуження, недовіри, почуття безнадійності й втоми.

Порушення особистості. Синдром залежності (Ddd-Синдром). Абревіатуру становлять три англійські слова: deception — обман, dependency – залежність і dread — страх. Проявляється втратою власної волі й інтелектуальною критичністю до культового навчання; у прийнятті життєвих розв'язків тільки після ради й з дозволу старшого по культу; у повній і неадекватній піддатливості лідерові; у почутті незручності й безпорадності на самоті через надмірний страх; у страху бути покинутою особою, з якою установлений тісний зв'язок. Ddd-Синдром є початковим порушенням психіки, слідом за яким можливий розвиток більш важких психічних розладів, навіть до психозів з агресивною і суіцидальною поведінкою.

Психози, асоційовані з культовою травмою. Характерний індукований характер. Виділяють синдром надцінних психогенних ідей релігійного змісту, індукований релігійний надцінний і паранояльні марення, які можуть виникати як самостійно так і в рамках наявного шизотипічного розладу або шизофренії.

Разом з тим, не можна заперечувати, що релігійні співтовариства надають істотну допомогу при проведенні реабілітаційних програм з наркозалежними. Як показують закордонні дослідження, уведення в реабілітаційні програми алкоголіків і наркоманів тренінгів, пов'язаних з розвитком духовності й виховання релігійного почуття, позитивно оцінюється як самими пацієнтами, так і фахівцями [85]. Так тренінги духовності виявилися ефективні при використанні метадонових програм зниження шкоди в опіодних наркоманів [82].

У більшості обстежених осіб, у віці від 18 до 35 років, як чоловічої, так і жіновий статі, через 3-4 місяця після регулярних відвідувань зазначених релігійних організацій відзначалися в основному наступні зміни в психічному стані й поведінці: наступала повна (або неповна) переконаність у правоті навчання релігійного культу; з'являлося вороже відношення до батьків (відчуження від батьків); відмова від навчання, роботи, читання газет, журналів, художньої літератури, від перегляду кіно й телепередач, від користування радіоприймачем; спостерігалося обмеження сну до 3-5 годин на добу й виключення з харчування продуктів, що містять тваринні білки; наростали «інтроспекції», замкнутість, губилися друзі, вгасав інтерес до протилежної статі; з'являлися анімія, емоційна холодність, безпристрасний тон голосу, байдужне відношення до зовнішності.

Зазначені прояви супроводжувалися втечами з рідного дому, повним зануренням у діяльність релігійної організації, у багатьох випадках спостерігалися фізичне й психічне виснаження, підвищена стомлюваність. Відзначалося також виключення яких-небудь розмов з підозрілістю й загальною тенденцією до викривлення фактів шляхом їхнього невірного тлумачення, охоплення «законспірованими» подіями, що відбуваються у світі. Такі зміни в психічному стані й поведінці характерні для шизоїдного, параноїдного й залежного розладів особистості. У результаті інтенсивної сектантської практики (літургії, багаторазові ритуали й обряди, ініціації, медитації) деякі ідеї в досліджуваних нами осіб здобували характер надцінних ідей релігійного або псевдорелігіозного змісту, а в частини — характер надцінного псевдорелігіозного марення. Псевдорелігіозні маячні ідеї повністю опановували свідомістю й поведінкою сектанта, визначали всі його вчинки й дії, були недоступні корекції, відрізнялися афективною заряженністю й супроводжувалися сімейною й соціальною дезадаптаціею. Стійкість зазначених маячних ідей підтримувалася постійним контролем поведінки з боку членів сект шляхом системи заборон і обмежень, а також шляхом завантаженості сектантськими дорученнями, обов'язками й у частині випадків залякуванням.

Відповідно до уявлень І. П. Павлова [54], патофізіологічною основою марення була ультрапарадоксальна гіпноїдна фаза в корі головного мозку. До змін свідомості різної глибини привертали докучання, недосипання, багаторазове введення сектанта в гіпнотичний стан шляхом певних фізичних і психічних впливів під видом релігійних проповідей, обрядів, ритуалів, медитацій, мантрів та ін. Механізми психічного зараження реалізуються при прямих і непрямих впливах проповідника на групу людей. Багато з людей, що потрапили в сферу діяльності сект, поряд з розладами особистості, виявляють психологічну залежність від пропонованого їм загадкового «духовного наркотику», до нього виникає потяг, що витісняє частину природних потреб.

Найчастіше у секти залучаються люди, що перебувають у стані психоемоційного стресу, що відчувають почуття самітності, розчарування, незадоволеність. Значна частина сектантів виявляє акцентуйованні риси характеру, а також інші розлади психіки й поведінки. Під впливом сектантської практики з розвитком станів зміненої свідомості наступає маніфестація або рецидив психічного захворювання [77].

Дані результати дозволяють зробити висновок, що діяльність деструктивних релігійних сект у багатьох випадках супроводжується завданням серйозного збитків психічному й фізичному здоров'ю в результаті прихованого психічного насильства й маніпулювання свідомістю людини під виглядом релігійних проповідей, обрядів і масових впливів у стані зміненого свідомості.

У зв'язку з деструктивною діяльністю, що постійно розширюється, тоталітарних сект, які представляють погрозу для суспільства, особливо для молоді, назріла необхідність виробити конкретні пропозиції для внесення змін в українське законодавство про релігійні культи [4].

Таким чином, усі перераховані вище маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.

Висновки до першого розділу

Перший розділ роботи присвячений аналізу літератури вітчизнянних та закордонних вчених. Розкрите поняття сектантства та религійної аддикціі, а також розглянуті причини залучення в секту, позначена група ризику, описаний негативний вплив культу на психіку.

На даний час, досить добре вивчена динаміка сектантства, причини залучення в релігійні організаціі, а також маніпулятивні заходи й техніки, використовувані в громадах для втримання сектантів. Крім того, проведена велика кількість досліджень спрямованих на вивчення особистості сектанта. Однак не вивченою сферою дотепер залишається дослідження особистісних характеристик адепта до вступу в секту. Чітко не сформульовані й не описані методи, спрямовані на коррекційну й реабілітаційну роботу із сектантом, а так само запособи запобігання залучення в секту населення.

Поняття «секта» ще не має чіткого наукового визначення в соціології й психології, хоча в міжнародній практиці зустрічається досить часто для того, щоб вважатися цілком сталим юридичним терміном. У соціальному аспекті сектою можна назвати організацію або групу осіб, що замкнуті у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, та прямо суперечать їм.

У психологічному аспекті тоталітарна секта, або деструктивний культ, — це авторитарна ієрархічна організація (релігійна, філософська, політична, психотерапевтична, освітня, комерційна й ін.), що практикує облудне вербування й контроль свідомості своїх послідовників, що будується навколо харизматичного лідера, який використовує у своїй діяльності різні психотехніки в комбінації з гіпнозом, впливом, викликає психологічну дестабілізацію особистості, відключає критичне мислення (вводить людину в змінений стан свідомості), здійснює загальний (тотальний) контроль над усіма без винятку сторонами життя адепта, складова практики, правила поведінки, норми спілкування і т.д., що суперечать нормам етики й моралі, прийнятим у суспільстві.

До психологічних характеристик особистості, схильної до релігійної аддикціі можна віднести: сором'язливість, довірливість, схильність до гомеостазу, несамоактуалізованність особистості, терпимість до ідеологічної й сенсової невизначеності, тривожність, нестабільність установок, репродуктивність мислення, схильність до авторитарного типу відносин і мислення, перевага зовнішнього локусу контролю. Фактори, що визначають культову уразливість індивіда: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.

Людей, схильних до влучення в релігійну секту, можна розділити на чотири групи. До першої групи можна віднести людей, які попадають у секту, маючи якісь психічні захворювання або у зв'язку з особливостями психічного розвитку.

Маніпулятивні засоби супроводжують ідеологічну обробку, виснажують силу індивіда, стимулюють фрагментацію й приводять до відмови від свого «Я» і беззаперечному прийняттю вірувань і практик культу. По цих і інших причинах членство в деструктивній секті є одним з найбільш руйнівних травматичних переживань, описаних як «заборонений експеримент на людях». Аддикція до секти становить більшу небезпеку, ніж харчова аддикція або навіть гемблинг, оскільки частіше викликає психічні порушення шизофреноформного характеру в релігійних аддиктів. До психічних розладів, які можуть виникнути в результаті культової травми: розлади поведінки, що не досягають рівня психічних розладів; психосоматичні розлади; атипичні диссоціативні порушення; посттравматичний стресовий розлад; порушення особистості; психози, асоційовані з культовою травмою.

Основні положення розділу відображені в наступних публікаціях:

Гуз Н.В. Внушаемость как основа вовлечения в секту // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». – Одесса, 2008. – 53с.

Гуз Н.В. Влияние религиозных культов на психику адепта // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». – Одесса, 2009. – 65с.

Гуз Н.В. Психологические техники манипуляции сознанием в религиозных сектах // Материалы научно-практической конференции «Психологические технологии в экстримальных видах деятельности». – Донецк, 2009. - 215с.

Гуз Н.В. Psychological features of the person of religious adherents // Сборник статей научно практической студенческой конференции посвященной 134 годовщине со дня открытия университета. – Одесса, 2009. – 74с.

Гуз Н.В. Психологічні методи залучення та утримання адептів релігійних сект // Вісник одеського національного університету. – 2009. – №5 т. 14. 183с.

Розділ 2. Визначення особистісних характеристик у представників релігійних сект

2.1 Опис емпіричного дослідження

У дослідженні брали участь сорок осіб, розподілених на дві групи за критерієм відношення до існування бога. Під поняттям віри в цьому випадку, ми мали на увазі факт усвідомлення існування бога, а так само ототожнення себе з якою або релігійною організацією.

Першу групу склали 20 осіб, що абсолютно не визнають наявності будь-якого бога. Дана група одержала назву «група атеїстів», або «атеїстична група». Середній вік досліджуваних 35 років.

Другу групу склали представники різних релігійних сект, кількістю 20 осіб. Середній вік досліджуваних цієї групи 32 роки. Дана група одержала назву «група сектантів», або «сектантська група».

Причина проведення дослідження саме з такими вибірками обумовлена складністью у визначенні поняття віри. Багато вважають себе віруючими, не відвідуючи церкву й не читаючи молитви. Для інших дійсна віра неможлива без строгого дотримання церковних догматів. Крім усього іншого виникають складності у визначенні предмета віри. Більшість вірують у біблійного бога, деякі у вищу силу природи.

Для того, що б уникнути подібних розбіжностей у випробуваних, ми обрали дві крайні крапки уявлень про релігію — групу атеїстів, що відкидають наявність бога, і групу сектантів, що істово вірують.

Крім усього іншого, порівняння цих двох вибірок дає нам можливість визначити риси, пов'язані з релігійністю, порівнюючи результати віруючих сектантів і невіруючих атеїстів.

Необхідно зазначити, що проведення подібного роду досліджень ускладнене багатьма факторами. Якщо ми прагнемо досліджувати сектанта в плані його знаходження в секті, а не в процесі реабілітації, ми стикаємося з певними труднощами. По-перше, досить складно знайти представників секти, тому що належність до подібного роду організацій не афішується. Єдиний можливий спосіб — це відвідування релігійних зборів певної секти, що може бути досить небезпечним для дослідника. По-друге, необхідно налагодити із сектантом контакт настільки, щоб пред'явити йому певне прохання, наприклад, заповнити бланки методик, або провести бесіду. Більшість нетрадиційних релігійних організацій обмежують адептів у спілкуванні з людьми, що не належать до секти. Третій, і мабуть, найскладніший аспект, полягає у формулюванні звертання до сектанта. Пояснити представникові секти дійсне призначення даного дослідження означає практично стопроцентну незгоду на участь у тестуванні. Виклад свідомо неправильного трактування мети дослідження є некоректним в етичному плані, що суперечить моральним цінностям психолога. Єдиним можливим розв'язком даної проблеми нам уявляється пояснення інтересу до особистісного профілю представника даних релігійних поглядів (у жодному разі не секти), але приховання дійсної мети дослідження.

Усі ці складності роблять процес дослідження довгим і важким завданням.

Участь людей у дослідженні ґрунтувалося на їхній добровільній згоді. Мотивацією було бажання випробуваного одержати зворотний зв'язок (оброблені результати з інтерпретацією заповнених їм тестів). Значна частина сектантів, до яких ми зверталися із проханням, відмовилася від участі в тестуванні, аргументуючи це тим, що вважають подібне дослідження безглуздим, а результати тестів, які обіцялися в якості зворотного зв'язку, що не представляють інтересу. На їхню думку, «людську душу неможливо звести до декількох особистісних характеристик і описати її за допомогою математики — вона значно складніше й більш незбагненна».

Для реалізації поставлених завдань ми використовували методи психологічного тестування й бесіди. Як інструменти, ми використовували методику «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, методику «Потреба в пошуках відчуттів», методику «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, а так само шістнадцятифакторний особистісний опитувач Кеттелла.

У загальній психології під особистістю найчастіше мається на увазі деяке ядро, що інтегрує початок, що зв'язує воєдино різні психічні процеси людини, що й повідомляє його поведінці необхідну послідовність і стійкість. Залежно від того, у чому саме вбачається такий початок, теорії особистості підрозділяють на:

психобіологичні особистості (У. Шелдон, США),

биосоціальні особистості (Ф. Олпорт, К. Роджерс, США),

психосоціальні особистості (А. Адлер, К. Хорни й ін. неофрейдисти, США),

психостатистичні особистості («факторні» — Р. Кеттелл, США, Д. Айзенек, Великобританія) і т.д.

Опитувач Кеттелла є багатомірною методикою, що оцінює властивості нормальної особистості, він описує особистісну структуру людини, виявляє особистісні проблеми, допомагає знайти коррекционные механізми для вирішення особистісних проблем.

Основою тесту Кеттелла висупає «теорія особистісних рис», при цьому особистість описується сукупністю первинних властивостей особистості, які визначають її внутрішній зміст і поведінку. Особистість, яка тестується попадає у вже готову систему координат, і там виміряються її властивості й порівнюються із заздалегідь заданими властивостями.

Варто згадати, що транслітерація прізвища R. Kettell у різних джерелах різна. Зустрічаються: Р. Кеттел або Р. Кеттелл. У цьому випадку мається на увазі англо-американський учений-теоретик в області вивчення особистості Кеттелл Рэймонд Бернард (1905-1998).

Опитувач Кеттелла є одним з найпоширеніших анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості як за кордоном, так і в нашій країні. Він розроблений по керівництвом Р. Б. Кеттелла й призначений для написання широкої сфери індивідуально-особистісних відносин.

Відмінною рисою даного опитувача є його орієнтація на виявлення щодо незалежних 16 факторів (шкал, первинних рис) особистості. Дана їхня якість була виявлена за допомогою факторного аналізу з найбільшого числа поверхневих рис особистості, виділених спочатку Кеттеллом. Кожний фактор утворює кілька поверхневих рис, об'єднаних навколо однієї центральної риси.

Існує 4 форми опитувача: А и В (187 питань) і С и Д (105 питань). У Росії найчастіше використовують форми А и С. Найбільше поширення опитувач одержав у медичній психології при діагностиці професійно важливих якостей, у спорті й наукових дослідженнях.

Опитувач Кеттелла містить у собі всі види випробувань — і оцінку, і розв'язок тесту, і відношення до якого-небудь явища.

Перед початком опитування випробуваному дають спеціальний бланк, на якіму він повинен робити певні позначки, по мірі прочитання. Попередньо дається відповідна інструкція, що містить інформацію про те, що повинен робити випробуваний. Контрольний час випробування 25-30 хвилин. У процесі відповідей на запитання експериментатор контролює час роботи випробуваного й, якщо випробуваний відповідає повільно, попереджає його про це. Випробування проводиться індивідуально в спокійній, діловій обстановці.

Пропонований опитувач складається з 105 питань (форма З) на кожне з яких пропонується три варіанти відповідей (a, b, c). Випробуваний вибирає й фіксує свій варіант до бланку відповідей. У процесі роботи досліджуваний повинен дотримуватися наступних правил: не втрачати часу на обмірковування, а давати пришедшу у голову відповідь; не давати непевних відповідей; не пропускати питань; бути щирим.

Питання групуються по змісту навколо певних рис, що виходять в остаточному підсумку тих або інших факторів.

Обробка результатів ведеться за спеціальним ключем, де надані номери питань і кількість балів, які одержують відповідь a, b, c у кожнім питанні. У тих клітинках, де проставлена буква, що позначає фактор, кількість балів дорівнює нулю. Отже, за кожну відповідь випробуваний може одержати 2, 1 або 0 балів. Кількість балів по кожному факторі підсумовується й заноситься в бланк відповідей (у правий стовпчик), експериментатор одержує профіль особистості по 16-ти факторам у сирих оцінках. Ці оцінки переводяться в стандартні (стіни) по таблиці. Потім експериментатор визначає. який розвиток одержав кожний фактор: низькийй, середній, високий, виписує риси, що характеризують ступінь їх розвитку й аналізує результати. Якщо якась з рис викликає сумнів, краще її не включати в характеристику.

Щоб результати були надійними, слід підтвердити їх за допомогою інших методик або за допомогою іншої форми цього ж тесту.

Результати застосування даної методики дозволяють визначити психологічну своєрідність основних підструктур темпераменту й характеру. Причому кожний фактор містить не тільки якісну й кількісну оцінку внутрішньої природи людини, але й містить у собі її характеристику з боку міжособистісних відносин. Окрім того, окремі фактори можна об'єднати в блоки по трьом напрямкам:

Інтелектуальний блок : фактори: В — загальний рівень інтелекту; М — рівень розвитку уяви; Q 1 — сприйнятливість до нового радикалізму.

Емоційно-вольовий блок : фактори: З — емоційна стійкість; ПРО — ступінь тривожності; Q 3 — наявність внутрішніх напружень; Q 4 — рівень розвитку самоконтролю; G — ступінь соціальної нормірованності й організованості.

Комунікативний блок: фактори: А — відкритість, замкнутість; Н — сміливість; L — відношення до людей; Е — ступінь домінування — підпорядкованості; Q 2 — залежність від групи; N — динамічність.

Певною мірою ці фактори відповідають факторам екстраверсії —інтраверсіі й нейтротизму по Айзенку, а так само можуть бути інтерпретовані з погляду загальної спрямованості особистості: на завдання, на себе, на
інших [94].

Наступна використанаа нами методика «Індикатор копінг стратегій» Д. Амірхана. У даному тесті досліджуваному пропонується вибрати один з найбільш прийнятних варіантів відповіді для перерахованих тверджень.

Варіанти відповідей:

Повністю згодний.

Згодний.

Не згодний.

В опитувачі 33 питання, з шкали.

Методика призначена для діагностики домінуючих копінг-стратегій особистості. Адаптована в Психоневрологічному науково-дослідному інституті ім. В. М. Бехтерева.

Проблемі зівладаня зі стресом присвячена безліч досліджень. Серед них найбільш популярні роботи, що вивчають механізм дії копінг-стратегій (поведінкових стратегій), їхній зв'язок з копінг-ресурсами (особистісними ресурсами) і іншими психологічними характеристиками. У цих роботах визначаються стилі зівладаючої поведінки, вивчається їх вплив на процеси адаптації, самопочуття людей. Великий інтерес викликають вікові й полові відмінності копінг-поведінки.

Встановлено, що психічне й фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у момент зіткнення із психотравмуючею ситуацією. Використання активних зівладаючих поведінкових стратегій і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення й наростання негативної симптоматики призводять уникання проблем і застосування пасивних стратегій, спрямованих не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги.

У використанні копінг-стратегій існує певна вікова динаміка. Зі збільшенням віку підвищується імовірність використання активних поведінкових стратегій [56].

Дж. Амірхан на основі факторного аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес розробив «Індикатор копінг-стратегій». Він виділив 3 групи копінг-стратегій: рішення проблем, пошуку соціальної підтримки й уникання.

«Індикатор копінг-стратегій» можна вважати одним з найбільш вдалих інструментів дослідження базисних стратегій поведінки людини. Ідея цього опитувача полягає в тому, що всі поведінкові стратегії, які формуються в людини в процесі життя, можна підрозділити на три більші групи:

Стратегія рішення проблем — це активна поведінкова стратегія, при якій людина намагається використовувати всі наявні в нього особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

Стратегія пошуку соціальної підтримки — це активна поведінкова стратегія, при якій людина для ефективного дозволу проблеми звертається по допомогу й підтримку до навколишнього середовища: родини, друзям, значимим іншим.

Стратегія уникання — це поведінкова стратегія, при якій людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, піти від вирішення проблем.

Людина може використовувати пасивні способи уникання, наприклад, відхід у хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, може зовсім «піти від вирішення проблем», використавши активний спосіб уникання — суїцид.

Стратегія уникання — одна із провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивної, псевдосовладаючої поведінки. Вона спрямована на подолання або зниження дистресса людиною, яка перебуває на більш низькому рівні розвитку. Використання цієї стратегії обумовлене недостатністю розвитку особистісно-середовых копінг-ресурсів і навичок активного рішення проблем. Однак вона може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку й стану ресурсної системи особистості.

Найбільш ефективним є використання всіх трьох поведінкових стратегій, залежно від ситуації. У деяких випадках людина може самостійно впоратися з виниклими труднощами, в інших їй потрібна підтримка навколишніх, у треті вона просто може уникнути зіткнення із проблемною ситуацією, заздалегідь подумавши про її негативні наслідки [40].

Наступна методика — «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана.

Використовується для дослідження рівня потреб у відчуттях різного роду стосовно підлітків і дорослих людей. Методика запропонована М. Цукерманом в 1964 році.

Пошук нових відчуттів має велике значення для людини, оскільки стимулює емоції й уяву, розбудовує творчий потенціал, що в остаточному підсумку веде до його особистісного росту.

Даний тест визначає рівень потреб у відчуттях різного роду. Тестування може бути рекомендоване як підліткам, так і дорослим людям.

Зазначимо, однак, що високі показники по шкалі гострих відчуттів, незважаючи на всю інформативність і прагнення до особистісного росту, можуть привести до негативних наслідків для життя індивідуума.

Особливо характерні високі показники по шкалі гострих відчуттів для підлітків у силу обмеженості сприйняття життя в цілому, прагненням до пізнавальної активності й одержанню інформації про життя. Такий випадок вимагає чіткого керівництва й систематичного контролю з боку дорослих. Стимульний матеріал тесту складається з 16 пар тверджень. Досліджуваному необхідно в кожній із запропонованих пар вибрати більш підходящий для нього варіант. Незначна кількість пропонованих тверджень не дозволяє виділити які-небудь шкали опитувача. Оцінка результатів відбувається по сумі балів, що збігаються із ключем. Чим вище сумарний бал, тим більше виражена потреба особистості в пошуках відчуттів. Автор використовує три градації виразності даної особливості особистості [44]:

Високий рівень потреб у відчуттях.

Середній рівень потреб у відчуттях.

Низький рівень потреб у відчуттях.

Далі ми використовували методику «Ціннісних орієнтацій» М. Рокіча.

Тест особистості, спрямований на вивчення ценностно-мотиваційної сфери людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості й становить основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції й «філософії життя».

Розроблена М. Рокічем методика, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

Термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути. Стимульний матеріал представлений набором з 18 цінностей.

Список А (термінальні цінності):

активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);

життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);

здоров'я (фізичне й психічне);

цікава робота;

краса природи й мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);

любов (духовна й фізична близькість із коханою людиною);

матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних ускладнень);

наявність добрих і вірних друзів;

суспільне визнання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);

пізнання (можливість розширення своеї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);

продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здатностей);

розвиток (робота над собою, постійне фізичне й духовне вдосконалювання);

розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків);

свобода (самостійність, незалежність у судженнях учинках);

щасливе сімейне життя;

щастя інших (добробут, розвиток і вдосконалення інших людей, усього народу, людства в цілому);

творчість (можливість творчої діяльності);

упевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

2. Інструментальні - переконання в тому, що певний образ дій або властивість особистості є кращою в будь-якій ситуації. Стимульний матеріал також представлений набором з 18 цінностей.

Список Б (інструментальні цінності):

акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

вихованість (гарні манери);

високі запити (високі вимоги до життя й високі домагання);

життєрадісність (почуття гумору);

ретельність (дисциплінованість);

незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

непримиренність до недоліків у собі й інших;

освіченість (широта знань, висока загальна культура);

відповідальність (почуття боргу, уміння тримати своє слово);

раціоналізм (уміння здорово й логічно мислити, ухвалювати обмірковані, раціональні розв'язки);

самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

сміливість у відстоюванні своєї думки, поглядів;

тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами);

терпимість (до поглядів і думкам інших, уміння вибачати іншим їх помилки й омани);

широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);

чесність (правдивість, щирість);

ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);

чуйність (дбайливість).

Цей розподіл відповідає традиційному розподілу на цінності — мети й цінності-засобу.

Респондентові пред'являються два списки цінностей (по 18 у кожному), або на аркушах паперу за абеткою, або на картках. У списках досліджуваний привласнює кожної цінності ранговий номер, а картки розкладає одну за одною, виходячі із значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Для подолання соціальної бажаності й більш глибокого проникнення в систему ціннісних орієнтацій досліджуваного можливі зміни інструкцій, які дають додаткову діагностичну інформацію й дозволяють зробити більш обґрунтовані висновки.

Перевагою методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість — можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у цьому випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування й наявність контакту між психологом і випробуваним. Застосування методики з метою відбору, експертизи повинне бути досить обережним [95].

Метод бесіди був використаний для визначення того, який зміст представники кожної групи вкладають у поняття цінностей, представлених у методиці Рокіча.

Бесіда була проведена індівідуально, після проведення тестування. Приблизний час тривалості бесіди – 35-40 хвилин.

Таким чином, нами були використані такі методики як: «Індикатор копінг-стратегій» Д.Амірхана, для визначення базисних стратегій поведінки у двох вибірках, «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана, для визначення ступеня даної потреби, «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, для вивчення ценностно-мотиваційної сфери й 16-ти факторний опитувач Кеттелла, для визначення особистісних рис релігійних аддиктів.

2.2 Математична обробка отриманих результатів

Для визначення базисних стратегій поведінки досліджуваних в обох вибірках нами був використаний метод «Індикатор копінг-стратегій» Д.Амірхана. Нас зацікавило, чи можна стверджувати наявність різниці по трьом типам досліджуваної ознаки. Розглянемо першу із трьох базисних стратегій поведінки – стратегію «рішення проблем».

Оскільки в обох вибірках більше одинадцяти випробуваних і діапазон розкиду значень у двох вибірках не збігається, ми можемо скористатися непараметричним критерієм Qкр Розенбаума, для зіставлення показників двох вибірок за рівнем досліджуваної ознаки.

У таблиці 2.1 «Упорядковані дані по зростанню рівня значень базисної стратегії рішення проблем у вибірках атеїстів і сектантів» представлені вже впорядковані по зростанню ознаки дані. Першим, більш високим рядом, є ряд значень в атеїстичній вибірці.

Таблиця 2.1

Упорядковані дані по зростанню рівня значень базисної стратегії рішення проблем у вибірках атеїстів і сектантів.

№	Атеїстична група	№	Сектантська група
1	34
2	33
3	33
4	32
5	32
6	32
7	31
8	31
№	Атеїстична група	№	Сектантська група
9	31
10	30
11	30
12	29	1	29
13	29
14	29
15	29
16	27	2	27
		3	27
17	26	4	26
		5	26
		6	26
		7	25
18	24	8	24
19	24	9	24
		10	23
		11	23
		12	23
		13	22
		14	22
20	21	15	21
		16	21
		17	20
		18	20
		19	20
		20	19

Сформулюємо гіпотези, необхідні нам для математичної обробки отриманих результатів.

Н0: Досліджувані атеїсти не перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем.

Н1: Досліджувані атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем.

Зіставимо ряди значень для визначення S1 і S2.

Визначимо S1 як кількість значень першого ряду, який перевищує максимальне значення другого ряду: S1 = 11.

Визначимо S2 як кількість значень другого ряду, який менше мінімального значення першого ряду: S2 = 5.

Обчислимо емпіричне значення Q по формулі:

Qемп = S1 + S2 = 11 + 5 = 16.

По таблиці критичних значень [64] визначимо критичне значення Q при N1 = 20 і N2 = 20:7(p 0.05) Qкр = 9(р 0.01)

Емпіричне значення Qемп попадає в зону значимості, оскільки Qемп Qкр (р 0.01), тому нульова гіпотеза відхиляється. Ухвалюємо Н1: досліджувані атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем, з рівнем значимості р<0.01.

Перейдемо до другої базисної стратегії, вимірюваної в даній методиці – «пошук соціальної підтримки».

Сформулюємо гіпотези, а по тому упорядкуємо дані за рівнем значень базисної стратегії пошуку соціальної підтримки в обох вибірках. Результати зафіксуємо в таблиці 2.2, де першим, більш високим рядом, є ряд значень у сектантській вибірці.

Н0: Досліджувані сектанти не перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Н1: Досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Таблиця 2.2

Упорядковані по убуванню дані рівня значень базової стратегії пошуку соціальної підтримки в сектантській і атеїстичної вибірках.

№	Сектантська група	№	Атеїстична група
1	29
2	27
3	27
4	26
5	25
6	25
7	25
8	23
9	23
10	23
11	22	1	22
12	22
13	21	2	21
14	21	3	20
		4	20
15	19
16	18	5	18
17	18
18	17	6	17
19	16	7	17
		8	17
		9	16
		10	15
		11	15
		12	15
		13	14
		14	14
		15	14
		16	14
		17	13
20	12	18	12

№	Сектантська група	№	Атеїстична група
		19	12
		20	10

Зіставимо ряди значень для визначення S1 і S2. У цьому випадку

S1 = 10 і S2 = 1.

Обчислюємо Qемп по формулі: S1 + S2 = 10 + 1 = 11. По таблиці критичних значень [64] визначаємо критичне значення Q.

7(р 0.05)

Qкр = 9(р 0.01)

Н0 відхиляється при Qемп Qкр. Отже ми ухвалюємо альтернативну гіпотезу про те що: досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки.

Розглянемо третій тип копінг-стратегій — «уникнення проблем».

Оскільки в сектантської групі всі значення ознаки (за винятком одного) базисної стратегії уникнення проблем перевищує всі значення цієї ознаки в атеїстичній групі, то застосовувати будь який метод математичної обробки не обґрунтовано. Очевидний висновок, що досліджувані сектанти перевищують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії уникнення проблем.

Тепер перейдемо до математичної обробки результатів отриманих при проведенні методики «Потреба в пошуках відчуттів».

У цьому випадку, ми не можемо скористатися критерієм Q Розенбаума, оскільки розмах варіативності в групі сектантів ширше, ніж у групі атеїстів: максимальне й мінімальне значення перебуває в одній вибірці, а саме в групі сектантів. У цьому випадку, ми скористаємося U критерієм Манна-Уітни. Для оперування даним критерієм нам необхідно з'єднати показники двох груп, проранжирувати їх, а потім знову розділити на дві начальні групи.

Результати підрахунку рангових сум для критерію U Манна-Уітни відображено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунки критерію Манна-Уітни

Сектантська група			Атеїстична група
Показник ПО		Ранг	Показник ПО	Ранг
13		40
10		35.5
10		35.5
10		35.5
10		35.5
10		35.5
10		35.5
10		35.5
10		35.5
9		31
8		29	8	29
			8	29
7		25,5	7	25,5
7		25,5	7	25,5
6		22	6	22
5		17	6	22
5		17	5	17
5		17	5	17
5		17	5	17
4		9	4	9
			4	9
			4	9
			4	9
			4	9
			4	9
			4	9
			4	9
			3	3
			3	3
			3	3
2		1
Сума	156	535	98	285
Середнє	7,8	26,75	4,9	14,25

За даною таблицею ми бачимо, що максимальне й мінімальне значення перебуває в одній вибірці, а саме в групі сектантів.

Загальна сума рангів: 535 + 285 = 820.

Розрахункова сума:

Ri = N(N+1)/2 = 40(41/4) = 820.

Рівність реальної й розрахункової сум дотримано.

Ми бачимо, що за рівнем потреби у відчуттях більш «високим» рангом є вибірка сектантів. Саме на цю вибірку доводиться більша рангова сума (=535).

Тепер сформулюємо гіпотези:

Н0: Досліджувані вибірки сектантів не перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Н1: Досліджувані вибірки сектантів перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Далі визначаємо Uемп по формулі:

Uемп = (n1 * n2) + nx * (nx + 1)/2 - Tx

де n1 - кількість досліджуваних в атеїстичній вибірці.

n2 - кількість досліджуваних у сектантській вибірці.

Tx - більша, із двох рангових сум.

nx - кількість досліджуваних у групі з більшою сумою рангів.

Uемп = (20 * 21) + 20 * (20 + 1)/2 – 535 = 75.

По таблиці критичних значень[64]визначаємо:

138 (р 0.05)

Uкр = 114 (р 0.01)

Ми можемо констатувати вірогідність відмінності якщо Uемп Uкр.

У цьому випадку, Uемп = 75, що строго менше Uкр (р 0.01).

Виходячи з отриманих результатів, ми відкидаємо нульову гіпотезу й ухвалюємо альтернативну: досліджувані вибірки сектантів перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях.

Наступним етапом нашого дослідження є розгляд і аналіз системи цінностей у представників атеїстичної й сектантської груп.

Нижче наведена таблиця 2.4 середньогруппових значень по термінальним цінностям обох груп.

Таблиця 2.4

Середньогруппові значення термінальним цінностей в атеїстичній і сектантської вибірках.

№	Термінальні цінності	Атеїстична група	Сектантська група
1	Активне діяльне життя.	1,8	8,3
2	Життєва мудрість.	5,85	7,9
3	Здоров'я.	2,1	5,3
4	Цікава робота.	6,15	10,65
5	Краса природи.	8,85	12,65
6	Любов.	6,7	5
7	Матеріальна забезпеченість.	5,85	13
8	Гарні друзі.	8,6	8,25
9	Суспільне покликання.	9,4	12
10	Пізнання.	11,9	7,9
11	Продуктивне життя.	10	5,65
12	Розвиток.	12,55	6,5
13	Розвага.	11,5	11,6
14	Свобода.	3	11,95
15	Щасливе сімейне життя.	14,15	8
16	Щастя інших.	15,25	9,15
17	Творчість.	11,7	8,2
18	Упевненість у собі.	15,7	10,05

Як ми бачимо з даної таблиці, для досліджуваних атеїстів більш важливими є 1, 3 та 14 цінність, а саме активне діяльне життя, здоров'я та свобода. Для досліджуваних сектантів більш важливими є 6, 3 та 11 цінність, а саме любов, здоров'я та продуктивне життя

У таблиці 2.5 наведені середньогруппові значення по інструментальним цінностям обох груп.

Таблиця 2.5

Середньогруппові значення інструментальних цінностей в атеїстичній і сектантської вибірках.

№	Інструментальні цінності	Атеїстична група	Сектантська група
1	Акуратність.	7,15	8,85
2	Вихованість.	6,15	6,95
3	Високі запити.	2,85	9,4
4	Життєрадісність.	4,45	5,05
5	Ретельність.	12,65	7,5
6	Незалежність.	3,55	7,6
7	Непримеримість недолікам.	8,6	10,96
8	Освіченість.	2,4	7,4
9	Відповідальність.	10,4	7,85
10	Раціоналізм.	9,1	8,3
11	Самоконтроль.	10,65	8,1
12	Відстоювання поглядів.	9,8	11,7
13	Тверда воля.	12,7	6,45
14	Терпимість.	10,4	7,3
15	Широта поглядів.	5,6	10,8
16	Чесність.	16,05	7,55
17	Ефективність у справах.	16,05	9,2

Чуйність.

13,65

10,75

Як ми бачимо з даної таблиці, для досліджуваних атеіїстів більш важливими є 8, 3 та 6 цінність, а саме освіченість, високі запити та незалежність. Для досліджуваних сектантів більш важливими є 4, 13 та 2 цінність, а саме життєрадісність, тверда воля і вихованість.

Спробуємо визначити, як дані ціннісні ієрархії корелюють один з одним.

Для цього, ми використовуємо метод рангової кореляції rs Спірмена.

Сформулюємо гіпотези:

Н0: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах не відрізняється від 0.

Н1: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах відрізняється від 0.

Для цього нам необхідно проранжирувати отримані средньогруппові значення, приписуючи меншому значенню менший ранг. Потім підрахувати різниці між рангами й звести ці різниці у квадрат. Зробимо всі необхідні розрахунки в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Розрахунки d2 для рангового коефіціента кореляції Спірмена при зіставленні показників термінальних цінностей.

№	Середньогруппові показники по вибірці атеїстів	Ранг	Середньогруппові показники по вибірці сектантов	Ранг	d	d2
1	1,8	1	8,3	10	-9	21
2	5,85	4,5	7,9	5,5	-1	1
3	2,1	2	5,3	2	0	0
4	6,15	6	10,65	13	-7	49
5	8,85	9	12,65	17	-8	64
6	6,7	7	5	1	6	36
7	5,85	4,5	13	18	-13,5	182,25
8	8,6	8	8,25	9	-1	1
9	9,4	10	12	16	-6	36
10	11,9	14	7,9	5,5	8,5	72,25
11	10	11	5,65	3	8	64
12	12,55	15	6,5	4	11	121
13	11,5	12	11,6	14	-2	4
14	3	3	11,95	15	-12	144
15	14,15	16	8	7	9	81
16	15,25	17	9,15	11	6	36
17	11,7	13	8,2	8	5	25
18	15,7	18	10,05	12	6	36
S		171		171	0	1033,5

Ми можемо спостерігати суттєву різницю між рангами по цінностям свобода, матеріальна забезпеченість та активне діяльне життя.

Коефіціент рангової кореляції Спірмена розраховуеться по формулі:

rs = 1 – 6 * S(d2) / N * (N2 – 1)

де d – різниця між рангами по двом профілям среднегрупповых значень.

N – кількість ранжируваних значень утворюючих ієрархію, у цьому випадку кількість цінностей.

rs = 1 – 6 * 1033,5/18 * ( 182 - 1 ) = 1 – 6201 / 5814 = 1 – 1, 06656 =

-0,06656.

Визначаємо критичне значення для rs при N=18 по таблиці критичних значень[64]:

0,47(р 0,05)

rsкр =

0,6 (р 0,01)

rsемп rsкр

Для визначення значимості rs не важливо, чи є він позитивним, або негативним, важлива лише його абсолютна величина. У цьому випадку, вона прагне до нуля. Виходячи з отриманих результатів Н0 ухвалюється: кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах не відрізняється від 0.

Далі подивимося й проаналізуємо результати отримані після проведення другого блоку методики Рокіча по інструментальних цінностях.

Нижче наведені необхідні розрахунки, зафіксовані в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Розрахунки d2 для рангового коефіціента кореляції Спірмена при зіставленні показників інструментальних цінностей.

№	Середньогруппові показники по вибірці атеїстів	Ранг	Середньогруппові показники по вибірці сектантов	Ранг	d	d2
1	7,15	7	8,85	12	-5	25
2	6,15	6	6,95	3	3	9
3	2,85	2	9,4	14	-12	144
4	4,45	4	5,05	1	3	9
5	12,65	14	7,5	6	8	64
6	3,55	3	7,6	8	-5	25
7	8,6	8	10,96	17	-9	81
8	2,4	1	7,4	5	-4	16
9	10,4	11,5	7,85	3	2,5	6,25
10	9,1	9	8,3	11	-2	4

11	10,65	13	8,1	10	3	9
12	9,8	10	11,7	18	-8	64
13	12,7	15	6,45	2	13	169
14	10,4	11,5	7,3	4	7,5	56,25
15	5,6	5	10,8	16	-11	121
16	16,05	17,5	7,55	7	10,5	110,25
17	16,05	17,5	9,2	13	4,5	20,25
18	13,65	16	10,75	15	1	1
S		171		171	0	958,75

Ми можемо спостерігати суттєву різницю між рангами по цінностям вихованість, чесність та широта поглядів.

Сформулюємо гіпотези:

Н0: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах, статистично не відрізняється від 0.

Н1: Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах відрізняється від 0.

Розрахуємо емперичне значення rs:

rs = 1 – 6 * 958,75/18 * ( 182 - 1 ) = 1 – 5752,5/ 5814 = 1 – 0,9894 = 0, 01.

Визначимо критичне значення для rs при N=18 по таблиці критичних значень [64]:

0,47(р 0,05)

rsкр = 0,6 (р 0,01)

rsемп rsкр

Виходячи з отриманих результатів, ухвалюється допоміжна гіпотеза Н0. Кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах, статистично не відрізняється від 0.

Таким чином, ми отримали наступні результати: досліджувані атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем; досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії пошуку соціальної підтримки; досліджувані сектанти перевищують досліджуваних атеїстів за рівнем базисної стратегії уникнення проблем; досліджувані вибірки сектантів перевершують досліджуваних вибірки атеїстів за рівнем показників потреби у відчуттях; кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах не відрізняється від 0; кореляція між ієрархіями термінальних цінностей в атеїстичній і сектантської групах, статистично не відрізняється від 0.

На цьому математична обробка отриманих результатів завершена. Психологічний аналіз даних, отриманих у результаті математичної обробки, наведений у наступній главі.

2.3 Аналіз отриманих результатів

У даній главі ми проаналізуємо отримані в результаті проведеного дослідження результати.

Необхідно зазначити, що особистісні характеристики, досдіджених сектантів, могли первісно бути присутнім в адептів на момент вступу в секту, а могли бути й придбані там. На жаль, визначити це практично неможливо, ми можемо робити лише припущення про природу даних характеристик.

У результаті проведеної методики «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, і належної математичної обробки, ми встановили, що досліджені атеїсти перевершують досліджених сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем. Це свідчить про те, що досліджувані цієї групи використовують активну поведінкову стратегію, при якій люди намагаються використовувати всі наявні в них особистісні ресурси для пошуку можливих засобів ефективного вирішення проблем. Даний результат збігається з даними методики ціннісних орієнтацій М. Рокіча, де досліджувані атеїсти на перше місце поставили цінність «активне діяльне життя». Це означає, що досліджені цієї групи орієнтовані на власні сили в досягненні цілей, рішення проблем і т.п.

На відміну від них, досліджувані сектанти, що показали високий рівень базисної стратегії пошуку соціальної підтримки, орієнтовані на навколишніх, тому що це активна поведінкова стратегія, при якій людина, для ефективного вирішення проблеми звертається по допомогу й підтримкою до навколишнього середовища: родини, друзів, значимим іншим.

І, нарешті, досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів по базисній стратегії уникнення проблем. Це поведінкова стратегія, при якій людина намагається уникнути контакту з навколишньою його дійсністю, піти від вирішення проблем.

Людина може використовувати пасивні засоби уникнення, наприклад, відхід у хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, може зовсім «піти від вирішення проблем», використавши активний спосіб уникнення — суїцид.

Стратегія уникнення — одна із провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивнї, псевдосовладаючї поведінки. Вона спрямована на подолання або зниження дістресса людиною, яка перебуває на більш низькому рівні розвитку. Використання цієї стратегії обумовлене недостатністю розвитку осбистісно-середових копінг-ресурсів і навичок активного рішення проблем. Однак вона може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку й стану ресурсної системи особистості.

Виходячи з отриманих даних за цією методикою, ми можемо зробити висновок, що використання цих базисних стратегій робить людину вразливою до залучення в секту. Саме вони є однією зі складових того базису, який призводить до індоктринаціі. Використовуючи стратегію пошуку соціальної підтримки, особистість, як варіант, знаходить її в різних сектах, які, як згадувалося раніше, маніпулюють бажанням людини належати до групи, де можна одержати так необхідні поради й керівництва до дії. У випадку з використанням стратегії уникнення проблем ми знову зустрічаємося з уразливістю особистості. Спроба піти від навколишньої дійсності приводить людину в секту, де його проблеми стають частиною групових проблем, відповідальність за них розсіюється, і вона відходить на другий план. Не даремно одним з механізмів використовуваних у секті є «розчинення» нового адепта в громаді.

З іншого боку, група атеїстів, що продемонструвала високий рівень стратегії вирішення проблем, у силу орієнтації на власні сили справляється з життєвими складностями самостійно, без залучення навколишніх, що деякою мірою робить її захищеною від небезпечної «підтримки».

Крім усього іншого, необхідно звернути увагу на таку релігійну чесноту як смиренність. Традиційне християнство розглядає його як внутрішнє прийняття проблеми, відсутність опору в її усвідомленні, і зовнішню активну діяльність, спрямовану на рішення проблемної ситуації.

У більшості сект, поняття смиренності трактується винятково як непротивлення волі божій, і зовнішня бездіяльність, підкріплена думкою про бога, який дає випробування, і в потрібний час розв'язує їх. Можливо, саме цією інтерпритаціею смиренності й обумовлений такий рівень стратегії уникнення проблем у групі сектантів.

Розглянемо наступну методику «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана.

Виходячи з отриманих даних, досліджені сектанти перевершують досліджених атеїстів за рівнем потреби в пошуку відчуттів.

Високий рівень потреб у відчуттях позначає наявність потяга, можливо, безконтрольного, до нових враженнь, що «лоскочуть нерви» часто може провокувати досліджуваного на участь у ризикованих авантюрах і заходах. Одним з таких «заходів» може виявитися залучення в секту.

Можна зробити припущення, що наявність даної характеристики також передувала індоктринаціі. Вона так само є базисом для влучення в громаду.

Сектантство, особливо при вмілій подачі, огорнуте ореолом таємничості й невідомості. Природа людини така, що ще з первісних часів його приваблює все непояснене й загадкове. Сектантські ритуали, а також релігійні таїнства (уміло прописані організатором), викликають у багатьох інтерес, який у свою чергу є прямою дорогою у відповідну секту.

Причому керівництво секти докладає максимальних зусиль до підтримки й збільшення даного інтересу. Відвідуючи подібні збори, особистість із високим рівнем потреби у відчуттях постійно задовольняє його.

Викладені вище показники по двом методикам відповідають даним, отриманим після проведення методики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Розглянемо ті цінності, по яких помічені найбільші розбіжності в рангах у випробуваних обох груп.

Розглянемо термінальні цінності.

Одним з найбільших розбіжностей є ранг цінності «активне діяльне життя». У групі атеїстів вона зайняла першу позицію, тоді як у сектантській групі перебуває ближче до середини. Як вже помічалося вище, досліджувані атеїсти орієнтовані на дію, на активну життєву позицію, розраховуючи тільки на себе і свої сили. Як з'ясувалося в процесі бесіди, вони вбачають у даній цінності запоруку успіху у всіх інших сферах — матеріальної, сімейної, навчальній. Досліджувані сектанти ж визначають дану цінність як егоїзм, спрямованість на досягнення лише своїх цілей, тоді як здебільшого вони орієнтовані на спільну діяльність, де кожному відведені свої ролі, і надмірна активність не вітається.

Наступна цінність — «матеріально забезпечене життя». Досліджувані атеїсти відвели їй четверте місце, сектанти – останнє, вісімнадцяте. Атеїстами, дана цінність вважається результатом активної діяльності й заставою досягнення інших благ. Сектантами ж ця цінність не розглядається як необхідна з кількох причин. По-перше, на їхню думку, вона досягається тоді, коли удосконалені такі цінності як пізнання, розвиток і любов. Причому досягається сама собою як кінцевий етап саморозвитку. З іншого боку, дана політика може бути нав'язана громадою, для досягнення основної мети – контролю матеріальними благами адептів. Ми можемо припустити, що дана думка була нав'язана сектою своїм адептом, тобто ця риса є придбаною. Ну й нарешті, деякі секти проповідують відмову від матеріальних благ для найбільшого очищення від мирської скверни. По факту — для найбільшого збагачення керівництва секти.

Наступна цінність — «пізнання». У групі атеїстів вона посіла чотирнадцяте місце, у групі сектантів п'яте. Атеїстами пізнання розуміється як одержання додаткових знань про світ. Сектантами — як складова частина саморозвитку. Незважаючи на те, що в методичному матеріалі було чітко написане розшифрування даної цінності як «можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток», випробуваними цієї групи вона визначилася як досягнення знань конкретної релігії ( сектантської доктрини), у конкретній культурі (громаді). Це свідчить про певну зашореність досліджуваних від зовнішнього миру, і максимальну концентрацію на догмах секти. Причиною, можливо служить заборона керівництва секти на спілкування з навколишніми, поза громадою, читання літератури, яка не належить до доктрини. Тобто дана риса так само є придбаною в результаті перебування в секті.

Наступна цінність — «свобода». В атеїстів вона на третьому місці, у сектантів на п'ятнадцятому. Причому в процесі бесіди з'ясувалося, що група атеїстів визначає свободу як щось само собою зрозуміле для процесу життя, без чого існування неможливе. Ми припускаємо, що саме цим фактом викликане заперечення існування бога в цій групі. Адже релігійна віра, якою б інтенсивною вона не була, припускає певні обмеження, що, на думку випробуваних атеїстів обмежує свободу. Дана цінність визначає в цьому випадку релігійні погляди досліджуваних цієї групи.

Досліджувані сектанти трактують свободу як фактор, що приводить до спокус і сумнівів. На їхню думку, свобода вибору веде до небезпеки зробити помилку, яку можна зробити у випадку невірного вибору. У свободі немає необхідності, тому що на їхню думку мети й завдання кожного визначені, і залишається лише наслідувати ім. Дана думка також можливо нав'язана громадою у результаті постійного оточення адепта членами секти, спільними діями й «розчиненням» його в співтоваристві. Давати адептові волю — небезпечно, тому що це може послабити контроль групи.

Перейдемо до інструментальних цінностей. Одним з найбільших розбіжностей є думка груп про високі запити. Група атеїстів відвела цій цінності третє місце, сектанти — чотирнадцяте. На думку атеїстів, високі запити визначають ступінь і міру мети, а, отже, і досягнень. Формуючи високі запити, вони, тим самим претендують на високий рівень у всіх сферах. Сектанти ж стверджують, що високі запити затьмарюють дійсне положення людини, є причиною зарозумілості й гордині. Задовільняючись малим, на їхню думку, вони максимально відкриті для саморозвитку й пізнання.

Цінність «широта поглядів» для атеїстів має більше значення, ніж для сектантів. У їхньому розумінні, вузькість і зацикленність не прийнятна для успішної діяльності. Охоплюючи максимально більшу кількість поглядів і думок, вони більш компетентні у своїй сфері діяльності. Досліджувані сектанти вважають, що широта поглядів не дає зосередитися на дійсному стані справ, привносить сумбур і розладнаність у побудову картини миру. Відношення до даної цінності відбиває метод маніпуляції свідомості, використовуваний у секті – звуження уваги адепта винятково до доктрини громади. Це приводить до оскудіння інформаційного потоку і як наслідок — до вузькості мислення, уяви й сприйняття.

Цінність «чесність» атеїсти призначили на останнє, вісімнадцяте місце, мотивуючи це неможливістю досягтися мети без певної частки спритності. Дана риса також пояснює їхній релігійний вибір, тому що по християнських догматах – чесність одна з основних чеснот.

Досліджувані сектанти поставили дану цінність на сьоме місце. Для них чесність — невід'ємна частина духовного шляху, недотримання якої опоганює людину. Дана риса може бути споконвічної – будучи чесним людина не очікує протилежного від інших, і не вбачає в діях, того хто вербує небезпеки, припускаючи відповідну чесність. З іншого боку, дана риса може бути розвинена в секті, завдяки психологічній техніці, використовуваної в більшості сект. Мова йде про дознавання від новозалученого всіх секретів і покаянні в гріхах, з подальшою метою маніпулювати ними, указуючи на грішность і порочність адепта.

Сосовно особистісних профілів, отриманих у результаті проведення тесту Кеттелла при аналізі ми одержали наступні результати.

Профілі досліджуваних сектантів характеризуються такими показниками як високий рівень замкнутості, емоційної нестійкості, нормативності, дипломатичності тривожності й напруженості.

Ми можемо зробити припущення, що такі риси як замкнутість і тривожність були властиві адептам до вступу в секту, і стали його причиною, тоді як емоційна нестійкість і напруженість були розвинені в результаті виснажливих технік, таких як літургії, відмова від сну і їжі й т.п. Нормативність як риса особистості була розвинена в результаті прийняття твердих норм і правил громади, як необхідна умова членства.

Що стосується профілів випробуваних атеїстів, то ми маємо високі показники по таких характеристиках як товариськість, домінантність, сміливість, прямолінійність і високий самоконтроль.

Переліченні характеристики дозволяють досліджуваним даної групи тверезо оцінювати життєві ситуації, і прораховувати шляхи їх вмрішеня. Такі риси як домінантність, сміливість і прямолінійність дають можливість відповісти тверде «ні» на звертання до них вербувальників, а високий рівень самоконтролю дозволяє абстрагуватися від ситуації й об'єктивно оцінити її.

Проаналізувавши всі вищевикладені результати, ми бачимо, наскільки різняться профілі досліджуваних двох груп. Практично всі профілі атеїстичної групи поєднує активна життєва позиція й орієнтація на свої сили, а також певна частка скептицизму в питаннях релігії. Що взагалі і визначає їхній статус.

Досліджувані сектанти показали залежність від оточення при вирішенні проблем, тягу до пошуку відчуттів, а також високий рівень замкнутості, емоційної нестійкості, нормативності, дипломатичності тривожності й напруженості.

Подібні характеристики роблять їхніми вразливими до залучення в різні релігійні секти.

Таким чином, ми встановили, що група атеїстів, що показали високий рівень базисної стратегії вирішення проблем і низькі показники потреби в пошуку відчуттів, захищена від залучення в секту в силу використання активної життєвої позиції. У свою чергу група сектантів, що показали високий рівень базисних стратегій пошуку соціальної підтримки, уникнення проблем а також потреби у відчуттях можливо були залучені в секту саме на базі цих психологічних характеристик. Профілі досліджуваних сектантів характеризуються такими показниками як високий рівень замкнутості, емоційної нестійкості, нормативності, дипломатичності, тривожності й напруженості.

Профілі досліджуваних атеїстів, мають високі показники за такими характеристиками як товариськість, домінантність, сміливість, прямолінійність і високий самоконтроль.

Висновки до другого розділу

У результаті проведеного дослідження, ми змогли визначити наявність досліджуваних ознак у двох груп, а також ступінь вираженості даних ознак. Необхідно зазначити, що певні особистісні характеристики, у досліджуваних сектантів, могли первісно бути присутніми в адептів, на момент вступу в секту, а могли бути й придбані там. Нажаль, визначити це практично неможливо, ми можемо робити лише припущення про природу даних характеристик.

У результаті проведеної методики «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, і належної математичної обробки, ми встановили, що досліджені атеїсти перевершують досліджуваних сектантів за рівнем базисної стратегії вирішення проблем. Досліджені сектанти показали більш високий рівень по показникам базисних стратегіях пошуку соціальної підтримки й уникнення проблем.

Виходячи з отриманих даних за цією методикою, ми можемо зробити висновок, що використання цих базисних стратегій робить людину вразливим для залучення в секту. Саме вони є одними зі складових того базису, який приводить до індоктринаціі. Використовуючи стратегію пошуку соціальної підтримки, особистість, як варіант, знаходить її в різних сектах, які, як згадувалося раніше, маніпулюють бажанням людини належати до групи, де можна одержати так необхідні ради й керівництва до дії. У випадку з використанням стратегії уникнення проблем ми знову зустрічаємося з уразливістю особистості. Спроба піти від навколишньої дійсності приводить людину в секту, де його проблеми стають частиною групових проблем, відповідальність за них розсіюється, і вона відходить на другий план. Не даремно одним з механізмів використовуваних у секті є «розчинення» нового адепта в громаді.

Розглянемо наступну методику «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана.

Виходячи з отриманих даних, досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів за рівнем потреби в пошуку відчуттів.

Можна зробити припущення, що наявність даної характеристики так само передувала індоктринаціі. Можливо, вона також є базисом для залучення в громаду.

Проведення методики ціннісних орієнтацій Рокіча, дозволило нам визначити, які цінності видыляються сектантами. Ними виявилися любов, розвиток, пізнання й мудрість, а також вихованість, чесність і чуйність.

Що стосується особистісних профілів, отриманих у результаті проведення тесту Кеттелла, те при аналізі ми одержали наступні результати.

Профілі досліджуваних сектантів характеризуються такими показниками як високий рівень замкнутості, емоційної нестійкості, нормативності, дипломатичності, тривожності й напруженості.

Що стосується профілів досліджуваних атеїстів, то ми маємо високі показники за такими характеристиками як товариськість, домінантність, сміливість, прямолінійність і високий самоконтроль.

Висновки

Проблематика сектантства лежить у полі зору багатьох психологічних наук. Представників соціальної психології сектантство цікавить крізь призму людського співтовариства, обмеженого рамками громади, однак людей, що впливають на велику кількість, а також процеси людської взаємодії в секті й за її межами. Клінічна психологія розглядає негативний вплив культу на психіку особистості, а також психічні розлади, що виникають у наслідку релігійних дій. У полі вивчення диференціальної психології попадає дослідження тих рис особистості, яки присутні у адепта на момент залучення в секту, а також їх зміна при впливі культу.

Вивчення особистісних рис адепта секти необхідно з багатьох причин. По-перше, для визначення рівня впливу культу на особистість. Офіційне, юридичне й законодавче визнання сектантства соціальною небезпекою, надалі може запобігти росту чисельності сект. По-друге, вивчаючи процес деформації особистісних рис, ми можемо більш точно й ефективно прописати коррекційну роботу з адептом. По-третє, знаючи загальні риси особистості сектанта, ми можемо більш точно визначити групу ризику, і розробити методи запобігання індоктринаціі.

Проблема в тому, що жоден соціальний інститут не може обмежувати людину у виборі релігії. Традиційне для нашого суспільства християнство найчастіше прищеплюється людині з народження й визначає норми й цінності нашої культури. У свідомому віці, людина має право на вибір будь-якої релігії, що відповідає його поглядам.

Вивчаючи сектантство, ми можемо надати суспільству інформацію про дійсний стан справ у секті, і про негативний вплив культу на особистість, залишаючи право вибору людині.

Ґрунтуючись на аналізі літератури нами була розглянута проблематика сектантства, а також особистісні особливості релігійних аддиктів, сформульовані причини й механізми залучення в секту.

Усе вищезазначене обумовило вибір теми магістерскої работи.

Для проведення дослідження нами були обрані такі методики як методика «Індикатор копинг-стратегій» Д. Амірхана, для визначення базисних стратегій поведінки у двох вибірках, методика «Потреба в пошуках відчуттів» М. Цукермана, для визначення ступеня даної потреби, методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, для вивчення цінностно-мотиваційної сфери, а також шістнадцятифакторний особистісний опитувач Кеттелла, для прерозподілу особистісних особливостей досліджуваних у сектантській і атеїстичній виборках.

У результаті проведеного дослідження ми визначили, що основний копінг стратегією в групі атеїстів є рішення проблем, що говорить про їхню активну позицію, орієнтацію на свої сили й ресурси. Група сектантів набрала більші бали по копінгам пошуку соціальної підтримки й уникненню проблем, що нами було визначено як характеристики, які роблять особистість, що використовує їх, уразливою для залучення в секту.

За рівнем потреби у відчуттях досліджувані сектанти перевершують досліджуваних атеїстів. Це так само може бути основою для залучення в секту.

Проведення методики ціннісних орієнтацій Рокіча, дозволило нам визначити, як воліються сектантами цінності. Ними виявилися любов, розвиток. пізнання та мудрість, а так само вихованість, чесність і чуйність. У процесі бесіди ми визначили як розуміються сектантами дані цінності.

Аналізуючи особистісні профілі по тесту Кеттелла, ми одержали наступні результати.

З одного боку, отримані результати підтверджують існуючі уявлення про особистість сектантів, з іншого боку – дають нам основу для більш детального аналізу.

Дане дослідження є лише початком дослідницької діяльності з питань сектантства. Надалі, ми плануємо зайнятися вивченням тоталітарної свідомості, його передумовами й діагностикою. Займаючись питаннями запобігання індоктринаціі, ми плануємо розробляти метод формування критичного мислення, як засіб уникнення впливу з боку релігійних сект. Ми розглядаємо саме цей метод як панацею від втручання релігійного сектантства в життя вільних особистостей.

Додаток1

ИНДИКАТОР КОПИНГ-СТРАТЕГИЙ (Д.АМИРХАН)

Пол___________________Возраст___________________

Инструкция к тесту

На бланке вопросов представлено несколько возможных путей преодоления проблем, неприятностей. Ознакомившись с утверждениями, Вы сможете определить, какие из предложенных вариантов обычно Вами используются.

Попытайтесь вспомнить об одной из серьезных проблем, с которой Вы столкнулись за последний год и которая заставила вас изрядно беспокоиться.

Теперь, читая приведенные ниже утверждения, выберите один из трех наиболее приемлемых вариантов ответов для каждого утверждения.

Полностью согласен (пс)

Согласен (с)

Не согласен (нс)

Тестовый материал:

Позволяю себе поделиться переживанием с другом.

Стараюсь сделать все так, чтобы иметь возможность наилучшим образом решить проблему.

Осуществляю поиск всех возможных решений, прежде чем что-либо предпринять.

Пытаюсь отвлечься от проблемы.

Принимаю сочувствие и понимание кого-либо.

Делаю все возможное, чтобы не дать окружающим возможность увидеть, что мои дела плохи.

Обсуждаю ситуацию с людьми, так как обсуждение помогает мне чувствовать себя лучше.

Ставлю для себя ряд целей, позволяющих постепенно справиться с ситуацией.

Очень тщательно взвешиваю возможности выбора.

Мечтаю, фантазирую о лучших временах.

Пытаюсь различными способами разрешить проблему, пока не найду наиболее подходящий.

Доверяю свои страхи родственнику или другу.

Больше времени, чем обычно, провожу один.

Рассказываю людям о ситуации, так как только ее обсуждение помогает мне прийти к ее разрешению.

Думаю о том, что нужно сделать для того, чтобы исправить положение.

Сосредоточиваюсь полностью на решении проблемы.

Обдумываю про себя план действий.

Смотрю телевизор дольше, чем обычно.

Иду к кому-нибудь (другу или специалисту), чтобы он мне помог чувствовать себя лучше.

Проявляю упорство и борюсь за то, что мне нужно в этой ситуации.

Избегаю общения с людьми.

Переключаюсь на хобби или занимаюсь спортом, чтобы избежать проблемы.

Иду к другу, чтобы он помог мне лучше осознать проблему.

Иду к другу за советом – как исправить ситуацию.

Принимаю сочувствие, взаимное понимание друзей, у которых та же проблема.

Сплю больше обычного.

Фантазирую о том, что все могло быть иначе.

Представляю себя героем книг или кино.

Пытаюсь решить проблему.

Хочу, чтобы люди оставили меня одного.

Принимаю помощь от друга или родственника.

Ищу успокоение у тех, кто знает меня лучше.

Пытаюсь тщательно планировать свои действия, а не действовать импульсивно.

Додаток 2

МЕТОДИКА «ПОТРЕБНОСТЬ В ПОИСКАХ ОЩУЩЕНИЙ» М. ЦУКЕРМАНА

Пол______________________Возраст_______________________

Инструкция:

«Вашему вниманию предлагается ряд утверждений, которые объединены в пары. Из каждой пары Вам необходимо выбрать одно, которое наиболее характерно для Вас, и отметить его».

Стимульный материал:

1. а) Я бы предпочел работу, требующую многочисленных разъездов, путешествий.

б) Я бы предпочел работать на одном месте.

2. а) Меня взбадривает свежий, прохладный день.

б) В прохладный день я не могу дождаться, когда попаду домой.

3. а) Мне не нравятся все телесные запахи.

б) Мне нравятся некоторые телесные запахи.

4. а) Мне не хотелось бы попробовать какой-нибудь наркотик, который мог бы оказать на меня незнакомое воздействие.

б) Я бы попробовал какой-нибудь из незнакомых наркотиков, вызывающих галлюцинации.

5. а) Я бы предпочел жить в идеальном обществе, где каждый безопасен, надежен и счастлив.

б) Я бы предпочел жить в неопределенные, смутные дни нашей истории.

6. а) Я не могу вынести езду с человеком, который любит скорость.

б) Иногда я люблю ездить на машине очень быстро, так как нахожу это возбуждающим.

7. а) Бели бы я был продавцом-коммивояжером, то предпочел бы твердый оклад, а не сдельную зарплату с риском заработать мало или ничего.

б) Если бы я был продавцом-коммивояжером, то я бы предпочел работать сдельно, так как у меня была бы возможность заработать больше, чем сидя на окладе.

8. а) Я не люблю спорить с людьми, чьи воззрения резко отличаются от моих, поскольку такие споры, всегда неразрешимы.

б) Я считаю, что люди, которые не согласны с моим воззрением, больше стимулируют, чем люди, которые согласны со мной.

9. а) Большинство людей тратят в целом слишком много денег на страхование.

б) Страхование - это то, без чего не мор бы позволить себе обойтись ни один человек.

10. а) Я бы не хотел оказаться загипнотизированным.

б) Я бы хотел попробовать оказаться загипнотизированным.

11. а) Наиболее важная цель в жизни - жить на полную катушку и взять от нее столько, сколько возможно.

б) Наиболее важная цель в жизни - обрести спокойствие и счастье.

12. а) В холодную воду я вхожу постепенно, дав себе время привыкнуть к ней.

б) Я люблю сразу нырнуть или прыгнуть в море или холодный бассейн.

13. а) В большинстве видов современной музыки мне не нравятся беспорядочность и дисгармоничность.

б) Я люблю слушать новые и необычные виды музыки.

14. а) Худший социальный недостаток - быть грубым, невоспитанным человеком.

б) Худший социальный недостаток - быть скучным человеком, занудой.

15. а) Я предпочитаю эмоционально-выразительных людей, даже если они немного неуравновешенны.

б) Я предпочитаю больше людей спокойных, даже «отрегулированных».

16. а) У людей, ездящих на мотоциклах, должно быть есть какая-то неосознаваемая потребность причинить себе боль, вред.

б) Мне бы понравилось водить мотоцикл, или ездить на нем.

Додаток 3

ТЕСТ КЕТТЕЛЛА

Пол_____________________Возраст________________________

ИНСТРУКЦИЯ

Вам будет задан ряд вопросов, на каждый из которых Вы должны выбрать один из трех предлагаемых ответов, - тот, который в наибольшей степени соответствует Вашим взглядам, Вашему мнению о себе.

Обязательно отвечайте на все вопросы подряд, ничего не пропуская. Не нужно много времени тратить на обдумывание ответов. Давайте тот ответ, который первым приходит Вам в голову. Отвечать надо приблизительно на 5-6 вопросов за минуту. Заполнение всего опросника должно занять у Вас около получаса.

Возможно, некоторые вопросы покажутся вам неясными или сформулированными не так подробно, как Вам хотелось бы. В таких случаях, отвечая, старайтесь представить «среднюю», наиболее обычную ситуацию, которая соответствует смыслу вопроса, и на основе этого выбирайте свой ответ.

Отвечайте честно и искренне. Не стремитесь произвести хорошее впечатление своими ответами Здесь не может быть ответов «правильных» или «ошибочных». Люди различны, и каждый может высказать свое мнение. Ваши ответы должны соответствовать действительности - в этом случае Вы сможете лучше узнать себя.

1. Я думаю, что моя память сейчас лучше, чем была раньше.

a) да b) трудно сказать с) нет

2. Я бы вполне мог жить один, вдали от людей.

a) да b) иногда с) нет

3. Если бы я сказал, что небо находится «внизу» и что зимой «жарко», я должен был бы назвать преступника:

a) бандитом b) святым c) тучей

4. Когда я ложусь спать, я:

a) засыпаю быстро b) нечто среднее c) засыпаю с трудом

5. Если бы я вел машину по дороге, где много других автомобилей, я предпочел бы:

a) пропустить вперед большинство машин b) не знаю c) обогнать все идущие впереди машины

6. В компании я предоставляю другим шутить и рассказывать всякие истории.

a) да b) иногда c) нет

7. Мне важно, чтобы во всем, что меня окружает, не было беспорядка.

a) верно b) трудно сказать c) неверно

8. Большинство людей, с которыми я бываю в компаниях, несомненно, рады меня видеть.

a) да b) иногда c) нет

9. Я бы скорее занимался:

a) фехтованием и танцами b) затрудняюсь сказать с) борьбой и баскетболом

10. Меня забавляет, что то, что люди делают, совсем не похоже на то, что они потом рассказывают об этом.

a) да b) иногда c) нет

11. Читая о каком-либо происшествии, я интересуюсь всеми подробностями.

a) всегда b) иногда c) редко

12. Когда друзья подшучивают надо мной, я обычно смеюсь вместе со всеми и вовсе не обижаюсь.

a) верно b) не знаю c) неверно

13. Если мне кто-нибудь нагрубит, я могу быстро забыть об этом.

a) верно b) не знаю с) неверно

14. Мне больше нравится придумывать новые способы в выполнении какой-либо работы, чем придерживаться испытанных приемов.

a) верно b) не знаю c) неверно

15. Когда я планирую что-нибудь, я предпочитаю делать это самостоятельно, без чьей-либо помощи.

a) верно b) иногда c) неверно

16. Я думаю, что я менее чувствительный и легко возбуждаемый, чем большинство людей.

a) верно b) затрудняюсь ответить c) неверно

17. Меня раздражают люди, которые не могут быстро принимать решения.

a) верно b) не знаю c) неверно

18. Иногда, хотя и кратковременно, у меня возникало чувство раздражения по отношению к моим родителям.

a) да b) не знаю c) нет

19. Я скорее раскрыл бы свои сокровенные мысли:

a) моим хорошим друзьям b) не знаю c) в своем дневнике

20. Я думаю, что слово, противоположное по смыслу противоположности слова «неточный» - это:

a) небрежный b) тщательный c) приблизительный

21. У меня всегда хватает энергии, когда мне это необходимо.

a) да b) трудно сказать c) нет

22. Меня больше раздражают люди, которые:

a) своими грубыми шутками вгоняют людей в краску

b) затрудняюсь ответить

c) создают неудобства для меня, опаздывая на условленную встречу

23. Мне очень нравится приглашать гостей и развлекать их.

a) верно b) не знаю c) неверно

24. Я думаю, что:

a) не все надо делать одинаково тщательно b) затрудняюсь сказать

c)любую работу следует выполнять тщательно, если Вы за нее взялись

25. Мне всегда приходится преодолевать смущение.

a) да b) возможно c) нет

26. Мои друзья чаще:

a) советуются со мной b) делают то и другое поровну c) дают мне советы

27. Если приятель обманывает меня в мелочах, я скорее предпочитаю сделать вид, что не заметил этого, чем разоблачить его.

a) да b) иногда c) нет

28. Мне нравится друг:

интересы которого имеют деловой и практический характер

b) не знаю

c) который отличается глубоко продуманными взглядами на жизнь

29. Я не могу равнодушно слушать, как другие люди высказывают идеи, противоположные тем, в которые я твердо верю.

a) верно b) затрудняюсь ответить c) неверно

30. Меня волнуют мои прошлые поступки и ошибки.

a) да b) не знаю c) нет

31. Если бы я одинаково хорошо умел и то и другое, то я бы предпочел:

a) играть в шахматы b) трудно сказать c) играть в городки

32. Мне нравятся общительные, компанейские люди.

a) да b) не знаю c) нет

33. Я настолько осторожен и практичен, что со мной случается меньше неприятных неожиданностей, чем с другими людьми.

a) да b) трудно сказать c) нет

34. Я могу забыть о своих заботах и обязанностях, когда мне это необходимо.

a) да b) иногда c) нет

35. Мне бывает трудно признать, что я неправ.

a) да b) иногда c) нет

36. На предприятии мне было бы интереснее:

a) работать с машинами и механизмами и участвовать в основном производстве b) трудно сказать c) беседовать с людьми, занимаясь общественной работой

37. Какое слово не связано с двумя другими?

a) кошка b) близко c) солнце

38. То, что в некоторой степени отвлекает мое внимание:

a) раздражает меня b) нечто среднее c) не беспокоит меня совершенно

39. Если бы у меня было много денег, то я:

a) позаботился бы о том, чтобы не вызвать к себе зависти

b) не знаю c) жил бы, не стесняя себя ни в чем

40. Худшее наказание для меня:

a) тяжелая работа b) не знаю c) быть запертым в одиночестве

41. Люди должны больше, чем они делают это сейчас, требовать соблюдения законов морали.

a) да b) иногда c) нет

42. Мне говорили, что ребенком я был:

a) спокойным и любил оставаться один b) не знаю c) живым и подвижным

43. Мне нравилась бы практическая повседневная работа с различными установками и машинами.

a) да b) не знаю c) нет

44. Я думаю, что большинство свидетелей говорят правду, даже если это нелегко для них.

a) да b) трудно сказать c) нет

45. Иногда я не решаюсь проводить в жизнь свои идеи, потому что они кажутся мне неосуществимыми.

a) верно b) затрудняюсь ответить c) неверно

46. Я стараюсь смеяться над шутками не так громко, как это делает большинство людей.

a) верно b) не знаю c) неверно

47. Я никогда не чувствую себя таким несчастным, что хочется плакать.

a) верно b) не знаю c) неверно

48. В музыке я наслаждаюсь:

a) маршами в исполнении военных оркестров b) не знаю c) скрипичными соло

49. Я бы скорее предпочел провести два летних месяца:

a) в деревне с одним или двумя друзьями b) затрудняюсь сказать c)возглавляя группу в туристском лагере

50. Усилия, затраченные на составление планов:

a) никогда не лишаи b) трудно сказать c) не стоят этого

51. Необдуманные поступки и высказывания моих приятелей в мой адрес не обижают и не огорчают меня.

a) верно b) не знаю c) неверно

52. Когда мне все удается, я нахожу эти дела легкими.

a) всегда b) иногда c) редко

51. Я предпочел бы скорее работать:

a) в учреждении, где мне пришлось бы руководить людьми и все время быть среди них b) затрудняюсь ответить c) архитектором, который в тихой комнате разрабатывает свой проект

54. Дом так относится к комнате, как дерево к:

a) лесу b) растению c) листу

55. То, что я делаю, у меня не получается:

a) редко b) иногда c) часто

56. В большинстве дел я:

a) предпочитаю рискнуть b) не знаю

c) предпочитаю действовать наверняка

57. Вероятно, некоторые люди считают, что я слишком много говорю.

a) скорее всего это так b) не знаю c) думаю, что нет

58. Мне больше нравится человек:

a) большого ума, будь он даже ненадежен и непостоянен b) трудно сказать c) со средними способностями, но зато умеющим противостоять всяким соблазнам

59. Я принимаю решения:

a) быстрее, чем многие люди b) не знаю c) медленнее, чем большинство людей

60. На меня большее впечатление производят:

a) мастерство и изящество b) трудно сказать c) сила и мощь

61. Я считаю, что я человек, склонный к сотрудничеству.

a) да b) нечто среднее c) нет

62. Мне больше нравится разговаривать с людьми изысканными, утонченными, чем с откровенными и прямолинейными.

a) да b) не знаю c) нет

6c) Я предпочитаю:

a) решать вопросы, касающиеся лично меня, сам b) затрудняюсьответить c) советоваться с моими друзьями

64. Если человек не отвечает сразу же, после того, как я что-нибудь сказал ему, то я чувствую, что, должно быть сказал какую-нибудь глупость.

a) верно b) не знаю c) неверно

65. В школьные годы я больше всего получил знаний

a) на уроках b) трудно сказать c) читая книги

66. Я избегаю общественной работы и связанной с этим ответственности.

a) верно b) иногда c) неверно

67. Когда вопрос, который надо решить, очень труден и требует от меня много усилий, я стараюсь:

a) заняться другим вопросом b) затрудняюсь ответить

c)еще раз попытаться решить этот вопрос

68. У меня возникают сильные эмоции: тревога, гнев, приступы смеха и т.д. - казалось бы, без определенной причины.

a) да b) иногда c) нет

69. Иногда я соображаю хуже, чем обычно.

a) верно b) не знаю c) неверно

70. Мне приятно сделать человеку одолжение, согласившись назначить встречу с ним на время, удобное для него, даже если это немного неудобно для меня.

a) да b) иногда c) нет

71. Я думаю, что в ряде 1, 2, 3, 6, 5, ... следующим числом будет:

а) 10 в) 5 с) 7

72. Иногда у меня бывают непродолжительные приступы тошноты и головокружения без определенной причины.

a) да b) не знаю c) нет

73. Я предпочитаю скорее отказаться от своего заказа, чем доставить официанту или официантке лишнее беспокойство.

a) да b) иногда c) нет

74. Я живу сегодняшним днем в большей степени, чем другие люди.

a) верно b) трудно сказать c) неверно

75. На вечеринке мне нравится:

a) принимать участие в интересной беседе

b) затрудняюсь ответить

c) смотреть, как люди отдыхают, и просто отдыхать самому

76. Я высказываю свое мнение независимо от того, сколько людей могут его услышать.

a) да b) иногда c) нет

77. Если бы я мог перенестись в прошлое, я бы больше хотел встретиться с:

a) Колумбом b) не знаю c) Пушкиным

78. Я вынужден удерживать себя от того, чтобы не улаживать чужие дела.

a) да b) иногда c) нет

79. Работая в магазине, я предпочел бы:

a) оформлять витрины b) не знаю c) быть кассиром

80. Если люди плохо обо мне думают, я не стараюсь переубедить их, а продолжаю поступать так, как считаю нужным.

a) да b) трудно сказать c) нет

81. Если я вижу, что мой старый друг холоден со мной и избегает меня, я обычно:

а) сразу же думаю: «У него плохое настроение» b) не знаю

c) беспокоюсь о том, какой неверный поступок я совершил

82. Все несчастья происходят из-за людей:

a) которые стараются во все внести изменения, хотя уже существу- ют удовлетворительные способы решения этих вопросов

b) не знаю

c) которые отвергают новые, многообещающие предложения

83. Я получаю большое удовольствие, рассказывая местные новости.

a) да b) иногда c) нет

84. Аккуратные, требовательные люди не уживаются со мной.

a) верно b) иногда c) неверно

85. Мне кажется, что я менее раздражительный, чем большинство людей.

a) верно b) не знаю c) неверно

86. Я могу легче не считаться с другими людьми, чем они со мной.

a) верно b) иногда c) неверно

87. Бывает, что все утро я не хочу ни с кем разговаривать.

a) часто b) иногда c) никогда

88. Если стрелки часов встречаются ровно через каждые 65 минут, отмеренных по точным часам, то эти часы:

a) отстают b) идут правильно c) спешат

89. Мне бывает скучно:

a) часто b) иногда c) редко

90. Люди говорят, что мне нравится делать все своим оригинальным способом.

a) верно b) иногда c) неверно

91. Я считаю, что нужно избегать излишних волнений, потому что они утомительны.

a) да b) иногда c) нет

92. Дома, в свободное время, я:

a) болтаю и отдыхаю b) затрудняюсь ответить

c) занимаюсь интересующими меня делами

93. Я робко и осторожно отношусь к завязыванию дружеских отношений с новыми людьми.

a) да b) иногда c) нет

94. Я считаю, что то, что люди говорят стихами, можно также точно выразить прозой.

a) да b) иногда c) нет

95. Я подозреваю, что люди, с которыми я нахожусь в дружеских отношения, могут оказаться отнюдь не друзьями за моей спиной.

a) да, в большинстве случаев b) иногда c) нет, редко

96. Я думаю, что даже самые драматические события через год уже не оставляют в моей душе никаких следов.

a) да b) иногда c) нет

97. Я думаю, что было бы интереснее быть:

a) натуралистом и работать с растениями b) не знаю c) страховым агентом

98. Я подвержен беспричинному страху и отвращению по отношению к некоторым вещам, например, к определенным животным, местам и т.д.

a) да b) иногда c) нет

99. Я люблю размышлять о том, как можно было бы улучшить мир.

a) да b) трудно сказать c) нет

100. Я предпочитаю игры:

a) где надо играть в команде или иметь партнера b) не знаю c) где каждый играет за себя

101. Ночью мне снятся фантастические или нелепые сны.

a) да b) иногда c) нет

102. Если я остаюсь в доме один, то через некоторое время я ощущаю тревогу и страх.

a) да b) иногда c) нет

103. Я могу своим дружеским отношением ввести людей в заблуждение, хотя на самом деле они мне не нравятся.

a) да b) иногда c) нет

104. Какое слово не принадлежит к двум другим?

a) думать b) видеть c) слышать

105. Если мать Марии является сестрой отца Александра, то кем является Александр по отношению к отцу Марии?

a) двоюродным братом b) племянником c) дядей

Бланк для ответов

Числа обозначают номера вопросов, буквы - варианты ответов. Поставьте крестик в клетке, соответствующей Вашему варианту ответа на каждый вопрос


	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
a
b
c

	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34
a
b
c

	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48	49	50	51
a
b
c

	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68
a
b
c

	69	70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84	85
a
b
c

	86	87	88	89	90	91	92	93	94	95	96	97	98	99	100	101	102
a
b
c

	103		104
a
b
с

			105
a
b
c

е
	МD	A	B	C	E	F	G	H	I	L	M	N	O	Q1	Q2	Q3	Q4

Додаток 4

МЕТОДИКА «ЦЕННОСТНЫЕ ОРИЕНТАЦИИ» (М. Рокич)

Инструкция: Внимательно изучите таблицу и, выбрав ту ценность, которая для Вас наиболее значима, поместите ее на первое место. Затем выберите вторую по значимости ценность и поместите ее вслед за первой. Затем проделайте то же со всеми оставшимися ценностями. Наименее важная останется последней и займет 18 место. Разработайте не спеша, вдумчиво. Конечный результат должен отражать Вашу истинную позицию».

Пол________________ Возраст_______________

Список А

– активная деятельная жизнь (полнота и эмоциональная насыщенность жизни);
–жизненная мудрость (зрелость суждений и здравый смысл, достигаемые жизненным опытом);
– здоровье (физическое и психическое);
– интересная работа;
– красота природы и искусства (переживание прекрасного в природе и в искусстве);
– любовь (духовная и физическая близость с любимым человеком);
– материально обеспеченная жизнь (отсутствие материальных затруднений);
– наличие хороших и верных друзей;
– общественное призвание (уважение окружающих, коллектива, товарищей по работе);
– познание (возможность расширения своего образования, кругозора, общей культуры, интеллектуальное развитие);
– продуктивная жизнь (максимально полное использование своих возможностей, сил и способностей);
– развитие (работа над собой, постоянное физическое и духовное совершенствование);
– развлечения (приятное, необременительное времяпрепровождение, отсутствие обязанностей);
– свобода (самостоятельность, независимость в суждениях и поступках);
– счастливая семейная жизнь;
– счастье других (благосостояние, развитие и совершенствование других людей, всего народа, человечества в целом);
– творчество (возможность творческой деятельности);
– уверенность в себе (внутренняя гармония, свобода от внутренних противоречий, сомнений).

Список Б

– аккуратность (чистоплотность), умение содержать в порядке вещи, порядок в делах;
– воспитанность (хорошие манеры);
– высокие запросы (высокие требования к жизни и высокие притязания);
– жизнерадостность (чувство юмора);
– исполнительность (дисциплинированность);
– независимость (способность действовать самостоятельно, решительно);
– непримиримость к недостаткам в себе и других;
– образованность (широта знаний, высокая общая культура);
– ответственность (чувство долга, умение держать свое слово);
– рационализм (умение здраво и логично мыслить, принимать обдуманные, рациональные решения);
– самоконтроль (сдержанность, самодисциплина);
– смелость в отстаиваниях своего мнения, взглядов;
– твердая воля (умение настоять на своем, не отступать перед трудностями);
– терпимость (к взглядам и мнениям других, умение прощать другим их ошибки и заблуждения);
– широта взглядов (умение понять чужую точку зрения, уважать иные вкусы, обычаи, привычки);
– честность (правдивость, искренность);
– эффективность в делах (трудолюбие, продуктивность в работе);
– чуткость (заботливость).

Список використаних джерел

Аронсон Э. Общественное животное. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 517с.

Баркер А. Новые религиозные движения. – СПб., 1997. – 312 с.

Брейер Й. Фрейд З. Этюды по истерии М., 1989. – 115 с.

Богатырева Е. Н. Психология обмана: преимущества и потери. – СПб.: «Лань», 1998. – 192 с.

Бойл Джеймс. «Секты-убийцы»// «Иностранная литература», 1996, №№ 7, 8. – 54с.

Бондарев Н.В. Психическая дезадаптация лиц, вовлеченных в религиозные культы// Ананьевские чтения – 2006. Мат-лы научно-практической конференции 24-26 октября 2006 г./ Под ред. Л.А. Цветковой, А.А. Крылова. СПб, Изд-во СПбГУ. – 2006. – С. 335-336.

Бондарев Н. В. Социально-психологические и клинические особенности лиц, вовлечённых в нетрадиционные религиозные культы // Психиатрия и религия на стыке тысячелетий: Сборник научных работ Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи) и Харьковской медицинской академии последипломного образования / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, Р. Б. Брагина. – Харьков, 2006. – Т. 4. – С. 22–24.

Бонч-Бруевич В. Д. Избранные атеистические произведения. М., 1973.

Васильев А. М. Пуритане ислама? Ваххабизм и первое государство Саудидов в Аравии. – М., 1967. – с. 205

Вебер М. Избранные произведения // Под ред. д.ф.н. Ю.Давыдова. М., 1990. – с. 350

Волков Е.Н. Методы вербовки и контроля сознания в деструктивных культах // Журнал практического психолога. – 1996. – № 3. – с. 76-82.

Волков Е.Н. Экспертно-справочная информация о феномене скрытого психологического насилия, выражающегося в целенаправленном установлении отдельным лицом или группой лиц незаконного контроля над сознанием и жизнью других личностей без их добровольного и осознанного согласия. – Н. Новгород, 1996. с. – 168

Гандоу Т. Империя «преподобного» Муна М., 1983. – с. 192

Гараджа В. И. Религиеведение. - М.: АО «Аспект Пресс», 1994. – 286 с.

Гоголева А.В. Аддитктивное поведение и его профилактика. - М.: Изд-во Моск.псих.-соц. ин-та, Воронеж: Изд-во НПО МОДЭК. – 2002. – 240 с.

Грановская P.M., Никольская И.М. Защита личности. – СПб., 1999. – с. 164

Гроф C. За пределами мозга: рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. – М.: ТПИ, 1994. – 504 с.

Диакон Кураев А. Сатанизм для интеллигенции (о Рерихах и Православии): В 2 т. – М., 1997. – 98 с.

Дворкин А. Десять вопросов навязчивому незнакомцу, или Пособие для тех, кто не хочет быть завербованным. – М., 1995. – с. 25-32.

Джеймс У. Воля к вере. – М.: Республика, 1994.- 431 с.

Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М., 1997. – 48 с.

Егоров А.Ю. К вопросу о новых теоретических аспектах аддиктологии // В кн.: Наркология и аддиктология. Сб. науч. тр./ Под. ред. проф. В.Д. Менделевича. – Казань: Школа. – 2004. – с. 80-88.

Егорцев А.Ю. Тоталитарные секты: свобода от совести. – М.,
1997.– 205 с.

Иеромонах Анатолий (Берестов). Число зверя // Записки современного врача-священника об экстрасенсах, колдунах, влиянии телевидения и оккультных наук на наше здоровье. – М., 1996. – 217 с.

Исцеление от культов: Помощь жертвам психологического и духовного насилия / Под ред. М.Лангоуни – ННГУ им. Н.И.Лобачевского. Электронная версия. Н. Новгород, 1996. – 243с.

Катунский А. Е. Старообрядчество. М., 1972. – 211 с.

Клибанов А. И. Религиозное сектантство в прошлом и настоящем. М., 1973. – 165 с.

Кондратьев Ф.В. Психолого-психиатрические аспекты проблемы сектанства // Материалы междунар. научно-практической конф. «Тоталитарные секты – угроза XXI века». – Н. Новгород, 2001. – 170 с.

Короленко Ц.П. Аддиктивное поведение. Общая характеристика и закономерности развития // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. – 1991. – № 1. – с. 8.

Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе. – Новосибирск, Наука. - 1990. – 76 с.

Короленко Ц.П., Дмитриева Н.В. Социодинамическая психиатрия. - М., Академический Проект, Екатеринбург, Деловая книга. - 2000. - 460 с.

Крейг У. Самое начало. – К.: Жовтень, 1990.– 78 с.

Кривельская Н.В. Секта: угроза и поиск защиты. - М., 1999. – 124 с.

Куликов И. Секты М., 2000. – 148 с.

Лангоуни М. Росс Дж. К. Исцеление от культов: Помощь жертвам психологического и духовного насилия – Нижний Новгород: Нижегородский госуниверситет им. Н. И. Лобачевского, 1996. – 262 с.

Ли Р., Хиндсон Э. Ангелы обмана: О ложных сектах и лжепророках. – М.: Протестант, 1994. – 239 с.

Лифтон Р.Дж. Технология «промывки мозгов». СПб.: «Прайм-ЕВРО-ЗНАК», 2005. – 311 с.

Личко А.Е., Попов Ю.В. Саморазрушающее поведение у подростков //В кн.: Социальная психиатрия. Фундаментальные и прикладные исследования. – Л. – 1990. – С. 75-82.

Макдауэлл Дж., Стюарт Д. Обманщики: Во что верят приверженцы культов. Как они заманивают последователей. – М.: Протестант, 1993. – 224с.

Маркс К., Ф. Энгельс Ф., Ленин В.И. О религии. Изд. 2, М., 1983, с.243.

Мартин У. Царство культов. СПб., Логос, 1992. – 340 с.

Мельников П.И. В лесах М., 1974. – 272 с.

Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социология преступности. М., 1966. – 427 с.

Метовский Р.Л. Альманах психологических тестов. М., 1995, с.187-189.

Милюков П.Н. Очерк по истории русской культуры М., 1995. – 228 с.

Митрохин Л.Н. Баптизм: история и современность. СПб., 1997. – 347 с.

Назмутдинов А.Р. Особенности коррекции невротических расстройств в сочетании с нефармакологическим аддиктивным поведением// Мат-лы конф. Современные проблемы клиники и лечения психических расстройств/ Под ред. Н.Е. Буториной. – Челябинск – 2000. – 265 с.

Нибур Р.X. Христос и культура М., – 1990. – 317 с.

Нилус С. А. Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992. – 167 с.

Никольский Н.М. История русской церкви СПб., 1998. – 389 с.

Новые религиозные организации России деструктивного и оккультного характера: Справочник. – Белгород, 1997. – 400 с.

Ной И. С. Сектантские аномии М., 1989. – 246 с.

Оваденко И.В. Государство и религиозные организации: тоталитарные секты в Украине // www.religiya.ru.

Павлов И.П. О типах высшей нервной деятельности и экспериментальных неврозах. Академия медицинских наук СССР М. Медгиз 1954г. – 192 с.

Пашковский В.Э. Психические расстройства с религиозно-мистическими переживаниями. – СПб, Изд. дом МАПО. 2006. – 144 с.

Петровский М. Биркимер Дж. Возрастные изменения копинг стратегий. М. 1991. – 216 с.

Полищук Ю. И. Влияние деструктивных религиозных сект на психическое здоровье и личность человека // Журнал практического психолога. – М.: Фолиум. 1997. № 1. С. 93-97.

Привалов К. Б. Секты: досье страха. – М.: Политиздат, 1987. – 392 с.

Путинцев Ф. Кабальное братство сектантов, М. — Л. 1931. – 230 с.

Релігійне життя у дзеркалі статистики // Юридичний вісник України. - 2000. – № 23.

Савин А.И. «Эта работа … произведет соответствующее впечатление и на Европу». Из документов руководства ОГПУ СССР о методах борьбы с религиозными организациями в первой половине 1920-х годов. // Гуманитарные науки в Сибири. Серия: Отечественная история. 2005, № 2, C. 74 – 78.

Сандулов Ю. Тайный мир сатанистов. История и современность. – СПб., 1997. – 290 с.

Сектантство, оккультизм и целительство в современной России: проблемы и опасности / Информационный бюллетень «Новосибирского центра по борьбе с сектантством» , 1996 г. – 140 с.

Сидоренко Е.В.методы математической обработки в психологии. – СПб.: Питер 1996. – 260 с.

Скородумов А.А., Сектантство как социальное явление, СПб, 1995. –
159 с.

Стеняев О. Протянуть руку помощи М., 2004. – 137 с.

Стручков Н. А. Религиозная делинквентность М., 1995. – 200 с.

Таевский Д.А. «Синкретические религии и секты» М., 2005. – 186 с.

Трельч Э. Церковь и секта М., 1997. – 134 с.

Трофимчук Н.А. Религия, свобода совести, государственно-церковные отношения в России, Изд. РАЕС 1996. – 265 с.

Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник. – М.: Прогресс, 1990.– 368 с.

Фрейд, 3., Введение в психоанализ. Лекции, М., 1991. – 200 с.

Фурман Д. Е. Старые церкви, новые верующие: Религия в массовом сознании постсоветской России / Под ред. К. Каариайнена.. СПб., М, 2000. – 260 с.

Хассен С.Освобождение от психологического насилия. - СПб.: прайм-Еврознак, 2001. – 400 с.

Хвыля-Олинтер А.Н. О проекте федерального закона «О свободе совести и вероисповеданий, религиозной безопасности и деятельности тоталитарных сект» // Миссионерское обозрение. – 1997. – № 3 (17). –
С. 10-13.

Чамберс У.В. и др. Шкала группового психологического насилия // Журнал практического психолога. – 2000. – № 1-2. – С. 132-133.

Экман П. Психология лжи. – СПб.: «Питер», 1999. – 272 с.

Энкельманн Н. Власть мотивации- харизма, личность, успех. – М.: Интерэксперт, 1999. – 272 с.

Эриксон Э. Детство и общество. Пер. с англ. – СПб.: «ЛЕНАТО», «АСТ», Фонд «Университетская книга», 1996. – 376 с.

Юнг К. Г. Психологические типы. – СПб.: «Ювента» – М.: «Прогресс – Универс», 1995. – 187 с.

Amirkhan J.H. Factоr analiticaly drived measure оf cоing: the strategy indicatоr // J. оf Рersоnality and Sоcial Рsychоlоgy. 1990, v. 59, . 1066–1074.

Arnold R., Avants S.K., Margolin A., Marcotte D. Patient attitudes concerning the inclusion of spirituality into addiction treatment// J. Subst. Abuse Treat. - 2002 Dec. – V. 23. – N 4. – P. 319-326.

Cidylo L: Destructive cultism gained momentum over last decade. Psychiatr Times, April 1989, pp.1, - Р. 33-40.

Clark JG: Cults. JAMA 1979; 242: Р. 279 - 281.

Cogan N., Brown R. Metamotivational dominance, states and injuries in risk and safe sports// Personality and Individual Differences. - 1999. - V. 27. - N 3. – P. 503-518.

Francis L.J., Benneft G. A. Personality and religion among female drug misusers. Drug and Alcohol Depend. 1992. - V.30. - № 1.

Levine SV: Role of psychiatry in the phenomenon of cults. Can J psychiatry 1979; 24:Р. 593-603.

McCarty T, Roberts LW: The difficult patient, in Medicine: A Primary Care Approach. Edited by Rubin RH, Voss C, Derksen DJ, Gately A, Quenzer RW. Philadelphia, WB Saunders, 1996, pp. 395-399.

Miller M.: Secrets of the cult. Newsweek, April 14, 1997, p. 32.

Nieburg H., Langone MD: Psychosocial aspects of cults and satanism. Academy Forum 1994; 38 (1, 2): 13-16.

Thomas E.: Web of death. Newsweek, April 7, 1997, pp. 26-35.

Wilson B. Religion in Sociological Perspective. Oxford University Press, 1982. 261р.

Wilson B. Religious Sects: A Sociological Study. London, 1970. 173р.

http://azps.ru/tests/4/catelmet.html

http://psylist.net/praktikum/36.htm


	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
a
b
c

	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34
a
b
c

	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48	49	50	51
a
b
c

	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68
a
b
c

	69	70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84	85
a
b
c

	86	87	88	89	90	91	92	93	94	95	96	97	98	99	100	101	102
a
b
c

	103		104
a
b
с

			105
a
b
c

е
	МD	A	B	C	E	F	G	H	I	L	M	N	O	Q1	Q2	Q3	Q4


	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
a
b
c

	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34
a
b
c

	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48	49	50	51
a
b
c

	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68
a
b
c

	69	70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84	85
a
b
c

	86	87	88	89	90	91	92	93	94	95	96	97	98	99	100	101	102
a
b
c

	103		104
a
b
с

			105
a
b
c

е
	МD	A	B	C	E	F	G	H	I	L	M	N	O	Q1	Q2	Q3	Q4


	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
a
b
c

	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34
a
b
c

	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48	49	50	51
a
b
c

	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68
a
b
c

	69	70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84	85
a
b
c

	86	87	88	89	90	91	92	93	94	95	96	97	98	99	100	101	102
a
b
c

	103		104
a
b
с

			105
a
b
c

е
	МD	A	B	C	E	F	G	H	I	L	M	N	O	Q1	Q2	Q3	Q4