Відомо, що з будь-якою господарською діяльністю пов`язаний певний шкідливий вплив, результатом якого можуть бути зміни адаптаційно-компенсаторних можливостей організму чи смерть для людини, виникнення несприятливих наслідків для навколишнього середовища та виробничо-побутової сфери.

Нині існує значна невизначеність щодо поняття терміну "ризик". Так, відсутня не тільки загальновизнана система термінів в області теорії ризику, але ще й досі не усвідомлена необхідність потреби такої термінології. Широко вживається набір спеціалізованих термінів, з яких два використовуються значно частіше решти - "загроза" (hazard) і "ризик" (risk) [16]. Різні автори, на жаль, розглядають ці терміни як синоніми або надають їм певного взаємонеузгодженого змісту. Таке ставлення до цих термінів зберігається і в засобах масової інформації, зокрема у пресі.

Ці терміни мають важливе значення в теорії ризику, оскільки вони віддзеркалюють взаємовідносини та протиріччя між суспільством, довкіллям і новітніми технологіями. Суспільство, навколишнє середовище і техніка разом або кожна з них окремо можуть бути джерелом загрози природного, соціального чи природно-соціального генезису. У табл. 3.1 і 3.2 наведені деякі найвживаніші визначення цих термінів, що відображають різні підходи до даної проблеми.

З методологічної точки зору важливим і спільним для всіх цих визначень є уявлення про "загрозу" як об`єктивну реальність, що існує як у відносинах між суспільством і технікою, так і у відносинах з довкіллям - природним середовищем існування людини.

Оцінка ризику

Для оцінки ризику насамперед необхідно конкретизувати саме поняття "ризик". Під оцінкою ризику ми розуміємо комплекс дій, спрямованих не лише на оцінку, а й аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини, з метою запобігання відхиленням, загрозам, шкоді, втратам тощо або протидії їх виникненню. Формальний опис ризику, як уже зазначалося, спирається на теоретико-ймовірний підхід

В оцінці ризику можна виділити чотири основних напрямки. Перший - інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком ймовірностей аварій. Основні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище

Другий - модельний. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук.

Третій - експертний. При використанні перших двох підходів для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних із аналізом ризику.

Четвертий - соціологічний. За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику. Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності, що давалася людьми під час соціологічного опитування. Були виявлені цікаві явища. Наприклад, люди віддають перевагу добровільному ризику (наприклад, альпінізм, куріння) перед примусовим. Охочіше йдуть на ризик, якщо вони можуть на нього впливати.

На думку багатьох дослідників, важливу роль у сучасній оцінці індивідуального сприйняття ризику відіграють географічні та соціальні фактори, культурні традиції і психологія конкретних груп населення. Врахування географічного фактору спочатку передбачало реакцію людини на природні небезпеки, стихійні лиха, характерні для даного регіону. Нині рамки таких спостережень розширились і враховують наслідки розвитку техніки та технологій.

Дослідження показали, що індивідуальне сприйняття ризику тісно пов'язане із соціальним статусом і культурними традиціями населення. За спостереженнями соціологів, при існуванні загрози люди виробляють для себе певну стратегію поведінки, яка зменшує в них почуття невизначеності та страху. Тому при розбіжності існуючих оцінок ризику його образ навіть при наявності доказів існування з великими труднощами зникає із свідомості людей. Коли у людей ще не склалася думка, спостерігається протилежна ситуація - вони терпляче ставляться до формулювання проблеми. Спостереження показують, що інформація про ризик, подана в різних формах (наприклад, дані про смертність або, навпаки, виживання), здатна змінити індивідуальне сприйняття ризику та вчинки людей.

Розглядаючи всі чотири підходи до оцінки ризику, слід зауважити, що вони мають різні галузі застосування та не позбавлені недоліків.

Оцінка ризику, тобто прогнозування технологічних і екологічних катастроф у регіонах, - ключова ланка визначення рівня екологічної безпеки. Попередня робота в цьому напрямку має ряд переваг порівняно з іншими методами оцінки безпеки держави. По-перше, цілком реально отримати кількісну оцінку очікуваного збитку; по-друге, є можливість порівняти та врахувати ризик від усіх можливих факторів, а також дати комплексну оцінку ризику.

Сучасні економічні умови функціонування підприємств хлібопекарської галузі характеризуються високим ступенем невизначеності майбутніх результатів діяльності, необхідністю вибору оптимальних напрямів розвитку із сукупності альтернативних варіантів, що обумовлює необхідність визначення ризикованості ведення господарської діяльності.

Для забезпечення комплексної оцінки господарських ризиків та визначення оптимальної системи управління ними, необхідно: визначити основні чинники ризикованості діяльності суб’єктів господарювання; провести аналіз господарських ризиків, що супроводжують діяльність підприємств хлібопекарської галузі й оцінити їх вплив на результати роботи останніх; встановити основні напрями та методи регулювання ступеня господарських ризиків.

В економічній теорії існує багато методик оцінки ризикованості діяльності суб’єктів господарювання: статистичний, експертний, аналітичний методи, метод аналогів, метод доцільності витрат тощо. Але відсутність повної та достовірної інформації про наявний стан і можливі тенденції розвитку, її низька доступність для зовнішніх користувачів на більшості підприємств, значно звужує можливість застосування окремих запропонованих науковцями методів.

Аналіз переваг і недоліків існуючих методик кількісної оцінки ризику дозволив авторам обґрунтувати використання оптимальної методики, яка ґрунтується на факторній оцінці ризику в умовах нечіткого впливу окремих чинників. Використання цієї методики дозволить, при врахуванні галузевих особливостей, знайти кількісне вираження ризику для конкретного підприємства при обранні цільового ринку, на кожній стадії життєвого циклу товару та з'ясувати загальну величину господарських ризиків підприємства.

Аналіз методів кількісної оцінки господарських ризиків обумовив необхідність використання методу експертних оцінок для виявлення господарських ризиків, що мають місце на підприємствах та визначення рівня ризикованості їх діяльності. Експертам було представлено перелік ризиків, які можуть мати місце на підприємстві, та групи чинників ризиків і запропоновано оцінити експертним шляхом імовірність появи кожного чинника ризику в процесі здійснення підприємством господарської діяльності; імовірність появи ризикової ситуації (певного виду ризику); ступінь негативного впливу елементарного ризику на діяльність підприємства через імовірнісну оцінку рівня втрат від реалізації несприятливої події.

При всьому різноманітті факторів ризику їх можна розділити на такі групи та оцінити ймовірність виникнення (табл. 1).

Таблиця 1. Основні чинники елементарних ризиків

Чинники ризику (Fi)	Ймовірність виникнення Р(Fi)
Чинники ризику, які пов’язані з інформацією	0,57
Чинники ризику, які пов’язані з товаром	0,61
Чинники ризику, які пов’язані з споживачами	0,63
Чинники ризику, які пов’язані з персоналом	0,54
Чинники ризику, які пов’язані з виробництвом	0,65
Чинники ризику, які пов’язані з зовнішнім середовищем	0,61

Ймовірність виникнення негативних наслідків від дії чинників ризику та узагальнений рівень втрат при здійсненні господарської діяльності підприємством наведено у табл. 2

Таблиця 2. Можливі негативні наслідки від дії чинників ризику

Групи господарських ризиків	Можливі наслідки	Ймовірність виникнення	Імовірнісна оцінка рівня втрат
1	2	3	4
Організаційні ризики	Неадекватна маркетингова стратегія	0,59	0,5
Організаційні ризики	необ’єктивність прийнятих рішень	0,50	0,4
		Продовження табл.2
1	2	3	4
Маркетингові ризики	Збільшення цін на готову продукцію в наслідок зростання цін на сировину	0,60	0,5
	Необґрунтоване збільшення цін на готову продукцію	0,50	0,6
	Незадоволений попит	0,53	0,4
	Негативний попит	0,56	0,6
	Втрата потенційних споживачів	0,47	0,8
	Формування надмірного попиту	0,50	0,5
	Невідповідність товару основним конкурентним характеристикам	0,59	0,6
	Невідповідність прогнозної та реальної структури споживчого ринку	0,44	0,3
	Втрата ринкових позицій	0,56	0,7
	Невідповідність характеристик товару потребам споживачів	0,59	0,6
	Порушення сприятливих термінів виходу на ринок	0,63	0,6
Виробничі ризики	Невідповідність термінів випуску обсягу виробництва запланованим	0,66	0,6
	Зниження (недостатня) кількості випуску продукції	0,63	0,6
	Зниження обсягів реалізації	0,50	0,7
	Перевищення ліміту готової продукції на складі	0,41	0,4
	Розробка нетехнологічного виробу	0,44	0,6
	Погіршення якості продукції	0,66	0,7
	Збільшення кількості виробничого та експедиційного браку	0,56	0,6
	Збільшення витрат на виробництво	0,38	0,6
	Збільшення витрат на маркетинг	0,38	0,4
	Додаткові витрати на розробку товару та уточнюючі дослідження	0,38	0,4
Фінансові ризики	Неотримання очікуваного прибутку	0,69	0,8
	Банкрутство підприємства	0,34	1,0

Узагальнена експертна оцінка ймовірності виникнення та ступінь впливу господарських ризиків, які виникають на мікрорівні, наведена в табл. 3.

Таблиця 3. Оцінка впливу господарських ризиків

Групи господарських ризиків	Узагальнена ймовірність виникнення	Імовірнісна оцінка рівня втрат
Організаційні ризики	0,55	0,44
Маркетингові ризики	0,56	0,57
Виробничі ризики	0,52	0,56
Фінансові ризики	0,51	0,91
Узагальнена оцінка	0,54	0,62

Результати експертної оцінки господарських ризиків, які супроводжують діяльність підприємств хлібопекарської галузі на мікрорівні, свідчать, що найбільшу імовірність виникнення та високий ступінь впливу на господарську діяльність підприємств мають наступні ризикові ситуації: неотримання очікуваного прибутку та банкрутство підприємства (група фінансових ризиків); невідповідність термінів випуску продукції запланованим, погіршення якості продукції, збільшення кількості браку (група виробничих ризиків); порушення сприятливих термінів виходу на ринок, невідповідність товару потребам споживачів та основним конкурентним перевагам, збільшення цін на продукції (група маркетингових ризиків).

Узагальнена оцінка ймовірності виникнення усіх груп господарських ризиків мікрорівня приблизно однакова (на рівні 0,5), але фінансові ризики є, за оцінкою експертів, найбільш імовірними та мають найбільший негативний вплив на діяльність хлібопекарських підприємств.