Підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) – письмово оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Права, обов'язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

преамбула (визначення сторін);

предмет контракту;

кількість (або ціна та кількість);

базові умови поставки товарів;

ціна та загальна сума контракту;

якість товару;

строк та умови поставки;

умови платежу;

умови передавання-приймання товару;

гарантії, претензії;

пакування та маркірування товару;

відвантажування товару;

санкції;

страхування;

форс-мажорні обставини;

арбітраж;

інші умови;

юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Згідно з д "Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)", затвердженого Наказом Міністерства економіки №201 від 06.09.2001, яке застосовується при укладенні зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів (послуг, робіт) та товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності, ЗТК купівлі-продажу повинен включати такі статті: назву, номер(и) контракту; місце укладення; дату укладення; сторони; предмет; кількість; якість; БУ П та строк поставки; ціну та загальну вартість; умови платежу; умови здачі/приймання товару; упаковку та маркірування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. Розмежування тексту ЗТК па ці статті (структура ЗТК) не обов'язково має бути аналогічне структурі, наведеній у Положенні. Послідовність статей визначається на розсуд контрагентів.

Розглянемо міжнародну практику особливостей розроблення окремих розділів контракту.

Преамбула (визначення сторін)

З преамбули починається текст контракту. Тут подається: назва та реєстраційний номер контракту (посередині сторінки); місце (нижче ліворуч) та дата його укладення (нижче праворуч); визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих характеристик є обов'язковою, тому що у деяких країнах контракт, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

Номер ЗТК привласнюється за згодою сторін, зазвичай за порядком реєстрації документів однієї із сторін (за місцем здійснення угоди), але може бути і подвійний номер, тобто містити реєстраційні дані обох сторін.

Місце укладення контракту визначає закон, який застосовується до угоди, тобто визначає права та обов'язки сторін. Це положення діє тоді, коли інше не визначено угодою сторін. Сторони можуть вибрати будь-яке право, зазначивши його у контракті або ж, у крайньому разі, зробивши застереження у контракті про те, що він вважається укладеним на території відповідної країни. Згідно з українським законодавством права та обов'язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо таке узгодження між країнами відсутнє, то до контракту застосовується право країни, де розташована або має основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем у контракті купівлі-продажу;

комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації);

довірителем – у договорі доручення;

перевізником – у договорі перевезення.

Слід врахувати, що коли контракти підписуються на території іншої країни, то в інтересах вітчизняного учасника домовитись про застосування права своєї країни, особливості якого відоміші.

Дата укладення угоди юридичне означає момент набуття договором чинності, з якого виникають права та обов'язки сторін за контрактом (якщо спеціально не зазначений інший строк набуття контрактом чинності).

Слід мати на увазі, що порядок написання дати відрізняється в Україні та за кордоном. Записи дати укладення ЗТК типу 10.12.2002 р. неприпустимі, оскільки закордонний партнер обов'язково переплутає місяць та число. Не менші суперечки викличе такий запис дати в арбітражі. У міжнародній практиці пишуть спочатку місяць, а потім – число (Dec.12, 2002) або 12th Dес. 2002. Тому рекомендується писати місяць буквами і, якщо необхідно, то - у скороченні, наприклад, January – Jun., February – Feb., March – Mar., April – Apr., Мау, June, July, August – Aug., September – Sept., October – Oct., November – Nov., December – Dec.

Визначення сторін (спочатку продавця, потім покупця) містить:

їх повні та скорочені юридичні назви (фірмові назви),тобто ті назви, під якими вони зареєстровані в торговому (державному) реєстрі у своїх країнах (із зазначенням номерів їх реєстраційних свідоцтв та місця реєстрації);

місцезнаходження (назва країни та міста);

їх правовий стан, включаючи зазначення номера та виду ліцензії на даний вид діяльності;

назви сторін у тексті контракту як контрагентів ("Продавець" та "Покупець", "Постачальник" та "Замовник").

У ЗТК доцільно точно вказати особу (посаду, ПІБ), яка підписує його від імені даної сторони, але іноді обмежуються лише описом особи, яка підписала ЗТК, у кінці контракту, нижче підпису. У практиці укладення ЗТК виникають випадки, коли товар або послуги замовляє одна організація, платить – інша, наприклад, та, яка має валютний рахунок та валюту, а отримує гроші – третя. У даному разі має місце здійснення угоди на користь третьої особи, яка зазначена у ЗТК.

Приклад преамбули:

КОНТРАКТ №5/21

м. Львів 26 серпня 2003 р.

Акціонерне товариство _________________, надалі "Продавець", в особі _______________, з одного боку, та фірма ______________, надалі ''Покупець", в особ і____________, – з другого боку, уклали цей Контракт у такому:

Іноді у преамбулі робиться посилання на попередні документи. Наприклад, у преамбулі перед словами "уклали цей контракт" може бути написано: "у виконання у годи про наміри від 11 лютого 2003 р." або "у рахунок протоколу №1 від 10 лютого 2003 р.".

Визначення та термінологія

Цей розділ дуже важливий, оскільки у торговій практиці різномовних країн термінологія завдяки традиціям та особливостям перекладу визначень може не співпадати, і тому сторони повинні попередньо визначити перелік найважливіших термінів та дефініцій – записати їх адекватне тлумачення і надалі суворо дотримуватись його при складанні інших статей усіх документів, що входять у ЗТК (основного тексту, додатків, доповнень, протоколів тощо). До них належать такі поняття: ціни, знижки, найменування товарів, умови, викладені в інших документах, які апріорі приймаються сторонами (наприклад), загальні агентські умови туроператора.

Предмет контракту

Цей розділ є головним, оскільки в залежності від предмета ЗТК визначаються: вид контракту, право, яке застосовується, звичаї, проформа тексту. У цьому розділі зазначається:

описання предмета контракту;

назву об'єкта угоди (товару);

характеристика об'єкта угоди (товару).

Іноді в цьому розділі обумовлюють кількість та базисні умови поставки (БУП).

Предметом контракту може бути продаж або поставка товару, надання послуг, передача технології тощо, тобто вид зовнішньоторгової угоди (купівля-продаж, підряд, оренда тощо).

Назву товару необхідно вказати так, як він іменується у міжнародній торгівлі (або найближче до цього). Визначаючи асортимент, зазначають види, марки та моделі товарів.

Сфера об'єктів ЗТК досить чітко обмежується визначенням предмета ЗТК. Стосовно ЗТК купівлі-продажу така сфера чітко обумовлена у Віденській Конвенції 1980 р. Об'єктами ЗТК купівлі-продажу не визнаються: 1) товари, які купуються для особистого використання, за винятком випадків, коли продавець до/або у момент укладення ЗТК не знав і не повинен був знати, що товари купуються для такого використання; 2) товари, які продаються з аукціону; 3) товари, які продаються у порядку виконавчого провадження або іншим способом у силу закону; 4) цінні папери, оборотні документи та валюта; 5) судна водного або повітряного транспорту, а також судна на повітряній подушці; 6) електроенергія; 7) послуги; 8) власне виготовлення продукції, якщо тільки покупець не бере на себе зобов'язання поставити суттєву частину матеріалів, необхідних для виготовлення продукції.

Національне законодавство передбачає чітке розмежування видів ЗТК і визначає класифікацію їх об'єктів. Більш докладне розмежування здійснюється у відомчих або галузевих нормативних актах.

Вид товару має важливе значення при визначенні не тільки виду ЗТК, а й правової регламентації, наприклад, при отриманні пільг, встановленні розміру мит та зборів, квотування продукції тощо.

Характеристика товару містить визначення основних його параметрів. При продажу, наприклад, обладнання вказуються його продуктивність, потужність, витрата палива, енергії та інші показники. Якщо предметом угоди є товар із складними технічними характеристиками, то контракти мають спеціальні розділи ("Технічні специфікації"), які додаються до контракту та становлять його невід'ємну частину. У таких випадках у цьому пункті наводиться тільки коротке визначення товару і робиться посилання на ці спеціальні розділи, які уточнюють його технічні характеристики. У випадках, коли предметом контракту є товари з різними якісними характеристиками або різного асортименту, вони перераховуються у специфікації, яка додається до контракту, про що робиться відповідне застереження. Може бути посилання на розділ "Інші умови".

Кількість товару та базисні умови поставки розглядаються далі в окремих пунктах контракту.

Приклад формулювання цієї статті (зазвичай у минулому часі):

"Продавець продав, а Покупець купив па умовах ФОБ порт Одеса (Інкотермс 2000) один верстат типу АВС” або "Продавець продав, а Покупець купив електронне обладнання (надалі – обладнання) та супутні товари (надалі - товари), перераховані у Додатку №1 до даного Контракту, та який е його невід'ємною частиною, на суму ____________ доларів США на умовах, викладених у цьому Контракті".

Кількість (або ціна та кількість, або предмет та кількість)

Найчастіше визначення кількості не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість" або "Предмет та кількість". Але у будь-якому випадку, визначаючи кількість товару, сторони повинні узгоджу вати:

одиниці вимірювання кількості;

порядок визначення кількості;

систему мір та ваги;

застереження "близько" та "за опціоном";

чи включаються тара та упакування у кількість товару;

які організації визначають кількість товару;

якими документами засвідчується кількість товару.

Кількість товару вказується у характерних для нього одиницях вимірювання, прийнятих у міжнародній торгівлі для даного товару. Наприклад, кількість машин та обладнання, товарів тривалого користування та предметів споживання вказується у штуках, комплектах, парах, а розмір поставки визначається кількістю штук, комплектів, пар, що входять у ту чи іншу партію. При продажу зернових, каучуку, цукру, вугілля, руди, кольорових металів звичайно для визначення кількості використовують міри ваги (фунт, довга тонна, центнер, пікуль, бушель, кілограм), вибір яких залежить від товарної біржі чи ринку, на яких котирується певний товар. У торгівлі лісоматеріалами використовуються міри довжини та міри об'єму (м, ярд, фут, куб. м, куб. ярд, куб. фут, реєстр. т); у торгівлі нафтопродуктами застосовуються як міри ваги, так і об'єму (кг, амер. галони, барелі). При продажу бавовни основною одиницею вимірювання кількості є вага (фунт, кантар, канді, ароба), але розмір поставок виражається кількістю кіп певної середньої ваги. У торгівлі деякими іншими товарами (ртуть, сірники, кава, чай) одиницею вимірювання є кількість товару, що знаходиться у певній упаковці – бутлі, коробці, мішку, ящику.

У контракті необхідно встановити систему міри та ваги, тому що у різних країнах використовуються різноманітні системи мір та ваги. Так, країни Західної Європи, Центральної та Латинської Америки, більшість держав Африки та Південно-Східної Азії дотримуються метричної системи, але застосовують поряд з нею свої національні системи мір (наприклад, пікуль та кілограм – у Малайзії, Таїланді, Японії, КНР, Кореї; ароба та кг – у Чилі, Парагваї, Кубі, Бразилії; канді та кг – у Індії; кантар та літри – у Колумбії). США та Канада застосовують американську систему, а також (з певними змінами) метричну систему мір та свої національні системи мір (фунт, амер. галон, л, тан, пек, грейн, драм, амер. квартер, центал). Одні і ті ж за назвою одиниці вимірювання (наприклад, бутель, кіпа, пака, мішок, бочка (барель), ящик) у різних країнах містять зовсім різні кількості. Наприклад, мішок кави у Бразилії та Конго – 60 кг, Індонезії – 62 кг, Центральній Америці (Коста-Рика, Нікарагуа, Гватемала, Гондурас, Мексика, Сальвадор, Перу) – 69 кг, Колумбії – 70 кг, САР, Домініканській Республіці – 75 кг, Кубі – 90 кг, Еквадорі – 91,5 кг. Ящик чаю в Індії становить 188 фунтів (53,5248 кг), у Шрі-Ланці – 106 фунтів (48,0816 кг), Яві – 110 фунтів (49,896 кг). Пака бавовни у Бразилії – 180 кг, у Єгипті – 336,9 кг. Барель нафти на англійській біржі – 32 галони (145,4708 л), а на американській біржі 1 барель нафти – 158,767 л. Крім того, одні й ті ж одиниці вимірювання для різних товарів мають різні значення. Наприклад, бушель (у США) пшениці, сої, гороху містить 60 фунтів (27,216 кг), жита – 56 фунтів (25,401 кг), ячменю – 48 фунтів (21,7172 кг), кукурудзи – 56 фунтів (25,401 кг), вівса – 32 фунти (14,515 кг). Барель нафти – 158,767 л, олії бавовняного насіння – 340 фунтів (163,2 кг), пива – 117,3 л, вина – 119 л. Тому при позначенні кількості в одиницях, які мають неоднакове значення у різних країнах чи для різних товарів, звичайно зазначається еквівалент цієї кількості у метричній системі мір.

У контрактах купівлі-продажу на сировинні товари, продукти харчування та інші товари, що вимірюються одиницями маси та об'єму, які поставляються насипом, навалом або наливом (так звані масові товари), позначення кількості звичайно доповнюється застереженням, де вказується допустиме відхилення фактично поставленого товару продавцем від кількості товару, обумовленого в контракті (внаслідок усушки, утруски, витоку тощо) - опціон по кількості. Це застереження називається застереженням "близько", і після цифри, що визначає у контракті кількість, ставиться відсоток відхилення із знаком "+/-". Наприклад, "близько 500000 фунтів +/- 5%". Іноді застереження "близько" базується на торгових звичаях (узансах), наприклад, для зерна воно становить 5%, кави – 3%, лісу – 10%.

Контракт може містити вказівку про те, що продавець або покупець має право скористатись можливістю відступу від зазначеної у ньому кількості. У такому разі твердо фіксована у контракті кількість може супроводжуватися застереженням, що покупцю (продавцю) надається право закупити (продати) у продавця (покупця) додатково визначену кількість товару на тих самих умовах. Це право виражається словами "за опціоном покупця (продавця)" або "за виробом покупця (продавця)". Частіше у контрактах встановлюється опціон продавця, тому що він доставляє вантаж, і залежно від цін на товар продавець може "грати" на опціоні. Такі ситуації виникають, коли важко точно завантажити вагон, контейнер чи судно. Опціон покупця дає право йому платити не за повний тоннаж фрахтового судна, а за використану частину. Будь-який опціон (продавця чи покупця), як правило, не перебільшує 10% від основної кількості товару.

Звичайно, у контракті зазначається, за якою ціною буде здійснюватися розрахунок за понадконтрактну кількість. Річ у тім, що ціни на масові товари коливаються, і розрахунок може здійснюватися як за контрактними цінами, так і за цінами, що склалися на ринку у момент виконання контракту. Сторони у такому разі визначають, хто бере на себе природний збиток. Якщо у контракті такого застереження немає, а перевірка кількості здійснюється за "розвантаженою масою", то припускається, що природний збиток за період поставки бере на себе продавець. Для товарів, які мають природний збиток, його розміри визначаються практикою світової торгівлі. Питання про природний збиток обумовлюється між продавцем та покупцем і у тих випадках, коли товар зберігається у продавця за рахунок та ризик покупця або прийнятий на відповідальне зберігання за рахунок та ризик продавця.

У контракті обумовлюється також, чи входить тара й упакування у кількість товару, що поставляється. Залежно від цього розрізняють: 1) масу брутто – масу товару разом з внутрішньою та зовнішньою упаковками; 2) масу нетто - масу товару без будь-якої упаковки; 3) "масу брутто за нетто" – у тих випадках, коли маса товару становить не більш як 1-2% від маси товару і ціна тари незначна, то сторони нехтують масою тари.

Покупець найчастіше має оплатити товар до того, як зможе перевірити його кількість. Цю кількість покупець визначає за документами, які перевізник передає продавцю при одержанні від нього товару, тобто по залізничній накладній, коносаменту тощо. При цьому мається на увазі, що перевізник відповідає за збереження товару у кількості, прийнятій від продавця. У випадку недостачі у масі або кількості штук претензії висуваються покупцем перевізнику. До продавця можуть бути висунуті претензії тільки по внутрішньотарній недостачі, тобто якщо фіксується недовкладення у закриті ящики, мішки та іншу тару, а також, якщо буде доведено, що перевізник не винний у недостачі або існує змішана відповідальність продавця та перевізника. Перевірка фактично поставленого обладнання здійснюється за специфікаціями та пакувальними листами, які складаються продавцями для кожного вантажного місця.

У цьому розділі контракту часто зазначається, які організації визначають кількість товару та якими документами вона засвідчується. Кількість товару може вказуватися як в основному тексті контракту, так і в Додатку чи Додатках до нього, які мають бути невід'ємною частиною контракту.

Приклади формулювання:

"Продавець продав, а Покупець купив 3000 метро-тонн замороженої свинини у напівтушах", або "Продавець продав, а Покупець купив па умовах ФОБ порт Одеса (Інкотермс 2000) обладнання та запасні частини. Специфікація обладнання та запасних частин з цінами та вагою по позиціях передбачена у Додатку № 1 до даного Контракту, який є його невід'ємною частиною".

Базисні умови поставок

Найчастіше визначення базисних умов поставки (БУП), так само як і кількість, не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)" або "Предмет та кількість".

Поняття "базисна умова поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу – базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов'язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.

Ціна та загальна сума контракту

У даному розділі контракту фіксується: базисна умова поставки; валюта ціни; рівень та спосіб фіксації ціни товару; чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування; загальна сума контракту.

Валюта ціни – це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті. Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі держав, які вийшли із карбованцевої зони (України, зокрема), випливає з факту неконвертованості національної валюти, у зв'язку з чим у розрахунках ними використовуються вільно конвертована валюта (ВКВ).

Теоретично валютою ціни товару може бути будь-яка ВКВ. Але на практиці в імпортних контрактах при купівлі продукції у розвинених країнах, валюта яких є конвертованою, ціни, як правило, встановлюються у національній валюті цих країн. Тут необхідно пам'ятати, що режим конверсії валют постійно змінюється. Інформація про це публікується у виданнях МВФ. При імпорті з країн, що розвиваються, які мають замкнені валюти, ціни фіксуються у ВКВ із 5-6 валют основних промислове розвинених країн: це долари США, євро, швейцарські франки, англійські фунти стерлінгів, японські єни. Серед них провідне місце посідає долар США, потім йдуть євро та англійський фунт стерлінгів.

Визначення валюти ціни є важливою умовою контракту. Річ у тім, що валюти не рівноцінні за своєю якістю: є сильні, стійкі валюти зі стабільною купівельною спроможністю, малозмінювані у часі за своїм змістом, та слабкі валюти, курс яких нестабільний. Тому від вибору валюти ціни залежить ризик валютних втрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений у момент пропозиції ціни та підписання контракту.

Так, експортери повинні прагнути фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення. Це забезпечить одержання більшої суми валюти платежу. Оскільки інтереси імпортерів та експортерів протилежні, то в інтересах імпортера фіксувати ціни товарів у валюті, яка має тенденцію до знецінення. У цьому випадку імпортер зможе розрахуватися за товар тією ж кількістю, але знецінених грошових одиниць. Наприклад, нехай українське підприємство продає у Західну Європу товар, ціна якого становить 100 000 дол. США. Курс долара США становить 1,1000 євро за долар США на момент укладення угоди; на момент платежу він становить 1,1200. Ця угода буде вигіднішою українському партнерові, оскільки європейський партнер йому більше заплатить: якби платіж здійснювався у момент укладення угоди, то європейський партнер заплатив би 110 000 євро, але на момент платежу курс валюти ціни піднявся і він має заплатити вже 120 000 євро.

Через ці обставини, якщо ціна імпортного контракту буде встановлена у сильній валюті, імпортеру для компенсації втрат слід вимагати від експортера зробити знижку з ціни або ж поступку за іншими умовами контракту. В експортному ж контракті, якщо ціна встановлена згідно з інтересами імпортера, тобто у слабкій валюті, продавцю слід підвищити ціну товару.

Для практичної реалізації викладених вище інтересів необхідно встановити, де сильна валюта, а де слабка. Відносно точно це може бути зроблено для поточних розрахунків, коли платежі здійснюються протягом року, тому що саме на такий період прогнози руху валютних курсів найімовірніші. Проблема виникає при значному розриві між часом розрахунку ціни і підписанням контракту та строком закінчення розрахунків, тобто при продажу у кредит. Тут коливання курсу валют можуть бути значними, а ймовірність довгострокових прогнозів невисока. У такому разі використовуються спеціальні методи страхування валютних втрат.

У торгівлі готовими виробами валюта ціни є предметом угоди між продавцем та покупцем; у торгівлі сировиною та продуктами харчування застосовуються типові умови, які містять послідовність визначення цін, платежів та розрахункову документацію.

Рівень ціни товару – це основне питання зовнішньоторгової угоди. Контрактна ціна має базуватися на рівні світової ціни. Практично світові ціни – це експортні ціни основних постачальників даного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Це ціни, за якими здійснюються значні експортно-імпортні операції, які достатньо повно характеризують стан торгівлі даним товаром. Наприклад, на пшеницю та алюміній світовими цінами є експортні ціни Канади; на пиломатеріали – експортні ціни Швеції; на каучук – ціни Сінгапурської біржі; на хутро – ціни С.-Петербурзького та Лондонського аукціонів; на чай – ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо та Лондоні. Якщо по сировинних товарах світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів та обладнання головну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи і види виробів.

Визначення світової ціни для конкретного товару є важким завданням, що пов'язано з чинниками, які впливають на ціни, постійними коливаннями цін і різноманітними знижками та надбавками, що застосовуються продавцями відповідно до ринкової кон'юнктури. Крім того, навіть ціни аналогічних товарів змінюються залежно від сорту, якості, комплектації тощо.

Для визначення контрактної ціни використовується метод вивчення цін на аналогічні товари, що поставляються на ринок конкурентами, з внесенням у них необхідних поправок, які враховують різницю у комерційних та техніко-економічних умовах угоди.

Ціни, які можуть бути основою при визначенні контрактної ціни, за ступенем наближення до дійсного рівня світової ціни поділяються на:

1) базисні ціни;

2) ціни фактичних угод.

До базисних цін належать:

довідкові, які даються по сировині та напівфабрикатах;

прейскурантні (ціни прейскурантів, каталогів, проспектів, рекламних оголошень), які даються по готових виробах. Але прейскурантні ціни є тільки по виробах масового та серійного виробництв. При цьому по універсальних та стандартних виробах виробничого призначення – це ціни прейскурантів, а по споживчих товарах – ціни каталогів;

офіційні ціни продажу,

ціни окремих великих пропозицій та запитів.

Рівень базисних цін прив'язаний до певних (базисних) параметрів запропонованого товару (виду, сорту, типорозміру, моделі тощо), а також до у мов його поставки. Перевагою прейскурантних цін є те, що вони регулярно публікуються у національних загальноекономічних та промислових статистичних виданнях провідних країн світу (США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції), у спеціальних галузевих виданнях та зберігаються в автоматизованих базах даних. Але прейскурантні ціни мають номінальний характер і завжди завищені. За деякими розрахунками їх завищення у середньому становить 30%, але залежить від конкретних товарів, а за деякими може досягати 40%. Також завищуються і ціни пропозицій та запитів, тому що в них передбачаються резерви на уторгування. Розмір завищення цих цін у середньому становить 10%.

Ціни фактичних угод відбивають реальний рівень ринкових цін. До них належать:

контрактні ціни;

розрахункові (середньостатистичні) ціни;

фактичні ціни аукціонів та торгів, біржові котирування.

Одержані з цін фактичних угод світові ціни на готову продукцію відбивають можливі контрактні ціни реальних угод. Але відомості про рівень контрактних цін є, як правило, предметом комерційної таємниці і досить рідко потрапляють до відкритого друку. Навіть якщо відомості про укладені контракти і публікуються у різних економічних та галузевих виданнях, то, як правило, без зазначення багатьох суттєвих умов контракту (якісних показників, умов платежу тощо), що, зрозуміло, знижує цінність такої інформації. Саме через це при встановленні ціни використовують інші типи цін.

По багатьох товарах споживчого призначення, ціни на які хоча і змінюються залежно від сорту, якості та інших показників, але все ж відносно визначені та порівнянні, одержання інформації не є важкою справою – тут можуть використовуватись ціни реалізації цих товарів на ринку.

Найскладніше одержати порівнянну інформацію відносно машин та обладнання, особливо продукції машинобудування виробничого призначення. Інформація про них малодоступна, нерегулярна та відносна, навіть при порівнянні цін на однотипне обладнання необхідно мати докладну техніко-економічну характеристику порівнювальних позицій. До того ж техніко-економічні параметри машин та обладнання часто змінюються.

При нестачі інформації про ціни, у крайньому разі, можна зробити запит про бажання купити товар для того, щоб дізнатися про ціну пропозиції, до фірм, які е основними виробниками аналогічної продукції і, відповідно, які є лідерами у цінах.

Ступінь наближеності комерційних умов угод та техніко-економічних характеристик товару до тих умов, на яких укладається контракт, і до характеристик товару, для якого розраховується ціна, визначає ступінь складності розрахунків, яка виявляється у кількості поправок до даних, що містяться у конкурентних матеріалах: від простого обґрунтування ціни по конкурентних матеріалах на аналогічні товари, які реалізуються на подібних умовах, до складних розрахунків з викладенням обґрунтування використаних методик. Але у всіх випадках використовуються одні і ті ж принципи зведення цін.

Розрахунок ціни середньої складності, коли необхідно внести невелику кількість поправок на відмінності у комерційних та техніко-економічних умовах поставки, здійснюється у формі конкурентного листа.

Спосіб фіксації ціни визначає, коли фіксується ціна у контракті: у момент його укладання, протягом строку його дії або у момент його виконання.

За способом фіксації у контракті можуть бути такі види цін:

1) тверда ціна, яка встановлюється у момент підписання контракту і протягом строку його дії не підлягає зміні. Тверда ціна встановлюється у вигляді конкретної цифри. Ці ціни використовуються при короткострокових угодах, найчастіше при негайних поставках (від 1 до 14 днів). У контракті в такому разі робиться застереження: "ціна тверда, зміні не підлягає". Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Ціна за проданий за цим контрактом товар встановлюється у доларах США, 123 долари за метро-тонну і розуміється ФОБ французький порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи вартість тари, упаковки, маркірування, а також: витрати на навантаження та складання товарів у трюмі судна та вартість сепараційних матеріалів. Ціни зазначаються у Додатку № 1, який е невід'ємною частиною до даного Контракту. Ціни тверді, не підлягають зміні";

2) ціна з наступною фіксацією у контракті не вказується, а лише описується спосіб установлення ціни в майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначені договором строки на основі узгоджених джерел. Ці ціни застосовуються при поставках товарів з тривалим строком виготовлення, товарів, вартість яких ставиться у залежність від їх якості (в основному при продажу металів або хімікатів з певною часткою домішок або корисних речовин), а також товарів, ціна яких значно залежить від кон'юнктурних коливань, при продажу продукції з тривалим строком поставки або наданням кредиту.

Джерелом цін можуть бути: біржові котировки, наприклад, на день поставки товару; ціни, що публікуються у різного роду журналах, довідниках; ціни, які реально складаються на світовому ринку, які визначаються по конкурентних матеріалах. Умову (тобто джерело та момент визначення ціни) встановлює, як правило, покупець.

Якщо у контракті ціна ставиться у залежність від зміни ринкових цін, то у тексті контракту це зазначається застереженнями 3-х видів:

застереження "hausse" (підвищення), яке означає, що будь-яке підвищення ринкової ціни веде до підвищення контрактної ціни;

застереження "baisse" (пониження), яке означає, що будь-яке зниження ринкової ціни веде до зниження контрактної ціни, а будь-яке підвищення ринкової ціни до уваги не береться;

застереження "hausse-baisse", яке ставить зміну контрактної ціни у залежність від відповідної зміни ринкової ціни.

Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Ціна на мідь визначається за котировкою Лондонської біржі металів на день, що передує поставці", або "...опублікований на момент здійснення платежу";

3) змінна ціна розраховується у момент виконання угоди перегляданням базисної ціни з урахуванням зміни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукції, яка має тривалі строки поставок (як правило, понад рік), головним чином, складного комплектного обладнання, яке є складним єдиним технологічним комплексом.

При цих цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, границя змінності (на практиці імпортеру не слід погоджуватися на границю, що перебільшує 15-20% базисної ціни).

Базисна ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів або інших джерел та узгоджується з покупцем при підписанні контракту.

Структура базисної ціни - це відсоткова частка у ній постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування тощо) та змінних витрат на сировину, матеріали, оплату праці. Саме останні і визначають змінність ціни, тому що із зміною цін на сировину, податкової політики держави, рівня оплати праці у галузі і будуть пов'язані додаткові витрати на виконання даного контракту. Структура базисної ціни має такий вигляд:

С0=А + В + D +...., (4.1)

де С0 – базисна ціна;

А – коефіцієнт гальмування, тобто незмінна частка у змінній частині ціни; А=10-20% та відбиває частину вартості основних фондів, яка переноситься на вартість продукції, запланований прибуток тощо; продавці зацікавлені у зменшенні цього коефіцієнта, а покупці, навпаки, – в його збільшенні з тим, щоб зменшити вплив на ціни інфляційного зростання ставок заробітної плати та цін на сировинні матеріали;

В – частка у ціні витрат на заробітну плату;

D – частка у ціні затрат на сировину та матеріали.

Якщо у вартості продукції суттєву частку становлять витрати на паливо або інші компоненти, то змінна частина наведеної формули (4.1) може бути розширена на необхідну кількість складових елементів. При цьому сума усіх часток цих елементів повинна завжди дорівнювати одиниці (або 100%).

У міжнародній торговій практиці точкою відліку початку змінності цін є дата комерційної пропозиції експортера, рідше – дата підписання контракти.

Після вручення пропозиції послідовність укладення ЗТК та його виконання складається із таких етапів: переговори, укладення ЗТК, проектування, закупка матеріалів, виготовлення, відвантаження, поставка товару покупцю.

На дату поставки товару покупцю остаточна величина змінної ціни буде становити суму таких складових:

постійної – С0А;

вартості матеріалів на дату їх закупки – ;

вартості робочої сили через 2/3 часу від початку виготовлення – ;

Остаточна ціна (C1) при такому способі фіксації ціни розраховується за формулою:

(4.2)

де Р1,Р0 – індекси заробітної плати у галузі, яка випускає дану продукцію, відповідно на періоди перерахунку ціни та встановлення базової ціни;

М1, М0 – індекси цін на матеріали, які використовуються для виготовлення даної продукції, відповідно на періоди їх закупівлі постачальником та встановлення базової ціни.

Весь період від вручення оферти до поставки товару покупцю незмінна частина ціни С0А зберігає свою величину.

Змінна частина ціни В, яка є часткою вартості матеріалів, змінюється до їх закупки виробником товару. Індекс Р1 береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початок виготовлення.

Періодом зміни змінної частини ціни D, яка є часткою заробітної плати, прийнято вважати час від початку змінності до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції. Індекс М1 береться після закінчення 2/3 часу, коли найбільш інтенсивно використовується робоча сила, зайнята виготовленням товару та доведенням його до вимог покупця.

Індекси цін на товари та індекси ставок зарплати публікуються у більшості промислове розвинених країн. При угодах купівлі-продажу використовують індекси країн-постачальників. При підрядному будівництві промислових об'єктів на обладнання застосовуються індекси країн-постачальників, а на роботи, що виконуються національними підрядниками, індекси країн, де споруджуються об'єкти. В Україні в експортних контрактах використовують індекси цін країн – основних постачальників машин та обладнання, подібних до експортованих з України.

Якщо неможливо знайти індекси цін на товари та ставки заробітної плати, то можна використовувати спрощену формулу змінності:

(4.3)

де ΔІ – приріст інфляції у відсотках за період часу з моменту підписання ЗТК до фактичного строку поставки товару або його оплати.

У контракті зазначається тільки загальний порядок фіксації ціни. Наприклад, робиться таке застереження: "Якщо на момент поставки товару зміняться фактичні витрати виробника, про що він у письмовому вигляді повідомить покупця з додаванням документів, які підтверджують збільшення витрат, то ціна на товар збільшиться відповідно до збільшення затрат ".

Приклад повного формулювання даної статті:

"Ціни тверді і не підлягають зміні. Ціни розуміються ФОБ порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи, зокрема, вартість морського експортного упакування, маркування, докові, портові, кранові та митні збори, вартість ліхтерування, переміщення вантажу на причалі, з виконання стивідорних робіт та митних формальностей, навантаження на борт та у трюм судна з укладанням у трюмі (штивка)".

Якість товару

У цьому розділі зазначається: технічний рівень та якість товару, що постачається; документи та організації, які підтверджують якість товару; комерційні гарантії якості; перевірка якості або прийняття товару на підприємствах постачальників.

Визначити якість товарі/ у контракті купівлі-продажу означає еста-повити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару. У міжнародній практиці використовуються такі способи визначення якості.

1) За стандартом. Цей спосіб передбачає, що якість товару має точно відповідати певному стандарту. Стандарти розробляються різними урядовими організаціями (так звані національні стандарти, наприклад ДСТУ), спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями та інститутами, страховими компаніями тощо. В багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. Іноді у практиці торгівлі використовують стандарти, що розробляються партнерами або великими промисловими фірмами. Застосування стандартів полегшує встановлення у контрактах якості товарів з загальними родовими ознаками та уніфікованої продукції. У контракті досить зазначити номер та дату стандарту і організацію, яка його розробила. За стандартом визначається якість масового попиту, машин, обладнання, уніфікованої продукції, чорних металів, зернових, каучуку, бавовни тощо.

Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Якість товару, поставленого за цим контрактом, повинна відповідати ДСТУ _______ і підтверджуватися сертифікатом якості завода-виробника".

2) За технічними умовами. Якщо на даний товар відсутні стандарти чи існують особливі умови його виробництва та експлуатації, то для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови (ТУ) містять докладну технічну характеристику товару, описання матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки і випробувань. За ТУ звичайно визначають якість товарів, що виконуються на основі індивідуальних замовлень, унікального обладнання, складного промислового обладнання та апаратури, суден. ТУ на машини та обладнання можуть бути надані або самим замовником і при підписанні контракту прийняті постачальником, або розроблені фірмою-постачальником і підтверджені замовником. ТУ наводяться або у самому тексті контракту, або у Додатку до нього. У контракті може бути такий запис: "Якість проданих за цим контрактом ізоляційних матеріалів повинна відповідати ТУ, викладеним у Додатках 1,2,3, які є невід'ємною частиною контракту, і повинна бути підтверджена сертифікатом про якість (і узгоджена з вимогами покупця)".

3) За специфікацією. Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, які характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, тому що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями як національними, так і міжнародними. У контракті у цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники цієї специфікації.

4) За зразком. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товарів і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірки товарів із зразками (вказуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, другий у продавця, третій – у нейтральній організації (наприклад торговій палаті), зазначеній у договорі. Цей спосіб використовується в основному у торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами обладнання та машинами індивідуального виготовлення і часто використовується при укладенні контрактів на виставках та ярмарках.

5) За описом. Цей спосіб використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.

6) За попереднім оглядом. Так продаються товари на аукціонах та зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуто-схвалено ". Покупцю надається право оглянути усю партію товару в зазначений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару такою, якою її оглянув та схвалив покупець, і продавець фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо у ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг та про які його не повідомили до укладення угоди. У контракті зазначається: "Товар поставляється за попереднім оглядом ".

7) За вмістом окремих речовин у товарі. Цей спосіб передбачає встановлення у контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішків. Наприклад, у контрактах на метали та руди показником якості є вміст основної речовини та окремих домішків (наприклад, предмет контракту – мідна руда із вмістом міді не менше ніж 95%), у торгівлі цукром – вміст сахарози; олійними та макухою – вміст олії.

8) За виходом готової продукції. При цьому способі у контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини (наприклад, цукру-рафінаду із цукру-сирцю, пряжі із вовни, олії із насіння).

9) За натурною вагою. Цим способом визначається якість зернових. Натурна вага – це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага характеризує фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також дає у явлення про вихід борошна та крупи з нього. Показник натурної ваги звичайно застосовуються у поєднанні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішків у зерні).

10) Спосіб "тель-кель" (такий, який є). Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових "на пні" (ще не зібраного), коли продавець не відповідає за якість поставленого товару, і означає поставку товару "яким він є". Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію. Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не відповідає за погіршення якості товару у дорозі.

Крім цих основних способів визначення якості, можуть бути використані і деякі інші способи, наприклад, показники розмірів окремих частин товару (каменів вугілля, насіння, крупинок солі), забарвлення товару (бавовни, цукру, каучуку), запаху тощо. Якість товару у контракті часто визначається застосуванням двох або декількох вище перерахованих способів. Якщо у контракті не зазначений спосіб визначення якості, то звичайно вважається, що якість товару має відповідати середній якості, яка є звичайною для даного товару у країні продавця або у країні походження товару. Але це не означає, що питання про якість товару у контракті можна проминути. Якість обов'язково слід визначити хоча б 2-3 показниками, причому саме того рівня, який є у дійсності. Інакше можна втратити ринок продукції, хоча збитків за даним контрактом може і не бути.

Більшість контрактів містить комерційні гарантії якості, а саме зобов'язання продавця поставити покупцю товар, який має протягом встановленого строку (гарантійного) певні властивості. Виявивши протягом цього строку невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право висунути претензії продавцю. Сторони шляхом листування намагаються знайти взаємоприйнятні способи задоволення претензій.

З метою підвищення якості товарів та зниження втрат продавців та покупців через можливі дефекти контракти часто передбачають перевірку якості або прийняття товарів на підприємствах постачальників фахівцями покупців або залученими ними контрольними фірмами. Перевірка якості звичайно проводиться вибірково та позбавляє покупців права подати претензії до якості, за винятком претензій по прихованих дефектах. Документом, який підтверджує якість товару, може бути сертифікат виробника або сертифікат нейтральної організації, яка надає його на замовлення продавця. За надання сертифіката продавець може вимагати підвищення ціни товару.

Приклад формулювання даної статті:

"Якість товару повинна відповідати зразкам-еталонам, узгодженим та підтвердженим

сторонами, а також технічним умовам, викладеним у Додатках №№ _______ до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною. Якість товарі/ повинна підтверджуватись Сертифікатом про якість, виданим підприємством-виробником. Продавець з першою партією товару для кожного отримувача посилає по одному зразку-еталону кожного виробу, який буде відвантажуватись на адресу даного отримувача. Зразки еталонів повинні бути опломбовані, укладені в індивідуальний пакет з написом "Дублікат еталона". Зразки-еталони оплачує Покупець. Для цього у рахунках за поставлений товар необхідно зазначити окремим рядком: дублікат зразка-еталона; артикул, розмір, кількість, ціна, сума, номер ящика".

Строк та дата поставки (або строк та умови поставки)

У даному розділі фіксується: визначення строку поставки; повідомлення експортером імпортера про готовність товару до відвантаження та про здійснене відвантаження; повідомлення імпортером експортера про готовність прийняти товар; спеціальні застереження стосовно дострокової поставки; додаткові інструкції експортерам; визначення дати поставки; умова поставки товару.

Визначення строку поставки у контракті означає визначення часу, коли товар повинен бути доставлений продавцем в узгоджений сторонами географічний пункт. Географічні пункти визначаються базисними умовами контракту. Наприклад, "Строк поставки 5 січня 2003 року ФОБ порт Одеса (Інкотермс 2000) " або "Строк поставки 29 грудня 2002 року франко-завод (будмайданчик) Покупця (Інкотермс 2000) ". У першому випадку товар має бути до закінчення встановленої дати навантажений на борт судна, що фіксується у коносаменті - свідоцтві про перевезення. У другому - товар має бути завезений на завод (будмайданчик), а між постачальником або його транспортним агентом (транзитером) та покупцем має бути підписаний спільний документ про прибуття вантажу та готовність його до розвантаження. У цьому документі одночасно констатується кількість вантажу за документами та його стан за зовнішнім оглядом самого вантажу або упаковки.

Дуже часто строк поставки відрізняється від базисних умов контракту. Наприклад, при умовах СІФ, коли продавець оплачує транспортування та страхування до іноземного порту, строком поставки може бути дата, на яку товар повинен бути навантажений на борт пароплава, тобто як при умові ФОБ. Строк поставки також може не збігатися з моментом передачі товару покупцю або з переходом права власності.

Нерідко встановлений у контракті строк може означати час, протягом якого продавець повинен не поставити, а закінчити виготовлення товару та повідомити про це покупця. Останній, у свою чергу, протягом цього строку повинен повідомити про готовність прийняти вантаж на певний строк.

Кількість товару, вказана у контракті, може бути поставлена одночасно або по частинах (партіями). При одночасних поставках установлюється один строк поставки. При поставці партіями зазначаються проміжні строки поставки. Строк поставки у контракті може бути встановлений трьома способами:

1) визначення фіксованої дати поставки (календарний день);

2) визначення періоду поставки (календарний місяць, квартал, рік, час місяця або кварталу, проміжок між певними датами). Наприклад, "Проданий за цим Контрактом товар поставляється з квітня по грудень рівними партіями", або "Товар за даним Контрактом повинен бути поставлений не пізніше 25 жовтня 2003 року", або "Товар повинен бути поставлений на умовах ФАС затока _________ (Інкотермс 2000) на ліхтерах у першому півріччі 2003р.". Останнє формулювання означає, що продавець може у період з 1.01. по 30.06.2003 р. підвезти на ліхтерах вантаж до ліхтеровоза, зафрахтованого покупцем після отримання від продавця повідомлення про готовність товару до поставки.

Якщо строк поставки позначається календарним місяцем, кварталом чи роком, то додають слова „протягом” або „не пізніше”. При періодичних поставках строк може позначатися словами „щомісяця”, „щокварталу”. У довгострокових контрактах звичайно встановлюється загальний строк дії контракту та проміжні строки, які можуть бути визначені або одразу на весь строк дії угоди, або наприкінці кожного календарного року на наступний рік;

3) застосування спеціальних термінів:

"негайна поставка" (існуючі терміни "якомога швидше", "без затримки", "товар в наявності на місці", "зі складу" застосовуються рідко – протягом певної (від 1 до 14) кількості днів з моменту укладення угоди. Ці терміни використовуються, коли проміжок часу між підписанням та його виконанням незначний (що зустрічається при продажу продукції з виставок, ярмарків, зі складу, при торгівлі між сусідніми країнами, якщо товар є вже в наявності у розпорядженні продавця у місці виконання поставки або доступний для придбання перепродавцем); за умови "якомога швидше" продавець зобов'язаний вжити усіх заходів для поставки товару у найкоротший термін;

шляхом зазначення кількості днів, тижнів, місяців, рахунок яких починається з моменту здійснення однією зі сторін (або обома сторонами) передбаченої у контракті дії з виконання обумовленого обов'язку. Наприклад, "протягом шести місяців з дня отримання продавцем повідомлення покупця (замовника) про затвердження ним креслень" або "через 10-12 тижнів після поставки попередньої партії";

іноді контрагенти взагалі не встановлюють точно строку, після якого закінчується право поставки або прийняття товару, а визначають цей строк узгодженими умовами: "після збирання врожаю", "протягом літа", "після відкриття навігації", "у міру нагромадження партії не менше ________ ".

Якщо у контракті інакше не обумовлено, строк, протягом якого товар повинен бути доставлений відповідно до вказаних умов, визначається звичаями та практикою, що склалися у даній галузі торгівлі. Крім того, покупцю може бути надано право вимагати передачі йому товару у будь-який час протягом тривалого періоду (звичайно декілька тижнів або навіть місяців) з попередженням продавця за декілька днів або тижнів про своє бажання прийняти товар. Цей спосіб не вигідний продавцю, але вигідний покупцю; він потребує додаткових поступок з боку покупця і тому зустрічається у практиці торгівлі дуже рідко.

Нерідко у контракти вносяться спеціальні застереження стосовно дострокової поставки: "Допускається дострокова поставка", або "Дострокова поставка можлива тільки за письмовою згодою покупця", або "Дострокова поставка не дозволена". Звичайно дострокова поставка передбачає і дострокову оплату товару покупцем.

Залежно від умов транспортування, отримання імпортних ліцензій, складності продукції, специфіки використання товару покупцем цей розділ може містити додаткові інструкції експортерам, такі як, наприклад, "вантажити товар тільки у комплекті", "комплектувати партії певної кількості", "повідомляти покупця про рух товару", "до зазначеного строку товар повинен бути виготовлений, випробуваний, упакований, замаркований та поставлений на станцію відправлення ".

При імпорті в Україну великих обсягів товарів чи при поставках товарів різним споживачам кожній партії товару присвоюється номер траншу. Строки поставки встановлюються для коленого або декількох траншів. У цих випадках великі таблиці зі строками поставок можуть бути винесені у Додаток до контракту.

Поряд зі строком поставки виділяють дату поставки, яка вказує момент передачі товару у розпорядження покупця. Багато фірм вважають обов'язковим її введення у текст контракту. Дата поставки залежить від способу перевезення товару. Датою поставки може вважатися:

дата документа, що видається транспортною організацією, яка прийняла товар для перевезення (наприклад, дата коносамента або штурманської розписки; дата штемпеля на залізничній накладній прикордонної станції, де товар передається залізницею країни-продавця залізниці, яка приймає товар; дата авіанакладної тощо);

дата розписки транспортно-експедиторської фірми у прийманні вантажу для подальшого відправлення за призначенням;

дата складського свідоцтва у разі, якщо покупець несвоєчасно надасть тоннаж і продавець скористається своїм правом передати товар на зберігання на склад за рахунок покупця;

дата написання приймально-здавального акта комісією замовника та представником постачальника і видачі постачальником замовнику сертифіката на право власності (у контрактах на судна);

дата підписання приймально-здавального акта комісією замовника та представником постачальника після поставки останньої партії, без якої неможливе використання свого раніше поставленого обладнання (у контрактах на комплектне обладнання).

Слід мати на увазі, що в умовах жорсткої конкуренції на ринку задоволення вимог покупців у строках поставки є одним з найважливіших показників конкурентоспроможності товарів. При цьому у боротьбі за покупця фірми-експортери намагаються скоротити строки поставки. Зменшуючи строки поставки, імпортери одержують додаткову вигоду від економії оборотних коштів, які раніше вкладалися у фінансування складських запасів імпортних товарів, а також за рахунок зниження самих затрат на спорудження та утримання великих складів. Загострення конкуренції перерозподілило частину цих витрат з покупців на експортерів, які вимушені тепер утримувати склади готової продукції в країнах, що імпортують для забезпечення поставок у конкурентні строки.

Приклад формулювання даної статті:

"Поставка товару за даним Контрактом повинна бити здійснена протягом 10 днів з моменту повідомлення Покупця про надходження платежу па рахунок Продавця. Протягом цього строку витрати зі зберігання оплаченого товару несе Продавець, а починаючи з 11-го дня – Покупець у розмірі 0,1% від контрактної ціпи за кожний повний день прострочки. Датою поставки вважається дата акта здавання-приймання. Товар відпускається лише основному коптрактоутримувачу ".

Умови платежу

Цей розділ містить визначення: валюти платежу; курсу перерахунку валюти ціни у валюту платежу; виду, форми та засобу розрахунків за поставлений товар; переліку товаророзпорядчих документів; заходів проти необґрунтованої затримки платежу або інших порушень.

При виборі умов платежу враховуються такі фактори: - 1) характер товару (сировина, обладнання, послуги, ноу-хау тощо); 2) кон'юнктура ринку відповідного товару (сприятлива чи ні); 3) торгові звичаї (кредит, готівка тощо); 4) наявність міжурядових платіжних угод; 5) норми національного валютного контролю країн-контрагентів; 6) одноманітні правила щодо застосування форм розрахунків (інкасо, акредитив), що склалися у банківській практиці.

Умови платежу встановлюють, на якій стадії руху товару здійснюється його оплата і чи буде вона здійснюватись одноразово чи окремими внесками.

Здавання-прийняття товару

Здавання-прийняття товару є одним актом, в результаті якого відбувається передача товару покупцю та перевірка відповідності фактичних кількості та якості товару тим, які передбачені в контракті. Для продавця здавання товару фактично означає поставку товару покупцю. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України разом із здаванням товару відповідно до умов договору продавець передає покупцю і право власності на товар. Але якщо сторони вкажуть у контракті, що товар залишається власністю продавця до моменту оплати покупцем повної вартості товару (або до виконання покупцем якої-небудь іншої умови), то при здаванні товару продавець передає покупцю тільки право володіння та користування товаром. Якщо продавець передає товар разом із товаророзпоряджувальними документами перевізнику, найманому для доставки товару покупцю, також вважається, що товар поставлений покупцю.

У контракті сторони зазначають порядок здавання-прийняття, а саме:

вид (характер) здавання-прийняття;

місце та строки здавання-прийняття;

способи здавання-прийняття за кількістю;

способи здавання-прийняття за якістю.

За видами прийняття-здавання може бути:

попереднє, яке полягає в інспектуванні процесу виробництва товару, випробовуванні товару, огляді товару на підприємстві продавця або ж у вихідному порту, на прикордонній станції з метою встановлення відповідності його кількості та якості умовам договору, а також для встановлення правильності упакування та маркірування товару. В результаті попередньої перевірки покупець може забракувати товар у випадку виявлення недоліків або вимагати усунення таких недоліків. Це також дозволяє запобігти аналогічним дефектам у наступних партіях товару;

остаточне, яке встановлює фактичне виконання поставки у встановленому місці і у належний строк. Результати такого прийняття є обов'язковими для обох сторін та лягають в основу розрахунку за угодою та подання претензій.

Місце фактичного здавання-прийняття товару точно встановлюється у договорі поряд із назвою базисної умови поставки. Це може бути: підприємство або склад продавця; узгоджений порт відвантаження; залізнична станція відправлення або аеропорт; порт призначення; прикордонна або кінцева станція у країні призначення, склад покупця або кінцевий пункт реалізації товару. Якщо необхідно, у контракті визначається місце попереднього та остаточного прийняття.

Строк здавання товару визначається строком поставки, встановленим у контракті. Строки прийняття товару за кількістю та за якістю, як правило, не збігаються. Перевірку за кількістю покупець звичайно зобов'язаний зробити негайно після прибуття товару. Для якісного прийняття встановлюються триваліші строки.

Відповідно до усіх умов "Інкотермс 2000" продавець до поставки товару повинен за свій рахунок забезпечити перевірку товару (перевірку якості, вимірювання, зважування, підрахунок). Дані цієї перевірки відображаються у товаросупроводжувальних документах (сертифікат якості, пакувальний лист, відвантажувальна специфікація).

При здаванні товару перевізнику останній перевіряє кількість товару, який передається, і на підставі цієї перевірки фіксує кількість прийнятого товару у транспортних документах.

Покупець, приймаючи товар від перевізника, повинен перевірити:

наявність та справність на транспортних засобах або контейнерах пломб відправника чи пункту відправлення (станції, порту);

стан транспортних засобів та контейнерів, наявність захисного маркірування та справність тари;

відповідність назви вантажу та транспортного маркірування на ньому даним, зазначеним у транспортних документах;

дотримання встановлених правил перевезення, які забезпечують охорону вантажу від пошкодження та псування (укладання вантажу, температурний режим льодопостачання) та прийняти від перевізника вантаж за кількістю місць або за масою, вказаними у транспортних документах.

Якщо при прийнятті вантажу від перевізника виявлено пошкодження або псування товару (протікання, неприємний запах, товар висипається), невідповідність назви та ваги вантажу або кількості місць даним, вказаним у транспортному документі, покупець (вантажоотримувач) повинен зажадати від перевізника складання комерційного акта та здійснення позначки на товарно-транспортній накладній або складання акта при автоперевезеннях. На підставі акта покупець може у встановлені контрактом строки подати продавцю або перевізнику претензію.

Продукція, яка надійшла у справній тарі, приймається на складі покупця при розкритті тари. Машини, обладнання, прилади та інша продукція, що надійшла у тарі та має гарантійні строки служби або зберігання, перевіряється при розкритті тари не пізніше гарантійних строків. У разі виявлення якісних недоліків при прийнятті поставленого товару покупець повинен скласти акт, який буде підставою для подання претензії продавцю.

Якщо товар видається отримувачу без перевірки кількості місць або ваги, отримувач повинен зажадати від перевізника, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна позначка.

Прийняття продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі, а також прийняття за масою брутто та кількістю місць продукції, що постачається у тарі, здійснюється.

на складі продавця – при вивезенні товару покупцем (базисна умова – EXW);

на складі покупця – при доставці товару продавцем (базисні умови – DDP, DDU);

у місці розкриття опломбованих, або у місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів, або на складі перевізника – при доставці та видачі вантажу перевізником.

Прийняття продукції, яка надійшла у пошкодженій тарі, за масою нетто та кількістю місць всередині кожного тарного місця може здійснюватися:

у місці розкриття опломбованих або розвантаження неопломбованих транспортних засобів із складанням комерційного акта;

на складі покупця із залученням незалежних експертів з поданням комерційного акта про пошкоджену тару або вантаж.

Якщо товар поставлений у справній тарі, прийняття за масою нетто та кількістю товарних одиниць всередині тарних місць здійснюється на складі кінцевого покупця, Покупець звичайно не повинен приймати товар у більшій чи меншій кількості, ніж це обумовлено контрактом, якщо тільки у контракті кількість товару, що постачається, не обумовлена словом "близько".

Якщо кількість товару виражається у вагових чи об'ємних одиницях, існують два способи прийняття товару за кількістю: за відвантаженою вагою; за вивантаженою вагою.

Під відвантаженою вагою чи кількістю мається на увазі вага або об'єм товару, встановлений у пункті відправлення та вказаний перевізником у відповідному транспортному документі (коносаменті, залізничній накладній, поштовій квитанції, авіанакладній). Кількість, зазначена у транспортному документі, є остаточною і визначає суму платежу.

Під вивантаженою вагою або кількістю мають на увазі вагу, встановлену в обумовленому пункті призначення у країні імпортера. Перевірка ваги у цьому випадку здійснюється зважуванням товару, яке здійснюється звичайно під час розвантаження товару або через певну кількість днів після її закінчення із залученням незалежних експертів (присяжних ваговиків-лічильників, тальманів). Результати зважування фіксуються у вагових сертифікатах, які видаються експертами та визнаються арбітражем безперечним доказом ваги.

Вага деяких товарів під час транспортування (особливо морського) може змінюватися, тому в інтересах покупця за його рахунок товар іноді потрібно повторно зважувати у пункті прибуття. У разі невідповідності вивантаженої ваги встановленій при навантаженні у контракті визначається границя відповідальності продавця за нестачу вантажу, Можливе встановлення відсотка знижки на утруску під час морського перевезення (наприклад, по каучуку – 0,5%, по какао-бобах – 0,7%).

Збільшення ваги вантажу для деяких товарів є ознакою погіршення їх якості (в результаті підвищеного відсотка вологості). Враховуючи можливість такого роду відхилень, контрактом звичайно обумовлюється припустима границя різниці вивантаженої ваги та відвантаженої.

При виявленні у пункті прибуття товару невідповідності кількості прийнятого товару, кількості, зазначеній у транспортних (відвантажувальних) документах, про таку невідповідність складається акт. На підставі акта покупець може у встановлені контрактом строки пред'явити продавцю претензію. Якщо є підстави для покладення відповідальності на перевізника, покупець має право пред'явити претензію перевізнику.

Якщо покупець прийняв товар у меншій кількості, то він повинен оплатити прийняту кількість. Якщо товар здається у більшій кількості, то покупець має право прийняти та оплатити передбачену у договорі кількість, відмовившись від надлишкової кількості товару.

Для збереження якості товару та створення умов для своєчасного і правильного прийняття за якістю продавець при поставці товару повинен забезпечити:

дотримання правил упакування та затарування продукції, маркірування та опломбування окремих місць;

чітке та правильне оформлення документів, що засвідчують якість поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат якості, специфікація), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних фактичній якості поставленої продукції;

своєчасне відправлення покупцю (вантажоотримувачу) документів, що засвідчують якість товару;

дотримання правил здавання, навантаження та кріплення вантажів. Покупець здійснює приймання товару за якістю, перевіряючи відповідність

якості поставленого товару супроводжувальним документам, наданим продавцем або перевізником, або раніше відібраним зразкам, технічним умовам, кресленням, здійснюючи випробовування вантажу, що надійшов.

Під час підготовки товару для роздрібного продажу, експлуатації машин та приладів можуть виявитися приховані недоліки виробничого характеру, які не виявилися при прийнятті товару. У цьому випадку покупець повинен скласти акт про приховані недоліки.

У ЗТК може бути обумовлено, що покупець повинен прийняти товар, якщо відхилення від встановленої якості не перевищує певну границю за відповідно меншою ціною. Ця знижка називається рефакцією. Якщо вища якість, то покупець платить продавцю надвишку за підвищену якість, яка називається боніфікація. Розміри рефакції та боніфікації встановлюються у ЗТК або арбітражем.

Перевірка товару як за кількістю, так і за якістю може здійснюватися двома методами:

вибірковим, який застосовується до товарів, що поставляються у тарі та упакуванні, якщо існує домовленість сторін про застосування вибіркового методу та поширення результатів перевірки на всю партію товару. У разі застосування вибіркового методу у контракті встановлюється частка у процентах від партії товару, яка підлягає перевірці, або визначається мінімум одиниць, що підлягають перевірці, та спосіб їх відбору;

суцільним, який використовується найчастіше для перевірки кількості та якості поставленого товару.

У контракті обумовлюється питання про те, хто здійснює здавання-прийняття товару. Прийняття може здійснюватися:

сторонами або їх представниками спільно;

зазначеною у контракті компетентною організацією у країні експортера, яка видає сертифікат про якість;

зазначеною у контракті незацікавленою контролюючою організацією, призначеною за згодою сторін.

Якщо сторони у договорі обрали систему прийняття у присутності обох сторін і якщо покупець або продавець не з'явиться, то прийняття товару може здійснюватися у відсутності сторони, що не з'явилася, але з обов'язковою присутністю третьої незацікавленої особи, призначеної сторонами. При цьому витрати по прийняттю, пов'язані з участю третьої особи, відносяться на рахунок сторони, яка не з'явилась.

У контракті може бути зроблено застереження про те, що зі згоди покупця продавець має право поставити товар без прийняття. Іноді у контракті спеціально обумовлюється, що після здавання-прийняття товару і до дати, передбаченої договором для вивезення цього товару, продавець зобов'язаний забезпечити зберігання товару.

До участі у прийнятті товару за кількістю і якістю та складанні актів експертизи, на підставі яких покупець може подати претензію продавцю або перевізнику, залучаються:

експерти бюро товарних експертиз із Торгово-промислових палат або їх регіональних відділень;

аварійні комісари страхових компаній,

компетентні представники незацікавлених організацій (торгового відділу місцевих органів влади або інших організацій, які не входять до тієї ж системи, що і вантажоотримувач (покупець)).

Приклад формулювання даної статті:

"Товар вважається зданим Продавцем та прийнятим Покупцем: за кількістю місць - згідно з автонакладною, за кількістю виробів – згідно із Специфікацією Продавця, за якістю – згідно з якістю, зазначеною у Сертифікаті про якість".

Гарантії, претензії щодо кількості та якості

Більшість контрактів містить умови про надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.

Претензії, що подаються покупцем продавцю у зв'язку із невідповідністю якості та кількості поставленого товару умовам ЗТК, називаються рекламаціями.

Рекламації можуть подаватись лише по тих питаннях, які не були предметом прийняття товару, здійсненого згідно з умовами контракту, а також у тих випадках, коли виявлено, що подані продавцем документи не відповідають фактичним даним, які характеризують виконання поставки товару.

Гарантії якості – це встановлені законом зобов'язання продавця відповідати за матеріальну недостачу товару, виявлену протягом гарантійного періоду. Гарантії розповсюджуються не тільки на обумовлену в контракті, а й на ту якість, яка випливає із суті угоди. У випадку відхилення від неї покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо якості товару.

У зв'язку з правами та обов'язками сторін щодо гарантій та претензій в контрактах обумовлюються:

обсяг та термін гарантій;

термін пред'явлення претензій – там, де гарантії не передбачені;

способи врегулювання претензій та порядок їх задоволення;

випадки, на які гарантії не поширюються та претензії не задовольняються.

Обсяг гарантії залежить від складності товару і технічних умов контракту. Так, стосовно стандартних машин і обладнання вказується, що продавець гарантує їх високу якість та нормальну роботу. Щодо унікального обладнання обсяг гарантій більший, і при цьому вказуються гарантовані технічні характеристики.

Термін гарантії становить від кількох місяців до кількох років. Він може бути встановлений від: дати поставки товару; дати запуску обладнання в експлуатацію; дати передачі товару першому споживачу; моменту отримання покупцем від продавця повідомлення в письмовій формі, про те, що товар готовий до відправки.

Термін пред'явлення претензій в тих контрактах, що не передбачають гарантій, встановлюється за домовленістю сторін, залежить від характеру товару і, значною мірою, від співвідношення позицій продавця та покупця, що визначається гостротою конкуренції та зацікавленістю продавця в покупці. При цьому встановлюються різні терміни для пред'явлення претензій щодо якості та кількості, причому перший термін триваліший, ніж другий.

Стосовно терміну гарантії і пред'явлення претензій учасникам зовнішньоторгової угоди слід мати на увазі, що коли продавець цінує свою репутацію, він іде на те, щоб задовольнити претензії покупця і тоді, коли термін гарантії вже закінчився.

Способи врегулювання претензій або вимоги, які має право пред'явити покупець продавцю при поставках, що не відповідають умовам контракту, можуть бути такими: відмова від дефектного товару та повернення виплачених грошей; виправлення дефектів за рахунок продавця; зниження ціни товару або надання знижки з ціни рекламованого товару шляхом уцінки усієї партії товару пропорційно проценту дефектного товару; заміна дефектного товару товаром відповідної якості; поповнення недовантаження окремою партією або при наступних поставках; зобов'язання врахувати встановлену суму за рекламований товар при розрахунках по наступних поставках по тому ж контракту або у наступній угоді.

Можливість відмовитись від товару, тобто анулювання контракту, в законодавстві різних країн визначається по-різному. Наприклад, в Австрії це можливо зробити тільки при виявленні серйозних дефектів, які не можна усунути, в Швейцарії – здебільшого, в Німеччині – завжди.

Виправлення виявлених дефектів або зниження ціни товар на розмір витрат покупця на усунення дефектів, якщо воно здійснювалось його силами, застосовуються при дефектах, які можна усунути. При цьому, як правило, покупцем виправляються несуттєві дефекти, а продавцем – суттєві і несуттєві.

Заміна дефектного товару іншим, який відповідає умовам контракту, часткова або повна, здійснюється при поставках однотипних товарів, наприклад серійної продукції. Продавець зобов'язаний поставити товар без зволікання у встановлене в договорі місце, а покупець - повернути некондиційний товар.

Всі транспортні та інші видатки, пов'язані з поверненням дефектного товару і його заміною, оплачуються продавцем.

Заміна дефектного товару або окремих його частин, як правило, пов'язана з продовженням терміну гарантії на замінений або на весь товар, на термін заміни або на новий термін гарантії, що повинно бути зафіксовано в контракті.

При продажу товарів, які мають індивідуальні ознаки, у ЗТК включається умова про заміну рекламованого товару; при торгівлі сировиною та продуктами харчування – надання знижок з ціни рекламованого товару або уцінка вартості усієї партії товару.

Порядок пред'явлення претензій передбачає такі положення:

претензії можуть бути пред'явлені лише протягом установленого терміну і щодо тих дефектів, які не можуть бути виявлені в ході приймання товару, виконаного згідно з умовами контракту, або ж у тих випадках, коли подані продавцем документи не відповідають фактичним даним поставки;

претензія повідомляється телеграфом, телетайпом, телексом або висилається рекомендованим листом. В ній вказуються назва виробу, його кількість та місцезнаходження, номер контракту і транспортного документа, описання суті претензії і вимога покупця по її задоволенню. У випадку пред'явлення претензії рекомендованим листом до неї додаються всі доказові документи, такі як: акт експертизи, рекламаційний акт, який складений за участю представника незацікавленої компетентної організації, транспортні документи, акти аварійних комісарів, відвантажувальні специфікації, сертифікати про якість, пакувальні листи при внутрішньотарних недостачах тощо;

продавець має право перевірити обґрунтованість претензії покупця на місці. Тоді в контракті встановлюється термін, починаючи віддати отримання повідомлення (нотиса) покупця про готовність товару до огляду, протягом якого продавець зобов'язаний прислати свого представника для огляду дефектного товару або ж доручити здійснення цього незацікавленій компетентній організації в країні покупця. Покупець зобов'язаний повідомити продавцю місцезнаходження товару та строки готовності товару до огляду. На практиці до права огляду товару на місці вдаються лише у випадках виявлення серйозних дефектів. Тому в умовах угоди (операції) може бути обумовлено, що покупець протягом установленого терміну після виявлення невідповідності якості і некомплектності товару встановленим вимогам (термін, як правило, не перевищує ЗО днів) зобов'язаний скласти односторонній рекламаційний акт відповідно до правил, чинних у його країні.

Датою подання претензії є дата поштового штемпеля відправлення.

У контракті встановлюється термін відповіді на претензію після її одержання (наприклад, 10 або 30 днів), протягом якого продавець зобов'язаний розглянути претензію і повідомити покупця про своє рішення. В іншому разі буде вважатись, що претензія прийнята продавцем, і покупець має право звернутись в арбітраж з віднесенням видатків на рахунок продавця.

У зв'язку з порядком заявлення претензій в контракт доцільно також ввести додаткові застереження:

може бути зафіксовано, що заявлення претензії по будь-якій партії товару не може служити підставою для відмови покупця прийняти товар по рекламних поставках, а також по інших поставках у рахунок даного контракту;

може бути обумовлено, що товар, по якому заявлена претензія, зберігається окремо в умовах, які запобігають погіршенню його якості і змішуванню з іншими товарами, і він не може бути використаний без згоди на це продавця.

В контракті також можуть бути зазначені випадки, на які гарантії не розповсюджуються та претензії не задовольняються. Це дефекти, що є наслідком недотримання покупцем умов та правил експлуатації, зберігання і транспортування виробів, надмірного перевантаження, застосування його не за призначенням, втручання покупця в конструкцію виробу. Щодо машин та обладнання претензії також не пред'являються відносно запасних частин, що швидко зношуються, природного зношення обладнання, збитку, що виникає внаслідок недостатнього чи неправильного монтажу і запуску в експлуатацію недостатньо кваліфікованим персоналом покупця, а також внаслідок недотримання покупцем технічних умов продавця тощо. Приклад формулювання цієї статті:

"Продавець гарантує, що поставлений за цим Контрактом товар виготовлений згідно із стандартами та технічними умовами країни-виробника. У підтвердження цього Продавець

надає Покупцю Сертифікат якості виробника. Строк гарантії становить ______ місяців з дати поставки кожної партії товару. Покупець зобов'язаний негайно надати Продавцю претензії як щодо якості, так і щодо кількості товару, у крайньому разі – протягом 10 днів з дати поставки товару. Покупець зобов'язаний скласти та передати Продавцю підтверджений Торговою палатою рекламаційний акт, із якого будуть виявлені характер дефекту, день його виявлення та його причина ".

Пакування та маркування товару

У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі встановлюються: вид та характер пакування; якість пакування; порядок пакування; розміри пакування; спосіб оплати пакування; повернення контейнерів; зміст або реквізити маркування; порядок нанесення маркірування.

Вид та характер пакування залежить від:

особливостей товару, який підлягає пакуванню;

способу, відстані та тривалості транспортування товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо. Наприклад, при морському перевезенні слід врахувати тиск на вантаж інших вантажів, боковий тиск під впливом крену судна, глибину трюмів та їх розміри, розміри вантажних люків, можливість проникнення сторонніх запахів та забруднюючих речовин; при залізничному перевезенні слід врахувати можливість частих перекидань, поштовхів у дорозі при гальмуванні та маневруванні на залізничних станціях, розміри мостів, тунелів, габарити, вагу та зовнішню форму вантажного місця, при перевезеннях вантажів, які сприймають вологість, на відкритих залізничних платформах упаковка має бути вологонепроникливою; при авіаперевезеннях тара має бути передусім максимально полегшеною, оскільки ставки тарифів досить високі, легкозаймисті вантажі повинні бути запаковані у вогнестійку, ретельно закриту тару, але разом з тим майже повна відсутність поштовхів, обережність та увага при вантажних роботах обумовлює більш низькі вимоги до міцності тари порівняно з іншими видами транспорту; при автомобільних перевезеннях характер упаковки залежить від виду товару, вантажопідйомності машин, профілю та стану дороги, інших умов;

кліматичних особливостей країни призначення – особливі вимоги висуваються до упакування вантажів, які поставляються у тропічні країни, де висока вологість повітря, висока середня температура. Товари, які поставляються у такі країни, вимагають особливо міцного упакування, просоченого спеціальними сумішами, виготовленого із спеціальних матеріалів, часто використовують запаяні або щільно закриті ящики та металеві контейнери;

вимог митного режиму країни призначення. Основна вимога до упаковки у даному разі полягає у максимальному наближенні до вказівок, які містяться у митному тарифі, що має особливе значення при збиранні специфічних мит з ваги брутто товару. Упаковка має бути по можливості більш легкою, зокрема це відноситься до товарів, у яких вага тари набагато більша, ніж вага самого товару. При збирані мит з ваги нетто користуються легальною вагою нетто, яка визначається шляхом віднімання з ваги брутто ваги упаковки згідно із встановленою у митному тарифі шкалою знижок на окремі види упаковки (бочки, ящики, барабани, кліті тощо), яка називається тарним тарифом, при використанні упаковки, не згаданої у митному тарифі, при розрахунку мита за основу береться вага нетто, яка зазначена у митних документах країни відправлення. У країнах, де мита збираються з ваги нетто, вимагається зазначення країни походження і на безпосередній упаковці товару. У тих випадках, коли упакування є самостійною цінністю або виготовлене із цінних матеріалів, воно обкладається митом додатково до обкладання товару, і це необхідно враховувати при підготовці товару до відвантаження;

законодавства країни призначення – у багатьох країнах законодавство забороняє ввезення товарів у певній упаковці, у деяких країнах введені імпортні мита на окремі види пакувальних матеріалів, наприклад скляний посуд або металеві листи.

Зазвичай у ЗТК обумовлюють: зовнішнє пакування (тару) – брезент, ящики, картонні коробки, бочки, бочонки, контейнери; внутрішнє пакування, яке є невіддільним від товару.

Якість пакування товару в контракті найчастіше визначається переліченням вимог, яким воно повинно відповідати: водонепроникне, морське, картонне, належне, звичайне, поліетиленова плівка, тропічне, пакувальний папір, пакувальне полотно, експортне пакування, без пакування. Упакування повинно передбачати усі розумні види пошкоджень, оскільки за значною частиною умов ЗТК продавець отримує платіж лише тоді, коли покупець отримає товар у бездоганному та непошкодженому вигляді. За наявності встановлених стандартів або технічних умов на упаковку її якість може визначатися посиланням на відповідні стандарти або технічні умови.

Контрактом можуть бути передбачені також спеціальні вимоги до пакування, що включаються до нього з ініціативи покупця. Так, покупець може бути зацікавлений в спеціальному розфасуванні товару з тим, щоб продавати його споживачам без перепакування або потребує певних габаритів і ваги вантажу, пристосованих до наявних у нього навантажувально-розвантажувальних засобів, чи в іншому. Однак в імпортні контракти недоцільно включати зайві спеціальні вимоги до пакування, оскільки це може відбитись на ефективності угоди в цілому.

Відносно якості пакування в контракті обумовлюється матеріальна відповідальність продавця за пошкодження товарів, якщо воно сталося через невідповідність пакування умовам перевезення товару, що передбачені в контракті.

Порядок пакування полягає в тому, що продавець зобов'язаний на кожне товарне місце оформити пакувальний лист і певним чином переслати його, а також товаросупровідну документацію разом з товаром, покупцеві. В контракті може бути уточнений зміст пакувального листа, склад товаросупровідної документації та інші положення з пакування. Наприклад, при поставках обладнання та машин в пакувальному листі зазначаються: найменування машин та окремих деталей, які упаковані у даному місці, їх кількість з викладенням технічних даних згідно з відповідними позиціями ЗТК, фабричний номер машин, номер креслення, вага брутто та нетто і точне маркування даного місця з метою точного встановлення тотожності товару даним технічної специфікації, зазначеним у ЗТК. Один екземпляр пакувального листа у водонепроникному конверті вкладається разом з обладнанням чи машиною у ящик або прикріплюється до зовнішнього боку ящика. Якщо обладнання або машина поставляються без упаковки, конверт із водонепроникного паперу, у який вкладається пакувальний лист, повинен бути покритий тонкою бляшаною пластиною, яка приварюється безпосередньо до металевих частин машини.

Розміри пакування обумовлюються в контракті при купівлі-продажу великогабаритних товарів (зокрема обладнання). Вони повинні бути упаковані з урахуванням габаритів транспортних засобів, крім того, упакування повинно бути пристосоване до перевантаження кранами і/або навантажувачами. В контракті можуть бути конкретно визначені граничні розміри негабаритних товарних місць і порядок узгодження з покупцем їх розмірів. У зв'язку з останнім домовляються про час, коли продавець висилає покупцеві ескізи негабаритних місць (наприклад, 60 днів після підписання контракту), і термін з моменту отримання ескізів, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавцеві своє рішення. При відвантаженні негабаритних місць без підтвердження покупця продавець буде зобов'язаний компенсувати йому додаткові видатки і збитки, пов'язані з перепакуванням.

Способи оплати вартості пакування встановлюються сторонами у ЗТК і можуть передбачати:

включення ціни пакування у ціну товару;

визначення ціни пакування у відсотках від ціни товару;

визначення ціни пакування окремо від ціни товару.

У більшості випадків не лише внутрішнє пакування, а й зовнішня тара переходять у власність покупця одночасно з товаром. Винятками є випадки, коли у ЗТК передбачене відвантаження товару у тарі, заздалегідь наданій покупцем продавцю, або повернення тари покупцем продавцю, наприклад, при постачаннях хімічних товарів та мінеральних мастил у металевих бочках, скляних бутлях, зворотних контейнерах. При переході пакування у власність покупця він сплачує її ціну продавцю.

Якщо пакування має високу вартість, то слід однозначно обумовити її обсяг і розподіл витрат на нього між учасниками угоди.

Якщо у ЗТК немає особливих вказівок стосовно пакування товару, продавець повинен відправити вантаж в упаковці, яка зазвичай використовується для експортних товарів у країні продавця та забезпечує зберігання вантажу при перевезенні з урахуванням можливих перекидань, при належному та звичайному поводженні з вантажем. Іноді посилаються на звичай порту або складу. Такі посилання є, наприклад, в Інкотермс 2000.

Під маркуванням розуміють необхідні написи, зображення та умовні позначення, які розміщуються на упаковці, бирках або на відвантаженому товарі та які необхідні для належного перевезення і здачі вантажу отримувачу. Маркування має велике значення для полегшення перевантажень у дорозі, кількісного відбору окремих одиниць та для запобігання непорозумінь при видачі товару різним отримувачам.

Зміст або реквізити маркірування, яке наноситься продавцем на пакування, поділяються на:

1) товарне маркування – позначення, необхідні для адресата – отримувача вантажу, які включають:

найменування виробника, вантажовідправника та вантажоотримувача (або умовні позначки, які їх замінюють);

номери контракту /наряду/ замовлення;

загальна кількість місць / одиниць вантажу;

номер пакувальної одиниці - з першого до останнього місця;

вагу (нетто та брутто);

точні габарити;

марку "зроблено у ________" – країну походження;

зазначення про знаходження інструкцій або документації, специфікацій поящичних, покипних тощо;

зазначення про приналежність, зворотність, багатооборотність тари;

2) вантажне маркування - позначення, необхідні для транспортної організації, що перевозить вантаж:, які включають:

найменування країн та пунктів відправлення і призначення;

маршрут при перевантаженнях;

3) транспортне маркування - позначення, необхідні під час перевезення, які включають:

номери вагонів, люків;

номер трансу;

назву судна тощо;

4) спеціальне маркування – позначення, що вказують, як слід поводитись з товаром під час його перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання у дорозі, які включають:

інструкції з навантаження та розвантаження – не кантувати, верх, низ, скло тощо;

інструкції або вказівки зі стропування – місця стропування, напрямок стропувальних тросів, центр ваги (позначається червоною лінією);

інші зазначення для запобігання небезпеки та з метою схоронності вантажу.

На тарі зазвичай використовуються такі попереджувальні написи: верх, низ, не зберігати у вологому місці, піднімати тут, обережно, скло, зберігати у прохолодному місці, боїться вологи, не кантувати, не кидати, рідина, відкривати тут, боїться тепла, боїться холоду, тропічне упакування, пересувати на котках, котити, а не перевертати.

Товарні місця нумеруються дробовими числами: в чисельнику проставляється порядковий номер місця, а в знаменнику – загальна кількість місць у партії.

Крім обов'язкових реквізитів, на товарні місця може наноситись, якщо це не суперечить умовам контракту, рекламне маркірування. пакуванням вантажу.

Порядок нанесення маркірування передбачає, що товарні місця маркіруються з двох або трьох боків. В першому випадку - це два непротилежні боки, в другому – також два непротилежні боки і верх пакування. Вибраний спосіб фіксується в контракті. В контракті також вказуються мови, якими наноситься маркірування. Вантажі, що імпортуються в Україну, повинні мати маркірування українською мовою. Відносно розмірів надписів та їх нанесення маркірування повинно відповідати вимогам митниці. Надписи на упакуванні повинні добре розпізнаватися, бути чіткими, нанесеними за трафаретом контрастною незмивною або водостійкою фарбою, дублюватись на різних видних місцях вантажу, зручних для прочитання, бути однозначними, відповідати змісту товару або вантажу. Одночасно можуть бути використані малюнки, графічні позначки та символи, які відповідають міжнародним стандартам, зазначення місць стропування та напрямку тросів і як обов'язковий атрибут – торгова марка або емблема фірми.

У зв'язку з маркіруванням у контракті може бути обумовлено, що продавець відповідає за додаткові транспортні і складські витрати, за пошкодження вантажу, які виникли внаслідок його відправлення не за адресою, через неповноцінне або неправильне маркірування.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю продукований або підданий достатній переробці згідно з критеріями, які є особливими для даного виду товару та встановлених нормативів. Під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Країна походження товару визначається з метою здійснення тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію країни та вивозу товару з цієї території. Ця категорія суттєво впливає на престижність товару та відповідно на його конкурентоспроможність на даному ринку і вартість.

Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:

корисні копалини, видобуті на її території, або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі та у морських надрах, якщо країна має виключні права на розробку цих надр;

рослинна продукція, яка вирощена чи зібрана на її території;

живі тварини, які народились та вирощені у ній;

продукція, отримана у цій країні від вирощених в ній тварин;

вироблена в ній продукція мисливського, риболовного та морського промислів;

продукція морського промислу, яка добута та/або вироблена у Світовому океані суднами даної країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних суднах, які належать даній країні або орендованих нею;

товари, вироблені у даній країні виключно із продукції, зазначеної у всіх попередніх пунктах.

Якщо у виробництві товару беруть участь підприємства двох або більше країн, походження товару визначається згідно з критеріями достатньої переробки.

Критеріями достатньої переробки товарів у даній країні є:

зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) з Товарної номенклатури на рівні будь-якого із перших чотирьох знаків, яка відбулася внаслідок переробки товару;

виконання виробничих чи технологічних операцій, достатніх або не достатніх для того, щоб товар вважався походженням із тієї країни, де ці операції мали місце;

правило адвалерної частки – зміна вартості товару, коли процентна частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки ціни товару, що постачається. Для імпортованих товарів – за вартістю, яка підлягає митному оподаткуванню при ввезенні (на умовах СІФ); або у випадку, якщо їх походження невідоме, – за встановленою ціною першого продажу на території країни, де здійснюється виробництво; для готових виробів - за ціною ЕХW

Вважаються такими, що не відповідають критерію достатньої переробки:

операції із забезпечення схоронності товарів під час збереження або транспортування;

операції з підготовки товарів до продажу та транспортування (дроблення партії, формування відправок, сортування, переупаковка); прості складальні операції;

змішування товарів (компонентів) без надання отриманій продукції характеристик, які суттєво відрізняють її від вихідних складових.

Товари у розібраному або незібраному вигляді, які постачаються декількома партіями, коли з виробничих чи транспортних умов неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, якщо партія розбита на декілька партій внаслідок помилки, повинні розглядатись на бажання декларанта як єдиний товар при визначенні країни походження. Умовою застосування цього правила є: попереднє повідомлення митного органу при переміщенні товарів про таку розбивку із зазначенням причин цього; документальне підтвердження помилковості розбивки товару на декілька партій; поставка усіх партій з однієї країни одним постачальником; ввезення усіх партій через одну і ту ж митницю; поставка усіх партій у строк не більше 6 місяців з дати прийняття митної декларації або закінчення строків на її подання відносно першої партії.

Сертифікат походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни, і повинен містити:

письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідний критерій походження;

письмове посвідчення компетентного органу країни вивозу, який видав сертифікат про те, що представлені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Якщо інше не передбачено міжнародними угодами, сертифікат має містити такі необхідні відомості про товар, на який він виданий:

найменування та адреса експортера;

найменування та адреса імпортера;

найменування (опис) товару;

засоби транспортування та маршрут проходження;

кількість місць, характер упакування, маркування та нумерація;

вага брутто та нетто.

Сертифікат подається митним органам у надрукованому вигляді, без виправлень. Мова сертифіката визначається вимогами митних органів, при необхідності митні органи можуть вимагати перекладу сертифіката державною мовою.

Приклад змісту "Сертифіката про походження":

1. Товари, що поставляються експортером (назва фірми, її адреса, країна).

2. Товари, які приймаються імпортером (назва організації, її адреса, країна).

3. Засоби транспорту та маршрут (наскільки відомі).

4. Для використання офіційними установами.

5. № позиції.

6. Марки та кількість місць.

7. Кількість та вид місць; опис товарів.

8. Критерій походження товару.

9. Вага брутто або інші одиниці, які вказують кількість.

10. Номер та дата рахунка-фактури.

11. Посвідчення.

12. Декларація експортера.

На підставі здійсненого обстеження даним засвідчується, що декларація експортера відповідає дійсності. Місце та дата, підпис та печатка установи, що засвідчує.

Підписаний нижче заявляє, що вищенаведені відомості відповідають дійсності; що усі товари походять із ______________ (країна) і що вони відповідають вимогам про походження, які встановлені відносно таких товарів Загальною системою преференцій для товарів, експортованих у____________(країна-імпортер). Місце та дата, підпис особи, яка має право підпису.

Невідповідність пакування, захисту та маркування може бути самостійним видом порушення ЗТК, який викликає втрати, і тому пакування, захист та маркування з точки зору рекламаційного права є окремими зобов'язаннями, по яких у ЗТК можуть передбачатись спеціальні санкції. Невідповідність пакування, захисту чи маркування може бути рекламаційною підставою для вимоги про сплату штрафу і у тому випадку, коли збиток відсутній, але для попередження несприятливих наслідків можуть бути потрібні спеціальні заходи і додаткові витрати та/або можуть виникнути непередбачені витрати, пов'язані з продажем товарів з такими невідповідностями. Невідповідність упаковки може бути причиною пошкодження, погіршення якості та зменшення кількості товару. Наприклад, поставка мінеральних добрив у паперових мішках замість пластикових, тягне за собою якісні та кількісні недоліки самого товару.

Неустойка за невідповідність упаковки, захисту та маркування передбачається у ЗТК як самостійний штраф, який не залежить від виникнення якісних та кількісних недоліків товару. При зовнішньоторгових поставках упаковка та захист повинні відповідати мінімальним ставкам провізної плати та мита, а також стандартним та медичним вимогам країни призначення.

Правила Гаага-Вісбі, ст. ІV, п.2 обмежують відповідальність перевізника та команди судна за втрату чи пошкодження вантажу у разі:

втрат у навальному об'ємі та вазі вантажу або будь-якої іншої втрати чи пошкодження внаслідок внутрішнього дефекту, неякісності або пороку у товарі;

поганого упакування;

при недостатньому або неправильному маркуванні.

Приклад формулювання цієї статті:

"Товар повинен відвантажуватись у відповідному експортному упакуванні. Упакування та консервація повинні забезпечувати повну схоронність товару від різного роду пошкоджень та корозії при перевезенні його усіма видами сухопутного транспорту з урахуванням декількох перевантажень у дорозі. Маркування повинно бути нанесено чітко, незмивною фарбою українською мовою і містити таке:

- вантажоотримувач;

- Контракт №;

- вага брутто;

- вага нетто;

- розміри ящика у см (довжина, висота, ширина);

- вантажовідправник.

Місця, які потребують особливого поводження, повинні мати додаткове маркування:

- Верх! Обережно! Не каптувати! Температура зберігання.

Продавець несе відповідальність за будь-які пошкодження товару внаслідок неналежного упакування та консервації. Продавець повинен відшкодувати Покупцю додаткові витрати, які можуть виникнути внаслідок неправильного та/або неповного маркування ".

Відвантаження товару

Покупцю важливо знати час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись про прийняття товару. В цьому розділі фіксуються: взаємні зобов'язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження продукції; порядок виконання цих зобов'язань.

Покупець зобов'язаний повідомити продавцеві відвантажу вальні інструкції, зокрема реквізити отримувача вантажу, маршрут доставки. У ЗТК при цьому вказується граничний термін подання інструкцій продавцеві, що визначається кількістю днів (як правило, 15 або 30 днів) до початку встановленого в контракті терміну поставки. Інколи визначається також зміст відвантажувальних інструкцій. В контракт ця умова включається, якщо він не містить такої інформації. Продавець відповідає за випадки відвантаження товару з порушенням відвантажувальних інструкцій покупця. Продавець зобов'язаний інформувати покупця про відвантаження товару. Ця інформація надається у двох видах:

1) як повідомлення про готовність товару до відвантаження;

2) як повідомлення про виконане відвантаження, які передаються телеграфом, телефоном чи факсом. У контракті для кожного повідомлення встановлюється термін його подання і зміст.

Повідомлення про готовність товару до відвантаження подається за певну кількість днів до початку терміну або місяця поставки (частіше 15 або 30 днів) і повинно містити:

дату готовності товару до відправки;

номер контракту;

назву товару, кількість місць і вагу вантажу.

Якщо у ЗТК встановлено, що місцем поставки буде склад продавця, то продавець повинен повідомити про готовність товару не тоді, коли товар виготовлений, а тоді, коли він буде індивідуалізований та підготовлений до здавання.

Повідомлення про виконане відвантаження сповіщається або протягом певної кількості годин (24 або 48) чи днів, або негайно після відвантаження і повинно містити: дату відвантаження; номер коносамента або залізничної накладної; номер контракту; назву товару, кількість місць, вагу вантажу.

Продавець відповідає за своєчасне повідомлення про відвантаження товару. Умови відвантаження товару не завжди виділяються в самостійний розділ контракту, а можуть бути викладені в іншому розділі, наприклад "Строк поставки" або "Пакування, маркування і відвантаження".

Приклад формулювання цієї статті:

"Не пізніше ніж за 45 днів до початку поставки обладнання Продавець повинен надати Покупцю перелік обладнання, що поставляється, із зазначенням його ваги, розмірів, кубатури. Якщо Продавець не доставить своєчасно обладнання (повністю або частково), зазначене у переліку, у порт, то витрати, пов'язані із мертвим фрахтом, будуть віднесені на його рахунок. Не пізніше 24 годин після відвантаження обладнання Продавець повинен повідомити Покупцю і у копії представнику Покупця у країні Продавця телеграфом або телексом такі дані: номер Контракту, трансу найменування обладнання, назву судна, номер коносамента або номер накладної при транспортуванні іншими видами транспорту, дату відвантаження, вартість відвантаженого обладнання, кількість місць та вагу. Це повідомлення повинно бути підтверджено листом протягом 48 годин. Якщо в обладнання, що поставляється, входять вибухонебезпечні, легкозаймисті, отруйні або радіоактивні речовини, Продавець повинен поінформувати про це Покупця телеграфом або телексом не пізніше ніж за 45 днів до відвантаження ".

Санкції

Санкції застосовуються як засіб зацікавити партнерів добросовісно виконувати обов'язки і для захисту інтересів однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною.

У цій статті контракту зазначається:

види санкцій, які можуть застосовувати покупці до продавців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;

види санкцій, які можуть застосовувати продавці до покупців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;

спосіб розрахунку конвенційного штрафу та/або збитків; максимальний розмір штрафу;

умова про одностороннє анулювання контракту при невиконанні однієї із сторін зазначених обов'язків.

Найрозповсюдженішим видом санкцій є штраф з продавців за прострочення поставки товару, так званий конвенційний штраф. Він розраховується потижневе або подекадне у відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%). Часто на кожний тиждень (декаду) визначається свій відсоток штрафу, що прогресивно зростає (наприклад, до 4-го тижня включно він зростає від 0,5 до 1%). Вказується максимальний розмір штрафу, який становить 8-12% і навіть 13%, але частіше 10% від вартості недопоставленого у вказаний термін товару.

У зв'язку з простроченням поставки товару в контракт також вноситься умова про одностороннє його анулювання, якщо прострочення перевищить обумовлений в контракті термін. У цьому випадку продавцеві ніякі витрати і збитки не відшкодовуються. Більше того, він буде зобов'язаний сплатити покупцеві штраф за прострочення поставки в розмірі вказаного в контракті максимального відсотка.

Продавцеві слід мати на увазі, що особливо жорстку позицію відносно дотримання термінів поставки займають імпортери - безпосередні споживачі, порівняно з посередниками.

В контракті можуть бути передбачені санкції на випадки порушення інших його умов не тільки з боку продавця, а й з боку покупця. Так, стосовно продавця можуть бути застосовані санкції:

за поставку дефектного або некомплектного товару;

за поставку товару в тарі з маркіруванням або відвантажувальними реквізитами, що не відповідають умовам контракту;

за неповідомлення про відвантаження;

за затримки у наданні техдокументації тощо.

В першому випадку, коли дефект товару не дає змоги покупцеві використовувати його, як правило, встановлюється, що продавець платить штраф як за прострочення в поставці товару з дати заявлення претензії до її усунення. В інших перелічених випадках часто розмір штрафу визначається у відсотках від вартості товару, відвантаженого з порушенням відповідної умови контракту.

Санкції до покупця можуть бути застосовані:

за затримку у відкритті акредитива;

за затримку у платежах;

за затримку у поданні технічної документації тощо.

Однак штрафи досить часто не покривають збитки сторін, тому в контракті може також передбачатись обов'язок винної сторони відшкодувати потерпілій стороні збитки на розмір, що перевищує штрафні санкції. Збитки – це втрати, втрата чи пошкодження майна, втрачена вигода. Відшкодування збитків не відміняє обов'язків по поставках, що також слід зафіксовувати в контракті. Право на відшкодування збитків стороні, що потерпіла, може розповсюджуватись не тільки на реально завдані збитки, а й, залежно від ступеня вини, і на втрачену вигоду. Наприклад, нерідко специфіка виробничого процесу викликає значні збитки у споживачів навіть через невеликі запізнення у поставках товару. У цих випадках у ЗТК передбачають і штрафні санкції і компенсацію заздалегідь узгоджених та оцінених збитків. Методика розрахунку збитків, в залежності від затримок у виконанні ЗТК або від ступеня відхилення від гарантованих характеристик, погоджується сторонами. Обидві сторони можуть договірним шляхом, але в досить вузьких рамках, відмовитись від обов'язків відшкодувати збитки.

Слід мати на увазі існуючі суттєві відмінності в законодавстві окремих країн щодо застосування санкцій. Закони не всіх країн допускають стягнення поряд і штрафами і збитків, а за законодавством Великобританії і США не призначаються неустойки (серед них конвенційний штраф). Тут передбачається відшкодування збитків. Однак практика допускає визначення в контракті можливих у майбутньому збитків у розмірі "розумно" і попередньо визначеного відсотка від вартості товару. Згідно з російським, німецьким та болгарським правом включення у ЗТК умови про штраф за загальним правилом не позбавляє права вимагати відшкодування збитків у частині, яка не покрита штрафом, право Польщі та Чехії виходить з того, що договірний штраф визнає виключною неустойку, тобто збитки, які перевищують штраф, на можуть бути за загальним правилом стягнені. Приклад формулювання цієї статті:

"Якщо поставка товару не буде здійснена у встановлені у Контракті строки, Продавець сплачує Покупцю штраф, розрахований від вартості непоставленого у строк товару із розрахунку 0,1% вартості за кожний день запізнення. Якщо запізнення перевищує ЗО днів, нарахування штрафу припиняється, і Продавець платить Покупцю неустойку у розмірі 10% від вартості непоставленого у строк товару. У разі прострочки у поставці товару за цим Контрактом понад 40 днів Покупець має право, повідомивши Продавця, розірвати Контракт. У разі поставки дефектного товару Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості забракованого товару. Продавець платить Покупцю штраф у розмірі 10% у випадках:

- неправильного маркування на місцях або окремих предметах;

- неякісного упакування, яке не забезпечує схоронність вантажу у дорозі;

- складання відвантажу вальних документів з неправильними даними;

- поставки товарів не відповідно до умов Контракту за розмірами, кольорами, ростовкою;

- відвантаження товарів достроково без згоди Покупця. Уплата штрафу чи неустойки не звільняють Продавця від обов'язку виконання Контракту".

Страхування

У зовнішній торгівлі товари страхуються від ризиків пошкодження або втрати при транспортуванні, тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровільним актом, і його основні умови встановлюються в контракті і саме в ньому фіксуються:

обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;

тривалість і обсяг страхової гарантії;

умови страхування;

види ризиків, від яких має бути застрахований вантаж.

Обов'язки сторін із страхування вантажу: страхування може здійснюватись будь-яким із партнерів або на свою користь, або на користь іншої сторони, або ж на користь третьої особи (ним звичайно є вантажоодержувач), залежно від того, хто бере на себе ризик пошкодження або втрати вантажу, і, відповідно, за рахунок цієї сторони. Інколи в контракті робиться посилання на базисні умови, які визначають обов'язки сторін із страхування.

Інкотермс 2000 передбачає обов'язок продавця здійснити транспортне страхування вантажу тільки при БУП СІФ та СІП. При умові СІФ продавець повинен за свій рахунок застрахувати вантаж на період його морського або річкового транспортування на судні від порту відвантаження до отримання вантажу покупцем у порту призначення на умовах "вільно від часткової аварії", розроблених Інститутом лондонських страховиків. Продавець на вимогу покупця повинен здійснити страхування за рахунок останнього від воєнних ризиків, страйків, заколотів та інших громадянських занепокоєнь. При СІП продавець повинен за свій рахунок застрахувати вантаж на період наскрізного або змішаного транспортування з моменту його передачі перевізнику, а при наявності декількох перевізників – першому з них до отримання вантажу покупцем у зазначеному пункті місця призначення. Інші умови страхування аналогічні тим, які передбачені при СІФ.

У тих випадках, коли страхування вантажу здійснене на користь іншої сторони, в контракті повинна бути оговорена умова про передачу даній стороні страхового полісу або сертифіката. При цьому, якщо страхувальником є продавець, страховий поліс входить в комплект платіжних документів.

Тривалість страхової гарантії, що встановлюється в контракті, визначається тим, на який термін з моменту відвантаження товару із заводу постачальника до моменту доставки його на склад покупця розповсюджується гарантія.

Обсяг страхування звичайно становить суму більшу, ніж вартість контракту, – в основному 110% вартості ЗТК. Страхування здійснюється у валюті ЗТК. Умови страхування відрізняються набором ризиків, що страхуються. У вітчизняній практиці використовуються три види умов:

„з відповідальністю за всі ризики”, коли передбачається відшкодування збитку, заподіяного будь-якими небезпеками і випадковостями;

„з відповідальністю за часткову аварію”, де передбачається відшкодування збитків, спричинених втратою або пошкодженням вантажу, що сталися під впливом стихійних сил, внаслідок аварійних ситуацій при навантажуванні, складанні, добірці, розвантаженні вантажів і прийнятті судном палива;

„без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи”, коли втрати відшкодовуються у випадку повної загибелі всього або частини судна, а також при його пошкодженні, що викликане зіткненням, посадкою судна на мілину, пожежею тощо.

Як наслідок переліченого, найповніше захищають інтереси сторони, що ризикує, умови страхування "з відповідальністю за всі ризики". Однак і вони не передбачають відшкодування збитку, який виникає внаслідок навмисних дій або грубої недбалості відправника чи отримувача, природних властивостей вантажу (самозаймання, відмокання, гниття тощо), військових дій. Крім того, в деяких країнах (наприклад у Франції) страхові поліси "від усіх ризиків" не гарантують від ризику, пов'язаного з розкраданням або пропажею товару. Тому у випадках, коли вимагається розширити обсяг страхування, внести в нього доповнення, необхідно просити про це страхову компанію. Розмір платежів за страхування становить, як правило, частки відсотка від вартості товару.

До питань страхування, щоб попередити подальші суперечки і непередбачені втрати, слід ставитись дуже уважно, особливо стосовно імпортних контрактів. Так, передусім, не можна ігнорувати ці питання, а необхідно обов'язково включити їх у контракт, оскільки у противному разі продавець сам може застрахувати вантаж на користь і за рахунок покупця. Більше того, доцільно перелічити в контракті всі ті ризики, від яких повинен бути застрахований вантаж.

Страхування здійснюється у відповідних страхових компаніях, наприклад, у Індержстраху. Страхування обов'язково має бути підтверджено Міжнародною ТПП.

Приклад запису цієї статті ЗТК:

"Страхування проданого обладнання Продавець здійснює у першокласному страховому товаристві на свій розсуд від звичайних морських ризиків для даного товару до __________ на користь покупця ".

Форс-мажор або обставини непереборної сили

На перебіг виконання контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.

Відповідна умова у ЗТК називається "застереження про непереборну силу", "форс-мажор", "випадки, що звільняють від відповідальності", "підстави для звільнення від відповідальності".

Згідно з рекомендаціями Міжнародної торгової палати (МТП) форс-мажорні обставини поділяються на такі категорії:

повінь (але щорічний розлив річок не є форс-мажорною обставиною), землетрус, шторм, осідання ґрунту, цунамі, інші стихійні лиха природи; епідемії;

пожежі, вибухи, вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування;

страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві;

оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безпорядки, піратство;

законні або незаконні дії органів державної влади чи управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню контракту (наприклад, ембарго на експорт певних товарів, валютні обмеження тощо).

З точки зору терміну дії форс-мажорні обставини можуть бути поділені на 2 категорії:

тривалі, до яких належать, передусім заборона експорту (іноді й імпорту), війна, заколоти, блокада, валютні обмеження або інші заходи уряду чи його органів;

короткострокові, до яких належать пожежа, повінь, стихійні лиха, замерзання моря або порту, закриття морських проток, які лежать на звичайному морському шляху, між портами навантаження та розвантаження, відхилення на шляху, викликані воєнними діями тощо.

Настання форс-мажорних обставин може мати такі наслідки:

строк виконання зобов'язань стороною, на яку впливають такі обставини, відсуваються на весь період їх дії, маючи на увазі і ліквідацію їх наслідків; при цьому ця сторона не може бути звинувачена у простроченні поставки;

виконання контракту для сторін стає економічно недоцільним, що трапляється при тривалій дії обставин, і кожна із сторін має право відмовитися від повного або часткового виконання зобов'язань за договором; при цьому жодна з сторін не буде мати права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків та виплати неустойки.

Поняття "форс-мажор" не має юридичного визначення, тому партнери для запобігання розбіжностей повинні встановити у контракті таке:

1. Узгоджений перелік форс-мажорних обставин (інакше обставини будуть тлумачитись відповідно до звичаїв країни виконавця контракту). При цьому інтереси продавця та покупця, як правило, не збігаються. Звичайно, продавець намагається збільшити кількість причин, що входять у це поняття (наприклад, віднести до них такі, як аварія на виробництві, недостача сировини, електроенергії, робочої сили, неможливість одержання транспортних засобів). Покупець, навпаки, зацікавлений в обмеженні кола причин. В інтересах експортера, якщо він не має ліцензії, включити у склад форс-мажорних обставин таке, як "неотримання вивізної (ввізної) ліцензії" (за суттю ця подія не є форс-мажорною, якщо вона не входить у застереження контракту).

2. Умови про те, що сторона, для якої виникла неможливість виконання контракту, повинна "негайно" швидким зв'язком повідомити іншу сторону про їх настання та припинення і протягом встановленого у ЗТК строку (10-15 днів,) у письмовій формі надати офіційне підтвердження настання дій таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому.

3. Документ, яким буде підтверджуватись настання обставин непереборної сили. У всьому світі його видають національні торгово-промислові палати.

4. Граничний строк дії форс-мажору, після якого партнери мають право анулювати взаємні зобов'язання. Його тривалість встановлюється з урахуванням строку виконання контракту, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Наприклад, для продуктів, що швидко псуються, він приймається рівним 15-30 днів, у контрактах на обладнання – 3-12 місяців, на інші товари – 1-4 місяці. При цьому обумовлюється, що жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною валютних збитків. Як виняток, покупець може вимагати повернення виплаченого авансу. Але це може виявитися безрезультатним, оскільки складно довести, що продавець не витратив одержані суми до виникнення форс-мажору (на проектні роботи, виготовлення оснащення, придбання матеріалів тощо).

У ряді країн поняття "форс-мажор" трактується неоднозначно, наприклад, у США допускається застосування загального визначення форс-мажорних обставин як обставин, які залежать від Бога. Тому границі переліку доцільно розширити шляхом додаткового запису: "...та інших обставин, які не залежать від сторін". У такому разі під форс-мажор можуть попасти і випадкові явища.

Приклад формулювання цієї статті:

"Обставини форс-мажору (пожежа, повінь, землетрус та інші природні лиха, військові дії, ембарго на експорт та імпорт, інші обставини, які не залежать від сторін) співрозмірно відсувають строки поставки, оскільки вони значною мірою впливають на виконання у строк Контракту або частини його. Продавець негайно, протягом доби, повідомляє Покупця про початок та закінчення обставин форс-мажору, причому повідомлення про наявність та тривалість обставин форс-мажору повинно бути підтверджено Торговою палатою. При невиконанні Контракту понад ________ місяців Покупець має право анулювати весь Контракт або його частину".

Арбітраж

Суперечки, що виникають між партнерами при виконанні контрактів, які вони не змогли розв'язати договірним шляхом під час переговорів, відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів. Ці суперечки можуть виникнути у таких випадках:

у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за контрактом (строки, якість, розрахунки);

у зв'язку з різним тлумаченням сторонами умов контракту при його виконанні. Міжнародні арбітражні комерційні суди порівняно із державними судами, де так само може бути розв'язана суперечка між учасниками угоди, мають ряд переваг:

сторони, що беруть участь у суперечці, можуть вибрати за взаємною домовленістю будь-який арбітраж та тих арбітрів, яких вони вважають найкращими для розгляду даної суперечки, у той час як державний суд розглядає справи у межах своєї компетенції за зверненнями зацікавлених осіб, незалежно від того, чи домовились сторони про звернення до суду, чи ні; у державному суді судді призначаються, а не вибираються сторонами;

арбітражний розгляд відбувається в елементарній процесуальній формі та у короткі строки (іноді сторони можуть навіть визначити у контрактні строки винесення арбітражного рішення), тоді як судовий розгляд пов'язаний з багатьма формальностями та може тривати дуже довго;

витрати на арбітраж значно менші від витрат на судовий розгляд;

арбітраж розглядає суперечки на закритих засіданнях, що перешкоджає відпливу секретної комерційної та виробничої інформації сторін, які беруть участь у суперечці;

державний суд застосовує матеріальне право своєї країни (цивільно-процесуальний кодекс), арбітраж використовує правила розгляду суперечок (регламент), затверджені інститутом, при якому він діє, та матеріальне право, про яке домовились сторони,

арбітражне рішення остаточне, оскарженню не підлягає та є обов'язковим для сторін. До того ж рішення арбітражного суду легше виконати.

Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) регулюється національним законодавством, міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами. Одними із найважливіших багатосторонніх договорів з питань арбітражу є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, підписана понад 80 країнами у 1958р. у Нью-Йорку, та Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж: від 1961р. Підписання Нью-Йоркської Конвенції про примусове виконання іноземних арбітражних рішень було викликане тим, що у міжнародній торговій практиці нерідко траплялися випадки невиконання рішень арбітрів. За цією Конвенцією сторона, що одержала позитивне рішення арбітражу, може звернутися до національного суду країни контрагента, який не виконує арбітражне рішення, з проханням про примусове його виконання. Суди країн, що підписали конвенцію, зобов'язані без розгляду суті справи, тим більше без перегляду рішення арбітражу, прийняти рішення про примушення контрагента до його виконання аж до арешту винної сторони та утримання сум на користь позивача.

Розгляд суперечок в арбітражних судах здійснюється, як було сказано вище, на основі регламентів цих судів.

Арбітражі, або третейські суди існують у двох видах:

постійно діючий арбітраж: (інституційний), який охоплює арбітражні суди, колегії арбітрів, арбітражні комісії, що функціонують при ТПП, асоціаціях, біржах. У них розгляд суперечок здійснюється відповідно до прийнятих у цих арбітражах правил (регламентів);

арбітраж "adhoc": (ізольований, разовий, випадковий), який створюється кожного разу для розв'язання одного чи декількох спірних питань за конкретним контрактом. З метою одностайності у процесуальній роботі арбітражів "adhoc" під егідою ООН були розроблені три регламенти:

1. Арбітражний регламент ЄЕК 1966 р.

2. Правила Міжнародного комерційного арбітражу Економічної Комісії ООН для Азії та Далекого Сходу (ЕКАД С) 1966 р. (з 1974 р. ЕСКАТО – Економічна та соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану).

3. Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976р.

За першими двома регламентами у випадку розбіжностей стосовно кандидатур арбітрів та суперарбітра вони можуть призначатися самими комісіями. При застосуванні ЮНСІТРАЛ таке призначення доручено Генеральному секретарю Постійного третейського суду у Гаазі.

Міжнародний комерційний арбітраж залежно від характеру суперечок ділиться на:

загальний арбітраж, який розглядає усі суперечки щодо зовнішньоекономічних угод;

спеціалізований арбітраж, до якого належать:

арбітражі, які розглядають морські суперечки (арбітраж при комітеті Ллойда у Лондоні, Морська арбітражна палата у Парижі, Японський морський арбітраж у Токіо, Морський третейський суд у Гамбурзі, Морська арбітражна комісія у Москві та Києві);

арбітражі, які розглядають суперечки, пов'язані з торгівлею конкретними товарами (арбітраж Лондонської асоціації по торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації по торгівлі вовною у Гдині, арбітраж при Комітеті по торгівлі зерновими у Роттердамі; арбітраж при Біржі по торгівлі шкірою та шкіряними виробами у Генуї, арбітраж при Нідерландській асоціації по торгівлі кавою).

У заключному акті загальноєвропейської наради у Гельсінкі, прийнятому 1 серпня 1975 р., містяться рекомендації організаціям, підприємствам та фірмам країн-учасниць передбачати у комерційних угодах та контрактах про промислове співробітництво арбітражні застереження, вважаючи, що арбітраж на основі взаємоприйнятого регламенту є одним із відповідних способів швидкого та справедливого розгляду суперечок.

Міжнародні комерційні арбітражні суди набувають компетенції на розгляд суперечок тільки на підставі письмової згоди сторін, що сперечаються. Арбітражна угода може називатись: третейським записом – це угода відносно суперечки, що вже виникла; арбітражним застереженням – угода відносно суперечок, які можуть виникнути у майбутньому.

В арбітражному застереженні сторони повинні домовитись про таке:

які предмети суперечки виносяться на розгляд арбітражу;

в якому арбітражі буде розглядатися суперечка, чи буде використовуватися регламент цього суду;

матеріальне право якої країни буде використане;

у якому місці та якою мовою буде здійснюватись розгляд;

кількість арбітрів та порядок їх вибору;

що будь-яка суперечка або розбіжність, які можуть виникнути із Контракту або у зв'язку з ним, підлягають, з виключенням (а не за виключенням) підсудності місцевим судам, передаванню на розгляд арбітражу.

Наприклад, арбітражне застереження, яке рекомендує включати до контрактів Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, має такий вигляд:

"Будь-яка суперечка, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний суд при ТПП України.

Сторони погоджуються з тим, що у процесі розгляду та розв'язання суперечки буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного суду при ТПП України.. Правом, що регулює чинний договір, є матеріальне право_____________(країни). Арбітражний суд складається з одного (або трьох) арбітра (арбітрів).

Місце проведення засідань суду__________________(місто).

Мова (мови) арбітражного розгляду__________(українська, російська тощо) ".

Приклад формулювання арбітражного застереження згідно з Правилами арбітражу "ЮНСІТРАЛ":

"Арбітраж повинен складатись із трьох суддів, мати місце у Стокгольмі (Швеція) (або інша нейтральна держава), мова документів, рішення арбітрів тощо - англійська, регулювання та тлумачення Контракту - за допомогою положень Шведського права ".

Якщо одна із сторін вважає, що ЇЇ права порушені, то вона висуває претензію винній стороні. У випадку незадоволення претензії та виникнення суперечки між сторонами сторона, що прагне врегулювання суперечки, може подати до вибраного сторонами арбітражного суду заяву на примирення. Примирення здійснюється мировим посередником, який призначається арбітражним судом. Звичайно термін узгодження суперечок становить 90 днів з дня перших переговорів.

Якщо примирення не приводить до згоди між сторонами, сторона, права якої порушені, подає до арбітражного суду позовну заяву. У позовній заяві зазначаються: ціна позову, вимоги позивача, викладаються обставини, що лежать в основі позовних вимог, надаються документи, що підтверджують обґрунтованість позову та сум, що заперечуються.

Відповідальний секретар суду повідомляє позивачу суму арбітражного збору, направляє йому регламент суду та рекомендаційний список арбітрів, з якого позивач повинен вибрати одного арбітра. Одночасно про позов повідомляється відповідачу, йому надаються копії позовних документів, регламент та список арбітрів, з якого відповідач також вибирає одного арбітра.

Якщо сторони встановили в арбітражній угоді, що суперечка розглядається трьома арбітрами, то арбітри, вибрані сторонами, повинні вибрати третього арбітра – голову даного складу суду (суперарбітра). Якщо за арбітражною угодою суперечка розглядається одним арбітром, сторони повинні домовитись, кого із наданого списку вони вибирають. Арбітрів може призначати і керівництво суду, якщо сторони добровільно передають йому це право, або у разі, коли сторони не визначили арбітрів протягом встановленого регламентом суду строку.

Після одержання позовних документів відповідач повинен направити до арбітражу свої пояснення (відгук на позовну заяву) або подати зустрічний позов.

Якщо відповідач не подає арбітражному суду свої заперечення, не з'являється на засідання суду, не подає документальних доказів, суд все одно продовжує розгляд справи та виносить своє рішення.

Арбітражний суд розв'язує суперечки на основі норм права, зазначеного сторонами в арбітражній угоді. Якщо таке зазначення відсутнє, суд сам на основі колізійних норм, які вважає найприйнятнішими, вибирає право, що застосовує для розгляду суперечки. Як правило, у цьому випадку арбітри виходять із правових норм, що містяться як у внутрішньому законодавстві країн, так і у міжнародних угодах.

На роль арбітрів звичайно залучаються фахівці, які є провідними у тій галузі, до якої належить конкретна угода. Ними можуть бути вчені, президенти провідних фірм, адвокати, службовці державних організацій. При необхідності арбітри залучають технічних експертів.

Вартість послуг арбітрів, суперарбітра та технічних експертів є дуже значною. Для проведення арбітражу орендуються приміщення та залучаються технічні працівники для ведення протоколу, оформлення експертиз, рішень тощо. Тому в умовах контракту доцільно уточнити, яка з сторін і у якому розмірі повинна відшкодовувати арбітражні витрати, а також авансувати роботи тривалих арбітражів. Контракти найчастіше передбачають, що витрати по арбітражу несе сторона, яка програла, що є додатковим мотивом, який стримує передачу розгляду суперечок третейським судам. Проте може бути передбачено, що рішення про те, яка з сторін та у якому розмірі буде оплачувати арбітражні витрати, приймає сам арбітраж.

Про винесене рішення арбітраж повідомляє сторони у письмовому вигляді. Рішення є остаточним і не може бути оскаржене за суттю. Якщо рішення арбітражу не виконується добровільно, воно може бути приведене до виконання примусово.

Держави, що підписали Нью-Йоркську Конвенцію, повинні приводити до виконання іноземні арбітражні рішення відповідно до норм тієї країни, де має бути виконано рішення арбітражу. Рішення арбітражу приводяться до виконання на підставі екзекватури – наказу місцевого суду про виконання.

Конвенція передбачає також ряд підстав, за наявності яких у виконанні рішення може бути відмовлено:

якщо компетентні органи місця виконання дійдуть висновку, що предмет суперечки не може бути розглянутий в арбітражі (має розглядатися у державному суді);

якщо приведення рішення до виконання суперечить публічному порядку даної країни;

якщо сторона, проти якої прийнято рішення, доведе, що розгляд в арбітражі відбувався з порушенням процедури (незалежне повідомлення сторін тощо), або що арбітражна угода недійсна або була відсутня взагалі.

Крім багатьох конвенцій, виконання рішень арбітражу регулюється двосторонніми угодами, які також можуть передбачати підстави для відмови у виконанні арбітражних рішень. Якщо країни, контрагенти із яких вимушені були звернутися до арбітражу, мають двосторонній договір, який передбачає більшу кількість підстав для відмови у виконанні рішень арбітражу, ніж, наприклад, Нью-Йоркська Конвенція, то сторона, проти якої прийнято арбітражне рішення, буде домагатися одержання екзекватури відповідно до двостороннього договору, що дає їй більше пільг.

У країнах, що не беруть участі у Нью-Йоркській Конвенції, одержання екзекватури здійснюється відповідно до двосторонніх договорів, а при відсутності таких – відповідно до національного законодавства.

При виконанні контрактів на поставку та монтаж обладнання промислових об'єктів виникають інші умови розгляду розбіжностей між замовниками, постачальниками та субпідрядниками. У зв'язку із загостренням конкуренції на світовому ринку частішають випадки, коли замовники включають до торгів обов'язкові для постачальників тексти майбутніх контрактів, що передбачають розгляд суперечок не в арбітражах, а у національних судах країн-імпортерів. Змагаючись за одержання замовлень, експортери товарів та послуг вимушені йти на такі нерівноправні умови угод, незважаючи на те, що, як свідчить досвід, ці умови прирікають їх на тривалі та дорогі судові процеси з важкопередбачуваними наслідками.

З іншого боку, українські експортери повинні усвідомлювати, що контракти з національними транспортно-експедиторськими компаніями, підрядними фірмами та субпостачальниками, що укладаються представництвами українських генпостачальників та генпідрядників у країнах замовників, можуть підпадати під юрисдикцію законів цих країн та підлягати розгляду місцевими судами. Тому українські зовнішньоторгові організації, що працюють над укладенням та виконанням таких контрактів, повинні з самого початку залучати до розроблення їх умов солідні адвокатські контори у країнах імпортерів, резервуючи на їх послуги значні суми.

Строк звернення до арбітражу визначається кількістю робочих днів після виникнення суперечки або кількістю місяців після закінчення визначеного у контракті строку відвантаження.

Головним питанням цього розділу є питання про місце арбітражу. Для вітчизняного учасника угоди найвигіднішим є арбітражний суд у Києві при ТИП. Проте іноземна сторона може не погодитись на арбітраж у Києві, тоді, виходячи із принципу паритету, може бути обраний арбітраж у країні відповідача. Також можливий арбітраж у третій країні. У цьому випадку найбажаніший для вітчизняного учасника Берн (арбітраж при МТП), потім Стокгольм і Лондон - арбітражні суди при ТПП цих країн). Якщо місцем арбітражного суду обрано місце у країні партнера або в третій країні, доцільно ознайомитись з основними положеннями арбітражу даної країни, щоб мати уявлення про можливі наслідки.

Інші умови

Інші умови контракту містять цілу низку застережень, які уточнюють взаємні права та обов'язки сторін. До них можна віднести, наприклад, такі:

умову про те, що після укладення контракту усе попереднє листування та переговори по контракту втрачають силу;

умови договору, що визначають порядок його зміни або анулювання (в них звичайно обумовлюється, що на внесення змін у договір та його анулювання необхідна письмова згода обох сторін, оформлена з дотриманням усіх правил про порядок підписання зовнішньоторгових угод);

умову про те, що усі додатки до контракту є його невід'ємною частиною;

застереження про те, матеріальне право якої країни буде застосовано до контракту;

умову про необхідність збереження у таємниці від третіх осіб комерційної та іншої інформації, одержаної під час виконання контракту;

умову, яка містить застереження про те, що жодна з сторін не може передавати свої права та зобов'язання за контрактом третій стороні без письмової згоди іншої сторони;

відвантажувальні інструкції та повідомлення про поставки товару;

порядок розрахунку обліку сталійного часу (максимальний період, протягом якого фрахтовики мають право за умовами чартеру або іншого договору морського перевезення тримати судно під навантаженням та розвантаженням, не оплачувати нічого, крім обумовленого фрахту);

умови призначення стивідорів (особи, які призначаються фрахтовиком і здійснюють складання вантажу у трюми та розвантаження) та агентів (особи, які призначаються фрахтовиком і обслуговують судно, зокрема виконують митні формальності, і підпорядковуються капітанові);

ставки, умови та порядок оплати перевізнику демериджу (заздалегідь узгоджена судновласником та фрахтувальником ставка за простій судна під навантаженням понад сталійний час, яка частково компенсує збитки судновласника) та диспача (винагорода, премія), яка належить фрахтувальнику за дострокову обробку судна – за "врятований робочий час");

умови передачі технічної документації на товар, що поставляється;

умови збереження торгових марок;

умови, що дозволяють, обмежують чи забороняють реекспорт;

порядок оплати мит, податків, зборів, банківських комісій;

умови, що визначають перехід права власності на проданий товар;

патентне застереження - його рекомендується використовувати в експортних контрактах незалежно від того, наскільки добре проведений аналіз на патентну чистоту;

документ, на основі якого буде тлумачитися контракт (це може бути Інкотермс - 2000). Але при цьому слід мати на увазі, що коли у контракті є спеціальні застереження, які суперечать умовам Інкотермс, то дія цих застережень має переважне значення;

порядок та строки подання і розгляду претензій;

строки позовної давності та порядок їх обчислення;

спеціальні умови випробовувань та прийняття;

зобов'язання сторін щодо отримання ввізних та вивізних ліцензій (при цьому для вітчизняного експортера кращим формулюванням є не формулювання про гарантування одержання вивізної ліцензії, а про те, що він зобов'язується вжити необхідних дій згідно з чинним законодавством для одержання вивізної ліцензії);

умови про відрядження спеціалістів до споживача продукції (у контрактах на машини та обладнання);

умови виконання шефмонтажних та монтажних робіт, з технічного обслуговування виробів, з постачання їх запасними частинами;

момент набуття контрактом чинності;

кількість підписаних екземплярів контракту;

посторінковий обсяг контракту з усіма додатками;

якими мовами складений і має силу контракт. Може бути варіант, коли контракт складений двома мовами, але у контракті зазначено, що контракт має силу лише однією конкретною мовою;

якою мовою сторони домовились вести листування.

Приклади формулювання даної статті:

"У всьому, що не передбачено цим Контрактом, для сторін будуть обов'язковими загальні умови поставок, які додаються до даного Контракту".

"Усі збори, податки та митні витрати на території країни Продавися оплачує Продавець, а на території Покупця - Покупець. З моменту підписання даного Контракту усі попередні переговори та листування за ним втрачають силу. Продавець не має права передавати третім особам права та обов'язки за Контрактом без письмової згоди Покупця. Порушення цього правила дає право Покупцю негайно відмовитись від Контракту. Усі Додатки до цього Контракту є його невід'ємними частинами. Будь-які зміни та доповнення до цього Контракти дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Листування, пов'язане з виконанням даного Контракту, буде вестись англійською або українською мовами. Цей Контракт складений у двох екземплярах українською та англійською мовами кожний, причому обидва тексти мають однакову силу. Цей Контракт разом із Додатками містить_______ сторінок. Контракт набуває силу з дати його підписання".

Юридичні адреси та рахунки (банківські реквізити) сторін

У цьому розділі записуються: повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін; імена представників сторін; банківські рахунки та адреси обслуговуючих банків (повна назва банку, з розрахункового рахунка якого (або на розрахунковий рахунок якого) будуть здійснюватись платежі, із зазначенням його повної адреси, реквізитів зв'язку та номера розрахункового рахунка).

Якщо особами, які підписують контракт, є керівники сторін "за положенням" і сторони домовились обмінятись копіями зареєстрованих статутів або підписання здійснено на підставі доручень, у реквізитах контракту рекомендується зробити позначку: "Копія зареєстрованого статуту отримана" або "Копія доручення № ____ від __________, підписана президентом (генеральним директором) _________________, отримана".

Контракт скріплюється підписами уповноважених представників та печатками на останніх сторінках основного тексту та на кожному його додатку. Крім того, кожна сторінка основного тексту контракту та додатків парафуються підписантами або їх помічниками на свідчення того, що сторони згодні з умовами, записаними на цій сторінці, а також для того, щоб виключити можливі зловживання.

Приклад формулювання цієї статті:

Продавець:_________________ Покупець:_____________________

За Продавця:________________ За Покупця:___________________

Література

Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 608 с.

Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций: Учебно-практическое пособие. – М.: Бизнес-школа „Интел-Синтез”, 2009. – 592 с.

Учет и техника проведения внешнеэкономических операций: Учебное пособие /Ермаченко В.Е., Лабунская С.В., Маляревская О.Г., Маляревский Ю.Д. – Харьков: ИНЖЭК, 2009. – 468 с.

Мамутов В., Кияненко Б., Чиленко А. Толлинговые схемы: плюсы и минусы – Экономика Украины. – 2009. - №1. – с.44-50.