1. Вступ

2. Неорганічні кислоти

3.Асортимент лугів та солей

4. Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів

5.Висновок

6. Список використаної літератури

Вступ

Неорганічна хімія – розділ хімії, пов’язаний з вивченням строю, реаакційної здатності і властивостей всіх хімічних елементів і їх неорганічних сполук . Ця область охоплює хімічні сполуки, за виключенням органічних речовин . Різниця між органічними і неорганічними сполуками склад вуглецю, являються за деякими припущеннями довільними . Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості та складні речовини ( окрім органічних сполук вуглецю ) . Забезпечує утворення матеріалів новітньої техніки . Кількість неорганічних речовин наближається до 400 тис .

Теоретичним фундаментом неорганічної хімії являється періодичний закон та заснована на ньому періодична система Д.І. Менделєєва . Найважливіша задача неорганічної хімії складається в розробці, та науковому обгрунтуванні способів створення нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями .

Неорганічні кислоти

Кислоти – це сполуки, які утворюються при електролітичній дисоціції іони водню і не дають інших позитивних іонів . Кислоти підрозділяють затакими ознаками :

- походження – органічні ( оцтова, лимона ) і неорганічні ( сірчана, соляна, плавикова )

- агрегатному стані – тверді ( борна, лимона ) та жидкі ( соляна, азотна)

- основності - однооснові ( азотна, соляна ), двоосновні ( сірчана ), трьох – основні ( ортофосфатна )

Сірчана кислота ( H2 SO4 ) – це масляниста безкольорова дуже гігро –скопічна рідина, застигаюча при 10 .4 С в кришталеву масу . При температурі 296.2 С безводна сірчана кислота кипить з розкладанням . Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє велику кількість тепла .

Сірчану кислоту отримують контактним чи башеним методом .За марками і складом її підрозділяють на кмерну ( 65%), башену ( 75%), акомуляторну, реактивну, олеум, купоросне масло, регенеруючу .Використовують у виробництві мінеральних добрив ( суперфосфатів, сульфату амонія), гід рометалургії, для отримання різних мінеральних кислот та солей, органіч них продуктів, барвників, вибухових речовин,в нафтовій, металообробній, легкій ( текстильній та кожних виробництвах ), та інших галузях промисло вості .Для перевезення і зберігання концентрованої сірчаної кислоти використовують стальні ємності, для кислоти більш низької концентрації – ємності, футеровані свинцем чи кисло витривалими матеріалами . Цистерни для перевезення олеума викладають термоізоляційним матеріалом для запобігання замерзанню ( таб. 7.1.)

Технічні вимоги до сірчаної кислоти ( H2SO4)

Склад,%	Контакта кислота				Олеум				Башена кислота
	покращена		технічна		покращена		технічна
	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б
Моногидрата Вільного сірчного ангидрида Заліза не більше Окислів азота Залишків після проколювання	92.5 -- 0,07 0.0001 0.2	94.0 ---- 0,015 0.001 0.3	92.5 ---- 0.02 ---- 0.05	92.5 ------ ---- ----- -----	--- 24 0,0075 0.0005 0.01	-- 20 0.01 0.0005 0.03	-- 18.5 ----- ---- -----	--- --- 0.02 0.03 0.1	75 --- ---- ---- -----	75 ------ ------ ----- ------

Табл. 7.1

Сірчана кислота ( HCI ) – це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого водню у воді . Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі .Максимальна концентрація у водному розчині

- 36%, з щільністю 1180 кг / м3 . Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній, фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії та інших галузях . Виробляють технічну і технічно синтетичну ( марок А.Б.В ) соляну кислоту . Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених поліетиленових чи ємностях зі скла . (таб.7.2)

Технічні вимоги до соляної кислоти ( HCI)

Домішки %, не більше	Технічно синтетична марка			Технічна сорту
	А	Б	В	I	II
Заліза Сірчаної кислоти Вільного хлору Миш’яку	0.003 0.005 0.005 0.0002	0.003 0.005 0.005 0.0001	0.02 0.03 0.01 0.0002	0.01 0.4 ---------- 0.055	0.03 0.8 ----------- 0.01

Табл.. 7.2

Азотна кислота ( HNO3) – важка безкольорова димляча на повітрі рі дина з температурою замороження - 47 С . Щільність безводної азотної кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення – 41 . 6 С, кипіння -82, 6

С . Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з’єд нанні останього з водою .Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану ) і концентровану . Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану – в ємностях із алюмінію ( таб . 7.3 )

При кипінні і на світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .

Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)

Склад %	Кислота 98.5 %	Кислота 97 – 98.5 %			Кислота особлива
		Сорт
		Вищий	I	II	I	II
Азотної кислоти Сірчаної кислоти Окиснів азоту Прокаленого залишку	98.9 0.04 0.2 0.06	98.5 0.05 0.3 0.015	98.0 0.08 0.03 0.02	97.0 0.12 0.4 0.04	70-75 0.01 0.04 0.01	70-75 0.02 0.06 0.005

Табл.. 7.3

Асортимент лугів та солей

Лугами називають розчині у воді гідрати ( гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів ( наприклад амонію ) .

Типові луги – гідроксид натрію ( NaOH ) і гідроксид калію (KOH) .

Ці тверді безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність ; вони легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом .Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами ; випускають у вигляді розчинів чи твердої речовини ( таб. 7.4 та 7.5).

Технічні вимоги до твердого гідроксиду натрію

Склад %	Марка твердого гідроксида натрія
	ТР	ТХ-1	ТХ-2	ТД
Їдкого натра Вуглекислого натра Хлористого натрію Заліза Ртуті	98.5 0.8 0.05 0.005 0.0005	97.0 1.5 0.7 0.5 Не нормується	96.0 1.9 0.9 0.5 Не нормується	94.0 1.8 3.5 Не нормується Не нормується

Табл.. 7.4

Технічні вимоги до гідроксиду натрія в розчині

Склад %	Марка гідроксиду натрія в розчині
	PP	PX-1	PX-2	РДУ	РД-1	РД-2
Їдкого натра Вуглекислого натра Хлористого натрію Заліза Ртуті	42 0.6 0.05 0.00015 0.0005	45 1.2 1.0 0.015 Не нормується	43 2.0 1.5 2.0 Не нормується	50 1.0 2.2 0.03 Не нормується	44 1.2 3.8 0.03 Не нормується	42 2.0 4.0 0.04 Не нормується

Табл.. 7.5

Гідроксид калію отримують електролізом водного розчину хлористого калію .

Луги використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній промисловості .

Гідроксид натрію технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево – паперовій промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений – у виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево – паперовій промисловості та інших галузях .

Солями називають хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню металами в кислотах . Їх поділяють на середні ( нейтральні ), кислі і основні, а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять аніони різних кислот . Розрізняють види солей : кальцинована, питна та кришталева сода, нашатир, хлорне вап- но, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура технічна, нітріт натрію та ін .

Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів

Їдкі речовини пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові балони та ебонітові баки . Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі поміщають для зручності пересування в дерев’яні чи пластмасові ящики . Ємності герметично зачиняють .

Кислоти в скляній розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг .

Зовнішня упаковка маркується словом " Вгору ", а при наявності тари зі скла – " Обережно скло ", а також надписом " Бережись опіку ", " Небезпечно", " Їдка речовина ", " Кислота " .

Хімічні матеріали треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних речовин без зниження їх якості .

Їдкі речовини транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах . Хімічні речовини в залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних і наземних сховищах ( резервуарах ), окремо від інших матеріалів і обладнання .Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях .

Склади для зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки промислової санітарії . Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12 градусів С . Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним вимогам . Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені . Завантажувально – розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні канавки для стоку рідких хімікатів . На складі у відповідності з вимогами повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри . Ці засоби призначенні для захисту шкіри від потрапляння на неї їдких матеріалів .

Висновок

За останні два десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно розширилося коло об ‘ єктів неорганічної хімії . До них тепер прираховують не тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти .

Велика кількість об’єктів вивчаються на декількох рінях – окрім кришталевої чи молекулярної структури досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю, розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру, структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих рівнів на властивості речовини .

Список використаної літератури

1. Книга для чтения по неорганической химии . Пособие для учащисхя

В.А. Крицман – М: Просвещение, 1983 с.109 – 120

2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет .