Курсовая работа: Нафтова промисловість України
Зміст
Державне підприємство„Полтавське управління геофізичних робіт"
Основні напрямки розвитку нафтової галузі в Україні
Вступ
Нафтова газова промисловість є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їх транспортування, розподілу та використання.
Важливу роль в економіці країни відіграє нафтова промисловість. Вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє одержувати з нафти різноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), паливний мазут, каучук, синтетичні волокна, технічний спирт, розчинники, медичні препарати тощо. Саме в цьому народногосподарське значення нафтової промисловості.
Нафтова промисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, які виникли ще в ХІХ столітті. Нафтовидобувна промисловість об’єднує підприємства з розвідування й видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортування нафти. Нафтопереробна промисловість - це галузь обробної промисловості, яка виробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічна сировина.
В 2005 році було видобуто 4,1 млн. т. нафти (включаючи нафтовий конденсат). Потреби господарства України в нафті становлять приблизно 40 млн. т. в рік.
Хоча видобуток нафти в нашій країні зменшується, проте ми маємо і сприятливі фактори: великі потужності по переробці нафти (близько 70 млн. т), які відсутні в Росії.
Структура галузі
Паливна промисловість України об'єднує вугільну, кам'яновугільну, буровугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі. Вона сприяла формуванню потужних територіально-виробничих комплексів різних рангів, зумовила спеціалізацію районів щодо територіального поділу праці. На паливну промисловість припадає значна частка основних фондів і зайнятих у промисловості, тобто ця галузь відноситься до фондо - і трудомістких.
Основними споживачами палива с чорна металургія, теплові електростанції, житлово-комунальне господарство, транспорт та ін. Нещадна експлуатація мінерально-сировинної бази України, постійне зростання потреби в паливі призвели до порушення паливно-енергетичного балансу республіки. Особливістю структури видобутку палива в Україні є стабільне упродовж багатьох років переважання видобутку кам'яного вугілля (табл.1.1).
Другою важливою особливістю видобутку палива в республіці с зменшення видобутку всіх видів палива.
Таблиця 1.1. Структура видобутку палива в Україні (в перерахунку на умовне паливо, %)
|
Роки |
Видобуток палива, усього |
Вугілля |
Горючий газ |
Нафта |
Інші види палива |
| 1960 | 100,0 | 86,1 | 10,4 | 1,9 | 1,6 |
| 1970 | 100,0 | 53,3 | 28,2 | 7,7 | 0,8 |
| 1980 | 100,0 | 63,2 | 31,1 | 5,0 | 0,7 |
| 1990 | 100,0 | 74,7 | 19,9 | 4,6 | 0,8 |
Починаючи з 70-х років, що пояснюється, насамперед, вичерпуванням родовищ (табл.1.2).
Таблиця 1.2. Динаміка видобутку палива в Україні
| Роки | Вугілля, млн т |
Нафта,, млн т |
Горючий газ, млрд м |
Торф, млн т |
| 1940 | 83,8 | 0,4 | 0,5 | 3,6 |
| 1960 | 172,1 | 2,2 | 14,3 | 4,6 |
| 1970 | 207,1 | 13,9 | 60,9 | 4,1 |
| 1980 | 197,1 | 7,5 | 56,7 | 1,6 |
| 1990 | 164,8 | 5,3 | 28,1 | 1,6 |
Виробіток одних родовищ, відкриття і розробка інших зумовлюють постійну динаміку географії паливної промисловості. Так, створення вугільної промисловості в Західному регіоні, нафтової і газової - на Лівобережжі, розробка буровугільних родовищ у Черкаській і Житомирській областях сприяли більш рівномірному розміщенню паливної промисловості в Україні.
Сира нафта не використовується. З неї під час переробки отримують різні види палива та хімічні продукти (рідке паливо, розчинники тощо). Основну частину нафтопродуктів становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний газ), дизельних (дизельне пальне) двигунів, котельне паливо (мазут), бітуми. На базі продуктів нафтопереробки виробляють нафтохімічні продукти (синтетичний каучук, продукти органічного синтезу, гумоасбестові вироби тощо).
На собівартість нафти дуже впливають способи її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. В останні роки визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов’язано з ускладненням умов видобутку та експлуатації більшості родовищ.
Нафту використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива, у перерахунку на умовне паливо, припадає 7,2%.
Сучасний стан галузі
Нафтовидобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу і континентального шельфу. Нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Газова промисловість розвивається на базі газових родовищ.
Для розвитку нафтової, нафтопереробної промисловостей необхідне устаткування, яке виробляють різні галузі машинобудування. На основі районів видобутку паливних ресурсів виникають населені пункти, так як розвиток цих промисловостей потребує певної кількості трудових ресурсів.
Трубопроводний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних та сипучих речовин. Довжина газопроводів у межах нашої країни сягає близько 35 тис. км, нафтопроводів - 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів - близько 3 тис. км.
Найбільший нафтопровід "Дружба" є трансєвропейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. Прокладено декілька нафтопроводів з Росії до великих НПЗ нашої держави в Кременчузі, Лисичанську і Херсоні. В межах України нафтопроводи тягнуться від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.
Мережа газопроводів більш розгалужена. Було збудовано потужні магістральні газопроводи:
Дашава-Київ-Москва;
Дашава-Мінськ-Вільнюс-Рига;
Шебелинка-Белгород-Брянськ-Москва;
Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів.
В межах України почали діяти газопроводи:
Дашава-Дрогобич;
Дашава-Стрий;
Дашава-Полтава-Київ та ін.
Через Україну із Західного Сибіру та інших районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країн Центральної та Західної Європи. Найбільший серед них газопровід - Уренгой-Помари-Ужгород.
Через Україну проходять магістральні газопроводи "Союз", "Прогрес", "Братство", що постачають газ з Росії та Туркменістану до європейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78% припадає на трубопроводний транспорт та 22% - на морське транспортування.
На своєму засіданні 4 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення не надавати послуги по транспортуванню газу тим оптовим трейдерам, котрі не укладають угоди з державною компанією "Нафтогаз України" про збереження в підземних сховищах не реалізованих до 15 вересня 1998 року газу, і про передачу в газосховища страхового запасу цього виду палива.
У відповідності з Постановою уряду до кінця 2006 року у підземних газосховищах України необхідно зібрати 19 млрд. куб. м газу.
Станом на 31 серпня 2005 року там знаходилось 13 281,6 млн. куб. м, з яких більше 12,5 млрд. куб. м закачано в 2005 році (9 816,5 млн. куб. м з надходжень цього року належить російському "Газпрому", 2 733,5 млн. куб. м - газ власного видобутку українських підприємств, а також паливо, яке було отримано "Укргазпромом" як оплата за транзит російського газу).4,5 млрд. куб. м природного газу ще мають бути повернені у сховища Міністерством енергетики України, яке отримало еквівалентний обсяг з держрезервів у вигляді урядового товарного кредиту.
Україна підтримала програму розвитку транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Президент України Віктор Ющенко 8 вересня 2005 року підписав багатосторонню угоду про розвиток транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Документи підписали лідери 12 держав, в тому числі Азербайджану, Вірменії, Грузії, Румунії та Турції. Цей шлях, довжина якого буде більше 2 000 км, протягнеться з Японії та Китаю в райони Західної Європи, і пройде по території держав Центральної Азії у напрямку Каспійського моря, Кавказу з розгалуженням в Причорноморському районі з виходом на транспортні магістралі Західної Європи.
В умовах переходу до ринкової економіки та дефіциту капіталовкладень на Україні почали розвиватися міні-НПЗ. Такі НПЗ нині функціонують в багатьох державах світу. З 2004 року вони з’явились в Україні, хоча кількість міні-НПЗ країни поки що поступаються кількості великих у відношенні 2/6. Одною з переваг міні-НПЗ перед нафтопереробними гігантами є в тому, що їх можна розгорнути ближче до місця запасу сировини.
У Полтавській області працює такий міні-НПЗ. Місцеве підприємство працює на газовому конденсаті та виробляє достатньо якісні нафтопродукти. Технологічний вихід продуктів переробки такий: 60% від загальної кількості - бензини, 30% - дизельне паливо, 5-7% - мазут.
Потужність підприємства дозволяє переробляти 18 тис. тон газоконденсату на рік. Розрахункова вартість заводу складає 9 млн. гривень.
За підрахунками Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей в першому півріччі 1998 року виробництво нафтопродуктів в Україні збільшилось на 13,5% порівняно з цим періодом 2005 року. В загальній кількості вироблено 793,1 тис. тон нафтопродуктів порівняно з 6 246,9 тис. тон в першому півріччі 2005 року. Майже у три рази збільшив обсяги Одеський НПЗ, на 40,6% збільшилось виробництво на Лисичанському заводі ЛИНОС, на 16,1% - на Кременчуцькому АТ "УКРТАТНАФТА". За той же період часу значне зниження відбувається на Херсонському НПЗ (на 49,2%) та на Дрогобицькому НПЗ (на 19,2%). У січні-червні 2005 року НПЗ випустили:
Кременчуцький НПЗ:
бензину - 617,7 тис. тон,
дизельного палива - 745,8 тис. тон,
мазута - 750,5 тис. тон;
Лисичанський НПЗ:
бензину - 398,2 тис. тон,
дизельного палива - 508,9 тис. тон,
мазута - 489,2 тис. тон.
В 1-му півріччі 2005 року в Україні збільшилось виробництво трьох основних видів нафтопродуктів у порівнянні з 1-м півріччям 2004 року:
бензину на 26,7%,
дизельного палива на 13,1%,
мазута на 5,2%.
За цей період на переробку до українських НПЗ надійшло 1 303,3 тис. тон нафти вітчизняного виробництва, 3 775,7 тис. тон нафти з Росії та 1 391,9 тис. тон нафти з Казахстану, причому 4 990,2 тис. тон імпортної нафти отримано на давальницьких умовах.
Таблиця 2.1. Обсяги виробництва нафтопродуктів українськими підприємствами в червні та за 6 місяців 2005 року.
| Назва підприємства | червень | за 6 місяців | Темпи росту або зниження,% | ||
| 2005 | 2004 | 2005 | 2004 | За 6 місяців 2006 р. | |
| Переробка нафти, тис. Т | |||||
| 1. Укртатнафта | 436,4 | 374,6 | 2744,0 | 2363,0 | 116,1 |
| 2. ЛИНОС | 226,0 | 286,1 | 1611,3 | 1146,2 | 140,6 |
| 3. Херсоннафтопереробка | 77,0 | 128,5 | 586,2 | 1132,4 | 51,8 |
| 4. Одеський НПЗ | 178,9 | 84,3 | 923,3 | 395,1 | у 3 рази |
| 5. Галичина | 79,1 | 65,0 | 422,3 | 522,4 | 80,8 |
| 6. Нафтохімік Прикарпаття | 61,3 | 51,2 | 394,8 | 409,1 | 96,5 |
| 7. НВО "Масма" | - | 1,5 | 7,0 | 6,7 | 104,5 |
| 8. Укргазпром | 57,4 | 45,7 | 334,2 | 271,3 | 123,2 |
| ВСЬОГО | 1116,1 | 1036,9 | 7093,1 | 6246,9 | 113,5 |
| Бензин автомобільний, тис. Т | |||||
| 1. Укртатнафта | 94,0 | 79,3 | 617,7 | 481,9 | 128,2 |
| 2. ЛИНОС | 98,2 | 53,9 | 398,2 | 208,0 | 191,4 |
| 3. Херсоннафтопереробка | 22,0 | 15,3 | 91,7 | 196,0 | 46,8 |
| 4. Одеський НПЗ | 21,9 | 4,3 | 136,1 | 46,8 | у 3 рази |
| 5. Галичина | 19,4 | 18,6 | 93,0 | 102,3 | 90,5 |
| 6. Нафтохімік Прикарпаття | 15,5 | 17,9 | 88,5 | 91,7 | 96,5 |
| 7. Укргазпром | 29,4 | 24,3 | 176,1 | 135,2 | 130,3 |
| 8. Інші | 1,1 | 0,8 | 5,9 | 6,9 | 85,5 |
| ВСЬОГО | 301,5 | 214,4 | 1607,2 | 1268,8 | 126,7 |
| Дизельне паливо, тис. Т | |||||
| 1. Укртатнафта | 117,7 | 99,5 | 745,8 | 573,0 | 130,2 |
| 2. ЛИНОС | 115,3 | 95,3 | 508,9 | 410,3 | 124,0 |
| 3. Херсоннафтопереробка | 35,0 | 58,0 | 226,8 | 406,6 | 55,8 |
| 4. Одеський НПЗ | 50,3 | 11,9 | 283,3 | 93,7 | у 3 рази |
| 5. Галичина | 23,2 | 15,5 | 131,9 | 163,7 | 80,6 |
| 6. Нафтохімік Прикарпаття | 23,4 | 21,8 | 136,8 | 135,4 | 101,0 |
| 7. Укргазпром | 17,2 | 12,9 | 96,2 | 94,2 | 102,1 |
| ВСЬОГО | 382,1 | 314,9 | 2129,7 | 1876,9 | 113,1 |
| Мазут, тис. Т | |||||
| 1. Укртатнафта | 129,9 | 112,0 | 850,5 | 852,8 | 99,7 |
| 2. ЛИНОС | 59,4 | 60,5 | 489,2 | 394,9 | 123,9 |
| 3. Херсоннафтопереробка | 4,3 | 22,0 | 145,9 | 381,8 | 38,2 |
| 4. Одеський НПЗ | 90,4 | 35,1 | 506,9 | 201,2 | у 3 рази |
| 5. Галичина | 40,2 | 30,9 | 159,3 | 176,3 | 90,4 |
| 6. Нафтохімік Прикарпаття | 25,5 | 26,2 | 142,7 | 174,8 | 81,6 |
| ВСЬОГО | 349,7 | 286,7 | 2294,5 | 2181,8 | 105,2 |
Розміщення підприємств галузі
Паливний комплекс України
Специфічною рисою розміщення нафтовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.
Нафтовидобувна промисловість найбільш розвинена в районах крупних родовищ нафти. Підприємства нафтопереробної промисловості орієнтуються на споживача нафтопродуктів, так як передавати сиру нафту набагато легше, а також на сировинну базу. В недалекому минулому нафта перероблялась виключно в районах її видобутку.
Розміщення підприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживання нафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіального співвідношення між ресурсами.
Добута з надр землі нафта вміщує велику кількість піску, води та солі. Нафту треба очищувати, тому спочатку вона надходить до очищувальних заводів, котрі розміщуються в місцях її видобутку. Потім очищена нафта йде до нафтопереробних заводів, які будуються в районах її споживання.
Технічний прогрес призвів до відриву нафтовидобувної промисловості від нафтопереробної.
Наближення нафтопереробної промисловості до місць її споживання має свої переваги, які пов’язані з її зберіганням:
транспортування нафти є більш економічним ніж перевезення її виробів;
для транспортування нафти широко використовуються трубопроводи, які окрім сирої нафти здійснюють транспортування світлих продуктів;
зберігання сирої нафти дешевше ніж нафтопродуктів;
споживач має можливість одночасно використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів;
Нафтопереробка в різних районах країни залежить не тільки від якості сирої нафти, але й від того, які види палива в місцевих умовах є найбільш ефективними.
Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. По-перше, за існуючою на Україні неефективною технологією експлуатації нафтових родовищ, близько 70% нафти залишається в надрах землі. По-друге, як виявилось, Україна недостатньо досліджена в геологічному відношенні, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично на всій території Закарпаття, Передкарпаття, Волині, Чернігівщини, Причорномор’я, Донбасу, Придніпров’я тощо.
Українські геологи розвідують нові родовища нафти та газу. В Україні розвідано біля 300 родовищ, які є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсів країни. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні.
Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами.
Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл.
Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше 1/5 частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті, це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.
В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.
Найбільшими родовищами газу є Шебелинське, Західнохрестищенське та Єфремівське (сумарні запаси перевищують 970 млрд. куб. м). Найбільшими нафтовими родовищами є Доменське, Бориславське, Леляківське, Гнідинцівське та Глинсько-Розбишівське.
Понад 80% видобутих нафти та газу припадає на Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну область.
Кримсько-Причорноморська нафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину (з Кримським півостровом) та Озовське та Чорне моря. В ній розвідано більш 60 родовищ нафти та газу.
Увагу привертають і райони Дніпровсько-Донецької западини. Саме тут у 1998-1991 роках виявлено 12 промислових родовищ нафти та газу в Сумській, Харківській та Луганській областях. Нафта і газ знаходяться на глибині 3-3,5 км. У підводних надрах Чорного моря є умови для виникнення ділянок з нафтогідратоутворенням на глибинах 700-750 м, а на глибинах 300-350 м - сумішей вуглеводних газів.
На Україні існує 6 великих нафтопереробних заводів (НПЗ), які знаходяться на території п’яти нафтовидобувних регіонів.
ЗАХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська та Львівська області. Більша частина бензину та світлих нафтопродуктів надходить в регіон з Дрогобицького НПЗ, в меншій частині з Надвірненського. Бензин високооктанового ґатунку надходить з Литви, Угорщини, Словаччини та Росії.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН - це Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та Вінницька області. Основна кількість нафтопродуктів визначається наявністю Кременчуцького НПЗ. У меншій кількості надходить бензин з Лисичанська. Постачається також бензин російського та литовського походження.
ПІВНІЧНИЙ РЕГІОН представлений Житомирською, Київською, Чернігівською та Сумською областями. Основне постачання нафтопродуктів контролює Кременчуцький, Одеський та Надвірненський НПЗ. За рахунок великої питомої ваги оптових торгівців у Києві, частка вітчизняного бензину в столиці та області невисока.
СХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області. Цей промисловий район забезпечує Лисичанський НПЗ (ЛИНОС), невелику частину в постачанні займає Кременчуцький НПЗ, а також є доля бензину з Росії та Литви.
ПІВДЕННИЙ РЕГІОН - це Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Одеська області та автономна республіка Крим. В рівній мірі по району розходиться одеський та херсонський бензин. Але ж більша частина ринку, особливо в Запорізькій області, належить Кременчуцькому НПЗ. Крім того до Криму здійснюються одноразові постачання з Італії та інших країн дальнього зарубіжжя.
Всі шість українських нафтопереробних заводів витримують жорстку конкуренцію з боку імпортних нафтопродуктів, переважно російських та литовських. Серед російських НПЗ в 1997 році найбільший попит мали Московський, Рязанський, Ярославський тощо. Від Прибалтики виступав Мажекяйський завод.
ЗАТ УКРТАТНАФТА (Кременчуцький НПЗ). Займає перше місце по переробці нафти в Україні. Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія була заснована в 1995 році.50% уставного фонду компанії належить Фонду Госмайна України, 28% - Державному комітету республіки Татарстан, інша частина уставного фонду належить татарським підприємствам ТАТНАФТА та ТАТНАФТАХІМПРОМ.
Потужність Кременчуцького НПЗ складає 18 млн. т нафти в рік. В 2005 році було перероблено 4671 тис. т, з яких 80% - давальницька сировина.
В першому півріччі 2005 року УКРТАТНАФТА на 16% перевищила обсяг переробки в порівнянні з аналогічним періодом 2004 року.
ОАТ ЛИНОС (Лисичанський НПЗ). За перерахунками Держмайна України завод коштує 416 млн. гривень, але статутний фонд складає 9 877 421 гривню. Рентабельність роботи підприємства за минулий рік дорівнює 14,7%.
ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД. Балансовий прибуток заводу 12 253,6 тис. гривень, чистий прибуток 583 тис. гривень, рентабельність роботи підприємства в 2004 році складала 42,8%.77% акцій належить державі, 8,13% - робітникам, 14,87% - було продано на сертифікатних аукціонах. Одеський НПЗ буде реконструюватися в 1998-2005 роках. На це буде виділено 275 млн. доларів США та 322,2 млн. гривень. Реконструкція дозволить збільшити глибину переробки нафти на заводі до 92% та подвоїти потужність, яка розрахована на переробку 4 млн. т нафти в рік.
НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС ГАЛИЧИНА (Дрогобицький НПЗ). За оцінкою, НПЗ коштує 118,1 млн. гривень. Уставний фонд підприємства утверджено в розмірі 8 706 749,5 гривень. До 20% акцій належить фізичним особам, 26% - фонду Держмайна, а інша частина - юридичним особам. Перевага заводу в наявності трубопроводу та близькому розташуванні біля кордону з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Молдовою.
ВАТ ХЕРСОННАФТОПЕРЕРОБКА (Херсонський НПЗ). Рентабельність заводу в 2004 році дорівнювала 11,2%. Об’єм реалізації продукції 54,7 млн. гривень. Планується будівництво гідроочистки дизельного палива, потужність якого буде складати до 2 млн. т. в рік.
ВАТ НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ (Надвірненський НПЗ). За попередніми перерахунками цей завод коштує 112,9 млн. гривень. Найбільшу кількість акцій має управління Державної кредитно-інвестиційної компанії ДЕРЖІНВЕСТ - 30%, ще 26% акцій знаходяться у державній власності. 20% переробленої в 2004 році сировини належало нафті, яка була видобута на карпатських промислах, 39% - належало ахтирській нафті, а інша сировина - давальницька. Цей завод має вигідне географічне положення, великий об’єм споживання нафтопродуктів у прикарпатських областях, застосування нових технологій.
Таблиця 3.1. Постачання нафти на НПЗ України в січні - червні 2005 року, тис. т
| Підприємство | Українська нафта | Прямі договора | Давальницька | з Росії | з Казахстану | ||
| державна | давальницька | всього | |||||
| ЗАТ Укртатнафта | 495,1 | 239,5 | 734,5 | 99,8 | 1683 | 1119,6 | 564,3 |
| АТ Линос | - | - | - | - | 1644 | 1188,7 | 1391,9 |
| АТ Херсоннафто-переробка | 130,1 | 15,4 | 145,5 | - | 451,3 | 158,9 | 1391,9 |
| Одеський НПЗ | - | 23,9 | 23,9 | - | 939,6 | 939,6 | 1391,9 |
| НПК Галичина | 118,9 | 68,6 | 187,5 | 17,8 | 209,2 | 144,3 | 1391,9 |
| ВАТ Нафтохімік Прикарпаття | 140,4 | 71,5 | 211,9 | 59,8 | 62,2 | 47,3 | 1391,9 |
| ВСЬОГО | 884,5 | 418,9 | 1303,3 | 177,4 | 4990,2 | 3598,3 | 1391,9 |
Державне підприємство„Полтавське управління геофізичних робіт"
Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - перше промислово-геофізичне підприємство в нафтовій промисловості України. ПУГР створено в 1966 році з метою надання промислово-геофізичних послуг підприємствам нафтогазового комплексу України.
Виробнича діяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконанням промислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенні пошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалин і проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації на родовищах нафти та газу.
Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передову техніку та технології для проведення усього спектра високоефективних геофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти та газу і газових сховищ.
МЕТА-досягти світового рівня надання сервісних послуг з геофізичних досліджень свердловин шляхом використання сучасних технологій і розширення спектру послуг з урахуванням місцевих особливостей і досягнень вітчизняного та зарубіжного приладобудування.
Досягнення підприємства
Проведено роботи на 948 свердловинах, які пробурені на 40 площах і родовищах.
За останні роки відкрито 5 нових родовищ нафти і газу Західно-Вільшанське Східно-Решетняківське Середняківське Веснянське Західно-Радченківське.
Проінтерпретовано 10000 пластів з яких 925 рекомендовано для випробувань на продуктивність. Випробувано 160 об’єктів. Коефіцієнт підтвердження рекомендацій складає 0.95-0.98.
ДП „ПУГР" надає доброчинну допомогу та безпосередньо приймає участь у розв’язанні злободенних проблем Полтави.
Основні види діяльності:
Виробнича діяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконанням промислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенні пошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалин і проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації на родовищах нафти та газу.
Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передову техніку та технології для проведення усього спектра високоефективних геофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти та газу і газових сховищ.
Обслуговуючи свердловини на території ДДВ протягом більш ніж трьох десятків років, своєчасно і якісно виконуючи всі умови договорів, ДП „Полтавське УГР" отримало визнання і заслужений авторитет серед „Замовників". Вчасно і грамотно проводячи технічне переозброєння, ДП „ ПУГР” десять років назад перше в Україні серед подібних підприємств повністю перейшло на застосування комп’ютеризованих каротажних станцій при проведенні ГДС і впровадило комп’ютерний апаратурно-програмний комплекс для обробки та інтерпретації одержаних геофізичних матеріалів. Це дало можливість значно підняти ефективність геофізичних досліджень, розширити можливості щодо надання більш якісних послуг „Замовникам".
За бажанням „Замовника”, безпосередньо на свердловині, видаються як графічні матеріали (діаграми) ГДС, так і оброблені результати вимірів методами профілометрії, цементометрії, інклінометрії та імпульсного нейтрон - нейтронного каротажу (ІННК).
В разі виробничої необхідності для прискорення прийняття рішення по конкретній свердловині отримані дані відразу після замірів передаються по каналах міжнародної супутникової системи зв’язку в центр обробки та інтерпретації матеріалів ГДС Полтавського УГР. Після обробки та інтерпретації матеріали ГДС передаються по каналах зв’язку (модем) безпосередньо „Замовнику".
Ефективне розкриття продуктивних горизонтів забезпечується наявністю та точними технологіями проведення перфорацій:
перфорація під тиском в обсадних колонах;
перфорація при депресії через НКТ при герметизованому усті свердловині лубрикатором УЛГ 65 х 35;
перфорація при депресії на НКТ, що дає змогу відразу, без підняття НКТ, вводити свердловину в експлуатацію.
Для перфорації використовуються різноманітні типи сучасних перфораційних систем та кульмулятивних зарядів:
українського виробництва-ЗП-1-67-150;
російського виробництва-ЗПКО-89-200; ЗПКО-89Е; ЗПКС-80; ПР-43;
німецького виробництва фірми „Dynamit Nobel" різних модифікацій з великою пробивною здатністю;
американського виробництва фірми „Owen" і „Schlumberger”.
Підприємством проводяться роботи по установленню цементних мостів, ГДС з метою контролю технологічного стану свердловин, визначення і ліквідації прихватів бурильного інструменту, визначення місць негерметичності обсадних колон і НКТ, затрубних перетоків пластових флюїдів, інтервалів поглинання бурових розчинів, перфорація бурового розчину, роботи по визначенню і ліквідації інших аварійних ситуацій у свердловинах.
В процесі буріння свердловин підприємством проводяться геолого-технологічні дослідження, що дозволяє вирішувати технологічні та геологічні проблеми при бурінні, виявляти перспективні інтервали розрізів свердловин, оцінювати характер їх насиченості і запобігати виниканню розгазування бурових розчинів та відкритих газових викидів.
Дослідження в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти і газу проводяться за методикою часових вимірів методами ІНН, ГК та АКЦ. За допомогою цього комплексу вирішуються такі основні завдання:
визначення глибини поточного ВНК (ГВК) в експлуатаційних горизонтах;
уточнення насиченості пластів-колекторів;
виявлення нових продуктивних пластів з аномально низьким електричним опором, які раніше були охарактеризовані за даними ГДС як водонасичені.
Аналіз часових вимірів ІННК свідчить про досить високу геологічну ефективність методу (50%) при визначенні продуктивних пластів аномально низького опору.
Для проведення ГДС в працюючих свердловинах при контролі за розробкою нафтових і газових родовищ та підземних сховищ газу використовуються:
апаратурно-програмний комплекс АІНК-43 призначений для проведення двохзондового імпульсного нейтрон-нейтронного каротажу в не обсаджених, обсаджених колоною свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду, обладнаних НКТ, та проведення первинної обробки результатів досліджень;
свердловинна апаратура АГДК-42-8ГКЛ, призначена для контролю за розробкою та експлуатацією нафтових, газових і газоконденсатних родовищ та експлуатацією підземних сховищ газу, з одночасною реєстрацією восьми параметрів (ГК, локатор, термометр манометра, витратомір, вологомір, термодебітомір);
комп’ютеризована станція „КС-2 контроль", призначена для контролю за газовими родовищами та підземними сховищами газу;
установка лубрикаторна геофізична УЛГ-65Х35, призначена для проведення геофізичних досліджень та прострілочно-вибухових робіт в діючих нафтових, газових і газоконденсатних свердловинах через НКТ на родовищах і підземних сховищах газу.
Отримання надійної геофізичної інформації при проведенні ГДС, а також підвищення її точності і достовірності забезпечується системою метрологічного контролю, який проводиться метрологічною службою. Вся свердловинна наземна апаратура періодично та після кожного ремонту проходить ретельну перевірку в метрологічній дільниці, а працездатність свердловинних приладів перевіряється в еталонній свердловині.
Вдало використовуючи конверсійний потенціал військово-промислового комплексу України та інших підприємств ДП „ПУГР" послідовно проводить технічне переоснащення і удосконалення технічне переоснащення і удосконалення технічної бази підприємства.
Полтавське управління геофізичних робіт готове співробітничати на взаємовигідних умовах з усіма, зацікавленими в наших роботах, незалежно від географічного місцезнаходження району робіт.
Основні напрямки розвитку нафтової галузі в Україні
Розвиток технічної цивілізації на землі в ХХ столітті характеризується стрімким збільшенням енергоспоживання. За оцінками, в 1955-2005 роках населення планети використало 2/3 всього палива, добутого людством за час його існування. Такі бурхливі темпи розвитку енергетики спричинили появу гострих проблем.
На перший план виходить проблема ресурсозабезпеченості енергетичного господарства. З одного боку, сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Крім того сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних джерел енергії і це свідчить на користь того, що абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що не існує. З іншого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, зумовлена можливістю швидкого вичерпання найбільш доступних родовищ, і перехід до розробки складніших, що спричинює подорожчання енергоносіїв і робить використання більшої частини паливних ресурсів нерентабельним.
Але особливо загострилися проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використання викопного палива - нафти, газу завдає збитків природі і здоров’ю людини через викиди, що містять важкі метали та інші шкідливі речовини.
Рослини та океан вже не встигають поглинути всю кількість вуглекислоти, яка утворюється внаслідок спалювання органічного палива. Це веде до поступового збільшення її концентрації в атмосфері, що посилює "парниковий ефект" і викликає потепління клімату. Якщо тенденція зростання споживання енергії та викидів двоокису вуглецю збережеться, то вже до 2025 року на землі потеплішає на 2 С, що призведе до глобальних катастрофічних наслідків: зміщення кліматичних зон, знищення багатьох видів рослин, скорочення лісових площ, збільшення пустель, розтавання льодовиків тощо. Все це створить небезпеку голоду, хвороб, масових міграцій населення із зон екологічного лиха. Деякі небезпечні тенденції мають субглобальний масштаб: забруднення Світового океану нафтовою плівкою, скорочення озонового шару, який захищає життя на землі від жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця, деграція лісів, головної "фабрики" кисню.
Для того щоб переламати негативні тенденції у сфері енергетики необхідне виконання деяких заходів:
підвищення ефективності використання енергії;
зменшення шкідливих викидів в атмосферу завдяки новим технологіям очищення відпрацьованих газів;
зміна структури паливно-енергетичного балансу через розвиток альтернативної енергетики;
вживання заходів для сповільнення темпів росту населення.
Тенденції розвитку світової економіки у 2000-х роках дають можливість розглядати функціювання євроазіатського ринку як цілісну систему, в якій Україна грає досить вагому роль. Ця роль є багатоплановою, так як наша країна одночасно є крупним покупцем природного газу, та його виробником, та великим транзитором. Ці ролі взаємозв’язані та вплив України на євроазіатському ринку виявляється й неопосередковано, та через її багаті зв’язки, наприклад, з таким виробником нафти і газу світового значення, як РАТ "Газпром".
Дисбаланс між потребами в нафті та можливістю їх задоволення за рахунок власних запасів спостерігається і в країнах Південної та Східної Азії. Достатньо відмітити, що видобуток нафти в таких крупних країнах, як Пакистан (13,4 млрд. куб. м), Китай (17,6 млрд. куб. м) та Індія (18,7 млрд. куб. м) дорівнює за рівнем з добутком нафти в Україні.
Найближчим часом в результаті економічної кризи споживання нафти в Україні, мабуть, буде скорочуватись. Цьому сприяє цілий ряд факторів. Так, різке зниження рівня використання виробничих потужностей тягне за собою скорочування обсягів споживання нафти. В цьому ж напрямку діють і нестача оборотних засобів у підприємств, та відносно високі (для умов українського ринку) ціни на нафту.
Закономірно виникає питання: "Як зміниться пропорція між власним виробництвом і імпортом нафти?". Відповідь на це питання знаходиться в прямій залежності від обсягів капіталовкладень, котрі будуть надходити на потреби газового комплексу України. Якщо вони будуть достатніми для здійснення розширеного виробництва в газовому хазяйстві, то, при збереженні досягнутого в нашій країні рівня видобутку природного газу, найближчим часом можливе скорочення його імпорту.
Збільшення обсягів виробництва власної нафти газу є для України приоритетним економіко-політичним завданням. Але його реалізація при сучасному стані господарства потребує крупних інвестицій. За оцінками Держнафтогазпрома, для нормального функціонування мережі країни на її реконструкцію кожен рік необхідно 350 млн. доларів США. Так як близько 35% всіх нафтопроводів експлуатується більше 20 років. Прийнята Національна програма "Нафта та газ України 1992-2010рр" передбачає доведення до 2010 року глибини переробки нафти до 78%. В цілому це планувалось за рахунок введення в експлуатацію комплексів з глибокої переробки нафти на Лисичанському та Кременчуцькому НПЗ.
Що стосується запасів природного газу, то за їх обсягами Україна перевищує такі європейські країни, як Великобританія, Італія, Румунія, ФРН, Данія та Угорщина, поступаючись лише Норвегії та Нідерландам. При сучасному рівні видобутку власних запасів газу Україні вистачить більш ніж на 60 років розробки.
В наказі Президента України від 25 вересня 2005 року "Про заходи по подоланню впливу кризових явищ на енергетичну сферу України" було постановлено:
Кабінету Міністрів України:
представити законопроекти "Про згоду про розподілення продукції", "Про реструктуризацію податкової заборгованості газовидобувних підприємств";
ввести в місячний строк графік розробки нормативно-правової бази реформування нафтогазового сектору економіки України, маючи на увазі створення ринкових умов для його функціонування;
забезпечити в місячний строк підписання угод про постачання російського природного газу в Україну та його транзит по території України на 2005-2012 роки;
прийняти в тижневий строк додаткові заходи про постійне забезпечення народного господарства та населення природним газом, електричною та тепловою енергією в 2012 році;
прийняти заходи про повернення природного газу, відпущеного з державного резерву, в разі необхідності здійснення реструктуризації заборгованості за використаний газ;
завершити до кінця року реалізацію заходів про забезпечення виконання проекту будівництва нафтотерміналу "Південний" та нафтопроводу "Одеса-Броди", залучення до нього реалізації вітчизняних та іноземних інвестицій;
опрацювати додатково в двомісячний строк питання диверсифікації газопостачання в Україну шляхом упровадження технології постачання та використання імпортованого зниженого газу;
проаналізувати в місячний строк стан нафтопереробної промисловості та прийняти заходи про її постійне функціонування та досягнення рівня світових стандартів;
Міністерству зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі України, Міністерству економіки України, Державній податковій адміністрації України, Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей України розробити та затвердити в місячний строк механізм контролю за транзитом нафтопродуктів по території України.
Контроль за виконанням цього Наказу покласти на Секретаря Ради національної безпеки та оборони України.
У відповідності з проектом на геологорозвідувальні роботи в 2005 році заплановано використати 381 885 тис. гривень, основну кількість яких (56,2%) заплановано надати на розвідання родовищ нафти та газу. Очікується, що при виконанні всі запланованих робіт можливий приріст запасів нафти та конденсату у розмірі 1 млн. т, а природного газу - 5 млрд. м куб.
Висновок
Нафтовидобувна промисловість, найдавніші спроби видобутку нафти належать до початку XVII ст. Саме тоді на Прикарпатті почали відрами витягувати "ропу", або "мазь", як її тоді називали, з природних виходів на глибині 4-6 м. Спочатку нафту використовували в натуральному вигляді як мастило, для освітлювання приміщень, як лікувальний засіб. Промислова розробка нафти почалась на базі Бориславського родовища на рубежі ХІХ-ХХ ст., із впровадженням глибоких свердловин. Родовища Прикарпаття по-хижацьки експлуатувались, що призвело до різкого скорочення видобутку нафти в цьому районі: у 1938 р. тут видобували всього 0,4 млн т. У 1950 p. v Прикарпатті було відкрите Долинське родовище нафти (Івано-Франківська обл), в 1962 р. - Бптківске, Північно-Долинське, Ольхівське та ін. Після війни домінуючу роль у видобутку нафти в Україні став відігравати Дніпровсько-Донецький район. Найбільші родовища зосереджені в Полтавській обл. (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівска та ін.), Сумській обл. (Качанівське, Рибальське), Чернігівській обл. (Прилуцьке та ін). На території Дніпровсько-Донецького району знаходиться найбільший центр видобутку нафти в Україні в даний час - Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській обл. (щорічний видобуток - 720 тис. т). У цьому районі і найглибша свердловина - 4928 м (Чернігівська обл., Тростянецьке родовище). У 1991 р. в Україні було видобуто 4,9 млн т нафти (у 1980 р. - 7,5 млн т). Кількість працюючих в галузі - близько 5 тис. чол. Через територію України пролягає нафтопровід "Дружба", перша черга якого почала працювати у 1962 р. У 1990 р. нафтопровід щоденно перекачував 93 тис. т нафти.
З видобутком нафти безпосередньо пов'язана її первинна переробка, яка здійснюється на нафтопереробних заводах. Нафтопереробні заводи розташовані, як правило, в районах видобутку нафти (наприклад, у Прикарпатті нафтопереробні заводи є в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній і Львові), в місцях перевалки сирої нафти з морського транспорту на залізничний і річковий (Одеса, Херсон, Бердянськ) або в зоні пролягання нафтопроводів (Вінниця, Кременчук).
Використана література
Указ Президента Украины о решении совета национальной безопасности и обороны Украины от 25 сентября 2004 года "О мерах по преодолению влияния кризисных явлений на энергетическую сферу Украины", газета "Бизнес", №45 (304), 9 ноября 2004 год.
Гогулан І.К. Розміщення виробництва непродовольчих товарів народного споживання в Україні. Конспект лекцій. Київ, 1999
Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - С. 199-206.
Держкомстат "Економіка України за 9 місяців 2005 року", газета "Урядовий кур’єр", №213-214, 5 листопада 2005 рік.
Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду // Науковий вісник. - 2001. - №3
Жук М.В. Комерційна географія України. Чернівці: Прут, 1998
Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України. Львів: ЛБК НБУ, 1997
Заставний Ф.Д. Географія України. Львів: Світ, 1994
Инфобанк "Краткие итоги работы нефтегазовой отрасли Украины в 2004 году", журнал "Газ & Нефть", № 1 (25), январь 2005 год.
Іщук С.І. Територіально-виробничий комплекс і економічне районування. Київ, 1996
Маскалевич И. "Совковый нефтебизнес", газета "Финансовая консультация", №7 (41), февраль 2002 год.
Масляк П.О. "Географія", Київ, "Знання", 2001 рік.
Мельник С.А. Управління регіональною економікою. Навчальний посібник. Київ, 2000
Михасюк І., Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка. Львів: Українські технології, 1998
Мішогло Г.О. "Економічна географія України з основами виробництва", Київ, ПП "Компанія "Актуальна освіта", 2002 рік.
Палагин А. "НПЗ в пакетах: ни оптом, ни в розницу", журнал "Газ & Нефть", №7 (31), июль 2004 год.
Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація виробничої системи України // Економіка України. - 1998. - № 9. - С.45-52.
Розміщення продуктивних сил України / за ред. Качана Є.П. Київ: Вища школа, 1998
Розміщення продуктивних сил України" (під редакцією Качана Є. П), Київ, "Вища школа", 2002 рік.
Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: Либідь, 1998, - С.369-386.
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є.П. Качана. К.: Вища школа, 1998. - С. 191-208.
Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001
Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. Київ: Вища школа, 2000