Австралія

(загальна характеристика)

Територія країни — 7686,8 тис.км. Населення — 17,3 млн.чол. Столиця — Канберра (310 тис.чол.) Офіційна мова — англійська.

Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна буде називатися Австралія, уряд — австралійським; а у самій країні буде називатись — Австралійський Союз і уряд Союзу.

Австралійський Союз — держава у складі Співдружності на чолі з Великобританією. Діє Конституція від 1901 р. з наступними змінами і доповненнями.

Австралійський Союз — федерація, до якої входять шість штатів: Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія, Тасманія та дві території: Північна територія та Австралійська столична територія.

Глава держави — королева Великобританії (з жовтня 1973 р. її офіційний титул у Конституції Австралійського Союзу — королева Австралії, її володінь і територій), яку представляє генерал-губернатор, що призначається за рекомендацією австралійського уряду. При генерал-губернаторові є консультативний орган — Виконавча рада, члени якої призначаються генерал-губернатором. Законодавча влада належить федеральному парламету у складі королеви (представленої генерал-губернатором), сенату і палати представників. Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора та уряду на чолі з прем'єр-міністром.

Кожен штат входить до Союзу на федеративних засадах, має свою конституцію, парламент і уряд.

Природні умови і ресурси. Австралія — найменший материк земної кулі. Протяжність його по меридіану — 3100 км, а по паралелі — 4400 км.

Австралія — це гігантське плато, увігнуте у центральній частині. Гірські підняття займають усього 5% території. Уздовж східного узбережжя простягається система старих гір, об'єднаних під загальною назвою Великого Вододільного хребта. Західну частину займає Західне плато, на сході якого є невисокі гори Макдоннелл і Масгрейв.

Північніше цих гір розміщені пустелі: Велика Піщана пустеля та кам'яниста пустеля Гібсона; південніше — Велика пустеля Вікторія. На півдні Західного плато — плоска посушлива карстова рівнина Наларбор.

Корисні копалини дуже різноманітні. У західній частині країни є поклади рудної сировини: заліза, нікелю, поліметалів, срібла, золота, марганцю, міді. Світового значення поклади бокситів зосереджені на півострові Кейп-Йорк (Уейна) та у північно-східній частині Північної Території (Гов).

Поклади і видобуток нафти розміщені у штаті Квінсленд (Муні, Олтон), на острові Барроу, на шельфі біля штату Вікторія (Кінгфіш, Халібат, Баракута).

Поклади і видобуток газу є у штаті Квінсленд (Рома), у Західній Австралії (Гінгін, Донгара, Мандара), на шельфі штату Вікторія (Марлін, Баракута).

Найбільші поклади кам'яного вугілля розміщені у східних частинах штатів Новий Південний Уельс та Квінсленд (Ньюкасл і Лігтоу, Блератол і Блекуотер). Буре вугілля видобувають у долині р. Латроб у штаті Вікторія.

За винятком нафти, країна себе повністю забезпечує основними видами сировини для промислового виробництва.

Тропічний клімат характерний для вузької прибережної смуги у північній та південно-східній частинах Австралії. Найбільшу частину країни займає зона субтропічного клімату. Лише крайній південь входить у зону помірного клімату.

60% території Австралії займають безстічні території. Річкова мережа найгустіша на о.Тасманія. Найбільш повноводна ріка країни — Муррей. Ріки центральної Австралії не мають постійного стоку, їх називають "кріками". Великі артезіанські басейни розміщені між Західним плато і системою гір Великого Вододільного хребта..

Рослинність дуже своєрідна. 75% усіх видів — ендемічні. Найбільш поширене дерево — евкаліпт /понад 600 видів/. Засушливі внутрішні частини материка покриті заростями колючих низькорослих чагарників, їх називають "скребами".

Лісові ресурси Австралії незначні. Лісопокриті території, включаючи скреби, становлять 136,2 млн.га, тобто близько 18% усієї площі країни, з них продуктивні ліси — 26,1 млн.га. Під впливом господарської діяльності рослинність дуже змінилась: з'явились європейські плодові і лісові дерева, культурні рослини.

Тваринний світ такий же своєрідний, як і рослинний. Найбільш характерні — сумчасті (40 видів). В Австралію завезено багато видів тварин з інших частин світу, особливо домашніх тварин.

Населення. До початку європейської колонізації на материку проживало близько 300 тис. аборигенів. На початку XVII ст. європеєць В.Янсзон, голландський мореплавець, вперше відкрив Австралію. Фактично вдруге відкрив Австралію у 1770 р. англійський мореплавець Джеймс Кук. Східну частину континенту він оголосив англійським володінням під назвою Новий Південний Уельс.

Парламентом Англії був прийнятий закон про створення на території Австралії каторжних поселень. Перша партія засланців була висаджена на східному березі Австралії (нині м.Сідней) 26 січня 1778 р. У 1793 р. до Австралії прибула перша група "вільних" поселенців з Англії. За 1788-1850 рр. до Австралії прибуло 146 тис. засланців-каторжан (43,7% усіх прибулих) та 187 тис. вільних поселенців (56,3%).

Динаміка чисельності населення Австралійського Союзу така (у млн.чол.): 1881 р.— 2,5; 1901 р.— 3,7; 1921 р.— 5,4; 1954 р.— 8,9; 1971 р.—12,7; 1992 р.— 17,3. Останнім часом частка імігрантів у загальному прирості населення становить 40%. У 1991 р. у галузях господарства Австралії нараховувалось 8,5 млн. зайнятих. Безробіття досягло 11%. Австралійські аборигени разом з метисами становлять 1% населення (близько 150 тис.чол.). Громадянські права вони одержали лише у 1972 р.

У галузях матеріального виробництва зайнято 40% населення (з них у сільському і лісовому господарстві, мисливстві та рибальстві — 7,4%, гірничодобувній промисловості — 1,5%, у обробній промисловості — 23,2%, у будівництві — 7,9%/. 60% зайнято у обслуговуючих галузях /включаючи фінанси, торгівлю, транспорт і зв'язок, адміністрацію, сферу послуг).

В Австралії містами вважаються поселення людністю понад 1 тис.чол. У містах проживає 86% населення країни. Найбільші міста: Сідней (понад 3 млн.чол.), Мельбурн (близько 3 млн.чол.), Брисбен (1 млн.чол.), Аделаіда (900 тис.чол.), Перт (понад 800 тис.чол.), Канберра (310 тис.чол.). Міста країни дуже молоді, найбільші міста, як правило, — порти.

З усього населення, зайнятого у сільському господарстві, фермери (власники і орендарі) становлять 56%. Середня густота сільського населення Австралії — усього 0,2 чол.на км .

Господарство. Сучасна Австралія — розвинута індустріально-аграрна держава, яка входить у десятку найбільш розвинутих країн світу. Продукція власного машинобудування покриває 70% усіх потреб країни у машинах та устаткуванні. Не виробляється лише капіталомістка продукція, попит всередині країни на яку обмежений (частина енергосилового устаткування, складні спеціальні металообробні верстати тощо).

Завдяки наявності значних ресурсів корисних копалин, вивіз мінеральної сировини став важливою статтею австралійського експорту. Країна відіграє істотну роль у світовому виробництві та експорті пшениці, м'яса, цукру, фруктів та інших продовольчих товарів, а також вовни. Усі галузі господарства контролюються гігантськими монополіями.

Австралія вкладає свої капітали у гірничодобувну промисловість, плантаційне господарство, сферу послуг багатьох країн Океанії.

Промисловість. Основа енергетики країни — вугілля, нафта і газ. Видобуток вугілля становив 170 млн.т, з яких 117 млн.т пішло на експорт. Видобуток нафти становив 22,6 млн.т (потреба — 38 млн.т), видобуток природного газу — 14,9 млрд.м .

Вироблено електроенергії — 145 млрд.кВт/год. Основну частину електростанцій становлять ТЕС на вугіллі та природному газі. ГЕС розміщені переважно у гірській частині Східно-Австралійських гір та на о.Тасманія.

Добре розвинута гірничодобувна промисловість. У 1990 р. видобуто 109,8 млн.т залізної руди, переважно у Західній Австралії (родовища Маунт-Голдсуерті, Маунт-Ньюмен, Маунт-Уелбек, Парабурду, Роб-Ривер, Хамерслі та інші). Зростає попит на австралійську руду з боку Японії, КНР, Республіки Корея, Тайваню.

Видобуто 40,4 млн.т бокситів, вироблено 10,8 млн.т глинозему, 1,2 млн.т алюмінію. Виплавка міді становить 316 тис.т, нікелю — 67 тис.т, кобальту — 3 тис.т, видобуто 142 тис.т олов'яної руди і виплавлено 7,4 тис.т олова. Виробництво вольфраму становить 1086 т, видобуток урану — 4163 т, з них 3723 т експортовано в Японію, ФРН, Республіку Корея, США, Великобританію, Бельгію та Фінляндію.

Видобуток золота становив 242,2 т. Перероблено 5,7 млн.т кімберлітів і видобуто 34,4 млн.каратів алмазів, тобто 30% світового видобутку.

В Австралії виплавлено 6,6 млн.т сталі, виплавка чавуну — 5,8 млн.т, виробництво прокату — 3 млн.т. Найбільші металургійні комбінати розміщені у містах Порт-Кембла, Ньюкасл, Уайала, Куінана.

Виплавка алюмінію розміщена у містах: Бел-Бей (Тасманія), Карі-Карі, Йенор, Гренвіл (Новий Південний Уельс), Порт-Хейнрі (Вікторія). Виплавка міді — у Порт-Кемблі, поліметали — у Порт-Пірі, Маунт-Айзі, виплавка золота, срібла і металів платинової групи — у Порт-Кемблі і Мельбурні.

Електротехнічна промисловість розміщена переважно на південному сході країни. У країні виготовлено 3 млн.шт. електромоторів, 177 тис. телевізорів, 360 тис.шт. холодильників, 394тис.пральних машин.

Транспортне машинобудування достатньо розвинуте. Виробництво автомобілів розміщене в Мельбурні, Аделаіді, Джилонгу, Перті. Виготовлено автомобілів 329 тис.шт., з них легкових — 303 тис.шт.

Виробництво залізничного устаткування знаходиться у Ньюкаслі, Вулонгонгу, Літгоу, а також у Сіднеї, Мельбурні, Брисбені.

Найбільші суднобудівельні заводи та верфі розміщені біля Сіднея, Мельбурна, у Брисбені, Девонпорті, Ньюкаслі, Уайалі.

Сільськогосподарське машинобудування не сконцентроване у певних районах. Найбільші заводи розміщені у промислових містах півдня і південного сходу.

Хімічна промисловість в останні десятиріччя пройшла стадію значної диверсифікації. Важлива її галузь — виробництво промислових хімікатів, кислот і вибухівки. Так, випуск сірчаної кислоти (100%) становить 1900 тис.т. Ця галузь розміщена у таких містах, як Порт-Пірі, Порт-Кембла, Ньюкасл, Літгоу. Випущено суперфосфату 3,2 млн.т, сульфату амонію — 120 тис.т. Виробництво фосфатних добрив зосереджено у Порт-Кемблі, Ньюкаслі, Джилонгу та Яравілі (штат Вікторія). Азотні добрива виробляють у Порт-Кемблі, Брисбені, Ботані-Бей та ін.

У країні продукують 716 тис.т пластичних мас та синтетичних смол (м.Куінана).

Целюлозно-паперова промисловість як сировину використовує імпортну деревину хвойних дерев, а також деревину місцевих дико­ростучих лісів та спеціальних посадок з швидкоростучими породами. Найбільший район розміщення галузі — штат Тасманія (міста Берні, Уеслі-Вейл, Девонпорт, Хобарт, Бел-Бейн). Виробництво пиломатеріалів у країні становить 3 млн.м , паперу — 401 тис.т.

Нафтопереробка та нафтохімія на основі власної та імпортної нафти розвинута у містах: Куінана (Західна Австралія), Джилонг (Вікторія), Порт-Станвак (Південна Австралія), Карнел (Новий Південний Уельс), Брисбен (Квінсленд).

Для харчової промисловості характерна експортна орієнтація. Так, експорт м'яса становить до 45% його виробництва, масла до 50%, сиру — 45%, пшениці і борошна — до 80%, цукру — до 65%. Тому найбільші центри харчової промисловості розміщені у портових містах.

Виробляють цукру — 3690 тис.т, яловичини і телятини — 1774тис.т, баранини і ягнятини — 524 тис.т, свинини — 301 тис.т, молока — 6282 млн.літрів, масла — 96 тис.т, сиру — 190 тис.т, вина — 330 млн.літрів. Штат Квінсленд домінує у виробництві цукру, Південна Австралія — вина.

Найбільші підприємства легкої промисловості /взуття, трикотаж, хутро, шкіряні вироби, синтетичні волокна/ розміщені у великих портових містах і промислових центрах штатів Новий Південний Уельс і Вікторія.

Сільське господарство Австралії виділяється високою товарністю, широким застосуванням машин та найманої праці.

Ферми, що мають великі ділянки землі, розміщені головним чином у посушливих внутрішніх частинах країни та на півночі, де екстенсивний метод ведення господарства зумовлює використання великих площ.

Ферми, де господарство ведеться інтенсивно (вирощують овочі, фрукти, іде відгодівля молодняка), зосереджені переважно у південно-східній і південно-західній частинах та у межиріччі Муррея і Марамбіджі на масивах зрошуваних земель. Ферми з приміським типом господарства (свіже молоко, овочі) розміщені навколо великих промислових центрів.

Процес інтенсифікації у сільському господарстві охопив такі галузі, як молочне і відгодівельне господарство, вирощування овочів, фруктів, винограду, бавовнику, рису та інших продовольчих і технічних культур. Важливу роль відіграє штучне зрошення.

Поголів'я великої рогатої худоби становило 23,2 млн.голів, овець — 169 млн.голів, свиней — 2,8 млн.голів. На частку тваринництва припадає 68% вартості усієї продукції сільського господарства. Найважливішою галуззю тваринництва залишається вівчарство (перше місце у світі за поголів'ям та продукцією вовни). Найбільша частина поголів'я овець зосереджена у посушливих частинах країни на спеціальних вівчарських станціях, що розміщені на ділянках у сотні тисяч га, з поголів'ям 5-6 тис. овець.

М'ясна велика рогата худоба розводиться у тропічній і субтропічній частинах країни. За експортом яловичини і телятини Австралія посідає перше місце у світі.

Спеціалізовані молочні ферми невеликі (130—140 га), розміщені у південно-східній частині країни та навколо великих міст.

Птахівництво також добре розвинуте: розводять курей, менше — індиків і, зовсім мало — гусей і качок. Птахоферми невеликі за розмірами і вузькоспеціалізовані.

У країні розводять коней (скакових), верблюдів і бджіл.

Землеробство. Під посівами зернових, технічних, кормових культур зайнято усього 2,7% використовуваного земельного фонду, з якого 55% зайнято посівами пшениці та 5,7% культурними пасовищами, засіяними кормовими травами чи зерновими на корм худобі. "Пшеничний пояс" простягається смугою у 70-300 км шириною від Брисберна у штаті Квінсленд до Північної Австралії.

Збір основних сільськогосподарських культур: пшениці — 14,4млн.т (посівна площа 8,9 млн.га), ячменю — 3,4 млн.т (2,5млн.га), вівса — 1,98 млн.т (1,4 млн.га), сорго — 1,1 млн.т (679 тис.га), рису — 805 тис.т (102 тис.га), кукурудзи — 222тис.т (60 тис.га), картоплі — 1,03 млн.т (39 тис.га), цукрової тростини — 28 млн.т (313 тис.га). На рівнинах узбережжя тропічної частини штату Квінсленд вирощують ананаси, банани, манго, папайю , у південній і південно—східній частинах узбережжя — цитрусові, абрикоси, персики, сливи, черешню. У більш прохолодних районах, на плоскогір'ях — грушеві та яблуневі сади.

Різноманітні овочі вирощують та консервують, або заморожують (на зрошуваних землях межиріччя Муррея та Марамбіджі).

До 95% винограду вирощується в штатах Південна Австралія, Вікторія і Новий Південний Уельс.

Майже весь бавовник вирощують у штаті Квінсленд. Збір яблук в Австралії становить 344 тис.т, цитрусових — 545 тис.т, винограду — 608 тис.т, родзинок — 64 тис.т. Вироблено 286 тис.т очищеного бавовнику.

Транспорт. Довжина державних залізниць — 38,8 тис.км, приватних — 5 тис.км. Обсяг перевезень вантажів — 39 млрд.т/км. Шосе розходяться радіусами від столичних та портових міст. Довжина автомобільних шляхів — 840 тис.км, з них мають тверде покриття — 470 тис.км. Автопарк Австралії 8,4 млн.машин, з них 6,6 млн. — легкових.

Морфлот країни обслуговує в основному каботаж. Значну частку зовнішньоторговельних вантажів перевозять судна іноземних компаній. Найбільші порти: Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Порт-Аделаіда, Фримантл, Куінана.

Повітряний транспорт має велике значення як у внутрішніх, так і у зовнішніх зв'язках. Компанія "Куонтас", що належить уряду, має свої відділення у всіх великих аеропортах світу. Існує багато приватних авіакомпаній. Регулярний зв'язок з Австралією мають японські, американські, англійські, французькі, німецькі аіакомпанії.

Добре розвинутий в Австралії трубопровідний транспорт: нафто- і газопроводи. Особливе значення мають водопроводи на значні відстані.

Зовнішня торгівля. Головні статті австралійського експорту — вугілля, золото, алюміній, залізна руда, нафта і нафтопродукти, вовна, пшениця, яловичина.

В імпорті переважають машини і устаткування, транспортні засоби, хімічна продукція, тканини, папір, продукти харчування, напої.

Головні партнери Австралії: Японія, Великобританія, Нова Зеландія, Республіка Корея, Німеччина.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. — М.: Гардарики, 2001. — 704 с.

2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Реґіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 688 с.

3. Білорус О. Г, Лук'яненко Д. Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. Монографія. — К., 1998. — 416с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали. — Тернопіль: Джура, 1998. — 230 с.

5. География

: Справ. материалы — М.: Просвещение, 1988. — 400 с.

6. Гілецький Й. Р Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підруч­ник для 9 класу. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. — 192 с.

7. Гладкий Ю. Н., Лавров С. Б. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для ю кл. сред. шк. — М.: Просвещение, 1991 — 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. — Львів: Видавничий дім «Панора­ма», 2003. — 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузика С. П. — Львів: Світ, 2002. — 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002. — 734 с.

11.Соціально-економічна географія світу. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. — 256 с.