РОЛЬ ОБРАЗУ МЕРЛІНА В ТВОРАХ ГАЛЬФРІДА МОНМУСЬКОГО "ЖИТТЯ МЕРЛІНА" І ТОМАСА МЕЛОРІ "СМЕРТЬ АРТУРА"

Мирлян Ігор, 4 курс

У данній статті я розглянув образ чаклуна Мерліна у творах Гальфріда Монмутського "Життя Мерліна" та Томаса Мелорі "Смерть Артура". На основі цих творів я спробував проаналізувати роль і місце цього персонажу у наведених вище творах. Провівши дослідження я прийшов до висновку: Що образ Мерліна у обох творах є одною із головних діючих осіб і завдяки ньому досить активно розвиваеться сюжет обох творів.

Починаючи з Гальфріда Монмутського в цикл Артуровських легенд входить образ мага - радника і постійного супутника короля Артура Мерліна. Значно пізніше цей образ після довгих змін проявиться у творі "Смерть Артура" Томаса Мелорі. Метою даної роботи є спроба розкрити роль Мерліна в творах Гальфріда Монмутського "Життя Мерліна", зміну його образу і ролі в творі Томаса Мелорі "Смерть Артура".

Батьком цього персонажа по праву вважають Гальфріда Монмутського, оскільки до його твору імені чаклуна Мерліна ми не зустрічаємо ні у Гильдаса (VI ст) ні в збірці валійських легенд Мабіногион (XII - XIII ст). І навіть в текстах Неннія (IX ст) ми не знайдемо його. Але в цьому тексті ми можемо зустріти сюжет з пошуком молодого Мерліна:

"После этого король призвал своих колдунов, дабы они указали, что ему надлежит предпринять… пока ты не отыщешь ребенка, у которого нет отца, и этот ребенок не будет убит, а земля, на которой ты собираешься возвести крепость, окроплена его кровью, крепость никоим образом никогда не будет построена. "1

Пошук потім повторюється у Гальфріда Монмутського в "Пророкуванні Мерліна". Але, не дивлячись на це, саме ім'я Мерлін вперше зустрічається саме в творі Монмутського "Життя Мерліна"2. Цей твір дійшов до нас у единому рукопису XII століття, який зберігаеться у Лондонському музеі.

В "Житті Мерліна" (Vita Merlini) Мерлін з'являється перед нами як зверхній й трохи навіжений віщий старий:

"Вещего мужа хочу Мерлина забавную музу

Петь и безумье его"3

Він віддалився в ліси, убитий горем, оскільки загибель багатьох близьких йому людей помутила думки його і утомлений від земної метушні мудрець шукає спокою біля лісових джерел.

"На стороне Передура Мерлин явился в сраженье,

…

то едва увидав, ты, Мерлин, ряды оглашаешь

Горестным воплем своим и взываешь так громогласно

<Вот какою бедой меня настигло злосчастье!

Скольких спутников я - и каких - сегодня лишился!

Целых три дня напролет над убитыми плакал несчастный,

Полнил, безумье его обуяло: покинув украдкой

Всех, в леса он бежал, чтобы люди его не видали. "4

Не будемо забувати що дія даного твору за хронологією відбуваються після подій відображених в "історії бритів". Цей твір є чимось схожим на післямову, або вдалий рекламний хід для майбутньої великої праці Монмутського, де роль Мерліна гранично ясна: він повинен своїм надприродним даром зацікавити сучасників Гальфріда. Так наприклад сюжет з передбаченням потрійної смерті хлопця:

"конь, увлекаемый быстрым движеньем,

Рухнул стремглав с высокой горы, а охотник с обрыва

Грянулся прямо в поток, у подножья горы протекавший.

Только одною ногой за дерево он зацепился,

Тело же - вниз головой - погрузилось в текучую воду.

Так упал, утонул и повис на дереве бедный,

Смертью тройной доказав правдивость вещего мужа. "5

Але не довго Мерліну дають, поневірятися по лісах, спочатку про нього проявляє турботу його сестра і він приходить до неї в гості. Але коли збирається вирушати у зворотній шлях його хапають та садовлять на ланцюг, і він надовго замовкає. Одначе опісля зради жінки короля який садовив його на ланцюг, та пригоди з потрійною смертю його запитують, пообіцявши волю, про долю зниклого короля Артура, і він відповідає, що:

"Нами туда был Артур, у Камблана раненный в битве,

Край он покинул родной и, тобой за моря увезенный,

К нимфам попал во дворец, как ты мне рассказывал раньше. "6

Виходячи зі всього наведеного вище ми можемо прийти до висновку, що у Гальфріда Монмутського в "Житті Мерліна" образ Мерліна грає роль старого який прожив величезну кількість років знає, що було і що буде, тобто, він стає для середньовічного віруючого в містику читача тією знахідкою, спираючись на яку в кінці Гальфрід попереджає про те, що створить ще цікавішу працю:

"Лавры сплетите - вручить их Гавфриду из Монемуты,

Ибо он ваш, ибо он и прежде ваши сраженья,

Ваших вождей воспевал и оставил книжку, что ныне

Славится в мире во всем под названьем <Деянья бритонов>"7

На відміну від Гальфріда у Томаса Мелорі в творі "Смерть Артура", який був написаний у першій чверті XV ст., а опублікований у 1485р. Уильямом Кекстоном, ми вже зустрічаємо зовсім іншого Мерліна. Мерлін Гальфріда Монмутського знає все, але не втручається в пригоди які повинні статися. У творі ж Мелорі вже на початку Мерлін допомагає Утеру Пендрагону з "одруженням", в результаті якого був зачатий Артур. Але за цю допомогу він ставить умову:

"Когда родится это дитя, повелите отдать его мне тайно через задний замковый выход некрещеным. … И отдайте его первому нищему, что встретится вам у задних ворот замка". Так передано было дитя Мерлину, а тот отнес его к сэру Эктору, окрестив у святого отца и нарекши его Артуром."8.

Мерлін разом з найзначнішим землевласником сіром Ектором, виховує з молодих років Артура. Потім він допомагає Артуру після сходу на трон підкорити королів, що збунтувалися, спочатку радою:

"Живут за морем два брата, оба короли и оба искусные воины. Одного из них зовут Бан, король Бенвика, другого же Борс, король Галлии, иначе сказать - Франции. А посему мой совет таков: пусть наш король и повелитель пошлет к королям Бану и Борсу двух надежных рыцарей с письмами, искусно составленными, и пригласит их явиться ко двору короля Артура и помочь ему в его войнах"9.

А потім і працею:

"Переправился Мерлин через море, и было у них в пути всего вдоволь, и на суше и на воде. Ио как подошли они к берегу моря, Мерлин отослал обратно всех пеших стрелков и взял с собою лишь десять тысяч верхами, все больше бывалых воинов"10.

Окрім цього він не раз демонструє дива красномовства:

"Неужто тебе еще мало? Ныне из шестидесяти тысяч ты разве пятнадцать тысяч оставил живых. И потому настало время трубить отбой, ибо Господь гневается на тебя за твою неуемность. Вон там стоят одиннадцать королей, и тебе сейчас не сломить их, а помедлишь еще немного, то удача твоя от тебя отвернется, их же - будет возрастать. А потому отходите с поля боя и расположитесь на отдых, а добрых ваших рыцарей наградите золотом и серебром, ибо они это заслужили. "11

Отож, він зупиняє Артура від продовження битви з 11 королями посередині битви. Також не будемо забувати, що впродовж всього твору Мерлін демонструє дива чаклунства та дипломатичного таланту, чого ми не помічаємо у Гальфріда Монмутського:

"Тут захотел рыцарь зарубить Артура из страха перед гневом его и взмахнул мечом. Но Мерлин тогда навел на него чары, и тот упал на землю в глубоком сне. "12.

"Пусть будет разыскана вся добыча, взятая в этом сражении, и, когда вся она окажется в ваших руках, пусть будут щедро наделены ею эти два короля, Бан и Борс, дабы и они могли наградить от этих богатств своих рыцарей; тогда в нужде вашей люди из чужих стран станут с большей охотой приходить к вам на службу. "13

На відміну від Гальфріда, треба зазначити, що в Мелорі Мерлін показаний і з поганого боку, бо саме через нього і почалася війна одинадцяти королів з Артуром. Ніхто окрім Мерліна і сіра Ектора не знали, що Артур син Утера покійного короля, навіть його рідна мати:

"… когда родилось дитя, отдали его на воспитание Мерлину. А я никогда больше не видела ребенка и не знаю даже имени его; потому не смогла бы его признать. "14.

Тобто він стає зачиначем громадянської війни, оскільки не повідомив про династичні права Артура, що могло запобігти цій війні. В кінці як покарання за скоєне за життя, Мерлін був похований живцем.

Отже з вищесказаного можна прийти до таких висновків:

1) Образ Мерліна виникає в Гальфріда Монмутського, а потім набуває суспільно літературного характеру, а оскільки суспільство це поняття історичне, то услід за ним змінюється і образ Мерліна.

2) З образу благочестивого старого віщуна відлюдника він перетворюється в Мелорі в мага-діяча, що активно втручається у всесвіт, і що намагається створити мирну і процвітаючу державу не дивлячись ні на що і не гидуючи жодними засобами.3) Якщо у Гальфріда Монмутського Мерлін грає роль нововведення і героя який повинен зацікавити читача, то в Мелорі він грає роль своєрідного "сірого кардинала", або якогось єднального елементу що з'являється скрізь і знає все. Після зникнення Мерліна оповідання переходить від двору Артура на персональні пригоди окремих лицарів.

Примітки

1. Ненний. История бриттов. - http://www.vostlit. info/Texts/rus/Nennius/framenenn. htm

2. Веселовский А.Н. Славянские сказания о Соломоне и Китоврасе и западные легенды о Морольфе и Мерлине. М.1872. С.305

3. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.138

4. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.139

5. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.146

6. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.162

7. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.170

8. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.22.

9. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.31.

10. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.35.

11. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.44.

12. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.56.

13. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.45.

14. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.52.