Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Торговельно-Економічний

Університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота з курсу РПС

На тему : Розвиток та розміщенння промисловості будівельних

матеріалів в Україні

Студент

1-го курсу 2-ої групи

ФБС

денної форми навчання

Герасименко О.М

Науковий керівник:

Мазаракі А.А.

Київ 2003

План

Вступ

1. Будівельний комплекс – одна з головних галузей народного господарства України .

2. Промисловість будівельних матеріалів – передумови та фактори її розміщення.

3. Родовища природних будівельних матеріалів України, розміщення та

особливості видобування.

4. Виробництво будівельних матеріалів, аналіз показників та перспективи сучасного розвитку.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ.

Будівельний комплекс включає виробництво будівельних матеріалів, капітальне будівництво та галузі, які їх обслуговують. Його складові надзвичайно різняться за продукцією, умовами і знаряддями праці, зв’язками тощо. Рівень розвитку будівельного комплексу впливає на формування пропорцій і темпів розвитку країни.

Предметом дослідження виступають структурні і територіальні особливості розвитку і розміщення будівельного комплексу України.

Об’єктом дослідження будівельного комплексу є територія України та її економічні райони.

Основним завданням роботи є дослідження: передумов, принципів і факторів розміщення, структури та розвитку промисловості будівельних матеріалів одної з головних складових будівельного комплексу України.

Основні методи дослідження: літературна статистика (діаграми, таблиці, тощо), аналітичний, балансовий, порівняння, картографічний.

Незважаючи на те, що у промисловому комплексі України частка будівельної промисловості ще не значна (близько 6,5% вартості валової продукції), будівельна індустрія є провідною галуззю, яка істотно впливає на структуру і функціонування всього суспільно-територіального комплексу України. Будівельна промисловість відноситься до числа галузей індустріального виробництва, яка повинна розвиватися дуже високими темпами, що спостерігалося в 1960-1995. Тоді загальний обсяг будівельної промисловості України зріс у 12,4 рази і майже не відставав від відповідних показників машинобудівного комплексу (12,8 рази). Але з 1997 року і в подальші роки обсяг будівництва значною мірою скоротився.

1. Будівельний комплекс України – одна з головних галузей народного господарства.

Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма­теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, виробництво будівельних конст­рукцій і деталей.

Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна. В Україні ВВП тільки будівництва становить 8%.Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих у господарстві, з них 6% - у будівництві.

Будівельний комплекс тісно пов’язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25%.

Будівництво - головна ланка комплексу. Тут створюються основні фонди господарства. Від інших галузей будівництво відрізняється своєю продукцією(будівлі), яка є нерухомою, великогабаритною.

За призначенням будівництво поділяється на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, зілізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження ферм, елеваторів).

Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, територіально закріпленими об’єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від географічних умов.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва - промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об’єктів капітального будівництва слід враховувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній стадії. Найважливіші фактори на основі яких обираються райони і пункти будівництва-це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний та інші.

Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів.

Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об’єктів , а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

Чисельність зайнятих у будівництві України досягла більше ніж млн.чол.

Капітальні вкладення складали в 1999 р. 281 млн.грн., 2000 р 312 млн.грн., в 2001р. 386 млн.грн причому бизько 60% з них припадає на об’єкти виробничого призначення, а решта на невиробничі об’єкти. У структурі капітальних вкладень переважають будівельні та монтажні роботи­­­­­­­­­­­­­-близько 60% більше 30%- устаткування, інструмент та інвентар, решта-інші капітальні роботи і витрати. Найбільші капітальні вкладення припадають на промисловість і житлове господарство.

Обсяг капітальних вкладень і відповідно будівельних та монтажних робіт є диференційованим по областях України, що видно з даних, наведених у табл. 1.

Якщо провести аналіз таблиці то можна побачити, що найбільші інвестиції припадають на регіони з розвинутим будівельним комплексом та видобувною промисловістю (Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Київська області).

У будівництві ринкові відносини розвиваються активніше, ніж промисловості. В 2001 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% загальної кількості будівельних організацій, якими виконано 71% підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами.

Таблиця 1

ОБСЯГ ІНВЕСТИЦІЙ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ, БУДІВЕЛЬНІ ТА МОНТАЖНІ РОБІТИ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1999—2001 pp., млн.грн*
	1999		2000		2001
	Інвестиції	Буд.та монтаж роботи	Інвестиції	Буд.та монтаж роботи	Інвестиції	Буд.та монтаж роботи
Україна	12197	6342	13955	6920	16857	8075
Автономна Республіка Крим	503	325	472	260	638	360
Вінницька область	202	126	222	138	292	168
Волинська	174	114	166	94	277	147
Дніпропетровська	1083	516	1337	611	1429	620
Донецька	1480	613	1589	672	1868	700
Житомирська	148	92	153	84	168	80
Закарпатська	169	129	203	126	270	137
Запорізька	661	291	673	234	664	275
Івано-Франківська	231	118	369	196	444	215
Київська	490	320	579	341	713	467
Кіровоградська	157	89	158	76	213	92
Луганська	513	266	547	214	635	212
Львівська	482	247	615	265	694	301
Миколаївська	241	128	269	124	381	156
Одеська	602	411	845	573	1295	705
Полтавська	813	324	850	283	722	251
Рівненська	270	139	223	126	303	151
Сумська	303	104	356	142	499	164
Тернопільська	157	109	124	85	145	84
Харківська	582	240	803	285	990	359
Херсонська	140	78	169	88	208	102
Хмельницька	289	190	276	153	302	178
Черкаська	219	116	195	96	220	98
Чернівецька	83	51	86	50	127	74
Чернігівська	212	101	240	86	281	113
м. Київ м.	1945	1068	2356	1475	3002	1819
м.Севастополь	48	37	80	43	77	47
* Статистичний щорічник України за 2001 рік. — К. : Українська енциклопедія, 2002. — С. 206.

З усіх інвестицій в основний капітал і будівельні і монтажні роботи за рахунок державних централізованих джерел фінансування в 2001 році-1080 млн.грн, вартість будівельних та монтажних робіт становила 663 млн.грн. Відсотковий розподіл інвестицій на будівельні та монтажні роботи, устаткування інструмент і інвентар та інші капітальні роботи та витрати відображено на діаграмі 1.

*Статистичний щорічник України за 2001р .Державний комітет статистики України за ред. О.Г.Осауленка ст.213

Сучасне життя суспільства буз ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

2. Промисловість будівельних матеріалів – передумови та фактори її розміщення.

Промисловість будівельних матеріалів одночасно є однією з галузей важкої промисловості і найважливішою складовою будівельного комплексу. Промисловість будівельних матеріалів має багатогалузевий характер. До складу промисловості будівельних матеріалів входять основні групи галузей:

1.)Видобуток і обробка мінерально будівельної сировини ( пісок, гравій, щебень, бутовий камінь та ін.);

2.)Виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс, та ін.);

3.)Виробництво скла, покрівельних матеріалів, азбестоцементних труб, керамічних, вогнетривких виробів, теплоізоляційних матеріалів та ін.

4.)Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій ( бетонні, залізобетонні, та інші конструкції і блоки).

Всі ці матеріали видобуваються та виробляються на підприємствах які розташовані в усіх областях України. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Розміщення підприємств будівельних матеріалів.

Галузі будівельного комплексу розвиваються в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. Тому – то на перший план виступає виробництво цементу, збірного залізобетону і заповнювачів для бетону. В різних районах освоєні родовища мінерально – будівельної сировини – джерел природних будівельних матеріалів.

Використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії ( шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці ). Це призвело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв’язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз обумовлюється великими об’ємами витрат сировини на одиницю продукції і низбкою її транспортабельністю. Так, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається 1,5....2,5 т вапняку і глини, 1т вапна – 2 т вапнякового каменю, а 1 т керамічних труб – до 1,5 т глини. Питома вага витрат на сировину становить 15....25% у структурі собівартості продукції.

Ряд галузей промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в’яжучих матеріалів. Їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто їх розміщують враховуючи тяжіння до сировинних баз і до споживачів.

Зважаючи на значення сировинного і споживчого факторів, розрізняють дві групи галузей :

1). Переважно сировинної орієнтації – виробництво цементу, азбесто – цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.

2). Переважно споживчої орієнтації - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, та ін.

Підприємства, що зв’язані з сировинними базами, мають повний цикл виробництва (виробництво цементу, скла, цегли). Ряд підприємств у районах споживання працюють на довізних напівфабрикатах ( бетонні та залізобетонні заводи).

Розміщення підприємств промисловості будівельних матеріалів показано на картосхемі.

Територіальна організація галузей має удосконалюватись з урахуванням спеціалізації, кооперування, комбінування підприємств та міжрегіональних зв’язків України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

Виробництво будівельних матеріалів супроводжується забрудненням атмосфери пилом, особливо при тонкому подрібненні та термічній обробці сировини в цементній, тальковій та ряді інших галузей. Захист навколишнього середовища в промисловості будівельних матеріалів здійснюється за такими напрямами :

широке використання рудничних відходів для виробництва будівельних матеріалів, що дає змогу значно скоротити спеціальні роботи з видобутку будівельної сировини;

пиловловлювання при виробництві цементу та інших пиловидних продуктів;

вилучення з видобутку площ сільськогосподарських угідь, цінних в естетичному відношенні ландшафтів, долин річок тощо;

повніше використання матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, шлаків та інших відходів промислового виробництва.

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України, крім Донбасу і Придніпров’я ( на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30% усього виробництва продукції галузі ). Високий рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів також у Харківській (7%), Одеській і Львівській (по 5%), Хмельницькій (4,5% ) областях та АР Крим (4,5%).

3. Родовища природних будівельних матеріалів України, розміщення та особливості видобування.

На всіх етапах розвитку виробництво будівельних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є її посилення. Подальший розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів неминуче пов’язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів та збільшенням навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку цих підприємств і навпаки, наявні природні умови й ресурси істотно впливають на розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів, прискорюючи або сповільнюючи його.

Україна багата на будівельну сировину. Якщо роздивитись картосхему корисних копалин то можна побачити що вони існують на всій її території. Кількість корисних копалин які використовуються в промисловості будівельних матеріалів відображена в таблиці 2.

Запаси корисних копалин в Україні* Таблиця 2

Вид корисних копалин		Одиниця виміру	Запаси на 1.01.2001		Кількість родовищ
			А+В+С1	С2	усього	що розробляються
Цементна сировина		тис.т	3132283	906140	39	24
Цегельно-черепична		тис.т	2378572	92882	1825	851
сировина
Піщано-гравійна сиров.		тис.т	3021049	400562	39	104
Бентонітова глина		тис.т	61330	221	6	2
Каолін вогнетривкий		тис.т	66992	19903	7	5
Доломіти		тис.т	425098	48463	8	4
Флюсовий вапняк		тис.т	2523843	165369	14	7
Пісок формувальний		тис.т	889726	238687	21	8

*Природно – ресурсний потенціал сталого розвитку України За ред / Б.М.Данилишина. – К.: РВПС України, 1999.- С.158-162

Потреби будівництва в Україні повністю забезпечують власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабрадори, вивозять у країни близького та далекого зарубіжжя. В Україні є значні ресурси в’яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують вторинні мінеральні відходи промисловості-розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

Родовища гіпсу й бутового каменю є майже в усіх областях України, а особливо Житомирській, Вінницький, Запорізький, Кіровоградський та Закарпатський. Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру й мармуроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, набережних, облицювання, станцій метро, підземних переходів, фундаментів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, виготовлення пам’ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше видобувають бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту в Коростишевському, Овруцкому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському, мармуру в досліднопромислових розробках Радомишльського району Житомирської області. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно невеликий.

Кермзит-це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України - біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира та ін.

Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини-перліту, який залягає в Закарпатті.

У південних районах України виробляють черепашник, котрий має добрі тепло-та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

Зупинимось на основних регіонах України, в яких розвинуто видобуття природних корисних копалин, використовуємих в промисловості будівельних матеріалів.

Вінницька область.

У сучасний період Вінницька область володіє значними запасами вапняку ( карбонатна сировина для вапнування кислих грунтів ) – 10,7 млн.т ( 8 родовищ ), каоліну первинного – 4 родовища ( 151,6 млн. ), щорічний видобуток якого становить 0,28 млн.т; вапняку для будівництва – 10 родовищ ( 42,6 млн. ), щорічний видобуток 0,1 млн.т ; граніту – 5 родовищ (115,1 млн. ); каменю будівельного – 83 родовищ ( 458,9 млн.м3 ), щорічний видобуток близько 0,5 м3; камінь – 26 родовищ (124,5 млн.м3 ); керамзитової сировини – 1 родовище ( 3,9 млн.м3 ); піщано – гравійної суміші – 1 родовище ( 1млн. ); піску будівельного – 27 родовищ (50 млн ), щорічний видобуток близько – 0,07 млн.м3; цегельно – черепичної сировини – 160 родовищ ( 134424 млн.м3 ).

Дніпропетровська область.

Місцева сировинна база забезпечує потреби області в будівельному камені стіновій керамиці, керамзиті та в будівельному піску. В області зосереджені значні запаси ресурсів України, фарбової сировини – 68,8 %, каоліну – 17,3%, піску фармувального – 28,1 %, керамзитової сировини – 20,3 %, піску будівельного – 11 %.

Донецька область.

В області сконцентровані потужні запаси корисних копалин, вогнетривких глин, каоліни, вапняки, кварцити, пісок, мергель, будівельне каміння, керамзитна, черепична, скляна сировина, крейда.

Житомирська область.

Багата запасами будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин та інших видів мінеральної будівельної сировини. На території області зосереджена одна п’ята частина бутощебеневої сировини України. Має значні запаси декоративно – облицювального каменю ( лабрадорит, гранит, габро ), що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном. Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86 % запасів цього каменю в Україні. Найбільшими родовищами цієї сировини є Галовинське і Федорівське. Граніти видобувають в Омелянівському, Корнінському, Коростишивському та інших родовищах. Перспективним є родовище мармуру – сировини для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти.

Закарпатська область.

Сировинними ресурсами область забезпечена достатньо, є багато покладів корисних копалин, які на території України більше не зустрічаються. Промислове значення мають поклади туфів, доломитів, перлітів, мінеральних фарб, бетонітових глин, кольорових мармуризованих вапняків (Великокам’янецьке, Довгорунське, Прибуйське родовища ), запаси сировини будівельної промисловості.

Київська область.

Велике значення мають запаси гранітів, ( Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке родовища); родовища гнейсів, цегельно – черепичної глини ( Млачівське, Обухівське, Сквірське ); мергелів, будівельних і кварцових пісків ( Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища ).

Миколаївська область.

Загальнодержавне значення мають родовища різнокольорових гранітів які відрізняються широкою кольоровою гамою, і високими декоративними якостями. З них виробляють декоративно - облицювальні матеріали. В області вісім родовищ з них шість розробляється. Домінують розвідані запаси будівельного каменю – 35 родовищ ( 17 розробляється ), матеріалу для виробництва бутощебеневої продукції , зосереджені значні запаси сировини для виробництва цементу, карбонатні та глинясті породи. Промислове значення мають поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків і глини для виробництва вапна, цегли, дорожніх матеріалів.

Одеська область.

Сировинні ресурси представлені виключно будівельною мінеральною сировиною. За обсягом запасів та рівням освоєння державне значення мають цементна сировина ( Єлізаветинське ) і вапняки ( Галочське, Олексіївське, Цибулевське, Дубівське родовище ). Розвідані значні запаси керамзитової сировини, пісків для виготовлення сілікатних виробів, а також піщано – гравійних сумішей для бетону. Основні обсяги будівельних пісків видобуваються на шельфі у прибрежній зоні міста Одеси.

Полтавська область.

Має значні запаси будівельного каменю, піску, тугоплавкої глини, цегельно – черепичної сировини.

Рівненська область.

Державне значення мають запаси цементної сировини, будівельного каменю, базальтів, облицювального каменю, родовища крейди і суглинків ( Купецьке, Любомирське ). Розвідані запаси склових пісків, є унікальні родовища високоякісних базальтів для виробництва мінеральної вати, цементу, будівельний щебень. Видобуток піску проводиться на 32 двух кар’єрах.

Тернопільська область.

Тут залягає понад 300 родовищ вапняків, крейди, мергелю, гіпсів, кварцових пісків, цегельно – черепичних глин та інших будівельних матеріалів.

Харківська область.

Має запаси керамзитової, цементної сировини, родовища каміня будівельного, формовачні матеріали, вапняки, крейда, піскі кварцеві, сировина для скляної промисловості.

Херсонська область.

Має корисні копалини : пісок будівельний, глина, вапняки, цементна сировина, цегельно – черепичні глини поширені в Білозерському, Генічеському, Каланчацькому районах. Мергель залягає поблизу Борислава, Каховки. Вапняк у Великоолександрівському, Великопільському, та Бориславському районах. Будівельний пісок у Білозерському районі. Цюрупінське родовище пісків – 100 млн.м3. В області 16 родовищ будівельного каменю – 29 тис.м3. Три родовища з цементною сировиною понад 400 млн.т; цементно – черепичної сировини – 19 родовищ – 36 млн.м3. В цілому в області нараховується 90 родовищ будівельних матеріалів: розвіданих 55 , нерозвіданих 35. Сировина для будівельної кераміки - 9 родовищ, 8 родовищ будівельного каменю, 3 родовища вапняків, 5 родовищ піска будівельного.

Чернівецька область.

Має сировину для виробництва будівельних матеріалів: піски кварцові і глауконітові, галька та гравій, вапняки, мергелі, глини бетонітові й цегельно – черепичні, суглинки, гіпс; у гірських районах – кварцити, метаморфізовані сланці, мармур.

Кримський регіон.

Поклади флюсових вапняків розташовані поблизу міст Севастополя, Керчі, Старого Криму, біля Бахчесараю – цементні маргелі, Село Первомайського ( бетонітові глини Курцівського родовища, пиляні вапняки Інкерманського родовища. Є поклади різноманітних глин, гравію, піску, гіпсу. Мармур розробляють біля села Мраморне.

4.Виробництво будівельних матеріалів аналіз показників та перспективи сучасного розвитку.

Промисловість будівельних матеріалів-комплекс галузей важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі: цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

За економічним призначенням продукція промисловості будівельних матеріалів належить до виробництва засобів виробництва( група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основні впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому це­ментні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Цементна промисловість є однією з найважливішою галузей промисловості будівельних матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу- ‘’хліба’’ будівельної індустрії. Цемент становить собою тонкоподрібнений порошок штучної неорганічної в’яжучої речовини, що виробляється з вапнякової сировини( вапняк, мергель). При змішуванні з водою він спочатку тужавіє, а потім твердне, з’єднуючи заповнювачі або камені.

Цемент використовують як основний в’яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 1896 р. в Донбасі. У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, які виробляли 269 тис.т цементу. У 2001 р. виробництво цементу становило 5786тис.т (табл.3).

Виробництво цементу по регіонах* Таблиця 3

( ти с.т)			1985	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Україна			22444	22729	7627	5021	5101	5591	5828	5311	5786
у тому числі
Автономна республіка Крим			547	578	276	195	155	127	206	184	281
області
Дніпропетровська			2804	3142	1593	1718	1669	1600	1604	1364	1386
Донецька			4707	4443	921	718	978	1302	1168	723	668
Івано-Франківська			311	347	372	351	432	379	463	490	532
Луганська			-	-	-	-	-	-	-	-	2
Львівська			2442	2920	872	440	358	360	494	537	544
Миколаївська			1194	1192	340	184	206	207	187	185	232
Одеська			361	393	267	209	242	275	179	122	165
Рівненська			2282	2047	662	384	350	368	409	332	484
Харківська			3958	3892	1004	232	77	418	354	768	606
Херсонська			-	-	1	1	3	1	0,3	-	-
Хмельницька			3583	3775	1240	557	613	525	749	600	821
м.Київ			255	-	79	32	18	29	15	6	65

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.135 Державний комітет статистики України.

На виробництво 1т клінкеру ( напівфабрикату цементу ) потрібно 1,5т карбонатних порід (мергелю, долміту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України-Амвросіїський цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Бакалія). Найбільші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Вони виробляють портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), Рівненській(Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам’янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областях працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський (Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна ( Харківська область), центральна ( Дніпропетровська) та західна ( Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в Україні 15) може виробляти 1,3 млн т цементу за рік.

Цемент завозять у Сумську, Чернігвську, Київську, Херсонську й Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомарочного портланд-цементу в Житомирській (Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській( Середина-Буда), Харківській ( Куп’янськ) областях, нефелінового цементу -в Донецькій, алунітового-в Закарпатській, глиноземно-феритового-у Львівській областях, магнезіального-в АР Крим.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій.

Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

Підприємства, що виробляють збірний залізобетон для гідротехнічного будівництва, є в Каховці ( Херсонська область, Новомосковську ( Дніпропетровська область), Арцизі ( Одеська область ). Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові; залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв’язку- у Світловодську ( Кіровоградська область). Домобудівні комбінати, які є в усіх областях країни, найпотужніші-у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі. В 1998 р. вони виробляли 2496 тис.м3 збірних залізобетонних конструкцій. Основні підприємства великопанельного та об’ємно-блокового домобудування в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій, підприємства для виробництва сталевих конструкцій- у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізький, Житомирський, , Львівській, областях; виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій-переважно на Броварському заводі ( Київська область).

В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комп­лектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (най­більш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луган­ську, Запоріжжі, Одесі).

Виробництво будівельної цегли.

Оскільки сировина для її ви­готовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнту­ється на споживача. Великі центри виробництва будівельної цег­ли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав'янськ, Бахмут. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості. Його підгалузями є виробництво глиняної та силікатної цегли. Сьогодні в цегельній промисловості важку ручну працю замінили механізми, а виробництво стало цілорічним. У високопродуктивних кільцевих тунельних печах глиняну цеглу випалюють протягом 18-36 годин. Її виробництво дуже матеріаломістке : на 1000 цеглин потрібно 2,5 м3 глини. Виробляють глиняну цеглу звичайну, порожнисту й просту. З кварцового піску з домішками вапна на 1000 шт.

Виробництво окремих видів збірних залізобетонних конструкцій та виробів.*

( тис.м3) Таблиця 4

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.136 Державний комітет статистики України.

	1985	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Збірні залізобетонні конструкції та вироби	21513	23310	5630	3011	2451	2518	2365	2039	2128
Стінові панелі	3899	3733	600	262	179	188	195	189	164
Залізобетонні опори для ліній ел.передач та зв’язку елементи контактної мережи, освітлювальних мереж	583	560	164	118	69,5	104	65,9	53,6	129
Залізобетонні шпали	466	444	184	145	179	257	228	174	172
Залізобетонні блоки та тюбінти для тунелів	338	279	76,5	44,9	49,3	54,2	51,1	37.6	42,1
Залізобетонні труби	422	404	30,8	9,4	3,9	2,8	5,7	4,2	3,4
Із загальної кількості збірних залізобетонних констр.і виробів з попередньонапруженим армуванням	5862	6520	1674	843	704	797	714	533	553

Цегли потрібно 2,5 м3 піску та 0,1 - 0,2 м3 вапна ) виготовляють силікатну цеглу. Її виробництво менш трудомістке, ніж глиняної, і на 30% дешевше.

Із таблиці 6 ми бачимо, що кількість будівельної цегли та цегли яка використовується для виробництва стінових матеріалів яка вироблялась з 1996 по 2001 рік знаходиться приблизно на одному рівні, це пов’язано із засторілістю технологічного обладнання, зниження темпів будівництва ( у тому числі житлового).

Виробництво будівельної кераміки.

Виробництво будівельної кераміки об’єднує низку підприємств, що випускають плитку фасадну керамічну, для підлоги, облицювальну глазуровану, санітарно-будівельну кислотривку кераміку, каналізаційні й дренажні труби. Будівельну кераміку виробляють з тугоплавкої або з вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцового піску, пегматиту ( котрі поширені у різних областях України, особливо в межах Українського кристалічного щита ), оксидів окремих кольорових металів та інших мінеральних або органічних сполук. Виробництво будівельної кераміки почало розвиватися в Україні ще наприкінці XIX ст., коли було споруджено Харківський керамічний завод, два заводи керамічної плитки у Слов’янську й Часовому Ярі та завод санітарно-будівельного фаянсу в Славуті. Тепер це сучасні механізовані підприємства.

Також працюють керамічні заводи в Києві, Львові, Артемівську, облицювальної плитки і керамічних труб - у Харкові.

	1985	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Керамічні плитки для підлоги, млн.м2	11,3	11,2	1,7	1,5	1,4	1,4	1,8	1,7	2,6
Глазуровані керамічні плитки
для внутрішнього облицювання стін з
фасонними деталями, млн.м2	10,9	12,2	6,2	5,6	5,3	5,7	6	6,6	6,9
Кислототривкі керамічні вироби, тис.т	214	182	36,4	31,9	27,1	17,9	15,8	12,5	13,6
Шамотні вироби, тис.т	2153	1841	585	480	500	453	437	542	481
Динасові вироби тис.т	298	306	108	76,6	88	104	80,7	112	99,8
Магнезіальні вироби, тис.т	835	828	213	227	222	192	216	238	235
Мінеральна вата і вироби з неї
(у перерахунку на умовну вату), млн.м3	5,1	4,5	0,9	0,7	0,6	0,5	0,4	0,4	0,4

Виробництво керамічних, вогнетривких виробів і теплоізоляційних матеріалів.* Таблиця 5

*Статистичний щорічник України за 2002 р.С.137. Державний комітет статистики України

Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов’янську ( Донецька область ).Є можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях-вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я. Подальший розвиток галузі на зростання обсягу та якості продукції – цю тенденцію до росту виробництва ми бачимо у приведеній таблиці 5.

Виробництво будівельного фаянсу й фарфору.

Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті ( Хмельницька область ) на комбінаті < Будфаянс >, електроізоляційні вироби для електричної промисловості-в Первомайську ( Житомирська область ). У Донецькій області виробляють будівельний фаянс, електроізоляційні вироби для електро-та радіотехнічної промисловості ( Слов’янськ ) у Запоріжжі - високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. Поки що виробництво будівельного фарфору і фаянсу не задовольняє потреб госродарства України, тому ці матеріали часто завозять з Білорусі, Росії та Чехії. Наявність достатньої кількості різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу.

Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галузі розміщені в районах видобутку сировини, а головну продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська, і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100 тис.т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської, та інших областей. Кількісні показники виробництва вапна та гіпсу наведені в таблиці 6.

Виробництво вапна, гіпсу, стінових і покрівельних матеріалів і

	1985	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Будівельне вапно, тис.т	1868	2005	736	575	605	567	470	581	507
Технологічне вапно, тис.т	6765	6672	3166	2765	2929	2791	2917	3050	3434
Гіпс, тис.т	963	1014	130	175	69,6	68,4	96,5	119	151
Стінові матеріали, млн.шт.умовної цегли У тому числі Буд.цегла Дрібні.бетонні блоки Крупні бетонні і силікатні блоки Стінові блоки з природного каменю М’які покрівельні матнріали та ізол, млн.м2 Азбестоцементні труби та муфти, тис.км умовних труб.	13642 8952 1418 1526 1746 303 15,3	15936 10482 1772 2095 1587 282 16,5	6117 4302 771 674 370 65,3 1,8	3574 2783 298 303 190 63,0 1,1	3046 2365 321 220 140 66,9 0,8	3345 2393 452 378 122 54,7 1,0	3114 2435 363 188 128 24,8 1,0	2748 2081 439 153 75 32,3 1,1	2813 2047 547 152 67 27,2 1,1

азбестоцементних труб* Таблиця 6

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.137 Державний комітет статистики України.

Виробництво крейди.

У будівництві крейду використовують для молярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні становить понад 2 млн.т а як сировини для цементної промисловості - 7,5 млн т.

Виробництво м’якої покрівлі( руберойду, толю, пергаміну ) налагоджено у багатьох областях України, м’якої покрівлі у великих містах. Найбільшим виробником останньої в Україні є Київ (18,8% від загального виробництва ).

Кількість виробляемої м’якої покрівлі показано в таблиці 6.

Виробництво віконного скла.

В Україні функціонують 6 заводів листового і технічного скла . Найбільші з них-Лисичанський < Пролетар >, Костянтинівський склоробний та завод < Автоскло > і Запорізбкий склоробний завод. Скло виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла маркового віконного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

Таблиця 7

Виробництво скла*				( млн.м2)
	Віконне	Поліроване	Армоване	Загартоване неполіроване
1985	50,5	6,4	3	1,9
1990	52,3	7,8	3,5	1,2
1995	22,9	4,2	0,3	0,2
1996	26,5	2,6	0,2	0,1
1997	18,6	2,5	0,3	0,1
1998	16,8	2,1	0,3	0,1
1999	18,3	2,8	0,1	0,04
2000	17,4	2,5	0,2	0,02
2001	20,1	4,2	0,1	0,02

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.138 Державний комітет статистики України.

Виробництво шиферу.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент-з найближчих цементних районів). Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Основна увага приділяється виробництву азбесто-цементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Перспективи розвитку промисловості будівельних матеріалів.

У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі має вдосконалюватись з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт. Галузь потребує постійного вкладення інвестицій в основний капітал для поновлення технічної бази, розробки нових технологічних процесів та нових будівельних матеріалів пов’язаних з хімічною промисловістю.

Потреби будівництва в Україні повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабродарити вивозяться у країни близького та далекого зарубіжжя.

Висновки :

Серед галузей, які обслуговують будівництво, насамперед слід назвати важке машинобудування, підприємства якого виробляють близько 2 тис.машин, механізмів, устаткування для виконання промислового, житлового будівництва, комунального господарства, а також для добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них екскаватори, бульдозери, котки, трубоукладачі, будівельні крани тощо. В Україні ця галузь зародилась у 20-х роках. Розміщення підприємств зумовлене їх спеціалізацією, металомісткістю. Так підприємства продукція яких потребує багато металу ( крокуючі екскаватори ), розміщенв поблизу металургійних баз ( Дніпропетровська , Харківська, Запорізька, Донецька області ). А менш металомісткі підприємства розташовані у центрах з висококваліфікованими виробничими кадрами ( Одеса, Київ, Львів та інші ).

Другою надзвичайно важливою обслуговуючою будівництво галуззю є проєктно – конструкторська та пошукова діяльність. У 1990 році на території України налічувалось 315 таких організацій із загальною кількістю працюючих 141 тисяча чоловік і обсягом робіт 1159,9 млн.крб ( ціни 1990 р. ) . Без продукції цієї галузі – проектної та кошторисної документації будівництво неможливе.

У перспективі передбачається реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальша механізація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних зірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва.

Географія галузі розширюватиметься з урахуванням подальшого коплексного розвитку економічних районів та областей України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно – монтажних робіт.

Отже, Україна має потужний будівельний комплекс. Головне завдання – ефективне використання його потужностей.

ЛІТЕРАТУРА

І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. — 1999. — № 7. — С. 45—47.

2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища школа, 1997. — 271 с.

3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будів­ництва // Економіка України. — 1997. — № 3. — С. 91—93.

4. Заставний Ф.Д. Географія України ст.272 К.,-2001р

5. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил.-К.,1999р., стор.57-62.

6. Іщук С.І Промислові комплекси України.-К., 2003р., стор.122-127.

7. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівель­ного комплексу // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 42—47.

8. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.

9. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України.-К.,2001 р.стор.113-115, 220-229.

10. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва.-К.,1999.

11. Размещение производительных сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В. Копылова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.

12. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 2001. — 376 С.

13. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 3—10.

14. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Еко­номіка України. — 2000. — № 4. — С. 33—38.

15. Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий 2002 р. Економіка регіонів України.

16. Шаблій О.І. Соціально-Економічна Географія України ст.364-369 1998

17. Державний комітет статистики України 2002р. Статистичний щорічник України, за 2002 р., за ред./ О.Д.Осауленка