Вступ
У нескінченному плині історії тільки час відокремлює головне від другорядного, дріб'язкового, загальнолюдське від особистого. Для учасників і сучасників другої світової, складовою частиною якої була Велика Вітчизняна війна, головним стало все – страх смерті, благородний гнів, лихоліття тяжких випробувань і безмежна радість перемоги. Для українського народу війна розпочалася значно раніше Великої Вітчизняної – ще з вересня 1939 року. Двічі прокотилася вона вогненим смерчем Україною. Блискавкою пронизала серця і долі, опалила кожну сім'ю та оселю, кожне життя. Її правда ніколи не полишить нас. Саме тому війна й досі не закінчилася для багатьох. Для фронтовиків вона – у спогадах, ранах і нагородах, які дотепер знаходять своїх героїв. Для вдів, матерів, дітей, усіх тих, хто не дочекався рідних з далеких фронтів, вона у скорботі й надії дізнатися про місце їхньої:загибелі і поховання.
Для всіх нас війна – вічно у незгасимій пам'яті.
Понад 40 місяців – з червня 1941 по жовтень 1944 року – палахкотіла на українській землі Велика Вітчизняна, лилася кров, плюндрувалися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані добровольці, чоловіки й жінки, робітники й селяни, комуністи та безпартійні, атеїсти і віруючі. На захист рідної землі стали всі, навіть діти «ворогів народу», молодь, якій судилося дивом вижити в голодному 1933 році, в'язні сталінських таборів.
Архівні документи свідчать, що мобілізовані прагнули якнайшвидше потрапити на фронт. Вони відмовлялися проходити медичну комісію і рвалися в бій. Колгоспник Максим Сандул із с. Підлісіївки Ямпільського району у своєму виступі на мітингу заявив: «У моїй сім'ї 7 чоловік. Щоб їх захистити від німецько-фашистських загарбників, я йду до Червоної Армії і вимагаю негайної відправки на фронт»…
1.Мобілізація сил трудящих на відсіч ворогові
22 червня 1941 року мирну працю радянських людей перервав віроломний напад на нашу Батьківщину фашистської Німеччини. Розгорнулася небувала за своїми масштабами битва між ударними силами імперіалізму і першою в світі соціалістичною державою.
«В цій війні, – говориться у постанові ЦК КПРС «Про 30-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років», – вирішувалася доля першої в світі соціалістичної держави, майбутнє світової цивілізації, прогресу і демократії».
Організатором і натхненником самовідданої боротьби радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, справжнім творцем Перемоги стала ленінська Комуністична партія. «Центральний Комітет партії був бойовим штабом, який здійснював повсякденне політичне і стратегічне керівництво країною і Збройними Силами, координував зусилля фронту і тилу, організовував і спрямовував масовий партизанський рух і діяльність нашого підпілля в тилу ворога», – підкреслює член Політбюро ЦК КПРС, міністр оборони СРСР, Маршал Радянського Союзу Д.Ф. Установ.
Спираючись на ленінське вчення про захист соціалістичної Вітчизни, Центральний Комітет партії і Радянський уряд розробили бойову програму мобілізації всіх сил країни на розгром ворога.
В директиві від 29 червня 1941 року партійним і радянським організаціям прифронтових областей РНК СРСР і ЦК ВКП(б) показали всю складність і небезпечність становища, яке створилося на початку війни, закликали комуністів, всіх трудящих покінчити з благодушністю, безтурботністю, настроями мирного часу, ще тісніше згуртуватися навколо партії, перетворити країну в єдиний бойовий табір. Ці положення містилися і були розвинуті у промові голови
Державного Комітету Оборони й. В. Сталіна від 3 липня 1941 року, в наступних рішеннях партії і уряду.
Величезне мобілізуюче значення мали лозунги партії: «Все для фронту, все для перемоги!», «Всі сили на розгром ворога!» Вони стали непорушним законом життя і діяльності радянського народу.
На заклик партії разом з усіма трудящими країни до смертельного двобою з фашистськими ордами став і волелюбний український народ, очолюваний Центральним Комітетом КП(б) У. Самовіддану й героїчну боротьбу трудящих Вінницької області очолила обласна партійна організація. На початку війни вона налічувала в своєму складі понад 20 тисяч комуністів, об'єднаних у 1629 первинних партійних організаціях, 123 кандидатських і партійно-комсомольських групах.
Керуючись вказівками ЦК ВКП(б), при безпосередній допомозі ЦК КП(б) У обком, міськкоми і райкоми партії всю партійно-політичну роботу в масах підпорядковували єдиній меті – мобілізації всіх сил на боротьбу з ворогом, збереженню народного добра.
Інформація про хід мобілізації в Крижопільському районі
30 червня 1941 р.
1. С получением телеграммы о мобилизации 22. 19 [41] [г.] к 24 часам были вручены пакеты всем мобисполнителям. К 5 часам 23. VI. повестками были оповещены все военнообязанные, подлежащие мобилизации. Оповещение произведено четко и никаких ненормальностей не было.
2. Сборный и приемосдаточные пункты работу начали 23. VI. [в] 9.00 часов, никаких перебоев не было. Аппарат пунктов был укомплектован полностью и работал без перебоев. Явка на пункты людей была организована удовлетворительно, случаев уклонения от явки не было…
3. Подали заявления о добровольном вступлении в ряды Красной Армии 10 человек, из них: коммунистов – 2, комсомольцев – 4, женщин – 3.
4. Все Наряды на людей, гужевой и автотранспорт выполнены полностью.
5. Райсобесом в первый день мобилизации было объявлено в районной газете о порядке выплаты райотделом социального обеспечения госпособия семьям призванных по мобилизации в РККА. Создана районная комиссия по назначению госпособий семьям мобилизованных. 27 сельсоветов подали списки для назначения госпособий семьям ушедших в армию. Выдано единовременной помощи призванным по мобилизации в РККА 53 человек-1220 руб.
На сборном пункте было налажено обслуживание мобилизованных ларьками, [имеются] в достаточном количестве продукты, табак, спички, безалкогольные напитки и прочее.
Кинопередвижкой демонстрировалась кинокартина «Линия Маннергейма». Было организовано художественное выступление артистов театра им. Гоголя.
Пункт был обеспечен литературой и лучшими агитаторами.
С 26 июня в районе организован батальон по истреблению вражеских парашютистов и диверсантов в количестве 215 человек, в том числе коммунистов – 86, комсомольцев – 28.
Кроме того, во всех селах организованы группы, в которые входят 350 человек активистов села. Организовано круглосуточное дежурство одного взвода, который находился на казарменном положении.
Заведующий военным отделом
Крыжопольского РК КП (б) У [підпис]
Інформація про хід мобілізації в Немирівському районі
1 липня 1941 р.
С получением телеграммы о мобилизации 22 июня, в 17 часов, Немировский райком КП/б/У развернул подготовительную работу в соответствии с планом райкома.
Согласно плану районного комитета партии, составленному и откорректированному, на 1. VII 1941 г. в райком партии были вызваны политуполномоченные, они же были нарочными по доставке приказов о мобилизации в сельсоветы.
В райкоме партии было проведено краткое совещание о задачах отмобилизования района (оповещение, доставка лошадей, повозок, упряжи), все политуполномоченные отбыли в назначенные села своевременно.
Почти все колхозы досрочно доставили на сгоносдаточные пункты повозки, упряжь, фураж и лошадей. Лошадей хорошей упитанности сдано в РККА 250 штук, возов – 40, упряжи – 30 комплектов.
План по поставке автопарка не выполнен на 10 автомашин, из плана 73 автомашины поставлено 63, недовыполнение идет за счет автоотряда, у которого 10 автомашин работает на стройке №10, в соответствии с указанием областных организаций эти машины оставлены на спецстройке, наличие машин в автоотряде не дает возможности вместо этих 10 машин поставить другие из-за отсутствия резины, аккумуляторов, а, также неоконченного ремонта.
Отмобилизование людей прошло хорошо. Большинство сельсоветов со своими людьми прибыли на сборно-сдаточные пункты раньше установленного срока.
На сборно-сдаточном пункте хорошо была поставлена массово-политическая работа среди мобилизуемых, мобилизуемые поддерживали исключительную организованность. Семьи, провожающие, как правило, были выдержаны, посылая то и дело проклятия по адресу фашистских головорезов. Всякий раз по отправке мобилизуемых и провожающих райком партии проводил митинги с уходящими в РККА и провожающими.
За первые 8 дней мобилизации поступило в райком КП/б/У и райвоенкомат заявлений о добровольном зачислении в РККА от 8 коммунистов, 38 комсомольцев, в том числе 21 женщина и 12 беспартийных [из] колхозной молодежи. Массовую работу по вербовке добровольцев продолжаем.
Мобнаряды на рабочую силу, подводы колхозами выполняются, как-то: на охрану линий связи, по приведению дорог в надлежащий вид и пригодность для движения транспорта.
По линии собеса принимаются списки, и приступила к работе комиссия, уже утверждено пособие для 157 семейств.
Секретарь Немировского РК КП(б) У [підпис]
Першого ж дня війни обком партії прийняв постанову «Про завдання парторганізацій на час мобілізації», в якій говорилося, що «…в цей виключно відповідальний час найпочеснішим обов'язком партійних організацій і кожного комуніста, зокрема, повинна бути боротьба за цілковите виконання завдань, поставлених Радянським урядом»2/. Були накреслені конкретні заходи до проведення мобілізації людей, транспорту, розгортання будівництва оборонних споруд, переведення на воєнний лад підприємств, МТС, радгоспів і колгоспів.
З постанови бюро обкому КП(б) У про завдання парторганізацій на час мобілізації
22 червня 1941 р.
Німецько-фашистські агресори з нечуваним в історії людства віроломством, по-злодійському напали на священні землі Союзу Радянських Соціалистичних Республік – батьківщини світового пролетаріату.
Цей безприкладний напад озвірілих фашистських німецьких псів викликів могутню хвилю обурення, злоби і ненависні у всього радянського народу.
Багатомільйонний народ СРСР одностайно схвалює вжиті Радянським урядом заходи, щоб відбити розбійницький напад, і готовий на порох стерти знахабнілого підлого ворога.
В цей виключно відповідальний час найпочеснішим обов'язком партійних організацій і кожного комуніста зокрема повинна бути боротьба за цілковите виконання завдань, поставлених Радянським урядом.
Бюро обкому КП/б/У постановляє:
1. Щоб забезпечити цілковите виконання всіх, завдань. поставлених урядом в зверненні від 22.УІ ц. р., зобов'язати секретарів райкомів, міськкому і первинних парторганізацій:
а) провести повсюдне широке роз'яснення робітникам, колгоспникам й інтелігенції звернення уряду;
б) забезпечити проведення мобілізації людського складу, транспорту й інших засобів у строки, вказані в наказах районних і міських військкоматів;
в) організувати і систематично проводити політично-масову роботу серед призваних до лав Червоної Армії на всіх збірно-здаточних пунктах, по місцях слідування призваних до Червоної Армії, а також серед сімей закликаних в Червону Армію;
г) широко роз'яснити трудящим масам важливість вживання заходів, що пов'язані з мобілізацією, рішуче розбиваючи які б то не було намагання сіяти паніку серед населення та спроби поширювати всілякі провокаційні чутки тощо.
2. Зобов'язати секретарів райкомів, міськкому КП/б/У, голів виконкомів райрад та директорів підприємств забезпечити нормальну і безперебійну роботу залізничного транспорту, зв'язку, заводів, фабрик, МТС, радгоспів, колгоспів і установ, домагаючись виконання і перевиконання виробничих планів. В тих випадках, коли частина працівників буде закликана до лав Червоної Армії, замінювати їх жінками і молоддю.
3. Зобов'язати секретарів райкомів, міськкомів та первинних організацій піднести більшовицьку пильність всіх партійних і безпартійних більшовиків, встановити посилену цілодобову охорону всіх промислових, транспортних і сільськогосподарських закладів, організувати бойові дружини для захисту всіх підприємств і установ від можливого проникнення диверсантів і нанесення ними шкоди народному господарству.
Обком КП/б/У закликає всі партійні організації області, всіх партійних і безпартійних більшовиків ще тісніше згуртувати свої ряди навколо славної більшовицької партії, навколо нашого Радянського уряду. Кращою нашою відповіддю на розбійницьку провокацію німецьких фашистів повинна бути посилена творча робота на всіх ділянках народного господарства, піднесення продуктивності праці, вберігання спокою і впевненості [в тому], що знахабнілий ворог буде знищений дощенту.
Секретар обкому КП(б) У Міщенко.
Складні завдання і прифронтова обстановка, в якій опинилася область, диктували необхідність змінити методи партійного керівництва, зробити його більш оперативним, конкретним, підвищити персональну відповідальність кожного працівника за доручену справу. Представники обкому партії були відряджені в райони області для керівництва перебудовою роботи місцевих партійних і радянських органів з тим, щоб перетворити їх у бойові організуючі центри по мобілізації людей і матеріальних ресурсів на місцях. В усьому і скрізь приклад подавали комуністи. Комуністи-добровольці першими з'явилися на мобілізаційні пункти. Вже через кілька днів після початку війни 40 процентів складу обласної партійної організації влилося до лав Червоної Армії. Крім цього, виконуючи постанову ЦК ВКП(б) про відрядження в армію найбільш підготовлених комуністів і комсомольців на посади політпрацівників, 22–25 червня обком партії відібрав на політроботу 725 комуністів з числа працівників райкомів партії, райвиконкомів та інших організацій.
Зменшення складу обласної партійної організації вимагало швидкого перерозподілу партійних сил, зміцнення малочисельних партійних організацій.
Відповідно до завдань воєнного часу обласна партійна організація перебудовувала і масово-політичну роботу. 23 червня бюро обкому партії прийняло постанову «Про політичну роботу серед населення у зв'язку з оголошенням воєнного становища і мобілізації в Червону Армію». В ній підкреслювалося, що основне завдання всієї масово-політичної роботи – довести до кожної радянської людини розроблену партією бойову програму боротьби з фашистськими загарбниками, допомогти трудящим усвідомити всю серйозність небезпеки, що нависла над Батьківщиною. Виконанню цих завдань партійні організації підпорядкували всі засоби агітаційно-масової роботи. Особливо велике патріотичне значення мали багатолюдні мітинги і збори трудящих, які хвилею прокотилися в перші дні по всіх містах і селах області. На багатьох із них виступали секретарі обкому, міськкомів, райкомів партії та інші керівні партійні і радянські працівники. З гнівом і обуренням учасники мітингів і зборів засуджували фашистських агресорів, висловлювали непохитну віру в перемогу, закликали трудящих, не шкодуючи сил і життя, громити ненависного ворога. Виявом високої свідомості і палкого патріотизму радянських людей «був масовий вступ до лав Червоної Армії добровольців.
З урахуванням вимог воєнного часу обласна партійна організація перебудовувала роботу підприємств, транспорту, МТС, колгоспів і радгоспів.
23 червня 1941 року обком партії вирішив відрядити спеціальних уповноважених на стратегічно важливі залізничні вузли–Жмеринка, Козятин, Вінниця – для надання допомоги партійним організаціям в посиленні політичної роботи серед залізничників і забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту, який з перших днів війни працював фактично у фронтових умовах. Керовані комуністами колективи станцій проявляли мужність і героїзм, рятуючи від ворожої авіації та своєчасно відправляючи за призначенням військові ешелони.
У червні 1941 року з особливою гостротою постала проблема кадрів. В армію пішли майже всі працездатні і кваліфіковані робітники підприємств, колгоспники, працівники МТС і радгоспів, спеціалісти. Досить сказати, що з 12 279 трактористів області мобілізації підлягало 8800, з 606 агрономів – 408, з 1681 голови колгоспів – 1357 '. Партійні організації терміново вжили заходів для підготовки кадрів. Згідно з постановою обласного комітету партії від 25 червня 1945 року «Про підготовку кадрів через школи і курси для заміни тих, що вибули до Червоної Армії» на підприємствах, в МТС, колгоспах і радгоспах створювалися короткотермінові курси, які готували кадри спеціалістів. Основними слухачами курсів були жінки і підлітки.
Постанова бюро обкому КП(б) У про роботу колгоспіві радгоспів
25 червня 1911 р.
В целях успешного выполнения колхозами [области] всех сельскохозяйственных работ и обязательств перед государством в условиях воины бюро обкома КП/б/У постановляет:
Обязать райкомы КП/б/У, исполкомы райсоветов депутатов трудящихся, облземотдел, заведующих райзсмотделами и директоров МТС:
1. Срочно провести замену ушедших в ряды РККА председателей колхозов, бригадиров полеводческих бригад и других руководящих работников колхозов проверенными опытными колхозниками, широко выдвигая па эти работы женщин-активисток.
2. В ближайшие 2–3 дня пересмотреть во всех колхозах состав полеводческих, животноводческих и других бригад и произвести необходимую перестановку рабочей силы, пополнив бригады в первую очередь колхозниками, находившимися вне бригад. Ушедших в ряды Красной Армии конюхов, скотников, работников на машинах заменить другими опытными колхозниками, проводя с ними краткосрочные семинары. Выделить ездовыми максимальное количество женщин.
3. До 1 июля полностью закончить подготовку комбайнов, наряду с этим привести в готовность жатки, лобогрейки и другие уборочные машины. Обеспечить каждый комбайн соломокопнителем и половоотборщиком. Выделить для обслуживания комбайнов лучших людей, а также создать запасы горючего с расчетом обеспечения бесперебойной работы комбайнов и других уборочных машин на тракторной тяге на протяжении всего периода уборки хлеба.
4. Учитывая возможность сокращения объема многих работ, запланированных к выполнению на тракторной тяге, организовать подготовку максимального количества простейших средств производства – кос, серпов, конных молотилок, конных приводов, конных лап и ручных копачей для подкопки сахарной свеклы, саней для возки свеклы и т.п., правильно распределив их между колхозами. Организовать для использования на уборке урожая обучение яловых коров и бычков для работы в ярмах.
5. Для проведения в сжатые сроки хлебосдачи государству и обмолота, построить во всех колхозах крытые тока, подготовить для просушивания свежеобмолоченного зерна навесы для воздушной сушки и упрощенные зерносушилки, приспособив для этого хаты, сараи и другие помещения. Одновременно с обмолотом хлебов организовать дополнительную очистку и просушку зерна, обеспечив бесперебойную вывозку доведенного до установленных кондиций хлеба в поставку государству и натуроплату МТС.
6. Для охраны урожая, амбаров и животноводческих ферм от диверсий организовать в каждом колхозе круглосуточную вооруженную охрану из проверенных колхозников, обеспечив их верховыми лошадьми для объезда полей и хозяйственных строений. Привести в полную готовность все противопожарные средства: огнетушители, насосы, бочки, ведра, багры, песок, лопаты при комбайнах.
7. Для предупреждения расхищения хлеба, а также обеспечения правильной оплаты колхозников за перевыполнение планов по урожайности, организовать в период уборки строжайший учет урожая в каждом колхозе по бригадам, поставив у весов проверенных колхозников.
8. Для широкого привлечения к участию в полевых работах женщин-матерей организовать во всех колхозах детские ясли и детские площадки, обеспечив нормальные условия для их работы.
9. В ближайшие дни полностью закончить все предуборочные работы: прополку зерновых, проверку, подкормку и глубокое рыхление сахарной свеклы, закончить летние посадки картофеля, обработку огородных культур, кормовых корнеплодов и других пропашных.
10. Бюро обкома КП/б/У обязывает райкомы КП/б/У организовать широкую массово-разъяснительную работу в колхозах, обеспечив максимальное повышение производительности труда на всех участках работы с тем, чтобы •все работы в колхозах были проведены быстро и при высоких качественных показателях.
Секретарь обкома КП(б) У Мищенко.
Вже на кінець червня 1941 року в промисловості і на транспорті працювало 1042 жінки, а трактористами і комбайнерами в МТС – 1877. Радянське інформбюро повідомляло, що «З тисячі колгоспниць Вінницької області замінили чоловіків і братів – трактористів, які пішли до Червоної Армії».
Повідомлення Радянського інформбюро про роботу жінок трактористками
5 липня 1941 р.
Три тысячи колхозниц Винницкой области заменили своих мужей и братьев – трактористов, ушедших в Красную Армию.
Для охорони важливих промислових об'єктів, мостів, шляхів, а також для боротьби з шпигунами, диверсантами і ворожими десантниками партійні та радянські органи сформували в районах і містах області 45 винищувальних батальйонів, в складі яких нараховувалося 9200 бійців, в тому числі 2577 комуністів і 1909 комсомольців, які були цементуючим ядром батальйонів. На допомогу винищувальним батальйонам було створено 1619 груп сприяння, в які ввійшло понад 38 тисяч жителів міст і сіл області. Бійці винищувальних батальйонів та груп сприяння мужньо боролися з фашистськими парашутистами, диверсантами, з бандами українських буржуазних націоналістів, що просочувалися через лінію фронту. Згодом, коли територія області була тимчасово окупована ворогом, значна кількість бійців влилася до загонів народних месників.
В суворі роки війни, як і в мирний час, бойовим помічником партії був Ленінський комсомол. Обласна комсомольська організація на початку війни налічувала в своєму складі 84600 чоловік. Це була велика сила.
У рішенні від 26 червня 1941 року про роботу обласної комсомольської організації в період мобілізації бюро обласного комітету партії відмічало, що «обласна комсомольська організація правильно визначила свої завдання і мобілізувала комсомольців та неспілкову молодь на оборону країни» '. Комсомольці допомагали партійним і радянським органам у проведенні мобілізації, в будівництві оборонних споруд, заміняли на виробництві робітників, що пішли на фронт, оволодівали кількома виробничими спеціальностями, вивчали військову справу тощо.
З постанови бюро обкому КП(б) У про роботу обласної комсомольської організації в період мобілізації
26 червня 1941 р.
Бюро обкому КП/б/У відмічає, що обласна комсомольська організація на даний період часу правильно визначила свої завдання і мобілізувала комсомольців та неспілкову молодь на проведення заходів по обороні країни.
Комсомольська організація значно підвищила в своїх рядах організованість, дисципліну, більшовицьку пильність, ідучи у винищувальні батальйони та дружини для боротьби з ворожими десантами.
Комсомольський актив в ряді районів активно проводить політично-масову роботу серед населення…
Бюро обкому КП/б/У постановляє:
1. Зобов'язати обком і райкоми ЛКСМУ посилити політично-масову роботу серед комсомольців і молоді, виховуючи в них почуття самовідданості, дисципліни, організованості, більшовицької пильності та нещадної боротьби з фашистськими парашутними десантами та диверсантами.
2. Зобов'язати обком ЛКСМУ провести організований набір молоді, зокрема дівчат та учнів, на роботу в промислових підприємствах, в колгоспах, радгоспах, МТС, замість тих працівників, які призвані до лав РСЧА.
3. Зобов'язати райкоми КП/б/У та обком ЛКСМУ негайно підібрати секретарів райкомів, завідуючих обліком та старших піонервожатих замість тих, які вибули в РСЧА. Звернути увагу на підбір секретарів первинних комсомольських організацій та провести інструктаж у питаннях практичної роботи.
4. Райкомам КП/б/У заслухати на засіданнях бюро райкомів питання про роботу районних комсомольських організацій в час мобілізації, повсякденно допомагаючи їм в роботі.
Важливою формою мобілізації комсомольців в діючу армію було створення з ініціативи комсомолу спеціальних комсомольсько-молодіжних військових частин. З такою ініціативою 25 червня 1941 року виступили і комсомольці Вінниччини. Йдучи назустріч патріотичним почуттям комсомольців і молоді, обком комсомолу при підтримці обкому партії і ЦК ЛКСМУ звернувся до командування Південного фронту з проханням використати на оборонній роботі комсомольців евакуйованих районів, які виявили гаряче бажання добровільно вступити до Червоної Армії і віддати свої сили боротьбі з ненависним ворогом. Військова рада Південного фронту підтримала ініціативу молодих вінничан сформувати добровольчий комсомольський полк. Але розвиток воєнних подій змусив завершити формування полку вже на території інших областей. Полк поповнився комсомольцями і молоддю Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської і Сталінської областей. На початку жовтня
1941 року в Донбасі він розпочав свій бойовий шлях як 38-й окремий добровольчий комсомольський полк. Бійці ставили міни, будували оборонні споруди, мости й переправи, відбивали атаки ворога.
З травня по листопад 1942 року полк воював у складі 18-ї армії, політвідділ якої очолював Л. І. Брежнєв. В складі цієї армії полк пройшов з боями від Ростова до Новоросійська. В кінці
1942 року він був переформований в 64-у окрему інженерно-санітарну бригаду, а влітку 1943 року – в 1-у штурмову інженерно-саперну бригаду. Комсомольська бригада уславила себе в боях. з фашистами і була нагороджена орденами Суворова, Кутузова та Червоного Прапора.
Незважаючи на героїчний опір Радянської Армії, титанічну організаторську роботу партії, ворог, використовуючи фактор раптовості і тимчасової переваги в живій силі і техніці, просувався в глиб нашої країни.
2. Евакуація із прифронтової смуги
На початку липня 1941 року, з наближенням лінії фронту, перед обласною партійною організацією постало невідкладне завдання: евакуювати в тил країни людей, устаткування промислових підприємств та інші матеріальні цінності.
Керуючись постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 27 червня 1941 року «Про порядок вивезення і розміщення людських контингентів і цінного майна», а також вказівками Державного Комітету Оборони, комуністи обласної партійної організації в надзвичайно складних умовах здійснювали евакуацію. Відправляли на схід у першу чергу найважливіші підприємства, найцінніше устаткування. Було демонтовано і вивезено машини й устаткування Глуховецького каолінового комбінату, Жмеринського вагоноремонтного заводу, частково Вінницького суперфосфатного заводу, взуттєвої фабрики Барського механічного заводу, Кордилівського, Гніванського, Турбовського цукрових заводів. З районів області перебазовували автотранспорт, МТС, колгоспну худобу.
З військової точки зору рішення радянського керівництва про дотримання у війні з гітлерівцями тактики «випаленої землі» при вимушеному відступі Червоної Армії можна вважати цілком правильним. Можна навести численні приклади. коли тактика «випаленої землі» допомагала затримати просування ворога. Однак якщо в давні часи, коли людей було відносно небагато, під час використання подібної тактики практично все цивільне населення відходило разом з армією, залишаючи ворогові дійсно випалену землю, то у новітній час ситуація змінилася. Значне зростання чисельності населення набагато ускладнювало його відхід разом із регулярною армією. Ставало практично неможливим вивезти все населення районів, яким загрожувала ворожа окупація, у тил. До того ж потрібно було вивозити величезну кількість промислового обладнання, техніки, переганяти у тил багато худоби, і в той же час забезпечувати постачання регулярної армії всім необхідним для ведення бойових дій. У такій ситуації можливості транспорту не давали змоги не лише евакуювати все цивільне населення для класичного використання тактики «випаленої землі», а й робили неможливим вивезення всього необхідного обладнання. Тому доводилося, вибирати, що саме потрібно вивозити в першу чергу. Евакуація, що проводилася радянськими урядовцями на початку війни з німецько-фашистськими загарбниками, найкраще показала, хто найбільше цінувався радянським режимом. У першу чергу евакуювали кваліфікованих робітників, представників партійного та радянського керівного апарату, працівників НКВС, а також талановитих конструкторів винахідників, які могли знадобитися для конструювання нових зразків озброєння. А багато пересічних робітників та селян були фактично приречені на те, щоб зазнати кривд та утисків з боку окупаційного режиму.
15 вересня 1941 року нарком легкої промисловості УРСР направив свого листа всім начальникам главків, трестів обллегпромів директорам підприємств. В ньому відмічалося що, не дивлячись на неодноразові вказівки багато місцевих начальників не займаються питаннями евакуації, не керують не намагаючись якомога швидше виїхати на схід.
З наближенням лінії фронту місцеві партійні, радянські та суспільні організації практично припиняли політичну роботу серед населення, тому абсолютна більшість радянських людей була дезорієнтована і зовсім не знала загальної ситуації в країні. За умови, коли Червона Армія відходила все далі І далі, багатьом радянським людям доводилося змиритися з думкою, що їхня земля буде захоплена ворогом. Тому їм потрібно було подбати про себе, щоб вижити за часів війни. Загалом на схід Росії, до республік Середньої Азії і Казахстану було відправлено понад 4,5 млн. жителів України. Однак майже в десять разів більше українців не змогли або не побажали виїхати на схід і залишилися на окупованій ворогом території. Причому свідомо залишалися не тільки безпартійні, а й комуністи, нерідко не бажаючи, як це не дивно, боротися з фашистами
При евакуації МТС із прифронтової смуги ряд керівників земельних органів та директорів МТС порушували вказівки Державного Комітету Оборони і Наркомзему СРСР про порядок евакуації МТС. Мали місце факти, коли замість організації відведення у тилові райони тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин МТС. їх директори самі виїжджали, залишаючи ввірене їм майно та людей напризволяще, не обтяжуючи себе організацією його евакуації. У багатьох випадках неорганізованість вивезення майна призводила до того, що після евакуації з МТС тракторів., там припинялася будь-яка робота. Крім того, тим працівникам МТС, які звільнялися з роботи, не видавали зароблені ними гроші і не давали довідки про стан розрахунку з цими людьми. Фактично вони втрачали, таким чином, шанс будь-коли отримати ці кошти.
Нерідко керівниками колон тракторів, що евакуювалися, призначалися другорядні особи, які не могли забезпечити просування їх до місця призначення.
Трактористам, що супроводжували трактори, не дозволяли брати в евакуацію свої сім'ї. Це призводило до того, що частина трактористів залишала довірені їм машини на шляху пересування, намагаючись повернутися до своїх рідних. Також неправильно оформлялися (чи взагалі не видавалися) супровідні документи про видачу матеріальних цінностей та коштів, що створювало умови для різноманітних зловживань, для незаконного привласнення великих сум грошей. Внаслідок вищеназваних недоліків в організації евакуації багато цінного майна МТС залишалося на шляхах пересування, а частина його знищувалася. Особливо часто це траплялося у тих випадках, коли керівні працівники не змогли або не побажали вчасно організувати його евакуацію. Таке становище мало місце через те, що керівники багатьох обласних земельних відділів самоусунулися від організації евакуації МТС. або керували нею поверхово, не турбуючись, по суті, про збереження цінного майна і про економне використання коштів, виділених на його евакуацію.
Багато сільськогосподарської техніки, особливо комбайнів, залишалося водіями внаслідок поганого стану шляхів, який ще більше погіршився в умовах дощової погоди. Деякі машини були виведені з ладу під час нальотів ворожої авіації. До речі, згідно з радянськими документами, частина керівних осіб, які повинні були організовувати евакуацію майна МТС, розбігались після перших же нальотів ворожих літаків, залишаючи своїх підлеглих напризволяще. В таких умовах велика кількість водіїв тікали до рідних домівок, залишаючи ввірене їм майно на шляхах. Тому на початку війни з фашистами вздовж шляхів, можна було побачити багато тракторів, комбайнів та інших машин, які були кинуті водіями. Нерідко ці машини залишалися у цілком справному стані, і фашисти могли використовувати їх для своїх потреб. Цікаво, що місцеві жителі часто розбирали ці машини на запасні частини і ховали їх. А вже під час ворожої окупації люди, що змогли привласнити різноманітні деталі, торгували ними на ринках або намагалися обміняти їх на продукти харчування.
Організація евакуації худоби також була налагоджена не досить невдалою.
Не було організоване ветеринарне обслуговування тварин на шляху просування, погано було налагоджене їх харчування. Евакуація худоби проводилася під постійними нальотами ворожої авіації, а тому тварини часто розбігалися, а їх повторне збирання та гуртування нерідко не проводилося. Колгоспникам, які займалися перегоном худоби, часто не видавали належних у таких випадках грошей на дорогу, і ці люди були змушені харчуватися за власний рахунок. Такі порушення мали місце внаслідок того, що багато бухгалтерів тікали на схід, привласнюючи гроші, що були виділені на проведення евакуації.171 Тому у цей час було зафіксовано велику кількість випадків залишення худоби працівниками, що переганяли її, на шляхах пересування.
Неорганізоване проведення евакуації створювало сприятливі умови не лише для різноманітних зловживань з боку керівництва, а й для особистого збагачення простих селян-колгоспників за рахунок пограбування майна колгоспів та радгоспів, за рахунок привласнення худоби, машин, які були залишені на шляхах під час евакуації.
Будучи зацікавленими у привласненні усуспільнених цінностей, селяни нерідко намагалися зірвати проведення евакуації. Деякі люди, що залишалися на окупованій території, прагнули перешкодити знищенню радянськими органами майна, яке не вдавалося евакуювати. Крім того, такі дії були зумовлені також тим, що селяни були незадоволені проведенням тактики «випаленої землі» при відступі частин Червоної Армії, коли спалювалися заводи, майстерні, висаджувалися у повітря пекарні тощо. Офіційне пояснення радянського уряду, що ці заходи здійснюються для того, щоб цінне майно «не залишалося ворогам», не задовольняло пересічних людей. Адже вони змушені були залишатися на окупованій території, і їм потрібно було вижити, а знищення чи вивезення хліба, пального або різноманітних машин зменшувало шанси на виживання, оскільки селяни залишалися без засобів до існування.
Висновок
Вже в перші тижні війни Вінниччина стала прифронтовою. На підприємствах, установах, навчальних закладах міста, як і скрізь по містах і селах України, відбувалися багатолюдні мітинги і збори, які продемонстрували згуртованість, патріотизм трудящих, їх готовність боротися з ворогом. Величезне, мобілізуюче значення мали лозунги партії «Все для фронту, все для перемоги!», «Всі сили на розгром ворога!». Ці лозунги стали непорушним законом життя і діяльності всіх трудящих.
Організовано в місті проходила мобілізація. Сотні робітників, службовців, інженерно-технічних працівників йшли на фронт добровольцями. Не можна не згадати про патріотичну ініціативу комсомольців міста, яка була схвалена військовою Радою Південного фронту. Тут з ініціативи обкому комсомолу формується з молодих добровольців спочатку батальйон, а потім полк. Але хід воєнних подій змусив завершувати формування полку вже за рахунок молодих добровольців Миколаївської, Запорізької, Херсонської, Донецької, Дніпропетровської областей. У жовтні 1941 року 38-й окремий добровольчий полк вже розпочав бойові дії. Згодом він перетворився в першу штурмову комсомольську інженерно-саперну бригаду, яка прославила себе в боях з ворогом і була нагороджена орденами Суворова, Кутузова і Червоного Прапора.
Тисячі вінничан брали участь в будівництві укріплень навколо міста, несли службу в загонах протиповітряної оборони. Для охорони важливих промислових об'єктів, для боротьби з диверсантами та шпигунами у місті був сформований батальйон в. складі 300-х бійців. На підприємствах створювались групи сприяння винищувальному батальйону. Ядром батальйону і груп сприяння були комуністи і комсомольці, які не підлягали мобілізації. Жінки і молодь заміняли також на виробництві тих, хто зі зброєю в руках ставав на захист рідної землі.
Початок війни різко змінив характер роботи залізничного транспорту, особливо в прифронтовій смузі, до якої належала Вінниччина. У лічені дні і години потрібно було переправити вантажі до лінії фронту. Крім того, вінницьким залізничникам прийшлося докласти великих зусиль і проявити велику мужність, щоб своєчасно евакуювати людей, підприємства, їх устаткування в східні райони країни. Не дивлячись на часті бомбардування до 13 липня 1941 р. евакуаційні перевезення на вінницькій залізниці в основному були завершені.
В ті тяжкі дні, коли над Вінницею вже нависла загроза ворожої окупації, 5–6 липня до міста прибула група працівників ЦК КП(б) У на чолі з секретарем ЦК М.С. Співаком. Ця група практично допомогла в проведенні заходів по евакуації на схід, в першу чергу людей, найбільш важливих підприємств, майна колгоспів і радгоспів області, а також в підборі людей для підпільної і партизанської боротьби, в організації баз і явочних квартир.
19 липня 1941 року останні військові частини Червоної Армії змушені були залишити Вінницю. Але ворог боявся ще входити в місто. Тільки після жорстокого артилерійського обстрілу та бомбардування з повітря гітлерівці вдерлися в місто. Почалися страшні дні німецько-фашистської окупації…
Література
1. Ніколаєць Ю.О. Морально-політичний стан населення і воїнів Червоної Армії в Україні у перший період Великої Вітчизняної війни. – Вінниця, 2004.
2. Нариси Вінницької обласної партійної організації. – Одеса, 1980.
3. Наукові праці з історії КПРС. Міжвідомчий науковий збірник. За ред. Мазило В.М. – К., 1969.
4. Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.): Збірник документів і матеріалів. – Одеса, 1971.
5. СССР в Великой Отечественой войне 1941-1945 р. Краткая хроника. – М., 1970.
6. Вінниччина в період Великої Вітчизняної війни. 1941–1945 рр. – К., 1965.
8. Материалы научной конфереции кафедр общественных наук вузов г. Винницы, посвященной 20-летию победы советского народа в Великой Отечественной войне. 24 мая 1965 года. – Винница, 1965.
7. Комсомольське плем’я. – 1990. – 23 червня.
8. Комсомольське плем’я. – 1986. – 21 червня.
9. Правда. – 1980. – 9 травня.
10. Красная звезда. – 1941. – 6 липня.