Вступ
Проблема теорії поетичної мови й пов'язана з нею проблема лінгвістичного аналізу художнього твору (уже – поетичного тексту) довгий час залишаються одним із самих актуальних у філології.
Як показує аналіз даних язикових одиниць, англійські поетизми є маловживаними й становлять у цілому 0,5% від загального числа лексики
Особливо детально питання про сутність поетичної мови був розроблений вченими-структуралістами. Завдяки ним у стандартній лінгвістичній поетиці встановилася вистава про поетичну мову як про систему, організовану особливим образом, як про мову в його поетичній функції, яка «відрізняється доцентровою спрямованістю на саму систему знаків і значень і < … > прагне створити внутрішньо мотивований «мир» повідомлення».
Таким чином, поезія – це «вид мови, який прагне до надлишку порядку, відрізняється високим ступенем «поетичності» мови й висуває на перший план як головну цінність доцентрову спрямованість словесного повідомлення, яка в інших випадках відіграє лише роль противаги».
Більш широкий погляд на проблему знаходимо в Г.О. Винокура. Він говорить про три іпостасях поняття «поетична мова».
По-перше, під поетичною мовою можна розуміти насамперед мова, уживаний у поетичних добутках, маючи у виді «особливу традицію язикового вживання», особливий стиль мови в ряді інших.
По-друге, мова, уживаний у поетичних добутках, може бути пов'язаний з поезією «не однієї тільки зовнішньою традицією слововживання, але й внутрішніми своїми якостями, як мова, що дійсно відповідає зображуваному поетичному миру. У цьому випадку мова поезії розуміється нами як мова сам по собі поетичний, і вже ідеться про поетичність як особливій експресивній якості мови». Під «поетичністю» Винокур розуміє особливого роду традицію, яка багато в чому пов'язана з питанням про те, «про які предмети вважається можливим або неможливим писати в поетичному добутку.
По-третє, коли відношення між мовою й поезією мислиться як тотожність, виникає питання про «особливу поетичну функцію мови, яка не збігається з функцією мови як засобу звичайного спілкування, а представляється її своєрідним ускладненням. Поетична мова в цьому змісті є те, що звичайно називають образною мовою».
1. Функціональна літературно-книжкова лексика
Функціональна літературно-книжкова лексика являє собою неоднорідні групи слів, що розрізняються по службовій функції, яку слова несуть у різних стилях мови.
До них ставляться терміни, варваризми, поетизми, архаїчні слова й літературні неологізми. Усі ці групи слів у процесі вживання в різних стилях мови придбали свою, специфічну стилістичну характеристику.
Особливу роль у літературній мові, у його літературно-книжковому різновиді (у письмовому типі мови), відіграють слова й фразеологічні комбінації, відомі за назвою поетизмів.
Під це поняття часто підводять також слова високого, урочистого фарбування. Сам термін «поетизм» показує на обмеженість уживання слів певним стилем мови, а саме стилем художньої мови.
Протиставлення мови поезії мові прози не в плані ритміко-фонетичних і образних особливостей кожного із цих видів літературної мови, а в плані особливого словника, нібито властивого поезії, має свою історико-літературну традицію.
Особлива лексика й фразеологія поетичних добутків, яка, нібито, покликано підтримувати особливий ореол поезії, має тенденцію до відриву від загальновживаного словника національної мови. Поезія із часів класицизму в Англії розглядалася представниками буржуазно-аристократичних кіл як мистецтво для деяких, для вибраних. Ця поезія висунула цілий ряд канонів, яким, як якимсь обов'язковим нормам, повинні були відповідати поети.
Серед цих канонів, мабуть, найважливішим уважалося особливе слововживання. Застиглі образи, умовне морфологічне трактування звичайних понять дійсності вимагали від мови поезії традиційних епітетів архаїчної лексики, фразеологічних штампів.
Академік Виноградів так характеризує роль поетизмів у мові:»… павутина «поетичних» слів і образів наділяє дійсність, «стилізуючи» її під задані літературні норми й канони. Слово відірване від реального предмета. Залучені в систему літературних стилів, слова тут підбиралися й групувалися в образи, у фразеологічні серії, які застигали, шаблонізувалися й ставали умовними символами тих або інших явищ або характерів, тих або інших ідей або вистав».
Поетизми демонструють максимальну естетичну цінність і використовуються в основному в поезії й белетристиці. Протягом попередніх сторіч в англійській поезії існувала тенденція використовувати слова й вираження, відмінні від тих, які вживалися в повсякденнім спілкуванні або прозі. Семантичні структури даної групи слів наділені піднесеними конотаціями, що відразу допомагає відрізнити їх від інших лексичних одиниць.
2. Фразеологічні поетизми в англійській мові
Поетизми стали усвідомлюватися як такі в епоху класицизму й романтизму. Існують наступні підгрупи поетизмів:
а) властиво поетизми, напр., bard, perchance, gladsome, vale.
б) застарілі слова й архаїзми, напр., wrought, thee, naught.
в) діалектизми, напр., oft, rest (stop);
г) рідкі слова французького й латинського походження, напр., robe, garment.
Поетизми виконують певну декоративну функцію. Вони також іноді зустрічаються в прозі, релігійних текстах або газетних текстах. І.Р. Гальперин відзначає, що через часте повторення поетизми втрачають свою оригінальність.
До поетизмів також необхідно віднести й деякі неологізми, створені класиками англійської поезії, що залишилися в сфері їхнього індивідуального вживання. Найчастіше це складні слова. Приведемо кілька прикладів таких складних слів із творів Байрона: goar-faced, dew-drops, sea-mew, long-reluctant, wave-reflected, dark-glancing (daughters), sea-girt (citadel), blood-red, awe-struck (world) і багато інших.
Поетизми являють собою неоднорідний шар слів сучасної англійської мови, що включає й архаїзми, які пожвавлюються поетами в особливих стилістичних завданнях (наприклад, використання таких слів, як whіlome і багатьох інших у перших строфах першої пісні «Чайльд-Гарольда». До цих архаїчних поетизмів відносяться також застарілі для сучасної англійської мови форми, як, наприклад, форми 3- ї особи однини теперішнього часу – eth (casteth) і слів, одне зі значень яких застаріло. Так, наприклад, у пропозиції «Deserted іs my own good hall, іts hearth іs desolate» (G. Byron. Chіld Harold) – слово «hall» має значення palace – палац, замок, будинок – значення, яке зараз є архаїчним
Наведемо кілька прикладів найбільш уживаних поэтизмов англійської мови.
Іменники: bіllow (wave), swaіn (peasant), maіn (sea).
Прикметники: yon (there), staunch (fіrm), hallowed (holy).
Дієслова: quіt (leave), fare (walk), trow (belіeve).
Переважно вживаються сильні форми минулого часу: wrought (worked), bade (bіd), clad (clothed).
Прислівника: haply (perhaps), oft (often), whіlome (formerly).
Займенника: thee, ye, aught (anythіng), naught (nothіng).
Союзи: albeіt 'although), ere (before) o'er (over) і ін.
Крім архаїзмів до поетизмів відносяться слова, які, завдяки частому вживанню в поезії, не стали архаїзмами, тобто не застаріли у своєму вживанні, а викристалізувалися як певна поетична термінологія. Іншими словами, їх можна розглядати як поетичні терміни. До таких слів треба віднести слова bard поет, woe горі, bіllow хвиля, steed і charger кінь і ін. До поетизмів можна віднести й деякі слова диалектальні, як, наприклад, причастя минулого часу від дієслова – shend – shent у значенні загублений, збезчещений, розорений.
Цікаво, що в поезії першої половини XVІ століття 3- я особа дієслів в індикативі теперішнього часу із закінченням – s більш уживана, чому в прозі цього ж періоду. Уайлд вважає, що використання форми на – s диктувалося ритмічними міркуваннями в поезії. І тому вживання форми на – eth у сучасній поезії також визначається вимогами ритму.
До поетизмів необхідно віднести й слова, які можна назвати маловживаними. Це звичайно слова запозичені в різні періоди із французького, латинського й інших мов, як, наприклад, robe, garment, apparel, adіeu, joyaunce, pleasaunces, reverіe, cіrcumambіent, matіn, perchance і ін.
До поетизмів також необхідно віднести й деякі неологізми, створені класиками англійської поезії, що й залишилися в сфері їх індивідуального вживання. Найчастіше це складні слова. Приведемо кілька прикладів таких складних слів із творів Байрона: goar-faced, dew-drops, sea-mew, long-reluctant, wave-reflected, dark – glancіng (daughters), sea – gіrt (cіtadel), blood-red, awe-struck (world) і багато іншіх.
Поетизмами або поетичною фразеологією також називають слова й обороти, що виникли в результаті перифрастичного відображення реальної дійсності.
Сферою вживання поетизмів є не всяка поезія національної англійської мови, а поезія певних літературних течій, певних історичних етапів розвитку літературної мови.
Найбільше використання поетизмів ми спостерігаємо в літературних течіях класицизму й романтизму.
Створення таких складних слів, треба вважати, у значній мірі сприяли ранні переклади «Іліади» і «Одиссеї» Гомера на англійську мову. Особливий вплив на Байрона й інших поетів виявив Мільтон.
Велика кількість поэтизмів з'являється в англійській мові в XVІ столітті в «аристократичній» поезії Спенсера, Лили й інших. Бен Джонсон, критикуючи Спенсера за непомірне використання поетизмов в (основному архаїчних слів), заявив, що «Spencer іn affectіng the ancіents wrіt no language.» («Наслідуючи прадавнім, Спенсер взагалі на загал писав на якійсь невідомій мові»). За те ж критикував Спенсера Сідней.
Поети-Романтики не тільки користуються поетизмами, отриманими «у спадщину» від поетів-класицистів, але розбудовують і збагачують словниковий склад англійської мови новими поетизмами.
У добутках поезії класицизму й романтизму поетичні слова й вираження часто виконують стилістичну функцію прикраси мови поезії.
Однак, у кожного поета функція поетизмів залежить від конкретного змісту висловлення. І проте, можна намітити загальні функціональні риси поетизмів.
Так, наприклад, у романтиків функції поетизмів перебувають у загальній відповідності з їхнім світоглядом, з їхніми основними ідейно-літературними устремліннями.
Поетизми у романтиків сприяють виявленню того настрою поета, який характеризується відходом від реальної дійсності, самотою, титанізмом, самітністю.
У наведених нижче двох строфах поеми Байрона «Чайльд Гарольд» виділені курсивом слова й словосполучення, які можуть служити ілюстрацією поетизмів, властивих англійським романтикам початку XІX в.
But all unconscious of the coming doom,
The feast, the song, the revel here abounds;
Strange modes of merriment the hours consume,
Nor bleed these patriots with their country's wounds;
Nor here War's clarion, but Love's reback sounds;
Here Folly still his votaries inthralls;
And young-eyed Lewdness walks her midnight rounds;
Girt with the silent crimes of Capitals,
Still to the last kind Vice clings to the tott'ring walls.
Not so the rustic – with his trembling mate.
He lurks, nor casts his heavy eye afar,
Lest he should view his vineyard desolate,
Blasted below the dun hot breath of War.
No more beneath soft Eve's consenting star
Fandango twirls his jocund Castanet:
Ah, monarchs! could ye taste the mirth ye mar,
Not in the toils of Glory would, ye fret;
The hoarse dull drum would sleep, and Man be happy yet!
У результаті нещадної боротьби, яка була оголошена поетами-реалістами непомірному вживанню традиційної поетичної фразеології, поетизми почали відіграти іншу роль, використовуватися в іншій стилістичній функції, а саме у функції сатиричної.
Як приклад приведемо наступну строфу з «Дон Жуана» Байрона, де, як відомо, реалізм поета виявився найбільше яскраво:
But Adeline was not indifferent; for
(Now for a common-place!) beneath the snow,
As a volcano holds the lava more
Within – et cetera. Shall I go on? – No!
I hate to hunt down a tired metaphor,
So let the often-used volcano go.
Poor thing! How frequently, by me and others,
It hath been stirr'd up till its smoke quite smothers!
Слово volcano ужите тут у переноснім значенні «бурхливі страсті». Значення, яке це слово одержує в розгорнутому метафоричнім вживанні, безперечно належить до англійських поетизмах, властивим романтичному методу.
Власне кажучи, тут немає поетизму у власному змісті цього терміна. У якості поетизму тут виступає звична метафора. Недарма Байрон називає вулкан the often-used volcano. Сатирична функція поетизмів реалізується в тому випадку, коли поетизм коштує поруч зі словами стилістична характеристика яких протиставлена поетизмам.
Близько до поетизмів коштують рідко вживані, літературно-книжкові слова. Вони з'являються в урочистих ораторських мовах і заумних есе на абстрактно-філософські теми. Їх можна зустріти, іноді у великій кількості, у передових статтях англійських газет The Tіmes і Mancheker Guardіan, на сторінках журналів Economіst, Spectator і деяких інших.
Вони є словниковими раритетами й тому не дивно, що в справді художніх, реалістичних добутках зустрічаються рідко. В одному із книжкових оглядів журналу Spectator у якості ультра-модних слів такого типу приводяться ambіence, ambіvalent, opaque, vіable і інші.
Висновок
У фразеології виділяють ряд нейтральних фразеологічних одиниць та стилістично забарвлених одиниць. Яскраве емоційне забарвлення, відтінки якого надзвичайно різноманітні, характерне для розмовних фразеологічних одиниць. Вона створюється як окремими їх компонентами, так і тим образно метафоричним значенням, яке виникає в результаті поєднання цих компонентів.
Поетизми – лексико-семантична група слів, що є джеpелом поетизацiї мови в усi часи. Поетизмами пpийнято вважати слова, що мають обpазне високе звучання: сизий оpел, лицаpство, Чумацький шлях, теpновий вiнок, золота осiнь.
Поетизмами називаються слова, уживані майже виключно в мові поетичних творів і дуже рідко за їхніми межами
У складі поетичної лексики є ряд слів, які є варіантами загальнолітературних лексем. Частина поетизмів відрізняються від загальнолітературних норм більшою кількістю фонем у своєму складі.
Поетичні варіанти, що мають на одну фонему більше наприкінці слова, є одночасно застарілими словами. Наявність фонетичних варіантів надзвичайно важливо для мови поезії.
Вибір поетичного або більш сучасного варіанта в поезії найчастіше обумовлений не тільки стилістичними функціями, але й законами метра й рими.
Поетизми – категорія історично змінна. Проте існують певні лексико-семантичні групи слів, що лишаються невичерпним джерелом поетизації мови в усі часи. До них належать, зокрема, власні та загальні назви небесної сфери»
Фразеологія містить найбагатші засоби мовної виразності, надаючи мові особливу експресію і неповторний національний колорит. Виразність мови залежить від її фразеології.
Більшість фразеологічних одиниць позначають ті ж поняття, які можуть бути передані словами або описовими конструкціями. Заміна фразеологізма словом чи словосполученням не може бути рівнозначною, оскільки зникають нюанси значень, образи, емоції.
Співставлення в змісті фразеологічних одиниць номінативних та емоційно-оцінних елементів дозволяє носіям мови використовувати фразеологізми для передачі не тільки логічного змісту думки, а й образного уявлення про щось, тобто для вираження емоційного відношення до предмету думки.
Список використаної літератури
Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка: Учеб. пособие. – М., 1999.
Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. – Стилистика английского языка: Учебник.-К.: Высшая шк., 2001
Пимахина Т.А. Лингво-стилистические характеристики неологизмов современного английского языка // Функциональный аспект единиц языка. Самара: Изд-во «Самарский университет», 2002. С. 105 – 112.
Ступин Л.П. Лексикография английского языка. – М., 1985.
Швейцер А.Д. Литературный английский язык в США и Англии. – М.: Высш. шк., 1991.