План

1. Предмет і система дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” та її зв’язок з іншими юридичними дисциплінами

2. Поняття та ознаки правоохоронної діяльності в Україні

3. Правоохоронні та правозахисні органи в Україні: загальне поняття та види

4. Основні напрямки правоохоронної діяльності

5. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні

Література

1. Предмет і система дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” та її зв’язок з іншими юридичними дисциплінами

В межах навчальної дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” вивчаються основні питання щодо організації і діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів держави, а саме: їх завдання, структура, принципи побудови, основні засади діяльності, повноваження тощо.

Ця навчальна дисципліна вивчається, як правило, у перший рік навчання в усіх юридичних вищих навчальних закладах та на юридичних факультетах. Дана дисципліна є своєрідним вступом до успішного вивчення та засвоєння інших профілюючих юридичних дисциплін, матеріальних та процесуальних галузей права нашої держави.

Без опанування цієї дисципліни і отримання відповідних знань щодо організації діяльності судових органів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митної служби, податкової служби та інших, без вивчення їх завдань та повноважень неможливо успішно засвоїти порядок їх діяльності, застосування ними норм права та зрозуміти порядок їх взаємовідносин при вирішенні ними загальнодержавних завдань щодо забезпечення законності та правопорядку у державі.

Предмет будь-якої навчальної дисципліни визначається колом тих питань і проблем, які вивчаються в її межах. До таких питань і проблем в межах цієї дисципліни належать: характеристика судової влади і правоохоронної діяльності, відомості про органи, що здійснюють правоохоронну діяльність та реалізують судову владу, їх структуру та компетенцію.

Отже предметом дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” є відомості (положення) про основи організації, систему, завдання, функції, повноваження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.

Система будь-якої навчальної дисципліни складається з відповідних навчальних тем, які вивчаються в межах цієї дисципліни.

Система дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” складається з тем, в яких розглядаються питання, пов’язані із поняттям, змістом і порядком реалізації судової влади, а також із поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що її здійснюють, основними засадами їх побудови та функціонування.

Як вже зазначалося вище, дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” дає вихідні знання про судову владу, правоохоронну діяльність та органи, що їх реалізують та здійснюють. Ці знання перебувають у тісному взаємозв’язку зі знаннями, які студенти юридичних спеціальностей отримують в процесі подальшого вивчення профільних юридичних дисциплін і утворюють фундамент для їх успішного засвоєння.

Ця навчальна дисципліна тісно пов’язана з такими юридичними дисциплінами та галузями права як: ”Теорія держави і права”, ”Конституційне право України”, ”Адміністративне право України”, ”Кримінальне право України”, ”Кримінально-процесуальне право України”, ”Цивільне процесуальне право України”, ”Господарське процесуальне право України”, ”Прокурорський нагляд” та багатьма іншими.

Зокрема у нормах конституційного права закріплено побудову механізму всієї нашої держави і, зокрема таких важливих її інститутів як судова система, прокуратура, Вища рада юстиції. Курс розглядуваної дисципліни тісно пов’язаний із загальною теорією держави та права, яка є теоретичною базою для всіх правових наук, оскільки вивчає походження, сутність держави та права, поняття та зміст законності та правопорядку, методи їх забезпечення, в тому числі й через систему правоохоронних органів . Розвиваючи ці положення загальної теорії держави і права дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” вивчає вже конкретні правоохоронні органи держави та їх місце у механізмі нашої держави.

Дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” тісно пов’язана також з адміністративним правом України, одне із завдань якого полягає у вивченні закономірностей організації та функціонування органів державного управління. Наприклад такі правоохоронні органи як Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України (і цілий ряд інших) та підпорядковані їм органи і установи здійснюють функції державного управління.

Пов’язана дана дисципліна і з кримінальним правом України, яке виконує функцію охорони найбільш важливих суспільних правовідносин від суспільно-небезпечних посягань на них. кримінальне право вивчає норми закону про кримінальну відповідальність, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. В свою чергу кримінальне право для правоохоронної діяльності має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є напрямком спрямування правоохоронної діяльності.

Дуже тісно дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” пов’язана з такими навчальними дисциплінами як “Кримінально-процесуальне право України”, ”Цивільне процесуальне право України”, ”Господарське процесуальне право України”, оскільки без успішного засвоєння знань щодо організації діяльності судової системи України, її структури, принципів її побудови та повноважень судів з розгляду відповідних категорій справ, студентам буде дуже важко засвоїти навчальний матеріал щодо регламентації діяльності судів загальної юрисдикції з розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

Значення курсу дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” полягає в тому, що знання отримані студентами при вивченні цієї навчальної дисципліни створюють основу для вивчення в подальшому цілої низки профільних юридичних дисциплін. Неможливо глибоко і всебічно засвоїти діяльність судових і правоохоронних органів, вивчаючи окремі галузі права і маючи попередніх знань щодо їх побудови та організаційної структури. Лише зрозумівши устрій судових і правоохоронних органів, можна глибоко та правильно засвоїти їх діяльність із застосування норм права, забезпечення законності та правопорядку.

2 Поняття та ознаки правоохоронної діяльності в Україні

Серед різноманіття функцій, що покликана здійснювати держава, чільне місце посідає правоохоронна функція. Діяльність держави, що спрямована на реалізацію цієї функції носить назву правоохоронної. Правоохоронна діяльність здійснюється державою через систему спеціально уповноважених на те органів.

Основним завданням правоохоронної діяльності є охорона найбільш важливих суспільних відносин від будь-яких протиправних посягань. Особливе місце в межах цього завдання посідає діяльність щодо забезпечення охорони та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Від інших видів діяльності держави, правоохоронна відрізняється тим, що їй притаманні особливі ознаки, а саме:

– правоохоронна діяльність має владний характер і здійснюється від імені та за дорученням держави відповідними органами та посадовими особами, приписи яких є обов’язковими до виконання їх адресатами;

– здійснення правоохоронної діяльності покладається лише на уповноважені на те органи, які, як правило спеціально створюються державою з цією метою;

– правоохоронна діяльність здійснюється не будь-яким способом, а лише із застосуванням юридичних заходів впливу до правопорушників. До таких заходів впливу належать заходи державного примусу і стягнення;

– застосування відповідних юридичних заходів впливу повинно здійснюватися у суворій відповідності з вимогами закону, що регламентує як підстави так і процедуру їх застосування;

– правоохоронна діяльність має особливий, правозастосовчий характер рішень, що приймаються. Особливість правоохоронної діяльності полягає в тому, що, органи держави, які уповноважені її здійснювати не створюють нових норм права, а застосовують норми чинного законодавства до відповідних суб’єктів, що в свою чергу тягне за собою створення, зміну, захист, підтвердження або припинення прав та обов'язків останніх.

З огляду на викладене вище, можна дати наступне визначення цьому виду діяльності держави.

Правоохоронна діяльність – це вид діяльності, який має за мету забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави в цілому, здійснюється уповноваженими на те органами шляхом застосування відповідних заходів юридичного впливу у суворій відповідності з вимогами закону.

3. Правоохоронні та правозахисні органи в Україні: загальне поняття та види

Органи, які утворюються для забезпечення правоохоронної функції держави називають правоохоронними.

Правоохоронні органи – це державні та недержавні органи, що здійснюють правоохоронну та правозастосовчу діяльність, основним завданням яких є здійснення боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями у всіх сферах суспільного життя, забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави в цілому від протиправних посягань.

Необхідно зазначити, що для одних органів здійснення правоохоронної функції може бути основним змістом їх діяльності (наприклад – міліція, органи прокуратури та інші), а для інших – не основною, супутньою функцією їх основної діяльності (наприклад – органи нотаріату).

Зі змісту норми, закріпленої у ст. 2 Закону України ”Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” можна зробити висновок, що до органів, які мають статус правоохоронних належать: органи прокуратури, органи внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Крім органів, які здійснюють правоохоронну діяльність у державі існують також як державні, так і недержавні органи, установи та організації, що, як правило, і створюються з метою надання правової допомоги та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Такі інституції називають правозахисними органами, а діяльність, яку вони здійснюють в межах своїх повноважень – правозахисною. Правозахисну діяльність можуть також здійснювати й інші органи та інституції (в тому числі і правоохоронні), які хоч і не створюються спеціально для здійснення такої діяльності, проте виконують правозахисну функцію. Наприклад органи прокуратури здійснюють правозахисну діяльність під час реалізації такої своєї конституційної функції, як здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Певною мірою правозахисну функцію здійснюють також і органи СБУ, внутрішніх справ, нотаріату та інші.

Конституційну основу права на отримання кожним правової допомоги складає ст. 59 Конституції, яка зокрема проголошує, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом така допомога надається безоплатно. Крім того, кожен є вільним у виборі свого захисника. Для забезпечення права на захист та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Крім адвокатури, правозахисну діяльність, в тому числі і з надання правової допомоги в Україні здійснюють:

– державні інституції, до компетенції яких входять такі функції (Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції та його органи, Міністерство праці і соціальної політики);

– фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу на договірній (платній) основі;

– громадські та інші неурядові організації, об’єднання громадян, які здійснюють таку діяльність відповідно до своїх статутних повноважень.

4. Основні напрямки правоохоронної діяльності

Правоохоронна діяльність за своїм змістом є різноманітною та включає багато різних напрямків. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується властивими саме йому методами.

До основних напрямків правоохоронної діяльності держави належать:

– конституційний контроль;

– правосуддя;

– прокурорський нагляд;

– охорона громадського порядку;

– розслідування злочинів;

– оперативно-розшукова діяльність;

– захист прав та інтересів громадян та організацій;

– правова робота в сферах господарської діяльності;

– громадська правоохоронна діяльність та інші.

Розглянемо більш детально ці напрямки правоохоронної діяльності.

Конституційний контроль – здійснюється Конституційним Судом України, як єдиним судом конституційної юрисдикції. Конституційний контроль належить до ефективних засобів забезпечення верховенства приписів Конституції України, які є головним атрибутом демократичної держави. Основним завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорона конституційних прав і свобод громадян, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою однакового розуміння і застосування їх положень.

Правосуддя – є найважливішим напрямом правоохоронної діяльності держави. Здійснюється тільки спеціальними органами держави – судами, в особливому порядку, який визначається відповідними процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАС) і передбачає можливість застосування до правопорушника заходів державного примусу, в тому числі й кримінального покарання. Тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й прийняти рішення про застосування до неї від імені держави кримінального покарання. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і стоїть на самій верхівці в ієрархії правоохоронних органів.

Прокурорський нагляд – здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюється шляхом опротестування та скасування актів органів державного управління, місцевого самоврядування та громадських організацій, які суперечать закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.

Охорона громадського порядку – здійснюється органами внутрішніх справ і насамперед міліцією з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.

Розслідування злочинів – це діяльність спеціально уповноважених на те посадових осіб та органів – органів дізнання, дізнавачів, слідчих, яка здійснюється з метою розкриття та розслідування злочинів та покарання осіб, виних у їх вчиненні. Цей напрям правоохоронної діяльності здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України, податкової міліції. Як органи дізнання в окремих справах, віднесених до їх компетенції можуть діяти органи міліції, служби безпеки, митної служби, прикордонної охорони, командири військових частин, начальники виправних установ, капітани морських суден та інші.

Оперативно-розшукова діяльність – це здійснювана у суворій відповідності із законодавством України діяльність спеціально уповноважених на те органів, яка спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Перелік державних органів та їх підрозділів, яким надається право на здійснення оперативно-розшукової діяльності визначається виключно Законом України ”Про оперативно-розшукову діяльність”. Така діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, податкової міліції, органами і установами виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

Захист прав та інтересів громадян та організацій – здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, допомоги в складанні різного роду ділових паперів юридичного характеру (позовів, скарг тощо), наданні правової допомоги під час досудового розслідування кримінальних справ, участь в якості захисника або представника під час судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Адвокатура є громадською організацією.

Правова робота в сферах господарської діяльності – покладається на юридичні служби підприємств, установ та організацій з метою забезпечення законності в сфері господарських правовідносин. Здійснюється шляхом надання консультацій з правових питань, складання відповідних юридичних документів, претензійно-позовної та договірної роботи.

Громадська правоохоронна діяльність – здійснюється добровільними громадськими організаціями та об’єднаннями шляхом надання правоохоронним органам допомоги у виконанні ними окремих завдань, пов'язаних із охороною громадського порядку та інших функцій, спрямованих на дотримання прав і свобод юридичних і фізичних осіб, окремих категорій осіб (заарештованих, засуджених, дітей тощо), а також підтримання законності та правопорядку в державі.

Як ми вже зазначали вище, однією із головних функцій (напрямків діяльності) правоохоронних органів є забезпечення законності та правопорядку, які є важливими складовими політичної системи нашого суспільства. Розкриємо основних зміст цих категорій.

Законність – це принцип державного устрою, який полягає у вимозі точного та неухильного дотримання законів усіма органами, посадовими особами та громадянами.

Принцип законності в реальному суспільному житті знаходить своє втілення у правопорядку.

Правопорядок – це система суспільних відносин, які регулюються правом та базуються на законності.

5. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні

Особливе місце серед законодавчих актів, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні посідає Конституція України – Основний закон нашої держави. І це не випадково, адже базовими для діяльності судових та правоохоронних оганів нашої держави є положення, які містяться саме у Конституції і зокрема у розділах: ІІ – ”Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” , VІІ – “Прокуратура”, VІІІ – ”Правосуддя”, ХІІ – ”Конституційний Суд України”.

Важливе місце в регулюванні правоохоронної діяльності, враховуючи сучасні активні процеси щодо інтеграції України у Європейську спільноту, посідають міжнародно-правові акти та міждержавні угоди, учасницею яких є Україна і яки ратифіковані нашою державою у встановленому законом порядку. Серед таких актів необхідно виділити: Загальну декларацію прав людини, яка була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права , схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., Європейська конвенція з прав людини – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та ін.

Закони, які регулюють діяльність правоохоронних органів, можна умовно поділити не кілька основних груп.

1. Кодекси – кодифіковані збірки законів, в яких містяться норми, що регулюють порядок та процедуру здійснення судочинства, а також визначають повноваження судів при розгляді справ відповідної юрисдикції, а також порядок процесуальної діяльності інших правоохоронних органів – Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний, Господарський процесуальний кодекси, Кодекс адміністративного судочинства.

2. Органічні закони – закони, які визначають загальні засади та регулюють окремі напрямки судової та правоохоронної діяльності – Закони України: ”Про Конституційний Суд України”, ”Про судоустрій та статус суддів”, ”Про Вищу раду юстиції”, ”Про прокуратуру”, ”Про міліцію”, ”Про Службу безпеки України”, ”Про адвокатуру”, ”Про нотаріат”, ”Про Державну службу”, ”Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та ін.

3. Звичайні закони, які містять норми, що регламентують окремі аспекти та питання правоохоронної діяльності – ”Про оперативно-розшукову діяльність”, ”Про дорожній рух”, ”Про пожежну безпеку”, ”Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, ”Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та ін.

Наступну групу нормативних актів складають підзаконні нормативні акти – Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджуються відповідні Положення про міністерства та відомства, що здійснюють правоохоронну діяльність. Такі положення містять інформацію про їх основні завдання, функції, структуру та повноваження органів та посадових осіб центральних органів влади. Наприклад Указом Президента України від 5 травня 1993р. № 155/93 затверджено Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009р. № 587 затверджено Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань.

Норми, які містяться у законах, нормативно-правових актах Президента України та Кабінету Міністрів деталізуються та знаходять свій подальший розвиток у відомчих підзаконних нормативно-правових актах, що приймаються на їх виконання центральними органами виконавчої влади, які здійснюють правоохоронну діяльність у межах своїх повноважень. Як правило, основними видами таких відомчих підзаконних актів є накази, інструкції, положення, розпорядження. Наприклад накази МВС України, Генерального прокурора, Міністерства юстиції України тощо.

Література

Конституція України. – Харків: ”Одісей”, 2008.– 48с.

Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – 348С.

Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Київ.: МАУП, 2004. – 272с..

Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – 304с.