Історія Португалії

В IV—III ст. до н.е. велику частину території Португалії населяли лузітани. В кон. 1 в. до н.е. було завершено підкорення Португалії Римом. В 2-у підлогу. V—VI ст. н.е. Португалію завоювали вестготи, в 713—718 — араби. В ході Реконкисти було створено в 1095 графство Португалія, в 1139 році (офіційно в 1143 році) що стало незалежним королівством. З XV в. почалася колоніальна експансія Португалії; щонайвищого розквіту португальська колоніальна імперія досягла в 1-у підлогу. XVI в. В 1581—1640 була підвладна Іспанії. В поч. XVIII в. брала участь у війні за іспанський спадок. Підписані в ході війни лісабонський договір 1703 і Метуенській договір 1703 привели до економічної і політичної залежності Португалії від Великобританії. В 1807 році до Португалії вторгнулися війська Наполеона I, які були вигнані в 1808 році англійськими військами при підтримці португальських патріотів. XIX в. був відзначений в Португалії революціями (Португальська революція 1820, Вереснева революція 1836), громадянськими війнами (мігелістські війни, Марії та Фонті війна), гострою боротьбою між прихильниками і супротивниками конституції. З 2-а підлога. XIX в. в Португалії розвивається республіканський і соціалістичний рух.

XX ст.

В результаті португальської революції 1910 Португалія стала республікою. Країна брала участь в Першій світовій війні на стороні Антанти. В 1926 році був вчинений державний переворот, встановилася військова диктатура. В 1932 році владу захопив Антоніу Салазар, що завершив створення в країні фашистського режиму. З 1961 року Португалія була вимушена вести війни проти національно-визвольних рухів в своїх африканських колоніях. 25 квітня 1974 повсталі війська під керівництвом Руху озброєних сил повалили фашистський уряд («революція гвоздик»), дозволена діяльність політичних партій. Завершена деколонізація колишніх португальських колоній в Африці. В 1976 квітні прийнята нова конституція. В липні 1976 — серпні 1978 при владі перебував уряд, сформований португальською соціалістичною партією (ПСП, заснована в 1973 році), з січня 1981 — правоцентристський коаліційний уряд (в 1983—1985 у влади коаліція соціалістичної і соціал-демократичної партій), з 1987 — уряд ПСП.

Політична структура Португалії

Португалія — парламентська республіка. Президент обирається загальним голосуванням на 5 років.

Уряд очолює прем'єр-міністра, який, як правило, є лідером партії, що перемогла на парламентських виборах. Прем'єр-міністр формує склад свого кабінету.

Парламент (Асамблея Республіки) обирається за партійними списками на 4 роки. До складу парламенту входять 230 депутатів.

Уряд Португалії — Головування міністрів, в числі якого 14 міністрів.

Міністерства Португалії: Міністерство закордонних справ, Міністерство сільського господарства, сільського розвитку і рибальства, Міністерство суспільних інститутів, транспорту і комунікацій, Міністерство фінансів і суспільного управління, Міністерство праці і суспільної солідарності, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство національної безпеки, Міністерство освіти, Міністерство внутрішнього управління, Міністерство юстиції, Міністерство науки, технології і вищої освіти, Міністерство культури, Міністерство охорони навколишнього середовища, територіального порядку і регіонального розвитку, Міністерство економіки і нововведень.

В Португалії діє багатопартійна система. Проте основна політична боротьба відбувається між двома партіями: соціалістичної і соціал-демократичної.

Адміністративний розподіл Португалії

До 1976 територію Португалії була розділено на провінції. Після адміністративної реформи територія континентальної Португалії розділена на 18 округів ("диштриту"), які діляться на 308 муніципальних районів ("конселлю"), що складаються з приходів ("фрегезія"). Острівні території (Азорські острови і Мадейра) мають статус автономних регіонів. Див. так само Муніципалітети Португалії.

Адміністративний розподіл Португалії:

Округа: Авейру Бігши Брага Браганса Візеу Віана-ду-Каштелу Віла-Реал Гуарда Каштелу-Бранку Коїмбра Лейрія Лісабон Порталегре Порту · Сантарен Сетубал Фар· Евора.

Автономні регіони: Азорські острови Мадейра.

Столиця Лісабон

Розташований на побережжі р. Тежу. Площа столиці складає — 84 км. кв. Населення — 556 797 чолост. Великий Лісабон (місто з передмістями) — 2.750 км. кв. і населенням в 2,1 млн. чоловік.

Мер міста — Антоніо Луїз Сантос та Коста.

Інші міста:

Міста Португалії

Візеу

Авейру

Бігши

Брага

Браганса

Віана-ду-Каштелу

Віла-Нова-де-Гайа

Гимарайнш

Каштелу-Бранку

Ковільян

Коїмбра

Лейрія

Олівейра-де-Аземейш

Порталегре

Портіман

Порту

Сантарен

Сейшал

Сетубал

Фару

Фатіма

Фігейра-да-Фош

Шавеш

Евора

Елваш

Географічні дані Португалії

В північній частині Португалії — гори (хр. Серра-да-Ештрела, висота до 1991 м, і ін.). Південна і центральна частині — португальська низменність., горби і низкогір’я. Клімат субтропічний, середземноморський. Середні температури 5—10 січня З, 20—27 липня °С. Осадков на рівнинах від 400 до 800 мм, в горах від 1000 до 2500 мм в рік. В Португалії — пониззя річок Дору (Дуеро), Тежу (Тахо), Гвадіана. Рослинність середземноморського типу (маквіс, дубові і соснові ліси), в горах — луги, чагарники. Національний парк Пенеда-Жереш, декілька резерватів.

Флора і фауна Португалії

Не дивлячись на людський чинник, кліматичні особливості рагіону відображені природним середовищем: флорою і фауною. Поблизу побережжя з рослинності переважає сосна. Прибережна смуга центральної і північної частини країни займають ліси (в основному — португальський дуб, серед чагарників — вербняк). В посушливих місцевостях кліматичні умови сприяють зростанню пробкового і кам'яного дубів.

В цілому — приблизно п'ята частина португальської території покрита лісом. Приблизно 50 % ліси складають хвойні дерева (здебільшого — сосна). Пробковий дуб розсаджений на території 607 тис. га. Завдяки цьому Португалія поставляє близько 50 % пробкової кори по всьому світу. Росте площа плантацій евкаліптів, які відрізняються швидким зростанням і це — найважливіше джерело сировини для целюлозно-паперової промисловості. Можна сказати що економіка Португалії здебільшого залежить від лісів.

Фауна Португалії в цілому відповідає решті країн Центральної Європи. На її території можна зустріти і рисей, і диких лісових котів, вовків, лисиць, кабанів, ведмедів і багато видів гризунів. З представників північноафриканської фауни — генетту, хамелеона і ін. У зв'язку з тим, що Португалія розташована на одному з головних шляхів міграцій перелітних птахів, можна зустріти величезну різноманітність птахів. Близькість океану сприяє рибальству (близько 200 видів риб мешкають в прибережних водах Атлантичного океану): сардини, анчоуси, тунці.

На території Португалії чітко виділяються долини річок Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо). У верхніх течіях вони вузькі і глибоко врізані, нижче за течією розширяються і поблизу берега Атлантичного океану переходять в плоскі низовині. По цих річках проходять природні межі п'яти з шести географічних областей країни. В той же час межа між Португалією і Іспанією майже ніде не зв'язана з природними рубежами. Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтіш і Алту-Дору на сході, розташованих на північ від р. Дору, перетнутий, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від р. Дору до верхньої ділянки р. Тежу, за винятком прибережної рівнини, теж зайнята горами. В її центральній частині знаходиться вища точка Португалії — гора Ештрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов’ях р. Тежу (провінція Рібатежу) і в прибережній зоні на північ і південь від столиці країни Лісабона відносяться до провінції Ештремадура. До сходу і півдня від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарві, за природних умов схожі з середземноморською зоною Північної Африки. Грунти Португалії в основному піщані кислі, сформувалися переважно на вулканічних породах. Виняток становлять родючі суглинні грунти алювіальної рівнини в низов’ях р. Тежу. На території Португалії виділяють дещо сейсмічно активних зон, найкрупніші з них знаходяться в Алгарві, Мінью і поблизу Лісабона.

Економіка Португалії

Переваги: гнучкий ринок робочої сили. Великі внутрішні і іноземні інвестиції. Потенціал для зростання туризму (в 2004 р. 6 % ВВП, тобто найбільша величина в ЄС). Найважливішими експортними галузями, крім текстильної і взуттєвої промисловості, є автопром (Фольксваген) і машинобудування. Поліпшуються транспортна мережа і глибоководний порт в Лісабоні. Виноробство (портвейн), томати, цитрусові, пробка, сардини.

Слабкі сторони: сильна залежність від імпорту нафти. Суспільне партнерство — двигун зростання економіки. Сільське господарство (4 % ВВП, 13 % робочих місць) найефективніше в ЄС. Застарілі методи культивації, дрібні підприємства, низькі урожаї; ціни перебиваються іспанськими конкурентами. Заклопотаність іспанським контролем промисловості і банківської системи. Вартість робочої сили, що росте: виробники більше орієнтують себе на Східну Європу.

Португалія — індустріально-аграрна країна. Більшість регіонів Португалії, за винятком столиці Лісабона і міста Порту, є однією з найбідніших і відсталих в Європі.

Останніми роками (2002—2006) економіку характеризують стагнація і поступове погіршення економічних показників.

У зв'язку із зміною тексту конституції (1990 р.) був прийнятий закон про приватизацію (приватизовувалися підприємства, націоналізовані після 1974 г.; роль державного регулювання в економіці зменшилася; приватні інвестиції португальських громадян у вітчизняні підприємства були дозволені). Держава зобов'язалася сприяти реструктуризації нерентабельних підприємств і розвитку португальського ринку капіталів.

Економічна політика направлена на лібералізацію і модернізацію економіки, подальшу приватизацію державних компаній, структурну перебудову банківського і телекомунікаційного секторів. Податково-бюджетна сфера після податкової реформи забезпечила притоку державних доходів і скорочення бюджетного дефіциту за 1996—2003 рр. з 5 до 2,4 % ВВП. В грошово-кредитній сфері проводилися заходи щодо бюджетно-фінансової стабільності. Бюджетні доходи склали 45 млрд долл., витрати — 48 млрд долл. В 1996—2003 рр. річні темпи інфляції знизилися з 7,8 до 3,1 %. Соціальна політика направлена на реформування системи соціально-трудових відносин і забезпечення зайнятості. В 2002 р. рівень безробіття склав 4,7 %, індекс людського розвитку — 0,925.

Частка у ВНП (1994 %): промисловість 40, сільське господарство 6. Добування піритов, вольфраму, урану, олово, залізняку, вугливши. Виробництво електроенергії 33,3 млрд кВт·ч (1995), головним чином на ГЕС.

Галузі промисловості

Найважливіші традиційні галузі промисловості — текстильна (бавовняна і шерстяна), швейна, виноробство, виробництво оливкового масла, рибних консервів, обробка пробкової кори (що веде місце в світі). Чорна і кольорова металургія, машинобудування (суднобудування і судноремонт, автоскладання, електротехнічне); розвивається хімічна, нафтопереробна і нафтохімічна, цементна, скляно-керамічна (виробництво синьої облицювальної плитки) промисловість. В сільському господарстві переважає землеробство. Ок. половини оброблюваних земель зайнято ріллею; виноградарство, плодівництво, оливкові насадження. В тваринництві розведення великої рогатої худоби, вівчарство, свиноводство. Рибальство (улов 253,9 тис. метрич. т в 1994, головним чином сардини).

Експорт: текстильні і швейні вироби, продовольчі товари, пробка, судна, електроустаткування, хімічна продукція.

Основні зовнішньоторговельні партнери — країни європейського співтовариства.

Іноземний туризм (до 10 млн. чолов. в рік).

Інфраструктура

Довжина залізниць (2000г) — 3,6 тис. км.

Довжина автодоріг (2000г) — 70,1 тис. км.

Населення Португалії

Чисельність

1961 р. — 9,1 млн. чіл.

1976 р. — 9,7 млн. чіл.

1986 р. — 10,3 млн. чіл.

1998 р. — 9,8 млн. чіл.

2007 р. — 10,6 млн. чіл.

Вікова структура: з 0-14 років : 16,4 % (м.. — 912,995 / ж.. — 835,715) з 15-64 років : 66,2 % (м.. — 3,514,905 / ж.. — 3,555,097) з 65 років : 17,4 % (м.. — 764,443 / ж.. — 1,093,755).

Середній ст.— 39,1 років (для чоловіків — 37 років; для жінок — 41,3 роки). Річний приріст рівний 0,305 %. Народжуваність — 10,45 (на тисячу чоловік). Смертність — 10,62 (на тисячу чоловік).

Культура Португалії

Свята і вихідні дні:

Новий рік — 1 січня;

Карнавальний вівторок — лютий/березень, день напередодні Попелястого Середовища, першого дня Великого Поста;

Велика П'ятниця — березень/квітень, п'ятниця на Пристрасному Тижні;

День Свободи — 25 квітня, роковини революції 1974 року;

День праці — 1 травня;

Свято тіла Хрістова — травень/червень, дев'ятий четвер після Паски;

День Португалії — 10 червня;

Свято Першої Пречистої Богородиці — 15 серпня;

День Республіки — 5 жовтня, роковини проголошення в 1910 році Республіки Португалія;

День всіх Святих — 1 листопаду;

День Незалежності — 1 грудня, роковини проголошення незалежності від Іспанії в 1640 році;

Свято непорочного Зачаття — 8 грудня;

Різдво — 25 грудня.

Періодичні видання Португалії

Маяк Португалії — "Маяк Португалії" - російськомовна газета для іммігрантів з Східної Європи

Correio da Manha — Корею та Манья

Diario de Noticias — Діаріо де Нотісиаш

Expresso — еспрессо

Publico — Публіко

Jornal de Coimbra — Журнал де Коїмбра

Література

Серед найзнаменитіших і значущих творів Середньовіччя в португальській літературі можна відзначити епічну поему Луїзіада, написану в 1572 році Луісом де Камоенсом. Цей перший твір, що описує географічні відкриття, народ Португалії і традиції. Можна сказати, що саме тоді португальці починають ідентифікувати себе як етнос.

В сучасній португальській літературі немає центральної і очолюючої течії. В цілому вона орієнтується на французькі зразки (символіст Еуженіо де Каштро, містик і імпресіоналіст Раул Брандао, Венсеслао де Морайш). Антоніо Коррейа д’Олівейра і Афонсо Лопеш Вієйра звертаються до релігійної тематики, вдаються до символізму. Після падіння монархії в 1910 році відбувається диференціація буржуазної інтелігенції. Крайній правий фланг займає Антоніо Сардінья і Мануел Рібейро, Тейшейра де Пашкуайш і Жайме Кортезао. В опозиції — літературний напрям лівацького і пацифіста настрою. Його представники — Акиліно Рібейро і Піно де Морайш, Езекиел де Кампуш. Селянську ідеалогію представляють Раул Брандао, Самуел Мапа, Іпполіто Репозо, Антоніо Ферро. Але найяскравішим явищем в португальській літературі XX століття можна, по праву, рахувати письменника Жозе Сарамаго. Член ніколи забороненій Комуністичній партії Португалії, Сарамаго незмінно тяжіє до лівого флангу. Його фантасмагорична проза виконана ідеєю уселюдської рівності і глибоким гуманізмом. Антіклеріканськіє переконання автора не раз викликали запеклі звинувачення Католицької церкви, що не перешкодило йому після публікації романа «Євангеліє від Ісуса» стати лауреатом Нобелівської премії по літературі 1998 року.

Мова

Португалія є моноязичною країною з єдиною державною офіційною мовою — португальським. На ньому говорять близько 184 млн чолост.у всьому світі на трьох континентах: в Європі, Азії і Латинській Америці. Португальський схожий з іспанською мовою, оскільки обидва належать до іберійсько-романської підгрупи романської групи мов, але існують значні граматичні відмінності і відмінності у вимові. Величезний вплив на формування мови надали німецькі племена і араби (маври), у яких португальська мова запозичила багато слів, а також контакти мандрівників, першовідкривачів і купців з азіатськими народами.

Релігія

Близько 94 % населення країни сповідає католицизм. Це зв'язано, в першу чергу з історією, романізацією і сусідством Іспанії («суперкатолицької» країни). Церква відокремлена від держави, тобто, зокрема, не одержує ніякої прямої фінансової підтримки. Протестанти складають близько 1 % населення. В Лісабоні і в Порту є іудейські общини, які налічують в сумі приблизно 200 тис. жителів. За даними опитів, близько 4,5 % вважають себе атеїстами.

Не дивлячись на високий відсоток віруючих католиків, відвідувана церкви різко знизилася, особливо з крупних містах і на півдні країни. Католицизм в Португалії завжди був пов'язаний з місцевими традиціями, населення поклонялося багатьом популярним місцевим святим, чиї пам'ятні дні наголошуються урочисто, як церковні свята. Навіть давно померлі відомі доктори і цілителі почитали як святі. Селище Фатіма, де в 1917 діва Марія з'явилася трьом дітям, стало популярним місцем паломництва. Святинею є також церква Носа-Сеньора-ду-Ремедіуш поблизу Ламегу, побудована у стилі барокко.

Озброєні сили Португалії

Армія, Навігація (Португальський Морський Флот, включаючи Морське командування), Повітряні військові сили (Повітряні Сили Португалії — FAP), Національна Охорона Республіки. Добровольці можуть піти на військову службу з 18 років, оскільки загальна обов'язкова військова служба була відмінена в 2004 році. Жінкам дозволено служити у військових силах Португалії, в морському флоті з 1993 року, але забороняється знаходитися на яких-небудь бойових спеціальностях (наказ 2005 року).

Людські ресурси для озброєних сил: чоловіків (16-49 років) - 2,573,913; жінок (16-49) — 2,498,262.

Людські ресурси годні для служби в озброєних силах Португалії: чоловіків (16-49) — 2,099,647; жінок (16-49) — 2,060,559.

Щорічно у вс Португалії поступають 64,910 чоловіків (віку від 16 до 49 років) і 58,599 жінок (у віці від 16 до 49 років).

Військові витрати складають 2,3 % від річного ВВП.