ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................5

1. Кредитні операції - основа діяльності комерційних банків............................8

1.1 Економічна сутність та види кредитних операцій комерційного банку.........................................................................................................................8

1.2 Умови і форми кредитування.........................................................................17

1.3 Організація та планування процесу кредитування ......................................26

2. Аналіз кредитної діяльності КБ „ПриватБанк”..............................................36

2.1 Фінансово-екомомічна характеристика діяльності КБ „ПриватБанк”.......36

2.2 Аналіз та оцінка якості кредитного портфелю.............................................50

2.3 Процес надання кредиту.................................................................................61

3. Шляхи оптимізації кредитних операцій..........................................................72

3.1 Удосконалення кредитної політики ..............................................................72

3.2 Робота з проблемними кредитами.............................................................79

3.3 Виколристування ЕВМ в банківської системі..............................................89

4. Охорона праці у комерційному банку.............................................................97

Висновки..............................................................................................................112

Література............................................................................................................117

Додатки................................................................................................................122

ВСТУП

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. В останні роки він все більше використовується і в Україні - як відомо саме кредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні. Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова "сгесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Потім ці кошти переходять у наступну стадію і перетворюються у незавершене виробництво. Далі - готова продукція. Готова продукція, в свою чергу, є товаром який призначений для продажу і відповідно реалізується на ринку. Після цього етапу виручка від реалізації зараховується на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартості фондів, що являє собою послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу. Цьому процесу об'єктивно властива нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової розбіжності між вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот. Частіше за все такі розбіжності зумовлені специфікою підприємств - сезонністю виробництва. В певні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно із надходженням коштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Отже виникає потреба в залученні додаткових коштів. Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний кредит. Також мають місце такі випадки коли збільшується вихід готової продукції та починають поступати кошти від реалізації продукції, частина з яких може використовуватися на інші потреби. Таким чином можна зробити висновок, що об'єктивною економічною основою функціонування кредиту є саме такі розбіжності в потребі у коштах для підприємств сезонного виробництва. Кредит дозволяє підприємству не розосереджувати свої фінансові ресурси на придбання запасів сировини й матеріалів, та позитивно впливає на кругообіг коштів підприємства, що в свою чергу дозволяє йому працювати ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.

Неодмінно економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини не можуть виникнути, якщо авансовані у виробництво кошти не приймають участі в кругообігу, або коли господарюючий суб'єкт, який має намір їм скористатися, не має постійного доходу (не може покрити витрати кредитора за користування його коштами).

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є спів падіння економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в його отриманні. Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними параметрами кредиту. Ось чому ця тема є актуальною.

Предмет дослідження – кредитні операції комерційного банку.

Метою роботи є дослідження організації та планування кредитної діяльності та розробка шляхів щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження в цієї роботі є комерційний банк „ПриватБанк”

У відповідності до меті було поставлено ряд завдань:

визначити поняття та сутність кредитних операцій комерційного банку;

прослідкувати стадії кредитного процесу взагалі та на прикладі КБ „ПриватБанку”;

визначити шляхи оптимізація кредитних операцій.

1. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ – ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Економічна сутність та види кредитних операцій комерційного банку

Кредитні операції - це відносини між кредитором і позичальником по наданню першим останньому певної суми грошових коштів на умовах платності, терміновості і поворотності [29, c. 128]. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи: активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики, і пасивні, коли банк виступає в особі позичальника, привертаючи гроші від клієнтів і інших банків в банк на умовах платності, терміновості і поворотності. Виділяються і дві основні форми здійснення кредитних операцій: позики і депозити. Відповідно активні і пасивні кредитні операції банків можуть здійснюватися як у формі позик, так і у формі депозитів. Активні кредитні операції полягають, по-перше, з позикових операцій з клієнтами і операцій за поданням міжбанківського кредиту; по-друге, з депозитів, розміщених в інших банках. Пасивні кредитні операції аналогічно складаються з депозитів третіх юридичних і фізичних осіб, включаючи клієнтів і інші банки, і позикові операції по отриманню міжбанківського кредиту.

Виходячи з вказаних характеристик можна умовно підкреслити відмінність між кредитними і позиковими операціями, кредитом і позикою. Кредит - ширше поняття, що припускає наявність різних форм організації кредитних відносин, як формуючих джерела засобів банку, так і представляючи одну з форм їх вкладення. Позика ж є лише однією з форм організації кредитних відносин, виникнення яких супроводжується відкриттям позикового рахунку.

Депозитні операції є операціями банків і інших кредитних установ по залученню грошових коштів у внески (пасивні депозити) або розміщенню засобів, що є в їх розпорядженні, у внески в інших банках або кредитний - фінансових інститутах (активні депозити). Під депозитом (внеском) в світовій банківській практиці розуміються грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання до фінансово-кредитних або банківських установ [72, c. 82]. Поняття “депозит” як таке має декілька значень: наряду з внесками в банках і інших кредитно-фінансових інститутах воно може означати також цінні папери, передані на зберігання в кредитно-фінансові інститути; внески під оплату митного збору, зборів, податків; внески в адміністративних органах в забезпеченні позову, явки і т.д. Традиційно всі депозити, як до запитання, так і на термін, вважаються основним джерелом банківських ресурсів. Серед активних депозитних операцій можна виділити операції по розміщенню тимчасово вільних засобів даного банку в інших банках - термінові внески в банках (або в інших кредитних установах), засоби на резервному рахунку в Центральному банку, а також засоби на кореспондентських рахунках в інших банках.

Кореспондентські відносини - договірні відносини між кредитними установами, банками, встановлювані в цілях здійснення платіжно-розрахункових операцій за дорученням один одного. Кореспондентські відносини можуть включати і інші види послуг, зокрема банки - кореспонденти можуть прокредітовати клієнта понад суму ліміту, встановленої для одного банку. Крім того, крупні банки - кореспонденти для дрібніших можуть давати консультації по управлінню інвестиційним портфелем, купувати, продавати, зберігати і управляти цінними паперами за їх дорученням. На підставі обміну листами, зразками підписів посадовців банки кореспонденти відкривають кореспондентські рахунки один одному, по яких вироблятимуться взаємні розрахунки на підставі укладеного кореспондентського договору. Операції по кореспондентському рахунку здійснюються в межах кредитного сальдо, комісія нараховується з обороту по дебету і з обороту по кредиту рахунку.

Міжбанківські депозити, як термінові, так і до запитання, в більшості випадків є засобами, які банки тримають один у одного короткий час для здійснення розрахунків, регулювання рівня ліквідності балансу, виконання вимог органів грошовий - кредитного регулювання.

Клієнтські депозити (внески) - це грошові кошти, що вносяться клієнтами на зберігання до кредитних установ, які можуть бути використані для безготівкових розрахунків або вилучені готівкою [37, c. 29]. Внески утворюються шляхом внесків готівкою і грошовими документами або через надання позики і перелік суми позики на розрахунковий рахунок (так звані уявні внески).

Розрізняються декілька видів внесків. Залежно від терміну вони підрозділяються на депозити до запитання, термінові квазітермінові, тобто привернуті на достатньо тривалий, але в той же час невизначений термін. Крім того, в окрему групу серед клієнтських внесків необхідно виділити кошти клієнтів, зарезервовані на спеціальних рахунках для розрахунків (наприклад, акредитивами, лімітованими чековими книжками і т.д.); привернуті засоби спец фондів і засоби спец призначення; кредиторську заборгованість; привернуті засоби по розрахункових операціях (наприклад, засоби розрахунку між банками, привернуті засоби по факторингових операціях і т.д.).

При аналізі структури пасивних кредитних операцій важливе значення має виділення депозитів до запитання (засоби на поточних, розрахункових рахунках) і внесків на термін. Внески до запитання можуть бути вилучені у будь-який час на першу вимогу вкладника. Вони використовуються для поточних розрахунків. По них нараховується відносно низький (або взагалі не нараховується) відсоток. Часто даний вид внеску називають чековими депозитами, оскільки засоби можуть вилучатися по рахунку шляхом виставляння чеків. Термінові внески є грошовими коштами приватних осіб, компаній, підприємств і організацій, поміщені на зберігання на наперед певний термін, але, як правило, не менше одного місяця. В більшості випадків це внески на крупніші суми. Найтиповіша форма термінових внесків приватних осіб - ощадні внески, засоби з яких можуть бути зняті з певними обмеженнями, наприклад з попереднім повідомленням. Останнім часом ощадні рахунки стали використовуватися і для безготівкових платежів, крім того, з'явилися нові види внесків, режим використовування яких поєднує переваги поточних рахунків і термінових депозитів. Режим використовування і зберігання засобів на цих “гібридних” видах рахунків визначається при відкритті рахунку. Як правило, по цих рахівницях встановлюються терміни повідомлення (наприклад, за 30 днів) про вилучення певних сум з рахунку. Деякими банками практикується також встановлення ліміту - мінімальної суми, становлячи щоденний, середньомісячний, среднеквартальний і т.д. залишок на поточному або розрахунковому рахунку, на який нараховуються відповідно вищі відсотки, ніж по сумах перевищуючих цей мінімально допустимий залишок.

Позикові операції банків можна класифікувати по різних критеріях. По-перше, залежно від тієї ролі, в якій виступає банк, - кредитора або позичальника: активні і пасивні позикові операції. Активні позикові операції складаються з операцій по кредитуванню клієнтів і наданню кредитів іншими банками і або міжбанківського кредиту. Пасивні позикові операції полягають в отриманні міжбанківського кредиту в Центральному (Національному) банку або інших комерційних банках.

По-друге, по термінах: онкольні або до запитання; короткострокові (до одного року); середнесрокові (від одного року до п'яти років).

По-третє, виходячи з наявності, якості і характеру забезпечення: позики бланкові, не мають забезпечення і засновані на довірі до позичальника, і позики забезпечені. Як забезпечення позики можуть виступати як застава товарно-матеріальних і фінансових цінностей, гарантії зобов'язання або поручительства, так і страхування ризику непогашення кредиту страховою організацією.

По-четверте, залежно від цілей кредитування: позики на збільшення капіталу (виробничих фондів); позики на тимчасове поповнення недоліку засобів; позики споживацькі цілі.

По-п'яте, на підставі відмінностей в умовах, порядку, величині і термінах сплати відсотків по кредиту суми основного боргу; режимах позикового рахунку, що відкривається; галузевої приналежності клієнта, організаційно-правової форми його діяльності і т.д.

Позикові операції банків здійснюються на підставі укладення кредитного договору, в якому фіксуються всі основні умови надання позики. Умови кредитного договору залежать в кожен конкретний момент від кредитної політики, що проводиться комерційним банком, і наступних чинників: наявність і вартість кредитних ресурсів; співвідношення ступеня ризикованої і прибутковості кредитування кожного конкретного проекту; стабільності і масштабів депозитної бази банку; установок економічної і грошовий кредитної політики держави; господарської ситуації, що склалася, в даному регіоні; кваліфікації і професіоналізму банківських працівників і т.д. Механізм кредитування і організація кредитної роботи в банку визначається кожним банком самостійно на основі діючих рекомендацій Центрального банку.

В умовах ринкової економіки найхарактернішою формою кредитування першокласних позичальників, тобто позичальники кредитуються найбільш пільгової (наприклад без перевірки забезпечення і з правом необмеженого перевищення планового розміру кредиту), є кредитування по контокоренту. Контокорент означає, що підприємству відкривається тільки один-єдиний рахунок; розрахунковий рахунок в даному випадку закривається. З урахуванням загальних принципів ведення контокорентного рахунку, практиці його використовування в нашій країні, інших країнах, з урахуванням особливостей сучасного періоду можна, на мій погляд, застосовувати наступну модель контокорентного кредиту.

Кредитування по контокоренту поєднується з наданням цільових короткострокових і довгострокових позик з окремих рахунків. Видача і погашення цільових позик кореспондуються з контокорентним рахунком.

Основою організації кредитування по контокоренту є плановий розмір кредиту. Він визначається на базі укрупненого об'єкту кредитування і є різницею між потребою в оборотних коштах і наявними їх джерелами. Потреба складається із залишку нормованих активів, товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив, і дебіторської заборгованості. Розрахунок цієї різниці робиться клієнтом на рік з розбиттям по кварталах на основі балансу оборотних коштів. При складанні балансу враховуються відображені в кредитному договорі умови кредитування, які направлені на підвищення кредитоспроможності позичальника. При плануванні залишку активів звертається увага на вимогу банку по скороченню розміру їх окремих елементів, товарів відвантажених і дебіторської заборгованості, ліквідації тривалих неплатежів, приросту величини власних оборотних коштів.

Режим використовування планового розміру кредиту може мінятися залежно від результатів аналізу показників кредитоспроможності і характеру попиту на кредит. Перший варіант застосовується, коли практично немає зауважень по коефіцієнтах кредитоспроможності. Тут плановий розмір кредиту жорстко не обмежує рівень заборгованості і використовується тільки для спостереження за зміною цього рівня. У інших випадках, а також при не виконанні умов договору як санкція вводиться другий варіант, при якому дозволяється перевищення планового розміру кредиту тільки в певних умовах.

Контроль банку за забезпеченням поворотного руху кредиту може здійснюватися різними шляхами, і перш за все за допомогою порівняння планового і фактичного балансу оборотних коштів. Цей порівняльний аналіз робиться на основі даних квартального відліку клієнта. У випадку, якщо позичальник не умов кредитування його по 1 класу, банк ухвалює рішення про подальшим режимі його кредитування. Зокрема, розв'язується питання про можливості перевищення планового розміру кредиту, встановлення вищого рівня позикового відсотка, про оплату розрахункових документів тільки в межах виручки, що поступила.

Другим способом контролю може виступати щоквартальне складання заборгованості по контокоренту з плановим розміром кредиту. Це значить, що планування залишків ряду активів і товарів відвантажених здійснюється на базі їх середніх величин в минулі періоди(при такому підході враховуються також темпи зростання об'єму виробництва).

Як третій спосіб контролю за дотриманням принципів кредитування, і зокрема принципу терміновості, можна виділити щоквартальне порівняння планової і фактичної швидкості обороту кредиту. При уповільненні цієї швидкості вводяться штрафні надбавки до договірного відсотка.

Однією з сучасних тенденцій розвитку активних операцій банків країн ринкової економіки є тенденція подовження термінів кредитування. Довгострокове кредитування включає комплекс заходів по створенню банків довгострокових вкладень, формуванню структури відділів і розвитку форм і методів організації його видачі і погашення позик.

Організація довгострокового кредитування в умовах розподільної економіки і фондового методу фінансування капітальних вкладень була заснована на видимості простоти отримання грошей на інвестиційні цілі. Ринкове господарство приймає не всі капіталовкладення; воно уміє вибирати сферу своєї діяльності. Проте в сучасний, перехідний період для довгострокового кредитування ще не наступили сприятливі часи. Разом з тим економічну діяльність банків вже не можливо представити без операцій по довгостроковому кредитуванню. Організація довгострокового кредиту припускає виділення суб'єктів і об'єктів кредитування; порядок видачі і погашення позик.

Суб'єктами кредитування виступають: державні підприємства, СП, малі підприємства, індивідуальні позичальники.

Важливим елементом видачі кредиту є визначення об'єкту кредитування. У світовій практиці одним з основних об'єктів довгострокового кредитування виступає іпотека. Іпотечний кредит видається під заставу нерухомості - землі і будов, виробничого і житлового призначення. Зі всього різноманіття об'єктів кредитування можна виділити дві основні групи [18, с. 246]:

- виробницкі позики;

- на споживацькі цілі.

В результаті надання виробничих кредитів гроші вкладаються у виробничі капітальні вкладення. Новим видом таких позик виступають інноваційні кредити або позики на нововведення. Об'єктом кредитування інновацій є: комп'ютерна техніка, медичне устаткування, товари широкого споживання і ін.

Інформація про вибір стратегії довгострокового кредитування повинна аналізуватися відділами кредитування і інвестицій на основі даних відділу депозитів. Основою для правильного ходу банківської діяльності є узгодження термінів активних операцій з термінами пасиву банку. Якщо банк одержує свої кошти на короткі терміни, він не може видавати довгострокові позики, хоча б вони були забезпечені в подвійному розмірі.

Одним із способів забезпечення по довгострокових кредитах може виступати застава. Кредитор в даному випадку має право при невиконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Застава зберігає силу і під час переходу права власності на закладене майно від заставнику до іншої особи. До основних видів довгострокових кредитів під заставу відносяться [18, с. 247]:

- кредит під заставу рухомого майна;

- кредит під заставу нерухомості.

У сучасних умовах комерційні банки як і раніше стримано відносяться до видачі довгострокових кредитів, переходячи до одночасного фінансування розробок, об'єднаних загальною технологічною спрямованістю і термінами реалізації. Такий підхід заснований на об'єднанні в єдину програму комерційних і інноваційних кредитів; ряд проектів переводиться з фінансування на інноваційне кредитування.

Зміцнення і упровадження ринкових основ економіки пов'язане з розвитком кредитних відносин, використовуванням нових форм банківської співпраці. Практика господарювання примушує об'єднувати банківську діяльність в різних сферах, у тому числі і для організації консорціальних операцій. Модернізація і технічне переозброєння галузей народного господарства, здійснення великомасштабних заходів в таких областях, як енергетика, екологія, здобич сировини, упровадження науково-технічних розробок при значному скороченні традиційного джерела - засобів державного бюджету вимагають величезних кредитних ресурсів, включаючи валютні.

Потреби інвестиційної сфери не можуть бути задоволені окремими комерційними банками через обмеженість їх власних засобів і складнощами залучення кредитних ресурсів для довгострокового кредитування. Можливості надання крупного довгострокового кредиту окремого комерційного банку обмежуються також діючими нормативами банківської ліквідності, граничними розмірами позик, видаваних одному позичальнику.

Важливим і навіть вирішальним моментом при кредитуванні інвестиційних процесів виступає кредитний ризик, пов'язаний із заморожуванням ліквідних засобів на тривалий період, кредитоспроможністю позичальника, з його можливостями своєчасно здійснити проект, що кредитується.

Всі ці проблеми розв'язуються при створенні банківського об'єднання -консорциума для надання довгострокового кредиту на інвестиційні цілі. Консорціальний кредит може використовуватися і для короткострокового кредитування, якщо об'єм кредиту або кредитний ризик дуже великі для одного банку.

У консорциальной операції можуть брати участь не тільки декілька банків, але і декілька позичальників, безпосередньо причетних до здійснення заходу, що кредитується. Наприклад, можна здійснити модернізацію основного виробництва без модернізації цехів заводів-суміжників

Консорціальні кредити не є самостійною формою кредиту і базуються на тих же принципах, що і інші види банківських позик: міняються тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів і техніка надання кредиту.

Банківські консорціуми підрозділяються на тимчасові, створюються, як правила, для фінансування однієї, звично дуже крупної операції, і постійно діючі, встановлені банками на паритетних засадах. Останні в основному використовуються для проведення операцій на валютних ринках і ринках позикових капіталів. Створення банківського консорціуму ґрунтується на цивільному кодексі, діючим в суспільстві, і нормативних актах, регулюючих діяльність комерційних банків. Діяльність кожного консорціуму здійснюється під керівництвом одного або декількох банків. При сумісному керівництві все ж таки виділяється провідний банк. Банком-організатором, як правило, виступає банк з достатньо крупними пасивами, що має певний досвід проведення великомасштабних операцій, володіє налагодженими зв'язками з фінансово-кредитними установами, кваліфікованими кадрами і що користується високою репутацією в банківській системі.

Стандартної форми кредитування консорціальних операцій не існує. При створенні консорціуму банки керуються чинним законодавством, а при оформленні кредитних відносин керуються комерційною доцільністю. Загальними підходами при організації консорціальной операції у області кредитування є: надійність позичальника і проекту, що фінансується; можливість отримання згоди інших банків на участь в кредитуванні; чітке визначення терміну і порядку видачі і погашення позики; ретельний аналіз фінансової діяльності і інвестиційних планів позичальника; можливі ризики і методи їх страхування. Залежно від характеру перерахованих чинників визначається вид позики (середньостроковий, довгостроковий), відсоток за кредит (з урахуванням попиту і пропозиції кредитних ресурсів, терміну і розміру кредиту, ступеня ризику по даній операції), техніка надання кредиту через консорціум.

Кредитні відносини між консорціумом і позичальником регулюються кредитною угодою, що містить основні економічні умови і юридичні аспекти операцій. У угоді указуються: мета, напрям кредиту, термін, сума, валюта кредиту, умови встановлення процентної ставки; містяться зобов'язання кредитора своєчасно надавати кредит, а позичальника - своєчасно і повністю погашати; обмовляється механізм кредитування, порядок використовування і погашення кредиту, терміни сплати відсотків.

Своєрідною формою консорциального кредиту починають виступати сумісні гарантії або поручительства банків за зобов'язаннями клієнта. Якщо клієнт не виконує свої зобов'язання по відношенню до своїх партнерів, то банки беруть на себе їх оплату, оформляючи цю операцію як кредит і стягуючи платню залежно від виду вимог, терміну і суми кредиту.

Нестабільність економіки, відсутність відповідних законодавчих актів, ресурсів для довгострокового кредитування і величезні кредитні ризики примушують комерційні банки в нашій країні використовувати консорціальні кредити в основному для короткострокових і середньострокових вкладень. Стримує створення банківських консорціумів для кредитування крупних інвестиційних заходів обмеженість у Центрального банку довгострокових кредитних ресурсів, що скорочує можливості їх отримання багатьма комерційними банками. З другого боку, активний попит на короткострокові кредити і кредитні ресурси, спекулятивне зростання процентних ставок робить все менш привабливими довгострокові вкладення для комерційної діяльності банків.

1.2 Умови і форми кредитування

Банківський кредит, вимоги, які пред'являються до його оформлення, володіють певними особливостями, відмінними від інших видів кредиту. Перш за все слід зазначити, що кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості, поворотності, платності і забезпеченості кредиту і оформляються договором.

Банківське кредитування відрізняється наступними особливостями.

По-перше, ці правовідносини характеризуються спеціальним суб'єктним складом: кредитором в даному випадку виступає банк або інша кредитна організація, яка регулярно, професіонально на підставі спеціально виданого банком дозволу (ліцензії) здійснює подібного роду операції для витягання прибутку як основної мети своєї діяльності.

По-друге, якщо за договором позики або в результаті надання товарного або комерційного кредиту предметом договору можуть служити не тільки грошові кошти, але і інші речі, то предметом договору банківського кредиту можуть бути тільки грошові кошти.

По-третє, особливістю договору банківського кредиту є його відшкодувальний характер, тобто сплата клієнтом відсотків за користування грошовими коштами кредитної організації протягом певного терміну - на відміну від звичною договори позики, що припускає як відшкодувальний, так н безвідплатний характер правовідносин сторін.

По-четверте, забезпеченість кредиту. Як забезпечення своєчасного повернення кредиту банки приймають заставу, поручительство, гарантію іншого банку, а також зобов'язання в інших формах, допустимих банківською практикою.

По-п'яте, відмінність від договору позики кредитний договір містить вимога цільового використовування позикових засобів з вказівкою конкретних цілей.

По-шосте, кредитний договір полягає обов'язково і письмовій формі. Обов'язковість такого оформлення визначена чинним законодавством, при цьому недотримання письмової форми спричиняє за собою недійсність кредитного договору.

По-сьоме, відповідно до чинного законодавства грошові кошти за договором кредиту (договору банківської позики) можуть бути надані підприємству-позичальнику тільки в безготівковій формі.

Надання комерційними банками кредиту підприємствам здійснюється на основі кредитного договору, який інакше називають договором банківської позики. Правила надання кредиту, порядок, умови укладення кредитних договорів комерційні банки розробляють самостійно з урахуванням рекомендацій і вказівок НБУ.

Для вирішення питання про доцільність надання кредиту тому або іншому позичальнику останній зобов'язаний представити в комерційний банк певний набір документів:

- заявку на отримання кредиту;

- копії засновницьких документів позичальника, завірені нотаріально (свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут, засновницький договір);

- баланс на останню звітну дату, завірений податковою інспекцією;

- техніко-економічне обґрунтування окупності проекту;

- копії договорів (контрактів) на підтвердження операції;

- завірену нотаріусом банківську картку із зразками підписів керівника підприємства, головного бухгалтера і відтисненням друку;

- документи, підтверджуючі наявність забезпечення кредиту (договір застави, договір поручительства, банківська гарантія і т. д.).

Залежно від фінансового стану позичальника і інших обставин вказаний перелік може бути, значно розширений.

В результаті аналізу наданих документів, а також, можливо, проведення досліджень і оцінки результатів господарсько-фінансової діяльності позичальника, його ділової репутації, платоспроможності (особливо, коли розглядається питання про надання досить крупних сум на значний термін) ухвалюється рішення про видачу кредиту. Оформлення кредитної операції виробляється шляхом укладення договору

Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, до найважливіших з яких слід віднести категорії кредитора і позичальника, а також форму, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділити наступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

Банківський кредит - одна з найпоширеніших форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно банками, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. В ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Дохід по цій формі кредиту поступає у вигляді позикового відсотка або банківського відсотка, ставка якого визначається за угодою сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.

Терміни погашення:

- онкольні позики, що підлягають поверненню у фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. В даний час вони практично не використовуються, оскільки вимагають щодо стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці в цілому;

- короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення тимчасового недоліку власних оборотних коштів у позичальника. Середній термін погашення по цьому вигляду кредиту звичайно не перевищує одного року. Найактивніше застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що одержали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:

а) коротшими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;

б) ставкою відсотка. Обернено пропорційної терміну повернення позики;

в) обслуговуванням в основному сфери обігу;

- середньострокові позики, що надаються на термін від одного року до трьох років на меті як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення набули в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів з середніми об'ємами необхідних інвестицій;

- довгострокові позики (терміном зверху 3-х років), використовувані, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рух основних засобів, відрізняючись великими об'ємами передавання кредитних ресурсів. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки.

На Україні на стадії переходу до ринкової економіки практично не використовуються як через загальну економічну нестабільність, так і меншої прибутковості порівняно з короткостроковими кредитними операціями.

Спосіб погашення:

- позики погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає використовування механізму числення диференційованого відсотка;

- позики, що погашаються в розстрочку протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, зокрема — в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.

Спосіб стягування позикового відсотка:

- позики, відсоток по яких виплачується у момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер;

- позики, відсоток по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати средне- і довгострокових позик, що має достатньо диференційований характер залежно від домовленості сторін (наприклад, по довгострокових позиках виплата відсотка може починатися як після закінчення першого року користування кредитом, так і через триваліший термін);

- позики, відсоток по яких утримується банком у момент безпосередньої видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.

Наявність забезпечення:

- довірчі позики (бланковий кредит), єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. У обмеженому об'ємі застосовуються деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повною довірою;

- забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту, виражаючий один з його базових принципів. В ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належить позичальнику на правах власності, найчастіше — нерухомість або цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов'язань це майно переходить у власність банку, який в процесі його реалізації відшкодовує збитки, що зазнають. Розмір видаваної позики, як правило, менше середнеринкової вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін. У вітчизняних умовах основна проблема при оформленні забезпечених кредитів — процедура оцінки вартості майна через незавершеність процесу формування іпотечного і фондового ринків;

- позики під фінансові гарантії третіх, осіб, реальні виразом яких служить юридично оформлене зобов'язання з боку гаранта відшкодувати фактично завданого банку збитку при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. В ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатньою довірою із стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, В умовах розвиненої ринкової економіки набули широке поширення перш за все у сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до теперішнього часу мають обмежене застосування через недостатню довіру з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів.

Цільове призначення:

- позики загального характеру (незв'язані кредити), використовувані позичальником на свій розсуд для задоволення будь-яких потреб у фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування у сфері короткострокового кредитування, при средне- і довгостроковому кредитуванні практично не використовується;

- цільові позики (зв'язані кредити), що припускають необхідність для позичальника використовувати виділені банком ресурси виключно для вирішення задач, визначених умовами кредитного договору (наприклад, розрахунку за товари, що придбаваються, виплати заробітної платні персоналу, капітального розвитку і т. п.). Порушення вказаних зобов'язань, як вже платня наголошувалося, спричиняє за собою застосування до позичальника встановлених договором санкцій у формі дострокового відгуку кредиту або збільшення процентної ставки.

Категорії потенційних позичальників:

- сільськогосподарські позики — один з найпоширеніших різновидів кредитних операцій, характерною його особливістю є чітко виражений сезонних характер, обумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва;

- комерційний позики, що надаються суб'єктам господарювання, функціонуючим у сфері торгівлі і послуг. В основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом;

- позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерським і дилерським фірмам, що здійснюють операції по купівлі-продажу цінних паперів. Характерна особливість цих позик— початкова орієнтованість на обслуговування не інвестиційних. а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку;

- іпотечні позики власникам нерухомості, що надаються як звичними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці набули таке широке поширення, що в деяких джерелах виділяються як самостійна форма кредиту;

- міжбанківські позики — одна з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставки за міжбанківськими кредитами є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по решті видів видаваних їм позик. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального банка, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

Комерційний кредит - одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тим самим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячи практичний вираз у фінансово-господарських відносинах між юридичними особами у формі реалізації продукції або послуг з відстроченням платежу. Основна мета цієї форми кредиту — прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витягання закладеного в них прибутку.

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше поширення набули дві форми векселя — простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючи письмовий наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, регламентуючий порядок оплати реалізованої продукції на умовах комерційного кредиту.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:

- кредит з фіксованим терміном погашення;

- кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених в розстрочку товарів;

- кредитування по відкритому рахунку, коли поставка наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості по попередній поставці.

Головна відмітна ознака споживацького кредиту - цільова форма кредитування фізичних осіб. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості, оплати дорогого лікування і т.п., в товарній — в процесі роздрібного продажу товарів з відстроченням платежу. На Україні тільки набуває поширення, обмежено використовується при кредитуванні під заставу нерухомості (найчастіше — житла). У зарубіжній же практиці споживацький кредит охоплює всі верстви працездатного населення, в основному через різні системи кредитних карток.

Основна ознака державної форми кредиту — неодмінна участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. Здійснюючи функції кредитора, держава через НБУ виробляє кредитування:

- конкретних галузей або регіонів, що випробовують особливу потребу у фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути привернуті через дію чинників кон'юнктурного характеру;

- комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

В ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів(облігації внутрішньої державної позики).

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником засобів.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але і ефективного інструменту централізованого кредитного регулювання економіки.

Міжнародний кредит - рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язане з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах поворотності, терміновості і сплати відсотка [7, с. 245]. Джерелами міжнародного кредиту служать: що тимчасово вивільняється у підприємств в процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; грошові накопичення держави і особистого сектора, мобілізуємо банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією і укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їх залучення з низки країн. В ході відтворення на певних ділянках виникає об'єктивно з: кругообігом засобів в господарстві; особливостями виробництва і реалізації; відмінностями в об'ємі і термінах зовнішньоекономічних операцій; необхідністю одночасних крупних капіталовкладень для розширення виробництва.

Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР і ін.), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з участю держав в цілому і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, в зовнішньоторговельній діяльності — і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру). Класифікується по декількох базових ознаках: по характеру кредитів — міждержавний, приватний; формою — державний, банківський, комерційний; по місцю в системі зовнішньої торгівлі — кредитування експорту, кредитування імпорту.

Міжнародний кредит виконує наступні функції, що відображають специфіку руху позикового капіталу у сфері МЕО.

Перерозподіл позикових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення.

Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей (золотих, срібних) кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни наявного валютного обороту міжнародними кредитними операціями.

Прискорення концентрації і централізації капіталу.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність у формі приватного страхування і державних гарантій.

1.3 Організація та планування процесу кредитування

Одним з найважливіших напрямів діяльності комерційних банків є процес кредитування.

Хоча в перекладі з латинського “кредитувати” означає “довіряти”, проте процес кредитування в сучасних умовах є однією з ризикових активних операцій, здатних при безрозсудному підході привести до втрати ліквідності і банкрутства.

Кредитний процес - це прийом і способи реалізації кредитних відносин, розташованих в певній послідовності і прийняті даним банком [18, с. 96].

Через процес короткострокового і довгострокового кредитування відбувається функція перерозподілу грошових коштів у фінансовій системі країни. Попит господарюючих суб'єктів ринку на оборотні кошти задовольняється пропозицією від комерційних банків вільних фінансових ресурсів, привернутих в свою чергу з ринку депозитів і приватних внесків.

Процес кредитування є складною процедурою, що складається з декількох взаємодоповнюваних стадій, зневага кожної з яких чревата серйозними помилками і прорахунками.

Перша стадія кредитного процесу – програмування та планування, полягає в оцінці макроекономічної ситуації в країні в цілому, регіону роботи потенційних позичальників зокрема, аналізу галузевої динаміки вибраних напрямів кредитування, перевірці готовності персоналу банку-кредитора до роботи з різними категоріями кредитоотрімачів, ухвалення ряду внутрішньобанківських нормативних документів. Багато що їх перерахованих мною відбувається поза полем діяльності безпосереднього кредитного підрозділу і відноситься більше до роботи аналітичних і маркетингових служб банку, але присутність цих необхідних, на мій погляд, елементів аналізу роблять процес кредитування осмисленим і підготовленим.

Виходячи з проведених досліджень керівництво банку (звичне правління банку) приймає меморандум кредитної політики на конкретний період (звично 1 рік). У цьому документі висловлюються:

1) Основні напрями кредитної роботи банку на майбутній період, конкретні показники кредитної діяльності (нормативи і ліміти), забезпечуючи необхідний рівень рентабельності і захищеності від кредитних ризиків, наприклад:

а) співвідношення кредитів і депозитів;

б) співвідношення власного капіталу і активів;

в) ліміти сегментів портфеля активів банку в цілому;

г) ліміти сегментів кредитного портфеля (ліміти на кредитування підприємств однієї галузі, однієї форми власності, одного виду кредитування і т.д.). Звичайно розмір ліміту включає не більш 25 % від величини загального кредитного портфеля. Збільшення певного сегменту понад ліміт можливе за наявності способів захисту від цього підвищеного кредитного ризику;

д) клієнтські ліміти:

- для акціонерів (пайовиків);

- для старих, з певною історією взаємостосунків клієнтів;

- для нових клієнтів;

- для не клієнтів банку;

е) географічні ліміти кредитування (потрібні для банків, що мають іногородні філіали з різним рівнем підготовленості персоналу до проведення якісної кредитної роботи, а також для моно банків, але охочих проводити активні операції в певних регіонах);

ж) вимоги по проведенню роботи із забезпеченням (види застав, стандарти оформлення, маржа в оцінці і т.д.);

з) вимоги по документальному оформленню і супроводу кредитів;

и) планований рівень кредитної маржі і механізми ухвалення рішення про його зміну.

2) Наступним внутрішньобанківським нормативним документом по кредитній роботі є Положення про порядок видачі кредитів, де відображається:

а) організація кредитного процесу;

б) перелік необхідних документів від позичальника і стандарти підготовки проектів кредитних договорів;

в) правила проведення оцінки забезпечення.

Тільки після ухвалення цих документів, що регламентують кредитний процес, можна говорити про внутрішню готовність банку до роботи до другої основної стадії кредитування.

Друга стадія - надання банківської позики.

Відповідно до розроблених і прийнятих у кожного банку напрямів відбору співробітники (інспектори) кредитного підрозділу здійснюють прийом заявок на отримання позики. Залежно від видів кредитування (інвестиційне, короткострокове, кредитування юридичних осіб, кредитування фізичних осіб, як споживацьке, так і бізнес-кредитування приватних підприємців) до заявки на кредит йде отримання і підбір необхідної документації. Тут співробітник кредитного підрозділу повинен провести економічний аналіз наданої документації, зробити висновки про ринкову можливість і привабливість проведення операції, що кредитується. При проведенні такої роботи від співробітника кредитного підрозділу потрібні навики і уміння економіста, фахівця з маркетингу, знання макроекономіки, галузевих і регіональних тенденцій розвитку народного господарства. У уникненні помилок, упущених в аналізі сторін і елементів діяльності ссудоутримувача практика підказує використовування максимального формалізованого документа, заповнення (відповіді на питання) якого дозволяють скласти повну картину операції, що кредитується.

На основі проведеного аналізу вимагається вибрати найбільш оптимальний метод кредитування, вид позикового рахунку, термін кредитування, провести переговори про величину і вид позикової ставки, про спосіб погашення позики.

Окремим питанням про сучасну банківську практику проходить рішення проблеми забезпечення. Гіпертрофія цього питання пояснюється, на мій погляд, відсутністю практично діючого механізму обігу судового стягнення на несумлінного позичальника.

Зокрема, залежно від стану боржника банк-кредитор має право клопотати перед судом або про призначення зовнішнього управління майном боржника, або про його санацію, або про застосування до боржника ліквідаційних процедур.

Але поки в Україні кредитор не бачитиме реальної можливості стягнути свої засоби по неповерненому кредиту через суд, доти одним з показників професіоналізму кредитних працівників буде наявність навиків роботи із забезпеченням. Криза ліквідності і банкрутство багатьох банків прямо залежало від ризикової кредитної політики керівництва банків і невміння працювати із забезпеченням співробітників кредитних підрозділів.

Існує шість видів забезпечення зобов'язань. Не піддаючи кожну докладному аналізу, можна сказати з практики, використовувати доцільно [21, с. 46]::

- застава;

- банківська гарантія;

- поручительство;

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та ін. Всі вказані способи забезпечення зобов'язань боржника розрізняються по ступеню дії і методам досягнення мети - спонукати виконати свої зобов'язання належним способом. Тому від оптимального вибору банком способу забезпечення зобов'язання багато в чому залежатиме і поведінка боржника.

При всьому цьому необхідно підкреслити, що позика повинна видаватися на здійснення певної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення - це остання лінія оборони для банку і рішення надати кредит завжди повинне базуватися на достоїнствах проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної операції пов'язана з підвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит під хороше забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинне розв'язуватися вже після того, як кредитна операція визнана прийнятною для банку.

Взагалі питання забезпечення є індикатором для розпізнавання кредитів, що явно не повертаються. Варто співробітнику кредитного підрозділу чітко побудувати схему ухвалення забезпечення, провести високопрофесійну оцінку вартості і ліквідності матеріальних активів, що надаються, як відразу стає ясним був би кредит “проблемним” чи ні.

Найважливішою завершальною процедурою стадії надання кредиту є підготовка і укладення кредитного договору.

Третя стадія кредитного процесу - контроль за використовуванням кредиту.

Використовування позики означає напрям виділених банком коштів на здійснення платежів за зобов'язаннями господарсько-фінансової діяльності. Найважливіша умова використовування позик - ефективність кредитного заходу, дозволяючи забезпечити надходження грошової виручки і прибутку для погашення боргу банку і сплати процентних грошей.

Головна мета цієї стадії кредитного процесу - забезпечення регулярної виплати відсотків по боргу і погашення позики.

Зрозуміло, по кожній позиці існує ризик непогашення через непередбачений розвиток подій. Банк може проводити політику видачі кредитів тільки абсолютно надійним позичальникам, але тоді він упустить багато прибуткових можливостей. В той же час, якщо виникнуть труднощі з погашенням кредиту, це обійдеться банку дуже дорого. Тому розумна кредитна політика направлена на забезпечення балансу між обережністю і максимальним використовуванням всіх потенційних можливостей прибуткового розміщення ресурсів.

Труднощі з погашенням позик найчастіше виникають не випадково і не відразу. Це процес, який розвивається протягом певного часу. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, випробовуваних клієнтом, що зароджується, і вжити заходи до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи слід вжити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому слід врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і відсотків. Збиток, що наноситься банку, значно більше, і він може бути пов'язаний з іншими обставинами, які теж доводиться враховувати:

— підривається репутація банку, оскільки велике число прострочених і непогашених кредитів приведе до падіння довіри вкладників, інвесторів і т. д.;

— збільшаться адміністративні витрати, оскільки проблемні позики вимагають особливої уваги кредитного персоналу і непродуктивного витрачання часу на підтримку статус-кво;

— підвищиться загроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їх стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;

— засоби будуть заморожені в непродуктивних активах;

— виникає небезпека стрічного позову боржника до банку, який може довести, що вимогу банку про відгук позики привели його на грань банкрутства.

Всі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.

Особливо зупинимося на основних причинах виникнення труднощів з погашенням позик .

1. Помилки, допущені персоналом банку при розгляді кредитної заявки, розробці умов угоди і подальшому контролі. Найчастіше зустрічаються наступні порушення:

— недостатньо строге відношення до позичальника (наприклад, схвалення заявки з дружніх міркувань);

— непрофесійне проведення фінансового аналізу;

— погана структуризація позики як наслідок недостатнього знайомства кредитного працівника з потребами підприємства, специфікою галузі і т. д.;

— недостатнє забезпечення позики (наприклад, завищена оцінка застави і т. д.);

— помилки в документальному оформленні позики (пропуск в договорі важливих умов, що забезпечують інтереси банку);

— поганий контроль над позичальником в період погашення позики (відсутність обстежень компанії, перевірок забезпечення і т. п.).

2. Неефективна робота компанії, що одержала позику:

—слабке керівництво;

—погіршення якості продукції і витіснення її з ринку;

—неефективний маркетинг через відсутність плану рекламної компанії, помилок в оцінці майбутніх ринків;

—слабкий контроль за фінансами компанії (зростання дебіторської заборгованості, накладних витрат і т. п.).

Крім того, важливу роль можуть зіграти чинники, які не знаходяться під контролем банку: погіршення економічної кон'юнктури, політичні зрушення, зміна законодавства, технологічні прориви і т.д.

Як я вже говорив, труднощі з погашенням кредитів рідко виникають раптово. Як правило, є численні тривожні сигнали, що дозволяють запідозрити, що фінансове положення позичальника погіршується і що виданий йому кредит може бути не погашений в строк або взагалі перетворитися на безнадійний борг.

Ці тривожні сигнали виявляються шляхом:

— аналізу фінансових звітів;

— особистих контактів з боржником;

— повідомлень третіх осіб;

— відомостей з інших відділів банку.

В період дії кредиту від позичальника слід вимагати надання банку балансів, звітів про прибутки і збитки, звітів про надходження готівки і інших матеріалів. Їх ретельний аналіз і зіставлення з минулими звітами можуть вказати на виникаючу небезпеку. Банк повинен звернути увагу на:

— непредставлення фінансових звітів у встановлені терміни;

— різке збільшення дебіторської заборгованості;

— уповільнення оборотності запасів;

— зниження частки короткострокових активів;

— непропорційне зростання короткострокової заборгованості;

— зниження коефіцієнта ліквідності;

— збільшення частки основного капіталу в сумі активів;

— зниження об'єму продажів;

— зростання прострочених боргів;

— виникнення збитків від операційної діяльності;

— зміна умов комерційного кредитування і т.д.

Для банку важливо постійно підтримувати персональні контакти з клієнтом — відвідувати компанію і її філіали, зустрічатися з керівними кадрами, що дозволяє виявити наявність не встановленого устаткування, незайнятого персоналу, надмірних запасів. Банківських працівників повинні насторожити такі факти, як:

— зміна поведінки або звичок вищого керівного складу;

— подружні проблеми керівників;

— різка зміна відносин з банком, небажання співробітничати;

— заміна ключових співробітників;

— захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;

— погане складання фінансових звітів;

— ухвалення необґрунтованого ризику;

— встановлення нереалістичних цін на продукцію;

— повільна реакція на погіршення ринкових умов;

— слабкий операційний контроль;

— відсутність спадкоємності в керівництві;

— втрата важливих клієнтів;

— створення спекулятивних запасів;

— відстрочення заміни застарілого устаткування і т.д.

Багато можуть розкрити банку взаємостосунки позичальника з іншими діловими партнерами, що змінилися:

— отримання банком запитів про кредитоспроможність позичальника у зв'язку з його проханнями про надання пільг в оплаті товарів;

— запити про компанію з боку нових її кредиторів;

— сповіщення страхової компанії про анулювання страховки через несплату страхових премій;

— пред'явлення до оплати платіжних документів (вимог) за відсутності засобів на банківському рахунку;

— поява практики покупки компанією товарів виняткова на умовах передоплати.

Нарешті, інші відділи банку можуть повідомити важливі відомості про значне скорочення залишків на банківському рахунку клієнта і т.п. При виявленні неблагополучної (проблемної) позики необхідно негайно вжити заходи для забезпечення погашення кредиту. Перший при виявленні проблемної позики крок — об'єктивна перевірка ситуації, що склалася. Необхідно з'ясувати позицію позичальника (чи хоче він виправити положення, чи можна йому довіряти, чи здатне керівництво компанії відновити прибутковість). Крім того, необхідно врахувати і позицію банку, чи багато у нього безнадійних боргів. Якщо багато, то не слід вплутуватися в дорогу операцію судового стягнення і запропонувати улагодити справу миром, анулювавши частина боргу, що залишився.

Потім кредитний працівник банку повинен організувати зустріч з представником компанії і обговорити положення, що склалося. При цьому необхідно зробити спробу до співпраці, незалежно від того, чи вирішив банк продовжувати роботу з клієнтом або ліквідовувати позику. Якщо вдасться переконати клієнта, що положення можна виправити, слід намітити план дій, який може включати продаж активів, скорочення накладних витрат, зміна маркетингової стратегії, зміну керівництва і призначення нових осіб на ключові пости.

Інше рішення може полягати в продажу банком застави. Для цього слід перш за все перевірити документи і встановити, що банк дійсно має безумовне право розпоряджатися заставою. Потім необхідно з'ясувати, які можливості реалізації застави: звично це дорога і піднімаюча час процедура. Ідеальний варіант — співпраця з позичальником у продажу застави.

Четверта стадія кредитного процесу - повернення банківської позики.

Повернення позик означає зворотну притоку грошових коштів в банки і сплату відповідної суми відсотків. Повернення позик є вінцем всієї проведеної роботи всього кредитного підрозділу і відповіддю на питання, наскільки якісно і професіонально спрацювали співробітники на всіх попередніх стадіях кредитного процесу.

Якщо боржник без проблем повертає позику і сплачує відсотки по ній, то залишається тільки закрити кредитну справу (досьє) і має на увазі на майбутнє цього позичальника як перспективного і вже має позитивну кредитну історію в нашому банку.

Якщо відбувається неповернення позики і несплата відсотків, то тоді всім співробітникам кредитного підрозділу банку належить провести колосальну роботу по ліквідації цього проблемного кредиту, а потім повинен обов'язково пройти аналіз досконалих помилок в процесі ухвалення рішення про видачу кредиту і перевірку використовування його. А ось у разі ухвалення якісного забезпечення кредиту, що дозволяє швидко провести його реалізацію і погашення суми основного боргу, відсотків по ньому, штрафів і пені за прострочення, можна говорити про закриття проблемного кредиту при виникненні будь-якої кризової ситуації.

Ось тут і проходить перевірка кваліфікації оцінювачів, зручності вибраної схеми ухвалення забезпечення в банк. Часто в практиці через непродуманість схеми реалізації застави банки зазнають великі труднощі в легітимності реалізації забезпечення.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ „ПРИВАТБАНК”

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ „ПриватБанк”

Об'єктом дослідження в даній роботі є «Приватбанк». Дата заснування банку: 15.04.1995 року. Юридична адреса банку: м. Евпаторія, вул. Фрунзе, д.41/28А, т. 33295, 36502, 27135, 60355. Ліцензія НБУ на здійснення діяльності №22 від 04.12.2001 р.

«Приватбанк» - є організацією, яка має виняткове право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення вказаних засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах поворотності, платності, терміновості, відкриття і веління банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банк має генеральну банківську ліцензію Національного банку України і пропонує своїм клієнтам наступні види банківських послуг:

Відкриття і обслуговування рахунків в національній і іноземних валютах;

Виконання міжнародних розрахунків у формі документарних акредитивів, інкасо і перекладів;

Відкриття і ведення кореспондентських рахунків “Ностро” і “Лоро” в національній і іноземних валютах;

Міжнародні розрахунки з використанням системи міжнародних розрахунків SWIFT;

Надання послуг з розміщення засобів в іноземних банках, виконання всіх видів конверсійних і депозитних операцій на міжнародних валютних ринках з використанням системи “Рейтер Ділінг”;

Залучення за дорученням Уряду України засобів на міжнародних кредитних ринках і обслуговування міжнародних кредитних ліній;

Надання коротко-, средне- і довгострокових кредитів в національній і іноземних валютах;

Виконання операцій в іноземних валютах на внутрішньому валютному ринку за дорученням банків: підприємств і фізичних осіб:

представництво інтересів клієнтів на валютних біржах;

покупка-продаж іноземної валюти на валютних біржах;

інкасація валютної виручки торгових організацій;

покупка-продаж наявної іноземної валюти через мережу обмінних пунктів;

конверсійні операції з наявною іноземною валютою;

виплата і інкасація іменних і дорожніх чеків;

виплата клієнтам наявної валюти на витрати на відрядження;

Залучення засобів в національній і іноземних валютах на депозит до запитання і термінові внески від фізичних і юридичних осіб;

Ухвалення і надання забезпечення для платіжних договорів за дорученням своїх клієнтів;

Надання банківських гарантій в національній і іноземних валютах;

Проектне фінансування.

Кредитна політика банку заснована на загальнодоступності кредитних ресурсів підприємств всіх форм власності при максимальному забезпеченні інтересів банку щодо повернення кредитів. Економічний стан і державні пріоритети щодо інвестицій за рахунок привернутих за рубежем кредитних ресурсів зумовили напрями кредитних вкладень.

В той же час кредитні ресурси в національній валюті за рахунок власних засобів у ВКВ прямують, головним чином, новим економічним структурам на виконання проектів, що забезпечують швидкий оборот позикового капіталу.

На даній стадії аналізу формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніх джерел, установлюються взаємозв'язки між показниками.

Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складі елементів балансових статей у необхідних аналітичних розтинах, як це показано на таблиці.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активів та пасивів банку

Показник	На 01.01.2005	У % до валюти балансу	На 01.01.2006	У % до валюти балансу	Відхилення (гр.4 - гр.2)
1	2	3	4	5	6
АКТИВ
Нерухоме майно	1183	37.1	1635	43.1	+6.0
Поточні активи, усього в тому числі:	2004	62.9	2161	56.9	-6. 0
виробничі запаси	734	23.0	752	19.8	-3. 8
готова продукція	187	5.9	172	4.5	-1. 4
кошти і короткострокові фінансові вкладення	299	9.4	259	6.2	-3. 2
дебіторська заборгованість	612	19.2	780	20.5	1.3
ПАСИВ
Джерела фінансових коштів	1932	60.6	2205	58.0	-2. 6
Позикові кошти - усього	1255	39.4	1591	42.0	-2. 6
Короткострокові позички банків	357	11.3	888	23.3	+12.0
Короткострокові позики	245	7.6	-	-	-7. 6
Розрахунки з кредиторами	653	20.4	703	18.5	-1. 9

Одним із найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під яким прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.

Спроможність підприємства сплачувати по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності . Роздивимося найважливіші з них.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється - кошти і швидко реалізація цінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості (результат поділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої конкретної дати.

За даними нашого прикладу співвідношення коштів і короткострокових зобов'язань складає 0.24 : 1 (299:1255) на 01.01.2005 і 0.16 : 1 (259:1591) на 01.01.2006. Це говорить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Проте, з огляду на малу можливість того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2 : 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.

Уточнений коефіцієнт ліквідності - визначається як відношення коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов'язань (результат III поділу пасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або зроблені послуги. Для нашого прикладу це співвідношення склало на початок року 0.73 : 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65 : 1 ((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (результат II розділу + результат III розділу активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від 2 до 3.

Варто мати на увазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче, ніж 1:1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільності підприємства.

Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.

Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи.

У нашому прикладі коефіцієнт маневреності складає 749 : 1932 = 0. 397 на 01.01.2005 року і 570 : 2205 = 0. 259 на 01.01.2006, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновки щодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.

З метою поглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, є велика можливість того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів.

Таблиця 2.2

Зразкова класифікація поточних активів по категоріях ризику

Ступінь ризику	Група поточних активів	Частка групи в загальному обсязі поточних активів, %		Відхилення (гр.2-гр. 4)
		На 01.01.2005	На 01.01.2006
1	2	3	4	5
Мінімальна	Наявні кошти, легко реалізовані короткострокові цінні папери.	4.9	2.9	-2. 0
Мала	Дебіторська заборгованість із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаного) + готова продукція, що користується попитом.	53.8	49.8	-4. 0
Середня	Продукція виробничого технічного призначення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів.	8.8	9.5	+0.7
Висока	Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, виведеної із ужитку, залежані запаси, неліквіди.	32.5	40.7	+8.2

У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і загального розміру активів, а також важкореалізованих і легко реалізованих активів. Тенденція до росту названих співвідношень указує на зниження ліквідності.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно рятуватися від подібного баласту.

Таблиця 2.3

Стан поточних активів на підприємстві

Група поточних активів	На 01.01.2005		На 01.01.2006		Зміни за рік
	у % до розміру поточних активів	тис. грн.	у % до розміру поточних активів	тис. грн.	пунк. (гр. 4 - гр.2)
1. Виробничі запаси	734.0	36.6	752.0	34.7	18.0	-1. 9
у тому числі – залежані	246.0	12.2	341.0	15.7	95.0	3.5
2. Незавершене виробництво	110.0	5.5	118.0	5.4	8.0	-0. 1
3. Готова продукція	187.0	9.4	172.0	7.9	-15.0	-1. 5
у тому числі – важкореалізована	37.0	1.8	34.0	1.5	-3. 0	-0. 3
4. Витрати майбутніх періодів	61.0	3.0	79.0	3.6	18.0	0.6
5. Дебіторська заборгованість	612.0	30.6	780.0	37.9	68.0	7.3
у тому числі – сумнівна	170.0	8.0	301.0	14.0	131.0	6.0
6. Кошти	300.0	14.9	260.0	12.0	-40.0	-2. 9
7.Усього важкореалізовані активи (стор.1а+стор.2+ +стор.3а+стор.4+стор.5а)	624.0	31.1	873.0	40.4	249.0	9.3
8. Усього поточні активи	2004. 0	100.0	2161.	100.	157.0	--

Для стабілізації фінансового положення підприємства керівництву і головному бухгалтеру слід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового положення підприємства. Такими заходами повинні стати:

- удосконалення організації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати вигідних умов ії реалізації);

проведення інвентаризації стану майна з метою виявлення активів "низької" якості і списання їх із балансу у встановленому порядку й ін.

Аналіз стану кредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці.

Таблиця 2.4

Аналіз стану кредиторської заборгованості (тис. грн.)

Показники	Залишки		У тому числі по строкам утворення (на 01.01.2006 року)
	На 01.01.05	На 01.01.06	до одного місяця	від 1 місяця до трьох	від 3 місяців до 6	більше шести місяців
1. Короткострокові кредити банку	357	888	760		128
2. Короткострокові позики	245	-	-	-	-	-
3. Кредиторська заборгованість	653	703	322	69	264	48
за товари і послуги	355	222	100	-	122	-
по оплаті праці	35	43	16	21	6	-
по розрахунках по соцстрахуванню і забезпеченню	17	12	-	12	-	-
по платежах у бюджет	40	170	98	36	36	-
іншим кредиторам	6	256	108	-	100	48
у т.ч. по розрахунках із покупцями	-	248	100	-	100	48
4. Прострочена заборгованість – усього, у тому числі	238	509	x	x	x	x
по короткострокових позичках	-	128	x	x	x	x
по короткострокових позиках	-	-
по розрахунках із постачальниками	211	122	x	x	x	x
по розрахунках із покупцями	-	148
по платежах у бюджет	11	72	x	x	x	x
по оплаті праці	12	27	x	x	x	x
по соцстрахуванню і забезпеченню	4	12
Інформаційно: короткострокові зобов'язання, усього :	1255	1591

Як бачимо, схована кредиторська заборгованість підприємства склала 248 тис. грн., із них 148 тис. грн. - із терміном утворення більше трьох місяців.

На ліквідність підприємства значний вплив робить термін надання кредиту.

Середній період надання кредиту може бути обчислений по формулі:

Середній залишок Тривалість

заборгованості * періоду

Період кредиту = (2.1)

Сума обороту

де під сумарним оборотом розуміється розмір дебетового обороту за аналізований період по рахунках зобов'язань. Примітка : розрахунки проводяться окремо по кожному виду зобов'язань.

Для визначення середнього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість днів у періоді), за квартал - 90, за місяць - 30.

При цьому в найбільше спрощеному виді розмір середнього залишку по видах короткострокових зобов'язань можна розрахувати за даними балансу як:

ОКЗн + ОКЗк

Середній залишок = (2.2)

заборгованості 2

де ОКЗн і ОКЗк - залишок заборгованості на початок і кінець періоду.

Для аналізу зручно використовувати таблицю.

Дані таблиці свідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувались у поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Фінансова стійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило в поточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами).

Таблиця 2.5

Аналіз короткострокових зобов'язань по термінах їхнього виникнення

Вид зобов'язань	Середній період кредитування в попередньому році, дні	Середній залишок кредиторської заборгова ності в поточному році, тис. грн.	Оборот по дебету за поточний період, тис. грн.	Трива лість кредиту вання в поточно му році, дні (гр.2*360)/ гр.3
1. Заборгованість по короткострокових позичках банку	114.3	403.6	1640. 0	88.6
2.Кредиторська заборгованість по розрахунках із постачальниками	49.2	229.3	1994. 0	41.4
3. Аванси, отримані від покупців і замовників	64.1	580.0	3208. 0	65.1
4.Розрахунки з бюджетом	31.7	27.4	314.0	31.4
5.Розрахунки по оплаті праці	25.7	87.5	1013. 5	31.1
6.Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню	18.1	20.1	344.0	21.0

Нагадаємо, що необхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах (або кращих), на яких саме підприємство його робить.

Прибутки банку - це загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Прибутки банку відбиваються у 6-у класі плану рахунків.

Кількісний аналіз структури прибутків банку виявляється у визначенні питомої ваги окремих статей прибутків у їхній загальній сумі. Узагальнений кількісний аналіз структури прибутків складається в порівнянні структури декількох банків або фактичних і планових показників одного банку.

Таблиця 2.6

Порівняльний аналіз структури прибутків банку

Витрати	На 01.01.2005		На 01.01.2006
	Грн.	%	Грн..	%
1. Отримані % - ти усього у т. ч. по короткостроковим позикам міжбанківським операціям 2. Прибутки і комісія з наданих послуг 3. Інші прибутки 4. Усього прибутків	994340 890640 103700 107050 5 1101440	90,3 80,9 9,4 9,7 - 100,0	1195370 1080290 115160 370900 5 1566320	76,3 69,0 7,3 23,7 - 100,0

З приведених даних ми бачимо, що на 1.01.06 р. у структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки - 76,3%. Серед отриманих відсотків найбільше значення по наданих короткострокових позиках - 69,0%. По міжбанківських операціях 7,3%. На другому місці в прибутках банку займають прибутки і комісія з наданих послуг - 23,7%.

У структурі прибутків за рік відбулися такі зміни: питома вага отриманих відсотків зменшилася на 14%, що свідчить про те, що надання кредитів стає коефіцієнтом для банку. Питома вага прибутків за комісії і послуги збільшилася на 14%.

Оскільки в структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки, слід зазначити, що на розмір цих прибутків впливають два чинники - суми наданих кредитів і процентної ставки за наданий кредит.

Вплив чинників розраховується як умовна сума отриманих відсотків, як розмір процентної ставки за минулий період і суми виданих кредитів за звітний період, поділене на 100. У нас прибуток складає 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотків на 114880 грн.

Таблиця 2.7

Аналіз впливу суми надання кредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотків

Показники	На 01.01.05	На 01.01.06	Відхилення			Резерви збільшення прибутку
			Усього	в т.ч. за рахунок суми, % кредитів	ставки
1.Представлені кредити, усього (_ідс.) 2.Получені % (_ідс.) 3.Відсотна ставка за кредит, %	3473070 994340 28,63	4576500 1195370 26,12	1103430 201030 - 2,51	- 315910	- -114880	- +114880

Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від процентної різниці, обумовлений як відсотки отримані мінус відсотки сплачені.

Таблиця 2.8

Аналіз прибутку банку від кредитної діяльності (грн.)

Показники	На 01.01.05	На 01.01.06	Відхилення
1. Отримані відсотки 2. Сплачені відсотки 3. Прибуток	994340 896630 97710	1195370 1211650 - 16280	+201030 +315020 - 113990

Прибуток від кредитної діяльності на 1.01.06 р. у порівнянні з 1.01.05 р. зменшився на 113990 грн. за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищувала суму отриманих відсотків. Від кредитної діяльності на 1.01.06 р. банк одержав збитки на суму 16280 грн.

Найважливішими показниками прибутковості банку є:

- прибутковість активів;

- прибутковість капіталу.

Прибутковість активів (Па) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до середньої вартості активів, виражене у відсотках.

Па = НП\ЗА * 100%. (2.3)

Прибутковість капіталу (Псф) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до статутного фонду банку, виражене у відсотках.

Псф = НП\СФ * 100%. (2.4)

Для збільшення прибутковості активів застосовуються такі міри:

- збільшується ставка відсотків по активним відношеннях і зменшується ставка відсотків по притягнутих коштах;

- збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

- зменшується співвідношення власних і притягнутих коштів.

Зміна ефективності діяльності банку визначається за допомогою таких показників:

1. Чистий спред (%) = відсотки отримані / позики * 100% - відсотки сплачені / притягнуті кошти за відсотки * 100%.

Цей коефіцієнт включає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, на прибуток банку. Це показник ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і тим самим дає більш глибоке розуміння джерела прибутку банку.

Відсотки отримані: 1195370 грн.

Відсотки сплачені: 1211650 грн.

Надані кредити: 4576500 грн.

Притягнуті кошти за відсотки: 3716110 грн.

Чистий спред = 1195370 /4576500*100-1211650/3716110*100 = 26,1-32,6=-6,5%.

Кредитна діяльність для банку є неефективний, чистий спред має негативне значення - 6,5% і свідчить про перевищення ставки сплачених відсотків по притягнутих коштах над відсотками по наданих кредитах.

2. Чистий процент маржі (%) визначає основну спроможність банку мати прибуток - його прибуток від процентної різниці як відсоток середніх загальних активів.

Чистий процент маржі = (Прибутки від відсотків - Витрати по відсотках)/Загальні активи * 100%.

Відсотки отримані 1195370 грн.

Відсотки сплачені 1211650 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Чистий процент маржі = (1195370 - 1211650)/9254960*100%= -0,17%.

Банк має негативний процентний марж, отже, збитки від кредитної діяльності.

3. Відношення іншого операційного прибутку до загальних активів (%) показує залежність від «нетрадиційного прибутку». Збільшення цього показника може показувати здорову диверсифікацію в платні фінансові послуги або нездорове прагнення досяг спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського прибутку від відсотків.

Інший прибуток у відсотках до активів = Інший негативний прибуток / /Загальні активи * 100%.

Прибутки і комісія за надані послуги 370900 грн.

Сплачена комісія 17550 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Інший операційний прибуток у відсотках до активів = (370900 - 17550)/9254960 * 100 = 3,8%

Прибуток банку сформований за рахунок інших не кредитних операцій.

4. Визначення ефективності діяльності робітників проводиться через показник продуктивності.

Продуктивність праці - це відношення чистого прибутку до загальної чисельності робітників.

ПП = НП/Р, (2.5)

де ПП - продуктивність праці,

НП - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні банку,

Р - загальна чисельність робітників.

Визначення оцінки фінансового положення комерційного банку.

Система рейтингу містить у собі:

1. Достатність капіталу = 2

2. Якість активів = 2

3. Якість керування (менеджменту) = 3

4. Прибутковість = 3

5. Ліквідність = 1

Рейтингова оцінка = 11/5 = 2,2

Встановлення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто: 2-це означає, що банк одержує рейтинг задоволеного.

В основному фінансове положення банку є надійним. Проблеми незначного характеру, що можуть бути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку є, по суті, стабільним, і, таким чином, банк у змозі пристосуватися до умов економічної кон’єктури і роботи банківського сектора.

2.2 Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля

Аналіз структури активних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу.

Таблиця 2.10

Аналіз структури активних операцій на 01.01.06 р.

Види операцій	Сума, грн.	Структура, %
Каса Кор. рахунки банків Кор. рахунок у НБУ Кредити видані – усього у т. ч. короткострокові Основні кошти і будівельні матеріали Дебітори Відведені кошти Витрати Валютна позиція Інші активи Усього активів	134070 474360 2085190 4576500 3067110 169460 487870 80080 250700 896400 100330 9254960	1,4 5,1 22,5 49,4 33,1 1,8 5,3 0,9 2,7 10,0 1,0 100,0

У структурі активних операцій банку найбільша питому вагу має кредитна діяльність - 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ складають 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в тому випадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.

Кредитний портфель - це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначених критеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями.

При формуванні кредитного портфеля необхідно враховувати такі ризики:

1. Кредитний ризик - при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;

2. Ризик ліквідності - при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені терміни;

3. Процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначаються на прибутку банку.

Кредитний ризик повинний контролюватися для підтримки його на відповідному рівні. Цього рівня банк досягає за допомогою знедоленого керування кредитами, а також таких мір:

- кредити даються тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;

- кредитна угода складається таким чином, щоб виключити можливість невиконання його умов;

- постійно контролювати виплати відсотків і погашення основної суми боргу; якщо платежі переходять у категорію прострочених, застосовуються відповідні міри.

Зважаючи на те, що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльність в активних операціях банку, що є ризикованої для комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля» банку.

Таблиця 2.11

Аналіз структури «кредитного портфеля» банку на 01.01.06 р.

Вид забезпечення	Сума, грн.	Структура, %
Усього виданих кредитів у тому числі: гарантовані іншими банками гарантовані Урядом України прострочені пролонговані сумнівні для повернення	808290 45670 - 79220 659730 23670	100 5,6 - 9,8 81,7 2,9

Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною в тому випадку, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних для повернення, прострочених і пролонгованих складає не більш 50%. У такому випадку банк проводить ризиковану кредитну політику.

Основоположним моментом в керівництві кредитним портфелем банку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятої позички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможності повернення позички і фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманню першого етапу керування кредитним портфелем.

З погляду забезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити три групи кредитів, що різняться за ступенями ризику.

Перша група - забезпечені позички.

Друга група - недостатньо забезпечені позички.

Третя група - незабезпечені позички.

Другий критерій класифікації відбиває фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. У цьому зв'язку виділяють 5 груп кредитів:

1. - позички, що повертаються в термін.

2. - позичка, із прострочена заборгованість терміном до 30 днів;

3. - від 30 до 60 днів;

4. - від 60 до 180 днів;

5. - понад 180 днів.

З урахуванням зазначених критеріїв НБУ пропонує виділяти п'ять груп кредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, що відповідає утриманню другого етапу керівництва кредитним портфелем.

Відрахування конкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати, до відповідних груп складає утримання третього етапу керівництва кредитним портфелем.

На четвертому етапі робітники банку визначають структуру кредитного портфеля в розтині класифікованих позичок, тобто сумують усі позички однієї групи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку в цілому на відповідну дату.

На п'ятому етапі визначається сукупний ризик кредитного портфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножується на відповідний відсоток ризику.

На 1.01.2006 р. структура кредитів банку виглядає таким чином (тис. грн.):

1-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0 2-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0 3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0 4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0 5-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0 Разом: _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0

Схема 2.1 Структура кредитів банку на 01.01.2006 р.

Використовуючи коефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупний ризик кредитного портфеля банку на 1.01.06 р.:

(1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+

(1300х100%) = 2200 тис. грн.

На попередню дату (1.01.05 р.) розмір сукупного ризику був вище, і складала 4500 тис. грн. Кредитний ризик знизився за рахунок поліпшення якості кредитного портфеля.

Шостий етап - аналізуємо чинники, що викликали погіршення якості кредитного портфеля. Такі чинники можуть бути пов'язані як із зміною фінансового стану позичальників, так і з погіршенням заможності повернення позичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.

На сьомому етапі керівництва кредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.

У нашому випадку банк зобов'язаний сформувати резервний фонд у розмірі не менше 2200 тис. грн. Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеного резерву.

На заключному (восьмому) етапі керівництва кредитним портфелем менеджери банку на основі розгляду сформованої структури кредитного портфеля і чинників, що викликали її зміну, намічають міри в області кредитної політики банку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичок або сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посилення попереднього і наступного контролю за виконанням умов кредитного договору, поліпшення тих або інших елементів організації кредитного процесу.

Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику

Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти внутрібанківській системи контролю спрямовані на підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.

Важливість даних питань полягає в тому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони одержують відсотки, що є основним джерелом прибутку, формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи і надійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для розробки оптимальних систем по керівництва кредитними ризиками і на цій основі удосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.

Аналіз кредитної діяльності банку містить:

1. Оцінку ефективності банківських аналітичних систем керівництва кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури і видів кредитних ризиків кредитного портфеля конкретного банку).

2. Оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриття фактичного і потенційного збитку.

3. Прогноз рентабельності проведених кредитних операцій і обґрунтування відповідності прибутку ступеня кредитних ризиків.

4. Визначення ступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.

Оскільки визначені збитки, пов'язані з кредитами є неминучими, то наявність відповідної системи контролю і процедури прийняття рішень про надання кредитів дає можливість знизити ризик збитків. Прогноз припустимих ризиків кредитних операцій повинний базуватися на системі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви і капітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускають глибокий аналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимих ризиків.

Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.

Аналіз кредитних ризиків являє собою оцінку якісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив і методів підтримки ліквідності операцій, що складають кредитний портфель, а при необхідності і санації кредитної діяльності банку.

Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основні стадії:

а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.

г) Контроль за процесом погашення заборгованості.

Керівництво кредитними ризиками включає банківські підходи і засоби контролю за кредитною діяльністю і складається з:

1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.

2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.

3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.

4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.

Внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків

Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов'язаних із кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня переконцентрації ризиків у зв'язку з наданням коштів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможності банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.

Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.

Перший метод зниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.

Другим методом зниження кредитних ризиків є лимитування витрати позичальником кредитних коштів.

Третім методом зниження кредитних ризиків є диверсифікація позичок.

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно — головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Кредитні працівники і вищі службовці уважно аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів в певних галузях або у окремих позичальників, а також проблемних позик, що вимагають втручання з боку банку.

Метою кредитного моніторингу є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежної експертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілей кредитної політики банку.

Контроль за ходом погашення позики і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом всього процесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позик і проведенні аудиторських перевірок.

Для цієї мети в „ПриватБанку” ведеться кредитний архів, який є базою кредитного моніторингу. Там зосереджена вся необхідна документація — фінансові звіти, листування, аналітичні огляди кредитоспроможності, заставні документи і т.д.

„ПриватБанк” має свою систему ведення кредитного досьє. У ньому документи згруповані в наступні розділи:

документи по позиці (копії кредитної угоди, боргових зобов'язань, гарантійних листів, свідоцтво на право підпису документів);

фінансова і економічна інформація (баланси, звіти про прибутки і збитки, аналітичні таблиці, звіти про грошові надходження, бізнес-плани, податкові декларації);

запити і звіти про кредитоспроможність (довідки кредитних агентств, телефонні запити, листування);

матеріали по забезпеченню позики (документи про право вступу до володіння, фінансові свідоцтва про заставу, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, застави і т.п.);

листування і пам'ятні записки (листування з клієнтом з питань кредиту, запису телефонних розмов, довідки про стан поточного рахунку клієнта).

Через специфіку положення державного банку, а також історичних передумов, програма контролю над кредитним портфелем залежить від його спеціалізації і прийнятих методів оцінки кредитоспроможності позичальника. Видаючи багато позик підприємствам в галузях, що переживають спад виробництва, банк проводить систематичну перевірку справ своїх позичальників 2—3 кожного місяця.

Застосовується також диференційований підхід: найнадійніші кредити піддаються перевірці один раз в рік, тоді як проблемні позики вимагають постійного аналізу і контролю. Проводиться постійний контроль за крупними позиками і періодичний — по позиках нижче певної величини.

Перевірка позики полягає в повторному аналізі фінансових звітів, відвідини підприємства позичальника, перевірка документації, забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, аналізується кредитоспроможність і фінансовий стан клієнта, рентабельність операції і т.д.

В ході чергової контрольної перевірки „ПриватБанк” привласнює позикам рейтинг, що представляє підсумкову оцінку кредиту по ряду параметрів. При цьому позикам привласнюється номер (1, 2, 3, 4, 5), який відповідає одній з категорій:

- “Щонайвища якість”,

- “Задовільно”,

- “Маржінальная позика”,

- “Критична позика”,

- “Збиткова позика, що підлягає списанню”.

Класифікація позик по рейтингу дозволяє банку контролювати склад кредитного портфеля. У разі зростання “Критичних позик”, з'ясовуються причини погіршення портфеля і вживаються заходи до виправлення положення. Якщо зростання критичних позик пов'язане з позичальниками в певній галузі господарства або з певним видом кредиту, видача цих позик скорочується. На основі перевірки дається оцінка роботи окремих кредитних інспекторів і підрозділів банку.

Аудиторська перевірка позик виробляється управлінням внутрішнього аудиту, підвідомчим Правлінню банку. Ця перевірка аналогічна контролю кредитного портфеля, але вона, як правило, здійснюється негласно працівниками незалежного управління, не пов'язаного з управлінням кредитних операцій.

Аудиторський контроль має на меті відповісти на наступні питання:

який стан кредитних архівів банку, чи проводиться їх оновлення;

чи здійснює керівництво і рядові співробітники управління кредитних операцій регулярне обстеження портфеля позик;

чи правильно визначений рейтинг;

чи відповідає робота управління кредитних операцій письмовому меморандуму про кредитну політику;

яка загальна якість банківського портфеля;

чи достатні резервні фонди банку для покриття збитків по безнадійних позиках.

Результати аудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, який представляється Правлінню банку, кредитному комітету банку, керівникам структурних підрозділів банку і старшим кредитним інспекторам. У звіті дається оцінка якості всього кредитного портфеля на момент перевірки і характеристика ефективності роботи управління кредитних операцій і кредитних відділів структурних підрозділів банку. Крім того, аудитори дають свої рекомендації по поліпшенню роботи і зміні методів, що склалися, і форм кредитування в банку.

Таким чином, здійснюваний в „ПриватБанку” кредитний моніторинг є могутнім інструментом реалізації кредитної політики банку.

Розглянувши методи реалізації кредитної політики Укрексімбанку, слід зазначити, що не дивлячись на те, що в банку чітко організована і відладжена робота по управлінню кредитними ризиками, існують шляхи її вдосконалення.

2.3 Процес надання кредиту

Порядок розгляду і ухвалення рішення про видачу кредитів, контролю за виконанням умов кредитного договору і договорів на забезпечення, зміна первинних умов і порядок погашення кредиту в КБ „ПриватБанк” є процесом, що складається з наступних етапів:

1 Етап: Інтерв'ю з потенційним позичальником;

2 Етап: Комплексна оцінка заявки на кредит, визначення платні за користування кредитом;

3 Етап: Ухвалення рішення про видачу кредиту;

4 Етап: Підготовка і укладення кредитного договору;

5 Етап: Процес видачі кредиту;

6 Етап: Контроль за виконанням умов кредитного договору і договору на забезпечення.

7 Етап: Процедура погашення кредиту.

При першому поводженні позичальника з клопотанням про надання кредиту, інтерв'ю з позичальником з метою визначення можливості надання кредиту проводить начальник Кредитного управління або співробітник відділу управління ризиковими операціями. В ході інтерв'ю одержується інформація про організацію, про кредитну операцію. Зокрема:

а) інформація про організацію: дата реєстрації; форма власності; склад засновників; розмір оголошеного і сплаченого статутного капіталу; фінансовий стан і наявність майна; у якому (-іх) банку (-ах) відкриті рахунки у організації; чи є в обороті організації кредити інших банків; залежність від державних субсидій; наявність суперечок, що розглянутих або розглядаються в суді; асортимент продукції, що випускається; забезпечення продукції збутом і географія поставок; форма розрахунків, передбачена договорами з контрагентами;

б) інформація про кредитну операцію: мета і сума кредиту; термін кредиту; джерело погашення кредиту і відсотків; вигляд, вартість пропонованого забезпечення, умови зберігання і місце знаходження; частка власних засобів в заході, що кредитується.

На підставі інформації, одержаної в ході інтерв'ю, є можливість скласти думку про керівника підприємства по наступних критеріях: репутація керівника, його взаємовідношення з банками, досвід роботи; компетентність керівника у області фінансового стану організації і її місця на ринку послуг; майновий і сімейний стан; чи досить переконливий керівник при викладі планів і проектів співпраці з банком.

У випадку, якщо умови прошеного кредиту не суперечать кредитній політиці банку, позичальник указує реальні джерела погашення кредиту і наявність забезпечення. Кредитний інспектор передає клієнту перелік документів, що надаються для отримання кредиту, консультує і перевіряє правильність заповнення документів.

Якщо в ході інтерв'ю не одержані задовільні відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею кредиту, або пропозиція клієнта розходиться з принципами і установками політики, яку проводить банк у області кредитних операцій, то прохання про видачу кредиту слід відхилювати з аргументованим поясненням причин, по яких кредит не може бути наданий. Дана відмова здійснюється в усній формі начальником кредитного управління.

На другому етапі, в роботі над комплектом представлених позичальником документів у обов'язковому порядку беруть участь (в межах своєї компетенціі): кредитний інспектор; юрисконсульт; співробітник відділу управління ризиками.

Тільки за наявності повного пакету документів, необхідного для розгляду питання про надання кредиту, фахівці банку готують висновок. У разі ненадання яких-небудь документів, клієнту видається додатковий перелік документів, які повинні бути представлени в банк.

При обігу клієнта в банк з кредитною заявкою, в обов'язковому порядку співробітники банку виробляють попередню перевірку позичальника з виїздом на місце, про що складається акт перевірки.

Він підписується уполномоченнимі особами з боку позичальника і особами, що здійснюють перевірку з боку банку. В ході перевірки позичальника необхідно:

- скласти уявлення про склад і стан майна організації (будівель; споруд; устаткування; тмц), зокрема про наявність, склад, збереження і умови зберігання передаваного в заставу майна;

- вивчити стан і організацію бухгалтерського і складського обліку;

- провести перевірку даних, наданих позичальником в бізнес-плані;

- перевірити книгу застави, яка повинна містити дані про умови застави майна і про всі операції, що ваблять зміну складу або натуральної форми закладеного майна, включаючи їх переробку.

На цьому етапі кредитний інспектор:

а) одержує повний пакет документів відповідно до затвердженого перечнем безпосередньо від представника організації-позичальника, засвідчуючи особу керівника і головного бухгалтера за паспортними даними і по статутним документам;

б) направляє:

- заявку у відділ управління ризиковими операціями для складання висновка про благонадійність клієнта;

- передає засновницькі документи клієнта, документи по кредитній операції, забезпеченню і т.п. юрисконсульту для складання висновку;

в) проводить економічний аналіз, користуючись наявною інформацією, а саме:

- матеріалами, одержаними безпосередньо від клієнта;

- матеріалами, що є в архіві банку і в базах даних;

- інформацією, одержаною з інших джерел.

Чинники, які можуть бути використані при оцінці фінансового положення, розділяються на дві основні категорії і представлені в таблиці:

Таблиця 2.9

Чинники, використовувані при оцінці фінансового положення позичальника

об'єктивні чинники	суб'єктивні чинники
У їх основі – фінансова звітність позичальника, що відображає стан балансових показників і кредитоспроможності позичальника: коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт покриття;	У їх основі – знання банком організації-позичальника, її діяльності: кредитна історія клієнта; стан бухгалтерського обліку; бюджет клієнта, розрахований за останні три місяці; поточні і довгострокові плани і перспективи позичальника;
коефіцієнт оборотності оборотних активів; коефіцієнт фінансової незалежності; коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами; (f) коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції.	технічне оснащення і його стан (ступінь амортизації основного устаткування); наявність права власності або оренди складських приміщень; наявність кваліфікованого персоналу, кваліфікація керівництва; (h) відносини з іншими банками, фіскальними органами.

Розрахунок вищеназваних фінансових показників і аналіз кредитоспроможності клієнта виробляється на основі внутрішньобанківських методичних рекомендаций по порядку визначення кредитоспроможності позичальників. На підставі виробленого аналізу робиться висновок про реальне фінансове положення позичальника з погляду його здатності повернути кредит в плановані терміни.

Виробляється оцінка проекту, що кредитується:

мета кредиту (підтвердження прошеного кредиту відповідними документами (контракти, договори поставки, і т.п.);

сума кредиту (обґрунтованість наданої кредитної заявки відносно суми прошеного кредиту, оцінка ступеня участі власних засобів клієнта у фінансуванні даної операції, зіставлення сум-ми кредиту з оборотами по рахівницях потенційного позичальника);

визначення реального джерела погашення кредиту (наявність договорів на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що випускається, на весь період кредитування, інших надходжень засобів на рахунки позичальника в період кредитування);

аналіз наданого позичальником бізнес-плану (відповідність термінів погашення кредиту і відсотків по ньому, запропонованих клієнтом, його реальним можливостям, достовірність вказаних даних, їх зіставлення з даними за попередні періоди);

оцінка пропонованого забезпечення.

При проведенні економічного аналізу позичальника слід враховувати стан галузі, до якої відноситься позичальник. Джерелами інформації для експрес-оцінки стану галузі є статистичні матеріали, публіковані в періодичних виданнях.

Кредитний інспектор:

1) проводить комплексну оцінку кредитного ризику по даному кредиту і за наслідками аналізу складає висновок про доцільність кредитування пропонованого заходу. Цей висновок перевіряє і підписує начальник Кредитного відділу і погоджує його з начальником Кредитного управління. У разі незгоди з висновком кредитного інспектора начальник відділу або начальник управління складають окремий висновок, який прикладається до висновку кредитного інспектора;

2) формує листи узгодження членів Кредитного Комітету банку для включення питання про надання кредиту до порядку денного засідання комітету;

3) формує кредитне досьє позичальника. Воно зберігається в кредитному відділі протягом терміну дії кредиту, потім передається в архів банку для зберігання в установленому порядку.

Паралельно з кредитним відділом, працюють в юридичному відділі і у відділі управління ризиками.

Юрисконсульт після отримання від кредитного відділу оригіналів представлених позичальником документів:

а) проводить правову експертизу кредитного проекту і аналіз на відповідність вимогам закону наступних документів: засновницьких (юридична справа); підтверджуючих повноваження посадовців організації-позичальника в частині підписання договорів і розпорядження майном підприємства; договорів, пов'язаних з проектом, що кредитується; у разі потреби - документів, що характеризують фінансово-економічне положення позичальника, наявність у нього власного майна, складських, виробничих і офісних приміщень, договорів оренди приміщень; інших, з урахуванням конкретного позичальника і кредитного проекту; проектів кредитних договорів і договорів на забезпечення;

б) за наслідками аналізу складає відповідний висновок;

в) у разі потреби, дає усні консультації кредитному інспектору і бере участь в ділових зустрічах з позичальником.

Співробітники відділу управління ризиками:

а) перевіряють благонадійність потенційного позичальника;

б) складають свій висновок про доцільність надання кредиту або ставлять візу на висновку кредитного інспектора. Віза на висновку означає відсутність заперечень по кредитуванню даного клієнта;

в) на підставі проведених перевірок і проведеного аналізу, сумісно з кредитним відділом, визначають величину процентної ставки за кредитом.

В окремих випадках позичальник сплачує банку комісійне винагороду за послуги з кредитування, розмір і порядок сплати якого визначається тарифами комісійної винагороди, діючими в банку. При цьому договір на обслуговування позикового рахунку між банком і позичальником полягає у обов'язковому порядку одночасно з укладенням кредитного договору.

Етап ухвалення рішення про видачу кредиту починається з виявлення вільних кредитних ресурсів.

Далі, на підставі висновків фахівців (кредитного інспектора, юрисконсульта) і віз або висновків співробітників відділу управління ризиками, готується повістка для засідання Кредитного комітету банку.

Підставою для надання кредиту є позитивне рішення Кредитного комітету банку.

У разі ухвалення негативного рішення про видачу кредиту начальник Кредитного управління повідомляє (як правило, в усній формі) про це клієнта з обґрунтуванням причин відмови. Передача клієнту висновків специалістів банку, що беруть участь в розгляді кредитної заявки, заборонено.

Документи, представлені клієнтом для розгляду кредитної заявки, можуть бути повернені по його проханню. Документи, створені в процесі розгляду питання про видачу кредиту і копії документів, представлених позичальником зберігаються в кредитному досьє в кредитному відділі або в архіві банку.

З моменту ухвалення позитивного рішення Кредитного комітету банку про надання кредиту починається четвертий етап – етап підготовки і висновку кредитного і всіх пов'язаних з ним договорів.

Кредитний договір повинен містити основні умови видачі кредиту: мету, терміни, розмір, процентну ставку, порядок погашення кредиту і відсотків по ньому, види забезпечення, об'єм інформації, що надається позичальником в ході виконання кредитного договору, права, обов'язки і відповідальність сторін.

Договір по забезпеченню кредиту повинен містити вказівку на форму і вид забезпечення, його склад, вартість, місце знаходження, обов'язки і відповідальність сторін, а також умови, визнані істотними відповідно до чинного законодавства (розглянуті в другому розділі даної роботи).

Після закінчення оформлення кредитного і всіх пов'язаних з ним договорів, кредитний інспектор запрошує в банк осіб, уповноважених підписати ці документи з боку позичальника. Після підписання позичальником, кредитний договір і всі, пов'язані з ним договори, підписуються від імені банку.

Після виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами і закінчення терміну зберігання документів в кредитному відділі, оригінали документів залучаються до кредитного досьє і передаються в архів банку.

Видача кредиту здійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу одноразово або траншами (кредитна лінія) з віддзеркаленням заборгованості на окремому позиковому рахунку.

Кредитний інспектор готує і передає в обліково-операційний відділ:

розпорядження на відкриття балансових (позикового рахунку, рахунку резерву) і позабалансових (прийняте забезпечення) рахунків;

розпорядження про постановку на облік забезпечення, прийнятого в заставу;

розпорядження про постановку на облік ліміту кредитної лінії у разі надання позичальнику кредиту у вигляді кредитної лінії.

Підставою для списання з позабалансових рахунків вказаних договорів є розпорядження кредитного відділу. Списання з позабалансових рахунків одержаного забезпечення по виданих кредитах договорів по забезпеченню виробляється у випадках, передбачених чинним законодавством.

Списання з рахунків виробляється після погашення кредиту і закриття кредитного договору, а також у разі утворення проблемної заборгованості за кредитним договором.

З моменту видачі кредиту починається етап контролю або моніторингу.

Поняття кредитного моніторингу включає систему спостереження за погашенням кредитів, розробку і вживання заходів, що забезпечують рішення цієї задачі.

Кредитний моніторинг заснований на декількох головних принципах.

1. Необхідність періодичної перевірки (30, 60 або 90 щодня) всіх видів кредитів.

2. Ретельна розробка етапів кредитного контролю з тим, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредиту, зокрема:

- відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунковим;

- якість і стан забезпечення по кредиту;

- повноту відповідної документації, можливість одержати в своє розпорядження забезпечення і юридичне право робити при необхідності судові дії відносно позичальника;

- оцінку змін фінансового положення і прогнози щодо збільшення або скорочення потреб позичальника в сумі кредиту;

- оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку і стандартам, розробленим контролерами з боку регулюючих органів відносно кредитного портфеля банку.

Найчастіша перевірка проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок у міру зростання проблем, пов'язаних з конкретним кредитом.

Частіші перевірки кредитів в умовах економічного спаду або появи значних проблем в тих галузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітна зміна податкового або експортно-імпортного законодавства; поява нових конкурентів або зміна технологій, вимагаючи використовування нових методів производства і реалізації продукції).

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитних операцій. Така перевірка здійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, підвідомчим внутрішньому аудитору банку. Аудитор знаходиться в безпосередньому адміністративному підпорядкуванні керівника банку або особи, його заміщаючого.

Аудиторська перевірка має на меті визначити:

- стан залишків засобів на банківських рахунках по прострочених кредитах;

- реальну ситуацію із забезпеченням поворотності кредитів і скороченням кредитного ризику;

- положення з організацією кредитного процесу: відповідність практиці видачі і погашення кредитів вимогам кредитної політики банку; правильність віддзеркалення всіх кредитів в облікових документах, особливо по пролонгированним і простроченим; стан резервів під можливі втрати по кредитах.

Аудитор перевіряє правильність оформлення і ведення кредитного досье.

У звітах про результати аудиторської перевірки робляться висновки відносно:

загального стану надання кредитів і їх погашення;

основних причин кредитних неплатежів (в результаті недостатньої кваліфікації співробітників, зайнятих цими проблемами або практики видачі кредитів поза встановленою процедурою — по вказівці керівництва банку);

положення із списанням безнадійних кредитів;

стани фондів для покриття заборгованості по кредитах;

порядку ведення кредитної звітності і іншої документації, зокрема кредитного досьє.

Звіт повинен містити рекомендації щодо фінансових, кадрово-організаційних і інших заходів за рішенням проблеми погашення кредитів. Він надається керівнику і Раді Директорів банку.

Перевірка кредитів необхідна для здійснення розумної програми банківського кредитування, а так само для виявлення помилок і недоліків. Вона допомагає керівництву банку не тільки швидше виявляти проблемні кредити, але і постійно контролювати відповідність Кредитної політики банку діям уповноважених співробітників Кредитного управління (відділу). Кредитний контроль допомагає також керівнику і Раді директорів банку в оцінці сукупного ризику і здійсненні відповідних превентивних заходів щодо зміцнення фінансової стійкості банку.

При цільовому кредитуванні кредитний інспектор має право вимагати від позичальника надання платіжних документів з напрямом платежу, відповідного цілям, вказаним в кредитному договорі, візує їх у разі відповідності, перевіряє стан розрахункового рахунку позичальника на предмет наявності картотеки до картотеки № 2. Після здійснення видачі кредиту залучає копії розрахункових документів з відміткою про оплату, одержані в обліково-операційному відділі, в кредитне досьє.

У разі видачі кредиту на здійснення попередньої оплати, відповідно до термінів, вказаних в договорі, що кредитується, перевіряється цільове використовування кредиту з виходом на місце. При цьому позичальник надає в банк документи, підтверджуючі факт отримання цінностей, сплачених за рахунок кредиту. За фактом неотримання сплачених цінностей у вказані в договорі, що кредитується, терміни кредитним інспектором складається довідка, в якій аналізується ситуація, що склалася, і визначаються подальші перспективи кредитних взаємостосунків з позичальником.

За фактом встановлення нецільового використовування засобів (як в ході перевірки з виходом на місце, так і в ході перевірки платіжних документів в банку) складається відповідний акт, на підставі якого застосовуються санкції, передбачені умовами кредитного договору.

Кредитний інспектор здійснює контроль за виконанням умов договорів по забезпеченню, зокрема при наданні в забезпечення кредиту:

- гарантій, векселів банків - щокварталу перевіряє за даними одержуваної бухгалтерської звітності фінансовий стан банків;

- поручительств, векселів організації – регулярно (щокварталу) перевіряє фінансовий стан поручителя (векселедавця), при виникненні необхідності, здійснює перевірку з виїздом на місце;

- цінних паперів - щомісячно, на підставі інформації про поточну ринкову вартість цінних паперів, наданої фондовим відділом, перевіряє ліквідність і достатність забезпечення.

- застави товарів в обороті, основних засобів -

а) щомісячно, за даними бухгалтерської звітності заставника, перевіряє наявність забезпечення і його достатність для покриття суми наданого кредиту. Перевіряє відповідність фактично наявного і переданого в заставу майна переліку закладеного майна за договором про заставу.

б) регулярно перевіряє наявність і правильність ведення книги застави.

Результати перевірки оформляються актом, складеним в 2-х экземплярах, який підписується перевіряючим і посадовцями заставника, уполномоченнимі на таку перевірку, у присутності яких вона проводилася. З актом обов'язково повинен бути ознайомлений керівник організації - заставодавця, про що робиться відповідна відмітка, після чого акт надається начальнику Кредитного відділу або управління.

При виявленні недостатності заставного забезпечення, а також при встановленні фактів його неналежного зберігання та погіршення якості, позичальнику і заставнику пред'являється вимога про приведення його у відповідність з умовами кредитного договору і договору про заставу. У разі відмови заставника і позичальника від приведення забезпечення у відповідність з умовами договорів, незабезпечена заборгованість признається проблемною, і по ній проводиться відповідна робота. Завершальний етап – погашення кредиту виробляється після настання терміну платежу, визначеного кредитним договором, як правило, на підставі розпорядження кредитного відділу. Допускається так само і погашення кредиту позичальником своїм платіжним дорученням.

3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1 Удосконалення кредитної політики

Одним з організаційних заходів, направлених на поліпшення якості перевірки кредитоспроможності позичальника, може бути кредитна оцінка. Складання даного документа допоможе кредитному інспектору систематизувати відомості, що є у нього, і висловити їх в стислому і повному вигляді для представлення керівництву.

Кредитний комітет, який, власне, і ухвалює рішення про видачу кредиту, маючи такий документ може краще оцінити перспективність даної операції, оскільки вся необхідна інформація по кредиту зібрана в одному місці і в зручному для сприйняття вигляді. Відпадає необхідність ворушити кіпи фінансових звітів, довідок, висновків і інших документів.

Робота по складанню кредитної оцінки виробляється таким чином: в процесі перевірки заявки клієнта на надання кредиту виробляється оцінка його кредитоспроможності, перспективності проекту, що кредитується, якості і достатності забезпечення. Кредитний інспектор одержує необхідні матеріали від клієнта, від підприємств і банків які раніше взаємодіяли з ним, вивчає бізнес-план, на реалізацію якого запрошується кредит, відвідує Позичальника з метою:

— переконатися в правильності інформації, що є в бізнес-плані;

— одержати необхідну інформацію, яка потрібна для оцінки кредиту і не включена в бізнес-план;

— оцінити життєздатність бізнес-плану і особливо визначити здатність керівництва успішно здійснювати його;

— підрахувати активи пропонованого позичальника, особливо ті активи, які пропонується узяти як забезпечення на підставі середніх ринкових цін і за умови вимушеного продажу;

— запропонувати позичальнику прийняти такі умови, при яких він має найбільші шанси на позитивне рішення.

Після отримання всієї необхідної інформації складається кредитний огляд в якому узагальнюються наявні факти і висловлюються рекомендації і висновки кредитного інспектора.

Далі приведений зразковий формат кредитного огляду, який повинен стати результатом роботи кредитного інспектора по проведенню кредитної оцінки.

Формат кредитного огляду:

1. Інформація про Позичальника.

Цей розділ повинен уявити повну інформацію про позичальника і будь-яких Поручителів і містити наступні відомості:

– коли вони були засновані і приватизовані;

– їх юридичний статус (наприклад: акціонерне суспільство);

– скільки кожен має акціонерів - висловлюється інформація про всіх основних акціонерів;

– у якій галузі промисловості вони беруть участь, і яку посаду посідають в цій галузі;

– які сильні (слабкі) сторони, можливості, загрози мають заемщик/Поручители - коротко;

– Чи мають заемщик/поручители дочірні підприємства. Який вплив вони мають на операції, і особливо, як вони впливають на пропонований проект. Якщо дочірні підприємства мають значний вплив, їх рахунки повинні бути зведені в таблицях і Оцінка повинна включати аналіз цифр дочірніх підприємств.

2. Інформація про Проект.

Цей розділ повинен надавати вичерпні відомості про проект, який вимагає фінансування і повинен містити наступну інформацію:

– цільове використовування кредитних засобів (може бути представлена у вигляді бізнес-плану);

– чому було ухвалене рішення про вибір цього варіанту;

– які розглядалися альтернативи і чому вони відхилювали;

– які переваги одержить позичальник, здійснюючи цей проект (наприклад: матиме вихід на нові ринки, одержить велику частину ринку, зменшить базу ціни і ін.).

3. Аналіз напряму діяльності Позичальника.

Цей розділ повинен аналізувати галузь промисловості, в якій бере участь позичальник і її характеристики:

– розширяється галузь, стабільна або падає. Необхідно проаналізувати перспективи цього виробництва;

– чи циклічне виробництво. На якому циклі воно зараз знаходиться. Який вплив на нього має економічне падение/переходный період;

– попит/поставка сировини - сезонні або рівномірні впродовж всього року;

– це виробництво направлене на експорт або на внутрішній ринок. Які нові ринки дозволить обслуговувати позичальнику пропонований проект;

– хто є конкурентом, і частка ринку обслуговувана конкурентами.

В результаті аналізу сильних і слабких сторін і можливостей позичальника, необхідно зробити висновок про загрози в даній галузі промисловості і як на них можна вплинути за допомогою втілення пропонованого проекту.

4. Фінансовий аналіз.

– аналіз бухгалтерських документів.

Цей розділ повинен освітлювати бухгалтерську політику, яка використовувалася для звітів попередніх років, а також і те, чи були вони підвернуті аудиторській перевірці. Він також повинен указувати імена аудиторів і будь-які обмеження до їх свідоцтв.

Будь-які розбіжності в звітах за попередні роки повинні освітлюватися разом з причинами цих розбіжностей.

– комерційна діяльність.

Цей розділ повинен надавати вичерпний аналіз комерційної діяльності за попередні роки заемщика/поручителей, включаючи:

а) продаж: напрями торгівлі за останні роки повинні указуватися як грошовими термінами так і термінами об'єму виробництва, з аналізом причин їх збільшення/зменшення.

б) витрати: які основні витрати, з якими прійдется зіткнутися позичальнику. Яке розбиття між фіксованими і змінюються витратами. Як за останні роки збільшилися/зменшилися витрати. Що свідчить про те, що витрати знаходяться під ефективним контролем.

в) інші доходи/витрати: які інші значні доходи/витрати мав позичальник, не пов'язані з доходами/витратами виробництва і продажі своїх основних ліній виробництва (наприклад: орендний дохід, виручка від продажу основних активів, витрати на реорганізацію). Чи може це повторюватися в майбутньому.

г) прибутковість капіталу: необхідно вказати рівень прибутку, який досягався за останні роки у зв'язку з продажем або використовуванням капіталу. Які напрями і динаміка. Вказати причини, що відносяться до цих напрямів.

– баланс підприємства.

Всі складові частини балансу підприємства повинні бути проаналізовані.

а) поточні активи (грошові кошти або інші активи, які можуть бути переведені в грошові кошти в 12-місячний період від дати балансу підприємства).

б) гроші: чи має позичальник значні рівні грошових коштів. Якщо є, то яке їх джерело і як пропонується використовувати ці засоби в справі.

в) дебітори: яким чином рівень боржників відноситься до рівня і термінів продажів в значенні кількості днів продажу. Як виникають боржники (багато дрібних боржників або борги сконцентроване в одних руках). Як швидко розплачуються боржники. Боржники виникли недавно або спостерігаються значні заборгованості. Який попередній досвід в безнадійних боргах.

г) запаси: чи можуть бути продані запаси, або вони складаються із застарілих, непродажних товарів. Наскільки високі рівні запасів по відношенню до витрат виробництва за рік.

д) поточні пасиви, тобто пасиви, які повинні бути погашені впродовж 12 місяців від дати балансу підприємства.

е) банківські позики: які інші позики і в яких банках має позичальник. Навіщо вони були узяті. Як вони забезпечені. Коли їх слід виплатити. Чи виконувалися виплати відсотків і кредиту до теперішнього часу.

ж) кредитори: яким чином рівень кредиторів відноситься до річних виробничих витрат і термінів закупівель. Існує багато дрібних кредиторів або є дещо великих. Чи є прострочена кредиторська заборгованість.

з) податки: які податки повинен виплачувати позичальник. Терміни податкових платежів.

Оцінка також повинна відображати коефіцієнт ліквідності - відношення поточних активів до поточних пасивів, і коефіцієнт “лакмусового папірця” - відношення грошових і близьких до грошових активів плюс дебітори до поточних пасивів, а також інші коефіцієнти, які розраховуються в конкретному банку.

Довгострокові активи:

а) основні засоби: склад і стан основних засобів. Ступінь амортизації. Ставки індексації. Якою буде вартість цих активів у випадку, якщо вони продаватимуться на ринку.

б) інші довгострокові активи: наприклад, інвестиції в дочірні підприємства, довгострокові позики і ін.

Довгострокові пасиви:

Кредитори: яку кредиторську заборгованість має позичальник на термін понад один рік; як вона виникла; коли її потрібно погашати; чи забезпечена вона, і якщо так, то як.

Відношення всіх активів до акціонерного капіталу:

а) Надлишок показників активів над пасивами представляє інвестиції акціонерів в справу. Необхідно прокоментувати значення показника.

б) Необхідно оцінити співвідношення акціонерного капіталу до загальних пасивів і який вплив на це надасть запрошуваний кредит.

Умовні зобов'язання. Необхідно оцінити будь-які показники, які впливають на фінансовий стан позичальника, але які не представлені в балансі підприємства, наприклад, випущені поручительства, капітальні витрати і визначити їх потенційний вплив на баланс.

Сезонні коливання. Необхідно зробити аналіз сезонного впливу на баланс в таких галузях промисловості, як переробка продуктів харчування, де закупівля и/или продаж сировини може бути сконцентрована в певні пори року.

– грошовий потік.

Відсотки виплачуються і кредити повертаються тільки грошима, а не з доходів, тому необхідно:

а) оцінити здатність позичальника одержувати гроші;

б) динаміка операційного грошового потоку і причини його зменшення або збільшення;

в) які вимоги пред'являються до грошового потоку (покриття капітальні витрат, виплата податків, дивідендів).

– оцінка планів клієнта.

Необхідно:

а) прокоментувати передбачений продаж, рівні вартості і доходів для якнайкращого і якнайгіршого випадків і обгрунтувати ці припущення;

б) порівняти передбачені продажі, рівні вартості і доходів з цифрами попередніх років і проаналізувати причини змін.

5. Інформація про керівництво.

Короткі подробиці про кожного із старших керівників позичальника, включаючи директора, що управляє виробництвом, головного бухгалтера і товарознавця по збуту і маркетингу.

Як їх досвід і здібності можуть вплинути на майбутню життєздатність компанії і особливо на пропонований проект.

6. Повна і точна інформація про майно, пропоноване для передачі в заставу. Тут необхідно привести точний список майна передаваного в заставу (земля і споруди, устаткування, автомобілі і ін.) і дати повний і докладний опис кожного вигляду:

– земля і споруди: терміни володіння, місце і розміри ділянок, розмір і вік споруд, потенційне альтернативне використовування, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу);

– устаткування: тип і вік основних машин, потенційне альтернативне використовування, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу);

– автотранспортні засоби: кількість, тип і середній вік всіх автотранспортних засобів, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу).

7. Характеристика основних ризиків і чинників які знижують їх вірогідність.

Наприклад: ризик - затримка доставки устаткування або технічні проблеми, які затримують виробництво всієї продукції. Чинники ослаблення - постачальник устаткування має хорошу репутацію, 50% ціни покупки відкладено до введення устаткування в експлуатацію. Контракт включає штрафи за затримку доставки/задержку початку роботи.

8. Джерела погашення кредиту.

Всі кредити повинні мати, щонайменше, два джерела виплат. Першим, як правило, буде операційний потік грошей, а останнім - реалізація застави.

9. Висновки кредитного інспектора.

Даний кредитний огляд повинен закінчуватися висновками про доцільність надання запрошуваного кредиту з чітким обгрунтуванням ухвалюваних рішень.

Запропонована методика оцінки кредитоспроможності позичальника має недолік, який полягає у тому, що методика не дозволяє кількісно зміряти ступінь ризику по кожному конкретному позичальнику. Розв'язати цю проблему можна, аналізуючи динаміку економічних показників діяльності підприємства із застосуванням методів економіко-математичного моделювання.

Таким чином, запропонована методика оцінки кредитоспроможності позичальника допоможе ефективніше оцінювати кредитоспроможність позичальника, забезпечуючи тим самим зниження кредитного ризику.

У разі погіршення фінансового стану позичальника, може виявитися під загрозою повернення позики. Виявивши такого позичальника, необхідно вжити екстреним заходам до недопущення погіршення кредитного портфеля банку. Реалізація заставного майна є крайнім заходом, якому слід уникати через її трудомісткість і недосконалість законодавства України в даному питанні. Тому доцільно провести оцінку фінансового стану позичальника і порекомендувати йому заходи по його поліпшенню.

Оцінку фінансового стану підприємства доцільно проводити в розрізі статей балансу, впливаючих на показники кредитоспроможності підприємства.

Підприємству слід докласти зусилля до недопущення погіршення показників кредитоспроможності. Такими заходами повинні стати:

– вдосконалення організації розрахунків з дебіторами і кредиторами з метою недопущення випереджаючого зростання кредиторської заборгованості над дебіторською;

– скорочення витрат на основні засоби і збільшення витрат на формування оборотних коштів;

– скорочення розміру оборотних коштів в запасах і витратах;

– негайне скорочення кредиторської заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фондами.

Таким чином, виконання вказаних заходів допоможе позичальнику досягти вищих фінансових показників, що дозволить йому надалі ефективніше користуватися банківським кредитом.

Розглянувши шляхи підвищення кредитоспроможності позичальника, необхідно розглянути роботу з проблемними кредитами, оскільки досвід роботи показує, що процес кредитування не обмежується оцінкою кредитоспроможності позичальника.

3.2 Робота з проблемними кредитами

Особлива увага в процесі кредитування надається своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і відсотків по ній. Оскільки по кожній позиці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найнадійнішим клієнтам. Проте він не повинен упускати можливостей розвивати свої позикові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід. Враховуючи назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позикових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризиком. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикована створює загрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених засобів.

В той же час неприйняття своєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводить не тільки до несплати позики і відсотків. Збиток в цьому випадку для банку значно більше. По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників і інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По-друге, втрати від позикових операцій підвищують загрозу відходу з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По-третє, банк вимушений виробляти додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемної позики. По-четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.

Що повинен робити банкір у випадку, якщо кредит стає проблемним? Зарубіжні експерти по розробці планів по поверненню кредитів - процесу відшкодування засобів банку у разі виникнення проблемної ситуації - пропонують наступні основні кроки [62, с. 76]:

Завжди пам'ятати про мету розробки подібних планів - максимізації шансів банку одержати повне відшкодування своїх засобів.

Украй важливими є швидке виявлення і оголошення про виникнення будь-яких проблем, пов'язаних з кредитом; звичайно затримка тільки погіршує ситуацію.

Відділити відповідальність по розробці подібних планів від функції кредитування для того, щоб уникнути можливих зіткнень інтересів у конкретного кредитного інспектора.

Кредитні інспектора повинні щонайшвидше обговорити з проблемним позичальником можливі варіанти рішення проблеми, особливо в частині скорочення витрат, збільшення потоку готівки і поліпшення контролю з боку менеджерів. Дана зустріч повинна передувати аналізом проблеми і можливих причин її виникнення, а також виявленням особливих проблем (зокрема наявність інших кредиторів). Після визначення ступеня ризику для банку і наявності всіх необхідних документів (особливо претензій на заставу, надану клієнтом, відмінних від претензій з боку банку) повинен бути розроблений попередній план дій.

Оцінити, якою сумою коштів потрібно розташовувати для стягнення проблемного кредиту (зокрема оцінити продажну ціну активів і розміри депозитів).

Співробітники, що займаються поверненням кредитів, повинні вивчити податкові декларації і судові позови для того, щоб з'ясувати, чи має позичальник інші неоплачені боргові зобов'язання.

Співробітники банку повинні оцінити якість, компетентність і чесність керівництва фірми-позичальника і відвідати позичальника для того, щоб на місці оцінити його майно і діяльність.

Потрібно розглянути всі розумні альтернативи для погашення проблемного кредиту, зокрема висновок нової, тимчасової угоди, якщо виниклі проблеми є за своєю природою короткостроковими, або розробити способи збільшення потоку готівки клієнта (наприклад, зниження витрат або вихід на нові ринки) або вливання нового капіталу в підприємницьку фірму. Інші можливості припускають пошук додаткового забезпечення, наявність другого підпису або гарантій, реорганізацію, злиття або ліквідацію фірми, заповнення заяви про банкрутство.

Природно, найприйнятнішим варіантом завжди є такий перегляд умов кредитного договору, який дає і банку, і його клієнту шанс відновити нормальну діяльність. Навіть за наявності серйозних проблем з кредитним договором у банку подібних проблем може не бути у клієнта. Це означає, що у разі правильно розробленого кредитного договору нерозв'язні проблеми виникають рідко. Проте неправильно складений кредитний договір може посилити фінансові проблеми позичальника і послужити причиною невиконання зобов'язань по кредиту.

Труднощі з погашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.

Серед причин непогашення позик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).

Основні причини виникнення проблемних позик (позик, по яких виникають труднощі з їх погашенням і сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов'язані із слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, із слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і ін.

До чинників виникнення труднощів з погашенням кредиту, які не знаходяться під контролем банку, відносяться: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.д.

Якнайкращою мірою є розробка спільно з позичальником плану заходів для відновлення стабільності підприємства і усунення недоліків в його роботі. Якщо цей захід не дасть необхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси, зажадавши платіж по позиці, продажі забезпечення, пред'явлення претензій до гаранта і т.п. Самий крайній захід - постановка питання про оголошення позичальника банкротом, але це якнайменше бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.

У роботі по стягненню проблемних позик банк повинен діяти швидко, без зволікання, оскільки якщо позичальник затримає розрахунки за своїми зобов'язаннями перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому прійдется перебувати в довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування довга.

Залежно від форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргу і відсотків але йому у разі відсутності у позичальника найближчим часом реальні перспектив розрахуватися з ним.

Якщо позика видана під заставу майна, банк одержує задоволення своїх вимог до позичальника з вартості закладеного майна в порядку, визначеному в договорі застави. Звичайно це здійснюється шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позиковий рахунок позичальника, минувши його розрахунковий рахунок, до повного погашення позикової заборгованості. Проте загальна сума прямих зарахувань на позиковий рахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, вказаної в договорі застави.

При видачі позики під гарантію (поручительство) банк пред'являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням (вимогою) в безперечному порядку з рахунку гаранта.

У випадку, якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), банк одержує страхове відшкодування від органів страхування (державних або акціонерних) в межах термінів, визначених правилами страхування.

Якщо забезпеченням позики служить переуступка вимог, банк пред'являє до оплати вимоги і рахунки позичальника третій особі і поступаючі засоби направляє на погашення кредиту.

Як вже було відмічено, кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, яка складається під впливом поточних і перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується виробленої політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежать його стійкість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напряму кредитної політики. Банківські працівники, що займаються позиковими операціями, зобов'язані направляти свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля крупних і особливо крупних кредитів, а також проблемних позик, що вимагають підвищеної уваги.

Контроль за крупними, особливо крупними і проблемними позиками може полягати в повторному аналізі бухгалтерських балансів і фінансових звітів, відвідинах ссудополучателя, перевірці документації, якості забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, оцінюються кредитоспроможність і фінансовий стан позичальника.

Таким чином, робота в даному напрямі дозволяє своєчасно виявляти проблемні позики, що сприяє зниженню кредитного ризику.

Виходячи з існування специфічних банківських ризиків, що мають до певної міри імперативний характер, банки повинні проводити чітку політику управління цими ризиками і підтримка стабільності. Імперативність банківських ризиків як одна з їх основних характеристик виходить з можливості банку у разі невиправдано високого ступеня ризику по якій-небудь операції відмовитися від її проведення, тобто відхилитися від ухвалення на себе відповідних ризиків. Крім того існування систем управління банківськими ризиками припускає наявність певного інструментарію, що дозволяє здійснювати мінімізацію ризиків згідно цілям банку.

Повне уникнення ризику кредитних операцій не представляється можливим, оскільки це привело б до того, що банки взагалі не видавали б кредитів. Але в окремих випадках існує можливість відхилення заявки конкретного клієнта на кредит і, таким чином, уникнення виникнення окремої зв'язаної із значним ризиком кредитної позиції, що і має місце в практиці.

Для поліпшення свого положення щодо існуючих ризиків банки звичайно вимагають від позичальника надання (додаткового) забезпечення, оскільки не дивлячись на перевірку кредитоспроможності ризик неплатоспроможності не може бути виключений повністю. Особливо при довгострокових кредитах, які у момент ухвалення рішення про видачу кредиту припускають здійснення довгострокових і пов'язаних таким чином з невизначеністю прогнозів щодо платоспроможності позичальника, забезпеченість кредиту просто необхідна.

Надання гарантій обов'язкове і в тим випадку якщо після завершення перевірки кредитоспроможності виникли певні думки з приводу платоспроможності позичальника, проте банк не бажає відмовитися від проведення даної кредитної операції.

В усякому разі потрібно сказати, що як «перша» гарантією кредиту виступає платоспроможність позичальника, а забезпечення є «другою лінією оборони», оскільки кредити повинні погашатися не шляхом реалізації наданого забезпечення, а з доходів боржника, а забезпечення використовується лише тоді, .когда позичальник не виконує умови кредитного договору.

Розділення ризиків має місце у тому випадку, коли сума за планованим або укладеним кредитним договором ділиться на «однорідні» частини між декількома кредиторами. Розділення ризиків використовується, як правило, при операціях по дуже крупних кредитах, оскільки в цих випадках розмір окремого кредиту часто перевищує можливість, а значить і готовність кредитора прийняти на себе відповідний ризик. Крім того існують певні обмеження на видачу крупних кредитів, в яких допустимий розмір кредиту ставиться в залежність від власного капіталу банку, вимушуючи тим самим банк до створення консорціуму для видачі кредиту.

Крім можливості зменшення виплачуваної суми консорциальниє (синдиковані) кредити дозволяють банкам виробляти кредитування таких позичальників, з якими банки не змогли б працювати поодинці (поєднання високої прибутковості із значними ризиками).

Нарешті, ініціатива по розділенню ризиків може виходити від банку, якщо він у принципі міг би самостійно надати позичальнику необхідну суму, але із стратегічних міркувань банк вважає вигіднішим здійснити видачу синдикованого кредиту в надії в майбутньому бути запрошеним для участі в наданні крупних синдикованих кредитів.

Щодо готовності банку приймати на себе певні ризики і враховувати при калькуляції можливе невиконання зобов'язань з боку контрагента (непогашення кредиту) існують різні гіпотези.

Згідно тези про відшкодування ризику при ухваленні банком на себе ризиків по кредитних операціях допускається включення в процентну ставку за кредитом специфічної премії за ризик для погашення можливих втрат (цей метод був розглянутий на чолі II). Теорія нормування ризику базується на тому, що банки не слідують принципу компенсації кредитного ризику, що збільшується, шляхом збільшення премій, що містяться в процентних ставках, за ризик, а здійснюють селекцію кредитів таким чином, що вони зберігають готовність прийняти на себе ризики по кредитних операціях до певного рівня. Значення даної фрази полягає у тому, що банки хоча і приймають на себе окремі ризики, але лише в тому випадку, якщо вірогідність непогашення кредиту не перевищує визначеної, загальновизнаної норми, причому ця норма не залежить від рівня процентної ставки.

Можна стверджувати, що банки особливих премій за ризик, як правило, не стягують, а більшою мірою стежать за наявністю достатнього забезпечення. Слід зазначити, проте, той факт, що частина процентної ставки за кредитом неявно містить премію за ризик, яка окремо ніде не обмовляється, але забезпечує банку створення достатніх резервів. Розмір неявної премії за ризик повинна враховувати індивідуальну платоспроможність позичальника і залежить від ринкової позиції банку з одного боку і репутації позичальника - з іншою.

Основна ідея розподілу ризику полягає в диверсифікації кредитних операцій по самих різних критеріях так, щоб у випадку збитковість окремих кредитів не мала для банку катастрофічних наслідків. Згідно цьому принципу кредити повинні видаватися по можливості великій кількості позичальників, при цьому причини можливого недотримання з позичальниками умов кредитного договору повинні знаходитися під впливами різних чинників.

Розподіл ризиків кредитних операцій може здійснюватися за речовинним, тимчасовим і регіональним принципами. Речовинний розподіл ризиків може відбуватися по-різному. На першому місці стоїть дисперсія кредитних операцій залежно від розмірів, виду кредиту і галузевої приналежності позичальників. Тимчасовий розподіл ризиків має місце тоді, коли банк диверсифікує свій кредитний портфель на кратко-, средне- і довгострокові кредити. Регіональний розподіл кредитних ризиків здійснюється таким чином, що при видачі кредитів по можливості виключається концентрація операцій банку на певному регіоні, для того, щоб уникнути кумулятивної дії негативних змін економіки регіону на кредитні операції банку в цілому. Існують проте певні обмеження в значенні того, що не всі банки в рівній мірі здатні проводити такий розподіл ризиків. Звично ті банки, які спеціалізуються на певних групах клієнтів і галузей народного господарства, або чия комерційна діяльність пов'язана з відносно жорстким обмеженням, не мають досить можливостей проводити активні заходи в плані розподілу ризиків.

Обмеження кредитних ризиків важливе як при видачі окремого кредиту, так і для процесу кредитування в цілому. Воно конкретизується у встановленні лімітів, які залежно від вигляду, групи позичальників обмежують розміри кредиту згідно готовності банку здійснити видачу кредиту. Особливим моментом лімітації кредиту є те, що контрольні банківські органи багатьох стан фіксують максимальні межі окремих кредитів і загальних об'ємів кредитування шляхом співвідношення їх власним капіталом банку, Законодавче обмеження кредитних операцій в Росії і за рубежем було розглянуте вище.

Компенсація ризиків шляхом хеджування у принципі досягається тим, що банк створює в своєму балансі так звані контрпозиції, ризики і шанси на прибуток по яких мають негативну кореляцію з ризиками і шансами на прибуток по хеджованих позиціях. Їх можлива реалізація залежить від настання одних і тих же подій, при чому позитивна зміна вартості однієї позиції компенсується негативною зміною вартості іншої.

При так званому «досконалому» хеджуванні банк повністю уникає збитків, але і не одержує ніякого прибутку, інакше можлива лише часткова компенсація ризиків.

Як хеджування - з погляду дії на кредитора - може розглядатися посередництво по кредитах, так в даному випадку активні і пасивні балансові позиції однозначне сопоставіми і відповідають один одному щодо розмірів, процентних ставок і термінах, а у разі непогашення кредиту банк-посередник не зобов'язаний до виплати по відповідних пасивах. Проте, оскільки при подібних операціях ініціатива по зіставленню ризику непогашення кредиту шансам на прибуток по контрпозиції виходить не від кредитора, а є характеристикою посередницького кредиту, така операція не є заходом щодо компенсації ризику згідно вищенаведеному визначенню.

Звідси можна зробити висновок, що компенсація ризиків кредитних операцій банку шляхом хеджування неможлива. Проте подібні заходи мають велике значення у сфері міжнародного кредитування, якщо для рефінансування кредитором полягає «контроперація», відповідна початковій по валюті, сумі і термінам. Такі заходи служать більшою мірою захисту від валютних ризиків при кредитуванні.

Ще одним з методом зниження ризиків є організація роботи з проблемними кредитами. Не дивлячись на елементи страхування, які банки включають в свої програми кредитування, деякі кредити неминуче переходять в розряд проблемних. Звичайно це означає, що позичальник не виробив своєчасно один або більш платежів або що вартість забезпечення по кредиту значно знизилася. Не дивлячись на те, що кожен проблемний кредит має свої особливості, всім їм властиві певні загальні риси, які говорять банкіру про те, що виникли певні труднощі:

1. Незвичайні або нез'ясовні причини затримки надання фінансової звітності, здійснення платежів або припинення контактів з працівниками банку.

2. Будь-яка несподівана зміна позичальником методів розрахунку амортизації, внесків по пенсійних планах, оцінки товарно-матеріальних запасів, нарахування податків або розрахунку прибули.

3. Реструктурірованіє заборгованості або відмова від виплати дивідендів, зміна кредитного рейтингу позичальника.

4. Несприятливі зміни ціни на акції позичальника.

5. Наявність чистих збитків протягом одного або декількох років, зміряних за допомогою показників прибутковості активів, прибутковості капіталу або прибутку до сплати відсотків і податків.

6. Несприятливі зміни структури капіталу позичальника (показника співвідношення акціонерного капіталу і боргових зобов'язань), ліквідності (коефіцієнт "критичної" оцінки) або ділової активності (наприклад, співвідношення об'єму продажів і товарно-матеріальних запасів).

7. Відхилення об'єму фактичних продажів або потоку готівки від планованих при подачі кредитної заявки.

8. Несподівані і нез'ясовні зміни у розмірі залишків на рахунках клієнта.

Такі основні стратегії активної політики управління кредитними ризиками. Таким чином, банк повинен визначити всі можливі ризики, які можуть бути пов'язані з кожним кредитом і виробити заходи по їх зниженню.

3.3 Використування ЕВМ в банківської системі

Автоматизація банківської діяльності провадиться за допомогою комп'ютерів сімейства IBM із мікропроцесорами Intel 80486, Pentium і вище.

Комп'ютери, встановлені в банку, об'єднані в мережу, що складається з виділеного серверу і локальних робочих станцій. На всіх локальних машинах встановлена операційна система Windows 95, а також Windows-додатки MS Office 97 (MS Word, MS Exel) і спеціалізовані бухгалтерські програми для ведення операційного дня.

Використовувана мережна операційна система Novell 4.11. Конфігурація серверу: Pentium II, 96 MB ОЗУ, жорсткий диск (вінчестер) 4 ГВ. Конфігурація локальних станцій: Pentium MMX 200 MГц, 32 МВ ОЗУ, вінчестер 1,2 ГВ. Використовувані мережні карти фірми 3-com.

У якості табличного процесора використовується MS Excel 97.

Табличні процесори включають такі засоби для рішення економічних задач, як електронну таблицю, ділову графіку і базу даних.

MS Excel застосовується при: техніко-економічному плануванні; оперативному керуванні виробництвом; бухгалтерському і банківському урахуваннях; матеріально-технічному постачанні; фінансовому плануванні; розрахунку урахування кадрів, податків; розрахунку різноманітних економічних показників і ін.

Розрахунок платежів по кредиту.

Фірма одержала кредит 200 тис. грн. на 5 років із погашенням рівними частинами наприкінці кожного року. У контракті встановлена процентна ставка 10% річних на залишок року.

Необхідно скласти план погашення кредиту фірмою за роками. Вихідні дані і результати розрахунку оформимо у вигляді документа. Уявимо графічно дані про суму, що погашається щорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і про річний платіж, а також про прибуток банку при поверненні боргу фірмою наприкінці терміна кредиту у вигляді разового платежу, розрахованого по формулі складних відсотків, простих відсотків і при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року. Розрахунки і побудова діаграм зробити за допомогою ТП Excel 97. Зробити аналіз отриманих результатів.

Таблиця 3.1

Вихідні дані

Найменування	Умовне позначення
Кредит (тис. грн.) Процентна ставка (% у рік) Термін (рік)	КР ПС ТР

Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту приведені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту

Найменування	Умовне позначення	Формула
Сума боргу, що погашається щорічно Залишок боргу на початок року Сума відсотків по кредиту Річний платіж Сума відсотків за весь кредит Сума річних платежів за весь термін кредиту Борг, що повертається: одноразовий (по простим %) одноразовий (по складним %) Прибуток банку: виплата за 5 років одноразовий (по простим %) одноразовий (по складним %)	СПБ ЗБП СВК РП СВВК СРП ОПВ ОСВ РВ ПОПВ ПОСВ	КР/ТР ЗБП-СПБ (для першого року ЗБП=КР) ЗБП*ПС СПБ+СВК е СВК е РП КР*(1+ТР*ПС) КР*(1+ПС)^ТР СРП-КР ОПВ-КР ОСВ-КР

Запровадження вихідних даних і таблиць

Табличний документ побудуємо на Листі 1 робочої книги, що є активним при завантаженні Excel 97.

Спочатку вводжу вихідні дані для рішення задачі:

-активізую осередок C1 щиголем лівої кнопки миші на ній і для того, щоб вводимий текст був підкресленим клацнемо мишею на кнопці Подчеркнутый на панелі інструментів форматування;

-уводжу текст "Вхідні дані" і натискаю клавішу Enter;

-уводжу текстові і числові дані відповідно до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Вихідні дані

Клітина	Назва	Клітина	Значення
A3 A4 A5	Кредит (тис. грн.) Процентна ставка (% у рік) Термін (рік)	D3 D4 D5	200 0.1 5

Таблиця 3.4

План погашення боргу фірмою
Роки	Залишок боргу	Сума боргу, що	Сума відсотків	Річний
	на початок року	погашається щорічно	по кредиту	платіж
1	=D3	=$D$3/$D$5	=C13*$D$4	=D13+E13
2	=C13-D13	=$D$3/$D$5	=C14*$D$4	=D14+E14
3	=C14-D14	=$D$3/$D$5	=C15*$D$4	=D15+E15
4	=C15-D15	=$D$3/$D$5	=C16*$D$4	=D16+E16
5	=C16-D16	=$D$3/$D$5	=C17*$D$4	=D17+E17
Разом			=СУММ(E13:E17)	=СУММ(F13:F17)

Процентна ставка, рівна 10 %, що заноситься в клітину D4 береться у відносних одиницях (10/100=0,1).

Виділяю осередки A3:C3, клацаю лівою клавішею миші на кнопці Объединить и поместить в центре на панелі Форматирование і на кнопці По левому краю. Таку ж операцію проробляю з осередками A4:C4 і A5: C5.

У осередок B9 і B28 уводжу заголовки таблиць "План погашення боргу фірмою" і "Прибуток кредитора" відповідно. Завершується запровадження клавішею Enter.

Для формування "шапки таблиці" уводяться текстові дані відповідно до таблиці.

Таблиця 3.5

Текстові дані для формування "шапки таблиці"

Клітина	Назва	Клітина	Значення
F10 B11 C11 C12 D11	тис. грн. Роки Залишок боргу на початок року Сума щорічно	D12 E11 E12 F11 F12 B18	борг, що погашається Сума відсотків по кредиту Річний платіж Разом

Для активізації осередку B32 необхідно клацнути на ній лівою клавішею миші і з клавіатури ввести текст. Завершується запровадження натисканням клавіші Enter. При цьому покажчик осередку переміщається на один рядок униз.

Щоб пронумерувати роки в інтервалі B13:B17, скористаємося обчисленням членів арифметичної прогресії з кроком 1, що і є номерами з 1 по 5.

Для цього: вводжу в осередок B13 значення 1; виділяю інтервал осередків B13:B17;

-вибираю з меню Правка команду Заполнить, а потім Прогрессия…;

у діалоговому вікні Прогрессия клацаю на кнопці Ok (по умовчанню у вікні активізована опція Арифметическая в області Тип і По столбцам в області Расположение, а крок прогресії встановлений рівним 1 у поле Шаг).

Запровадження формул.

Формули для розрахунку залишку боргу на початок кожного року, суми боргу що погашається щорічно, суми відсотків по кредиту за кожний рік, а також річного платежу вводяться в осередки C13, C14, D13, E13 і F13, а потім копіюються у відповідні осередки колонок C, D, E і F з автоматичним настроюванням формул у такий спосіб:

уводжу в осередок C13 формулу:

=D3 (3.1)

в осередок C14 формулу:

=C13-D13 (3.2)

активізую осередок C14 і встановлюю покажчик миші на маркері автозаповнювання;

утримуючи ліву клавішу миші натиснутої, переміщаю покажчик миші на осередок C17 (виконується копіювання з автоматичним настроюванням формул).

Аналогічно уводжу формули в осередки:

D13 =$D$3/$D$5; (3.3)

E13 =C13*$D$4; (3.4)

F13 =D13+E13 (3.5)

і потім копіюю у відповідні інтервали осередків.

У формулі запис адреси осередку $D$5 позначає абсолютний номер рядка. Цей номер при копіюванні не змінюється.

Для визначення підсумкової суми відсотків за кредит активізую осередок E18 і клацаю на кнопці з зображенням символу суми на стандартній панелі інструментів. Такі ж дії проводжу і з осередком F18 для визначення суми річного платежу.

Прибуток банку при розрахунку боргу, що повертається на виплат на 5 років по складних відсотках, визначається формулами:

E32 =F18; (3.6)F32 =E32-D3. (3.7)

борг, що повертається одноразовим платежем, розрахований по простих і складних відсотках, а також прибуток банку в цих випадках визначається за формулами:

E33 =D3*(1+D5*D4); (3.8)

E34 =D3*(1+D4)^D5; (3.9)

F33 =E33-D3; (3.10)

F34 =E34-D3. (3.11)

Форматування таблиці.

Щоб зробити таблицю більш наочною, виконаємо таке форматування осередків таблиці.

Для установки потрібної ширини стовпчиків таблиці, виділимо інтервал стовпчиків А:F, вибираю в рядку меню пункт Формат, у ньому команду Столбец, а потім - Автоподбор ширины.

Форматуємо осередок В9, що містить заголовок таблиці, у такий спосіб:

-активізуємо осередок В9;

-у панелі інструментів форматування відчинимо поле списку з розмірами шрифту щиголем миші на кнопці зі стрілкою, розташованої з права від поля списку, і виберемо розмір шрифту рівний 14 пунктам;

-у панелі інструментів форматування клацнемо на кнопки для полужирного шрифту;

-розташуємо заголовок посередині таблиці, для чого виділимо інтервал осередків В9:F9 і клацнемо на кнопці Объединить и поместить в центре на панелі інструментів форматування.

Виділимо полужирним шрифтом текстові дані в "шапці" таблиці, а також "шапку" таблиці полужирними лініями , що обмережують.

Для цього:

-виділяю інтервали осередків B11:B12, C11:C12, D11:D12, E11:E12, F11:F12;

-клацнемо на кнопці для полужирного шрифту на панелі інструментів форматування;

-клацнемо на кнопці зі стрілкою праворуч від кнопки Линии рамки на панелі інструментів форматування. З меню що з’явилося, виберемо зразок ліній. Через те, що зазначені інтервали осередків несуміжні, то при їхньому виділенні необхідно утримувати натиснутої клавішу Ctrl.

Таблицю "Прибуток кредитора" форматуємо аналогічно.

Приберемо сітку таблиці. Для цього в рядку меню виберемо пункт Сервис, а потім команду Параметры... і в діалоговому вікні , що з'явилося , клацнемо на вкладці Вид, у ній виключимо перемикач Сетка і клацнемо на кнопці ОК. Графічне зображення табличних даних.

Для графічного зображення даних про суму боргу, що погашається щорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і річний платіж доцільно побудувати об'ємну, з’єднану, стовпчикову діаграму, присвоївши їй номер 1.

Виділимо інтервали осередків E11:E17 і D11:D17, значення, яких будуть використані в якості числових даних, легенди, а також міток осі X при побудові діаграми. Клацнемо на кнопці Мастер диаграмм на стандартній панелі інструментів. У діалоговому вікні , що з'явилося, Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы виберемо тип діаграми Гистограмма (Объемный вариант гистограммы с накоплением.) і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы виберемо вкладку Ряд. Через те що діапазон осередків заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя: і Значения:, а в поле Подписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованого праворуч в полі запровадження діапазону. Для вказівки діапазону осередків необхідно виділити діапазон осередків B13:B17 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в поле запровадження Подписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняється діалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы на вкладці Заголовки в поле ввода Название диаграммы введемо текст "План погашення боргу фірмою". У поле завантаження Ось X (категорий): уведемо текст «Роки». У поле завантаження Ось Z (значений): уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы в Поместить диаграмму на листе: по умовчанню обраний пункт имеющемся:, а в його поле запровадження встановимо значення Лист 2.

Після щигля на кнопці Готово діаграма буде побудована.

Щоб установити потрібний розмір діаграми, треба клацнути на порожній області діаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з'явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для надання діаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів.

Для графічного зображення даних про прибуток банку доцільно побудувати об'ємну стовпчикову діаграму, присвоївши їй номер 2.

Визначаємо інтервал осередків E30:E34 і F30:F34 значення, яких будуть використані як легенда, і числових даних при побудові діаграми.

Клацнемо на кнопці Мастер диаграмм на стандартній панелі інструментів. У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы виберемо тип діаграми Гистограмма (Трехмерная гистограмма показывает раскладку значений по категориям и рядам данных.) і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося, Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы виберемо вкладку Ряд. Через те що діапазон осередків був заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя: і Значения:, а в поле Подписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованої праворуч в полі запровадження діапазону. Для вказівки діапазону осередків необхідно виділити діапазон осередків B32:B34 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в поле запровадження Подписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняється діалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы на вкладці Заголовки в поле запровадження Название диаграммы введемо текст "Прибуток кредитора". У поле запровадження Ось X (категорий): уведемо текст «Вид розрахунку». У поле запровадження Ось Z (значений): уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы в групі Поместить диаграмму на листе: по умовчанню обраний пункт имеющемся:, а в його поле запровадження встановимо значення Лист 3.

Після щигля на кнопці Готово діаграма буде побудована.

Щоб установити потрібний розмір діаграми, треба клацнути на порожній області діаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з'явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для надання діаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів.

Зберігання таблиці і діаграм на диску і висновок їх на пресу.

Для зберігання створеної таблиці і діаграм на диску клацнемо на кнопці Сохранить в стандартній панелі інструментів.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Сохранить введемо ім'я таблиці "План погашення боргу фірмою" у поле запровадження Имя файла і клацнемо на кнопці Сохранить.

Для висновків поточної таблиці і діаграм на пресу необхідно клацнути на кнопці Печать на стандартній панелі інструментів.

Дані, подані на діаграмах, дозволяють зробити порівняльний аналіз прибутку кредитора (банку) у трьох випадках:

-при поверненні боргу наприкінці терміна кредиту у виді разового платежу, розрахованого по формулі складних відсотків

322,102-200=122,102 тис. грн.;

-розрахованого по формулі простих відсотків

300-200=100 тис. грн.;

-при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року

260-200=60 тис. грн.

З результатів табличних розрахунків і побудованих діаграм очевидно, що прибуток кредитора знижується при погашенні боргу на виплат. Очевидно, такий підхід вигідний банку, тому що кошти, що повертаються частинами, банк знову може пустити в обіг і одержати на них відсотки можливо великі, якщо зросте ставка по кредиту. Крім того, це дозволяє контролювати платоспроможність клієнтури.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Складовою частиною системи управління охороною праці є навчання і інструктаж працівників з питань охорони праці, яка проводиться зі всіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Для того, щоб людина могла плідно працювати, йому необхідно створити оптимальні умови для виконання його виробничих обов'язків. Існує цілий ряд норм, виконання яких дозволяє багато в чому забезпечити такі умови, продовжити життя даному конкретному індивіду і зберегти його дорогоцінне здоров'я.

Весь процес роботи в комерційному банку ведеться на комп'ютері.

Розміри приміщення повинні відповідати кількості працюючих в ньому людей. Згідно існуючим "Санітарним нормам проектування підприємств" (СH-245-71) об'єм виробничого приміщення на одного працюючого повинен складати не менше 15 кубічних метрів, а площа - 4.5 квадратних метрів.

Бухгалтерія та кредитний відділ банку знаходиться в триповерховому будинку, на першому поверсі. Загальна площа бухгалтерії 85 м2, висота 3,8 м. На одного працюючого припадає в середньому 7,1 м2 площі. Об’єм помешкання на одного працюючого 26,9 м2. Що відповідає нормам Держстандарту (площа виробничого помешкання на одного працюючого 4,5 м2, обсяг виробничого помешкання на одного працюючого 15 м3, висота помешкання від підлоги до виступаючих конструкцій перекриттів 2.2). Інтер'єр оформлений у світлих тонах: стіни - білі, та шумопоглинаючі пластикові панелі, підлога - паркет світло-коричневого кольору, вікна - жалюзі білого кольору, двері і бар’єри пофарбовані у білий колір, офісна меблі - чорного кольору.

Для успішної роботи дуже важливо правильно спланувати робоче місце, яке повинне задовольняти вимогам зручності виконання робіт, економії енергії і часу користувача, раціонального використовування площ і об'ємів, дотримання правил техніки безпеки. При плануванні робочого місця необхідно враховувати зручність розташування дисплеїв, принтерів, системного блоку, клавіатури, робочого столу користувача, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони встановлені на підставі антропометричних даних людського тіла і приводяться у відповідних довідниках.

Умови експлуатації обчислювальної техніки також накладають ряд умов на параметри мікроклімату, оскільки перегрів апаратури може привести до виходу її з ладу а дуже низька температура приводить до проблем при запуску вінчестерів і помилкам читання на гнучких дисках.

Важливо, щоб робоче місце було добре освітлене. Краще всього якщо світло падає зліва. Hеобходимо також передбачити штучне освітлення, наприклад, у вигляді люмінесцентних ламп. У будь-якому випадку, пряме світло не повинне потрапляти на екран монітора, що дуже сильно знижує контрастність (при цьому зображення практично не видно - його закриває освітлена поверхня екрану). Крім того, шкідливими є різкі перепади освітленості - коли екран стоїть в тіні, а за спиною оператора знаходиться вікно або яскраво освітлена стіна - в цьому випадку екран перетворюється на дзеркало, на якому видно все, що відбувається за спиною оператора, але не видно те, що відбувається на самому екрані. При цьому набагато швидшає стомлюваність очей, хоча, на відміну від першого випадку і можна абияк працювати.

Для боротьби з вредностямі подібного роду застосовуються захисні екрани, які непогано працюють, коли потрібно підвищити контрастність, але, на жаль, більшість з них дає сильніші відблиски, ніж сам екран. Рекомендується після кожних двох годин роботи за дисплеєм робити п'ятнадцятихвилинну перерву, а після чотиригодинної - вартовий. Цей режим дозволить уникнути перевтоми.

Роботи, виконувані в приміщенні відділу відносяться до категорії легких робіт, оскільки в даному приміщенні виконуються операторські роботи. Це приміщення по теплоїзбиткам відноситься до приміщень з незначними надлишками тепла, оскільки сучасні ПЕВМ, виконані за технологією “SL Enhanced” практично не вироблять тепла, крім того мають вбудовані системи вентиляції. Згодне ГОСТ 12.1.005-88 “Повітря робочої зони.

Санітарно-гігієнічні умови у нашому банку відповідають встановленим нормам. У будинку відсутні які-небудь токсичні і пожежно-небезпечні речовини і матеріали. Умови і чинники, що несприятливо впливають на організм людини зустрічаються трьох видів: фізичні, хімічні і біологічні захворювання.

Метеорологічні умови у закладі або мікроклімат визначають такі параметри: температура повітря в помешканні, %, відносна вологість повітря, %, рухливість повітря, м/с, теплове випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття (див. таблицю 4.1).

Таблиця 4.1

Метереологічні показники.

Параметр	Фактичне Значення	Норматив по ДГСТ 12,1005-88 і др. держстан-дартам	Відповідність стандартам параметрів
Шум, дБа	60	60	відповідає
Освітленість, лк	400	400	відповідає
Значення КЕО, %	0,9	0,9	відповідає
Загазованість, м2/м3	-	-	-
Запиленість, мг/м3
Температура повітря, 0 С, взимку	21	22-24	припустимо
влітку	23	23-25	відповідає
Відносна вологість повітря, %	40	40-60	відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,1	0,1	відповідає

Вентиляція повітря у приміщенні звичайна - у зимовий час, за рахунок різниці питомої ваги теплого повітря, що знаходиться у середині приміщення, і більш холодного зовні, а також за рахунок вітру природна вентиляція створює необхідний повітряний обмін. У літню пору використовуються кондиціонери, (тобто примусова вентиляція) які забезпечують постійність температури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря.

Рівень шуму відповідає нормі в середньому, але іноді може досягати 80 дБа. У бухгалтерії робітничі місця освітлюються як природним, так і штучним способом. Природне освітлення - віконне, штучне - лампи. Освітлення в приміщенні природне бічне і штучне загальне. Нормування природного і штучного освітлення здійснюється СНіП II-4-79 “Природне і штучне освітлення” залежно від характеру зорової роботи. Якнайменший розмір об'єкту розрізнення з яким може працювати бухгалтер при експлуатації системи складає 0,3 - 0,5 мм (розмір крапки, друкованої на папері), що дозволяє віднести даний вид роботи з III-му розряду згідно СНіП II-4-79.

У відділі зі встановленою обчислювальною технікою і електронними пристроями основним джерелом шуму є вентилятори охолоджування блоків апаратури. Джерела живлення виконані в імпульсному варіанті з високочастотними трансформаторами. Шум вентиляторів є среднечастотним тональним і не перевищує 42 ДБ для машин класу IBM PC встановлених в приміщенні відділу, що відповідає нормі згідно СНіП II-12-77

Необхідно дотримувати заходи пожежної профілактики, керуючись при цьому СНіП 2.01.02-85 "Протипожежні норми", в яких висловлені основні вимоги до вогнестійкості будівель і споруд.

Роботи виробляються обслуговуючим персоналом на ПЕВМ і пристроях зв'язаних з ними, які підключаються в мережу з напругою 220 В і частотою 50 Гц (по ССВТ ГОСТ 12.1.038-82 - небезпечні параметри). Згідно ПУЕ приміщення відноситься до 2-й категорії "Приміщення з підвищеною небезпекою", оскільки існує можливість торкання корпусів апаратури і батарей центрального опалювання. У приміщенні відсутні відкриті токоведущие частини з напругою більше 12 В (послідовний інтерфейс RC-232C). Поразка електричним струмом можлива тільки у разі несправності апаратури і живлячих кабелів.

Пристрої вентиляції і кондиціонування повітря використовується для забезпечення нормальних параметрів мікроклімату підтримуючих постійну температуру, вогкість, чистоту і швидкість повітря (СНіП 2.04.05-86 “Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря”). Виробимо розрахунок надходження тепла у відділ:

Q = Qобор + Qл + Qосв + Qрад (ккал/час), (4.1)

де Qобор - виділення тепла від устаткування;

Qл - надходження тепла від людей, що працюють в приміщенні;

Qосв - виділення тепла від електричного освітлення;

Qрад - надходження тепла через зовнішні захищаючі конструкції від сонячної радіації.

Qобор = 860 Ч n Ч P Ч К1 Ч К2, (4.2)

де n - кількість машин = 1;

P - настановна потужність машини = 0,2 КВт ;

К1 - коефіцієнт використовування настановної потужності = 0,8;

К2 - коефіцієнт одночасності роботи оборудования= 0,5;

860 - це коефіцієнт відношення між потужністю устаткування і кількістю тепла, що виділяється, під час переходу електричної енергії в теплову: 1 КВт = 860 ккал/час.

Qобор = 860 Ч 1 Ч 0,2 Ч 0,8 Ч 0,5 = 68,8 ккал/час. (4.3)

Qл = n Ч q, (4.4)

де n- кількість працюючих в приміщенні людей -3;

q-кількість тепла, що виділяється однією людиною-125 ккал/час

Qл = 3 Ч 125 = 375 ккал/час.

Qосв = 860 Ч N Ч ДО (ккал/час),

де N - сумарна настановна потужність лампочок = 0,56 КВт;

До - коефіцієнт способу установки приладів електроосвітлення = 0,5.

Qосв = 860 Ч 0,56 Ч 0,5 = 240,8 ккал/час.

Величина Qрад з СН 7-57 для західної півкулі 50-й широти береться рівною 135 ккал/час. Підставляючи відповідні значення у формулу для розрахунку надходження тепла у відділ, одержимо:

Q = 68.8 + 375 + 240,8 + 135 = 819,6 ккал/час.

Виробимо розрахунок повітрообміну по надлишках тепла:

(4.5)

де З - питома теплоємність повітря = 0.24 ккал/(кг Ч град);

p - густина повітря в приміщенні = 1.3 (кг/м3);

t - різниця температури повітря в приміщенні і повітря приточування = 5 град.

(м/година)

Для підтримки настановних параметрів мікроклімату в досліджуваному приміщенні цілком досить 1 кондиціонера БК0 - 500, холоднопроводность якого - 500 ккал/час.

Повітря в місцях забору повинне ретельно очищатися від пилу. Для цього використовуються фільтри очищення повітря.

Нормування природного освітлення здійснюється СНіП II-4-79 “Природне і штучне освітлення” залежно від характеру зорової роботи. Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів. Для цього використовується формула:

(4.6)

де Sп - освітлювана площа;

lн - нормоване значення коефіцієнта природної освітленості;

Kз - коефіцієнт запасу, залежний від концентрації пилу в приміщенні і періодичності очищення стекол;

n0 - світлова характеристика вікна;

Kзт - коефіцієнт затінювання;

T - загальний коефіцієнт светопропуськанія;

r1 - коефіцієнт враховує підвищення lн при віддзеркаленні світла від стін, стелі, поля.

Освітлювана площа рівна S = 6 • 8 = 48 м2 .

Значення lн визначається по формулі:

(4.7)

де lн - коефіцієнт природної освітленості;

m - коефіцієнт світлового клімату;

з - коефіцієнт сонячності клімату.

m = 0,9, з = 0,8. lн вибирається згідно СНіП 11-4-79 залежно від розряду зорової роботи (KEO рівний 2.0).

lн = 2 • 0,9 • 0,8 = 1,44.

Значення Kз визначається по СНіП 11-4-79 і при очищенні вікон 2 рази на рік рівний 1,2. Значення n0 визначається конструкцією вікон і згідно СНіП 11-4-79 рівне 15. Коефіцієнт затінювання Kзт рівний одиниці, оскільки відсутні протистоячі будівлі. Значення T визначається по формулі:

T = T1 Ч T2 Ч T3 ЧT4 Ч T5 = 0,8 Ч 0,65 Ч 1 Ч 1 Ч 1 = 0,52,

де T1 = 0,8 - коефіцієнт светопропуськанія матеріалу;

T2 = 0,65 - коефіцієнт втрат в палітурках вікон;

T3 = 1 - коефіцієнт в несучих конструкціях, при бічному освітленні рівний ;

T4 = 1 - коефіцієнт враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях;

T5 = 1 - коефіцієнт втрат світла в захисній сітці для ліхтарів.

Значення T1 - T5 визначаються по СНіП 11-4-79. Значення r1 визначаються по СНіП II-4-79 і рівно 1,85. Знаючи всі параметри можна визначати площу світлових отворів:

Площі світлових отворів недостатньо для нормальної освітленості, оскільки в бухгалтерії є три вікна загальною площею 4 м2, проте розширити отвори вікон не представляється можливим, тому природне освітлення необхідно комбінувати з штучним.

Нормування штучного освітлення також здійснюється СНіП II-4-79. Для загального освітлення використовують головним чином люмінесцентні лампи, що обумовлено їх достоїнствами. Виходячи з економічної доцільності вибираємо люмінесцентні лампи типа ЛБ білого світла. Для розрахунку штучного освітлення застосовують метод коефіцієнта використовування потоку:

(4.8)

де Ф - світловий потік ;

E - нормована мінімальна освітленість ;

До - коефіцієнт запасу ;

S - освітлювана площа ;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення ;

З - коефіцієнт використовування випромінюваного світильниками світлового потоку на розрахунковій площі;

N - число світильників;

Згідно СНіП 11-4-79 визначаємо норму освітленості:

E = 400 лк;

До = 1,5;

S = 6 Ч 8 = 48 м2;

Z = 1,2.

При вибраному типі і потужності люмінесцентних ламп їх необхідна кількість визначається по формулі:

(4.9)

Найприйнятнішими для приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) потужністю 80 ВТ. Нормальний світловий потік лампи ЛБ-80 рівний Ф = 5320 люмен (лм). Велічиной i, індексом приміщення можна встановити залежність від площі приміщення і висоти підвісу:

(4.10)

де А - довжина приміщення = 8м;

B - ширина приміщення = 6м;

h - висота підвісу;

h = H - hр - hс, (4.11)

де H - висота приміщення = 4 м;

hр - висота робочої поверхні = 0,8м;

hс - висота від стелі до нижньої частини лампи = 0,4м;

h = 4 - 0,8 - 0,4 = 2,8 м;

Коефіцієнт використовування світлового потоку на розрахунковій площі визначається по таблиці: З = 0.4. У результаті число світильників вийде рівним

Таким чином потрібно 3 люмінесцентні лампи ЛБ-80.

Як світильники вибрані стельові світильники УСП-35 з двома лампами ЛБ-80. Отже, всього необхідно два світильники УСП-35.

Електробезпека забезпечується відповідною конструкцією електроустановок; застосування технічних способів і засобів захисту; організаційними і технічними заходами.

Конструкція електроустановок відповідає умовам і експлуатації і забезпечує захист персоналу від зіткнення з токоведущимі і рухомими частинами, а устаткування – від попадання всередину сторонніх твердих тіл і води.

Основними технічними способами і засобами захисту від поразки електричним струмом, використовуваними окремо або в поєднанні один з одним, є: захисне заземлення; занулення; вирівнювання потенціалів; мала напруга; електричне розділення мереж; захисне відключення; ізоляція токоведущих частин (робоча, додаткова, посилена, подвійна); компенсація струмів замикання на землю; захисні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки; ізолюючі захисні і запобіжні пристосування.

Не підприємстві технічними засобами захисту є захисне заземлення і занулення.

Для захисту від поразки електричним струмом у відділі передбачено:

наявність заземлення всіх ПЕВМ і приладів з опором не більш 4 Ом;

недоступність токоведущих частин;

застосована прихована електропроводка в захищаючих від механічних пошкоджень трубах;

маркіровані роз'єми і розетки;

передбачений аварійний рубильник виключення всього електроживлення.

Оскільки ПЕВМ відноситься до виробу першого класу, то згідно ГОСТ 12.2.007.0-75 вона повинна мати принаймні робочу ізоляцію і елемент для заземлення (див. Error: Reference source not found 3.1). Виробимо електричний розрахунок заземлітеля.

Рісунок 4.1 - Схема захисного заземлення.

Задамося параметрами заземлітеля:

S = 100 м2 - площа обмежена заземлітелем;

L = 24 м2 - загальна довжина горизонтальних електродів;

l = 2,6 м2 - довжина вертикальних електродів;

а = 10 м2 - відстань між вертикальними смугами.

Розрахуємо параметр Т при відношенні питомих опорів

шарів грунту:

,

,

де P1 = 100 ОмЧм - питомий опір грунту суглинного грунту;

P2 = 50 ОмЧм - питомий опір садової землі;

H = 0,5 м - глибина заставляння горизонтальних електродів;

h = 1 м - товщина шару грунту

При,

CB = 0,71; EB = 0,24; Cb = 0,15; Eb= 0,32..

Визначаємо значення параметрів B і b по формулах:

,

.

Визначаємо опір заземлення:

Визначаємо коефіцієнт напруги дотику

;

де m = 0,602 - параметр визначений для .

Визначаємо напругу дотику:

,

де J = 20 А - струм короткого замикання, виходячи із споживаної потужності блоку живлення ПЕВМ.

Допустима напруга дотику згідно ПУЕ Uдоп = 42 в, що вище розрахованого значення.

Отже, параметри заземлення для даного приміщення вибрані правильно.

В цілях підтримки високого рівня пожежної безпеки в обов'язку керівника підприємства входить: організація пожежної охорони об'єкту, організація навчання робітників і службовців правилам пожежної безпеки, розробка перспективних планів упровадження засобів пожежогасінні і заходів щодо підвищення рівня пожежної безпеки підприємства; розробка інструкції про порядок роботи з пожароопаснимі речовинами і матеріалами, а також інструкцією про дотримання протипожежного режиму і про дії людей при виниклій пожежі; виготовлення і застосування засобів наочної агітації по забезпеченню пожежної безпеки і т.п.

У допомогу пожежній охороні на підприємстві організована пожежно-технічна комісія. До складу комісії, що призначається наказом керівника підприємства, входять: головний інженер (голова), начальник пожежної охорони, головний енергетик, головний технолог, головний механік, інженер по охороні праці і інші фахівці. Задачами пожежно-технічної комісії є виявлення порушень і недоліків технологічних процесів, які можуть привести до виникнення пожеж, і розробка заходів щодо їх усунення; сприяння органам пожежного нагляду і їх роботі; створення строгого протипожежного режиму; організація масової роз'яснювальної роботи серед персоналу.

Приміщення відділу відноситься до пожароопасним. Оскільки в приміщенні знаходяться горючі речовини в холодному стані (документація, роздруки, дерев'яні меблі), то його слід віднести до категорії "В" пожароопасних приміщень. Клас пожароопасності П1 оскільки в приміщенні знаходяться електроустановки. Приміщення відділу можна віднести до вибухобезпечних.

Будівлі ВЦ, згідно СНіП 2.01.02-85 “Протипожежні норми”, повинні бути I або II ступенів вогнестійкості.

Необхідно оснастити будівлю первинними засобами пожежогасіннею: внутрішніми пожежними водопроводами, ручними і пересувними вогнегасниками, сухим піском, азбестовими ковдрами. Пожежні крани повинні бути встановлені в коридорах, на майданчиках сходових кліток, у входів. Щити протипожежного захисту повинні бути оснащені ручними углекислотнимі вогнегасниками, оскільки для даного класу приміщень рекомендується використовувати хімічні засоби гасіння пожежі. Для гасіння пожеж в замкнутих об'ємах, яким і є приміщення техвідділу, застосовують вуглекислий газ для припинення подачі кисню повітря до вогнища спалаху.

Первинними засобами пожежогасінні можуть послужити ручні вогнегасники типу: ОУ-6 і ОУ-8. У приміщенні як первинні засоби пожежогасінні передбачені порошкові вогнегасники типа ОПС-6, проте їх застосування може виробити значний збиток в слідстві псування дорогої електронної апаратури, тому рекомендується застосовувати пінний вогнегасник типу ОХП-10.

ВИСНОВКИ

Результати застосування кредиту важливі і багатоманітні. Кредит, використовуваний для поворотного надання засобів, впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції і на сферу грошового обороту.

Роль кредиту виявляється в результатах складаються при здійсненні різних видів його відносин, що виникають при комерційному, банківському, споживацькому, державному і іпотечному кредитах. По кожному напряму впливу кредиту домінуюче місце займає який-небудь вид кредитних відносин.

Не мале значення в системі кредитних відносин має залучення засобів для виконання кредитних операцій. Проте така діяльність неоднакова для різних кредитних відносин. Наприклад, при застосуванні комерційного кредиту немає необхідності в залученні кредитором засобів із сторони; для надання засобів у позику у вигляді відстрочення оплати реалізовуваних товарів використовуються власні ресурси кредитора. Це не виключає подальше залучення банківського кредиту для компенсації вкладень засобів кредитора (облік векселів, позики під заставу векселів). Проте спочатку при наданні комерційного кредиту не обов'язково передбачається залучення засобів із сторони.

Навпаки, банківське кредитування припускає широке залучення засобів із сторони. Така діяльність банків має важливе значення, оскільки наявність привернутих засобів свідчить про те, що власники засобів не використовували їх для придбання товарів. Проте в подібній ситуації надання засобів позичальнику означає появу у нього можливості придбавати необхідні товари. Іншими словами, застосування банківського кредиту зводиться кінець кінцем до перерозподілу матеріальних ресурсів. Такий результат застосування банківського кредиту характеризує його значення в перерозподілі матеріальних ресурсів в господарстві.

Практично і при застосуванні державного, потребітельського, а також іпотечного кредитів, що надаються під заставу нерухомого майна і на споруду такої нерухомості, як житло, стає можливим перерозподіл матеріальних ресурсів.

Все це свідчить про важливість участі кредиту в перерозподілі матеріальних ресурсів. Проте це припускає необхідність таких кредитних відносин, при яких досягається доцільне використовування ресурсів. Одним з проявів ролі кредиту виступає його дія на безперебійність процесів виробництва і реалізації продукції. При систематичних неспівпаданнях поточних грошових надходжень і витрат підприємства можлива тимчасова недостатність засобів для придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, оплати послуг і обумовлені цим порушення безперебійності процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових засобів для задоволення тимчасових потреб долаються «приливи», що безперервно повторюються, і «відливи» засобів у позичальників, що сприяє подоланню затримки відтворювального процесу і тим самим його безперебійності і прискоренню.

Кредит виконує велику роль в задоволенні тимчасової потреби в засобах, обумовленою сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використовування позикових засобів дозволяє утворити сезонні запаси і виробляти сезонні витрати підприємствами і організаціями сезонних галузей господарства. Тут важливо, що при застосуванні кредиту створюються сприятливі умови не тільки для успішної роботи підприємств і організацій сезонних галузей господарства, але і для економічного використовування ресурсів, оскільки ці підприємства і організації можуть здійснювати свою діяльність при мінімальному об'ємі власних засобів, а також зменшенні резервів, зокрема грошової їх частини.

Разом з тим завдяки перерозподілу засобів між різними позичальниками створюється можливість скорочення сукупного об'єму засобів, що надаються позичальникам. Необхідною передумовою надання позикових засобів для задоволення сезонних потреб служить те, що розмір потреби в засобах обумовлений дійсно сезонними чинниками. Недотримання такої вимоги може привести до надмірного надання позикових засобів і невчасного їх повернення.

Велика роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові засоби можуть надаватися на порівняно короткі терміни для збільшення запасів і витрат, що вимагаються для розширення виробництва і реалізації продукції. Разом з тим кредит може використовуватися як джерело засобів для збільшення основних фондів – будівель, споруд, придбання устаткування і т.д.

Характеристика ролі кредиту як важеля, сприяючого безперебійності виробництва і його розвитку, виявляється прямолінійною, оскільки не виключене застосування кредиту, яке може вплинути на уповільнення виробництва і реалізацію продукції.

Значна роль кредиту у сфері грошового обороту – наявного і безготівкового. Це відноситься до грошово-кредитних систем всіх країн. Важливе також те, що надходження готівки в обіг і вилучення їх з обігу відбувається на кредитній основі, через банки. Останнє виявляється, з одного боку, у тому, що випуск готівки в обіг з кас банків при видачі готівки підприємствам, організаціям, а також окремим громадянам можливий, якщо у них є залишки на рахунках в банках. Наявність таких залишків означає, що між клієнтами і банками існують кредитні відносини, в яких кредиторами є підприємства, організації і окремі громадяни.

У роботі розкриті сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків України, зокрема аналізованим по КБ „ПриватБанку”

Відокремлені такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий. Також названа і розкрита класифікація кредитів, охарактеризовані кредитні операції. У організації кредитного процесу відокремлено значення керівного складу банку, кредитного відділу і кредитних підрозділів, а також інших чинників, що впливають на організацію кредитного процесу.

Етапи процесу кредитування подані у чотири етапи, кожний із який вносить свій внесок у характеристику кредиту і визначає ступінь надійності і прибутковості для банку.

У роботі поданий аналіз активних операцій банку за 2004-2005 рокі, у структурі якого кредити займають 49.9%, у тому числі видача короткострокових кредитів 33,1%. На цьому етапі банк можна охарактеризувати як платоспроможний. тому що кошти на коррахунках в НБУ складають 2,7%. Активи банку складаються в основному з кредитів клієнтів. На даному етапі банк повинний боротися з безнадійними боргами і погано забезпеченими кредитами, що можуть спричинити за собою збитки.

Аналіз кредитної діяльності банку - це оцінка ефективності банківських аналітичних систем керування кредитними ризиками, оцінка якості можливого ризику, прогноз рентабельності кредитних операцій, слушність визначення кредитного портфеля банку.

Зроблений також аналіз кредитного портфеля банку. У аналізі структури кредитного портфеля банку найбільшу питому вагу складають пролонговані позички 81,7%, що складає 659730 грн. Банк проводить ризиковану кредитну політику.

У дипломній роботі приведена діюча практика визначення платоспроможності і ліквідності підприємства. Оскільки для того, щоб погасити кредит і відсотки по ньому, капітал повинний бути вкладений в основному в ліквідні активи, що приносять прибуток.

Аналіз прибутку банку зроблений на 1.01.2006 р., у структурі прибутків найбільшу питому вагу займають відсотки, отримані від кредитної діяльності 69%. У структурі прибутків за рік відбулися такі зміни: отримані відсотки по кредитах зменшилися на 14%. Оскільки в структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки по кредитах, зроблений аналіз впливу суми виданих кредитів і процентної ставки за кредит. Прибуток склав 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотків на 114880 грн.

Зроблено аналіз прибутковості банку від кредитної діяльності в порівнянні з попереднім періодом. Прибутковість зменшилася на 113990 грн., за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищила відсотки отримані. Від кредитної діяльності банк одержав збитки в розмірі 16280 грн.

Зміни ефективності діяльності банку визначалася за допомогою таких показників:

1. Чистий спред - 6,5% - означає, що кредитна діяльність банку неефективна, свідчить про те, що ставка сплачених відсотків перевищує відсотки отримані.

2. Маржа - 0,17% - означає збитки від кредитної діяльності.

3. Інший прибуток 3,8% Прибуток банку формувався за рахунок не кредитних операцій.

На підставі даних можна зробити висновок про те, що фінансове положення банку задовільне. Проблеми пов'язані з кредитною діяльністю банку можуть бути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку стабільне, банк може пристосуватися до умов економічної кон’юнктури і роботи банківського сектора.

Комерційні банки виконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення. Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва.

Ефективне розміщення активів приносить банку прибуток, що дозволяє йому здійснювати свою роль у розвитку держави.

Проблема, що стосується добробуту держави, є актуальною.

Література:

Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.

Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 – 12 //Відомості Верховної Ради України 1997 №47

“Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників” Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97

“Про кредитний моніторинг” Положення Ощадбанку України протокол №8 від 2.03.99

“Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами” Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99

Абрамова М.А., Александрова Л.С. Финансы, денежное обращение и кредит / Учебное пособие. - М.: Институт международного права и экономики, 1996.- 136 с.

Адибеков М.Г. Кредитные операции: классификация, порядок привличения и учет / серия «Международный банковский бизнес».- М.:Изд. АО « Консалтбанкир», 1999.-88с.

Андреев А.А., Морозов А.Г. Пластиковые карточки. Руководство для пользователей. -М.: Концерн «Банковский деловой центр», 2001- 102 с.

Андреев А.А. Пластиковые карты 2-е изд. переработанное и дополненное, -М.: Концерн «Банковский деловой центр», 2003.- 412 с.

Анкасов А.И. Активные операции коммерческих банков / серия «Международный банковский бизнес». - М.: Издательство АО «Консалтбанкир», 2004.- 280 с.

Антонов Н.Г. Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки .- М.: АО «Финстатинформ», 1999.- 269 с.

Банківська енциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М. - К.: "Слід", 2003.- 328 с.

Банковский кредит и способы его обеспечения / Под ред. А.А. Безуглова , М.: «Интерпол - Москва» , 1999.- 80 с.

Банковский портфель – I / Книга банкира , Книга клиента, Книга инвестора – М.,1999. – 752 с.

Банковское дело и финансирование инвестиций: т.1 теория и концепции / под ред. Н. Брука, - Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития , 1997.- 548 с.

Банковское дело и финансирование инвестиций: т.2 политика и стратегия/ под ред. Н. Брука, - Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития , 1997.- 648 с.

Банковское дело под редакцией О.И. Лаврушина – М.: «Росто», 1998. – 429с.

Банковское дело / Учебник для вузов – М.: Финансы и статистика , 2001. – 480 с.

Банки и финансы. Информационно-аналитический бюллетень. - 2001.-№ 1.

Банковское дело. Учебник под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой Л.П. - М.: Финасы и статистика. 1999.

Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учебник для вузов,- М.: Издательская корпорация «Логос», 1999.- 344 с.

Брітхем, Евхен Основи фінансового менеджменту : Пер. з англ. / Державний національний університет ім. Т. Шевченка – К.: « Молодь» , 1999 – 1000 с.

Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука , - К.: Лібра , 1998. – 344с.

Гамидов Г.М. Банковское и кредитное дело, - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ , 2001.- 94с.

Головач А.В., Захожай В.Б., Банківська статистика. -К.: Український фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.- 192 с.

Горчикова И.Н. Финансовый менеджмент – М.: АО «Консалтбанкир», 1999. – 208 с.

Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Г.И. Кравцова, Б.С. Войтешенко, Е.И. Кравцов и др. ;под общ. ред. Г.И. Кравцовой , - Мн.: Меркаванне, 1999.- 270 с.

Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. Профессора Е. Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. - 622 с.

Діяльність банку в умовах ринкової економіки / Г.О. Швиданенко, С.Г.Мішта, І.А.Колесникова, М.С.Рудь, - К., 2003 - 164 с.

Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках : навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей – К.: Знання , 1999. – 172 с.

37. Економічний словник-довідник: За ред. док. екон.наук, проф. С.В. Мочерного - К.: Феміна, 1999.- 368 с. (Nota bene )

Ишринская Е.Б. Операции коммерческих банков : российский и зарубежный опыт. -М.: Финансы и статистика 1998.- 450 с.

Корниенко Е.Б. Коммерческие банки их операции: Учебное пособие. - Симферополь, 2001.- 270 с.

Кредиты. Инвестиции / Под ред. Куликова А.Г.,- М.: «ПРИОР» , 1999.- 144 с.

Кредитный процесс коммерческого банка / А.И. Абалкин : А.Г. Гряднова и др. (ред.) – М.: ДСКА, 1999. – 112 с.

Кудрявцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования: Учебное пособие .- М.: Высшая шк. 1998.- 64 с.

Нуреев Р.М. Деньги , банки и денежно - кредитная политика: Учебное пособие .- М.: АО «Финстатинформ», 1999.- 128 с.

Новітні банківські продукти: Модуль 2. -К.: ДЕкУ Українська фінансово-банківська шк., 1997.- 39 с.

Лексис В. Кредит и банки . -М.: Перспектива, 2003.- 120 с.

Лексис В. Кредит и банки / Пер. с нем. Р. и Ф. Михалевских - М.: Перспектива 2003. – 118 с.

Львов Ю.И. Банки и финансовый рынок Петроград – Санкт-Петербург. – СПб.: РИЦ «культ информ пресс», 1999. – 528 с.

Маркова О.М., Сахорова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учебное пособие. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.- 288 с.

Масляченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке : Фундаментальный анализ - М.: Перспектива., 1999. – 160 с.

Маслеченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№2 : Технологический уклад кредитования М.: Перспектива , 1999. – 191 с.

Маслеченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№3 : Технология финансового менеджмента клиента, - М.: Перспектива - 1999. – 221 с.

Мирун.Н.И. Герасимович А.Л. Банковское обслуживание предприятий и населения, - К.: Национальная академия управления, 1998.- 278 с.

Мішта С.П. Механізм формування та використання ощадних ресурсів – К.,1999 – 23 с.

Основы банковского дела / под редакцией Мороза А.Н. – К.: «Либра», 2001 – 330 с.

Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка .- М.: ИКЦ «Дис», 1999.- 464 с.

Планирование финансовой деятельности банка: необходимость, возможность, эффективность – М.: АСА, 1999. – 90 с.

Положення про оцінку фінансового стану позичальника . - К.: Банк «Україна» , 1999. - 28 с.

Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 2001. – 624 с.

Руководство по кредитному менеджменту / Пер. с англ. Под ред. Б. Эдвардса 3-е изд. – М.:ИНФРА-М ,1999. – 464 с.

Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа, - Мн.: ООО «Меркаванне», 1997.- 196 с.

Сусіденко В.Т. Організація і методика управління кредитною діяльністю комерційного банку – В. Логос , 1997. –238 с.

Сусіденко В.Т. стратегія управління кредитною діяльністю комерційного банку –К.,1998. – 345 с.

Сусіденко В.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною кредитною діяльністю комерційного банку, К., 1997. – 221 с.

Уткин Э.А. Финансовое управление / Ассоциация «Тандем» - М.,1997. – 208 с.

Финансовый менеджмент : теория и практика / Е.С. Стоянова , И.Т. Балабанов; Академия менеджмента и рынка , Институт финансового менеджмента - М.: Перспектива , 1999. – 574 с.

Финансовый менеджмент: Учебник для студентов экономических вузов/ Под ред. Г.Б. Поляк - М.: Финансы, ЮНИТИ 1997. – 518 с.

Шеремет А.Д.,Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. -М.: ИНФРА-М, 1995.- 176 с.

Шульга Н.П. Оценка кредитоспособности клиента: рекомендации банкиру при выдаче кредита – К., 1999. – 59 с.

Челноков В.А. Банки и банковские операции: Букварь кредитования. Технология банковских ссуд. Околобанковское рыночное пространство: Учебник для вузов - М.: Высшая школа, 1998.- 272 с.

Челноков В.А. Банки: букварь кредитования. Технология банковских ссуд. – М.: АО « Антидор» , 1999. – 368 с.

Черкасов В.Е., Платицина Л.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты: Учебно-практическое пособие , -М.: Метаинформ, 1999.- 208 с

Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке . -М.: ИНФРА-М, 1998.- 272 с.

Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов – М.: Дело, «Business Речь», 199. – 320 с. ( 2-е изд.)

ДОДАТОК А

Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” - принципи кредитування.

I. Характер.	II. Здатність.	III. Грошові кошти
Кредитна історія клієнта банку Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом Мета позички Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів Кредитний рейтинг клієнта Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису	Дієздатність клієнта і гарантія Наявність статутних документів Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо	Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів Забезпеченість власними коштами Наявність ліквідних резервів Кредиторська та дебіторська заборгованість Структура капіталу та рівень ліверіджу Контроль за витратами Динаміка цін на акції (показник Р/Е) Наявність аудиторського висновку Якість управління Останні зміни в бухгалтерському обліку
IV. Забезпечення	V. Умови	VI. Контроль
Право власності на активи Строк служби активів Залишкова вартість Борги, обмеження Зобов’язання за лізингом та закладні Наявність страхування Гарантії Банк клієнта Судові санкції Податкові санкції Потреба в фінансових ресурсах	Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку Конкурентоздатність клієнта Чутливість до кон’юнктур-них та технологічних змін Умови на ринку робочої сили Вплив інфляції на грошові потоки клієнта Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта	Банківське законодавство Правила кредитування Наявність документації у клієнта Кредитна заявка та кредитний договір Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності

ДОДАТОК Б

Прибутки та видатки банку

2006 рік казники	Сума, грн.	2005 рік, показники	Сума, грн.
Отримані відсотки усього у тому числі по короткостроковим міжбанківських операціях Прибутки і комісія з наданих послуг Усього прибутків Сплачені відсотки Витрати банку	1195370 1080290 115160 370900 1566320 1211650 1525720	Отримані відсотки усього у тому числі по короткостроковим міжбанківських операціях Прибутки і комісії з наданих послуг Усього прибутків Усього витрат	994340 890640 103700 107050 1101440 1064860

Надані кредити - 3473070

Сплачені відсотки - 896630

Прибуток банку від кредитної діяльності – 97710

ДОДАТОК В

Баланс „ПриватБанку” за 2004 та 2005 рік

Показник	На 01.01.2005 Сума (тис.грн..)	На 01.01.2006 Сума (тис.грн..)
1	2	3
АКТИВ
Нерухоме майно	1183	1635
Поточні активи, усього в тому числі:	2004	2161
1. Виробничі запаси	734.0	752.0
у тому числі – залежані	246.0	341.0
2. Незавершене виробництво	110.0	118.0
3. Готова продукція	187.0	172.0
4. Витрати майбутніх періодів	61.0	79.0
5. Дебіторська заборгованість	612.0	780.0
у тому числі – сумнівна	170.0	301.0
6. Кошти	300.0	260.0
БАЛАНС	3187	3796
ПАСИВ
Джерела фінансових коштів	1932	2205
Позикові кошти - усього	1255	1591
У том числі короткострокові позички банків	357	888
короткострокові позики	245	-
розрахунки з кредиторами	653	703
БАЛАНС	3187	3796