Поняттям «ризик» користуються багато конкретних суспільних і природних наук. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість в дослідженні ризику та користується для цього власними методами. Така ситуація дозволяє виділити дуже багато різних аспектів, в яких розглядається ризик.
Але перед тим, як розглянути концепції ризику, необхідно розкрити вміст даного поняття.
В даний час немає загальноприйнятого визначення для цього терміну, в його трактуванні існують багато чисельні розбіжності. Це пояснюється багато в чому багато аспектністю цього явища, яке має не співпадаючі, а інколи протилежні реальні підстави.
У масовій свідомості поширена думка про ризик як про можливу небезпеку або невдачу. В деяких випадках ризик розуміється як діяльність, що здійснюється сподіваючись на вдалий результат або просто ситуативна характеристика діяльності.
С.І Ожегов визначив ризик як можливу небезпеку та дію навмання сподіваючись на щасливий результат. Тому необхідні елементи ризику, на думку С.І. Ожегова, це:
небезпека;
невизначеність;
випадковість.
Для того, щоб існував ризик, необхідна небезпека, в якій закладена невизначеність [10, c. 448].
На думку О. Renna, ризик – це можливість того, що людські дії або результати його діяльності приведуть до наслідків, які впливають на людські цінності.
Тут визначення ризику містить:
наслідки, які впливають на людські цінності;
можливість виникнення (невизначеність);
формула, об'єднуюча ці два елементи [13].
Наприклад, в інженерно-фізичних науках термін «ризик» вважається вірогідністю, помноженою на наслідки. У психології з цієї точки зору «ризик» швидше розглядається як функція суб'єктивно сприйманих корисностій та вірогідності їх прояву.
А.П. Альгін визначає ризик вже як діяльність, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно й якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі та відхилення від мети.
Елементи, які складають єство даного визначення теж декілька інші:
можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася вибрана альтернатива;
вірогідність досягнення бажаного результату;
відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;
можливість наставання несприятливих наслідків при здійсненні тих або інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, що йде на ризик;
очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації;
оцінка ситуації, що склалася [2, c. 19].
Але, не дивлячись на відмінність, у всіх визначеннях є деякі схожі характеристики. Наприклад, невизначеність. Renn дуже справедливо відмітив, що всі концепції ризику мають один загальний елемент: розділення реальної дійсності та можливості. Якщо майбутнє було б зумовлене або незалежно від людської діяльності в сьогоденні, термін «ризик» не мав би сенсу. Поняття «ризик» має сенс, лише коли признається відмінність між дійсністю й можливістю того, що в результаті природних подій або людських дій може виникнути небажаний стан дійсності.
Невизначеність неоднорідна за формою прояву та за змістом. Джерела виникнення невизначеності багатообразні. Один з них пов'язаний з наявністю елементів випадковості й стихійності. Наприклад, спонтанність природних явищ та стихійні лиха.
Також до джерел невизначеності відноситься і людська діяльність, взаємовплив людей, який носить невизначений та неоднозначний характер. Або імовірнісний характер науково-технічного прогресу: практично неможливо заздалегідь у всій повноті визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів.
Існування невизначеності пов'язане з неповнотою, недостатністю інформації про об'єкт, процес, явище, по відношенню до якого приймається рішення, з обмеженістю людини в зборі та переробці інформації, з постійною мінливістю інформації про багато об'єктів (саме тому в практичному житті широко поширений метод «проб та помилок»).
Окрім невизначеності необхідною властивістю ризику є альтернативність – можливість вибору з двох або декількох можливих варіантів, рішень, напрямів, дій. Відсутність можливості вибору знімає ситуацію ризику. Саме тому в психології ризик досліджується переважно в рамках теорії ухвалення рішень.
Важливо відзначити, що ризик завжди є ситуацією оцінки вірогідності погіршення положення.
У сучасних дослідженнях з різних точок зору розглядається і природа ризику.
Ряд авторів вважає, що ризик – це «об'єктивна категорія, яка дозволяє регулювати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та іншими суб'єктами суспільного життя, що виникають унаслідок перетворення можливої небезпеки в дійсність» [2, c. 25]. Ризик при цьому розглядається як поняття, що є можливою небезпекою випадкового настання негативних наслідків.
Досить широко поширена суб'єктивна концепція ризику.
З цієї позиції ризик завжди суб'єктивний, «оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, як свідомий вибір з врахуванням можливих альтернатив. Суб'єктивна концепція орієнтована на суб'єкт дії, враховує усвідомлення наслідків, вибір варіанту поведінки..». З цієї точки зору прояв ризику завжди пов'язаний з волею та свідомістю людини, «ризик – це вибір варіанту поведінки з врахуванням небезпеки, можливих наслідків».
Не дивлячись на відмінність поглядів на природу ризику, нам здається, що й та, й інша концепції ризику правомірні залежно від мети дослідження.
В даний час в психологічних дослідженнях ризику можна виділити три основні напрями.
Перший визначає ризик як «ситуативну характеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виражає невизначеність їх результату для суб'єкта, що діє, і можливість несприятливих наслідків в разі невдач…» [2, c. 27]. Тут ризик розглядається в рамках концепції надситуативної активності та теорії мотивації досягнення.
Концепція мотивації досягнення успіху вивчає мотиваційну сферу людини, що відображає «прагнення особи до найкращого виконання діяльності в ситуації досягнення».
Ситуація досягнення характеризується наявністю двох умов: завдання, яке необхідно виконати і стандарту якості виконання цього завдання. У даній ситуації в діяльності особистості виявляються дві протилежно направлені тенденції: прагнення досягти успіху й прагнення уникнути невдачі.
В рамках надситуативной активності ризик завжди розрахований на «ситуативні переваги»; ризик мотивований, доцільний. Це ризик для чогось: заради самоствердження, грошей й тому подібного [9].
Як відзначає Корнілова «надситуативний ризик як особлива форма прояву активності суб'єкта пов'язаний з існуванням надситуативної активності, що є здатністю суб'єкта підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідної задачі».
Другий напрям розглядає ризик з точки зору теорії рішень як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій.
Ця позиція пов'язана з виміром вірогідності помилки або невдачі вибору в ситуації з декількома альтернативами.
І, нарешті, третє вивчає взаємозв'язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і є соціально-психологічним аспектом ризику.
Загальне у вищеперелічених концепцій полягає в тому, що вони одноголосно рахують ситуацію ризику як ситуацією оцінки [6, c. 71].
Ризик виражає «прогностичну оцінку вірогідності несприятливого результату ситуації, що розвивається (не закінчинної). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оцінна категорія, нерозривно пов'язана з дією людини, його оцінкою – «оцінкою себе».
Відповідно до цього визначення ситуація ризику виникає лише тоді, коли з'являється суб'єкт, що діє в цій ситуації. При цьому важливо відзначити, що ситуація ризику може виявитися небезпечною, якщо суб'єкт вимушений діяти в ній, але небезпечна ситуація не обов'язково є ризикованою. Для різних суб'єктів, що діють в одних і тих же умовах, ситуація може виявитися різною – ризикованою для одного та неризикованою для іншого.
Отже, поняття ризик нерозривно пов'язано з уявленням про дію суб'єкта і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але характеристика дії як ризикованого не атрибутивна, а оціночна. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, відповідного меті [12].
Джерела невизначеності можуть бути як зовнішні, так і внутрішні.
Зовнішні джерела вже були розглянуті вище, та для психологічного аналізу основне значення набуває виявлення внутрішніх джерел невизначеності.
Якщо представити структуру діяльності як «чотирьохкомпонентну модель», то до внутрішніх джерел відносяться:
когнітивний компонент – вміст віддзеркалення в суб'єктивному образі окремих властивостей та характеристик реальності, властивостей цілісних об'єктів або явищ, а також їх зв'язків та відношень;
вміст суб'єктивного досвіду, наприклад відсутність необхідних для прогнозування ситуації знань, вмінь або навичків;
мотиваційний компонент – мотив діяльності, мета окремих дій або завдань;
операційна складова діяльності – план, стратегія і тактика.
Виявлення внутрішніх джерел невизначеності дозволяє зрозуміти, як у суб'єкта формується уявлення про ситуацію, про майбутній результат дії, що заважає йому діяти «напевно» та отримувати необхідний результат, що створює ситуацію ризику.
Досить важливим завданням є й необхідність оцінити міру невизначеності і виявити чинники, що визначають критерії ухвалення рішення суб'єктом про те, чи слід йому діяти, відкласти дію або відмовитися від неї.
Так, до чинників, що визначають критерій ухвалення рішення, відноситься значущість успіху або ціна невдачі майбутньої дії. Якщо значимість висока, суб'єкт готовий ризикувати, тобто «понизити критерій ухвалення рішення і приступити до дії». У ситуаціях, де небажані наслідки мають високу ціну, критерії ухвалення рішення підвищуються, дії суб'єкта стають обережнішими.
Ще один чинник – суб'єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. Чим більше витрат вимагає дію, тим вище критерій ухвалення рішення про його необхідність.
Особлива група чинників, що впливають на вибір критерію, пов'язана з індивідуально-особистими особливостями суб'єкта. Перш за все, це схильність до ризику [3].
Наявність або відсутність ризикованої ситуації, схильність людини до ризику залежить не лише від соціального статусу або від впливу різних чинників, але і багато в чому від того, як людина сприймає ризиковану ситуацію, який образ ризику є для неї найбільш відомим.
За допомогою ряду досліджень було виявлено, що люди не схильні ризикувати, якщо потенційні втрати високі, і ризикують, якщо великий можливий прибуток. Або, за словами О. Renna, величина ризику залежить від «суб'єктивної оцінки вірогідності настання випадку». Більш конкретні дослідження по сприйняттю вірогідності в процесі ухвалення рішень, коли робляться висновки на основі ймовірнісної інформації, виявили, що сприйняття ризику залежить від людських упереджень або нахилів.
І, природне, що суспільне сприйняття ризику багато в чому залежить від його «семантичного образу», оскільки в буденному розумінні ризик, залежно від контексту, має різні смислові значення.
Дослідники (зокрема Ortvin Renn) виділяють «чотири основні семантичні образи ризику в суспільному сприйнятті»:
неминуча небезпека («Дамоклів меч»).
Ризик розглядається як випадкова загроза, яка може викликати непередбачуване лихо, та немає часу, аби впоратися з цією небезпекою. Цей образ зв'язується з штучними джерелами ризику, в яких великий катастрофічний потенціал. Це така випадковість, яка викликає страх та бажання її уникнути. Сюди не мають відношення стихійні лиха - вони сприймаються якщо «регулярно зустрічаються», і, отже, вони передбачені, на відміну від ризику великомасштабних технологій. До даного образу ризику відносяться, наприклад, атомні електростанції.
Повільні вбивці («Скринька Пандори»).
Ризик розглядається як невидима загроза для здоров'я або благополуччя. Ефект зазвичай віддалений в часі та приголомшує всього декілька чоловік одночасно. Про ці ризики швидше дізнаються від інших, чим випробовують їх на особистому досвіді. Головне для таких ризиків те, що «потрібна певна міра довіри до установ, що забезпечують інформацією та керівника небезпеки». Якщо довіра втрачена, громадськість вимагає негайних дій та у всьому звинувачує ці установи.
Типові приклади – харчові добавки, радіоактивні речовини.
Співвідношення «витрат-вигоди» («Ваги Афіни»).
Ризик розглядається на основі балансу доходів і втрат. Цей образ використовується людьми лише при сприйнятті грошових доходів та втрат. Наприклад, парі й азартна гра, які вимагають складного імовірнісного обґрунтування. Люди зазвичай здатні виконати таке імовірнісні міркування, але лише в контексті азартної гри, підстраховування.
Любителі гострих відчуттів («Образ Геркулеса»).
Сюди відноситься прагнення людей відчути себе в стані ризику, випробувати гострі відчуття. Ці ризики включають всі види дозвілля, для яких потрібна майстерність для подолання небезпечних ситуацій. Такі ризики завжди добровільні і передбачають наявність особистого контролю над мірою ризику.
Перераховані концепції ризику показують, що «інтуїтивне розуміння ризику – багатовимірно і не може бути звужено до складання вірогідності та наслідків». Сприйняття ризику дуже сильно розрізняється залежно від соціального та культурного середовища. Але проте майже для всіх країн існує загальна особливість: більшість людей сприймають ризик як багатообразне явище й інтегрують свої образи в спільну систему відповідно до природи ризику та його причини [13].
Ризик та сміливість в досягненні успіху
Ризик і сміливість грають істотну роль в управлінні, в процесі ухвалення рішень, захищають від консерватизму та конформізму. Певна міра ризику необхідна і вченому, і підприємцеві, і політикові. Завдяки ризикованим діям людина здатна вигравати, перемагати суперника та обставини. Але необґрунтований ризик призводить до поразки: ризикуючи, людина може втратити все. Брак сміливості (фізичною, цивільною, творчою) й обережність в діях заважають досягненню цілей. Керівник, який боїться ризикувати, втрачає здатність розвиватися і досягати високих цілей [3].
Ризик і авантюра - це спроба звільнитися від обмеженості теперішнього часу, від тиску обставин, це прояв прагнення досягти чогось більшого. Життя людини - це не лише механічна адаптація до вимог оточення, але і спроба звільнитися від зовнішніх детерміацій.
Сміливі люди схильні приймати ризиковані рішення, оскільки небезпека і азарт для них є позитивними категоріями. Сміливці перетворюють життя на своєрідні пригоди, постійно ризикують і нехтують небезпекою.
А є і такі люди, які тримаються за старе, уникають ризику, діють обережно, зважуючи все "за і проти". Вони вибирають мету, вірогідність досягнення якої досить висока. Це гарантує їм спокійне та стабільне життя [1, c. 75].
Сміливість та схильність до ризику як риса особистості в різних умовах виявляються по-різному. Одні і ті ж люди вибирають різний рівень ризику залежно від обставин і умов.
Сміливість (схильність до ризику) - не самоціль, а лише засіб досягнення успіху. Але ефективність діяльності та досягнення цілей залежать не лише від сміливості та здатності ризикувати. Інтелект, досвід, мотивація, організованість, обставини також визначають ефективність будь-якої діяльності. У цьому списку сміливість займає далеко не перше місце. Без відповідного рівня мотивації на успіх в діяльності не варто і сподіватися.
Залежність між сміливістю (схильністю до ризику) та ефективністю діяльності досить складна і неоднозначна. Високий рівень сміливості (особливо в перехідний, критичний період) грає позитивну роль в діяльності людини і може забезпечити успіх. Завдяки ній суб'єкт може контролювати страх і приймати ризиковані (але адекватні) рішення.
Здатність, компетентність, досвід полегшують вибір найбільш оптимальних варіантів досягнення мети, а сміливість та мотиваційні структури забезпечують їх реалізацію.
Сміливість може також грати і негативну роль, занижувати ефективність діяльності. Це трапляється тоді, коли сміливі дії не є наслідком розумного розрахунку та позбавлені раціональності. Сміливість, яка не контролюється розумом, може привести до драматичних наслідків.
Таким чином, успіх в діяльності забезпечується оптимальним поєднанням сміливості та раціоналізму [5, c. 55].
Міра ризику та міра сміливості залежать від віку індивіда. Молоді люди, як правило, більш схильні ризикувати, чим літні. Ризикованність, позбавлена досвіду й мудрості, безглузда, нераціональна, нерозумна. Глибше пізнаючи світ, людина приймає раціональніші та зважені рішення. Трапляється, що придбана з досвідом розсудливість і обережність повністю позбавляють людину сміливості, та вона стає консерватором, головна мета якого - збереження порядку й стабільності.
Молоді люди зорієнтовані на майбутнє; вони прагнуть нав'язати світу власний порядок, намагаються вийти за кордони структур, що склалися. Саме тому вони схильні до ризику і небезпечних вчинків. Причому часто вони удаються до ризикованих вчинків через відсутність передбачення можливих наслідків, нехтують небезпекою, не враховують ефективність ризику.
Люди схильні до більшого ризику в довільних діях (коли самі вибирають дії та визначають ситуацію), чим в обов'язкових.
Бізнесмен швидше ризикуватиме тоді, коли є "джерелом", причиною власної активності, ніж коли дії нав'язують йому інші люди, а він лише вимушений їх виконувати. Індивідууми, які відчувають себе "пішками", ризикують рідше. Лише власна ідея і самостійно прийняте рішення спонукають до сміливих, та навіть ризикованих дій. Людина прагне перевірити свої ідеї та реалізувати власні задуми й плани.
Вчений, натхненний будь-якою ідеєю, здатний на значний ризик, пов'язаний з її перевіркою. Бізнесмен і менеджер можуть нехтувати небезпекою заради реалізації власних рішень.
В ході спільної діяльності люди діють сміливіше та ризикованій, чим індивідуально.
Існує декілька гіпотез для пояснення закономірності "збільшення ризику в групі". Одна з них - розмивання (дифузія) відповідальності в групі. Відповідальність розподіляється між всіма членами колективу, та внаслідок цього страх перед майбутніми наслідками знижується.
Деякі дослідники пов'язують цю закономірність з роллю вождів і лідерів, які демонструють велику сміливість і є зразком для всіх членів групи (завдяки силі навіювання та іншим засобам впливу).
У ризикованих діях людини залучає також несподіванку і невизначеність результатів. Ризик і авантюра залучають, бо надають можливість замінити буденність існування чимось новим, незвичайним, допомагають позбавитися від одноманітності життя. Життя людини стає пригодою. Прагнення вийти за кордони сьогодення, спроба отримати значно більше, ніж маєш, причому миттєво, а не за допомогою повільних, поступових дій, - ось причини авантюризму й схильності до ризику [7].
Діагностика ступеня готовності до ризику
На дно глибокого рову насипали бите скло. Випробовуваним показували цей рів, аби вони могли переконатися, що краще туди не падати. Потім їх відводили від рову приблизно на 5 метрів, міцно зав'язували очі та пропонували підійти до краю. Якщо випробовуваний з першого ж кроку проявляв обережність або, навпаки, сміливо крокував до самого рову і його доводилося утримувати від падіння, то вважалося, що в обох випадках людина схильна до нещасних випадків. Обидва типа випробовуваних представляють певну небезпеку. Якщо, наприклад, посадити їх за кермо автомашини, то представники першого типа лякатимуться кожній дрібниці, їх увага відволікатиметься другорядними деталями, і це може привести до аварії. Не менш небезпечні й представники другого типа, схильні до зайвого і необґрунтованого ризику. На відміну від них хороший водій, не схильний до нещасних випадків, упевнено робить два-три кроки вперед, а потім або зовсім відмовляється йти, або йде, проявляючи достатню і поступово зростаючу обережність.
На великій дошці в повному безладі вибудовують цифри від 1 до 100 і пропонують відшукати в цьому хаосі всі цифри по порядку. Лише одна людина з десяти тисяч впорається з цим завданням за 5 хвилин. Зазвичай же за цей час встигають відшукати від 25 до 50 цифр. Низький результат означає, що людина не здатна виділити з маси чинників головний; він в замішанні зупиняє погляд одночасно на дюжині цифр, перш ніж вибрати необхідну.
Експеримент на терпіння. Протягом години випробовуваний повинен складати числа, додаючи задане до суми попередніх. Витримана людина спокійно складає числа, причому швидкість обчислень та і їх точність з часом рівномірно зменшуються. А ось легкозбудливі люди скоро починають нервувати та швидко втомлюються. Але особливо небезпечний тип людей, які до певного моменту часу працюють швидко і точно, а потім їх терпіння лопається, вони впадають в замішання і повністю втрачають здатність керувати своєю увагою [4, c. 215].
На кожне з 25 питань треба дати один з п'яти варіантів відповіді: "так" (5 очок), "швидше так, чим ні" (4 очки), "важко сказати" (3 очки), "швидше ні, чим так" (2 очки), "ні" (1 очко).
1. Перевищили б ви встановлену швидкість, аби швидше надати допомогу тяжкохворій людині?
2. Погодилися б ви брати участь в небезпечній і тривалій експедиції?
3. Стали б ви на дорозі втікаючого небезпечного зломщика?
4. Могли б ви їхати на підніжці товарного вагону при швидкості 100 кілометрів на годину?
5. Чи можете ви на інший день після безсонної ночі нормально працювати?
6. Стали б ви першими переходити дуже холодну річку?
7. Позичили б ви другу велику суму грошей, будучи не зовсім упевненим, що він зможе повернути вам ці гроші?
8. Увійшли б ви разом з приборкувачем в клітку з левами при його завіренні, що це безпечно?
9. Могли б ви під керівництвом ззовні залізти на високу фабричну трубу?
10. Стали б ви без тренування керувати парусним човном?
11. Ризикнули б ви схопити за вуздечку коня, що біжить?
12. Вирішилися б ви швидко перебігти в черевиках крижаний хокейний майданчик?
13. Могли б ви зробити стрибок з парашутом?
14. Могли б ви при необхідності проїхати без квитка від Санкт-Петербурга до Москви?
15. Вирішилися б ви зробити автотурне, якби за кермом сиділа людина, яка зовсім недавно була у важкому дорожньому випадку?
16. Могли б ви з 10-метрової вежі стрибнути на тент пожежної команди?
17. Могли б ви, аби позбавитися від затяжної хвороби з постільним режимом, піти на небезпечну для життя операцію?
18. Могли б ви зістрибнути з підніжки товарного вагону, рухомого із швидкістю 50 кілометрів на годину?
19. Могли б ви як виняток в числі семи чоловік піднятися на ліфті, розрахованому лише на шість чоловік?
20. Могли б ви на прохання улюбленої жінки перейти із зав'язаними очима жваве вуличне перехрестя?
21. Взялися б ви за небезпечну для життя роботу, якби за неї добре платили?
22. Могли б ви після 5 чарок вина обчислювати відсотки?
23. Могли б ви по вказівці начальника взятися за високовольтний дріт, якби він завірив вас, що дріт знеструмлений?
24. Могли б ви після декількох попередніх пояснень управляти вертольотом?
25. Могли б ви, маючи квитки, але без грошей і продуктів зробити поїздку з Москви до Владивостока?
Якщо сума Ваших балів перевищує 100 очок, то Ви схильні до надмірного ризику, якщо менше 50, то Ви схильні до надмірної обережності [8, c. 78].
Дослідження схильності до ризику
Тест
Мета дослідження: оцінити схильність особи до ризику.
Матеріал і устаткування: опитувальник А. Г. Шмельова, бланк для відповідей і ручка.
Процедура дослідження
Під час дослідження можливий як індивідуальний, так і груповий варіант. В останньому випадку важливо забезпечити незалежність відповідей випробуваних. Кожен отримує текст питальника з інструкцією і бланк для відповідей, який складається з номерів питань і графи для відповідей.
Інструкція випробуваному. «Перед вами набір тверджень. Уважно прочитайте кожне твердження і вирішіть, чи справедливо це для вас. Якщо так, то в листку відповідей напроти номера цього твердження поставте знак «плюс» (+), а якщо ні — «мінус» (-).
Опитувальник
1. Я часто говорю до того, як обміркувати сказане.
2. Мені подобається швидка їзда.
3. Я часто змінюю свої інтереси і захоплення.
4. Найкращий спосіб знайти справжніх друзів — говорити людям те, що про них думаєш.
5. У безлічі випадків питання на іспиті може бути поставлене так, що воно здається не пов'язаним із програмою, і вся підготовка виявляється марною.
6. Життя без небезпек мені не здається занадто нудним.
7. Якщо хочеш досягти високого становища на службі, дотримуйся прислів'я: «Тихіше їдеш — далі будеш».
8. Азартні ігри заважають розвитку в людині почуття відповідальності за те, щоб приймати продумані рішення.
9. Я швидше відчуваю нудьгу від якогось заняття, ніж більшість людей, які роблять те ж саме.
10. Я краще пройду пішки дві–три зупинки, коли кваплюся, а автобуса довго немає, хоча знаю, що автобус мене наздожене, замість того, щоб його чекати.
11. Мені цікаво зробити так, щоб підбурити кого-небудь.
12. Тільки несподівані обставини і деяке почуття небезпеки дають мені стимул мобілізуватися.
13. Я не отримую задоволення від відчуття ризику.
14. Тільки по-справжньому сміливі дії дають змогу людині стати популярною і здобути визнання.
15. Мені неприємні ті особи, які через власну примху перетворюють серйозні справи в легковажні ігри.
16. Коли я виробляю конкретний план дій, майже завжди впевнений (упевнена), що мені вдасться його здійснити.
17. Коли на небі світить сонце, я ніколи не беру з собою на прогулянку парасолі, навіть якщо прогноз обіцяє дощ.
18. Я часто прагну відчувати збудження.
19. Мені неприємно, коли мені нав'язують парі, навіть якщо я цілком упевнений (упевнена) у тому, що правий.
20. У деяких випадках я не зупинюся перед тим, щоб збрехати, якщо мені потрібно справити гарне враження.
21. По-справжньому розумна людина уникає поспішних рішень — вона вміє дочекатися таких моментів, коли діяти можна напевно.
22. Я не вважаю, що трюки, виконувані цирковими акробатами без страховки виглядають більш вражаючими.
23. Я надаю перевагу роботі, яка дає можливість подорожувати, навіть якщо вона може бути небезпечною.
24. Я завжди плачу за провіз багажу на транспорті, навіть якщо не боюся перевірки.
25. Вважаю, що варто вірити у свій шанс, навіть коли перевага не на моїй стороні.
26. У творчій справі основне — зухвалий задум, нехай навіть наприкінці нас чекає невдача через безглузді випадки.
27. Я не пошкодую грошей заради того, щоб у потрібний момент виглядати заможною і привабливою людиною.
28. Коли на зустрічі мій знайомий на мене не дивиться, я не нав'язуватиму йому своє спілкування і вітатимусь першою.
29. Більшість людей не розуміє, наскільки їхня доля залежить від випадку.
30. Якщо під час покупки автомобіля мені доведеться вибирати між швидкістю і комфортом, з одного боку, і безпекою, з іншого, я виберу безпеку.
31. Я почуваю себе найкраще, коли відчуваю гостре захоплення якоюсь витівкою.
32. Я волію купувати такий одяг, про який точно знаю, що він міцний і виглядає гарно (незалежно від моди).
33. Коли я граю в різні ігри, то люблю взяти ініціативу на себе, навіть знаючи, що супротивник тільки й чекає цього.
34. Під час подорожей люблю змінювати відомі маршрути.
35. Я часто потрапляю в такі ситуації, з яких хочеться якнайшвидше вибратися.
36. Якщо даю обіцянку, то практично завжди виконую її, незалежно від того, зручно це мені чи ні.
37. Якщо мій безпосередній начальник буде «утискати» мої новаторські ідеї, мені вистачить сміливості довести їх до відома керівника вищого рангу.
38. Азартні ігри розвивають у людині здатність приймати сміливі рішення в складних життєвих ситуаціях.
39. Коли я читаю гостросюжетну книгу, то ніколи не кваплюся швидше довідатися, чим все скінчиться, і з задоволенням її читаю.
40. Мені сподобалося б стрибати з парашутом.
41. Найкращий спосіб сформувати щире ставлення до себе — довіряти людям.
42. Я почуваю себе найкраще у спокої і комфорті.
43. Мені буває значно сутужніше купити одну дорогу річ, ніж кілька дешевих речей тієї ж сумарної вартості.
44. Якщо я граю, то волію грати або робити заклад на щось.
45. Люди занадто часто нерозважливо втрачають власне здоров'я, переоцінюючи його запаси.
46. Якщо мені не загрожує штраф, то переходжу вулицю там, де зручно, а не там, де дозволено.
47. Я не ризикую купувати одяг без примірки.
48. Тільки смілива людина здатна на справді шляхетне ставлення до людей, незалежно від того, як вони ставляться до неї.
49. У командній грі найважливіше взаємне перестрахування.
50. У житті людям насправді дуже часто доводиться грати в небезпечну гру «пан або пропав».
Обробка результатів
Мета обробки результатів — отримати показник величини схильності до ризику як риси характеру. Показник підраховують за кількістю збігів знаків відповідей «згоди-незгоди» на твердження шкали схильності до ризику.
№ твердження і знак відповіді
2+, 3+, 4+, 6-, 7-, 8-, 9+, 11+, 12+, 13-, 14+, 15-, 17+, 18+, 19-, 21-, 22-, 23+, 25+, 26+, 27+, 28-, 3-, 31+,32-, 33+, 34+, 37+, 38+, 39+, 40+, 41+, 42-, 43-, 44+,45-, 47-, 48+, 49-, 50+
Для оцінки ставлення випробуваного до дослідження в питальнику дано твердження, згода з якими свідчить про щирість того, хто відповідає, а незгода — про нещирість.
Шкала щирості: відповіді «неправильно» («-») на пункти: 1, 5, 10, 16, 20, 24, 29, 35, 36, 46.
Якщо показник збігів відповідей по другій шкалі дорівнює 8, 9 або 10, то це свідчить про невірогідність результатів тестування. У цьому випадку тестування потрібно повторити, звернувши додаткову увагу випробуваного на інструкцію.
Аналіз результатів
Аналіз схильності до ризику як риси характеру має важливе значення для психологічного прогнозування процесів ухвалення рішення в ситуації невизначеності. Під час аналізу результатів варто орієнтуватися на те, що показник схильності до ризику може варіювати від 0 до 40. Чим більша величина показника, тим сильніша схильність до ризику.
Якщо показник схильності до ризику становить 30 і більше одиниць, то її рівень високий. Таку людину можна назвати схильною до ризику за умови, що її відповіді були досить щирими. Якщо показник у межах від 11 до 29 — то схильність до ризику середня, а якщо менший ніж 11, то рівень ризику низький, така людина не любить ризикувати, і її можна назвати обачною.
Під час інтерпретації результатів варто взяти до уваги, що висока схильність до ризику свідчить не тільки про рішучість, а й може вести до авантюризму [11, c. 348-352].
Висновок
З вищесказаного можна зробити висновок, що до основних чинників, що породжують невизначеність й, отже, ризик відносяться:
по-перше, внутрішні чинники, властиві суспільству як соціальному організму: суперечність суспільних явищ, елементи стихійності, випадковості;
по-друге, це чинники, пов'язані з неповнотою інформації, відомостей про об'єкт;
по-третє, чинники, обумовлені дією суб'єкта на суспільне життя в цілях реалізації своїх потреб;
по-четверте, чинники, пов'язані з впливом науково-технічного прогресу на соціальне, економічне, політичне і духовне життя.
Проведений вище аналіз поняття «ризику» дозволяє зробити висновок, що дане явище дуже багатовимірно і неоднозначно, володіє специфічними особливостями. І круг якостей, що вивчаються, рис, елементів і властивостей цього явища багато в чому залежить від того, в якому аспекті – технічному, соціальному, психологічному, економічному, гуманітарному – поняття «ризик» і «ситуацію риски» розглядатиме дослідник.
Таким чином, ризик – це «прогностична, передуюча дії оцінка, що формується на стадії організації або планування дії».
Окрім прогностичної оцінки, необхідною умовою ситуації ризику є невизначеність. І, якщо розглядати ризик в психологічному аспекті, то головні джерела невизначеності знаходяться в суб’єкті, який діє. Саме він «зважує» умови, в яких дія буде здійснена, чинники, що впливають на дію та його майбутній результат.
На думку ряду дослідників, всі джерела невизначеності суб'єктивні і визначаються можливостями та обмеженнями людини та враховуються різні чинники, що впливають на дію та його майбутній результат.
Психологічне дослідження ризику повинне проходить в наступних напрямах:
вивчення природи рефлексії можливостей та обмежень як визначальної передумови оцінки ситуації невизначеності і ухвалення рішень в ній;
чіткіша систематизація джерел невизначеності в ситуації ризику;
дослідження індивідуально-особистих особливостей регуляції рефлексії дій суб'єкта в ситуації ризику.
Люди реагують на ризиковану ситуацію згідно їх сприйняття ризику, а не на об'єктивному рівні ризиків або науковій оцінці. Наукові оцінки впливають на індивідуальну реакцію настільки, наскільки вони відповідають індивідуальному сприйняттю. А в індивідуальному сприйнятті ризику більшу вагу має величина наслідку, чим вірогідність його появи.
Окрім цього, на індивідуальне сприйняття ризику впливає не лише оцінка величини наслідку, але, також, повсякденність ризикової ситуації, наявність або відсутність групового тиску, соціальний статус людини, його психологічні особливості тощо.
І в той же час ризик — це невід'ємна риса активності людини. Як правило, ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, що зв'язане з безліччю умов і чинників, що впливають на позитивний результат рішень, що приймаються людьми.
Ризик супроводжує творчу діяльність людини, а часто він просто необхідний для виживання. Багато рішень набувають ризикованого характеру, тому що неможливо передбачити їх наслідків. Відповідно до цього будь-яке рішення ризиковане в тій або іншій мірі та приймається в цілях забезпечення психологічної безпеки особистості.
Ризик не лише характеризує діяльність людини, як орієнтовану на можливість невдачі, але і показує вміння прорахувати ситуацію, та здатність людини змінювати її відповідно до його цілей.
Схильність до ризику не є величиною незмінної, люди по-різному ризикують в своєму житті та професійній роботі. Прояв готовності до ризику залежить від багатьох чинників середовища (характеристик проблемної ситуації, структури соціальних систем, методу формування проблеми, типа рішення, що приймається людиною).
Готовність до ризику пов'язана з такими властивостями людини: імпульсивність, збудливість, агресивність, схильність до домінування, самоствердження залежить від статі (чоловіки більш ризиковані). Негативні зв'язки були виявлені з соціальною бажаністю, соціальною відповідальністю, сумлінністю, навіюваністю.
Психологи визначають міру ризику як відношення уявлень про небезпеку до уявлень про чинники, що протистоять небезпеці. Нещасний випадок - це результат неадекватної поведінки в складній ситуації.
Тому дуже важливо оцінити міру готовності до ризику, і можливо провести коректувальні заходи, аби уникнути негативних наслідків ризику і в житті людини.
Список використаної літератури
Авдеев В. Психотехнология решения проблемных ситуаций. - М.: Мысль, 2002. – 315 с.
Альгин А. П. Риск и его роль в общественной жизни. - М.: ЭКСМО, 2003. – 420 с.
Ковалев Е.Е. Новая техника и проблема безопасности человека // Вопросы философии. - №5. – 2002. – С. 7-18.
Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. - М.:Наука, 2004. – 356 с.
Котик М.А. Психология и безопасность. - СПб.: Питер, 2003. – 340 с.
Корнилова Т.В. Диагностика мотивации и готовности к риску. - М.: МГУ, 2007. – 302 с.
Корнилова Т.В. Риск в мышлении как условие риска в действии // Управление риском. - №3. – 2007. – С. 25-30.
Кочетков В.В., Скотникова И.Г. Индивидуально-психологические проблемы принятия решений. - М.: ЭКСМО, 2003. – 215 с.
Липатов С. Риск, который трудно измерить // Управление риском. - №3. – 2003. – С. 24-33.
Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Наука, 2004. – 680 с. (испр. и доп.).
Пашукова Т. И., Допира А. И., Дьяконов Г. В. Психологические исследования. Практикум по общей психологии: учеб. пособие. — М.: Институт практической психологии, 2006. – 498 с.
Солнцева Г.Н. Психологическое содержание понятия риск // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. - №2. – 2009. – С. 15-18.
Renn O. Три десятилетия исследования риска: проблемы и новые перспективы // Вопросы анализа риска. - №1. – 2002. – С. 14-23.