Київський національний університет культури і мистецтв
Білоцерківський факультет менеджменту і бізнесу
Історія розвитку патентного документу
Реферат
Студентки І курсу
Групи ДМ 25
Андрейченко Марії Анатоліївни
Науковий керівник:
Шипота Г. Є.
Біла Церква-2006
Зміст
Розділ І. Патентний документ........................................................................3
Розділ ІІ. Історія розвитку патентного документу.......................................4
Розділ І.
Патентний документ
Патентний документ містить інформацію про результати науково-технічної діяльності, заявлених чи признаних в якості об’єктів промислового майна, і про права власників на винахід.
Патентна документація – це сукупність первинних і вторинних документів, складених у відповідності з патентним законодавством і встановлюючих офіціальне визнання наявності винаходів, промислових зразків і корисних моделей. Патентний документ підпорядковується юридичній охороні держави, підтверджується висновками державної експертизи і не може містити неперевірених даних.
Патентна документація представлена описами винаходів, документацією про промислові зразки, корисних моделей і товарних знаків.
Патентна документація являється об’єктом вивчення патентознавства.
Патент (лат. рatens – посвідчення, грамота) – документ, що встановлює офіційне визнання чогось винаходом і право винахідника на нього. Крім цього, це документ на право займатися торгівлею чи промислом.
Патент дає право винахіднику чи його спадкоємцю на розпорядження винаходом. Це означає, що власник патенту сам вирішує питання про те, як поводитися з винаходом: продати його чи видати ліцензію на його використання, або ж не робити ні того, ні іншого.
Патент видається державним патентним відомством, і його діяльність розповсюджується по території тієї держави, де виданий патент. Строк дії патенту встановлюється національним патентним законодавством (приблизно 15-20 років).
Розділ ІІ.
Історія розвитку патентного документу
Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілей до створення сучасної системи охорони винаходів.
Історія привілей сягає глибоко корінням. В Давній Греції існував звичай, за яким повар, який виготовив нове оригінальне блюдо, оцінене співгромадянами, отримував виняткове право на його приготування протягом року.
В епоху середньовіччя формою такої охорони була феодальна привілея, яка давала право на використання винаходу на території даної держави. Відомо, що в 1236 році один із жителів Бордо отримав у Франції привілею на спосіб виготовлення шерстяного одягу за фламандським зразком на 15 років, підтверджену внаслідок в Англії і Саксонії. В середині століття в державах Західної Європи патентом називали документ по присвоєнні чину, звання, вченої степені.
В нашій державі привілея як частноправна монополія була запозичена із феодальних дарованих грамот – це привілея, яка представлялась в більшості випадків монастирям и рідше – окремим особам. До XVI століття більшість грамот видавалось на право займатись промисловістю і торгівлею. Дарована грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича і його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юрієвому монастирю в село Буйці (1130 рік) являється першим в нашій державі документом, в якому зафіксовано монопольні права.
З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів різко піднялось в багатьох державах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон – статус про монополії (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, які слугували основою сучасного авторського права.
В 1787 році в США прийнятий закон про патенти і в 1790 році вперше виданий патент. У Франції патентний закон прийнятий в 1791 році, в Німеччині – в 1877 році. Перший опис винаходів був опублікований в 1617 році у Великобританії, в 1791 році – у Франції; в 1792 році – В Німеччині. Історично в кожній державі склались свої національні системи класифікації винаходів, отримавши розповсюдження в XIX столітті в США, Великобританії, Німеччини, Японії та ін. Зараз всі держави світу поряд з національними використовують Міжнародну класифікацію винаходів (МКВ). Існують Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків та послуг (МКТП).
В нашій державі закон про привілеї на винаходи прийнятий в 1812 році. З 1814 року стали опубліковуватися описи винаходів під назвою „привілеї”. В 1896 році був прийнятий новий закон про привілеї на винаходи, а також затверджено „Положення про привілеї на виготовлення і вдосконалення”, яке діяло до 1917 року. В тому ж році була введена перша класифікація винаходів. В 1913 році була прийнята нова класифікація, в основу якої була закладена спрощена німецька класифікація.
30 червня 1919 року Декретом „Положення про винаходи” в СРСР була встановлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходу в середині держави, патентування його за кордоном, передача іншим державам і підприємствам. Винахідливою справою в державі починає займатись створений в 1918 році Комітет по справах винаходів та вдосконалення. В радянські часи свідчення про винаходи почали опубліковуватись з 1924 року у „Вестнике комитета по делам изобретений” і „Сводах патентов на изобретения, выданые в СССР”. В зміненому виді „Вестник...” існує до наших днів під назвою „Изобретения. Заявки и патенты”.
В 1955 році організований Комітет по справам винаходів і відкритий, здійснюючий загальне керівництво розвитком винахідництва, раціоналізації і патентної справи в СРСР. Зараз його спадкоємцем являється патентне відомство Росії (Роспатент), яке продовжує репертуар Всесоюзного патентного відомства. Роспатент видає з 1994 року офіційний бюлетень „Изобретения. Заявки и патенты”, а також бюлетні „Полезыне модели. Промышленные образцы” і „Товарные знаки. Знаки обслуживания. Найменование мест происхождение товаров”.
Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня з 1992 року, після введення в дію „Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні”. З цією ціллю створено державне патентне відомство – Держпатент України. З 1993 року виходить офіційне видання цього національного відомства – бюлетень „Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин”. Він містить офіційне повідомлення і нормативні акти, свідчення про видачу патентів і свідоцтв виноходів, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування.
Перші патенти України на виготовлення були видані в грудні 1992 року, а з червня 1994 року почалась видача охоронних документів на промислові зразки і знаки для товарів та послуг.
Міжнародне співробітництво в цій області базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, здійснюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародного центру патентної документації та інших аналогічних організацій. Існує також ряд регіональних угод в області охорони промислової власності (Європейське патентне відомство та ін.). Основним джерелом інформації про винаходи в закордонних являється реферативний збірник „Изобретения стран мира”, який містить інформацію про винаходи, включених в мінімум патентної документації згідно Договору про патентну кооперацію. Україна є членом ВОІВ з 1970 року.