Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

Кафедра економічної теорії

ПЛАН-КОНСПЕКТ

проведення семінарського заняття з економічної теорії на 3-му курсі Інституту української філології

Загальні відомості про семінар

Тема семінару. «Підприємництво»

Мета семінару:

Освітня: перевірити в студентів знання про підприємство, як складову окремої галузі або національної економіки; види підприємницької діяльності, різні точки зору трактування підприємства; основну функцію підприємства та її конкретизацію.

Розвиваюча: розвиток в студентів знань про підприємство та підприємництво, вміння розрізняти ці поняття, сприяння кращому розумінню підприємницької діяльності.

Виховна: розвивати економічне мислення; виховувати культуру спілкування; стимулювати розвиток умінь студентів правильно формулювати свої відповіді, розвивати допитливість і самостійність та виховувати в студентів розуміння значення підприємництва, його функції та види діяльності.

Вимоги до знань і вмінь студентів:

Студенти повинні знати:

Що таке підприємство;

Які функції виконує підприємство;

Що таке суспільний та приватний інтерес;

який зміст вкладається у поняття підприємництво;

яким чином відрізняються поняття підприємства та підприємництва;

які види підприємництва властиві сучасній економіці;

Студенти повинні вміти:

чітко представляти себе невід’ємною частиною економічних процесів;

пояснити значимість підприємства в ринковій економіці;

пояснити функції підприємства;

відокремлювати поняття підприємство та підприємництво.

Обладнання: дошка, крейда, схеми, підручник, роздатковий матеріал.

4. Література

а) для студентів:

Загальна економіка: Підручник. За ред. І.Ф. Радіонової. – 6 те вид., доп., перероб. і виправлене. – Кам’янець – Подільський: Аксіома, 2008.

2. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 6 те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007.

3. Єщенко П.С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2005.

4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер. с 14 го анг. Узд. – М.:ИНФРА М, 2004.

5. Мэнкью Н. Грегори. Макроэкономика. М., 1994.

6. Основи економічної теорії/ За ред. А.А. Чухно. К.: Вища школа, 2001.

б) для викладача:

1. Загальна економіка: Підручник. За ред. І.Ф. Радіонової. – 6 те вид., доп., перероб. і виправлене. – Кам’янець – Подільський: Аксіома, 2008.

2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. – К.: Альтернатива, 2003.

Проведення семінару

Вступна частина (5 хв.):

Оголошення теми: «Підприємництво».

Мета семінару: розширення в студентів знань про підприємство, його основну функцію та трактування походження. Формування уявлення про підприємництво та його види.

Актуалізація проблеми семінару (5 хв.)

Засвоївши фундаментальні поняття ринкової економіки, ви вже підготовлені до розгляду складного і цікавого явища, що називається підприємництвом. Зв’язок між ринковими відносинами і підприємницькою діяльністю безпосередній: підприємництво можливе лише там, де реалізуються такі ринкові принципи, як економічна свобода і конкуренція.

Слово «підприємець» викликає у громадян України різну реакцію: в одних – захоплення і бажання наслідувати, в інших – роздратування і заперечення. Такі протилежні оцінки, зокрема, породжені змістом, що його вкладають у це слово різні люди. Наше завдання – розкрити справжній зміст і з’ясувати роль підприємця в організації економіки.

Був час, коли товари виготовлялись окремими працівниками. Кожний продукт мав свого творця, навіть носив відбиток його особистості. Варто згадати майстрів-ремісників, якими була багата Київська Русь. Але поступово процес виробництва ускладнюється. Робітники не можуть виробити товар самостійно, вони спеціалізуються на виконанні окремих операцій. Ринок же визнає тільки готову продукцію. Для того, щоб її виготовити, працівники мають об’єднувати свої трудові зусилля, кооперуватися. Так виникають підприємства.

В економіці кожної країни існує велика кількість підприємств. Причому чим розвиненіша країна, чим різноманітніші потреби її населення, тим більше й підприємств. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки їх налічується близько 20 млн. і називаються вони там одиницями бізнесу (business units). У колишньому Радянському Союзі підприємств було значно менше – близько 750 тис., у тому числі в промисловості – 45 тис. Невелика кількість підприємств властива адміністративній економіці. Адже централізоване управління, що є атрибутом цієї економіки, важко забезпечувати за великої кількості підприємств.

Основна частина семінару (70 хв.)

Питання плану семінару.

1) Підприємство та його основні функції.

2) Підприємництво. Походження підприємництва

3) Типи підприємців та підприємницька діяльність.

Основні тези з питань плану семінарського заняття.

По-перше, підприємство являє собою технологічно відособлену сукупність засобів виробництва та робочої сили. Згадайте, що вам відомо про фактори виробництва. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному узгоджує їх. Наприклад, взуттєва фабрика та хлібозавод використовують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На підприємствах, звичайно, застосовуються різні технології виробництва. Це й означає, що дані підприємства технологічно відособлені як одне від одного, так і від інших підприємств.

По-друге, кожне підприємство – це ланка у національній або навіть міжнародній спеціалізації. Воно зосереджується на виготовленні певної речі чи послуги. Організаційне поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції. Тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді кінцевого результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в іншому – тільки деталь для цього літака, для відповідних підприємств то буде кінцева продукція.

По-третє, кожне підприємство характеризується економічною відособленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є відособленою власністю. Власність передбачає володіння, користування та розпорядження цим майном. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли майно орендується. В деяких випадках може поєднуватися володіння та управління кількома підприємствами. У наступній темі ми побачимо, як форми власності впливають на організаційні форми підприємств. Тут ми зупинимося на інших проявах економічної (господарської) самостійності підприємств.

Підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає свою виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує свої витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку знайшли відображення всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом. Ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.

По-четверте, підприємство – це соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. Було б неправильно обмежити все життя підприємства лише технологічними та господарськими процесами. На підприємствах проходить важлива частина життя людини, через колектив відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах? Знайомлячись, японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.

Хоча підприємства і є самостійними ланками економіки, діють вони зовсім не ізольовано. Всі підприємства перебувають у спільному економічному просторі. Ті з них, що виробляють однорідну продукцію, об’єднуються у галузі. Між галузями існують тісні зв’язки з поділу праці та обміну продукцією. Наприклад, машинобудівна галузь забезпечує текстильну верстатами, деревообробна постачає сировину для меблевої промисловості тощо. Такі зв’язки свідчать про те, що галузі утворюють єдиний господарський організм – національну економіку.

Підприємництво. Підприємництвом називають самостійну, ініціативну діяльність з виробництва товарів та надання послуг з метою одержання прибутку, що передбачає здійснення нововведень при використанні власних коштів, а також самостійність і ризик.

Термін «підприємець» вперше було застосовано на початку XVIII ст. французьким банкіром Р. Кантільоном. До підприємців він відносив тих, хто був зайнятий своєю справою в умовах нестабільності, а отже – був змушений ризикувати.

Розробку теорії підприємництва продовжив німецький соціолог М. Вебер, який у своїй книзі «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905 р.) розробив модель «ідеального підприємця». Мотивами підприємницької діяльності, за Вебером, є прагнення влади і визнання, що досягається нагромадженням багатства. Він визначав підприємництво як спосіб життя, за якого людина існує задля справи, а не справа задля людини.

В. Зомбарт, німецький економіст, соціолог, історик культури, у праці «Буржуа. Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини» розкрив умови реалізації так званого духу підприємництва. Ними, за Зомбартом, є: поєднання бажання мати гроші із вмінням організувати справу, дотримання ділової етики, яка передбачає комерційну солідність і вірність угодам.

Й. Шумпетер, відомий австро-американський економіст, бачив призначення підприємця у виконанні ним ролі економічного лідера та новатора, людини, що є рушієм науково-технічного прогресу. Підприємець Шумпетера суттєво відрізняється від звичайного хазяїна, адже сенс підприємницької діяльності полягає, як він вважав, у нововведеннях за п’ятьма напрямами:

1) виробити нові блага або поліпшити якості існуючих; 2) впровадити нові способи виробництва; 3) освоїти нові ринки збуту; 4) використати нові джерела сировини; 5) створити промислові організації нового типу.

В економіці є три типи підприємців: підприємець-власник, підприємець-орендар і підприємець-менеджер.

У першому випадку підприємець є власником чи співвласником підприємства, всього капіталу або його частини. В другому – підприємець є господарником, який забезпечує процес виробництва на власних або орендованих засобах виробництва. Це може бути фермер, який обробляє власну або взяту в оренду землю; майстер, який організував ательє пошиття одягу у своєму чи орендованому приміщенні. Третій тип – підприємець менеджер, людина високої кваліфікації, широких спеціальних знань у галузі управління. Він навіть може не мати ні власного, ні орендованого майна, працювати за наймом на великих підприємствах, здійснюючи управління ними. Найвідоміші фірми світу «Дженерал моторз», «Міцубісі», «Майкрософт» своїми успіхами зобов’язані саме створеній у них високій культурі менеджменту.

Приватний та суспільний інтереси у підприємницькій діяльності поєднуються. Підприємець, передусім, реалізує свій особистий, приватний інтерес. Він організовує свою справу таким чином, щоб одержати від неї найбільшу вигоду. Постає питання: чи не суперечить мета власного збагачення підприємця суспільним інтересам? Така ситуація не виключена. Суперечність між приватними і суспільними інтересами цілком об’єктивна. В гонитві за максимальною вигодою підприємець шукатиме товар, який спочатку збагатить його, а вже потім подумає про добробут людей. Заради високих прибутків підприємець може заощаджувати на умовах праці своїх службовців, забруднювати навколишнє середовище, зловживати рекламою тощо.

Виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво речей і надання послуг. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи (будівельні, ремонтні), надають послуги (побутові, інформаційні), створюють духовні блага (навчання дітей, живопис, музика). До виробничого підприємництва належать, таким чином, і кав’ярня, і перукарня, і ліцей, і агрофірма, й автомобілебудівний завод. Ці підприємства можуть самі реалізувати свою продукцію, але головна їхня функція – виробництво.

Комерційне підприємництво своїм змістом має товарно-грошові, торговельно-обмінні операції. Здійснюються такі операції у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу речей і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні заклади, що продають предмети споживання та засоби виробництва.

За умов численних господарських зв’язків виробничі та комерційні організації не в змозі вирішити всі питання власними зусиллями. Тоді вони звертаються до послуг посередників.

Посередницьке підприємництво дедалі більше поширюється в ринковій економіці. Його представниками є установи та окремі осо би, які посідають місце між підприємцем і споживачем. Потреба в посередниках виникає тоді, коли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач – придбати. Така потреба посилилась у сучасній економіці України, коли традиційні зв’язки між підприємствами порушились, а нові ще не налагодились.

Посередницькі фірми можуть надавати також інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги, їхніми агентами є брокери, маклери та дилери. Крім суто брокерських операцій, посередницька фірма може здійснювати торгівлю на власний розсуд. В Україні починає створюватися система посередництва, що ґрунтується на попередніх замовленнях. Одним з її проявів є ф’ючерсна угода, зміст якої розглядався у попередній темі.

Фінансове підприємництво – діяльність у сфері грошово-кредитних відносин. Об’єктом купівлі-продажу тут є специфічний товар – гроші, валюта, цінні папери. Не так давно в Україні фінансові операції були цілком монополізовані державою. Здійснення фінансових угод громадянами вважалося злочином. Нині уже дещо інша ситуація. Фінансовий підприємець продає одні гроші за інші, «грає» на курсі цінних паперів. Агентами фінансового підприємництва є комерційні банки, фондові біржі, навіть громадяни-підприємці.

Особливою формою кредитно-фінансових відносин є страхове підприємництво. Його необхідність пов’язана з ризиком, який є невід’ємною рисою ринкової економіки. Кожний підприємець діє на свій страх і ризик і не може обійтися без надійного страхування на випадок небезпеки.

Страхування – це формування грошових фондів та їхнє використання на відшкодування збитків у разі непередбачених випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя. За умов ринку страхове підприємництво виконує дві основні функції:

а) захищає бізнес і населення від втрат;

б) забезпечує привласнення прибутку.

2. Перелік основних економічних категорій (понять), в т.ч. нових категорій та понять: підприємство, функція підприємства, приватний інтерес, суспільний інтерес, підприємництво, страхове підприємництво, фінансове підприємництво, посередницьке підприємництво, комерційне підприємництво, виробниче підприємництво, мікроекономіка.

3. Пошукові питання

Яка відмінність існує між підприємством та підприємницькою діяльністю?

Чому осіб, які володіють підприємницькими здібностями, називають «золотим фондом нації»?

В чому була істотна проблема розвитку підприємництва в Радянському Союзі?

Назвіть причини, за яких приватний інтерес підприємця переважає над суспільним?

Які професійні якості властиві сучасному підприємцю?

Які чинники впливають на розвиток підприємництва?

Назвіть сучасних зарубіжних та вітчизняних підприємців та сфери діяльності, в яких вони досягли успіху.

Теми фіксованих виступів на семінарі.

Джордж Сорос – підприємець сучасності.

Походження підприємництва.

Види підприємницької діяльності.

Теми рефератів.

Малий та середній бізнес. Особливості функціонування малого та середнього бізнесу.

Підприємницька діяльність в Україні: проблеми та перспективи.

Вправи, завдання, задачі, ситуації, тести тощо та методичні рекомендації по їх розв’язуванню.

1. Розгляньте наведені нижче визначення підприємства і вкажіть, що не відображено в кожному з них, спробуйте їх доповнити:

а) підприємство – це технологічне поєднання факторів виробництва;

б) підприємство – це певна ланка в економіці, діяльність якої спрямована на одержання прибутку;

в) підприємство – це колектив співробітників.

2. Уявіть, що ви працюєте на автомобільному заводі, у медичному закладі, в інформаційному центрі. Спробуйте сформулювати основну виробничу функцію кожного підприємства.

3. Спробуйте доповнити наведені нижче визначення підприємницької діяльності:

а) підприємництво – це діяльність з виробництва речей і створення послуг;

б) підприємництво – це діяльність, що дає прибуток.

4. Характер підприємницької діяльності висуває певні вимоги до особистості підприємця. Американська фірма «Макбер енд компані», досліджуючи «профіль підприємця», визначила такі його основні риси:

• готовність до пошуку нових можливостей та ініціативність;

• наполегливість у подоланні перешкод;

• готовність до ризику, до ситуації «виклику»;

• орієнтація на ефективність виробництва та якість продукції;

• рішучість і відповідальність;

• цілеспрямованість;

• прагнення бути інформованим;

• чіткість, планомірність у роботі;

• здатність переконувати людей та налагоджувати контакти;

• незалежність і впевненість у собі.

Перевіряючи себе на здатність до підприємницької діяльності, дайте відповідь, які з наведених рис властиві вам особисто. Визначте, які з них можуть реалізуватися чи властиві підприємцю в сучасній Україні, а які, на ваш погляд, є зайвими або з певних причин реалізуватися не можуть.

5. Під час щорічних соцопитувань студентської молоді виявилося, що 60% студентів-першокурсників мріють стати підприємцями. На другому курсі число бажаючих знизилось до 30%, на третьому і четвертому – до 20%. На п’ятому – переважна більшість хотіла б знайти стабільну роботу з гарантованим доходом і лише 15% не змінили своїх первісних уподобань. Як ви можете пояснити скорочення кількості бажаючих стати підприємцями

Контрольні питання (питання для самоперевірки).

Назвіть визначення терміну «підприємство»?

Що є спільним між поняттями «підприємництво» та «підприємство»?

Дайте характеристику функції підприємства?

У чому сутність приватного інтересу підприємця?

У чому сутність суспільного інтересу?

Що таке підприємництво та підприємницька здатність?

Які бувають види підприємницької діяльності?

Наведіть приклади виробничого підприємництва?

Що являє собою фінансове підприємництво?

Наведіть приклади фінансового підприємництва?

Що таке галузь національної економіки?

Заключна частина семінару:

Підведення підсумку семінару (10 хв.):

Короткий аналіз якості з’ясування поставлених питань.

Визначення наступних завдань щодо опанування змісту питань семінару (які питання варто продовжити вивчити самостійно, на студентському гуртку тощо).

Аналіз відповідей студентів, виставлення оцінок.

2. Домашнє завдання

Повторити пройдений матеріал. Підготуватись до наступного семінарського заняття.