Реферат

на тему:

«РИЗИКИ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ»

План

Поняття та класифікація ризиків

Причини виникнення ризиків

Способи зниження ризиків при здійсненні під­приємницької

діяльності

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ

Заснування власної справи, прогнозування, планування та реалізація господарських рішень в підприємницькій діяльності відбувається в умо­вах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовніш­нього середовищ. Під невизначеністю в підприємництві розуміють від­сутність повної та достовірної інформації про умови реалізації підпри­ємницької ідеї.

Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході здійснення підприємницької діяльності несприятливих умов, ситуацій та наслідків несе загрозу ризику.

В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарю­вання. Невизначеність приводить до того, що уникнути ризику немож­ливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання, тобто управляти ризиком.

Управління ризиком — це процес реагування на події та зміни ризи­ків в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику в підприємни­цтві є:

1)загроза або небезпека виникнення невдач в процесі здійснення підприємницької діяльності;

2) небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішньо­го середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись.

При виборі конкретного господарського рішення суб'єкт підприємництва в певній мірі ризикує.

Ризик – це:

можливість досягнення негативних наслідків в результаті певних рішень або дій;

ймовірність понести збитки або втратити вигоду, невпевненість в
отриманні відповідного доходу;

дія, яка в тій чи іншій мірі загрожує суб'єкту певною втратою.

Навіть за регульованої економіки, ретельного вивчення ринку маркетологами суб'єкти господарської діяльності позбавлені всебічної достовірної інформації про кон'юнктуру ринку, фінансовий та виробничий стан підприємств-конкурентів, їхні плани, що посилює об'єктивний характер економічних ризиків.

Економічний ризик - непередбачена суб'єктом господарської діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена перш за все, випадковим характером прийнятих ним рішень.

Економічний ризик - це ймовірне зменшення вартості, тобто величина, що має грошове вираження.

Оскільки законодавством України діяльність суб'єктів господарю­вання розглядається як господарська та підприємницька, то і ризики класифікуються як господарські та підприємницькі.

Підприємницький ризик - загроза виникнення непередбачених планами та прогнозами матеріальних і фінансових втрат та збитків або недоодержання очікуваних доходів у ході здійснення підприємницької діяльності.

Господарський ризик є невід'ємним компонентом ринкової еконо­міки і являє собою здійснення комерційної, виробничої та іншої діяльності у ситуації невизначеності через нестачу інформації, що не гарантує в таких умовах досягнення позитивного результату.

Суб'єкт господарювання в умовах господарського ризику повинен уміти вибирати з можливих альтернативних варіантів виправданий рі­вень ризику.

Отже, під господарським ризиком розуміють загрозу виникнення збитків чи втрат в будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробницт­вом та реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, това­рно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.

При прийняття господарських рішень найбільш суттєвими є наступні види невизначеності та господарських ризиків:

невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціа­льно-політичних змін у країні та регіоні;

економіко-правовий ризик (не­стабільність економічного законодавства (або його недосконалість), поточної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку);

зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю та постачання, закриття кордонів тощо);

матеріально-технічний ризик (недостатній або низький рівень матеріально-технічної бази підприємства, неповна й неточна інформація про динаміку техніко-економічних показників та параметрів нової тех­ніки, що може не забезпечити випуск високоякісної конкурентоспромо­жної продукції);

постачальницько-збутовий ризик (постачання неякісних матеріа­лів, комплектуючих виробів або зрив чи зміна умов укладених договорів і термінів поставки; несвоєчасне постачання товарів споживачу, їх недостатня якість, несвоєчасне надання післяпродажних послуг тощо);

коливання цін, валютних курсів, невизначеність природно -кліматичних умов, можливість стихійного лиха;

виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брак, техніч­ні недоліки тощо);

управлінський ризик (нераціональний характер рішень, прийня­тих менеджерами різних рівнів);

маркетинговий ризик (неточне прогнозування обсягів досліджу­ваного ринку, ринкової кон'юнктури);

невизначеність цілей, інтересів, та поведінки учасників прийняття рішень при здійсненні господарської діяльності;

неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

За джерелами виникнення ризики класифікуються на:

- політичні;

- господарські;

- форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені:

ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;

нестабільністю політичної влади;

неадекватністю політичних рішень.

Господарські ризики можуть включати:

ризик зміни податкового законодавства;

ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги);

ризик капітальних вкладень (інфляція);

ризик зміни цін постачальників;

ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;

ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні обставини включають:

ризики стихійного лиха;

ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;

ризик втрати майна при пожежі.

Інвестори повинні бути впевнені, що прогнозованих доходів від інвестицій в підприємництво вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатності інвестиційного проекту.

В загальному розумінні інвестиційний ризик - це ризик суб'єкта економічних відносин, що здійснює підприємницьку діяльність у вигля­ді інвестування. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат у суб'єкта господарювання в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Суб'єкти підприємництва при здійсненні своєї діяльності використовують не тільки власний, а й додатковий (позиковий) капітал.

Велика доля позикового капіталу (зобов'язань) при здійсненні підприємницької діяльності підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик.

Під фінансовим ризиком суб'єкта підприємництва розуміють ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати прибутку або капіталу в ситуації невизначених умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності.

Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розрахуватися за допомогою наявного на балансі майна (активів) за своїми зо­бов'язаннями (пасивами). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Ризик ліквідності (платоспроможності) - це можливість виникнення несприятливих ситуацій по поверненню наявних боргів у визна­чені законодавством та договорами терміни. Він характеризується зни­женням рівня ліквідності оборотних активів, що викликає розбалансованість позитивного і негативного грошових потоків підприємства в часі.

Рентабельність - це рівень ефективності господарювання, при якому отриманий прибуток, порівнюється з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

Ризик рентабельності — це невпевненість суб'єкта підприємниць­кої діяльності в отриманні запланованого рівня рентабельності.

Фінансовий ризик пов'язаний також з тим, що існуючі договірні ви­плати платежів по кредиту, як правило, необхідно проводити і тоді, коли підприємницька діяльність здійснюється не так успішно, як було заплановано. Результатом може бути продаж за безцінь майна та втрата влас­ного капіталу. При фінансуванні підприємницької діяльності власним капіталом можна припинити виплату дивідендів та заплановані пога­шення аж до покращення ситуації з ліквідністю.

З іншого боку, отримання додаткового (позикового) капіталу підви­щує рентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сторонній капітал менші за прибуток від цього капіталу. Часто неможливо взагалі відмовитись від використання довгострокових та короткострокових позик, так як отриманих доходів не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зі сторо­ни не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно зменшується і в екстремапьно-му випадку суб'єкт підприємницької діяльності може його втратити. Навіть успішне підприємництво не може бути захищене від коливань. Тому щорічні доходи суб'єкта підприємництва повинні перекривати максимальні річні виплати па заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують ре­зервний фонд, як можливість додаткового фінансування підприємниць­кої діяльності.

Оскільки суб'єкти підприємництва є платниками податків, то й існує загроза податкового ризику.

Податковий ризик включає:

неможливість використати з тих або інших причин податкові пільги, встановлені законодавством;

зміну податкового законодавства.

Підприємців хвилює і ризик додаткових витрат, які пов'язані з несвоєчасною реалізацією підприємницької ідеї через інфляцію, коли­вання курсів валют, екологічні проблеми.

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок виготовленої продукції (робіт, послуг) в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та політичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації підприємницької діяльності називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки суб'єктів підприємництва у ринкових умовах є впровадження інновацій у виробництво, що може викликати загрозу інноваційного ризику.

Інноваційний ризик - це міра можливих збитків, які можуть виникнути у разі вкладання суб'єктом підприємництва кошіів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, які не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно організувати підприємницьку діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.

Необхідно провести також глибокий аналіз, який полягає в тому, шо крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для можливих екстремапьних випадків:

розрахунок за найгіршим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально заважатимуть реалізації підприємницької ідеї;

розрахунок за найкращим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально сприятимуть здійсненню підприємницької ідеї.

За найгіршого сценарію реалізації ідеї повинна бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ

З точки зору причин виникнення ризики при здійсненні підприємницької діяльності обумовлені:

постановкою помилкової мети, невизначеністю ситуації;

можливістю відхилень в процесі реалізації підприємницької ідеї від цілей, що були передбачені, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;

ймовірністю досягнення помилкового результату;

можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації підприємницької ідеї;

обмеженістю ресурсів;

зіткненням інтересів учасників прийняття підприємницьких рі­шень та виконавців цих рішень;

недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб'єктивізму;

протидією партнерів;

форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими тощо);

договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом контрактів);

дисципліною зобов'язань (несвоєчасною сплатою відсотків, пода­тків та інших платежів);

низькою якістю продукції, робіт та послуг.

Витрати повґзані з ризиком, можуть бути:

1) матеріальними (додаткові витрати сировини, матеріалів, палива, обладнання та іншого майна);

фінансовими (штрафи, пені, неустойки, неповернення дебіторсь­кої заборгованості, зменшення обсягу реалізації внаслідок зниження
ціни та ін.);

трудовими (непередбачені простої, виплати за простої та ін.);

втратами часу.

В залежності від причин виникнення ризики поділяють на зовнішні, внутрішні та інші.

Зовнішні ризики, в свою чергу, поділяються на:

І. Непередбачувані зовнішні ризики:

заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення,
землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього
середовища та інші;

природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет);

зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо), еконо­мічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів), екологічні (аварії), соціальні (страйки).

ІІ. Передбачувані зовнішні ризики:

ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів,
кон'юнктури; конкуренція, інфляція та ін.);

операційний ризик (відмова від цілей підприємницької ідеї, неможливість підтримки в робочому стані обладнання, споруд і т.д.).

Внутрішні ризики поділяються на:

І. Внутрішні організаційні ризики:

зриви робіт через нестачу робочої сили, матеріалів, затримку по­стачань, помилки у плануванні та проектуванні, незадовільне оператив­не управління, зміну раніше узгоджених господарських рішень та появу
додаткових вимог з боку замовників та партнерів;

перевитрати, що виникли внаслідок: зриву реалізації підприємни­цької ідеї; неефективної стратегії постачання сировини й матеріалів, а також збуту продукції; виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів.

ІІ. Внутрішні технічні та технологічні ризики:

зміна технології виготовлення продукції, виконання робіт, надан­ня послуг;

помилкові технологічні рішення;

поломки техніки тощо.

До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики пов'язані зі здоров'ям людей, пошкодженням майна та правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав тощо.

З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застраховані. До таких ризиків можна віднести:

прямі майнові збитки, пов'язані з перевезенням, поставкою мате­ріалів та непрямі збитки, що спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, неодержанням орендної плати, повторним встамовленням обладнання;

ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошко­дження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних ви­падків на виробництві, у зв'язку із втратою працездатності).

СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Існують наступні групи методів зниження ризиків:

1) технічні методи, які засновані на впровадженні різних техніч­них заходів;

2) правові методи, такі як стра­хування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо;

3) організаційно-економічні методи, що включають комплекс захо­дів, направлених на попередження втрат від ризику у випадках виник­нення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат.

Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є:

розподіл ризику між учасниками підприємницької діяльності;

страхування ризику;

резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

нейтралізація часткових ризиків;

зниження ризику в плані фінансування.

Розподіл ризику здійснюється в процесі планування підприємниць­кої діяльності. Для кількісного розподілу ризику можна використовува­ти модель, засновану на "дереві рішень". При цьому кожний із партнерів виконує запланований обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у ви­падку його невиконання. Але найбільш ризикує інвестор. Тому потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило, збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора.

Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового страхування та страхування від нещасних випадків.

Крім страхування може застосовуватись перестрахування та співстрахування. Перестрахування - це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страхови­кам. Метою такої операції є створення стійкого та збалансованого 'страхового портфеля" для забезпечення стабільної та рентабельної ро­боти страхових компаній. Співстрахування - це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками. При цьому ко­жен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак, може виді­лятись і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора.

Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених ви­трат дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації підприємницької ідеї і, тим самим, компенсувати збої у здійсненні підприємницької діяльності.

Першим етапом при використанні даного методу являється оцінка наслідків ризиків, тобто сум на покриття непередбачених витрат. При цьому можна використовувати всі методи аналізу ризиків. Далі визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат та для яких цілей слід використовувати встановлений резерв.

Часткові ризики - це ризики, які пов'язані з реалізацією окремих етапів (робіт) при здійсненні підприємницької діяльності, але не впли­вають на реалізацію підприємницької ідеї в цілому.

Нейтралізацію часткових ризиків проводять за допомогою методу, який передбачає проведення слідуючих етапів:

Розглядається найсуттєвіший ризик, який найбільш впливає на
реалізацію підприємницької ідеї;

Розраховуються перевитрати коштів із врахуванням ймовірності
настання несприятливих подій;

Визначаються можливі заходи, які направлені на зменшення ризику;

Розраховуються додаткові витрати на реалізацію запропонованих
заходів;

Порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина втрат при виникненні ризику;

Приймається рішення щодо застосування запропонованих заходів;

7.Процес аналізу повторюється для наступного по суттєвості ризику.
В плані фінансування підприємницької діяльності обов'язково повинні враховуватись слідуючі ризики:

ризик нежиттєздатності підприємницької ідеї;

податковий ризик;

ризик несплати заборгованості контрагентами;

ризик незавершення реалізації підприємницької ідеї.

Частково захистити реалізацію підприємницької ідеї від таких ризи­ків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти. Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях здійснення підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій приємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необ­хідних коригуючих дій.