Вихідні дані

1. Кількість верстатів згідно з паспортом підприємства, шт.

шифр обл.	110	111	120	125	128	47	51	54	62	163	168	174	180	77	79	84	95
шт.	20	10	17	5	22	9	4	6	17	5	7	7	12	18	8	23	14

2. Простоювання обладнання в ремонті, % від номінального фонду часу: 5,4.

3. Виробництво продукції за проектом плану, шт.

- виріб № 1 – 6178,

- виріб № 2 – 13291,

- виріб № 3 – 2302,

- виріб № 4 – 1407.

4. Фактично підписані угоди на поставку продукції підприємствам, шт.

- виріб № 1 – 6785,

- виріб № 2 – 15575,

- виріб № 3 – 2595,

- виріб № 4 – 1575.

5. Залишки незавершеного виробництва відповідно на початок та кінець року, шт.

- виріб № 1 – 954 і 1271,

- виріб № 2 – 2340 і 2347,

- виріб № 3 – 419 і 485,

- виріб № 4 – 287 і 284.

6. Ріст продуктивності праці, %: 108,0.

7. Чисельність працівників згідно з проектом плану, чол.: 741.

8. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки, тис. грн.: 320,3.

9. Середньорічна заробітна плата фондового робітника, грн.: 1876.

Вступ

Тема даної курсової роботи “Організація виробництва продукції на підприємстві” є досить актуальною на сьогодні, адже необхідно розробляти на підприємстві шляхи і методи організації високопродуктивної роботи, яка б забезпечила найбільш ефективне використання технічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Курсова робота складається з таких розділів:

1. Виробнича потужність і виробнича програма підприємства.

2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції.

3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства.

Виробнича потужність підприємства – це його здатність до випуску максимальної кількості продукції за одиницю часу до визначеної дати за допомогою сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх удосконалення.

Основним завданням обчислення виробничої потужності є виявлення і використання резервів у сфері технічного прогресу і вдосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовують систему показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

В сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного з них.

Для виявлення резервів виробництва важливе значення для підприємства має розробка річного плану підприємства, а саме порядок розробки, який повинен дати можливість проявити свою ініціативу всіх працівників підприємства.

При написанні теоретичної частини курсової роботи використовували підручник Платкіна Я. Д. та Янушкевича О. К. “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”. У навчальному посібнику висвітлюються проблеми машинобудування – важливої галузі економіки, яка на сьогодні як ніколи потребує впровадження сучасних методів виробничого менеджменту: управління виробничим процесом, виробничими ресурсами, якістю і конкурентноздатністю продукції.

У розрахунковій частині курсової роботи будуть здійснені такі обчислення, як розрахунок виробничої потужності певного виду обладнання; визначення резерву виробничої потужності; трудомісткості додаткового обсягу продукції; визначення додаткової потреби в матеріальних ресурсах.

У першому розділі здійснено вибір організаційно-технічних заходів, які включаються до плану і впровадження цих заходів може вимагати або ж не вимагати додаткових капітальних вкладень. За рахунок цих заходів проводяться розрахунки економічної чисельності працівників та економію матеріалів (алюмінієвого прокату, труб, лаку і фарби).

Розділ 1. Виробнича потужність і виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича потужність підприємства

Виробнича інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління їх діяльністю.

Здатність підприємства і їхніх підрозділів виготовляти максимальну продукцію перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина – знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. При цьому зазначимо, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу за визначений термін за допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнотому рівні їх досконалості і освоєння.

Особливості виробничої потужності є динамічність. Її величина встановлюється тільки на певний момент.

Основним завдання розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов’язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень їх використання. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, що впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.

У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис. 1.1. Особливістю цих факторів є те, що для збільшення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.

Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов’язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.

Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу витрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонуванні засобів праці в часі. Тільки повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.

Аналіз суті й особливостей впливу факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні і внутрішні (рис. 1.2.) Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їх кількісну оцінку.

У класифікаціях на рис. 1.1, 1.2 фактори показані у загальному вигляді. Однак це не виключає їх подальшої диференціації.

Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як “випуск продукції”, “використання виробничої потужності”, “розвиток виробничої потужності”, а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обгрунтування величини виробничої потужності. Закономірність вияву і дію факторів на рис. 1.1, 1.2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазначає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, є методологічною передумовою виявлення ефетивного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація ринкових резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності до роботи.

Виробнича потужність підприємств є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент часу. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях вимірювання, в яких обчислюється продукція, яку виготовляє підприємство.

Виробнича потужність визначається за формулою:

, (1.1)

де n – кількість провідного обладнання, шт.;

КФРЧ – корисний фонд робочого часу, год.;

КВН – коефіцієнт виконання норм виробітку;

ТЄ – трудомісткість обробки одиниці виміру, год.

Потужність може визначатися за іншою формулою:

, (1.2)

де Пн – нормативна годинна продуктивність одиниці обладнання, шт./год.

Якщо на підприємстві виготовляється декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою:

,

де - максимально можливий випуск кожного виду продукції;

Ці – оптова (договірна) ціна одиниці продукції.

При розрахуну випуску продукції з діючих виробничих потужностей розраховують середньорічну виробничу потужність.

, (1.3.)

де Пn.p. – виробнича потужність на початок року;

Пввед. – виробничі потужності, які вибули протягом планового періоду;

tввед. – кількість місяців функціонування введених виробничих потужностей;

Пвиб. – виробничі потужності, які вибули протягом планового періоду;

tвиб. – кількість місяців, протягом яких виробничі потужності не функціонують.

Оцінка рівня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників.

Кожний з показників, який входить до тієї чи іншої групи, має строго визначене призначення в системі аналізу і використання для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей.

До показників використання виробничих потужностей відносять:

1. Коефіцієнти використання потужностей розрізняють:

- Коефіцієнт використання проектної потужності, який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченої проектом (у грн., т, шт.), до величини проектної потужності в аналогічних дослідженнях. На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомостей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, досягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного строку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.

- Коефіцієнт використання виробничого потужності, який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. Цей коефіціент можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

2. Ступінь прогресивності технічного процесу характеризується питомою вагою впроваджених нових технологій.

3. Ступінь прогресивності обладнання характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.

4. Показник використання обладнання. Розрізняють:

- екстенсивне використання, яке визначає використання обладнання в часі, найчастіше характеризується коефіцієнтом змінності, а також залежить від величини внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планового розрахункової або фактично трудомісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання в роботі в одну зміну

, (1.4)

де - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції, маш./год.;

Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;

Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.;

- інтенсивне використання характеризує використання обладнання по потужності (найчастіше характеризує продуктивність одиниці обладнання в натуральному виразі або обсягом виробленої продукції в розрахунку на одиницю потужності);

- інтегральний показник визначається як добуток екстенсивного та інтенсивного використання. Найчастіше в якості інтегрального показника використовується показник фондовіддачі.

В цехах, де основна робота виконується вручну і низький рівень механізації робіт, використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі.

Під час аналізу використання виробничих потужностей підприємства обов’язково визначити ступінь використання різних груп обладнання. З цією метою розраховують коефіцієнт завантаження обладнання, який визначається як відношення трудомісткості виробничої програми завантаження певної групи обладнання (О) до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу (Р).

(1.5)

де Ni – кількість виробів кожного найменування, які обробляються на даній групі обладнання, шт.;

Тєі – трудомісткість обробки одиниці виробу, год/шт.

В результаті розрахунків можна отримати:

1. О=Р Кзав = 1 – це ідеальний випадок завантаження обладнання.

2. О>Р Кзав > 1 – “вузьке місце”, тобто пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження.

3. О<Р Кзав < 1 – “широке місце”, тобто існує недозавантаження обладнання.

Найбільш небезпечним для підприємства є другий варіант, оскільки така група обладнання буде спримувати завантаження всіх суміжних з нею груп обладнання.

Розрізняють такі основні шляхи ліквідації “вузьких місць”:

- збільшення коефіцєнта змінності роботи обладнання;

- зменшення або номенклатури виробів, або кількості виробів, які обробляються на певному обладнанні;

- зменшення трудомісткості обробки одного виробу;

- збільшення коефіцієнта виконання норм виробітку;

- збільшення корисного фонду робочого часу;

- зменшення простоювань обладнання в ремонті.

Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин підсистем і системи на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. При цьому одні з них мають мінімальну пропускну здатність для виконання заданого обсягу виробництва, а інші – мінімальну. В зв’язку з цим середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а підприємство практично не має резервних потужностей для швидкого освоєння випуску нової продукції. Отже, йдеться про розв’язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукцції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

Наявність таких потужностей тісно пов’язане з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшеня використання виробничих потужностей підприємств слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності у виробничих потужностях, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин.

Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в забезпеченні узгодженого функціонування системи машин і як наслідок – формування комплектних резервів, наявність яких дає змогу освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного завантаження усіх ланок підприємства в межах визначеного режиму роботи.

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрувань наявними у них потужнісними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

1.2. Розробка різного плану виробництва на підприємстві

План виробництва та реалізація продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану підприємства. Він передбачає забезпечення виробництва потрібного суспільству продукцією при найкращому викоритсанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових резервів підприємства.

План виробництва та реалізації продукції складається з трьох основних чатсин:

1) виробнича програма;

2) розрахунок використання виробничих потужностей;

3) план реалізації продукції.

Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продкції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строках та вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.

Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби підприємства в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.

Виробнича програма розраховується з метою:

- забезпечення високих та стійких темпів росту виробництва продукції;

- максимального використання виробничих потужностей підприємства;

- раціонального використання матеріальних ресурсів та палива;

- забезпечення росут продуктивності праці;

- оновлення асортименту та номенклатури продукції і підвищення її якості;

- розвитку спеціалізації виробництва та окремих виробничих підрозділів підприємства.

Під час розробки виробничої програми вирішують наступні завдання:

1. Визначають плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві. Під асортиментом продукції розуміють номенклатуру продукції та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробляти на підприємстві, залежать, по-перше, від суспільних потреб та, по-друге, від наявності та використання виробничих потужностей підприємства.

2. Визначають шляхи покращення використання виробничих потужностей та можливості їх раціонального розширення. Оскільки обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту, або підвищення обсягів виробництва, то під час розробки виробничої програми розраховують організаційно-технічні заходи, які б забезпечували потрібне розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видв продукції, а в деяких випадках реконструкцію, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей.

3. Передбачають розподіл виробництва продукції в часі. Для того, щоб встановлені строки були реальними, необхідно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально-технічного постачання. Календарне планування виробництва предбачає, крім того, такий розподіл виготовлення продукції в часі, який забезпечував би дотриманння спеціалізації виробництва. Для цього передбачають обмеження кількості найменувань продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду.

Під час планування виробництва продукції використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вся система показників повинна забезпечувати можливість обліку та контролю виконання плану по виробництву продукції, виконання плану по асортименту, трудомісткості, а також забезпечувати можливість порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу.

Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, в паливі, матеріально-технічних ресурсах, обладнанні, виробничих площах. В цьому випадку продукція обліковується в штуках, тоннах, кіловатгодинах, метрах кубічних, кілометрах, умовних банках та ін. За допомогою натуральних показників найбільш чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка. Але натуральні показники мають обмежене застосування, оскільки вони широко використовуються лише у виробництвах, які випускають одноманітну продукцію.

При визначенні обсягу виоробництва продукції в натуральних показниках розрізняють основну, супутну та побічну продукцію

До супутних відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок технологічного процесу та характеру використовуваної сировини.

Від супутньої продукції слід відрізняти побічну, тобто таку продукцію, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічних процесів.

Під час планування продукції в натуральномі виразі розрізняютьтакож придатну продукцію та відходи.

Придатною є продукція, якій притаманні певні хімічні, фізичні, механічні та інші властивості, які відповідають вимогам стандартів та технічних умов.

Відходи виробництва – це частина сирих матеріалів, які залишились невикористаними при підготовці матеріалів до виробництва, або відходи, отримані безпосередньо в процесі виробництва. Відходи бувають зворотніми та безворотніми.

Іноді в якості показника обсягу виробництва продукції використовують показник норм, годин, тобто показник затрат нормованого робочого часу на виготовлення продукції.

Основним недоліком цього показника є те, що він в основному характеризує фонд часу роботи обладнання (людино-годин), але не надає повної характеристики виготовлених споживчих вартостей.

До вартісних показників виробництва продукції відносять товарну, валову та чисту продукцію.

Під товарною продукцією розуміють всю готову продукцію основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв, що вироблена в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону. Товарна продукція визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять некомплектна продукція, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів.

Валова продукція – це категорія, яка характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу. Валова продукція визначається в діючих та співставлених цінах. До складу валової продукції входить товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва.

Чиста продукція – це категорія, яка характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість. Чиста продукція відображає затрати лише живої праці. Вона більш точно, ніж валова або товарна продукція, визначає обсяг робіт, виконаних підприємством, оскільки не включає прямі матеріальні затрати, а, отже, позбавлена впливу матеріалоємності продукції.

Під незавершеним виробництвом розуміють продукцію, виробництво якої в підрозділах підприємства ще не завершені, яка знаходиться на різних стадіях виробничого процесу та підлягає подальшій обробці на даному підприємстві.

Незавершене виробництаво в натуральному виразі називається заділом.

Величина заділу на підприємстві повинна бути мінімальною, тому що його збільшення призводить до потреби в додаткових обротних засобах.

Незавершене виробництво створюється з метою:

1. Забезпечити безперебійний хід виробничого процесу. Для цього необхідно мати залишки незавершеного виробництва на окремих стадіях виробничого циклу – на робочих місцях, при транспортуванні між ними, на час технологічного контролю та на час міжопераційного пролежування. Такий залишок незавершеного виробництва називається цикловим заділом.

2. Забезпечити ліквідацію невдповідності продуктивності окремих дільниць у складі цеху. Для цього потрібно мати залишок незавершеного виробництва в обороті між різними дільницями. Такий залишок називається оборотним і його особливістю є періодичне утворення, втрачання і наступне відновлення.

3. Забезпечити ліквідацію наслідків поломки обладнання та устаткування на підпрємстві. Такий залишок незавершеного виробництва називається гарантійним або справним.

Розмір незавершеного виробництва залежиь від тривалості виробничого циклу і випуску продукції в одиницю часу. Але порядок розрахунку величини незавершеного виробництва за цими даними буде визначатись з урахуванням методу організації виробництва на конкретній виробничій дільниці.

Для характеристики величини незавершеного виробництва на підприємстві використовується коефіцієнт наростання витрат, який харктеризує рівень витрат, який здійснило підприємство на весь обсяг незавершеного виробництва. Коефіцєнт наростання витрат визначається як відношення вартості виробів у незавершеному виробництві до повної її собівартості.

До складу виробничої програми основного циклу входить:

- номенклатура продукції (послуг, робіт), яку плануєтья виробляти в цеху;

- кількість продукції (робіт, послуг);

- трудоємність або вартсіть цієї продукції.

В цехах з довготривалим виробничим циклом (більше двох місяців) ці показники доповнюються даним про заділ на початок та на кінець планового періоду.

Цехові виробничі складаються на рік з розбивкою по кварталах та на квартал з розбивкою по місяцях. Складають цехові виробничі програми по окремих цехах в послідовності, зворотній до напрямку технологічного процесу, тобто починаючи із складальних цехів, далі – по обробних цехах, і насамкінець – по заготівельних цехах.

Вихідними даними для складання цехових виробничих програм є:

1. Виробнича програма підприємства;

2. Підписані угоди;

3. Прийняті до виконання наряди-замовлення;

4. Розрахунки тривалості виробничих циклів.

5. Розміри партій деталей;

6. Інтервали запуску та заділів;

7. Технічні паспорти підприємства.

На зміст і структуру виробничої програми цеху впливає технологія виробництва.

Найчастіше спочатку розраховують потреби цеху в сировині та напівфабрикатах, включаючи величину беззворотніх втрат під час переробки. Потім визначають планові витратні коефіцієнти, складають баланс сировини, напівфабрикатів і комплектуючих деталей і на основі цих даних визначають випуск готової продукції.

Під ча складання цехових виробничих програм враховують також номеклатуру напівфабрикатів, які доцільно отримувати зі сторони та ті їх види, виробництво яких можна організувати на власному підприємстві.

1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві

Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві являється однією з умов успішного досягнення всіх запланованих техніко-економічних показників ПБП. Виконання наміченого комплексу предбачає вирішення завдань, які заключаються в забезпеченні отримання запланоаного прибутку, обсягу випуску і реалізацію продукції, створення необхідних передумов для вчасного, рівномірного і якісного виконання замовлень при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

В умовах ринкової економіки різко зростає значення плану технічного розвитку і вдосконаленння організації виробництва (на малих і середніх підприємствах план організаційно-технічних заходів).

Розробку даного розділу виробничого бізнес-плану рекомендують здійснювати, виходячи із стратегії розвитку підприємства (фірми).

Виробничі і функціональні підрозділи підприємства висувають пропозиції по покращенню техніки і технології підприємства, удосконаленню організації виробнцтва, праці і управління.

Конкретний зміст цих пропозицій на кожному підприємстві визначається його специфікою, величиною і джерелами виявлених резервів.

Всі отримані пропозиції, виходячи із конкретного їх змісту, необхідно об’єднати по групах, а саме:

- удосконалення нормативної бази;

- підвищення якості, надійності і довговічності продукції;

- впровадження прогресивної техніки і технології, механізації і автоматизації процесів, зниження трудоємності виробів;

- покращення використання виробничих потужностей;

- наукова організація праці, виробництва й управління;

- покращення використання обротних засобів, ліквідація зайвих товарно-матеріальних цінностей;

- удосконалення використання основних фондів, ліківдація залишків обладнання;

- підвищення ефективності інвестицій і програми розвитку підприємства.

Для забезпечення органічного зв’язку між планом технічного розвитку і удосконалення організації виробництва (оргтехпланом) і іншими розділами виробничого бізнес-плану необхідний розрахунок ряду показників, які харктеризують ефективність включених в нього заходів. Такими показниками можуть бути:

- ріст продуктивності праці з врахуванням кількості звільнених працівників;

- ріст обсягу випуску і реалізації продукції ;

- зниження собівартості продукції;

- строк окупності капітальних інвестицій.

Включаючи, що в умовах ринкової економіки ці показники часто різнонаправлені, можна орієнтуватись на цільову функцію: збільшення суми прибутку як результат зростання обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості і підвищення якості продукції (в випадку встановлення надбавки до ціни).

Крім визначення основних техніко-економічних показників ефективність заходів оргтехплану може бути підтверджена й іншими: покращення умов праці, а саме:

Виявляти якість використовуваних нормативів і технічно обгрунтованих норм потрібно за даними статистичного обліку виконання норм на досліджуваних операціях, хронометражних спостереженнях, за раціональністю фактичниих прийомів виконання робіт, кваліфікації робочих, за рівнем екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.

Потрібно також вивчити якість дослідно-статистичних норм, відповідність їх фактичним затратам праці на виробництво продукції. Дослідити можливості їх покращення і заміни техніко обгрнутованими нормами.

Корисно провести аналіз динаміки виконання техніко-обгрунтованих і дослідно-статистичних норм, середнього відсотка перевиконання норм в цілому по підприємству і по виробничих підрозділах; чисельності робітників, які не виконують норм виробітку із аналізом причин невиконання. Потрібно проаналізувати діючі системи оплати праці і положення про преміювання, ефективність їх здійснення з точки зору стимулювання підвищення виробітку, розробити пропозицію по їх удосконаленню в умовах ринкових відносин.

План оргтехзасобів підприємства повинен містити завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів; трудоємності виготовлення продукції; по підвищенню якісних показників виготовленої продукції, виконуваних робіт; наданих послуг; зниженню строків введення в дію основних фондів; строків досягнення проектної потужності, введених в дію виробничих об’єктів і т. ін.

Зниженням травматизму; числа професійних захворювань; підвищенням культури виробництва; прискоренням документообігу і т. ін.

Здійснені розрахунки і дані впровадження являються основою для визначення впливу плану виробництва на місячні, квартальні, річні результати роботи дільниці, цеху, підпрємства в цілому.

Техніко-економічні норми і нормативи тісно пов’язані з планом технічного розвитку і вдосконаленням організації виробництва і містять дані про норми витрат матеріальних ресурсів; про нормативи і норми трудових витрат (живої праці); про нормативи якості і надійності продукції.

Нерідко на підприємстві ототожнюють поняття «норма» і «норматив». Норматив харктеризує сукупність використання засобів праці і предметів праці, затрат живої раці.

Норма – це максимально-допустима абсолютна величина витрат сировини, матеріалів, а також живої праці (трудоємність) на виготовелння одиниці продукції, робіт, послуг.

Необхідно ретельно вивчати постанову нормування праці і якості використовуваних норм і нормативів. З цією метою треба дослідити: ступінь охоплення робітників технічним нормуванням; кількістю діючих і питому вагу технічно обгрунтованих норм і темпи заміни застарілих і занижених норм виробітку новими, які відповідають досягнутому рівню оснащення виробництва і застосуванню технології, якість норм, різницю в їх напруженості, встановленої на основі даних про виконання норм виробітку по професіях і розрядах робітників.

Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції

2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обгрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, складається баланс виробничої потужності.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

- номенклатура та структура виробництва продукції;

- кількість одиниць обладанання, яке знаходиться на балансі підприємства;

- корисний фонд часу роботи обладнання;

- трудомісткість продукції, яку планується виробляти;

- прогресивні технічно обгрунтовані норми продуктивності обладнання:

- дані звітності про виконання норм виробітку.

Величина потужності технологічного однорідного обладанання визначається за формулою:

(2.1.1.)

де:

n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;

КФРУ – корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

Тє – трудомісткість обробки одиниці виробів, год.

Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:

(2.1.2.)

де:

НФРУ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;

Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.

(год.)

Для розрахунку виробничих потужностей дільниць використовують , вихідних даних та довідкову інформацію.

Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в табличну форму (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1.

Шифр облад- нання	Назва обладнання	Кількість одиниць обладнання згідно з паспортом, шт.	Фонд часу роботи обладнання, годин		Виробнича потужність, шт.
			номінальний	корисний
1	2	3	4	5	6
110 111 120 125 128	Дільниця № 1 Токарний верстат Свердлильний верстат Агрегатний верстат Зварювальна установа Зварювальний напівавтомат	20 10 17 5 22	4060 4060 4060 4060 4060	3840,76 3840,76 3840,76 3840,76 3840,76	7015,09 8769,86 7381,31 7218,97 7247,18
47 51 54 62	Дільниця № 2 Вальці для гнуття Напівавтоматична зварювальна лінія Прес гідравлічний Шліфувальний верстат	9 4 6 17	4060 4060 4060 4060	3840,76 3840,76 3840,76 3840,76	19790,18 18213,04 15661,35 20588,72
163 168 174 180	Дільниця № 3 Токарний напівавтомат Фрезерний верстат Продольно-строгальний верстат Установка для нансення фарби	5 7 7 12	4060 4060 4060 4060	3840,76 3840,76 3840,76 3840,76	2630,66 2929,60 2732,25 2837,50
77 79 84 95	Дільниця № 4 Горизонтально-фрезерний верстат Вертикальний-фрезерний верстат Притягувальний верстат Плоскошліфувальний верстат	18 8 23 14	4060 4060 4060 4060	3840,76 3840,76 3840,76 3840,76	1747,33 1581,49 1618,75 1689,93

На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання виробничих потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2)

Таблиця 2.2.

Визначення резерву виробничої потужності

Види продукції	Виробнича потужність згідно з паспортом підприємства, шт.	Виробництво продукції за проектом плану, шт.	Резерв виробничої потужності, шт.
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	7015,09 15661,35 2630,66 1581,49	6178 13291 2302 1407	837,09 2370,35 328,66 174,49

Розрахований резерв може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.

2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції

В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової продукції, яку повинно виготовити підприємство (вихідні дані, п. 3). Умовно визначаємо, що підприємство забезпечене відповідними виробничими потужностями, робочою силою, матеріальними ресурсами та коштами для виконання робіт в обсязі проекту плану.

Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:

- по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства (вихідні дані, п. 4) дещо відрізняються від попередніх домовленостей;

- по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві (вихідні дані, п. 5). Отже, необхідно визначити, який обсяг продукції по кожному виробу потрібно виготовити на підприємстві, щоб забезпечити випуск товарної продукції та наявність на кінець року відповідного залишку незавершеного виробництва. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:

(2.2.1.)

де ВПрозрах. – розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;

ТПплан – товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно з фактично підписаними угодами, шт.;

НзВк.р., НзВп.р. – залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.

Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції.

(2.2.2)

де - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;

- валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт.

Результати розрахунків зводимо в табличну форму (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3.

Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції

Види продукції	Виробництво продукції згідно з фактично Підписаними угодами, шт.	Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт.	Розрахункова валова продукція підприємства, шт.	Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	6785 15575 2595 1575	317 7 66 -3	7102 15582 2661 1572	924 2291 359 165

Для динамічного визначення та затвердження плану виробництва продукції на підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виробу з відповідним резервом виробничої потужності.

При цьому можливі два випадки:

- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;

- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.

Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:

(2.2.3.)

де - затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;

- затверджений додатковий обсяг виробництва продукції відповідно по виробах, шт.

Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розраховувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі, використовуючи для цього додаткову довідкову інформацію. Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в табличні форму (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4.

Формування річного плану виробництва продукції

Види продукції	Резерв виробничої потужності, шт.	Додатковий обсяг випуску продукції, шт.		Затверджений плановий обсяг валового продукта
		розраху- нковий	затверд- жений	шт.	тис. грн.
					в співстав-лених цінах	в поточних цінах
Виріб №1 Виріб №2 Виріб №3 Виріб №4	837,09 2370,35 328,66 174,49	924 2370,35 359 165	837,09 2291 328,66 165	7015,09 15582 2630,66 1572	3873,73 4152,603 2633,291 1294,542	4559,809 4718,23 3062,088 1487,898

Далі в курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валового продукту позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності:

- на основі обсягів виробництва продукції відповідно до проектного плану;

- на основі затвердженого планового обсягу валової продукції.

Результати розрахунків відображаємо в таблиці (таблиця 2.5.)

Таблиця 2.5

Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства

Види продукції	Коефіцієнт використання виробничої потужності
	при виробництві продукції згідно проектного плану	при виробництві продукції згідно затвердженого плану
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	0,88 0,85 0,88 0,89	1 0,99 1 0,99

2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами

Визначальний в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох наступних частин:

1. Випуск продукції згідно з проектом плану, виробництво якого забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами – обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами.

2. Додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженої в межах продукції в межах резерву виробничої потужності.

Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.

Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно зпочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Під час обчислення користуються довідковою інформацією. Розрахунок проводимо в табличній формі (таблиця 2.6.)

Таблиця 2.6.

Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції

Види продукції	Додатковий обсяг виробництва продукції	Трудомісткість, люд.-год.
		одиниці виробу	додаткового обсягу
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	837,09 2291 328,66 165	16,3 7,6 11,4 3,8	13644,6 17411,6 3746,7 627
Разом	3621,75		35429,9

Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде становити:

,

де - сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції, люд.-год.;

КФРЧр – корисний фонд робочого часу одного робітника, год.

Отже,

Необхідно розрахувати також потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.

Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступні види матеріалів:

- виріб № 1 – алюмінієвий прокат;

- виріб № 2 – алюмінієвий прокат та пиловник;

- виріб № 3 – труби, лаки та фарби, пиловник;

- виріб № 4 – труби, лаки та фарби.

Норми розрахунків зводимо в таблицю (таблиця 2.7.)

Таблиця 2.7.

Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах

Види продукції	Додатко-вий обсяг вироб-ництва продукції, шт.	Алюмінієвий прокат		Труби		Фарби та лаки		Пиловник
		норма витрат на одиницю продукції	потреба на додат-ковий обсяг
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	837,09 2291 328,66 165	38,0 10,8 - -	31809,42 24742,8 - -	- - 69 98	- - 226777,54 16170	- - 48 120	- - 15775,68 19800	- 24 5,3 -	- 54984 1741,9 -
Разом	3621,75	-	56552,22	-	38847,54	-	35575,68	-	56725,9

Після визначення додаткової потреби кожного виду матеріальних ресурсів розраховуємо їх вартість. Для визначення вартості додаткових матеріальних ресурсів використовуємо додаткову інформацію.

Отже, вартість алюмінієвого прокату буде:

вартість труб

вартість лаків і фарб:

вартість пиловника

Розділ 3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві

3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів

План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:

- забезпечення планового росту продуктивності праці;

- покриття потреби в матеріальних та трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.

План організаційно-технічних заходів складається з двох розділів.

Впровадження заходів, передбачених розділом 1, повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.

Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:

(3.1.1)

де - приріст продуктивності праці в плановому періоді, %;

Чпр. пл. – чисельність працівників за проектом плану, чол.

Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватись з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.

Для розробки плану організаційно-технічних заходів використовують довідкову інформацію.

План організаційно-технічних заходів оформляється у вигляді таблиці (таблиця 3.1.).

При виборі заходів, які включаються до плану, потрібно пам’ятати, що впровадження певних заходів може вимагати чи не вимагати додаткових капітальних вкладень. Загальна сума капітальних вкладень, які підприємство може направити на впровадження заходів плану, не повинна перевищувати величини коштів фонду розвитку виробництва, науки і техніки.

Одночасно з розробкою плану організаційно-технічних заходів проводять розрахунок економії матеріалів, які можна досягнути за рахунок впровадження запланованих заходів. Цей розрахунок відображають в табличній формі окремо для кожного виду матеріалів (табл. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4).

Таблиця 3.1.

План організаційно-технічних заходів

Організаційно-технічні заходи	Еконо-мія чисель- ності, чол.	Зниження норм матеріалів на одиницю продукції, %				Додатко-ві капітало-вкладен-ня, тис. грн.
		алюмі- нієвий прокат	труби	лаки, фарби	пиловник
Розділ 1. 1. Механізація основного виробництва 2. Впровадження прогресивної технології - варіант 1 3. Модернізація обладнання - варіант 1 4. Впровадження групових методів обробки 5. Підвищення норм обслуговування обладнання 6. Скорочення витрат робочого часу 7. Впровадження нових засобів контролю 8. Вдосконалення оперативного планування 9. Вдосконалення організації 10. Автоматизація виробничого процесу 11. Вдосконалення системи управління	8 5 7 9 6 2 4 3 2 4 5	- - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - -	- - - - - - - - - - -	44,0 34,7 43,0 - - - 5,0 - - 47,0 6,0
Разом по розділу 1	55					179,7
Розділ 2. 1. Модернізація обладнання: - варіант 2 - варіант 3 2. Впровадження групових методів обробки 3. Впровадження прогресивного інструменту: - варіант 1 - варіант 4 - варіант 5 4. Заміна натуральних матеріалів штучними: - варіант 1 - варіант 4 - варіант 5 5. Скорочення витрат робочого часу 6. Скорочення браку 7. Вдосконалення матеріально-технічного забезпечення 8. Підвищення кваліфікації кадрів 9. Вдосконалення матеріального стимулювання 10. Покращення конструкції виробів: - варіант 1 - варіант 4 - варіант 5	2 - 9 2 - - - - - 2 2 - 3 2 - - -	1,0 1,0 - - - - - 1,5 1,0 - - 4,0 - 2,5 0,5 - -	1,0 - - 2,0 - - - 2,5 - - - 3,5 - 1,5 - 0,5 -	1,0 - - 4,0 1,0 - - - 2,0 - - - - 3,0 - - -	1,0 - - - - 1,0 3,0 2,0 - - - - 3,5 2,1 - - 0,5	28,1 6,0 - - 43,0 32,0 - 43,0 32,0 - - - - - 7,0 2,9 10,1
Разом по розділу 2	20	13,5	12	12	15,1	135,7
Всього						315,4

Визначення економічних матеріалів, яку можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам’ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію необхідно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.

Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони - досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншого – не перевищувати більше, ніж на 5-7%.

Розрахунок економії матеріалів

Таблиця 3.2.1.

Алюмінієвий прокат

Види продукції	Вироб-ництво продукції, шт.	Норма витрат на одиницю, кг	Ціна за 1т матеріалу, грн.	Зниже-ння норми витрат, %	Економія
					на одиницю, кг	на обсяг виробництва
						т	тис. грн.
Виріб 1 Виріб 2	7015,09 15582	38,0 10,8	8300 8300	13,5 13,5	5,13 1,45	35,987 22,729	298,695 188,564
Разом						58,706	487,259

Таблиця 3.2.2.

Труби

Види продукції	Вироб-ництво продукції, шт.	Норма витрат на одиницю, кг	Ціна за 1т матеріалу, грн.	Зниже-ння норми витрат, %	Економія
					на одиницю, кг	на обсяг виробництва
						т	тис. грн.
Виріб 3 Виріб 4	2630,66 1572	69 98	1650 1650	12 12	8,28 11,76	21,782 18,487	35,94 30,5
Разом						40,269	66,44

Таблиця 3.2.3.

Лаки, фарби

Види продукції	Вироб-ництво продукції, шт.	Норма витрат на одиницю, кг	Ціна за 1т матеріалу, грн.	Зниже-ння норми витрат, %	Економія
					на одиницю, кг	на обсяг виробництва
						т	тис. грн.
Виріб 3 Виріб 4	2630,66 1572	48 120	6 6	12 12	5,76 14,4	15152,6 22636,8	90,92 135,82
Разом						37789,4	226,74

Таблиця 3.2.4.

Пиловник

Види продукції	Вироб-ництво продукції, шт.	Норма витрат на одиницю, кг	Ціна за 1т матеріалу, грн.	Зниже-ння норми витрат, %	Економія
					на одиницю, кг	на обсяг виробництва
						т	тис. грн.
Виріб 2 Виріб 3	15582 2630,66	24 5,3	120 120	15 15	3,6 0,795	56095,2 2091,4	6731,42 250,97
Разом						58186,6	6982,33

3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства

Таблиця 3.3.

Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств

№	Показник	Значення показника
1. 2. 3. 4.	Економія чисельності за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, чол. Середньорічна плата одного робітника основного виробництва, грн. Економія заробітної плати, тис. грн. Економія заробітної плати з врахуваннями на соціальні заходи, тис. грн.	55 1876 103,180 141,873

Таблиця 3.4

Види матеріалу	Потреба в матеріалах на додатковий випуск, т, м3	Економія на обсяг виробництва за рахунок впровадження заходів, т, м3	Перевищення (+) Недостача (-)
Алюмінієвий прокат Труби Лаки і фарби Пиловик	56,552 38,848 35,576 56725,9	58,706 40,229 37,967 58,211	2,154 1,672 2,388 1,485

За результатами розрахунків таблиці 3.4.:

1) Визначити, на яку величину (у %) економія матеріальних ресурсів перевищує (або не забезпечує) потребу в матеріалах на додатковий випуск:

- для алюмінієвого прокату 2,154/56,552=3,8%;

- для труб 1,424/38,848=3,7%;

- для лаку і фабри 2,213/35,576=6,2%;

- для пиловника 1460,7/56725,9=2,6%.

2) Розраховуємо вартість матеріальних ресурсів, які перевищують (або не забезпечують) потребу на додатковий перевипуск:

- вартість алюмінієвого прокату - тис. грн.;

- труб - тис. грн.;

- лаку і фарби - тис. грн.;

- пиловника - тис. грн.

Таблиця 3.5.

Забезпечення річного плану виробництва продукції трудовими ресурсами

Показник	Потреба на додатковий випуск продукції	Економія за рахунок додаткових організаційно-технічних заходів	Недостача (+) Надлишок (-)
Чисельність робітників основного виробництва, чол.	18	20	2

Таблиця 3.6.

Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн.

Показники	В спіставних цінах	в поточних цінах
1. Виробництво продукції за проектом плану, всього в т. ч. – виріб № 1 виріб № 2 виріб № 3 виріб № 4	10416,511 3411,492 3542,052 2304,302 1158,665	12051,469 4015,7 4024,515 2679,528 1331,726
2. Вартість додаткового виробництва продукції, всього в т. ч. – виріб № 1 виріб № 2 виріб № 3 виріб № 4	1537,66 4622,41 610,552 328,989 135,878	1776,647 544,109 693,715 382,560 156,173
3. Виробництво з урахуванням додаткового випуску, всього в т. ч. – виріб № 1 виріб № 2 виріб № 3 виріб № 4	11954,169 3873,733 4152,603 2633,291 1294,542	13828,025 4559,809 4718,23 3062,088 1487,898
4. Обсяг товарної продукції, всього в т. ч. – виріб № 1 виріб № 2 виріб № 3 виріб № 4	11792,023 3746,677 4150,738 2597,595 1297,013	13637,678 4410,25 4716,11 3020,58 1490,738

Таблиця 3.7.

Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу

Показники	Значення
1. Чисельність за проектом плану	741
2. Додаткова чисельність, яка необхідна для виробництва продукції за фактично підписаними угодами	18
3. Економія чисельності відповідно до плану організаційно-технічних заходів щодо забезпечення додаткового обсягу продукції	20
4. Чисельність з врахуванням додаткового обсягу продукції	739
5. Економія чисельності по організаційно-технічних заходах згідно з проектом плану на рік	55
6. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік	684

Таблиця 3.8.

Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції

Види продукції	Додаткове виробництво продукції, шт.	Умовно-змінна частина собівартості одиниці продукції, грн.	Умовно-динамічна частина собівартості додаткового обсягу продукції, тис. грн.
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	837,09 2291 328,66 165	398,3 173,6 668,5 533,8	333,413 397,718 219,709 88,077
Разом	-	-	1038,917

Таблиця 3.9.

Розрахунок росту продуктивності праці

Показник

Значення показника

1. Чисельність за проектом плану, чол. 2. Чисельність промислово-виробничого персоналу з урахуванням додаткового обсягу продукції, чол. 3. Виробіток одного працівника (по продукції за проектом плану), грн./чол. 4. Виробіток одного працівника (з урахуванням додаткового обсягу продукції), грн./чол. 5. Ріст продуктивності праці, %. 6. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік, чол. 7. Плановий виробіток одного працівника, грн./чол. 8. Плановий ріст продуктивності праці, %

741 739 14057,37 16176,14 115 684 17476,86 108

Таблиця 3.10.

Розрахунок собівартості товарної продукції та прибутку

Показники

Значення показника

1. Собівартість продукції згідно з планом, тис. грн. 2. Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати), тис. грн. 3. Економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок організаційно-технічних заходів, тис. грн. 4. Економія матеріальних ресурсів за рахунок організаційно-технічних заходів, тис. грн. 5. Собівартість товарної продукції, тис. грн. 6. Витрати на 1 грн. продукції, коп.: - згідно з проектом плану; - товарної. 7. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану, %. 8. Прибуток, тис. грн. 9. Рівень рентабельності, %.

10462,802 1038,917 141,873 208,787 11151,059 100 95 -5 2486,619 22,3

Висновок

Отже, виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність до випуску максимальної кількості продукції за одиницю часу до визначеної дати за допомогою сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх удосконалення і освоєння.

Основним завданням обчислення виробничих потужностей є виявлення і використання рервів у сфері технічного прогресу і вдосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов’язують з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв’язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметами праці і самою працею – тільки в якісному.

Під потужними ресурсами розуміють сукупність устаткування і робочих місць, які функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. Устаткування і робочі місця по-різному беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.

Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

Ефективність використання виробничих потужностей підприємств досягається насамперед завдяки використанню комплексних резервів, формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методики організаційної побудови системи машин.

Отже, в даній курсовій роботі, провівши ряд розрахунків, ми визначили потужність кожного виду обладнання і наїх основі розрахували потужність дільниці вцілому. Так потужність дільниці № 1 становить 7015,09 шт., дільниці № 2 – 15661,35 шт., № 3 – 2630,66 шт., а дільниці № 4 – 1581,49 шт.

Оскільки під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни (фактично підписані угоди відрізняються від попередніх домовленостей), виникла необхідність збільшити обсяг випуску продукції і виробів № 1 на 924 шт., виробів № 2 на 2291 шт., виробів № 3 на 359 шт., а виробів № 4 на 165 шт. Наслідком збільшення обсягу випуску є зростання коефіцієнта використання виробничої потужності на дільницях. Але для виробництва додаткового обсягу продукції виникла потреба в 18 додаткових робітниках і додаткових матеріальних ресурсах на загальну суму 540,501 тис. грн.

В курсовій роботі було розроблено план організаційно-технічних заходів, який має на меті забезпечити плановий ріст продуктивності праці і покрити потребу в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.

Впровадження організаційно-технічних заходів згідно з проектом плану дало економію чисельності робітників 55 чол.

Економія зарплати з відрахуваннями на соціальні заходи склала 141,873 тис. грн.

Вартість матеріальних ресурсів, які перевищують потребу на додатковий випуск, становить:

- алюмінієвого прокату – 17,678 тис. грн.;

- лак і фарб – 13,282 тис. грн.;

- пиловнику – 175,284 тис. грн.

Економія матеріальних ресурсів за рахунок організаційно-технічних заходів становить 7762, 829 тис. грн.

Виробіток одного працівника по продукції за проектом плану становить 14,054 тис. грн., а виробіток одного працівника з урахуванням додаткового обсягу продукції – 16,176 тис. грн., тобто ріст продуктивності праці становить 115%.

Також ми розрахували собівартість продукції згідно з планом, яка становить 10462,802 тис. грн., а також собівартість товарної продукції, яка становить 11151, 059 тис. грн.

А прибуток від реалізації продукції дорівнює 2486,619 тис. грн., а рентабельність – 22,3%.

Література:

Абрамов, Данюк, Грененко. Нормування праці. – К., 1995.

Економічний словник-довідник за ред. Мочерного. – К.: Фаміна, 1999.

Коштел. Организация производства на предприятии. – М.: Финансы и стастика, 1990.

Плоткін, Янушкевич. Організація і планування виробництва на машино-будівному підприємстві. – Львів: Світ, 1996.

45