Реферат:
Органи державного управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища
ПЛАН
Вступ
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, як зазначалося, здійснюється також іншими центральними органами виконавчої влади, завданням яких є забезпечення реалізації державної політики в окремих галузях економіки чи сферах управління. Повноваження таких центральних органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть мати галузевий характер, тобто поширюватися на певну сферу економіки (промисловість, енергетику, сільське господарство, транспорт тощо), або функціональний характер, тобто спрямовані на здійснення певної державної функції (статистичного обліку, розробки стандартів, управління фінансами, організації науки тощо) з правом у межах своєї спрямованості координувати діяльність інших органів державного управління.
Галузевий характер, зокрема, мають повноваження Міністерства палива та енергетики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства промислової політики України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з енергозбереження, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства. У положеннях про ці органи визначається їх статус як головних (провідних) органів у системі центральних органів виконавчої влади з певних питань і в контексті з основними завданнями повноваження зазначених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища.
1. Органи управління
У Положенні про Міністерство палива та енергетики України, що затверджене Указом Президента України від 14 квітня 2000 p., встановлено, що це міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінпаливенерго України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс).
Основними завданнями Мінпаливенерго України є: державне управління паливно-енергетичним комплексом; забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі; забезпечення енергетичної безпеки держави; розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу; участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів. Реалізовуючи ці завдання міністерство має забезпечувати в межах своєї компетенції реалізацію проведення державної політики у сфері ядерної, радіаційної та пожежної безпеки і охорони довкілля, здійснювати методичне керівництво та організовувати контроль з цих питань за діяльністю підприємств паливно-енергетичного комплексу; координувати виконання робіт з перетворення об’єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему; організовувати функціонування державної системи обліку радіоактивних відходів, сховищ таких відходів та безпечне поводження з ними на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, до передачі радіоактивних відходів на захоронення; здійснювати організаційно-методичне забезпечення і координацію робіт, пов’язаних з розробленням та виконанням комплексної програми створення ядерно-паливного циклу, а також програм поводження з відпрацьованим ядерним паливом, тимчасового і довгострокового зберігання радіоактивних відходів, зняття з експлуатації реакторних установок та інших об’єктів ядерно-промислового комплексу тощо.
У Положенні про Міністерство промислової політики України, затвердженому Указом Президента України від 21 вересня 2001 p., визначено, що основними завданнями Мінпромполітики є: забезпечення відповідно до законодавства проведення у промисловому секторі економіки України єдиної науково-технічної, інвестиційної та природоохоронної політики; організація виконання робіт з комплексної утилізації непридатних боєприпасів, утилізації рідинних компонентів і твердого ракетного палива та інших токсичних речовин на підприємствах і в організаціях, що належать до його сфери управління.
Ретельно визначені повноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища Міністерства транспорту України в Положенні про нього, що затверджене Указом Президента України від 11 травня 2000 р. Завданнями Мінтрансу України є: вжиття заходів щодо зменшення шкідливого впливу функціонування транспорту на довкілля та забезпечення екологічної безпеки на транспорті; здійснення в межах своїх повноважень правового регулювання екологічної безпеки на транспорті за погодженням з Мінприроди України та контроль за станом профілактики і запобігання правопорушенням, додержанням законодавства України (включаючи екологічне законодавство), підприємствами галузі та виконанням міжнародних договорів (у тому числі з питань охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки); організація в межах своїх повноважень роботи підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій тощо.
Із урахуванням особливостей таких сфер, як будівництво, промисловість будівельних матеріалів, архітектура і містобудування; управління якими покладається на Державний комітет України з будівництва та архітектури (Держбудархітектури України), визначені повноваження цього комітету в галузі охорони довкілля в Положенні про нього, що затверджене Указом Президента України від 20 серпня 2002 р.
Держбуд України має: аналізувати стан планування територій, вживати заходів для формування повноцінного життєвого середовища, підвищення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови і благоустрою населених пунктів; забезпечувати створення нормативно-методичної бази для проектування, будівництва та експлуатації об’єктів у складних інженерно-геологічних умовах, а також розроблення нових та вдосконалення існуючих методів і засобів інженерного захисту територій, будівель та споруд від небезпечних техногенних та природних процесів; брати участь у розробленні нормативно-правових актів з питань сейсмічного районування, впорядкування промислової забудови та інженерної інфраструктури територій і населених пунктів, а також захисту навколишнього природного середовища під час будівництва; здійснювати в межах своєї компетенції науково-технічне та експертно-нормативне супроводження будівельних робіт на об’єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС; брати в межах своєї компетенції участь у розробленні та здійсненні інженерно-технічних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і реагування на них; організовувати проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з питань будівництва, промисловості будівельних матеріалів, архітектури і містобудування, збереження традиційного характеру середовища та історичних ареалів населених місць, пам’яток архітектури і містобудування тощо.
Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України) здійснює державний нагляд за безпекою плавання суден у водоймах і охороною навколишнього природного середовища при їх експлуатації.
Державне управління використанням і охороною надр здійснюють декілька органів спеціальної компетенції, між якими законодавством проведено розмежування функцій у цій галузі:
- Державний департамент з питань геології та використання надр Мінекоресурсів України та його органи проводять державний контроль за геологічним вивченням надр, подають для затвердження Кабінету Міністрів ліміти (квоти) видобування корисних копалин загальнодержавного значення, надають спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами. Для обліку і оцінки природних багатств надр при Департаменті урядом створено Державну комісію із запасів корисних копалин та Державний фонд їх родовищ.
- Державний департамент по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України здійснює гірничий нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням і охороною. Відповідні управління та інспекції Департаменту надають гірничі відводи на користування надрами, контролюють введення в експлуатацію родовищ корисних копалин, перевіряють видобування і переробку мінеральної сировини, норми і правила охорони надр тощо.
Cпеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного господарства (включаючи добування інших водних живих ресурсів), є Державний департамент рибного господарства Міністерства аграрної політики України. Його функції полягають в організації охорони, раціонального використання та відтворення водних біоресурсів, забезпеченні ведення рибного господарства і регулюванні промислового і любительського рибальства, видачі відповідних дозволів тощо. Контрольні функції здійснює Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, відповідні басейнові управління, їх відділи та інспекції рибоохорони;
- Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України здійснює профілактичні та лікувальні заходи щодо хвороб свійських тварин та дикої фауни з метою одержання екологічно чистих продуктів харчування, проводить ветеринарний, радіологічний і токсикологічний контроль продукції тваринного і рослинного походження.
Відповідно до Закону України від 16 червня 1992 року "Про природно-заповідний фонд" державне управління організацією, охороною та використанням природно-заповідного фонду повинно здійснювати Мінекоресурсів. До прийняття названого нормативного акта керівництво заповідними об’єктами виконувалося кількома міністерствами і відомствами, що не сприяло забезпеченню єдиного правового режиму та досягненню мети заповідної охорони природи. Тому зосередження управління природно-заповідними територіями в одному спеціалізованому державному органі неодноразово пропонувалось екологами та правознавцями, що знайшло своє закріплення у вказаному законі. Проте вже в 1993 році постановою Верховної Ради встановлювалося, що через відсутність додаткових засобів та матеріально-технічних ресурсів на перехідний період зберігається, в основному, існуюча система державного управління найбільш важливими об’єктами - природними та біосферними заповідниками, національними природними парками. Таким чином, названі території в даний час перебувають у веденні Мінекоресурсів, НАН України, Української академії аграрних наук, Держкомлісгоспу та Міністерства освіти і науки. Слід зазначити, що наведеною постановою визначена необхідність підпорядкування всіх заповідників і національних парків, що створюються, Головному управлінню заповідної справи Мінекології України.
Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Міиекоресурсів та Міністерством охорони здоров’я України, їх досить широка компетенція щодо встановлення стандартів у галузі охорони атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриманням визначена Законом від 16 жовтня 1992 року "Про охорону атмосферного повітря". Крім цього, окремі функції екологічного управління в цій сфері здійснюють:
- Авіаційний регістр Державного департаменту авіаційної адміністрації Міністерства транспорту України, який здійснює реєстрацію, сертифікацію та допуск до експлуатації цивільних повітряних суден, видає посвідчення про їх шумову придатність, розробляє заходи щодо зменшення шкідливого впливу авіаційної діяльності на довкілля;
- Державна автомобільна інспекція (ДАІ) Міністерства внутрішніх справ України організує і здійснює контроль за дотриманням правил, норм, стандартів безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів та сільськогосподарської техніки.
Окрему групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, їх діяльність стосується не конкретного, а фактично невизначеного кола (тобто всіх або більшості) природних об’єктів або природного середовища в цілому.
У першу чергу це стосується екологічних повноважень Міністерства охорони здоров’я України. Цей державний орган, крім вищеназваних напрямків діяльності, займається також санітарно-гігієнічною охороною довкілля - створенням оптимальних умов життєдіяльності населення, вивченням та недопущенням шкідливого впливу чинників навколишнього природного середовища на здоров’я людини. У країні діє розгалужена система Санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені Законом України від 24 лютого 1994 року "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та іншими нормативними актами.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) здійснює всі заходи на території відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, дає оцінку радіаційної обстановки на забрудненій від Чорнобильської катастрофи території та веде радіоекологічний моніторинг; координує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, у тому числі викиду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля; здійснює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України забезпечує створення і функціонування державної системи стандартів, одним з основних принципів якої є обов’язкове врахування екологічних вимог, тобто певних параметрів якісного стану навколишнього природного середовища. Технічні правила і норми, які мають правову форму стандартів, підлягають безумовному дотриманню.
Державний департамент геодезії, картографії та кадастру Мінекоресурсів України здійснює проведення астрономо-геодезичних, гравіметричних, картовидавничих робіт, аерокосмічних зйомок для дистанційного зондування Землі з метою вивчення природних ресурсів і стану довкілля.
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України та його органи на місцях здійснюють розробку та реалізацію документації з розбудови населених пунктів та проводять архітектурно-будівельний контроль, забезпечують захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних та соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ, організують упорядкування населених пунктів, безпечне функціонування комунальних мереж водо-, газо-, теплопостачання з додержанням екологічних вимог та ін,
Державний департамент випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив Мінекоресурсів України здійснює державні випробування та реєстрацію, визначає перелік дозволених для використання хімічних, біологічних засобів, засобів захисту та регуляторів росту рослин, добрив з урахуванням вимог до їх безпечності для здоров’я людини та навколишнього природного середовища.
Державна служба з карантину рослин Мінагронолітики України та її інспекції здійснюють державний фітосанітарний контроль за додержанням карантинного режиму на стадіях вирощування, переробки і реалізації рослин і продукції рослинного походження. І, нарешті, ще одним різновидом державного управління природокористуванням та охороною довкілля є галузеве (відомче) управління. Суть його полягає в певній організаційній діяльності окремого міністерства чи відомства щодо забезпечення належних умов використання та охорони природних об’єктів, які експлуатуються підприємствами, що йому підпорядковані. Це характерно, наприклад, і для діяльності Міністерства аграрної політики, Міністерства палива та енергетики, Міністерства транспорту.
Відповідним чином визначені повноваження й центральних органів виконавчої влади, що утворені для реалізації певної функції управління, забезпечують у сферах своєї компетенції координацію інших органів виконавчої влади, в тому числі з питань охорони навколишнього природного середовища.
Так, у сфері фінансів забезпечення проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, в тому числі тих, що стосуються охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, використання природних ресурсів покладено на Міністерство фінансів України (Мінфін України), Положення про яке затверджено Указом Президента України від 26 серпня 1999 р. Екологічні фактори мають враховуватися Мінфіном України, зокрема, при розробленні проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпеченні в установленому порядку виконання Державного бюджету України, забезпеченні концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України, забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів тощо.
У сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади є Міністерство освіти і науки України (МОН України), Положення про яке затверджено Указом Президента України від 7 червня 2000 р. Проблемам екології, забезпечення охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів МОН України має приділяти увагу при забезпеченні проведення комплексного аналізу стану вітчизняної та світової науки і техніки, прогнозуванні тенденцій їх розвитку; підготовці пропозицій щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетів інноваційної діяльності; організації в установленому порядку проведення державної наукової та науково-технічної експертизи проектів державних, міжнародних, регіональних програм та здійсненні інших повноважень.
У сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності забезпечення охорони довкілля, екологічної безпеки покладається на Міністерство економіки України (Мінекономіки України). Цей орган розробляє проекти нормативно-правових актів щодо впровадження відповідно до міжнародних стандартів систем управління якістю та систем управління довкіллям на підприємствах, а також стосовно державної підтримки їх впровадження; організовує та проводить моніторинг якості продукції (товарів, робіт, послуг), впровадження систем управління якістю на підприємствах; організовує інформаційне забезпечення підприємств з питань управління якістю та довкіллям; бере участь в організації підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з управління якістю та розробленні відповідних навчальних програм, проведення фундаментальних і прикладних досліджень у сфері якості та здійснює інші повноваження природоохоронного характеру тощо.
Висновок
У сфері інформаційної політики провідна роль належить Державному комітету телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо України), Положення про який затверджено Указом Президента України від 25 липня 2000 р. Держтелерадіо України в контексті своїх повноважень має забезпечувати координацію діяльності державних засобів масової інформації з метою поширення офіційної інформації щодо найважливіших питань суспільного життя, включаючи охорону довкілля, забезпечення екологічної безпеки в державі; сприяти розповсюдженню інформації про діяльність Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, в тому числі в частині, що стосується формування та реалізації екологічної політики в країні; підготовку та подання Президентові України, Кабінету Міністрів України, а також органам виконавчої влади аналітичних матеріалів щодо оприлюднення інформації з найважливіших питань (включаючи екологічні) внутрішньої та зовнішньої політики держави тощо.
У сфері статистики забезпечення проведення в життя державної політики покладено на Державний комітет статистики України (Держкомстат України), Положення про який затверджено Указом Президента України від 6 листопада 1997 р. Держкомстат України в контексті своїх повноважень організовує збирання, опрацювання, аналіз статистичної інформації з питань охорони довкілля, забезпечує достовірність, об’єктивність цієї інформації тощо.
Аналогічним чином врегульована діяльність у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки й інших центральних органів виконавчої влади, що мають відповідні галузеві та функціональні повноваження.
Таким чином, до державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища залучені численні органи виконавчої влади різних рівнів. Вони складають систему суб’єктів, об’єднаних предметною сферою їх діяльності. Свої повноваження відповідні органи державного управління реалізують за допомогою адміністративних та економічних методів, шляхом видання підзаконних розпорядчо-виконавчих актів і здійснення організаційних заходів у галузі охорони навколишнього природного середовища і природокористування.
Література
Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.