ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПЛАТЕЖІВ

1.1. Актуальність ефективного природокористування

1.2. Платежі як економічний механізм природокористуванння

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

2.1. Національна законодавча база регулювання діяльності РАЕС

2.2. Галузева законодавча база регулювання діяльності РАЕС

2.3. Міжнародні угоди та законодавчі акти, що регулюють екологічну безпеку діяльності АЕС

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РАЕС

3.1. Економіко-екологічна характеристика підприємства

3.2. Екологічний паспорт підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Запобігання прогресуючої деградації екологічної безпеки відноситься до глобальних проблем сучасності економіко-екологічного характеру, що обумовило необхідність вживання на міжнародному і національному рівнях радикальних заходів щодо забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності і збалансованого соціально-економічного розвитку територій.

Актуальність теми зумовлена тим, що суспільне виробництво України є одним з найбільш енергоємних у Європі, що безпосередньо впливає на екологічну ситуацію в країні, а отже, є об’єктом для вивчення в контексті економіки природокористування. Незважаючи на те, що вона імпортує понад 41% від загального обсягу споживання паливно-енергетичних ресурсів, ефективність Використання енергії дуже низька. Вона приблизно у шість разів нижча, ніж у країнах з подібним рівнем доходів і ще більшою мірою - від рівня країн з розвиненою економікою. Якщо в Німеччині енергоємність ВВП складає 0,19 кілограма умовного палива на долар, то в Україні - 1,91. Результатом неефективних виробничих технологій є забруднення навколишнього середовища на основі споживання економікою значної кількості паливних та сировинних ресурсів.

Метою курсової роботи є вивчення платежів, як економічного інструменту ресурсокористування.

Головними завданнями курсової роботи є:

розгляд поняття платежів, як економічного інструменту ресурсокористування;

вивчення законодавчої бази природо охорони на міжнародному, національному та галузевому рівні;

розгляд еколого-економічної діяльності на прикладі РАЕС;

вивчення форми та змісту екологічного паспорту підприємства.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є закономірності реалізації природоохоронних заходів в умовах трансформації економіки України.

Об’єктом дослідження є екологічна діяльність підприємництва в економічних відносинах, що виникають у сфері господарювання.

Інформаційну базу курсової роботи становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, міжнародні екологічні угоди, які регулюють екологічний порядок діяльності підприємств атомної енергетики, матеріали Державного комітету статистики України, монографії, спеціальна періодична література тощо.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПЛАТЕЖІВ

Актуальність ефективного природокористування

Реформування економічної системи в Україні неможливе без коригування екологічної політики. Існуюча в Україні економічна ситуація явно не сприяє вирішенню екологічних питань. До сих пір мають місце адміністративно-командні методи їх вирішення, принижується значення, спостерігається спад у відтворенні земельних і водних ресурсів, повітряного басейну. Все це знижує процес відтворення і головної продуктивної сили суспільства – робітника, людину. Склалась ситуація, коли введення нових методів регулювання екології, все більше суперечить внутрішнім закономірностям екологічної безпеки.

В умовах обмеження ресурсів та зростання рівня глобалізації економік країн світу зростає міждержавна конкуренція як за джерела ресурсів, так і за технології їх ефективного та раціонального використання. Тому двома основними напрямками природокористування повинні бути ефективне використання економікою природних ресурсів і пошук та обгрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища. Ці проблеми мають вирішуватися на основі закономірностей природно-історичного характеру, а також із урахуванням потреб суспільства, що постійно змінюються; формування нової системи цінностей на тлі економічних проблем сучасності.

Платежі як економічний механізм природокористування

Найсильніший вплив на суб’єктів господарювання здійснюють екологічні платежі, які здатні різко змінити відношення власників підприємств до екології. З комплексу фінансових важелів особливо виділяються податкові. Саме через механізм оподаткування є явна можливість змусити господарюючі суб’єкти, що забруднюють природу, або до екологічно конструктивних змін у технології їх виробництв (і тим самим до припинення забруднення), або до компенсації суспільству шкоди, яка завдається їх природоруйнівною діяльністю.

Можна виділити такі елементи економічного механізму природокористування:

плата за користування природними ресурсами;

система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

плата за забруднення навколишнього середовища;

створення ринку природних ресурсів;

вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактору, особливо на продукцію природоексплуатуючих галузей;

екологічні фонди;

екологічні програми;

продаж прав на забруднення;

екологічне страхування.

На основі економічних оцінок має вводитися платність природокористування. Введення платного природокористування має сприяти більш адекватному врахуванню екологічного фактора в економіці, раціональному використанню природних ресурсів. Певним чином платаза природні ресурси є аналогом екологічного податку. Серед платежів за природні ресурси можна виділити плату:

за право користуватися природними ресурсами;

за відновлення та охорону природних ресурсів.

Плата за право користування природними ресурсами практично призначена для їх власника (держава чи приватний власник). Вона пов'язана з вилученням абсолютної ренти. Платежі за охорону та відновлення – це компенсація витрат ресурсів в процесі виробництва.

Суттєвого ззначення в системі платного природокористування набули різноманітні штрафні санкції за нераціональне використання природних ресурсів та забруднення довкілля. У випадку відчуждення земель через їх нераціональне використання (несанкціоноване складування відходів, забруднення важкими металами, радіоактивними елементами, обробки, що руйнує грунтовий шар тощо), забруднення води та повітря вище встановлених нормативів і т. д. повинні застосовуватися суворі санкції, економічна та правова відповідальність. Зокрема розмір штрафів має бути значним, щоб реально впливати на діяльність виробника.

Платне природокористування визначає характер системи економічного стимулювання природоохороної діяльності, заходів із зниження забруднень навколишнього середовища. Ця система має сприяти формуванню екологічно збалансованої поведінки виробника та споживача. До системи економічного стимулювання можна віднести оподаткування, субсидування, пільгове кредитування природоохоронної діяльності, прискорену амортизацію фондів та інші заходи.

Більшість з цих напрямків вже показала свою екологічну ефективність у багатьох країнах світу. Держава дає лише початковий поштовх, впливаючи на ціни. Усе інше виконують ринкові механізми: впливають на поведінку виробника та споживача, на попит та пропозицію продукції в залежності від ступеню її екологічності тощо. В загальному випадку для виробників податкові пільги повинні встановлюватися із урахуванням рівня проведення природоохоронних заходів, екологічності виду діяльності. При вживанні ефективних заходів доцільне зменшення оподаткованого прибутку, наприклад, скорочення його на суму, яке підприємство реінвестувало на охорону природи. Підвищені податки має сенс застосовувати при оціюванні екологічно небезпечної продукції (препаратів, що руйнують озоновий шар, етильованого бензину, пестицидів, енергомісткої техніки). Для того, щоб дати промисловості час на на перехід до виробництва альтернативної продукції, цей податок необхідно зробити прогресивним у часі.

За деякими оцінками частка податків, пов’язаних з природокористуванням має зрости на порядок та складати 30-50% прибуткової частини державного бюджету. Суттєвим моментом є й механізм утворення джерел. Платежі в межах нормативів забруднення можна віднести до собівартості і таким чином перенести їх сплату наспоживача. Сума за понаднормативний вплив на довкілля сплачується з прибутку підприємства. Це знижує його рентабельність. Така система стимулює виробника до мінімізації забруднень. Інший момент – можливість зменшення платежів за рахунок витрат на природоохоронні роботи (будова очисних споруд, фільтрів, землеохоронні заходи). Ринок природних ресурсів (перш за все, землі) повинен передбачати і створення іпотечної системи. Власники ресурсів зможуть закладувати їх для отримання інвестицій у розвиток виробництва. Концепція удосконалення ціноутворення в економіці має важливе значення для поліпшення природокористування.

При успішній реалізації функції платежів як інструменту ефективного ресурсо- і природокористування скорочується кількість шкідливих викидів, що позитивно впливає на збереження екологічного балансу. Наслідком цих заходів є природне, навіть закономірне, поліпшення здоров'я і добробуту населення. На даний час в Україні вже розроблено і впроваджено основні елементи формування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності.

Таким чином, платежі дійсно є ефективним економічним інструментом регулювання господарської діяльності всіх підприємств та виробництв, тому що через них держава контролювати економо-екологічну діяльність підприємств, а отже, стимулювати підприємства, які впроваджують ресурсо- та енергозберігаючі технології у виробництво, вживають природно охоронні заходи по забезпеченню екологічно чистого виробництва, та стягувати значні податкові та природоохоронні платежі та штрафи за забруднення навколишнього середовища.

РОЗДІЛ 2.ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

2.1. Національна законодавча база регулювання діяльності РАЕС

Екологічне законодавство — система законодавчих і підзаконних актів України, які закріплюють екологічні права та обов'язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту, регулюють відносини у галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначають режими територій та об'єктів особливої охорони і забезпечують вимоги екологічної безпеки в Україні. Головними законодавчими актами, що регулюють діяльність підприємств, є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Листи та Накази ДПА та інші.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року кожне підприємство має пройти екологічний аудит — незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності. Метою якого є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що господарює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Діяльність АЕС на національному рівні регулюється низкою Законів України, а саме: «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р., «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» від 24.06.04 р., «Про внесення змін до деяких законів України (щодо страхування персоналу ядерних установок)» від 01.07.2004 р., «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.95 р., «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 р., «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р., «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 08.09.2005 р., «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19.10.2000 р., «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 12.08.1996 р., які визначають чинні національні стандарти організації господарської діяльності АЕС, правила перевезення, переробки, утилізації ядерного палива, санкції та штрафи за порушення чинного законодавства.

2.2. Галузева законодавча база регулювання діяльності РАЕС

Ядерна енергетика є важливою складовою паливно-енергетичного комплексу України та посідає провідне місце в забезпеченні енергетичних потреб країни. У 2002 році Кабінетом Міністрів України схвалено "Комплексну програму модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій". Реалізація Комплексної програми у 2002-2005 роках мала значний вплив на розвиток ядерної енергетики України як з точки зору ядерної та радіаційної безпеки, так і з точки зору підвищення ефективності виробництва електроенергії. Результати реалізації Комплексної програми показують, що у ній були вірно визначено напрямки підвищення безпеки та надійності. Так, у 2002-2005 роках кількість порушень у роботі АЕС зменшилася в 2,5 рази, а коефіцієнт використання встановленої потужності збільшився на 8,9% та досяг в 2004 році 81,4%.

Головними галузевими законодавчими документами регулювання діяльності АЕС є:

"Комплексна програма модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій", схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 504-р.

"Комплексна програма робіт з продовження строку експлуатації діючих енергоблоків атомних електростанцій" схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р.

"Державна програма фундаментальних і прикладних досліджень з проблем використання ядерних матеріалів, ядерних і радіаційних технологій у сфері розвитку галузей економіки на 2004-2010 роки", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 р. № 1165.

Постанова Колегії Державного комітету ядерного регулювання України від 7 квітня 2005 р. N 3 "Про стан виконання заходів Комплексної програми".

Відповідно до рішень Колегії Держатомрегулювання, ДП "НАЕК "Енергоатом" і Мінпаливенерго розробили пропозиції щодо подальшої організації планування та виконання робіт по підвищенню безпеки, які містять напрямки підвищення безпеки діючих енергоблоків АЕС. Під час реалізації напрямків, наданих у пропозиціях, мають вирішуватись такі завдання:

- усунення наявних недоліків безпеки АЕС і відхилень від вимог національних нормативно-правових актів;

- виконання рекомендацій міжнародних організацій (МАГАТЕ, ЄК, ЄБРР) з підвищення безпеки АЕС;

- удосконалення технічних та організаційних заходів, спрямованих на: запобігання відмовам обладнання та переростання відмов в аварійну ситуацію; пом'якшення наслідків аварій та управління аварією;

- обґрунтування безпеки АЕС за допомогою сучасних методів аналізу, оцінки безпеки і вжиття коригуючих заходів.

13 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 515-р "Про схвалення Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій" схвалив ці основні напрямки підвищення безпеки енергоблоків АЕС. На вимогу Концепції ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до цих напрямків розробило Перелік організаційно-технічних заходів, який узгоджується спільним наказом Мінпаливенерго та Держатомрегулювання.

Цей перелік організаційно-технічних заходів з реалізації Концепції передбачає такі групи заходів:

- модернізація існуючих систем та обладнання з метою підвищення надійності виконання функцій безпеки;

- встановлення додаткових або заміна недосконалих обладнання і систем, важливих для безпеки;

- розроблення і впровадження заходів з підвищення аварійної готовності та управління аваріями;

- проведення аналізу та розрахункових обґрунтувань безпеки експлуатації енергоблоків за нормальних умов та у разі аварійних ситуацій і аварій.

Формування Переліку здійснювалося на базі та з урахуванням аналізу існуючих документів підвищення безпеки енергоблоків АЕС України:

- Комплексна програма модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій;

- Комплексна програма робіт з продовження строку експлуатації діючих енергоблоків атомних електростанцій;

- Державна програма фундаментальних і прикладних досліджень з проблем використання ядерних матеріалів, ядерних і радіаційних технологій у сфері розвитку галузей економіки на 2004-2010 роки;

- Документи МАГАТЕ з аналізу проблем безпеки атомних електростанцій з реакторами ВВЕР;

- Звіти з аналізу безпеки енергоблока № 5 ЗАЕС; енергоблока № 1 РАЕС; енергоблока № 1 ЮУАЕС; енергоблоків № 2 ХАЕС та N 4 РАЕС.

Заходи, зазначені в Переліку, за кожним напрямком підвищення безпеки, дозволяють формувати комплекси, які в сукупності можуть найбільш ефективно та адекватно вирішувати відповідні питання безпеки. Ці комплекси сформовано з окремих заходів, що входили до складу Комплексної програми модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій на 2002-2005 роки, але не реалізовано до теперішнього часу та визнано вагомими щодо проблем безпеки, а також доповнено новими заходами, сформованими на основі останніх аналізів безпеки та досвіду експлуатації. Критерієм для формування комплексів з Переліку є їх адекватність та достатність для вирішення проблем безпеки, асоційованих із вказаними вище напрямками.

Контроль за виконанням Переліку здійснює Мінпаливенерго з метою забезпечення ефективного і цільового використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів шляхом розгляду щоквартальних звітів ДП "НАЕК "Енергоатом". Мінпаливенерго щороку до 1 лютого подає Кабінету Міністрів України узагальнений звіт та висновки про результативність впровадження Переліку.

Галузева законодавча база є основою для реалізації таких завдань:

1. Забезпечення безпечної і надійної експлуатації енергоблоків АЕС України;

2. Виконання зобов'язань України відповідно до положень Конвенції про ядерну безпеку;

3. Створення передумов для продовження термінів експлуатації АЕС України;

4. Забезпечення соціальної підтримки розвитку ядерно-енергетичної галузі.

Таким чином, галузеве законодавство регулює стандарти діяльності підприємств галузі, висвітлює вимоги безпеки та форми контролю за нею.

2.3. Міжнародні угоди та законодавчі акти, що регулюють

екологічну безпеку діяльності АЕС

На виконання міжнародних вимог забезпечення екологічної безпеки в галузі атомної енергетики Україна підписала низку міжнародних угод, статутів та договорів, що регулюють господарську діяльність АЕС на території України та описують міжнародні стандарти безпеки в даній галузі.

Найважливішими міжнародними законодавчо-правовими документами є:

Проект модернізації після завершення будівництва Енергоблоку № 2 Хмельницької атомної електростанції та Енергоблоку № 4 Рівненської атомної електростанції) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 29.07.2004р.;

Гарантійна угода між Україною як гарантом та Європейським співтовариством з атомної енергії як кредитором стосовно Угоди про механізм надання позики, розмір якої в євро еквівалентний 83 млн. дол. США, для підвищення безпеки Енергоблока № 2 Хмельницької атомної електростанції та Енергоблока № 4 Рівненської атомної електростанції між Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" та Європейським співтовариством з атомної енергії від 29.07.2004р.;

Конвенція про відповідальність перед третьою стороною в області ядерної енергетики від 29.07.1960р.;

Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації від 26.09.86р.;

Конвенція про ядерну безпеку від 17.12.97 р.;

Об'єднана Конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами від 05.09.97 р.;

Статут Міжнародного агентства по атомній енергії від 29.07.1957 р.

Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй «Про зміну клімату» від 11.06.1992 р.

Відповідно до міжнародних законодавчих актів підписаних та ратифікованих Україною як суб’єктом міжнародного права зміна клімату Землі і її несприятливі наслідки є предметом спільного занепокоєння людства; відчуваючи занепокоєння з приводу того, що в результаті людської діяльності відбулося істотна зміна екологічної ситуації в світі, світова спільнота визнає, що глобальний характер зміни клімату потребує максимально широкого співробітництва усіх країн і їх участі в діяльності по ефективному і належному міжнародному реагуванню відповідно до їх спільної, але диференційованої відповідальності і реальних можливостей, а також їх соціальних і економічних умов.

Держави мають надати чинності ефективному законодавству в галузі навколишнього середовища, що екологічні стандарти, мета і пріоритети в галузі управління повинні відображати ті аспекти навколишнього середовища і розвитку, щодо яких вони застосовуються, і що стандарти деяких держав можуть бути несумісними і необгрунтованими з точки зору економічних і соціальних витрат інших держав.

РОЗДІЛ 3.ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РАЕС

3.1. Економіко-екологічна характеристика підприємства

Економіко-екологічна характеристика підприємства передбачає висвітлення головних аспектів господарської діяльності підприємства в контексті її впливу на екологічну ситуацію регіону. Чотириблочна Рівненська АЕС – найбільший в області споживач води з природних джерел. За умовами дозволу станція має право без збитку для природи брати з річки Стир 2,32 куби води в секунду. Як видно на графіку, фактично станція забирає менші обсяги. Кожен куб річкової води використовується в системі охолодження Рівненської АЕС багаторазово. Проектне рішення про охолодження води в градирнях і бризкальних басейнах, а не в ставку-охолоджувачі дозволило максимально зменшити негативний вплив станції на екосистеми і зберегти багату заплаву річки Стир з луговими, чагарниковими і лісовими комплексами. Більш того, заміна водоуловлювачів градирень дозволила зберегти в 2004-2005 роках споживання води на рівні 2002-2003 років, незважаючи на збільшення виробництва електроенергії блоками №№ 1, 2, 3 і початок роботи блоку № 4.

Рівненська атомна електростанція – це підприємство з безліччю необхідних допоміжних виробництв. В наявності тисячі одиниць транспорту. Крім того, зареєстровано 53 можливих джерела викидів в атмосферу забруднюючих нерадіоактивних речовин. Найбільше можливе джерело викидів - пускорезервна котельня, розрахована на спалювання сірчаного мазуту. Але з 1994 року необхідності в роботі котельні не було, вона працювала тільки кілька днів для випробування.

РАЕС дотримується умов дозволу на розміщення 20-ти видів відходів і має ліцензії на збір, перевезення, збереження і видалення відпрацьованих нафтопродуктів, у тому числі олій і їхніх сумішей, відпрацьованих люмінесцентних ламп і відпрацьованих батарей свинцево-кислих акумуляторів. Для побутових цілей Рівненська АЕС використовує родовище підземних вод у селі Острів з терміном дії ліцензії до 2020 року.

У 2003 році затверджена «Державна екологічна експертиза матеріалів «Оцінки впливів на навколишнє природне середовище» добудови енергоблоку № 4 Рівненської АЕС», де говориться, що: «…в умовах нормальної проектної експлуатації і при дотриманні всіх проектних рішень і регламентних робіт, функціонування енергоблоку № 4 РАЕС буде екологічно безпечним...».

Також на базі РАЕС діє АСКРО, це комплекс автоматизованих постів контролю радіаційної обстановки, з яких 16 розміщені на території промислового майданчика Рівненської АЕС і 13 – у санітарно-захисній зоні та зоні спостереження РАЕС.

Спостереження за радіаційною обстановкою ведуться безупинно в автоматичному режимі, що дозволяє оперативно одержувати інформацію з постів контролю, проводити систематичний аналіз даних, виконувати прогноз радіаційної обстановки для всіх населених пунктів 30-кілометрової зони спостереження. Постами контролю здійснюється вимір газо-аерозольних викидів через усі вентиляційні труби енергоблоків Рівненської АЕС, рідких скидів РАЕС, потужності дози, концентрації йоду й аэрозолей на проммайданчику РАЕС і в населених пунктах зони розташування РАЕС.

У складі АСКРО передбачені два пересувних пости контролю, встановлених на автомобілях високої прохідності. Пересувні пости оснащені комплектом устаткування для контролю радіаційних, хімічних і метеорологічних параметрів, а також устаткуванням для добору проб, проведення вимірів у польових умовах і забезпечення автономного функціонування. Пересувні пости забезпечені устаткуванням для визначення координат на місцевості і передачі інформації із супутникових каналів зв'язку. Завдяки цьому вони можуть працювати в будь-якій точці 30-кілометрової зони Рівненської АЕС, а також здійснювати допомогу в проведенні радіаційної розвідки на інших АЕС України та за її межами.

До складу центрального поста контролю АСКРО входять 2 метеорологічних комплекси. За допомогою автоматичних комплексів визначається більш, як 30 метеорологічних параметрів, включаючи щільність потоку сонячного випромінювання, баланс випромінювання, що йде від поверхні землі, дальність видимості і стану погоди за кодами Всесвітньої метеорологічної організації. Крім цього, ними здійснюється дистанційне зондування атмосфери до висоти 3000 м з визначенням швидкості і напрямку горизонтального вітру, швидкості вертикальних рухів повітря, температури повітря за шарами, категорії стійкості атмосфери.

Інформація про метеорологічну обстановку і радіаційні параметри використовується в програмному комплексі оперативного прогнозу радіаційної обстановки в зоні спостереження РАЕС, розробленого інститутом радіаційного захисту АТН України.

Розрахунковий комплекс проводить аналіз радіологічних наслідків можливих аварій і використовується для підтримки ухвалення рішення про захисні контрзаходи при виникненні аварійної ситуації чи радіаційної аварії на РАЕС для персоналу Рівненської АЕС і для жителів усіх населених пунктів 30-кілометрової зони. Методи розрахунку комплексу погоджені з Міністерством охорони здоров'я України.

Для забезпечення його функціонування на промисловому майданчику РАЕС прокладені оптоволоконні комунікації, що забезпечують передачу технологічних і радіаційних параметрів із всіх енергоблоків. Передача інформації здійснюється в режимі реального часу. Усього з енергоблоків передається близько 85 000 технологічних параметрів. До складу системи входить автоматична телефонна станція, зв'язана оптоволоконними лініями зв'язку з АТС Рівненської АЕС і вузлом зв'язку міста Кузнецовська. Як резерв передбачені супутникові канали зв'язку і передачі інформації.

Інформація системи АСКРО передається керівництву РАЕС, у НАЕК «Енергоатом» і ДКЯР України, Рівненську обласну Державну адміністрацію, обласні управління МНС та екології. Крім автоматизованих методів контролю, в будинку АСКРО проводяться роботи з лабораторного контролю радіаційного впливу Рівненської АЕС на навколишнє середовище. Контроль проводиться більш ніж у 40 населених пунктах 30-кілометрової зони спостереження, починаючи з 1979 року.

Для забезпечення умов праці створені робочі місця, що дозволяють вести роботи з радіоактивними речовинами при нормальній радіаційній обстановці й у випадку радіаційної аварії. У роботі застосовується вимірювальне устаткування провідних світових виробників. Лабораторний і автоматизований контролі є взаємодоповнюючими, перший з яких має високу чутливість, а другий оперативність. Обслуговуючий персонал АСКРО - 30 чоловік, серед яких висококваліфіковані інженери-фізики, радіохіміки, електроніки, програмісти, метеорологи.

Створений комплекс АСКРО є унікальним не тільки для України, це один із кращих комплексів подібного призначення у світовій практиці. За створення комплексу АСКРО Рівненська АЕС визнана гідною звання «Лідер паливно-енергетичного комплексу України 2006 року» у номінації «Природоохоронний об'єкт».

Слід зазначити, що важливою економіко-екологічною характеристикою господарської діяльності РАЕС є співпраця з міжнародними організаціями з безпеки атомної енергетики, зокрема з МАГАТЕ. Історія співробітництва Рівненської АЕС з міжнародними організаціями бере свій початок у 1988 році. Тоді першою з радянських атомних станцій РАЕС пройшла перевірку з програми Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

В ході перевірки експерти МАГАТЕ відмітили :

безпечний рівень експлуатації станції;

високу кваліфікацію персоналу;

міжнародний рівень радіаційного захисту.

Загалом в період з 1998р. до 2006р. Рівненська АЕС успішно пройшла п’ять перевірок з боку міжнародних контролюючих органів. У 1996 році на РАЕС працювала місія АССЕТ МАГАТЕ з метою оцінки рівня експлуатаційної безпеки. Висновки комісії – позитивні. У жовтні 2001 року Рівненська АЕС пройшла партнерську перевірку Всесвітньої Асоціації Організацій, що експлуатують АЕС (ВАО АЕС). Місію ВАО представляли 19 експертів з 7 країн світу. Вони дійшли висновку, що станція відповідає міжнародному рівню безпеки та надійності.

Вдруге експерти місії ОСАРТ МАГАТЕ перевіряли Рівненську АЕС у вересні 2003р. 11 експертів із США, Великобританії, Болгарії, Бразилії, Японії, Південної Кореї, Словаччини та два фахівці з України перевіряли рівень експлуатаційної безпеки блоків. Робота колективу РАЕС була високо оцінена зарубіжними спеціалістами. У квітні 2004р. експертами ВАО АЕС проведено перевірку енергоблока № 4, пуск якого відбувся у жовтні 2004 року. Перевірка передпускового енергоблока проводилась вперше в міжнародній практиці. У вересні 2005р. на РАЕС працювала постмісія ОСАРТ МАГАТЕ. Було відмічено покращання показників експлуатаційної безпеки.

КМУ в кінці 2005р. схвалена нова Концепція підвищення безпеки діючих блоків (КПБ). Ця довгострокова програма розрахована на період до 2010р. Модернізація і реконструкція на Рівненській АЕС здійснюється у відповідності з КПБ і галузевими програмами підвищення пожежної безпеки, програмами реконструкції, підвищення надійності та заміни тепломеханічного обладнання, обладнання АСУ ТП, системами радіаційного контролю, електротехнічного обладнання та ін. Реалізація вказаних програм спрямована на :

усунення існуючих дефіцитів безпеки АЕС і відхилень від вимог національних нормативно – правових актів;

виконання рекомендацій міжнародних організацій з підвищення безпеки АЕС (МАГАТЕ, ЄК, ЄБРР);

модернізацію систем з врахуванням досвіду експлуатації;

заміну обладнання через моральне та фізичне застарівання.

Фінансування здійснюється за рахунок власних коштів НАЕК “Енергоатом”. У 2005р. фінансування заходів по підвищенню безпеки склало 171 100 тис. грн. Реалізація заходів включає проектно-дослідницькі роботи, постачання і комплектацію обладнання, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи. У 2006 році були виконані заходів з підвищення безпеки в рамках КПБ – понад 40 млн. грн., а також реалізація заходів з підвищення безпеки, модернізації, заміни та продовження ресурсу обладнання, що не ввійшли в КПБ - 190 млн. грн.

Рівненська атомна електростанція планує в 2007 р. вчетверо збільшити об'єм освоєння коштів у рамках реалізації заходів щодо продовження термінів експлуатації першого і другого енергоблоків – до 20 млн гривень.

Розглядаючи екологічні платежі як ефективний економічний інструмент ресурсокористування слід зазначити, що нині відсутній механізм фінансування 30 кілометрової зони навколо атомної електростанції через відсутність необхідних підзаконних актів, тому кошти для 30-кілометрової зони навколо РАЕС надаються як благодійна допомога підприємства даній території. Генеральний директор ВП «Рівненська атомна електростанція» М.Фрідман повідомив, що на фінансування 30 кілометрової зони в 2007 р. буде виділено 64 млн. грн., зокрема для Волинської області – 16 млн. грн., для Рівненської – 48 млн. грн.

3.2. Екологічний паспорт підприємства

Екологічний паспорт підприємства — це комплексний документ, у якому наведено характеристику взаємовідносин підприємства з природним середовищем, вплив підприємства на навколишнє середовище та розміри платежів за природокористування

Екологічні паспорти детально й диференційовано аналізують причини змін стану довкілля через вплив конкретного підприємства й порівнюють його з іншими в світі, які мають кращі природоохоронні показники. Паспорт передбачає оцінку технологій, повноту використання сировини, палива й схем очищення, загальну економічну оцінку збитків і деталізацію її за окремими видами продукції.

Вивчивши екологічний паспорт РАЕС слід навести найважливіші показники. Рівненська АЕС розташована на північному заході Рівненської області, за 120 км від м. Рівне, у Володимирецькому районі, на березі річки Стир. Такий вибір був зумовлений низькою родючістю піщаних земель та великою віддаленістю від густозаселених територій, про що свідчить показник густоти населення на 1 кв. км - 55 чол/км2.

Сумарна встановлена потужність – 2 млн 835 тис. кВт. Проектний коефіцієнт використання встановленої потужності Кввп – 74,2 %. Початок будівництва – 1973 рік, введення в експлуатацію – 1980 рік.

Вид діяльності – виробництво електроенергії. Пріоритет діяльності – безпека.

РАЕС щорічно виробляє понад 15 млрд. кВт*год електроенергії, що становить 17,7 % від виробництва атомними електростанціями, або 8,5% від загального виробництва електроенергії в Україні.

На РАЕС експлуатується чотири енергоблоки:

І блок (ВВЕР-440) потужністю 420 тис. кВт з 1980 року;

ІІ блок (ВВЕР-440) потужністю 415 тис. кВт з 1981 року;

ІІІ блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт з 1986 року;

ІV блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт з 2004 року.

Персонал РАЕС – 8 400 працівників. Професійне навчання персоналу та підтримка його кваліфікації на високому рівні здійснюється у навчально-тренуваль-ному центрі РАЕС, який має серед своїх засобів повномасштабні тренажери енергоблоків з реакторами ВВЕР-440 та ВВЕР-1000.

Енергоблоки РАЕС відповідають сучасним міжнародним вимогам ядерної та радіаційної безпеки, що засвідчують перевірки Міжнародного агентства з атомної енергії — МАГАТЕ ( 1988, 1996, 2003, 2005 рр.) та Всесвітньої асоціації організацій, експлуатуючих АЕС — ВАО АЕС ( 2001, 2004 рр.).

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі розглянуто функцію платежів, як економічного інструменту ресурсокористування. Оскільки за допомогою платежів держава може регулювати не лише зростання економіки країни, але й стан екологічної ситуації, розвиток природоохоронних технологій, використання природніх ресурсів, постає необхідність в розробці ефективної концепції регулювання господарської діяльності підприємств саме за допомогою екологічних платежів, а також санкцій та штрафів за порушення визначених правил діяльності в розрізі екологічного забруднення навколишнього середовища підприємством.

Також розглянуто роль екологічного законодавства в структурі важелів регулювання економіки в національному та галузевому розрізах, а також міжнародні угоди та законодавчо-правові акти, що регулюють співпрацю України та світової спільноти в галузі атомної енергетики, та визначають стандарти та правила діяльності атомних електростанцій на території України, положення забезпечення екологічної безпеки на підприємствах галузі.

Важливу роль відіграє екологічний паспорт, як документ, у якому наведено характеристику взаємовідносин підприємства з природним середовищем, вплив підприємства на навколишнє середовище та розміри платежів за природокористування. Оскільки екологічний паспорт є обов’язковою складовою діяльності кожного підприємства на території України, то виникає ефектина система контролю за забрудненням повітряного, водного середовища та надр конкретним підприємством.

За умови проведення чіткої, послідовної політики в сфері охорони навколишнього середовища та природокористування зявляється реальна можливість зменшення об’ємів споживання ресурсів та сировини за рахунок впровадження на підприємствах ресурсо- та енерго зберігаючи технологій та заходів, а отже, зменшення забруднення навколишнього середовища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 р.

2. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А..Ф. Экономика и качество окружающей среды. - СПб., 1995. – 296 с.

3. Батлук В.А. Основи екології й охорона навколишнього природного середовища. Львів, 2001 – 333с.

4. Бобылев С.Н. Экологизация экономического развития. – М.,1994.- 404 с.

5. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.- 455 с.

6. Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. – СПб.,: «Специальная литература», 1997 с. – 304 с.

7. Глухов В.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. Питер, 2003. – 384с.

8. Коробкин В.И., Передельский.П.В. Основы экологии. Ростов, 2003. – 320с.

9. Макар С.В. Основы экономики природопользования. – М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1998. – 192с.

10. Степанов В.Н., Крыжановский Р.А., Громова Е.Н., Доманюк Е.А., Круглякова Л.Л., Пономаренко Е.Н., Холодов Д.В., Рубель О.Е., Степанова Е.В. Мобилизационная стратегия в использовании природно-ресурсного потенциала региона // Политика мобилизации интегрального ресурса региона: В 2 кн. - Одесса: ИПРЭЭИ, 2002. - Кн. 1. - С.66 - 144.