«Конфліктність у сім’ях та шляхи її подолання

1. Методологічний розділ

1.1. Формулювання та обґрунтування проблеми конфліктності в сім’ях

Сім’я – це осередок суспільства. Її можна визначити як своєрідну модель , або навіть як ген суспільства. Адже в сім’ї виявляють багато визначальних характеристик суспільства. В ній відбуваються риси соціального буття.

Звичайною сім’єю визначають засноване на шлюбі та кровній спорідненості об’єднання людей , пов’язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю.

Сім'я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни . Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю — своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

У 20-ті роки XX ст. американські соціологи дійшли висновку про зниження ролі сім'ї у життєдіяльності суспільства, який ґрунтувався насамперед на підставі зниження дітонародження і зростання злочинності. Здавалося, що сім'я перестала належно виконувати свої функції, особливо репродуктивну і виховну. У 60-ті роки за так званої «сексуальної революції», коли значно збільшилась кількість розлучень, стали говорити навіть про агонію сім'ї як соціального інституту. Все це давало підстави для висновків про дезорганізацію сім'ї. Дещо пізніше аналогічні явища спостерігалися і в нашому суспільстві. Щоб знайти причини цієї дезорганізації, з'ясувати, наскільки сім'я, як соціальне утворення вичерпала свої можливості, необхідно розглянути об'єктивні та суб'єктивні чинники, що зумовлюють кризу сучасної сім'ї.

Тепер чимало шлюбів укладаються також з економічних міркувань: двоє багатих людей бажають об'єднати свою власність чи хтось один хоче отримати доступ до грошей іншого. Господарську причину часто мають шлюби літніх людей, адже разом вести господарство легше. Про певні матеріальні підстави можна говорити і тоді, коли шлюб пов'язується із можливим позитивним впливом шлюбного партнера на професійну, службову кар'єру. Деякі сучасні шлюби мотивуються психологічним комфортом: задовольнити свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчувати турботу про себе або позбавити себе самотності. Тому однозначної негативної або позитивної відповіді щодо раціонального шлюбу бути не може, кожна людина сама вирішує, як їй вчиняти.

Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього життя: у перші місяці спільного життя; у період народження дітей, особливо першої дитини; на етапі їх виховання у середньому віці шлюбу; у період старіння. Тому практично жодна сім'я не обходиться без конфліктів.

Причини виникнення конфліктів можуть бути різними: на основі незадоволеної потреби у визнанні значимості власного «Я», посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення; незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів; відсутність позитивних емоцій; психологічне відчуження чоловіка і дружини; пристрасть чоловіка, дружини чи обох до алкогольних напоїв, азартних ігор чи інших захоплень, які породжують марнотратство; розбіжності фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя; у зв'язку з домашнім благоустроєм, розподілом праці в сім'ї, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми; різні інтереси, смаки щодо проведення вільного часу тощо. Конфлікти ще не свідчать про не благополучність сім'ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім'ї. Тому нераціональною є установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка. Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім'ї, яке може спричинити її дезорганізацію та розпад.

Конфлікти і напруження можуть виникати не тільки між чоловіком і дружиною, а й між батьками і дітьми. Часто спричиняє їх вікова різниця, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння. Причина непорозумінь частіше лежить у площині цінностей, стандартів поведінки, адже діти виростають в умовах, відмінних від тих, у яких виховувалися їхні батьки. Тому конфлікти батьків і дітей серйозніші, ніж ускладнення між подружжям. Нерідко батьки схильні трактувати своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь Договір між ними та їх дитиною. При цьому забувають, що діти з'явилися на світ внаслідок односторонніх дій батьків, і тому їхні обов'язки теж односторонні.

Характерним проявом кризи сучасної сім'ї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цього негативні: більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступити у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають у шлюб; можливості дітонародження розлучених жінок залишаються нереалізованими, що негативно впливає на процеси розширеного відтворення населення; збільшується кількість неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків. Обставини, які призводять до розлучення, спричиняють нервові розлади, захворювання як у батьків, так і в дітей; складною соціально-психологічною проблемою стає самотність.

Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов'язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми (частіше жінки), пов'язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін.

Розлучення є одним із найсильніших потрясінь у житті дорослої людини.

Порівняння кількості психічно хворих серед розлучених, вдів, самотніх і тих, хто перебуває у шлюбі, свідчить, що найбільше хворих серед розлучених, найменше — серед одружених. Розлучені більш схильні до автомобільних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількість самовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.

Важко переживають розлучення батьків діти. Вони часто відчувають провину, самоприниження, злість, образу, зазнають соціальної деривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значно збільшує вірогідність розлучення і в їхніх дітей.

Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від індивіда. Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Важливу роль відіграє організація взаємодії у сім'ї, заснована на врахуванні реальних можливостей членів сім'ї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних взаємин є спільна, значима для обох діяльність.

1.2 Мета і завдання дослідження

Основною метою мого дослідження є виявити джерела напруженості в сімейних стосунках, непогодження, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення. Розглянути напрямки і шляхи вирішення проблеми.

Завдання дослідження:

• виявити фактори котрі спричиняють конфліктність у стосунках в сім’ї;

• з’ясувати яку роль у конфліктах відіграють об’єктивні чинники: соціальні, психологічні, економічні;

• дослідити як впливають суб’єктивні фактори: вимоги, впливи оточення, установки.

• розглянути шляхи подолання проблеми конфліктності і сім’ях.

1.3 Об’єкт та предмет дослідження

Об’єкт дослідження – особи віком від 16 до 40 років, переважно студенти ТНЕУ .

Предмет дослідження – чинники, що спричиняють напруженість у сімейних стосунках.

1.4 Системний аналіз об’єкта дослідження

Об’єктами мого дослідження в більшості є студенти від 19 до 20 років. Вони здебільшого неодружені, та вже мають чітко сформоване уявлення про свою сім’ю в майбутньому, про можливі конфлікти і способи їх уникнення , або подолання. Це уявлення формувалось і виникало в них протягом усього життя в середовищі своєї сім’ї , в якій за взірець наслідування були власні батьки, чиїсь батьки ,бабця з дідусем та навколишнє середовище в якому людина зростала.

В будь-якій сім’ї конфлікт породжує дисгармонію, стреси, викликає нервове напруження, і якщо конфлікт не подолати і не вирішити проблему, то в майбутньому це може призвести до гірших наслідків.

Сімейні конфлікти можна класифікувати за суб’єктами на:

• подружні конфлікти;

• конфлікти між батьками і дітьми;

• конфлікти між подружжям і їх родичами.

Беручи до уваги безпосереднє джерело конфліктів, сімейні конфлікти в цьому аспекті поділяють на:

• ціннісні конфлікти (наявність у подружжя протилежних цінностей і інтересів);

– позиційні конфлікти (боротьба за лідерство в сім’ї, незадоволеність в признанні значимості „Я” одного із членів сім’ї);

– сексуальні конфлікти (психосексуальна несумісність подружжя);

– емоційні конфлікти (незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги, і розуміння зі сторони одного із членів подружжя);

– господарсько-економічні конфлікти (різні погляди на ведення домашнього господарства, тяжке матеріальне становище сім’ї).

Відношення „батьки – діти” завжди викликали велике зацікавлення. У Старому Завіті описуються відносини Ноя зі своїми синами Симом, Хамом, Іафетом, від яких після всесвітнього потопу народилося все людське покоління. По біблейській міфології Хам був досить невихований і грубий. Випивши вина, Ной оп’янів і лежав оголеним, Хам посміявся над батьківською наготою і хотів, щоб так зробили його брати, але ті відвернулися і прикрили батька. Тобто ми бачимо хамське поводження і відношення до власного батька. Таким чином існує два типи відносин дорослих дітей до своїх батьків похилого віку: геронтофілія (відношення Сима і Іафета, тобто відношення з повагою і синівською любов’ю), і геронтофобія (лінія Хама, тобто неповага і презирство). При розгляді відносин „батько – син” і „мати – донька” існують такі поняття як комплекс Едипа і Електри. Це підсвідоме суперництво сина з батьком і доньки з матір’ю, яке зберігається на все життя. В чоловікові до пізніх років бунтує той самий хлопчик, який подавляє в собі все жіноче начало і прагне довести, що він і його мати не єдине ціле.

Сама система відносин діти – старі батьки є досить цікавою. У їхніх відносинах пройшов поворот до минулого, але сторони при цьому міняються місцями – молодші починають турбуватися і опікувати старших. В більшості випадків похилі люди змиряються із своїм становищем а інколи втрачають самостійність, і у них з’являється комплекс нерішучості, страх щось переплутати.

Досить специфічними є відносини батьків з дітьми, які не досягнули повноліття. Такі конфлікти є самими поширеними в сімейному житті. Розглянемо фактори, які є причинами конфліктної взаємодії батьків і дітей. До них належать такі: тип внутрішньо сімейних відносин, неефективність батьківського відношення до дитини, вікові кризи у дитини, особистісні відмінності батьків і дітей, несприятливий вплив інших вагомих людей.

Тип внутрішньо сімейних відносин. Виділяють гармонійний і дисгармонійний тип сімейних відносин. Для гармонійних відносин характерне співробітництво, взаємодопомога, рівноправність всіх учасників сім’ї. В такій сім’ї дорослі спілкуються з дітьми товариським тоном, коректно спрямовують його поведінку, хвалять, висловлюючи свої поради, батьки допускають дискусії з приводу тих чи інших подій, які стосуються вчинків і поведінки дитини, батьки, як правило, не підкреслюють своє керівне становище. Для такої сім’ї характерний демократичний стиль виховання дитини такі батьківські дії дають ефект розуміння, прийняття і розуміння особистості дитини. В дисгармонійній сім’ї спостерігається конфліктна взаємодія подружжя, напруженість, неможливість віднайти достойного способу спілкування між батьками і дітьми, почуття і емоції сторін до уваги не беруться, у взаємовідносинах зберігається дистанція. Така поведінка приводить до невротичних реакцій членів сім’ї, виникненню почуття постійної турботи в дітей.

Неефективність батьківського відношення до дитини. Конфліктологи виділяють 4 причини неефективності батьківського відношення до дитини:

– педагогічна і психологічна несумісність батьків (незнання батьками психологічних особливостей дітей певного віку);

• некритично засвоєні стереотипи виховання дітей (авторитарний базується на заборонах; ліберальний – роби, що хочеш);

• особисті проблеми і особливості батьків;

• особливості спілкування з іншими членами сім’ї.

Вікові кризи у дитини це перехідний період від одного етапу розвитку дитини до другого. В ці кризові періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими і агресивними. Виділяють такі вікові кризи у дітей (за Д. Ельконіним):

• криза першого року життя;

• криза трьох років(перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);

• криза 6-7 років (період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку);

• криза статевого дозрівання (період переходу від молодшого шкільного віку до підліткового 12-14 років);

• підліткова криза (15-17 років).

Особистісні відмінності батьків і дітей. До таких несприятливих рис батьків належать: холодність, вимогливість, консерватизм, надмірний раціоналізм, недостатність ніжності, підвищена тривожність, зловживання шкідливими звичками. Серед особистісних особливостей дітей називають: низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, непослух, впертість, егоцентризм, самовпевненість, лінь.

Несприятливий вплив інших вагомих людей (крім батьків). Мається на увазі негативне втручання в процес виховання дитини дідусів і бабусь.

Основні поняття дослідження:

Сім’я – інституціолізована спільнота, яка складається на основі шлюбу та породженій ним спільній правовій і моральній відповідальності батьків за здоров’я дітей, їхню соціалізацію та виховання.

Шлюб – це історично-обумовлена санкціонована суспільством форма сімейних відносин між чоловіком та жінкою.

Конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, позицій, думок та поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії.

Гіпотези:

• Основними причинами конфліктів є: наявність важко вирішуваних матеріальних проблем, алкоголізм, сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі, житлова проблема, втручання родичів, хвороби, авторитаризм з сторони одного із членів сім’ї, завищені вимоги одного члена сім’ї по відношенню до іншого, перекладення відповідальності одного члена сім’ї на іншого.

• Індивідам складно йти на поступки в конфліктних ситуаціях, що ще більше розпалює конфлікт.

• Більшість конфліктів характеризуються відсутністю терпіння однієї сторони конфлікту по відношенню до іншої.

• Я вважаю, що конфлікти виникали, або виникають в будь-якій сім’ї, і кожен з цим знайомий.

Розділ 2. Методичний розділ

В процесі своєї роботи на початковому етапі, я ознайомилася з усією необхідною для дослідження літературою та статтями на обрану тематику. Отримана інформація дала мені змогу скласти певне уявлення про проблему яку я досліджую, а саме про конфліктність у сім’ях.

Своє дослідження я проводила за допомогою соціологічного опитування, а саме, за допомогою анкетування

Генеральною сукупністю мого соціологічного опитування являється здебільшого молодь у віці від 16 до 21 років. Вибіркова сукупність дорівнює 31 особа: 6 чоловічої статі та 25 жіночої. Я провела вибіркове дослідження за допомогою анкетування і не претендую на високу репрезентативність отриманих даних. Даним соціологічним дослідженням я хочу звернути увагу суспільства на дану проблему і виявити основні шляхи її подолання або мінімізації.

Своє дослідження я провела за допомогою анкетування.

Анкета - тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Анкета заповнювалася об’єктами мого дослідження самостійно та анонімно, що дало мені змогу з мінімальною технічною допомогою за короткий час зібрати інформацію від необхідної кількості осіб. Цей метод дав мені змогу ефективніше досліджувати тему.

Запитання анкет - висловлювання, розраховане на одержання Інформації, що дає змогу операціоналізувати ознаки певного соціального явища.

Запитання моєї анкети мають закритий характер, тобто учасник анкетування вибирає відповіді із запропонованих мною, а також допускається вибір кількох відповідей.

Моє анкетування є роздатковим, це означає , що той хто проходить опитування отримував анкету безпосередньо від мене. Цей вид анкетування є найнадійнішим, оскільки забезпечує добросовісне заповнення анкет і майже стопроцентне їх повернення.

Розділ 3. Збирання і обробка первинних даних

Анкета

Дайте, будь-ласка відповіді на наступні запитання. До кожного питання наводяться відповідні варіанти відповідей. Оберіть той, який на найбільше відповідає Вашій думці, позначивши його кружечком чи галочкою, або напишіть свій варіант відповіді там де це передбачено.