Ііншомовное походженне слів.
Реферат виконала студентка *** гр.ФМЄ
Міністерство освіти та науки України
Одеський державний економічний університет
Одеса ОДЕУ 2003
А сучасна російська літературна мова продовжує ніколи не переривану традицію літературної мови Київської, удільної і Московської Русі, тобто мови церковнослов’янської.
Ось чому мова творів давньоруської писемності здається більше подібною до російської, ніж до української: їх зближують старослов’янські (давньоболгарські) елементи. Відчуття близькості посилюється й через те, що давньоруські тексти здебільшого читають, озвучуючи букви по-російському, тобто так, як у сучасній російській мові, хоча існує більше підстав озвучуючи їх по-українському.
Дещо спрощуючи проблему, можна констатувати, що сучасна літературна мова українців генетично пов’язана з розмовною, живою, народною мовою київської Русі, а літературна мова росіян – з писемною мовою Київської Русі, тобто перенесеною з Болгарії і “давньорусифікованою” (українізованою) в Києві церковнослов’янською мовою.
За підрахунками академіків близько половини елементів сучасної російської літературної мови – за походженням книжнослов’янські, генетично пов’язані з південнослов’янською давньоболгарською мовою. Елементи східнослов’янські складають її другу половину. Важко сказати чого більше в цій східнослов’янській половині сучасної російської літературної мови – українсько-білоруського чи власне російського, в усякому випадку дуже багато спільного східнослов’янського.
Як бачимо, російська літературна мова дає більше підстав вважати її за “гібридну”, “штучну”, однак такими епітетами чомусь (зрештою, відомо чому) наділяється українська мова. А взагалі, називати мови “гібридними”, “неприродними”, “головними”, “другосортними” і т. п. Можуть хіба що вчені, котрі примішують до науки політику і котрі в храмі науки є не жерцями, а торжниками, що продаж і купівлю творять.
Останніми роками в Україні з’являються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Поновлюються в обігу дослідження учених минулого століття (Е.Классен, А.Чертков, М.Красуський та ін.), за якими українська – одна з найстаріших державних етносів. Поглиблюється вивчення спорідненості української мови з санскритом – літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років проживали в північному Причорномор’ї.
Дослідниками доведено, що найдавніший шар “Рігведи” (близько 4500-2500 р.р. до н. е.) –книги давньоіндійських священних гімнів, пов’язаний з територією на північ від Чорного моря.
Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.
Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.
Культура мови якнайщільніше пов‘язана з дотриманням літературних норм слововживання – з семантично[1] точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів.До порушення норм слововживання може призвести змішування близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів(паронімів: дільниця – ділянка; громадський – громадянський), уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності тощо. Кожна освічена людина має дотримуватись культури своєї мови, а особливо це стосується спеціалістів, які повинні не допускати мовних помилок у своїй сфері діяльності.
Вивчення економічних дисциплін у вищіх (як, зокрема, і в середніх) навчальних закладах, опанування всієї суми знань в економіці передбачає необхідність глибокого засвоєння положень основ економічної теорії. У зв‘язку з цим дуже важливо оволодіти широким арсеналом термінів і понять економічної теорії.Проте потреба в сучасній систематизованій, конкретній економічній інформації є актуальною не лише для студентів, учнів, викладвчів, учителів, спеціфлістів-практиків, а й для кожної людини. Адже, реалізуючи свій діловий, інтелектуальний потенціал, хочеться, щоб він був адекватно оцінений, у тому числі й у фінансовому аспекті. І щоб правильно діяти, потрібні не лише інтуіція, на яку найчастіше доводиться покладатися, а передусім глибокі економічні знання.
ФАКТОРИНГ (англ. Factoring від factor – агент, посередник) – купівля банком у клієнта права на виплату боргу, один із видів банківських послуг. В основному банк купує дебіторські рахунки, пов‘язані з постачанням товарів або надання послуг. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші у розмірі 80-90% суми боргу, решту – 10-20% суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингом операції банк бере з клієнта плату. Завдяки факторингу у кредитно-фінансовий оборот залучаються вільні фінансові ресурси, контролюються рахунки постачальника та оплата поставок покупцем.
ФАКТУРА (лат. Factura – обробка, побудова) – товарний документ у вигляді виписуваного продавцем на ім‘я покупця рахунку, що містить дані про вид, кількість та вартість проданого товару.
ФЕРМЕР (англ. Farmer ) – підприємець у сільському господарстві, власник сільськогосподарського підприємства. Найпоширенішим видом сільськогоподарських підприємств у розвинутих країнах Заходу є сімейна ферма, де виробництво ведеться на власній землі силами членів сім‘ї, а під час сезонних робіт використовують і найманих працівників. Виготовлений продукт також належить фермеру.
ФІКСИНГ (англ. Fixing від англ. Fix – закріпляти, встановлювати) – ціна або цінове котирування товару, що встановлюються на біржі в даний, певний момент часу.
ФІНАНСИ (від фр. Finance – готівка, дохід) – система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частининаціонального доходу через механізм оподаткування та його розподілу відповідно до виконуваних державою соціально-економічних функцій. З точки зору речового змісту фінанси є сукупністю всіх грошових коштів, їх розподілу і використання.
ФІРМА (від італ. Firma ) – організація, яка веде господарську діяльність. Більшість фірм має у своєму складі одне підприємство, але значна частина фірм володіє декількома підприємствами. Фірми створюються у всіх галузях економіки і з будь-якою формою власності. Переважна більшість фірм у країнах з соціальною ринковою економікою належать до малих та середніх підприємств та організацій. Фірми, що складаються з багатьох підприємств, можуть бути об‘єднаннями “горизонтального”, “вертикального” типу або “конгломератами”. Фірми з вертикальною комбінацією виробництва включають у свій склад підприємства на різних стадіях виробничого процесу. Зразком горизонтального об‘єднання підприємств у фірмі є мережа магазинів роздрібної торгівлі. В конгломерати входять підприємства, які діють у різних галузях та різних ринках.
ФОНД (франц. Fond от лат. fondus – основа) – запас, накопичення коштів, грошовий капітал;
грошові та матеріальні ресурси, що зосередженні в єдиній сукупності з метою їх використання для певних цілей (наприклад, пенсійний фонд);
організації, установи, які створені для виявлення сприяння певним видам діяльності, соціальним групам людей (наприклад, благодійні, наукові, культурні фонди).
ФОРВАРД (англ. Forward – вперед) – форма термінових, швидких розрахунків, що проводитимуться не більш ніж через два робочих дня після складання угоди. Зазвичай форваодні угоди складаються, здійснюються банками, торгівельно-промисловими фірмами з метою запобігання різноманітним збиткам від коливання, зміни цін, курсів валют.
ФРАХТ (нім. Fracht ) –
плата за перевезення вантажу водними шляхами, яка стягується після перевезення;
вантаж, що перевозиться за фрахтом та саме перевезення вантажу.
В своему рефераті я подала декілька, а саме дев‘ять, слів іншомовного походження. Вони найуживаніші в економічній лексиці. Звичайно, це далеко не всі терміни, які ми можемо знайти в офіціальному діловодстві . Разом з тим проведення такої роботи дозволяє відкрити для себе те, з чим людина не мала змоги зустрічатись у повсякденному житті.
1.Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1996 – 496с.
2.Мочерний С.В. «Економічний словник-довідник» з серії “Nota bene!”.
3.Ганич Д.И., Олейник И.С. Русско-украинский и украинско-русский словарь. – 5-е изд., стер. – К.: Рад. Шк., 1991.-560с.
4.Мельничук О.С. Словник іншомовних слів.- К.:Головна редакція української радянської енциклопедії АН УРСР, 1975.
5.Російсько-український словник для ділових людей / Тараненко О.О., Брицин В.М.; за редакцією О.О. Тараненка. – К.: Укр. Письменник, 1992. – 214с.
5.Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права. Учебное пособие. – Рук.авт.кол. Панов Н.И.: - Харьков, 1993.- с.165.
6.Блик О.П. Українська мова: Частина 1. Підручник. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 400с.
7.Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Слов.-довід. – К.: Вища шк., 1995. –319с.
[1] СЕМАНТИКА (від грец. shmanticoz– означальний) – розділ мовознавства, що вивчає значення слів та виразів і зміну цих значень. Інша назва – СЕМАСІОЛОГІЯ.