Завдання 1
1.Хто готує проект бюджетних запитів:
а) Державне казначейство
b) Головні розпорядники бюджетних коштів
c) Органи стягнення
d) ДПА
2. Які є принципи розмежування видатків між місцевими бюджетами?
а) Функціональний, економічний, відомчий;
b) Відомчої підпорядкованості і територіального розташування об’єктів фінансування;
c) Субсидіарності, з врахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача;
3.Прийняття Державного бюджету України з дефіцитом дозволяється у разі:
а)Здійснення Національним банком емісії;
b)Наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту;
c)Погашення основної суми боргу.
4. Зведений кошторис:
а) Затверджується разом із зведеним планом асигнувань Мінфіном;
b)Затверджується Кабінетом міністрів;
c)Затверджується Державним казначейством;
d)Не затверджується.
5.Загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України здійснює:
а)Кабінет Міністрів
b)Верховна Рада
c)Міністерство фінансів
d)Державне казначейство
6.Трансферти – це
а) надання коштів з вищестоящого бюджету нижчестоящому з метою збалансування цього бюджету у випадку перевищення видатків над доходами;
b)кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі;
c) безповоротне та безоплатне надання коштів з бюджетів
7.Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається:
а) Кошторисом бюджетної установи;
b) законом про Державний бюджет України;
c) Основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період
8.Бюджетне зобов’язання – це:
а) повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.
b) повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування
c) будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яким необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
9.Бюджетний розпис складається з:
а) Двох розділів
b) Трьох розділів
c) Чотирьох розділів
10.Бюджет розвитку є:
а) Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів;
b) Складовою частиною загального фонду місцевих бюджетів;
c) Складовою частиною загального і спеціального фонду місцевих бюджетів.
Завдання 2
Бюджетна система — це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;
Основна мета бюджетної політики полягає у забезпеченні найважливіших функцій держави, таких як: фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій; підтримку фінансової стабільності та збалансованості в країні; забезпечення фінансової цілісності держави; створення стимулів для соціально-економічного розвитку. Таким чином бюджетна політика забезпечує реалізацію завдань економічної політики держави.
В структурі бюджетного механізму виділяють три ланки: механізм мобілізації грошових засобів у федеральний, регіональні і місцеві бюджети; механізм витрачання бюджетних засобів шляхом їх надання юридичним та фізичним особам; механізм міжбюджетного розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Також в структурі бюджетного механізму можна виділити відокремлені блоки: бюджетного планування і бюджетного прогнозування; виконань бюджету; бюджетного контролю і т.д.
Формування бюджету може відбуватись за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел відносять валовий внутрішній продукт і національне багатство, які вироблені на території даної країни, до зовнішніх – валовий внутрішні продукт( а іноді й національне багатство) інших країн, який надходить у вигляді державних позик або репараційних платежів, тощо.
Доходи бюджету класифікують за такими розділами:
Податкові надходження;
Неподаткові надходження
Доходи від операцій з капіталом
Трансферти
Основні принципи бюджетного фінансування:
1) Принцип плановості
2) Принцип цільового спрямування коштів
3) Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування
4) Принцип ефективного використання коштів
5) Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел
6) Принцип здійснення постійного контролю
Завдання 3
Доповніть статтю Бюджетного кодексу
1.Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу.
2. Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АРК, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
Завдання 4
Розкрити зміст питання
Теоретичні і концептуальні основи виконання бюджету.
Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Виконання Державного бюджету України за доходами:
1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.
2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
4. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
2. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
3. Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.
4. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
5. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
6. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
7. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
8. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Для виконання своїх функцій державі необхідно мати достатні грошові фонди, які формуються, як зазначалося, шляхом перерозподілу ВВП. Це здійснюється державою насамперед через державний бюджет.
Бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів, а також у всій фінансовій системі. Він є невіддільною складовою ринкових відносин і водночас важливим інструментом реалізації державної політики.
Звернувшись до теорії бюджету і розглянувши сутність категорії "бюджет", зазначимо, що бюджет можна тлумачити і аналізувати у трьох аспектах: як економічну категорію; у матеріальному розумінні; як правову категорію.
Бюджет як економічна категорія є системою економічних (грошових) відносин, виникнення та реалізація яких пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів державних коштів різного рівня.
У матеріальному розумінні бюджет — це централізований грошовий фонд, що формується на тому чи іншому рівні для забезпечення функцій відповідних органів державної або місцевої влади. Саме цей аспект бюджету мається на увазі, коли йдеться про фінансування тих чи інших заходів з бюджету, зарахування джерела доходу на рахунок бюджету тощо.
Бюджет як правова категорія є основним фінансовим планом утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду певної території, що затверджується відповідними органами державної або місцевої влади.
Виникнення бюджетних відносин неможливе поза державою. Вони є органічною складовою економічної структури суспільства, їх функціонування об'єктивно визначено тим, що для виконання державою своїх функцій необхідна матеріальна база.
Загалом на державний бюджет покладено виконання таких функцій:
• перерозподіл національного доходу;
• стабілізація процесу суспільного відтворення;
• здійснення державної соціальної політики.
Бюджет є основним засобом впливу на стан економіки. Розміри бюджету (а особливо його дефіциту), характер податкової політики і структура видатків допомагають визначити темпи економічного розвитку, тенденції зміни зайнятості, процентні ставки та цінові зміни. Бюджет об'єднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні видатки) в їх взаємодії. Тому під час прийняття окремих бюджетних рішень необхідно враховувати, що визначена державою бюджетна політика обов'язково впливатиме на всі економічні показники.
Концептуальні підходи до регулювання соціально-економічних процесів у країнах з ринковою економікою побудовані відповідно до теорії циклічності економічного розвитку.
Регулярність повторення економічних циклів, їх дестабілізуючий вплив на економіку загалом і визначають необхідність державного антициклічного регулювання. Використання бюджету як інструменту державного регулювання економіки базується на принципі акселерації.
Наукові дослідження у сфері використання бюджету як інструменту державного регулювання економіки, як правило, визначаються двома стратегічними напрямами: зміною державних витрат (державних закупівель) і зміною податкових ставок.
Соціальна політика держави має бути спрямована на підтримку тих, хто з об'єктивних причин опинився у найскрутнішому становищі: пенсіонерів, дітей, студентів, працівників бюджетної сфери. На жаль, бюджет України в умовах фінансової кризи поки що не може повною мірою виконувати такі функції. Лише в разі реальної стабілізації виробництва країна може отримати фінансові ресурси для створення стабільної системи соціального забезпечення. Іншими словами, надходження в бюджет безпосередньо залежать від стану виробництва, тому необхідно не тільки вдосконалювати розподіл і перерозподіл ВВП, а насамперед забезпечити розвиток виробництва.
Стан економіки визначає бюджетні показники. Останні кілька років бюджет України формувався у складних умовах. Насамперед це відбувалось через неефективне функціонування економіки; поглиблення фінансової кризи; зменшення податкової бази (понад половину підприємств збиткові, частина з них взагалі не працює); масову кризу платежів і значний обсяг бартерних операцій; практично повне зупинення інвестиційної діяльності державного та приватного секторів економіки; високий рівень інфляції; підвищення рівня безробіття; зниження рівня життя населення.
Зазначені фактори провокували незбалансованість державного бюджету в напрямі перевищення видатків над доходами (дефіцит бюджету). Іноді незбалансованість бюджету спостерігається як перевищення доходів над видатками (профіцит бюджету).
Саме по собі перевищення бюджетних видатків над доходами не катастрофічно, оскільки характерною особливістю державних бюджетів майже всіх країн світу, а тим більше з перехідною економікою, є їх незбалансованість, тобто наявність дефіциту.
Література
Бюджетний кодекс України. Ст. 86-91
Єпіфанов А.О. та ін. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка, 2001.
Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.
Василик О.Д., Павлюк К,В. Бюджетна система України. Київ: Центр навчальної літератури, 2004 – с. 144
Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар, 2003, с.117