Рефетека.ру / Уголовное право и процесс

Реферат: Загальний нагляд прокуратури (ч.1)

Міністерство освіти України

Львівський національний університет ім.І.Я.Франка

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Р Е Ф Е Р А Т на тему:

"Загальний нагляд прокуратури (заняття 1)"

.

Львів 1999р.

План


1. Загальний нагляд прокуратури, як галузь прокурорського нагляду, його предмет та межі.

2. Повноваження прокурора при здійсненні загального нагляду та їх характеристика.

3. Правові акти загального нагляду та вимоги до них.

4. Санкціонування прокурором затримання і видворення за межі України іноземного громадянина або особи без громадянства.

5. Основні напрямки здійснення загального нагляду в наказі Генерального прокурора України №2 від 25.03.96 року.

Згідно з Конституцією України, органи прокуратури України позбавлені функцій проведення попереднього слідства і здійснення загального нагляду.

Перехідними положеннями їх залишено у продовж п’яти років до створення спеціальних державних органів, що будуть ці функції виконувати.

Змістом загального нагляду складає нагляд за виконанням законів міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами,організаціями, місцевими Радами народних депутатів їх виконавчими та распорядчими органами, громадськими організаціями і посадовими особами.

Суть та призначення загального нагляду полягає в тому, щоб забезпечити нагляд прокуратури за точним виконанням законів у всіх сферах держави, а також посадовими особами та громадянами[1].

Закон України "Про прокуратуру" (ст.4) зазначає, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження, верховенства закону, зміцнення правопорядку і ставить своім завданням захист неправомірних посягань:

1. на закріплені Конституцієй Украіни незалежність республіки, суспільний та державний лад, політичну та економічну системи, права національних груп та територіальних утворень;

2. гарантовані Конституцієй, іншими законами Украіни і міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права та свободу людини і громадянина;

3. основи демократичноголаду державноі влади, правовий статус місцевих

Рад народних депутатів, органів теріторіального суспільного самоврядування.

До предмету загального нагляду включені законність актів, виданних органами державного управління, місцевими Радами народних депутатів і їх виконавчими та разпорядчими органами, громадськими організаціями і посадовими особами. До числа таких правових актів відносяться накази, рішення, ухвали, роспорядження, інструкції та інші нормативні документи як загального, так і індивідуального характеру.

Нагляд за додержанням законів в галузі економічних міжнаціональних відносин, охорони навколишнього природного середовища, митної та зовнішноекономічної діяльності складає значну частину роботи прокуратури.

Прокурори забов’язані послідовно і наполегливо використовувати передбачені законом засоби у стосовно закріплення законності в економіці, в тому числі у раціональному використовуванні її ресурсів, митній діяльності; застосувати весь спектр правових та економічних санкцій стосовно осіб та громадян, які порушили закон. При цьому прокурор повинен здійснювати заходи щодо виявлення і припинення порушень, незважаючи ні на які місцеві зволікання і всуперечь будь-яким місцевим та відомчим впливам.

Виконуючи загальний нагляд, прокурор користується широкими повноваженнями, які регламентовані ст. 20 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому необхідно виходи з того, що прокурору не надано право відміняти чи змінювати рішення, які є незаконними або необгрунтованими. Його повноваження полягають в тому, що він забов’язаний своєчасно виявляти порушення закону та приймати заходи до усунення виявленних порушень, причин та умов, які їм сприяли, а також притягти порушника закону до відповідальності[2].

Загальний нагляд прокуратури протягом усього періоду його існування був предметом наукових досліджень та суперечок.

Потреба в нагляді за додержанням законів в даний час не тільки не змінилася, а все більше зростає. Ця функція прокуратури повинна залишатися до створення справді правової держави з високою політичною культурою народу, надійною державною владою, відповідними державними традиціями.

Окремі автори стверджують, що нині є багато державних органів, які в межах своєі компетенціі здійснюють контроль. Так воно і є. Досить багато різного роду державних інспекцій, кожній з яких все частіше надається ще й право здійснювати юрисдикційну діяльність. Саме ця обставина і вимагає збереження прокурорського нагляду.

Неможливо ставити в один ряд провірку виконання якогось конкретного закону, яку здійснює прокурор в порядку загального нагляду, та скажімо, перевірку додержання "свого" законодавства рибохоронною, лісовою чи землевпорядною службою.Тут схожість чисто зовнішня. Принципова ж відмінність полягає в тому, що прокурор, здійснюючи будь-яку перевірку виконання закону, завжди виступає від імені держави в цілому, а не як представник відомства. Він діє як слуга закону у широкому розумінні цього слова і якщо під час перевірки, наприклад, додержання конституційного права громадян на працю, зустрічається з фактом крадіжки чи хибарництва, зобов’язаний негайно реагувати на це. Щодо рибінспектора чи землевпорядника, то на них такий обов’язок не покладено. Це не є їх беспосередньою справою.

Хто буде здійснювати контроль оперативно, професійно, коли у прокурора права на загальний нагляд не буде? Щодо суду, то його можливості у цій сфері через завантаженість основною роботою обмежені. До того ж, як показує прокурорська практика, є безліч випадків елементарної бездіяльності контролюючих органів, яку можна виявити лише при перевірці прокурором за його ініціативою виконання законів беспосередньо на місці. А такого права суди не мають.

Позбавити прокуратуру права здійснення прокурорського нагляду за різними формами державного контролю означало б позбавити її найефективнішого напряму діяльності, дуже потрібного для становлення та нормального функціонування нашоі держави.

Слід помітити, що у Російській Федераціі, де Концепція судово-правої реформи (1991р.) не передбачала загального нагляду, у листопаді 1995р. була прийнята друга редакція Закона ,,Про прокуратуру “,яка не тільки зберегла цю функцію, але й розширила її. Таким же шляхом пішов білоруський законодавець[3].

До того ж не можна вважати, що обмеження в новій Конституціі наглядової ролі прокуратури є остаточним і беззаперечним. Погіршення стану законності в

Украінї може змусити законодавця поновити її попередній статус.

Загальний нагляд - це функція прокуратури спрямована на виявлення, присікання правопорушень в сфері економічних відносин, державного управління суб'єктів господарської діяльності, політики, культури, освіти та ін., поновлення конкретного права та притягнення порушників до відповідальності незалежно від організаційної підпорядкованості форм власності, підстав для діяльності.

На які суб'єкти правовідносин поширюється загальний нагляд прокуратури:

1) центральні органи державного управління: а) Кабінету Міністрів України, міністерства, відомства, державні комітети, інші центральні органи державної влади та управління; б) центральні органи господарського управління незалежно від форм власності і підпорядкування; в) центральні органи контролю;

2) середній рівень управління: а) уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів, їх виконавчі та розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації; б) підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності та підпорядкування; в) місцеві контролюючі органи;

3) військові формування та їх установи, підприємства та організації;

4) політичні партії, рухи, громадські організації;

5) посадові особи всіх рівнів;

6) громадяни.

Предметом загального нагляду є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам
Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності[4].

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Завдання загального нагляду:

1) відповідність актів всіх юридичних та посадових осіб Конституції та законам України;

2) дотримання законів про: а) недоторканість особи; б) соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина; в) захист честі й гідності, якщо законом не передбачається іншого порядку захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються: а) економічних відносин; б) міжнаціональних відносин; в) зовнішньоекономічної діяльності; г) діяльності митниці; д) охорони навколишнього природного середовища.

Завдання загального нагляду - нагляд за дотриманням законодавства закріпленого в Конституції та інших законодавчих актах щодо:
1) незалежності республіки (в тому числі і економічної);
2) суспільного та державного ладу;
3) політичних та економічних систем;
4) прав національних груп та територіальних утворень;
5) соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина;
6) основ демократичного устрою держави;
7) правового статусу місцевих рад народних депутатів;
8) правового статусу органів територіального громадського самоврядування.

Межі прокурорського нагляду - прокурор в процесі своєї діяльності не підміняє органів контролю, відомчого управління та не втручається в господарську діяльність підприємств, установ, організацій, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Аспекти: а) - прокурор здійснюючи нагляд сам не здійснює контролюючих функцій, належних контрольним органам, але через них отримує необхідну для прокурорського нагляду інформацію;

- залучає до перевірки працівників контролюючих органів і органів управління;

- зобов'язує контролюючі органи і органи управління проводити ревізії, перевірки (як відомчі так і міжвідомчі);

- зобов'язує органи контролю, управління проводити експертизи, спеціальні дослідження, давати висновки по питаннях прокурорського нагляду де необхідні спеціальні знання. б) - прокурор здійснює нагляд за діяльністю контролюючих органів, органів управління як в реалізації своїх прямих функцій, так і щодо використання бюджетних коштів чи господарської діяльності якщо такий орган нею займається. в) - прокурор здійснюючи нагляд не втручається в господарську діяльність піднаглядних органів.

При здійсненні загального нагляду прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію.
Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону[5].

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету
Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих

Рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад народних депутатів залежно від характеру порушень;

3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Правові акти загального нагляду: протест, припис, подання, постанова.

Протест - це акт прокурорського реагування на виявлення порушення закону, який вноситься прокурором або його заступником до органу або посадової особи, що допустили порушення або до вищестоячого органу чи посадової особи, які вправі усунути правопорушення.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Припис - це акт прокурорського реагування на виявлене очевидне правопорушення закону, який прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів.
Рішення вищестоящого прокурора є остаточним.

Подання - це акт реагування прокурора або його заступника на виявлення порушень закону з вимогами про усунення вказаних порушень, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Постанова - це акт прокурорського реагування на виявлене порушення закону посадовою особою або громадянином. Прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Позовна заява :
1) заява прокурора по протесту (коли він не виконується або відхиляється);
2) про поновлення порушеного права та відшкодування шкоди спричиненої правопорушенням.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.

Прокурор за наявності передбачених законом підстав дає санкцію на затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України.

Право на дачу санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору
України, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам
Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя.

Підстави для видворення:

1) якщо дії вказаних осіб суперечать інтересам безпеки України або охорони громадського порядку;

2) якщо перебування його в Україні суперечить інтересам охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

3) грубо порушують законодавство про їх статус.

Це питання порушується і розглядається органами СБУ та МВСУ.

Видворення може бути застосоване щодо таких осіб:

1) осіб, які прибули на запрошення юридичних осіб, якщо по спливу терміну запрошення вони відмовляються виїхати і підстав для продовження терміну перебування немає;

2) особи, які нелегально прибули на територію України за клопотанням органів прикордонних військ;

3) іноземці, які тимчасово або постійно перебувають на території

України в зв'язку з порушенням клопотання про їх статус підрозділами паспортних органів;

4) особи, які втратили статус біженця або відмовлено в наданні статусу біженця. Такі клопотання порушуються органами міграційної служби.

Іноземець чи особа без громадянства зобов'язані покинути територію
України в строки, вказані в рішенні про видворення.

Таким особам роз'яснюється обов'язок покинути територію, право звернутися до суду на оскарження такого рішення.

Витрати, пов'язані з виїздом відшкодовуються за рахунок майна особи, або юридичної чи фізичної особи, яка її запросила.

Особі оголошується рішення про видворення і право на адвоката, право зв'язатися з представником своєї країни.

В нас немає обов'язку надання таким особам адвоката.

Якщо особа не виїхала до зазначеного терміну - її вивозять за межі
України в примусовому порядку.

В наказі Генерального прокурора України №2 "Про організацію роботи органів прокуратури по здійсненню загального нагляду " від 25.03.96 р. основними напрямками здійснення загального нагляду є нагляд за додержанням:

1. Соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян. Вживати заходів до усунення порушень прав та інтересів соціальних груп, які потребують державної допомоги і захисту.

Законів, що регламентують діяльність партій і громадських об'єднань, засобів масової інформації, порядок проведення референдумів, виборів, мітингів, зборів, вуличних походів, демонстрацій і таке інше.

Виходячи з вимог статті 12 Закону України "Про прокуратуру" домагатись усунення порушень законодавства про порядок розгляду скарг, особливо з питань соціального забезпечення, охорони праці, здоров'я, освіти, житлових прав та захисту споживачів.

2. Законів про власність, приватизацію державного майна. Ставити питання про відповідальність посадових осіб за порушення встановленого порядку приватизації та визнання в судовому порядку недійсними договорів відчуження об'єктів державної власності за заниженими цінами, з ущемленням інтересів держави, трудових колективів, громадян.

Нагляд за додержанням законодавства про власність здійснювати насамперед у державному секторі економіки, а також в господарських об'єднаннях, підприємствах і організаціях, що засновані на колективній формі власності і обслуговують загальносуспільні потреби
(колективні сільськогосподарські підприємства, споживча кооперація тощо).
Вживати заходів до усунення причин і умов, що сприяли порушенню законодавства про власність.

У разі встановлення фактів заподіяння матеріальної шкоди державним, колективним сільськогосподарським підприємствам, організаціям споживчої кооперації з боку комерційних структур, звертатись до судових органів з позовами на захист їх інтересів.
Виключити випадки заявлення позовів в інтересах суб'єктів підприємництва недержавної форми власності (крім вищезазначених).

3. Законів про підприємницьку діяльність, зокрема, встановлення заборон і обмежень щодо зайняття підприємництвом державних службовців певних категорій, їх роботи у підприємницьких структурах за трудовими договорами, заборони займатись підприємництвом або займати керівні посади чи матеріально-відповідальні посади особам, які за вироком суду позбавлені цього права або мають непогашену чи не зняту судимість за корисливі злочини. Реагувати на факти, коли підприємницька діяльність здійснюється на шкоду державі.

4. Інших законів, спрямованих на реалізацію економічної реформи і розвиток ринкових відносин: про оподаткування, зовнішньоекономічну, банківську, інвестиційну діяльність, ціноутворення, аграрну реформу тощо.

5. Законів про охорону навколишнього природного середовища і, перш за все, про радіаційну безпеку, надра, землю, воду, ліс, тваринний світ, атмосферне повітря.

6. Законодавства про адміністративні правопорушення.
Використовувати засоби прокурорського нагляду для усунення порушень законів також в інших сферах діяльності.

Не допускати фактів підміни прокурорами органів управління і контролю, здійснювати нагляд більш активно і цілеспрямовано, для чого:

- на підставі статті 20 Закону України "Про прокуратуру" систематично одержувати в цих органах узагальнену інформацію про стан законності і вжиті ними заходи щодо її забезпечення та враховувати цю інформацію при плануванні і проведенні загальнонаглядових заходів;

- при проведенні перевірок обов'язково з'ясовувати, чому встановлені прокурорами порушення чинного законодавства не були своєчасно і в повному обсязі виявлені посадовими особами органів управління і контролю та вимагати притягнення таких осіб до відповідальності за наявності підстав;

- вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок і ревізій, в межах їх компетенції, для встановлення порушень закону, причин цих порушень та умов, що їм сприяють, залучати до перевірок відповідних спеціалістів. В разі безпідставного ухилення від виконання цих вимог, ставити питання про притягнення таких керівників до адміністративної відповідальності.

Проводити перевірки виконання законів за заявами і скаргами громадян, матеріалами органів управління і контролю, засобів масової інформації, іншими повідомленнями про порушення законів, що вимагають прокурорського реагування. Як приводи до перевірок використовувати також матеріали аналізу стану законності, статистики, наглядової, слідчої, судової практики іншу інформацію про правопорушення.

Не допускати прокурорського втручання у господарську діяльність, якщо вона не суперечить чинному законодавству.

Забезпечити належну повноту і якість перевірок додержання законів, ретельну підготовку до проведення кожної з них. Під час перевірок виявляти не тільки факти правопорушень, а і всіх винних у їх скоєнні осіб, розміри матеріальних збитків та іншої шкоди, причини порушень закону та умови, що їм сприяли.

У відповідності з вимогами статті 97 КПК України, за наслідками загальнонаглядових перевірок, порушувати кримінальні справи при встановленні ознак злочину.

При перевірках в органах контролю і нагляду звертати увагу на своєчасність і повноту виявлення ними правопорушень, законність реагування на них, особливо застосування до винних правових санкцій та обов'язковість передачі матеріалів, що містять ознаки злочинів, до правоохоронних органів.

При застосуванні заходів прокурорського реагування домагатись повного усунення порушень закону, забезпечення невідворотності відповідальності винних осіб. Обирати ці заходи з урахуванням характеру порушень, не підміняючи одних документів реагування іншими.

Опротестовувати незаконні акти та дії посадових осіб. У разі безпідставного відхилення протестів чи ухилення від їх розгляду з вертатися з заявами до суду про визнання таких актів незаконними і підтримувати заяви в суді.

Вносячи приписи, попередньо з'ясовувати наявність передбачених для цього законом умов: очевидності правопорушення і реальної загрози завдання істотної шкоди, якщо порушення не буде негайно усунуте. В разі відсутності одночасно обох цих умов, застосовувати інші заходи реагування.

Подання вносити, як правило, за узагальненими матеріалами про порушення законів, ставити в них конкретні вимоги щодо усунення порушень, причин та умов, що їм сприяли. Не допускати випадків внесення подань за малозначними порушеннями.

Більш жорстко контролювати виконання своїх вимог. За наявності підстав виконати постанову про порушення кримінальної справи або провадження про адміністративне правопорушення. В разі необхідності у постанові або поданні ставити питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, а також вживати заходів до відшкодування збитків.

Управлінням загального нагляду, нагляду за додержанням законів на транспорті, головному управлінню військових прокуратур, Генеральної прокуратури України, відділам загального нагляду, нагляду за додержанням природоохоронного законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняним до них вдосконалювати методику здійснення нагляду, перевірок виконання законів, для чого систематично узагальнювати прокурорську практику, розробляти рекомендації щодо реалізації завдань, поставлених Законом України "Про прокуратуру", та удосконалення практики загального нагляду.
Аналізувати якість документів прокурорського реагування для забезпечення єдиної правозастосувальної практики в органах прокуратури, постійно надавати допомогу підпорядкованим прокурорам в організації загальнонаглядової роботи, організовувати навчання кадрів шляхом проведення семінарів, учбово-практичних конференцій тощо.

У разі виявлення документів, що не відповідають вимогам закону, ставити питання про їх відкликання.

Систематично планувати і проводити перевірки виконання цього наказу в підпорядкованих прокуратурах, при цьому оцінювати роботу за кінцевим результатом, для чого з'ясовувати чи вжиті у зв'язку з виявленими порушеннями законності повні та своєчасні заходи щодо усунення провопорушень та умов, що їм сприяли, поновлення порушених прав, притягнення винних до відповідальності. Наслідки, як правило, розглядати на засіданнях колегії.

Використовувати в необхідних випадках, передбачене статтею 18 Закону
"Про прокуратуру" право заслуховувати на засіданнях колегій повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Регулярно оприлюднювати через засоби масової інформації результати загальнонаглядових перевірок, факти опротестування незаконних правових актів, ширше висвітлювати діяльність прокуратури по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян.

Контроль за виконанням наказу покласти на заступників
Генерального прокурора України відповідно до розподілу обов'язків[6].

Література :


1. Закон України "Про прокуратуру".

2. Наказ Генерального прокурора України №2 від 25.03.96 року.

3. Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Украіні. Уч. Посібник.-К.-1993.-

С.26-28

4. Ясинський Г.Прокурорський нагляд у сфері економіки.//Юридичний вістник.-

1997.-№3.-С.81

5. Давиденко Л., Черв'якова О., Марочкін І. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутнє.//Право України.-1996.-№10.- С.23

-----------------------
[1] Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Украіні. Уч. Посібник.-К.-1993.-
С.26-28.
[2] Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Украіні. Уч. посібник.К.-1993.-
С.26-28.
[3] Ясинський Г.Прокурорський нагляд у сфері економіки.//Юридичний вістник.-
1997.-№3.-С.81
[4] Закон України "Про прокуратуру".
[5] Закон України "Про прокуратуру".
[6] Наказ Генерального прокурора України №2 від 25.03.96 року.


Похожие работы:

  1. • Нагляд за додержанням законів при виконанні ...
  2. • Суть та завдання прокурорського нагляду в Україні
  3. • Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ у ...
  4. • Прокурорський нагляд як гарантія забезпечення ...
  5. • Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении ...
  6. • Основи діяльності прокуратури України
  7. • Система та структура органів прокуратури України
  8. • Питання державного комитету по нагляду за охороною праци
  9. • Нагляд прокурора за виконанням ...
  10. • Конституційна реформа в Україні: позитивний і негативний ...
  11. • Правові проблеми організації та діяльності ...
  12. • Організація та забезпечення прокурорського нагляду за ...
  13. • Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні
  14. • Аналіз правового становища прокуратури Румунії
  15. • Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні ...
  16. • Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні ...
  17. • Санітарно-епідеміологічний нагляд
  18. • Правове забезпечення державного управління
  19. • Прокуратура України
Рефетека ру refoteka@gmail.com